Дозировка
Начальная доза - 1-1.5 мг 2 При хорошей переносимости разовая доза может быть увеличена до 3 мг, затем до 4.5 и до 6 мг; частота приема - 2; интервал между каждым увеличением дозы должен составлять не менее 2 недель. С целью достижения наилучшего терапевтического эффекта дозу ривастигмина следует сохранять на максимальном хорошо переносимом уровне. Побочное действие со стороны ЖКТ или снижение массы тела, наблюдающиеся во время лечения, можно уменьшить, пропустив один или нескольких приемов. Если побочное действие сохраняется, то суточную дозу следует понизить до предыдущего, хорошо переносимого уровня.
Лекарственная форма
Капсулы
Состав
1 капс.
ривастигмин (в форме гидротартрата) 1.5 мг
Вспомогательные вещества: кремния диоксид коллоидный, гипромеллоза, магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая (измельченный порошок), целлюлоза микрокристаллическая (гранулированный порошок).
Состав оболочки капсулы: железа оксид желтый (Е172), титана диоксид (Е171), желатин.
Фармакологическое действие
Инактивация фермента обусловлена временным образованием комплекса с ковалентной связью.
Замедление распада ацетилхолина, который выделяется функционально интактными холинергическими нейронами, приводит к облегчению холинергической нейротрансмиссии.
В экспериментальных исследованиях показано, что ривастигмин селективно увеличивает содержание ацетилхолина в коре головного мозга и гиппокампе.
Ривастигмин оказывает положительное влияние на присущие болезни Альцгеймера дефициты когнитивных процессов, опосредуемых холинергическими воздействиями. Кроме того, имеются указания на то, что ингибирование холинэстеразы может замедлить образование фрагментов белкового бета-предшественника амилоида (beta-amiloid-precurcor protein, APP), участвующего в амилоидогенезе, и, следовательно, формирование амилоидных бляшек, являющихся одним из главных патологических признаков болезни Альцгеймера.
Улучшает показатели когнитивной функции, общей физической активности и активности в повседневной жизни, а также снижает выраженность проявлений заболевания.
Фармакокинетика
Ривастигмин связывается с белками плазмы в слабой степени (около 40%), легко проникает через ГЭБ.
Метаболизм ривастигмина происходит главным образом путем гидролиза холинэстеразой с образованием декарбамилированного метаболита, который in vitro продемонстрировал минимальную способность ингибировать ацетилхолинэстеразу (<10%). В соответствии с данными, полученными in vitro и в экспериментальных исследованиях, основные изоферменты цитохрома Р450 в минимальной степени вовлечены в метаболизм ривастигмина. Общий плазменный клиренс ривастигмина составляет около 130 л/ч после в/в введения в дозе 0.2 мг и снижается до 70 л/ч после в/в введения 2.7 мг, который согласуется с нелинейным, обратно пропорциональным характером фармакокинетики ривастигмина вследствие его элиминации по мере насыщения.
У пациентов с легко и умеренно выраженными печеночными нарушениями после приепма ривастигмина внутрь отмечалось увеличение Cmax примерно на 60% и AUC более чем в 2 раза по сравнению со здоровыми лицами.
У пациентов с болезнью Альцгеймера и умеренно выраженными нарушениями функции почек после приема ривастигмина внутрь отмечалось увеличение Cmax и AUC более чем в 2 раза по сравнению со здоровыми лицами; однако у пациентов с болезнью Альцгеймера и тяжелыми нарушениями функции почек изменений Cmax и AUC не наблюдалось.
Побочные действия
Со стороны ЦНС: повышенная утомляемость, астения, головокружение, головная боль, возбуждение, бессонница, нарушения ориентации, депрессия, сонливость.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, боли в животе, потеря аппетита.
Прочие: случайная травма, инфекции верхних дыхательных путей, инфекции мочевыводящих путей, повышенное потоотделение, чувство недомогания, снижение массы тела и тремор.
Тошнота, рвота, потеря аппетита и снижение массы тела чаще отмечались у женщин.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью применяют у пациентов с СССУ или тяжелыми аритмиями, повышенном риске эрозивно-язвенных поражений ЖКТ, заболеваниях органов дыхания (в т.ч. в анамнезе), при обструкции мочевыводящих путей, судорогах. Опыт применения ривастигмина у пациентов с бронхиальной астмой в фазе обострения отсутствует.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
С осторожностью применять у пациентов, деятельность которых требует концентрации внимания и высокой скорости психомоторных реакций.
Показания
Слабая и умеренная деменция альцгеймеровского типа (в случае предполагаемой или установленной болезни Альцгеймера).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к ривастигмину, другим производным карбамата.
Лекарственное взаимодействие
Ривастигмин метаболизируется преимущественно путем гидролиза при участии эстераз. Метаболизм при участии основных изоферментов системы цитохрома P450 происходит в минимальной степени. Следовательно, фармакокинетическое взаимодействие с другими лекарственными средствами, метаболизирующимися с участием данных ферментов, маловероятно.
При одновременном применении с антихолинергическими препаратами возможно изменение активности антихолинергических препаратов.
При одновременном применении возможно усиление действия деполяризующих миорелкасантов во время наркоза.
(3304)
Дозування
Початкова доза - 1-1.5 мг 2 При гарній переносимості разова доза може бути збільшена до 3 мг, потім до 4.5 і до 6 мг; частота прийому - 2; інтервал між кожним збільшенням дози повинен становити не менше 2 тижнів. З метою досягнення найкращого терапевтичного ефекту дозу ривастигмина слід зберігати на максимальному добре переносимом рівні. Побічна дія з боку ШКТ або зниження маси тіла, що спостерігаються під час лікування, можна зменшити, пропустивши один або кілька прийомів. Якщо побічна дія зберігається, то з��точну дозу слід знизити до попереднього, добре переноситься рівня.
Лікарська форма
КапсулиСклад
1 капс.
ривастигмін (у формі гідротартрату) 1.5 мг
Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, гіпромелоза, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна (подрібнений порошок), целюлоза мікрокристалічна (гранульований порошок).
Склад оболонки капсули: заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е171), желатин.Фармакологічна дія
Інактивація ферменту зумовлена часівним утворенням комплексу з ковалентним зв'язком.
Уповільнення розпаду ацетилхоліну, який виділяється функціонально інтактними холінергічними нейронами, призводить до полегшення холінергічної нейротрансмісії.
В експериментальних дослідженнях показано, що ривастигмін селективно збільшує вміст ацетилхоліну в корі головного мозку і гіпокампі.
Ривастигмін робить позитивний вплив на властиві хвороби Альцгеймера дефіцити когнітивних процесів, опосередковуваних холінергічними впливами. ��ромі того, є вказівки на те, що інгібування холінестерази може сповільнити утворення фрагментів білкового бета-попередника амілоїду (beta-amiloid-precurcor protein, APP), що бере участь в амилоидогенезе, і, отже, формування амілоїдних бляшок, які є одним з головних патологічних ознак хвороби Альцгеймера.
Покращує показники когнітивної функції, загальної фізичної активності і активності в повсякденному житті, а також знижує вираженість проявів захворювання.Фармакокінетика
Ривастигмін зв'язується з белками плазми незначною мірою (близько 40%), легко проникає через ГЕБ.
Метаболізм ривастигмина відбувається головним чином шляхом гідролізу холинэстеразой з утворенням декарбамилированного метаболіту, який in vitro продемонстрував мінімальну здатність інгібувати ацетилхолинэстеразу (<10%). Згідно з даними, отриманими in vitro і в експериментальних дослідженнях, основні ізоферменти цитохрому Р450 в мінімальному ступені вовлечены в метаболізм ривастигмина. Загальний плазмовий кліренс ривастигмина становить близько 130 л/год після в/в введення в дозі 0.2 мг і знижується до 70 л/год після в/в введення 2.7 мг, який узгоджується з нелінійним, обернено пропорційним характером фармакокінетики ривастигмина внаслідок його елімінації по мірі насичення.
У пацієнтів з легко і помірно вираженими печінковими порушеннями після приепма ривастигмина всередину відзначалося збільшення Cmax приблизно на 60% та AUC більше, ніж у 2 рази порівняно зі здоровими особами.
У пацієнтів з хворобою Альцгеймера і помірно вираженими порушеннями функції нирок після прийому ривастигми��а всередину відзначалося збільшення Cmax та AUC більше, ніж у 2 рази порівняно зі здоровими особами; однак у пацієнтів з хворобою Альцгеймера і тяжкими порушеннями функції нирок змін Cmax і AUC не спостерігалося.Побічні дії
З боку ЦНС: підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, головний біль, збудження, безсоння, порушення орієнтації, депресія, сонливість.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, болі в животі, втрата апетиту.
Інші: випадкова травма, інфекції верхніх дихальних шляхів, іінфекції сечовивідних шляхів, підвищене потовиділення, відчуття нездужання, зниження маси тіла і тремор.
Нудота, блювання, втрата апетиту та зниження маси тіла частіше відзначалися у жінок.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю застосовують у пацієнтів з СССУ або тяжкими аритміями, підвищеному ризику ерозивно-виразкових уражень ШЛУНКОВО-кишкового тракту, захворюваннях органів дихання (у т. ч. в анамнезі), при обструкції сечовивідних шляхів, судомах. Досвід застосування ривастигмина у пацієнтів з бронхіальною астмою в фазі загострений��я відсутній.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
З обережністю застосовувати у пацієнтів, діяльність яких вимагає концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Слабка та помірна деменція альцгеймеровского типу (у разі передбачуваної або встановленої хвороби Альцгеймера).Протипоказання
Підвищена чутливість до ривастигмину, інших похідних карбамат.Лікарська взаємодія
Ривастигмін метаболізується переважновідно шляхом гідролізу за участю естераз. Метаболізм за участю основних ізоферментів системи цитохрому P450 відбувається в мінімальній мірі. Отже, фармакокінетична взаємодія з іншими лікарськими засобами, які метаболізуються за участю даних ферментів, малоймовірно.
При одночасному застосуванні з антихолінергічними препаратами можлива зміна активності антихолінергічних препаратів.
При одночасному застосуванні можливе посилення дії деполяризуючих миорелкасантов під час ��аркоза.
