Дозировка
Внутрь, запивая достаточным количеством жидкости, независимо от приема пищи. Суточную дозу разделяют на 2 равные части для приема 2 раза в сутки. 1. Монотерапия парциальных припадков со вторичной генерализацией или без таковой при вновь диагностированной эпилепсии: Взрослые и дети старше 16 лет. Начальная доза - 500 мг, разделенная на 2 приема (по 250 мг 2 раза в сутки). Через 2 недели терапии в зависимости от индивидуального ответа и переносимости суточная доза может быть увеличена до начальной терапевтической дозы - 1 г (по 500 мг 2 раза в сутки). Максимальная суточная доза - 3 г по (1,5 г 2 раза в сутки). 2. В составе комплексной терапии парциальных припадков со вторичной генерализацией или без таковой при эпилепсии: Взрослые. Начальная доза - 1 г, разделенная на 2 приема (по 500 мг 2 раза в сутки). В зависимости от клинической реакции и переносимости суточная доза может быть увеличена до максимальной дозы - 3 г (по 1,5 г 2 раза в сутки). Дети старше 6 лет. Начальная доза 20 мг/кг массы тела, разделенная на 2 приема (по 10 мг/кг массы тела 2 раза в сутки). В зависимости от клинической реакции и переносимости изменение дозы на 20 мг/кг массы тела может осуществляться каждые 2 недели до достижения рекомендуемой суточной дозы - 60 мг/кг массы тела (по 30 мг/кг массы тела 2 раза в сутки). 3. В составе комплексной терапии миоклонических судорог при ювенильной миоклонической эпилепсии и первично-генерализованных судорожных (тонико-клонических) припадков при идиопатической генерализованной эпилепсии: Взрослые и дети старше 12 лет с массой тела более 50 кг. Начальная доза 1 г, разделенная на 2 приема (по 500 мг 2 раза в сутки). В зависимости от клинической реакции и переносимости суточная доза может быть увеличена до максимальной дозы - 3 г (по 1,5 г 2 раза в сутки). Изменение дозы на 500 мг 2 раза в сутки может осуществляться каждые 2-4 недели. Взрослые и дети старше 12 лет с массой тела менее 50 кг. Следует применять минимальную эффективную дозу. Начальная доза 20 мг/кг массы тела, разделенная на 2 приема (по 10 мг/кг массы тела 2 раза в сутки). В зависимости от клинической реакции и переносимости изменение дозы на 20 мг/кг массы тела может осуществляться каждые 2 недели до достижения рекомендуемой суточной дозы - 60 мг/кг массы тела (по 30 мг/кг массы тела 2 раза в сутки).
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
леветирацетам 1000 мг
вспомогательные вещества: крахмал кукурузный; повидон (PVP К30); кроскармеллоза натрия; магния стеарат
Фармакологическое действие
Противосудорожный препарат, производное пирролидона (S-энантиомер ?-этил-2-оксо-1-пирролилин-ацетамида), по химической структуре отличается от известных противоэпилептических лекарственных средств.
Механизм действия леветирацетама до конца не изучен, но очевидно, что он отличается от механизма действия известных противоэпилептических препаратов. Один из предполагаемых механизмов основан на доказанном связывании с гликопротеином синаптических везикул SV2A. содержащемся в сером веществе головного и спинного мозга. Считается, что таким образом реализуется противосудорожный эффект, который выражен в противодействии гиперсинхронизации нейронной активности. Также леветирацетам воздействует на рецепторы гамма-аминомасляной кислоты (ГАМК) и глициновые рецепторы, модулируя данные рецепторы через различные эндогенные агенты. Не изменяет нормальную синаптическую передачу, однако подавляет эпилептиформные нейроиальные вспышки. индуцированные ГАМК-агонистом бикукуликом, и возбуждение глутаматных рецепторов. Активность леветирацетама подтверждена как при фокальных, так и при генерализованных эпилептических припадках (эпилептиформные проявления, фотопароксизмальная реакция).
Фармакокинетика
Всасывание. После приема внутрь леветирацетам хорошо всасывается из ЖКТ. Абсорбция полная и носит линейный характер, поэтому концентрация в плазме крови может быть предсказана исходя из применяемой дозы препарата в мг/кг массы тела. Степень абсорбции не зависит от дозы и времени приема пищи. Биодоступность составляет около 100%.
После приема леветирацетама в дозе 1 г Cmax достигается через 1,3 ч (увеличивается при одновременном приеме с пищей) и составляет 31 мкг/мл, после повторного приема - 43 мкг/мл.
Распределение. Равновесная концентрация в плазме достигается через двое суток при двукратном приеме леветирацетама. Связь с белками плазмы леветирацетама и его основного метаболита составляет менее 10%. Vd леветирацетама составляет около 0,5-0,7 л/кг.
Метаболизм. Образование первичного фармакологически неактивного метаболита (ucb L057) происходит без участия изоферментов системы цитохрома Р450. Основным путем метаболизма является гидролиз ацетамидной группы. Леветирацетам не влияет на ферментативную активность гепатоцитов.
In vitro, а также в естественных условиях, леветирацетам и его первичный метаболит не подавляли активность систем изоферментов цитохрома Р450 (CYP3A4, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 и 1А2), глюкуронилтрансферазы (UGT1А1 и UGT1A6) и эпоксидгидроксилазы. Кроме того, in vitro леветирацетам не влияет на глюкуронидацию вальпроевой кислоты. Таким образом, взаимодействие леветерацитами с другими лекарственными препаратами, метаболизирующимися посредством данных изоферментов, маловероятно.
Выведение. У взрослых T1/2 из плазмы крови составляет 7±1 ч и не изменяется в зависимости от дозы, способа применения или повторного приема. Средняя величина клиренса составляет 0,96 мл/мин/кг, 95% дозы выводится почками. Почечный клиренс леветирацетама и его неактивного метаболита составляет 0,6 мл/мин/кг и 4,2 мл/мин/кг, соответственно.
Фармакокинетика в особых клинических случаях. У пациентов пожилого возраста T1/2 увеличивается на 40% и составляет 10-11 ч, что связано со снижением функции почек. В процессе 4-часового диализа из организма удаляется 51% леветирацетама.
У пациентов с нарушениями функции печени легкой и средней степени значимых изменений клиренса леветирацетама не обнаружено. При тяжелых нарушениях функции печени клиренс леветирацетама снижается более чем на 50% из-за сопутствующей почечной недостаточности.
Фармакокинетика леветирацетама у детей носит линейный характер в диапазоне доз от 20 до 60 мг/кг/сутки Cmax достигается через 0,5-1 ч. T1/2 детей после однократного приема внутрь в дозе 20 мг/кг массы тела составляет 5-6 ч. Общий клиренс леветирацетама у детей примерно на 40% выше, чем у взрослых и находится в прямой зависимости от массы тела.
Побочные действия
Частота возникновения побочных эффектов классифицирована в соответствии с рекомендациями Всемирной организации здравоохранения: очень часто - не менее 10%; часто - не менее 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0.1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1%; очень редко - менее 0.01%, включая единичные случаи. Данных постмаркстинговых исследований недостаточно для оценки частоты возникновения неблагоприятных явлений в популяции.
Со стороны крови и лимфатической системы: нечасто - тромбоцитопения, лейкопения: редко - нейтропения, панцитемия.
Со стороны обмена веществ и питания: часто - анорексия; нечасто увеличение/снижение массы тела.
Со стороны ЦНС: очень часто - сонливость, головная боль; часто - перепады настроения, эмоциональная лабильность, депрессия, агрессивность, бессонница, нервозность; нечасто - расстройство поведения, озлобленность, тревога, галлюцинации, психотические расстройства, нарушение памяти, суицидальная попытка. навязчивые идеи, амнезия, расстройство тактильной чувствительности, головокружение, головная боль, гиперкинезия, тремор, нарушение равновесия, рассеянность, парестезии; редко - расстройство личности, в т.ч.числе нарушение мышления, суицид, гиперкинез, хореоатетоз.
Со стороны органа зрения: нечасто - диплопия, затуманивание зрения.
Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: часто - головокружение.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: часто - кашель.
Со стороны ЖКТ: часто - тошнота, рвота, диарея, боль в животе, диспепсия; редко -панкреатит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: нечасто - отклонения лабораторных показателей функции печени от нормы: редко - гепатит, печеночная недостаточность.
Со стороны кожи и подкожных тканей: часто - кожная сыпь; нечасто - экзема, кожный зуд; редко - алопеция (в некоторых случаях проходящая после отмены леветирацетама), токсический эпидермальпый некролиз, многоформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона.
Со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани: нечасто - миалгия, мышечная слабость.
Прочие: часто - общая слабость, утомляемость; нечасто - назофарингит, случайная травматизация.
Риск развития анорексии возрастает при одновременном применении леветирацетама и топирамата.
В некоторых случаях после отмены леветирацетама алопеция проходила самостоятельно. При развитии панцитопении отмечалась супрессия костного мозга.
Наиболее частыми нежелательными реакциями у детей по данным клинических исследований были: рвота, ажитация, перепады настроения, агрессия, эмоциональная лабильность, расстройство поведения, вялость.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В случае необходимости прекращения терапии отмену препарата Эпитерра рекомендуется проводить постепенно, уменьшая разовую дозу на 500 мг каждые 2-4 недели. У взрослых с массой тела менее 50 кг рекомендуется уменьшать дозу на 20 мг/кг каждые 2 недели. У детей с массой тела 25-50 кг рекомендуеся уменьшать дозу на 10 мг/кг каждые 2 недели.
Применение препарата Эпитерра пациентами с нарушением функции почек может потребовать коррекцию дозы (см. раздел «Способ применения»).
Во время приема препарата Эпитерра могут наблюдаться нарушения со стороны ЦНС, включая сонливость, слабость, усталость, психотические и непсихотические изменения поведения, особенно в первый месяц терапии. Поэтому в начале лечения за пациентами следует установить особо тщательное наблюдение.
Пациентов следует регулярно обследовать на наличие признаков депрессии, суицидальных и навязчивых идей, вследствие возрастания риска попыток суицида у пациентов, принимающих противоэпилептические средства, в т.ч. препарат Эпитерра. При наличии признаков депрессии и попытках суицида пациентам и лицам, осуществляющим уход за ними, следует обратиться к специалисту.
Рекомендуется постепенная отмена сопутствующих противосудорожных препаратов в период перевода пациента на прием препарата Эпитерра.
У пациентов с парциальными судорогами во время лечения препаратом наблюдалось незначительное, но статистически значимое снижение показателей красной крови, что не требует активного клинического вмешательства.
Имеющиеся сведения о применении препарата у детей не свидетельствуют о каком-либо его отрицательном влиянии на развитие и половую зрелость. Однако отдаленные последствия лечения на способность детей к обучению, их интеллектуальное развитие, рост, функции эндокринных желез, половое развитие и фертильность остаются неизвестными.
Влияние на способность к управлению транспортом и работу с техникой
В период лечения препаратом Эпитерра необходимо воздерживаться от вождения автотранспорта и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций в связи с тем, что могут возникнуть нежелательные реакции, такие как сонливость, головокружение, затуманивание зрения.
Передозировка
Симптомы: сонливость, беспокойство, агрессия, потеря сознания, угнетение дыхания, кома.
Лечение: прием активированного угля и промывание желудка. Специфического антидота для леветирацетама нет. При необходимости проводится симптоматическое лечение (включая поддержание проходимости дыхательных путей) в условиях стационара с использованием гемодиализа (эффективность диализа для леветирацетама - 60%, для первичного метаболита - 74%).
Показания
Монотерапия:
— парциальные припадки со вторичной генерализацией или без таковой у взрослых и детей старше 16 лет при вновь диагностированной эпилепсии.
В составе комплексной терапии:
— парциальные припадки со вторичной генерализацией или без таковой при эпилепсии у взрослых и детей старше 6 лет;
— миоклонические судороги у взрослых и детей старше 12 лет при ювенильной миоклонической эпилепсии;
— первично-генерализованные судорожные (тонико-клонические) припадки у взрослых и детей старше 12 лет при идиопатической генерализованной эпилепсии.
Противопоказания
— гиперчувствительность к производным пирролидона, леветирацетаму или другим компонентам препарата Эпитерра;
— период грудного вскармливания;
— детский возраст до 16 лет при монотерапии парциальных припадков со вторичной генерализацией или без таковой при вновь диагностированной эпилепсии;
— детский возраст до 6 лет в составе комплексной терапии парциальных припадков со вторичной генерализацией или без таковой при эпилепсии;
— детский возраст до 12 лет в составе комплексной терапии миоклонических судорог при ювенильной миоклонической эпилепсии и первично-генерализованных судорожных (тонико-клонических) припадков при идиопатической генерализованной эпилепсии;
— масса тела менее 25 кг.
С осторожностью:
Беременность; тяжелые нарушения функции печени; тяжелые нарушения функции почек (КК менее 50 мл/мин); возраст старше 65 лет; одновременное применение с сульфаниламидами, пробенецидом, НПВП, метотрексатом; депрессия; суицидальное поведение.
Лекарственное взаимодействие
Леветирацетам не взаимодействует с противоэпилептическими препаратами (фенитоин, карбамазепин, ва.тьнроевая кислота, фенобарбитал, ламотриджин, габапентин и примидон), которые в свою очередь не изменяют фармакокинетику леветирацетама. Леветирацетам в суточной дозе 1 г не изменяет фармакокинетику пероральных контрацептивов этинилэстрадиола и левоноргестрела.
Леветирацетам в суточной дозе 2 г не изменяет фармакокинетику варфарина и дигоксина. Дигоксин, пероральные контрацептивы и варфарин не влияют на фармакокинетику леветирацетама.
Пробенецид снижает почечный клиренс основного метаболита леветирацетама. Предполагается, что лекарственные препараты, которые выводятся из организма благодаря активной почечной секреции, также способны снижать клиренс метаболита.
Влияние леветирацетама на пробенецид и другие лекарственные препараты с аналогичным механизмом выведения (НПВП, сульфаниламиды, метотрексат и т.д.) остается невыясненным.
Данные по взаимодействию леветирацетама с этанолом отсутствуют.
Данных по влиянию антацидов на всасывание леветирацетама выявлено не было.
(3326)
Дозування
Внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі. Добову дозу розділяють на 2 рівні частини для прийому 2 рази на добу. 1. Монотерапія парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої при знову діагностованою епілепсії: Дорослі та діти старше 16 років. Початкова доза - 500 мг, розподілена на 2 прийоми (по 250 мг 2 рази на добу). Через 2 тижні терапії залежно від індивідуальної відповіді і переносимості добова доза може бути збільшена до початкової терапевтичної дози - 1 г (по 500 мг 2 ра��а в добу). Максимальна добова доза - 3 г (1,5 г 2 рази на добу). 2. У складі комплексної терапії парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої при епілепсії: Дорослі. Початкова доза - 1 г, розподілена на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази на добу). Залежно від клінічної реакції і переносимості добова доза може бути збільшена до максимальної дози - 3 г (1,5 г 2 рази на добу). Діти старше 6 років. Початкова доза 20 мг/кг маси тіла, розділена на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). Залежно від клінічної реакції і переносимості зміна дози на 20 мг/кг маси тіла може здійснюватися кожні 2 тижні до досягнення рекомендованої добової дози - 60 мг/кг маси тіла (до 30 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). 3. У складі комплексної терапії міоклонічних судом при ювенільну міоклонічну епілепсію і первинно-генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів при ідіопатичною генералізованою епілепсії: Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла більше 50 кг Початкова доза 1 г, розподілена на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази на добу). Залежно від клин��чеський реакції і переносимості добова доза може бути збільшена до максимальної дози - 3 г (1,5 г 2 рази на добу). Зміна дози на 500 мг 2 рази на добу може здійснюватися кожні 2-4 тижні. Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла менше 50 кг Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. Початкова доза 20 мг/кг маси тіла, розділена на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу). Залежно від клінічної реакції і переносимості зміна дози на 20 мг/кг маси тіла може здійснюватися кожні 2 тижні до досягнення рекомендованої зуточной дози - 60 мг/кг маси тіла (до 30 мг/кг маси тіла 2 рази на добу).
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
леветирацетам 1000 мг
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний; повідон (PVP К30); кроскармелоза натрію; магнію стеаратФармакологічна дія
Протисудомний препарат, похідне піролідону (S-енантіомер ?-етил-2-оксо-1-пирролилин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів.
Механізм дії леве��ирацетама до кінця не вивчений, але очевидно, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. Один з передбачуваних механізмів заснований на доведеному зв'язування з глікопротеїном синаптичних везикул SV2A. міститься в сірій речовині головного і спинного мозку. Вважається, що таким чином реалізується протисудомний ефект, який виражений у протидії гиперсинхронизации нейронної активності. Також леветирацетам впливає на рецептори гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) і глициновые реце��тори, модулируя дані рецептори через різні ендогенні агенти. Не змінює нормальну синаптичну передачу, проте пригнічує епілептиформні нейроиальные спалаху. індуковані ГАМК-агоністом бикукуликом, і порушення глутаматних рецепторів. Активність леветирацетаму підтверджена як при фокальних, так і при генералізованих епілептичних нападах (епілептиформні прояви, фотопароксизмальна реакція).Фармакокінетика
Всмоктування. Після прийому всередину леветирацетам добре всмоктується з ШКТ. Абсорбція повна і алезвт лінійний характер, тому концентрація в плазмі крові може бути передбачена виходячи із застосованої дози препарату в мг/кг маси тіла. Ступінь абсорбції не залежить від дози й часу прийому їжі. Біодоступність становить близько 100%.
Після прийому леветирацетаму в дозі 1 г Cmax досягається через 1,3 год (збільшується при одночасному прийомі з їжею) і становить 31 мкг/мл, після повторного прийому - 43 мкг/мл
Розподіл. Рівноважна концентрація в плазмі досягається через дві доби при дворазовому прийомі леветирацетаму. Зв'язок з ��ялинками плазми леветирацетаму і його основного метаболіту становить менше 10%. Vd леветирацетаму становить близько 0,5-0,7 л/кг.
Метаболізм. Утворення первинного фармакологічно неактивного метаболіту (ucb L057) відбувається без участі ізоферментів системи цитохрому Р450. Основним шляхом метаболізму є гідроліз ацетамидной групи. Леветирацетам не впливає на ферментативну активність гепатоцитів.
In vitro, а також у природних умовах, леветирацетам і його первинний метаболіт не пригнічували активність систем ізоферментів цитох��ома Р450 (CYP3A4, 2А6, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 1А2), глюкуронілтрансферази (UGT1А1 і UGT1A6) і эпоксидгидроксилазы. Крім того, in vitro леветирацетам не впливає на глюкуронидацию вальпроєвої кислоти. Таким чином, взаємодія леветерацитами з іншими лікарськими препаратами, які метаболізуються за допомогою даних ізоферментів, малоймовірно.
Виведення. У дорослих T1/2 з плазми крові становить 7±1 год і не змінюється в залежності від дози, способу застосування або повторного прийому. Середня величина кліренсу становить 0,96 мл/хв/кг, 95% дози виводиться ниркамі. Нирковий кліренс леветирацетаму і його неактивного метаболіту становить 0,6 мл/хв/кг та 4,2 мл/хв/кг, відповідно.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтів літнього віку T1/2 збільшується на 40% і становить 10-11 годин, що пов'язано зі зниженням функції нирок. В процесі 4-годинного діалізу з організму видаляється 51% леветирацетаму.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого і середнього ступеня значимих змін кліренсу леветирацетаму не виявлено. При тяжких порушеннях функції печінки кліренс леветир��цетама знижується більш ніж на 50% через супутню ниркову недостатність.
Фармакокінетика леветирацетаму у дітей носить лінійний характер в діапазоні доз від 20 до 60 мг/кг/добу Cmax досягається через 0,5-1 ч. T1/2 дітей після одноразового прийому внутрішньо у дозі 20 мг/кг маси тіла становить 5-6 ч. Загальний кліренс леветирацетаму в дітей приблизно на 40% вище, ніж у дорослих і знаходиться в прямій залежності від маси тіла.Побічні дії
Частота виникнення побічних ефектів класифіковано у відповідності з рекомендаціями Всесвітньої организации охорони здоров'я: дуже часто - не менше 10%; часто - не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0.1%, але менш 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0.01%, включаючи поодинокі випадки. Даних постмаркстинговых досліджень недостатньо для оцінки частоти виникнення несприятливих явищ у популяції.
З боку крові та лімфатичної системи: нечасто - тромбоцитопенія, лейкопенія: рідко - нейтропенія, панцитемия.
З боку обміну речовин і харчування: часто - анорексія; нечасто збільшення/зниження маси тіла.
З боку ЦНС: дуже часто - сонливість, головний біль; часто - перепади настрою, емоційна лабільність, депресія, агресивність, безсоння, нервозність; нечасто - розлади поведінки, озлобленість, тривога, галюцинації, психотичні розлади, порушення пам'яті, суїцидальна спроба. нав'язливі ідеї, амнезія, розлади тактильної чутливості, запаморочення, головний біль, гіперкінезія, тремор, порушення рівноваги, неуважність, парестезії; рідко - розлад особистості, в т. ч. числі порушення мислення, суицид, гиперкинез, хореоатетоз.
З боку органу зору: часто - диплопія, помутніння зору.
З боку органа слуху й лабіринтові порушення: часто - запаморочення.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - кашель.
З боку ШКТ: часто - нудота, блювання, діарея, біль у животі, диспепсія; рідко -панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто - відхилення лабораторних показників функції печінки від норми: рідко - гепатит, печінкова недостатність.
З боку шкіри і підшкірних тканин: часто - шкірний висип; нечасто - екзема, шкірний свербіж; рідко - алопеція (у деяких випадках проходить після відміни леветирацетаму), токсичний эпидермальпый некроліз, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто - міалгія, м'язова слабкість.
Інші: часто - загальна слабкість, втомлюваність; нечасто - назофарингіт, випадкова травматизація.
Ризик розвитку анорексії зростає при одночасному застосуванні леветирацетаму і топир��мата.
У деяких випадках після скасування леветирацетаму алопеція проходила самостійно. При розвитку панцитопенії відзначалася супресія кісткового мозку.
Найбільш частими небажаними реакціями у дітей за даними клінічних досліджень були: блювання, ажитація, перепади настрою, агресивність, емоційна лабільність, розлади поведінки, млявість.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У разі необхідності припинення терапії скасування препарату Эпитерра рекомендується проводити поступово, зменшуючи разову дозу на 500 мг кожні 2-4 тижні. У дорослих з масою тіла менше 50 кг рекомендується зменшувати дозу на 20 мг/кг кожні 2 тижні. У дітей з масою тіла 25-50 кг рекомендуеся зменшувати дозу на 10 мг/кг кожні 2 тижні.
Застосування препарату Эпитерра пацієнтами з порушенням функції нирок може вимагати коригування дози (див. розділ «Спосіб застосування»).
Під час прийому препарату Эпитерра можуть спостерігатися порушення з боку ЦНС, включаючи сонливість, слабкість, втома, психотичні і непсихотичні зміни поведінки, особливо�� у перший місяць терапії. Тому на початку лікування за пацієнтами слід встановити особливо ретельне спостереження.
Пацієнтів слід регулярно обстежувати на наявність ознак депресії, суїцидальних і нав'язливих ідей, внаслідок зростання ризику спроб суїциду у пацієнтів, які приймають протиепілептичні засоби, в т. ч. препарат Эпитерра. При наявності ознак депресії і спроби суїциду пацієнтам і особам, які здійснюють догляд за ними, слід звернутися до фахівця.
Рекомендується поступова відміна супутніх протисудомних препаратів у період переведення пацієнта на прийом препарату Эпитерра.
У пацієнтів з парціальними судомами під час лікування препаратом спостерігалось незначне, але статистично значуще зниження показників червоної крові, що не вимагає активного клінічного втручання.
Наявні відомості про застосування препарату у дітей не свідчать про будь-яке його негативний вплив на розвиток і статеву зрілість. Однак віддалені наслідки лікування на здатність дітей до навчання, їх інтелектуал��ве розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток і фертильність залишаються невідомими.
Вплив на здатність керувати транспортом і роботу з технікою
У період лікування препаратом Эпитерра необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, у зв'язку з тим, що можуть виникнути небажані реакції, такі як сонливість, запаморочення, затуманення зору.
r /> Передозування
Симптоми: сонливість, занепокоєння, агресія, втрата свідомості, пригнічення дихання, кома.
Лікування: прийом активованого вугілля та промивання шлунка. Специфічного антидоту для леветирацетаму немає. При необхідності проводиться симптоматичне лікування (включаючи підтримання прохідності дихальних шляхів) в умовах стаціонару з використанням гемодіалізу (ефективність діалізу для леветирацетаму - 60%, для первинного метаболіту - 74%).Свідчення
Монотерапія:
— парціальні напади з вторинною генерализацией або без такої у дорослих і дітей старше 16 років при знову діагностованою епілепсії.
У складі комплексної терапії:
— парціальні напади з вторинною генералізацією або без такої при епілепсії у дорослих і дітей старше 6 років;
— міоклонічні судоми у дорослих і дітей старше 12 років при ювенільну міоклонічну епілепсію;
— первинно-генералізовані судомні (тоніко-клонічні) напади у дорослих і дітей старше 12 років при ідіопатичну генералізовану епілепсію.Протипоказання
— гіперчутливість до похідних піролідону, леветирацетаму або інших компонентів препарату Эпитерра;
— період годування груддю;
— дитячий вік до 16 років при монотерапії парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої при знову діагностованою епілепсії;
— дитячий вік до 6 років у складі комплексної терапії парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої при епілепсії;
— дитячий вік до 12 років у складі комплексної терапії міоклонічних судор��г при ювенільну міоклонічну епілепсію і первинно-генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів при ідіопатичною генералізованою епілепсії;
— маса тіла менше 25 кг
З обережністю:
Вагітність; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі порушення функції нирок (КК менше 50 мл/хв); вік старше 65 років; одночасне застосування з сульфаніламідами, пробенецидом, НПЗП, метотрексатом; депресія; суїцидальна поведінка.Лікарська взаємодія
Леветирацетам не взаємодіє з противоэпилептическими препаратами (фенітоїн, карбамазепін, ва.тьнроевая кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин і примідон), які в свою чергу не змінюють фармакокінетику леветирацетаму. Леветирацетам у добовій дозі 1 г не змінює фармакокінетику пероральних контрацептивів етинілестрадіолу і левоноргестрелу.
Леветирацетам у добовій дозі 2 г не змінює фармакокінетику варфарину та дигоксину. Дигоксин, пероральні контрацептиви та варфарин не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.
Пробенецид знижує нирковий клиренс основного метаболіту леветирацетаму. Передбачається, що лікарські препарати, які виводяться з організму завдяки активної ниркової секреції, також здатні знижувати кліренс метаболіту.
Вплив леветирацетаму на пробенецид та інші лікарські препарати з аналогічним механізмом виведення (НПЗП, сульфаніламіди, метотрексат і т. д.) залишається нез'ясованим.
Дані щодо взаємодії леветирацетаму з етанолом відсутні.
Даних щодо впливу антацидів на всмоктування леветирацетаму не було виявлено.
