Дозировка
Внутрь, вне зависимости от приема пищи. Депрессивные эпизоды: по 10-20 мг 1 раз в сутки. После исчезновения симптомов депрессии, необходимо продолжать терапию для закрепления полученного эффекта в течение 6 мес. Панические расстройства (в т.ч. с агорафобией): по 5 мг/сут в течение первой недели, затем по 10-20 мг/сут. Максимальная суточная доза - 20 мг. Длительность лечения - несколько месяцев. При прекращении лечения доза должна постепенно снижаться в течение 1-2 нед для того, чтобы избежать возникновения синдрома "отмены". У пожилых пациентов (старше 65 лет) рекомендуемая доза - 5 мг/сут, максимальная суточная доза - 10 мг. При легкой и умеренной почечной недостаточности коррекции дозы не требуется. Рекомендуемая начальная доза при сниженной функции печени в течение первых двух недель лечения составляет 5 мг/сут. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза может быть увеличена до 10 мг/сут. Для пациентов со слабой активностью изофермента CYP2С19 рекомендуемая начальная доза в течение первых двух недель лечения - 5 мг/сут. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза может быть увеличена до 10 мг/сут.
Лекарственная форма
таблетки покрытые пленочной оболочкой
Состав
эсциталопрам 10мг; Вспомогательные в-ва: кроскармеллоза натрия, просолв /МКЦ, кремния диоксид коллоидный/, магния стеарат, тальк
Фармакологическое действие
Антидепрессант, селективно ингибирует обратный захват серотонина; повышает концентрацию нейромедиатора в синаптической щели, усиливает и пролонгирует действие серотонина на постсинаптические рецепторы.
Эсциталопрам практически не связывается с серотониновыми (5-HT), дофаминовыми (D1 и D2), альфа-адренергическими, гистаминовыми, м-холинорецепторами, а также бензодиазепиновыми и опиатными рецепторами.
Антидепрессивный эффект обычно развивается через 2-4 нед после начала лечения. Максимальный терапевтический эффект лечения панических расстройств достигается примерно через 3 мес после начала лечения.
Фармакокинетика
Всасывание не зависит от приема пищи. Биодоступность - 80%. ТCmax - 4 ч. Кинетика эсциталопрама линейна. Css достигается через 1 нед. Средняя Css 50 нмоль/л (от 20 до 125 нмоль/л) достигается при суточной дозе 10 мг. Кажущийся объем распределения - от 12 до 26 л/кг. Связь с белками - 80%.
Метаболизируется в печени до активных деметилированного и дидеметилированного метаболитов. После многократного применения средняя концентрация деметил- и дидеметилметаболитов составляет 28-31% и менее 5% соответственно от концентрации эсциталопрама. Метаболизм эсциталопрама в деметилированный метаболит происходит главным образом с помощью изоферментов цитохрома P450: CYP2C19, CYPЗA4 и CYP2D6. У лиц со слабой активностью изофермента CYP2C19 концентрация эсциталопрама может быть в 2 раза выше, чем у лиц с высокой активностью этого изофермента. Значительных изменений концентрации препарата при слабой активности изофермента CYP2D6 не отмечается.
T1/2 после многократного применения - 30 ч. У основных метаболитов эсциталопрама T1/2 более продолжителен. Клиренс - 0.6 л/мин.
Эсциталопрам и его основные метаболиты выводятся печенью и большая часть - почками, частично выводится в форме глюкуронидов. T1/2 и AUC увеличивается у пожилых больных.
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головокружение, слабость, бессонница или сонливость, судороги, тремор, двигательные нарушения, серотониновый синдром (ажитация, тремор, миоклонус, гипертермия), галлюцинации, мания, спутанность сознания, ажитация, тревога, деперсонализация, панические атаки, повышенная раздражительность, расстройства зрения.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, сухость слизистой оболочки полости рта, нарушения вкусовых ощущений, снижение аппетита, диарея, запор, изменение лабораторных показателей функции печени.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия.
Со стороны эндокринной системы: снижение секреции АДГ, галакторея.
Со стороны половой системы: снижение либидо, импотенция, нарушение эякуляции, аноргазмия (у женщин).
Со стороны мочевыделительной системы: задержка мочи.
Дерматологические реакции: кожная сыпь, зуд, экхимозы, пурпура, повышенное потоотделение.
Аллергические реакции: ангионевротический отек, анафилактические реакции.
Со стороны обмена веществ: гипонатриемия, гипертермия.
Со стороны костно-мышечной системы: артралгия, миалгия.
Прочие: синуситы, синдром "отмены" (головокружение, головные боли и тошнота)
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Эсциталопрам следует назначать только через 2 нед после отмены необратимых ингибиторов МАО и через 24 ч после прекращения терапии обратимым ингибитором МАО. Неселективные ингибиторы МАО можно назначить не ранее чем через 7 дней после отмены эсциталопрама.
У некоторых пациентов с паническим расстройством в начале лечения эсциталопрамом может наблюдаться усиление тревоги, которая исчезает обычно в течение последующих 2 нед лечения. Чтобы снизить вероятность возникновения тревоги, рекомендуется использовать низкие начальные дозы.
Следует отменить препарат в случае развития эпилептических припадков или их учащении при фармакологически неконтролируемой эпилепсии.
При развитии маниакального состояния эсциталопрам должен быть отменен.
Эсциталопрам может увеличивать концентрацию глюкозы в крови при сахарном диабете, что может потребовать коррекции доз гипогликемических ЛС.
Клинический опыт использования эсциталопрама свидетельствует о возможном увеличении риска реализации суицидальных попыток в первые недели терапии, в связи с чем очень важно осуществлять тщательное наблюдение за пациентами в этот период.
Гипонатриемия, связанная со снижением секреции АДГ, на фоне приема эсциталопрама возникает редко и обычно исчезает при отмене препарата.
При развитии серотонинового синдрома препарат должен быть немедленно отменен и назначено симптоматическое лечение.
В период лечения необходимо воздерживаться от управления транспортными средствами и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
Депрессия, панические расстройства (в т.ч. с агорафобией)
Противопоказания
Гиперчувствительность, одновременный прием ингибиторов МАО, возраст до 15 лет, беременность, период лактации.
С осторожностью. Почечная недостаточность (КК ниже 30 мл/мин), гипомания, мания, фармакологически неконтролируемая эпилепсия, депрессия с суицидальными попытками, сахарный диабет, пожилой возраст, цирроз печени, склонность к кровотечениям; одновременный прием с ЛС, снижающими порог судорожной готовности, вызывающими гипонатриемию, этанолом, ЛС, метаболизирующимися с участием системы CYP2C19.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном приеме с ингибиторами МАО повышается риск развития серотонинового синдрома и серьезных нежелательных реакций.
Совместное применение с серотонинергическими ЛС (в т.ч. с трамадолом, суматриптаном и др. триптанами) может привести к развитию серотонинового синдрома.
Одновременный прием с ЛС, снижающими порог судорожной готовности, повышает риск развития судорог.
Усиливает эффект триптофана и препаратов Li+.
Повышает токсичность препаратов зверобоя.
Усиливает эффект ЛС, влияющих на свертывание крови (необходим контроль показателей свертывания крови).
Препараты, метаболизирующиеся с участием системы CYP2С19 (в т.ч. омепразол), а также являющиеся сильными ингибиторами CYPЗА4 и CYP2D6 (в т.ч. флекаинид, пропафенон, метопролол, дезипрамин, кломипрамин, нортриптилин, рисперидон, тиоридазин, галоперидол), увеличивают концентрацию эсциталопрама.
Повышает концентрацию в плазме дезипрамина и метопролола в 2 раза.
(3385)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Депресивні епізоди: по 10-20 мг 1 раз на добу. Після зникнення симптомів депресії, необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту протягом 6 міс. Панічні розлади (в т.ч. з агорафобією): по 5 мг/добу протягом першого тижня, потім по 10-20 мг/добу. Максимальна добова доза - 20 мг. Тривалість лікування - кілька місяців. При припиненні лікування доза повинна поступово знижуватися протягом 1-2 тижнів для того, щоб уникнути виникнення синдрому "відміни". У по��илых пацієнтів (старше 65 років) рекомендована доза - 5 мг/добу, максимальна добова доза - 10 мг. При легкій та помірній нирковій недостатності корекція дози не потрібна. Рекомендована початкова доза при зниженій функції печінки протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг/добу. Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту СУР2С19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування - 5 мг/сут. Залежно від індивідуальної реактора��іі пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг/добу.
Лікарська форма
таблетки вкриті плівковою оболонкоюСклад
эсциталопрам 10мг; Допоміжні в-ва: кроскармелоза натрію, просолв /МКЦ, кремнію діоксид колоїдний/, магнію стеарат, талькФармакологічна дія
Антидепресант, селективно інгібує зворотне захоплення серотоніну; підвищує концентрацію нейромедіатора в синаптичної щілини, посилює і пролонгує дію серотоніну на постсинаптичні рецептори.
Эсциталопрам практично не зв'язується з серотониновыми (5-HT), дофаміновими (D1 і D2), альфа-з адренергічними, гістаміновими, м-холінорецепторами, а також бензодіазепіновими і опіатними рецепторами.
Антидепресивний ефект звичайно розвивається через 2-4 тижні після початку лікування. Максимальний терапевтичний ефект лікування панічних розладів досягається приблизно через 3 міс після початку лікування.Фармакокінетика
Всмоктування не залежить від прийому їжі. Біодоступність - 80%. ТСмах - 4 ч. Кінетика эсциталопрама лінійна. Css досягається через 1 тиждень. Середня Css 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг. Уявний об'єм розподілу - від 12 до 26 л/кг. Зв'язок з білками - 80%.
Метаболізується в печінці до активних деметилированного і дидеметилированного метаболітів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил - і дидеметилметаболитов становить 28-31% і менше 5% відповідно від концентрації эсциталопрама. Метаболізм эсциталопрама в деметилированный метаболіт відбувається головним чином за допомогою ізоферментів цитохрому P450: CYP2C19, СУРЗА4 і CYP2D6. У осіб зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 доонцентрация эсциталопрама може бути в 2 рази вище, ніж у осіб з високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату при слабкій активності ізоферменту CYP2D6 не відзначається.
T1/2 після багаторазового застосування - 30 год. В основних метаболітів эсциталопрама T1/2 більш тривалий. Кліренс - 0,6 л/хв.
Эсциталопрам і його основні метаболіти виводяться печінкою і велика частина - нирками, частково виводиться у формі глюкуронідів. T1/2 і AUC збільшується у літніх хворих.Побічні дії
З боку ЦНС і периферической нервової системи: запаморочення, слабкість, безсоння або сонливість, судоми, тремор, рухові розлади, серотоніновий синдром (ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія), галюцинації, манія, сплутаність свідомості, ажитація, тривога, деперсоналізація, панічні атаки, підвищена дратівливість, розлади зору.
З боку травної системи: нудота, блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота, порушення смакових відчуттів, зниження апетиту, діарея, запор, зміна лабораторних показників опціїії печінки.
З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія.
З боку ендокринної системи: зниження секреції АДГ, галакторея.
З боку статевої системи: зниження лібідо, імпотенція, порушення еякуляції, аноргазмія (у жінок).
З боку сечовидільної системи: затримка сечі.
Дерматологічні реакції: шкірний висип, свербіж, екхімози, пурпура, підвищене потовиділення.
Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції.
З боку обміну речовин: гіпонатріємія, гіпертермія.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія.
Інші: синусити, синдром "відміни" (запаморочення, головний біль і нудота)Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Эсциталопрам слід призначати тільки через 2 тижні після відміни необоротних інгібіторів МАО і через 24 год після припинення терапії оборотним інгібітором МАО. Неселективні інгібітори МАО можна призначати не раніше ніж через 7 днів після відміни эсциталопрама.
У деяких пацієнтів з панічним расстройством на початку лікування эсциталопрамом може спостерігатися посилення тривоги, яка зазвичай зникає протягом наступних 2 тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення тривоги, рекомендується використовувати низькі початкові дози.
Слід відмінити препарат у разі розвитку епілептичних припадків або їх почастішання при фармакологічно неконтрольованої епілепсії.
При розвитку маніакального стану эсциталопрам повинен бути скасований.
Эсциталопрам може збільшувати концентрацію глюкози в крові при цукровому ��иабете, що може потребувати корекції доз гіпоглікемічних ЛЗ.
Клінічний досвід використання эсциталопрама свідчить про можливе збільшення ризику реалізації суїцидальних спроб у перші тижні терапії, у зв'язку з чим дуже важливо здійснювати ретельне спостереження за пацієнтами в цей період.
Гіпонатріємія, пов'язана зі зниженням секреції АДГ, на тлі прийому эсциталопрама виникає рідко і звичайно зникає при відміні препарату.
При розвитку серотонінового синдрому препарат повинен бути негайно відмінєп та призначено симптоматичне лікування.
У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Депресія, панічні розлади (в т.ч. з агорафобією)Протипоказання
Гіперчутливість, одночасний прийом інгібіторів МАО, вік до 15 років, вагітність, період лактації.
З обережністю. Ниркова недостатність (КК нижче 30 мл/хв), гипома��ія, манія, фармакологічно неконтрольована епілепсія, депресія з суїцидальними спробами, цукровий діабет, похилий вік, цироз печінки, схильність до кровотеч; одночасний прийом з ЛЗ, що знижують поріг судомної готовності, що спричиняють гіпонатріємію, етанолом, ЛЗ, які метаболізуються за участю системи CYP2C19.Лікарська взаємодія
При одночасному прийомі з інгібіторами МАО підвищується ризик розвитку серотонінового синдрому і серйозних небажаних реакцій.
Спільне застосування з серотонінергічними ЛЗ (в т. ч. з трамадолом, суматриптаном та ін. триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому.
Одночасний прийом з ЛЗ, що знижують поріг судомної готовності, підвищує ризик розвитку судом.
Підсилює ефект триптофану і препаратів Li+.
Підвищує токсичність препаратів звіробою.
Підсилює ефект ЛЗ, що впливають на згортання крові (необхідний контроль показників згортання крові).
Препарати, що метаболізуються за участю системи СУР2С19 (у т. ч. омепразол), а також які є сильними інгібітора��і СУРЗА4 і CYP2D6 (у т. ч. флекаїнід, пропафенон, метопролол, дезипрамин, кломіпрамін, нортриптиліну або рисперидон, тіоридазин, галоперидол), збільшують концентрацію эсциталопрама.
Підвищує концентрацію в плазмі дезипраміну і метопрололу в 2 рази.
