Гипотензивное комбинированное средство. Оказывает гипотензивное и антиангинальное действие.
Лизиноприл - ингибитор АПФ, снижая образование ангиотензина II, альдостерона, одновременно повышает образование брадикинина (сосудорасширяющий медиатор). Воздействует на тканевые РААС. Снижает ОПСС, АД, преднагрузку и постнагрузку, давление в легочных капиллярах, не влияет на ЧСС, при этом возможно увеличение МОК и усиление кровотока в почках. Артерии расширяет в большей степени, чем вены.
Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда. При длительном применении уменьшает гипертрофию миокарда и стенок артерий резистентного типа.
Замедляет прогрессирование дисфункции ЛЖ после инфаркта миокарда, не осложненного СН. Эффективен при артериальной гипертензии с низкой активностью ренина, снижает альбуминурию (за счет снижения АД, изменения гемодинамики гломерулярного аппарата). Не влияет на концентрацию глюкозы в крови у пациентов с сахарным диабетом.
Гипотензивное действие развивается через 1 ч после приема, максимальный эффект - через 6 ч, продолжительность действия - 24ч. При прекращении лечения не возникает синдрома «отмены» (резкое повышение АД).
Амлодипин - БМКК III поколения, оказывает антиангинальное и гипотензивное действие. Снижает поступление Ca2+ в клетки миокарда и гладкомышечные клетки сосудистой стенки (в большей степени).
Снижает ОПСС, АД. Антиангинальное действие обусловлено за счет расширения артерий и артериол, снижения постнагрузки. Увеличивает снабжение кислородом неповрежденного (особенно при вазоспастической стенокардии) миокарда и ишемизированных участков миокарда. Не вызывает рефлекторной тахикардии, препятствует формированию ишемического интервала ST, не влияет на проводимость и сократимость миокарда.
Снижает частоту приступов стенокардии и необходимость в применении нитроглицерина. Оказывает длительное дозозависимое гипотензивное действие. Не снижает фракцию выброса ЛЖ, уменьшает степень гипертрофии миокарда ЛЖ, оказывает антиатеросклеротическое и кардиопротективное действие при ИБС. Не повышает риск смерти у больных ХСН (III-IV ст. по NYHA) на фоне терапии дигоксином, диуретиками, ингибиторами АПФ.
Тормозит агрегацию тромбоцитов, усиливает клубочковую фильтрацию, оказывает слабое натрийуретическое действие; при диабетической нефропатии не усиливает микроальбуминурию.
Не оказывает отрицательного влияния на метаболические процессы, не изменяет плазменные липиды. Может применяться у больных с сопутствующей бронхиальной астмой, сахарным диабетом, подагрой.
Начало действия - через 2-4 ч после приема (более эффективно в положении сидя и лежа), продолжительность - 24 ч.
Сочетание лизиноприла с амлодипином позволяет предупредить развитие нежелательных эффектов, вызванных противорегуляцией действующих веществ. БМКК расширяя артериолы может приводить к задержке Na+ и воды, следовательно, может активизировать РААС. Ингибитор АПФ блокирует этот процесс.
Препарат рекомендуется в случаях, когда приём отдельных компонентов тех же дозах не эффективен.
Длительная циркуляция обоих действующих веществ делает возможным прием 1 раз в сутки.
Фармакокинетика
Взаимодействие между лизиноприлом и амлодипином маловероятно, т.к. AUC, Cmax, TCmax, Т1/2 не изменяются при сравнении с показателями каждого отдельно взятого препарата.
Побочные действия
Со стороны нервной системы: наиболее часто - головная боль (8%), головокружение (3%); редко - повышенная сонливость, мышечная фасцикуляция конечностей и губ, астения, эмоциональная лабильность, спутанность сознания, слабость.
Со стороны ССС: редко - аритмии, сердцебиение, тахикардия (вследствие снижения АД у больных с высоким риском инфаркта миокарда, цереброваскулярного инсульта), ортостатическая гипотензия.
Со стороны дыхательной системы: наиболее часто - сухой кашель (5%).
Со стороны пищеварительной системы: редко - нарушение функции кишечника, гиперплазия дёсен, сухость слизистой оболочки полости рта, боль в животе, панкреатит, гепатоцеллюлярная или холестатическая желтуха, гепатит, снижение аппетита; диарея, тошнота, рвота.
Со стороны органов кроветворения: лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз (за счет ингибитора АПФ), тромбоцитопения, эритропения; небольшое снижение Hb и гематокрита (при длительном лечении).
Со стороны кожных покровов: редко - крапивница, повышенное потоотделение, алопеция, многоформная эритема; кожный зуд, сыпь, покраснение кожи лица.
Со стороны мочеполовой системы: редко - нарушение функции почек, учащенное мочеиспускание, олигурия, анурия, острая почечная недостаточность, уремия, протеинурия, импотенция.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: артралгия (1-3%), отёк щиколоток ног.
Аллергические реакции: ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, надгортанника и гортани (0.1%).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В случае дегидратации, лечение необходимо начинать после коррекции гипонатриемии и восстановления ОЦК (для предупреждения резкого снижения АД). После приёма первой дозы необходимо контролировать АД, особенно у обезвоженных пациентов, принимающих диуретики и/или при гипонатриемии.
При декомпенисрованной ХСН, ИБС, цереброваскулярных заболеваниях препарат может вызвать выраженное снижение АД, инфаркт миокарда или инсульт.
В ходе лечения необходимы контроль массы тела и наблюдение у стоматолога, контроль крови для выявления возможного агранулоцитоза.
При ХПН (стеноз почечной артерии, гипонатриемия, дегидратация, ХСН) может быть ухудшение функции почек, острая почечная недостаточность, обратимая после прекращения лечения.
При развитии ангионевротического отека лица, конечностей, губ, языка, надгортанника или гортани, лечение немедленно прекращают. Ангионевротический отек гортани может привести к летальному исходу. Отёк языка, надгортанника и гортани может вызвать обструкцию дыхательных путей. Необходимо введение п/к 0.3-0.5 мл 0.1% раствора или медленно в/в 0.1 мл, ГКС, антигистаминных ЛС; контроль жизненно важных функций организма.
Одновременное применение полиакрилнитриловых мембран для диализа с ингибитором АПФ может спровоцировать анафилактический шок; следует избегать их одновременного использования, либо применять диализирующую мембрану др. типа, либо др. гипотензивное ЛС.
Проведение десенсибилизации против членистоногих во время лечение ингибитором АПФ может вызвать анафилактическую реакцию (необходимо предварительно временно прервать лечение ингибитором АПФ).
У больных пожилого возраста оба действующих вещества определяются в крови в большей концентрации, при этом эффективность не изменяется (следует учитывать при подборе дозы).
При наступлении беременности прием препарата следует прекратить как можно раньше. Приём лизиноприла во II-III триместрах беременности может привести к гибели плода; вследствие уменьшения количества околоплодных вод может привести к деформации костей черепа и лица, нарушению развития конечностей, гипоплазии лёгких.
В период лечения необходимо воздерживаться от управления транспортными средствами и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
Эссенциальная гипертензия при необходимости комбинированной терапии.
Противопоказания
Гиперчувствительность (в т.ч. к др. дигидропиридинам), ангионевротический отек в анамнезе на фоне терапии ингибиторами АПФ, наследственный или идиопатический ангионевротический отек,
Ингибиторы микросомального окисления повышают концентрацию амлодипина в плазме, увеличивая риск развития побочных эффектов, а индукторы микросомальных ферментов печени - уменьшают.
При одновременном применении с калийсберегающими диуретиками (спиронолактоном, амилоридом, триамтереном) и препаратами K+ возможна гиперкалиемия. Препарат назначают с учетом оценки пользы и риска, под контролем K+ в крови и функции почек.
При одновременном приёме с диуретиками возможно резкое снижение АД, с др. гипотензивными средствами (бета-адреноблокаторами, БМКК, в т.ч. верапамилом, ингибиторами АПФ, нитратами) - аддитивное действие.
Гіпотензивний комбінований засіб. Чинить гіпотензивну та антиангінальну дію.
Лізиноприл - інгібітор АПФ, знижуючи утворення ангіотензину II, альдостерону, одночасно підвищує утворення брадикініну (судинорозширювальний медиатор). Впливає на тканинні РААС. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження і постнавантаження, тиск в легеневих капілярах, не впливає на ЧСС, при цьому можливе збільшення МОК і посилення кровотоку у нирках. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени.
Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. При тривалому застосуванні зменшує гіпертрофію міокарда і стінок артерій резистентного типу.
Уповільнює прогресування дисфункції ЛШ після інфаркту міокарда, не ускладненого СН. Ефективний при артеріальній гіпертензії з низькою активностью реніну, зменшує альбумінурію (за рахунок зниження АТ, зміни гемодинаміки гломерулярного апарата). Не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом.
Гіпотензивна дія розвивається через 1 год після прийому, максимальний ефект - через 6 год, тривалість дії - 24 год. При припиненні лікування не виникає синдрому «відміни» (різке підвищення артеріального тиску).
Амлодипін - БМКК ІІІ покоління, має антиангінальну та гіпотензивну дію. Знижує надходження Ca2+ в клітини міокарда та гладком'язові клетки судинної стінки (більшою мірою).
Знижує ОПСС, АТ. Антиангінальна дія обумовлена за рахунок розширення артерій і артеріол, зменшення постнавантаження. Збільшує постачання киснем неушкодженого (особливо при вазоспастичній стенокардії) міокарда та ішемізованих ділянок міокарда. Не викликає рефлекторної тахікардії, перешкоджає формуванню ішемічного інтервалу ST, не впливає на провідність і скоротливість міокарда.
Знижує частоту нападів стенокардії та потребу у вживанні нітрогліцерину. Проказывает тривалий дозозалежне гіпотензивну дію. Не знижує фракцію викиду ЛШ, зменшує ступінь гіпертрофії міокарда ЛШ, чинить антиатеросклеротичну і кардиопротективное дію при ІХС. Не підвищує ризик смерті у хворих ХСН (III-IV ст. за NYHA), на тлі терапії дигоксином, діуретиками, інгібіторами АПФ.
Гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує клубочкову фільтрацію, чинить слабку натрийуретическое дію; при діабетичній нефропатії не посилює микроальбуминурию.
Не чинить негативного впливу��ія на метаболічні процеси, не змінює плазмові ліпіди. Може застосовуватися у хворих із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом, подагрою.
Початок дії - через 2-4 год після прийому (більш ефективно в положенні сидячи і лежачи), тривалість - 24 год.
Поєднання лізиноприлу з амлодипіном дозволяє попередити розвиток небажаних ефектів, викликаних противорегуляцией діючих речовин. БМКК розширюючи артеріоли може призводити до затримки Na+ і води, отже, може активізувати РААС. Інгібітор АПФ блокирует цей процес.
Препарат рекомендується у випадках, коли прийом окремих компонентів тих же дозах не ефективний.
Тривала циркуляція обох діючих речовин робить можливим прийом 1 раз на добу.
Фармакокінетика
Взаємодія між лізиноприлом та амлодипіном малоймовірно, т. к. AUC, Cmax, TCmax, Т1/2 не змінюються при порівнянні з показниками кожного окремо взятого препарату.
Побічні дії
З боку нервової системи: часто - головний біль (8%), запаморочення (3%); рідко - підвищена сонливість, м'язова фасцикуляция кінцівок і губ, астенія, емоційна лабільність, сплутаність свідомості, слабкість.
З боку ССС: рідко - аритмії, відчуття серцебиття, тахікардія (внаслідок зниження АТ у хворих з високим ризиком інфаркту міокарда, цереброваскулярного інсульту), ортостатична гіпотензія.
З боку дихальної системи: найбільш часто - сухий кашель (5%).
З боку травної системи: рідко - порушення функції кишечнику, гіперплазія ясен, сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у животі, панкреатит, гепатоцеллюлярная або холестатична жовтяниця, гепатит, зниження апетиту; діарея, нудота, блювання.
З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (за рахунок інгібітора АПФ), тромбоцитопенія, еритропенія; невелике зниження Hb та гематокриту (при тривалому лікуванні).
З боку шкірних покривів: рідко - кропив'янка, підвищене потовиділення, алопеція, багатоформна еритема; шкірний свербіж, висип, почервоніння шкіри особи.
З боку сечостатевої системи: рідко - порушення функції нирок, часте сечовипускання, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, імпотенція.
З боку опорно-рухового апарату: артралгія (1-3%), набряк щиколоток ніг.
У разі дегідратації, лікування необхідно починати після корекції гіпонатріємії і відновлення ОЦК (для попередження різкого зниження артеріального тиску). Після прийому першої дози необхідно контролювати АТ, особливо у про��звоженных пацієнтів, які приймають діуретики та/або гіпонатріємії.
При декомпенисрованной ХСН, ІХС, цереброваскулярних захворюваннях препарат може викликати виражене зниження АТ, інфаркт міокарда або інсульт.
В ході лікування необхідні контроль маси тіла та спостереження у стоматолога, контроль крові для виявлення можливої агранулоцитозу.
При ХНН (стеноз ниркової артерії, гіпонатріємія, дегідратація, ХСН) може бути погіршення функції нирок, гостра ниркова недостатність, оборотна після припинення лікування.
При розвитку ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника або гортані, лікування негайно припиняють. Ангіоневротичний набряк гортані може призвести до летального результату. Набряк язика, надгортанника і гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів. Необхідно введення п/до 0.3-0.5 мл 0.1% розчину або повільно в/в 0.1 мл, ГКС, антигістамінних ЛЗ; контроль життєво важливих функцій організму.
Одночасне застосування полиакрилнитриловых мембран для діалізу з інгібітором АПФ може спровокувати анафилактичеський шок; слід уникати їх одночасного використання, або застосовувати диализирующую мембрану ін. типу, або ін гіпотензивні ЛЗ.
Проведення десенсибілізації проти членистоногих під час лікування інгібітором АПФ може спричинити анафілактичну реакцію (необхідно попередньо тимчасово перервати лікування інгібітором АПФ).
У хворих літнього віку обидва діючі речовини визначаються в крові в більшій концентрації, при цьому ефективність не змінюється (слід враховувати при підборі дози).
При настанні ��еременности прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом лізиноприлу у II-III триместрах вагітності може призвести до загибелі плоду; внаслідок зменшення кількості навколоплідних вод може призвести до деформації кісток черепа й обличчя, порушенням розвитку кінцівок, гіпоплазії легенів.
У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Свідчення
Есенциальная гіпертензія при необхідності комбінованої терапії.
Протипоказання
Гіперчутливість (у т.ч. до ін дигідропіридинів), ангіоневротичний набряк в анамнезі на фоні терапії інгібіторами АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк,
Інгібітори мікросомального окислення підвищують концентрацію амлодипіну в плазмі, збільшуючи ризик розвитку побічних ефектів, а індуктори мікросомальних ферментів печінки зменшують.
При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактоном, амилоридом, триамтереном) і препаратами K+ можлива гіперкаліємія. Препарат призначають з урахуванням оцінки користі і ризику, під контролем K+ в крові та функції нирок.
При одночасному прийомі з діуретиками вооз��ожна різке зниження АТ, з ін гіпотензивними засобами (бета-адреноблокаторами, БМКК, в т. ч. верапамілом, інгібіторами АПФ, нітратами) - адитивна дія.
