Дозировка
.Препарат принимают внутрь. Капсулы принимают не разжевывая, запивая небольшим количеством жидкости. Для пациентов с затрудненным глотанием содержимое капсул высыпать в половину стакана негазированной воды, размешать и выпить сразу или в течение 30 мин. Затем снова наполнить стакан водой наполовину, ополоснуть стенки стакана и выпить. Не следует смешивать препарат с другими жидкостями, т.к. это может привести к растворению защитной оболочки пеллет. Пеллеты не следует разжевывать или раздавливать. Пациентам, которые не могут самостоятельно глотать, содержимое капсул следует растворить в негазированной воде и ввести эзомепразол через назогастральный зонд. Необходимо проверить соответствие шприца для введения препарата и зонда. Указания по подготовке и введению препарата через назогастральный зонд приведены ниже. Взрослые и подростки старше 12 лет Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь Эрозивный рефлюксный эзофагит (лечение): 40 мг 1 раз/сут в течение 4 недель. Если после первого курса терапии заживление эзофагита не наступает или сохраняются симптомы, рекомендуется дополнительный 4-х недельный курс лечения эзомепразолом. Длительное поддерживающее лечение после заживления эрозивного рефлюкс-эзофагита для предотвращения рецидива: 20 мг 1 раз/сут.РБ: 20 мг 1 раз/сут - пациентам без эзофагита. Если после 4 недель терапии не удалось добиться контроля симптомов, необходимо провести повторное обследование пациента. После устранения симптомов можно продолжить прием препарата Эманера, т.е. принимать по 20 мг препарата 1 раз в сутки при возникновении симптомов. Пациентам, принимающим НПВС, относящимся к группе риска развития язвы желудка или двенадцатиперстной кишки, не рекомендуется лечение в режиме "по требованию. Подробнее см инструкцию.
Лекарственная форма
Капсулы кишечнорастворимые светло-розового цвета, размер №3; содержимое капсул - пеллеты от белого до почти белого цвета.
Фармакологическое действие
Препарат, понижающий желудочную секрецию, ингибитор протонового насоса. Эзомепразол является S-изомером омепразола и подавляет секрецию соляной кислоты в желудке за счет специфического и направленного механизма действия. Специфически ингибирует протонный насос париетальных клеток. Оба изомера омепразола, R- и S-, обладают сходной фармакодинамической активностью.
Механизм действия
Эзомепразол - слабое основание, поэтому он накапливается и переходит в активную форму в условиях сильно кислой среды секреторных канальцев париетальных клеток слизистой оболочки желудка, где подавляет активность фермента Н+-К+-АТФ-азы. Подавляет как базалъную, так и стимулированную секрецию соляной кислоты.
Влияние на секрецию кислоты в желудке
Эффект развивается уже в течение 1 ч после приема внутрь 20 мг или 40 мг эзомепразола. При повторном приеме 20 мг эзомепразола 1 раз/сут в течение 5 дней, средняя пиковая концентрация соляной кислоты после стимуляции пентагастрином снижается на 90% (на 5 день терапии через 6-7 ч после приема препарата).
У пациентов с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью и наличием клинических симптомов после ежедневного приема эзомепразола в дозе 20 мг или 40 мг в течение 5 дней, уровень рН содержимого желудка выше 4 сохранялся в среднем, в течение 13 и 17 ч, соответственно. Доля больных, принимавших эзомепразол в дозе 20 мг/сут, у которых уровень рН желудочного содержимого превышал 4 в течение 8, 12 и 16 ч соответственно составила 76%, 54% и 24%, а для эзомепразола 40 мг/сут - 97%, 92% и 56%.
Степень подавления секреции кислоты эзомепразолом находится в прямой зависимости от AUC.
Терапевтический эффект, достигаемый в результате подавления секреции кислоты
Заживление рефлюкс-эзофагита, при приеме эзомепразола в дозе 40 мг, наступает примерно у 78% пациентов через 4 недели и у 93% пациентов - через 8 недель терапии. Лечение эзомепразолом в дозе 20 мг 2 раза/сут в течение 1 недели в комбинации с соответствующими антибиотиками приводит к успешной эрадикации Helicobacter pylori у 90% пациентов.
При неосложненной язвенной болезни после эрадикационной терапии (продолжительностью от 7 до 10-14 дней) не требуется продолжения монотерапии антисекреторными препаратами для заживления язвы и устранения симптомов.
Другие эффекты, связанные с подавлением секреции кислоты
На фоне терапии антисекреторными препаратами повышается уровень гастрина в сыворотке крови в ответ на снижение секреции кислоты.
У некоторых пациентов после длительной терапии эзомепразолом отмечено увеличение количества энтерохромаффиноподобных (ELC) клеток, вероятно, связанное с повышением уровня гастрина в плазме крови.
При длительном приеме антисекреторных препаратов отмечено некоторое увеличение частоты образования гландулярных кист желудка. Эти изменения обусловлены физиологическими изменениями в результате длительного подавления секреции кислоты. Кисты доброкачественные и носят обратимый характер.
Снижение кислотности желудочного содержимого на фоне приема антисекреторных средств сопровождается увеличением содержания микробной флоры в желудке, присутствующей в ЖКТ в норме. Терапия ингибиторами протонового насоса может привести к незначительному увеличению риска инфекционных заболеваний ЖКТ, например вызванных бактериями рода Salmonella spp. и Campylobacter spp.
Эзомепразол более эффективен в отношении заживления язв желудка у пациентов, применявших НПВС , в т.ч. селективные ингибиторы ЦОГ-2 в сравнении с ранитидином.
Отмечена высокая эффективность эзомепразола в отношении профилактики язв желудка и двенадцатиперстной кишки у пациентов, принимающих НПВС (для пациентов старше 60 лет и/или с пептической язвой в анамнезе), в т.ч. селективные ингибиторы ЦОГ-2.
Фармакокинетика
Всасывание и распределение
Эзомепразол неустойчив в кислой среде, поэтому предназначен для приема внутрь в форме кишечнорастворимых капсул, содержащих пеллеты препарата, оболочка которых также устойчива к действию желудочного сока. В условиях in vivo незначительная часть эзомепразола переходит в R -изомер. Эзомепразол быстро всасывается, достигая Cmax в плазме крови примерно через 1-2 ч после приема внутрь. Абсолютная биодоступность составляет 64% после приема однократной дозы 40 мг, которая возрастает до 89% на фоне ежедневного приема эзомепразола 1 раз/сут. Биодоступность эзомепразола в дозе 20 мг составляет 50% и 68% соответственно.
Vd в равновесном состоянии у здоровых добровольцев составляет примерно 0.22 л/кг массы тела. Связывание с белками плазмы крови - 97%. Прием пищи замедляет и снижает всасывание эзомепразола, при этом не имеет существенного клинического значения.
Метаболизм и выведение
Эзомепразол полностью метаболизируется с участием системы изоферментов цитохрома P450 в печени. Большая часть метаболизируется с участием полиморфного изофермента CYP2C19, который отвечает за образование гидрокси- и деметилированных метаболитов. Остальная часть эзомепразола метаболизируется изоферментом CYP3A4, отвечающего за образования сульфона эзомепразола, основного метаболита в плазме крови.
Общий плазменный клиренс после приема препарата в однократной дозе составляет примерно 17 л/ч и 9 л/ч - после многоразового приема. T1/2 составляет 1.3 ч при длительном приеме препарата 1 раз/сут. AUC увеличивается при повторном приеме. Дозозависимое увеличение AUC при повторном применении носит нелинейный характер вследствие снижения метаболизма при "первом прохождении" через печень, снижения клиренса, вероятно вызванного ингибированием изофермента CYP2C19 эзомепразолом и/или его сульфосодержащего метаболита. При однократном ежедневном приеме эзомепразол полностью выводится из плазмы крови в перерыве между приемами. Эзомепразол не кумулирует.
Основные метаболиты эзомепразола не влияют на секрецию соляной кислоты в желудке.
Почти 80 % принятой внутрь дозы эзомепразола выводится почками в виде метаболитов, а остальная часть - через кишечник. В моче обнаруживается менее 1% неизмененного эзомепразола.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Примерно у 2.9±1.5% населения снижена активность изофермента CYP2C19. У таких пациентов метаболизм эзомепразола осуществляется преимущественно изоферментом CYP3A4. После многократного приема эзомепразола в дозе 40 мг 1 раз/сут сутки среднее значение AUC примерно в 2 раза выше, чем у пациентов со сниженной активностью CYP2C19. Среднее значение Cmax при этом увеличивается примерно на 60%.
У пациентов пожилого возраста (71-80 лет) метаболизм эзомепразола существенно не изменяется.
После однократного приема эзомепразола в дозе 40 мг среднее значение AUC у женщин примерно на 30% выше, чем у мужчин. В дальнейшем при систематическом ежедневном приеме эзомепразола 1 раз/сут различий в фармакокинетике у пациентов обоих полов не наблюдалось. Указанные особенности не влияют на дозу и способ применения препарата.
Метаболизм эзомепразола может быть нарушен у людей с легкими или умеренными нарушениями функции печени. Скорость метаболизма снижена при тяжелых нарушениях функции печени, что сопровождается двукратным увеличением AUC. Поэтому максимальная суточная доза эзомепразола у этих пациентов составляет 20 мг.
Изучение у пациентов со сниженной функцией почек не проводилось. Поскольку почками выводится не эзомепразол, а его метаболит, метаболизм эзомепразола у этих пациентов не изменяется.
После повторного приема эзомепразола в дозах 20 мг и 40 мг значения AUC и времени достижения Cmax у детей в возрасте 12-18 лет и взрослых были одинаковы.
Побочные действия
Классификация частоты развития побочных эффектов (ВОЗ): очень часто (?1/10); часто (от ?1/100 до <1/10); нечасто (от ?1/1000 до <1/100); редко (от ?1/10 000 до <1/1000); очень редко (от <1/10 000), включая отдельные сообщения; частота неизвестна (не может быть оценена на основании имеющихся данных).
В каждой группе нежелательные эффекты представлены в порядке уменьшения их серьезности.
Со стороны нервной системы: часто - головная боль; нечасто - бессонница, головокружение, парестезии, сонливость; редко - депрессия, возбуждение, замешательство; очень редко - галлюцинации, агрессивное поведение.
Со стороны дыхательной системы: редко - бронхоспазм.
Со стороны пищеварительной системы: часто - боль в животе, запор, диарея, метеоризм, тошнота, рвота; нечасто - сухость слизистой оболочки полости рта, повышение активности печеночных ферментов; редко - стоматит, кандидоз ЖКТ, гепатит (с желтухой или без); очень редко - печеночная недостаточность, печеночная энцефалопатия у пациентов с заболеваниями печени в анамнезе.
Со стороны мочевыделительной системы: очень редко - интерстициальный нефрит.
Со стороны репродуктивной системы: очень редко - гинекомастия.
Со стороны костно-мышечной системы: редко - артралгия, миалгия; очень редко - мышечная слабость.
Со стороны кожных покровов: нечасто - дерматит, кожная сыпь, кожный зуд, крапивница; редко - алопеция, фотосенсибилизация; очень редко - многоформная эритема, синдром Стивена-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны системы кроветворения: редко - лейкопения, тромбоцитопения; очень редко - агранулоцитоз, панцитопения.
Со стороны органов чувств: нечасто - нечеткость зрения; редко - изменение вкуса.
Аллергические реакции: редко - реакции гиперчувствительности (например, лихорадка, ангионевротический отек, анафилактическая реакция/анафилактический шок).
Со стороны лабораторных показателей: редко - гипонатриемия.
Прочие: нечасто - периферические отеки; редко - потливость; очень редко - слабость (недомогание).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При появлении тревожных симптомов (например, таких как значительная, спонтанная потеря массы тела, повторная рвота, дисфагия, рвота с примесью крови или мелена), а также при подозрении или выявлении язвы желудка необходимо исключить злокачественное новообразование, поскольку применение препарата Эманера может уменьшить выраженность симптомов и отсрочить постановку диагноза.
Пациенты, длительно (особенно, более года) принимающие препарат Эманера должны находиться под регулярным медицинским наблюдением.
Пациенты, принимающие препарат "по требованию" должны быть информированы о необходимости обращения к врачу при изменении характера симптомов. Учитывая колебания концентрации эзомепразола в плазме крови при применении препарата в режиме "по требованию", следует учитывать взаимодействие с другими лекарственными препаратами.
При применении эзомепразола с целью эрадикации Helicobacter pylori следует учитывать возможное взаимодействие между компонентами тройной терапии, Кларитромицин является мощным ингибитором CYP3A4, поэтому следует учитывать противопоказания и лекарственное взаимодействие кларитромицина при назначении тройной терапии пациентам, одновременно принимающим препараты, метаболизирующиеся CYP3A4, такие как цизаприд.
Препарат Эманера содержит сахарозу, поэтому его применение противопоказано пациентам с наследственной непереносимостью фруктозы, синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции или дефицитом сахаразы-изомальтазы.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Эманера не влияет на управление транспортными средствами и работу с другими техническими устройствами, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
До настоящего времени случаи передозировки препаратом Эманера не описаны.
Симптомы: прием внутрь эзомепразола в дозе 280 мг сопровождался общей слабостью и симптомами со стороны ЖКТ. Однократный прием внутрь 80 мг эзомепразола не сопровождался какими-либо симптомами. Лечение: специфического антидота не существует. Эзомепразол активно связывается с белками плазмы крови, поэтому гемодиализ малоэффективен. В случае передозировки следует проводить симптоматическую терапию
Показания
Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ):
— лечение эрозивного рефлюкс- эзофагита;
— длительное поддерживающее лечение после заживления эрозивного рефлюкс-эзофагита с целью профилактики рецидивов;
— симптоматическое лечение ГЭРБ.
Язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки - в составе комбинированной антибактериальной терапии с целью эрадикации Helicobacter pylori:
— язвенная болезнь двенадцатиперстной кишки, ассоциированная с Helicobacter pylori;
— профилактика рецидивов пептической язвы, ассоциированной с Helicobacter pylori.
Пациенты, длительно принимающие НПВС:
— с целью заживления язвы желудка, связанной с приемом НПВС;
— профилактика язвы желудка и двенадцатиперстной кишки, связанной с приемом НПВС у пациентов, относящихся к группе риска.
Длительная профилактика рецидивов повторных кровотечений из пептических язв (после в/в введения лекарственных средств, понижающих секрецию желудочных желез);
Синдром Золлингера-Эллисона и другие состояния, характеризующиеся повышенной
Противопоказания
— одновременный прием с атазанавиром и нелфинавиром;
— детский возраст до 12 лет (отсутствуют данные об эффективности и безопасности);
— детский возраст старше 12 лет по другим показаниям, кроме ГЭРБ;
— наследственная непереносимость фруктозы, синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции или дефицит сахаразы-изомальтазы;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата;
— повышенная чувствительность к замещенным бензимидазолам.
С осторожностью: почечная недостаточность тяжелой степени (опыт применения ограничен).
Применение при беременности и кормлении грудью
Применение препарата Эманера возможно только в том случае, если ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода, т.к. недостаточно данных о применении эзомепразола у беременных женщин.
В эпидемиологических исследованиях во время применения рацемической смеси омепразола не выявлено фетотоксических эффектов или нарушений развития плода.
В исследованиях с эзомепразолом у животных не выявлено прямого или опосредованного отриц
Лекарственное взаимодействие
Влияние эзомепразола на фармакокинетику других препаратов
Лекарственные препараты, всасывание которых зависит от уровня рH
Cнижение уровня кислотности желудочного сока на фоне лечения эзомепразолом может привести к изменению абсорбции препаратов, всасывание которых зависит от кислотности среды. Как антациды и другие препараты, понижающее секрецию желудочных желез, эзомепразол снижает всасывание кетоконазола и итраконазола.
Одновременное применение омепразола (40 мг 1 раз/сут) и некоторых антиретровирусных препаратов (атазанавир 300 мг/ритонавир 100 мг) у здоровых добровольцев сопровождается выраженным уменьшением экспозиции атазанавира (AUC, Cmax и Cmin в плазме крови снизились примерно на 75%.
Увеличение дозы атазанавира до 400 мг не компенсировало это снижение экспозиции.
Ингибиторы протонового насоса, в т.ч. эзомепразол, не следует принимать одновременно с атазанавиром.
Лекарственные препараты, метаболизирующиеся изоферментом CYP2C19
Эзомепразол подавляет CYP2C19, основной изофермент метаболизма эз
(4285)
Дозування
.Препарат приймають внутрішньо. Капсули приймають не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Для пацієнтів з утрудненим ковтанням вміст капсул висипати в половину склянки негазованої води, розмішати і випити відразу або протягом 30 хв. Потім знову наповнити склянку водою наполовину, обполоснути стінки склянки і випити. Не слід змішувати препарат з іншими рідинами, оскільки це може призвести до розчинення захисної оболонки пелет. Пелети не слід розжовувати або роздавлювати. Пацієнтам, які не ��ожуть самостійно ковтати, вміст капсул слід розчинити в негазованій воді і ввести езомепразол через назогастральний зонд. Необхідно перевірити відповідність шприца для введення препарату і зонда. Вказівки з підготовки та введення препарату через назогастральний зонд наведені нижче. Дорослі та підлітки старше 12 років Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба Ерозивний рефлюксний езофагіт (лікування): 40 мг 1 раз/добу протягом 4 тижнів. Якщо після першого курсу терапії загоєння езофагіту не настає або зберігаються симптоми, рекомендується додатковий 4-х тижневий курс лікування эзомепразолом. Тривале підтримуюче лікування після загоєння ерозивного рефлюкс-езофагіту для запобігання рецидиву: 20 мг 1 раз/добу.РБ: 20 мг 1 раз/добу - пацієнтам без езофагіту. Якщо після 4 тижнів терапії не вдалося домогтися контролю симптомів, необхідно провести повторне обстеження пацієнта. Після усунення симптомів можна продовжити прийом препарату Эманера, тобто приймати по 20 мг препарату 1 раз на добу при виникненні симптомів. Пацієнтам, які приймають НПЗЗ, відносячи��имся до групи ризику розвитку виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, не рекомендується лікування в режимі "на вимогу. Докладніше див інструкцію.
Лікарська форма
Капсули кишковорозчинні світло-рожевого кольору, розмір №3; вміст капсул - пелети від білого до майже білого кольору.Фармакологічна дія
Препарат, що знижує шлункову секрецію, інгібітор протонового насоса. Езомепразол є S-ізомером омепразолу і пригнічує секрецію соляної кислоти у шлунку за рахунок специфічного і спрямованого механізма дії. Специфічно інгібує протонний насос парієтальних клітин. Обидва ізомеру омепразолу, R - і S-, володіють подібною фармакодинамической активністю.
Механізм дії
Езомепразол - слабку основу, тому він накопичується і переходить в активну форму в умовах сильно кислої середовища секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка, де пригнічує активність ферменту Н+-К+-АТФ-ази. Пригнічує як базал'ную, так і стимульовану секрецію соляної кислоти.
Вплив на секрецію кислоти в шлунку
Ефект розвивається вже протягом 1 год після прийому всередину 20 мг або 40 мг езомепразолу. При повторному прийомі 20 мг езомепразолу 1 раз/добу протягом 5 днів, середня пікова концентрація соляної кислоти після стимуляції пентагастрином знижується на 90% (на 5 день терапії через 6-7 год після прийому препарату).
У пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою і наявністю клінічних симптомів після щоденного прийому езомепразолу у дозі 20 мг або 40 мг протягом 5 днів, рівень рН вмісту шлунка вище 4 зберігався в середньому, в ті��ок в ток 13 і 17 год, відповідно. Частка хворих, що приймали езомепразол у дозі 20 мг/добу, у яких рівень рН шлункового вмісту перевищував 4 протягом 8, 12 і 16 год відповідно склала 76%, 54% та 24%, а для езомепразолу 40 мг/добу - 97%, 92% та 56%.
Ступінь пригнічення секреції кислоти эзомепразолом знаходиться в прямій залежності від AUC.
Терапевтичний ефект, що досягається в результаті пригнічення секреції кислоти
Загоєння рефлюкс-езофагіту, при прийомі езомепразолу у дозі 40 мг, настає приблизно у 78% пацієнтів через 4 тижні та у 93% пацінтів - через 8 тижнів терапії. Лікування эзомепразолом у дозі 20 мг 2 рази/добу протягом 1 тижня у комбінації з відповідними антибіотиками призводить до успішної ерадикації Helicobacter pylori у 90% пацієнтів.
При неускладненій виразковій хворобі після ерадикаційної терапії (тривалістю від 7 до 10-14 днів) не вимагається продовження монотерапії антисекреторними препаратами для загоєння виразки та усунення симптомів.
Інші ефекти, пов'язані з пригніченням секреції кислоти
На тлі терапії антисекреторними препаратами повыша��ться рівень гастрину в сироватці крові у відповідь на зниження секреції кислоти.
У деяких пацієнтів після тривалої терапії эзомепразолом відзначено збільшення кількості энтерохромаффиноподобных (ELC) клітин, ймовірно, пов'язане з підвищенням рівня гастрину в плазмі крові.
При тривалому застосуванні антисекреторних препаратів відмічено деяке збільшення частоти освіти гландулярных кіст шлунка. Ці зміни зумовлені фізіологічними змінами в результаті тривалого пригнічення секреції кислоти. Кіст�� доброякісні та носять оборотний характер.
Зниження кислотності шлункового вмісту на тлі прийому антисекреторних засобів супроводжується збільшенням вмісту мікробної флори в шлунку, присутньої в ШКТ в нормі. Терапія інгібіторами протонового насоса може призвести до незначного збільшення ризику інфекційних захворювань ШКТ, наприклад викликаних бактеріями роду Salmonella spp. та Campylobacter spp.
Езомепразол більш ефективний щодо загоєння виразок шлунка у пацієнтів, які застосовували НПЗЗ , у т. ч. селективні інги��иторы ЦОГ-2 у порівнянні з ранітидином.
Відзначена висока ефективність езомепразолу щодо профілактики виразок шлунка та дванадцятипалої кишки у пацієнтів, які приймають НПЗЗ (у пацієнтів старше 60 років та/або з пептичною виразкою в анамнезі), у т. ч. селективні інгібітори ЦОГ-2.Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
Езомепразол нестійкий у кислому середовищі, тому призначений для прийому всередину у формі кишковорозчинних капсул, що містять пелети препарату, оболонка яких також стійка до дії желудочного соку. В умовах in vivo незначна частина езомепразолу переходить в R -ізомер. Езомепразол швидко всмоктується, досягаючи Cmax в плазмі крові приблизно через 1-2 год після прийому всередину. Абсолютна біодоступність становить 64% після прийому одноразової дози 40 мг, яка зростає до 89% на тлі щоденного прийому езомепразолу 1 раз/добу. Біодоступність езомепразолу у дозі 20 мг становить 50% і 68% відповідно.
Vd в рівноважному стані у здорових добровольців становить приблизно 0.22 л/кг маси тіла. Зв'язування з білками плазми крові - 97%. Прийом їжі уповільнює та зменшує абсорбцію езомепразолу, при цьому не має суттєвого клінічного значення.
Метаболізм і виведення
Езомепразол повністю метаболізується за участю ізоферментів системи цитохрому P450 в печінці. Більша частина метаболізується за участю поліморфного ізоферменту CYP2C19, який відповідає за утворення гідрокси - і деметилированных метаболітів. Інша частина езомепразолу метаболізується ізоферментом CYP3A4, що відповідає за утворення сульфону езомепразолу, основного метаболіту в плазмі крові.
Загальний плазмовий кліренс після прийому препарату в одноразовій дозі становить приблизно 17 л/год і 9 л/год - після багаторазового прийому. T1/2 складає 1.3 год при тривалому прийомі препарату 1 раз/добу. AUC збільшується при повторному прийомі. Дозозалежне збільшення AUC при повторному застосуванні носить нелінійний характер внаслідок зниження метаболізму при "першому проходженні" через печінку, зниження кліренсу, ймовірно викликаного інгібуванням ізоферменту CYP2C19 эзомепразолом та/або його сульфосодержащего метаболіту. При одноразовому е��едневном прийомі езомепразол повністю виводиться з плазми крові у перерві між прийомами. Езомепразол не кумулює.
Основні метаболіти езомепразолу не впливають на секрецію соляної кислоти в шлунку.
Майже 80 % прийнятої внутрішньо дози езомепразолу виводиться нирками у вигляді метаболітів, а решта - через кишечник. У сечі виявляється менше 1% незміненого езомепразолу.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Приблизно у 2.9±1.5% населення знижена активність ізоферменту CYP2C19. У таких пацієнтів метабол��зм езомепразолу здійснюється переважно ізоферментом CYP3A4. Після багаторазового прийому езомепразолу у дозі 40 мг 1 раз/добу добу середнє значення AUC приблизно в 2 рази вище, ніж у пацієнтів зі зниженою активністю CYP2C19. Середнє значення Cmax при цьому збільшується приблизно на 60%.
У пацієнтів літнього віку (71-80 років) метаболізм езомепразолу істотно не змінюється.
Після одноразового прийому езомепразолу у дозі 40 мг середнє значення AUC у жінок приблизно на 30% вище, ніж у чоловіків. Надалі при систематичному щоденному прийомі езомепразолу 1 раз/добу відмінностей фармакокінетики у пацієнтів обох статей не спостерігалося. Зазначені особливості не впливають на дозу і спосіб застосування препарату.
Метаболізм езомепразолу може бути порушений у людей з легкими або помірними порушеннями функції печінки. Швидкість метаболізму знижена при тяжких порушеннях функції печінки, що супроводжується дворазовим збільшенням AUC. Тому максимальна добова доза езомепразолу у цих пацієнтів становить 20 мг.
Вивчення у пацієнтів зі зниженою функцією нирок не проводилося. Оскільки нирками виводиться не езомепразол, а його метаболіт, метаболізм езомепразолу у цих пацієнтів не змінюється.
Після повторного прийому езомепразолу в дозах 20 мг і 40 мг значення AUC і часу досягнення Cmax у дітей у віці 12-18 років і дорослих однакові.Побічні дії
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ): дуже часто (?1/10); часто (від ?1/100 до <1/10); нечасто (від ?1/1000 до <1/100); рідко (від ?1/10 000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення; частота невідома (не може бути оціненоа на підставі наявних даних).
У кожній групі небажані ефекти представлені в порядку зменшення їх серйозності.
З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - безсоння, запаморочення, парестезії, сонливість; рідко - депресія, збудження, замішання; дуже рідко - галюцинації, агресивна поведінка.
З боку дихальної системи: рідко - бронхоспазм.
З боку травної системи: часто - біль у животі, запор, діарея, метеоризм, нудота, блювання; нечасто - сухість слизової оболокуляри порожнини рота, підвищення активності печінкових ферментів; рідко - стоматит, кандидоз ШЛУНКОВО-кишкового тракту, гепатит (з жовтяницею або без); дуже рідко - печінкова недостатність, печінкова енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко - інтерстиціальний нефрит.
З боку репродуктивної системи: дуже рідко - гінекомастія.
З боку кістково-м'язової системи: рідко - артралгія, міалгія; дуже рідко - м'язова слабкість.
З боку шкірних покривів: нечасто - дермат��т, шкірний висип, шкірний свербіж, кропив'янка; рідко - алопеція, фотосенсибілізація; дуже рідко - багатоформна еритема, синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
З боку системи кровотворення: рідко - лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко - агранулоцитоз, панцитопенія.
З боку органів чуття: рідко - нечіткість зору; рідко - зміна смаку.
Алергічні реакції: рідко - реакції гіперчутливості (наприклад, лихоманка, ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція/анафілактичний ш��к).
З боку лабораторних показників: рідко - гіпонатріємія.
Інші: нечасто - периферичні набряки; рідко - пітливість; дуже рідко - слабкість (нездужання).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При появі тривожних симптомів (наприклад, таких як значна, спонтанна втрата маси тіла, повторне блювання, дисфагія, блювання з домішками крові або мелена), а також при підозрі або виявленні виразки шлунка необхідно виключити злоякісне новоутворення, оскільки застосування препарату Эманера може розуменьшить вираженість симптомів і відстрочити постановку діагнозу.
Пацієнти, які тривалий час (більше року) приймають препарат Эманера повинні знаходитися під регулярним медичним наглядом.
Пацієнти, які приймають препарат "на вимогу" повинні бути поінформовані про необхідність звернення до лікаря у разі зміни характеру симптомів. Враховуючи коливання концентрації езомепразолу в плазмі крові при застосуванні препарату в режимі "на вимогу", слід враховувати взаємодію з іншими лікарськими препара��тами.
При застосуванні езомепразолу з метою ерадикації Helicobacter pylori слід враховувати можливу взаємодію між компонентами потрійної терапії, Кларитроміцин є потужним інгібітором CYP3A4, тому слід враховувати протипоказання і лікарська взаємодія кларитроміцину при призначенні потрійної терапії пацієнтам, які одночасно приймають препарати, що метаболізуються CYP3A4, такі як цизаприд.
Препарат Эманера містить сахарозу, тому його застосування протипоказано пацієнтам зі спадковою непереносимосма фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції або дефіцитом сахарази-ізомальтази.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Эманера не впливає на керування транспортними засобами та роботу з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
До цього часу випадки передозування препаратом Эманера не описані.
Симптоми: прийом всередину езомепразолу в дозі 280 мг супроводжувався загальною слабкістю і симптомами з боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Одноразовий прийом внутрішньо 80 мг езомепразолу не супроводжувався будь-якими симптомами. Лікування: специфічного антидоту не існує. Езомепразол активно зв'язується з білками плазми крові, тому гемодіаліз малоефективний. У разі передозування слід проводити симптоматичну терапіюСвідчення
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ):
— лікування ерозивного рефлюкс - езофагіту;
— тривале підтримуюче лікування після загоєння ерозивного ре��люкс-езофагіту з метою профілактики рецидивів;
— симптоматичне лікування ГЕРХ.
Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки - у складі комбінованої антибактеріальної терапії з метою ерадикації Helicobacter pylori:
— виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, асоційована з Helicobacter pylori;
— профілактика рецидивів пептичної виразки, асоційованої з Helicobacter pylori.
Пацієнти, що тривало приймають НПЗЗ:
— з метою загоєння виразки шлунка, пов'язаної з приемом НПЗЗ;
— профілактика виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, пов'язаної з прийомом НПЗЗ у пацієнтів, які належать до групи ризику.
Тривала профілактика рецидивів повторних кровотеч з пептичних виразок (після в/в введення лікарських засобів, що знижують секрецію шлункових залоз);
Синдром Золлингераэллисона та інші стани, що характеризуються підвищеноюПротипоказання
— одночасний прийом з атазанавіром і нелфінавіром;
— дитячий вік до 12 років (відсутні дані про ефективність і безпеки);
— дитячий вік старше 12 років за іншими показаннями, окрім ГЕРХ;
— спадкова непереносимість фруктози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції або дефіцит сахарази-ізомальтази;
— підвищена чутливість до компонентів препарату;
— підвищена чутливість до заміщених бензімідазолів.
З обережністю: ниркова недостатність тяжкого ступеня досвід застосування обмежений).
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Застосування препарату Эманера можливостіпотрібно тільки в тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, оскільки недостатньо даних про застосування езомепразолу у вагітних жінок.
В епідеміологічних дослідженнях під час застосування рацемической суміші омепразолу не виявлено фетотоксических ефектів або порушень розвитку плода.
У дослідженнях з эзомепразолом у тварин не виявлено прямого або опосередкованого отрицЛікарська взаємодія
Вплив езомепразолу на фармакокінетику інших препаратів
Лікарський засіб��ті препарати, всмоктування яких залежить від рівня рН
Зниження рівня кислотності шлункового соку на тлі лікування эзомепразолом може призвести до зміни абсорбції препаратів, всмоктування яких залежить від кислотності середовища. Як антациди і інші препарати, що знижують секрецію шлункових залоз, езомепразол знижує всмоктування кетоконазолу та ітраконазолу.
Одночасне застосування омепразолу (40 мг 1 раз/добу) і деяких антиретровірусних препаратів (атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг) у здорових добровольців супроводжується вираженим зменшенням експозиції атазанавіру (AUC, Cmax і Cmin в плазмі крові знизилися приблизно на 75%.
Збільшення дози атазанавіру до 400 мг не компенсувало це зниження експозиції.
Інгібітори протонового насоса, в т. ч. езомепразол, не слід застосовувати одночасно з атазанавіром.
Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19
Езомепразол пригнічує CYP2C19, основний ізофермент метаболізму ез
