Дозировка
Эгилок® таблетки принимают внутрь. Таблетки можно принимать с пищей или вне зависимости от приема пищи. При необходимости таблетку можно разломить пополам. Дозу следует подобрать постепенно и индивидуально во избежание чрезмерной брадикардии. Максимальная суточная доза составляет 200 мг. Рекомендуемые дозы: Артериальная гипертензия При мягкой или умеренной степени артериальной гипертензии начальная доза 25-50 мг два раза в день (утром и вечером). При необходимости суточную дозу можно постепенно повысить до 100-200 мг/сут или добавить другое гипотензивное средство. Стенокардия Начальная доза 25-50 мг от двух до трех раз в сутки. В зависимости от эффекта, эту дозу можно постепенно повысить до 200 мг в сутки или добавить другой антиангинальный препарат. Поддерживающая терапия после инфаркта миокарда Обычная суточная доза – 100 - 200 мг/сут, разделенная на два приема (утром и вечером). Нарушения ритма сердца Начальная доза от 25 до 50 мг два или три раза в день. При необходимости суточную дозу можно постепенно повысить до 200 мг/сут или добавить другое противоаритмическое средство. Гипертиреоз Обычная суточная доза составляет 150-200 мг в сутки за 3 - 4 приема. Функциональные расстройства сердца, сопровождающиеся ощущением сердцебиения Обычная суточная доза составляет 50 мг 2 раза в день (утром и вечером); при необходимости ее можно повысить до 200 мг в два приема. Профилактика приступов мигрени Обычная суточная доза составляет 100 мг/сут в два приема (утром и вечером); при необходимости ее можно повысить до 200 мг/сут в 2 приема. Особые группы пациентов При нарушении функции почек изменение режима дозирования не требуется. При циррозе печени обычно не требуется изменение дозы в связи с низким связыванием метопролола с белками плазмы крови (5-10%). При тяжелой печеночной недостаточности (например, после операции портокавального шунтирования) может возникнуть необходимость в снижении дозы Эгилок®. У пожилых больных коррекции дозы не требуется.
Лекарственная форма
таблетки
Состав
Метопролола тартрат 100 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, натрия карбоксиметилкрахмал, кремния диоксид коллоидный безводный, повидон, магния стеарат.
Фармакологическое действие
Механизм действия:
Метопролол подавляет влияние повышенной активности симпатической системы на сердце, а также вызывает быстрое снижение частоты сердечного ритма, сократимости, сердечного выброса и артериального давления.
При артериальной гипертензии метопролол снижает артериальное давление у пациентов в положении «стоя» и «лежа». Длительный антигипертензивный эффект препарата связан с постепенным снижением общего периферического сосудистого сопротивления.
При артериальной гипертензии длительное применение препарата приводит к статистически значимому снижению массы левого желудочка и улучшению его диастолической функции.
У мужчин с мягкой или умеренной степенью артериальной гипертензией метопролол снижает смертность от сердечно-сосудистых причин (прежде всего, внезапную смерть, смертельный и не смертельный инфаркт и инсульт).
Как и другие бета-адреноблокаторы, метопролол снижает потребность миокарда в кислороде за счет снижения системного артериального давления, частоты сердечных сокращений и сократимости миокарда. Снижение частоты сердечных сокращений и соответствующее удлинение диастолы при приеме метопролола обеспечивают улучшение кровоснабжения и усвоение кислорода миокардом с нарушенным кровотоком. Поэтому при стенокардии препарат снижает число, продолжительность и тяжесть приступов, а также бессимптомных проявлений ишемии, и улучшает физическую работоспособность пациента.
При инфаркте миокарда метопролол снижает показатель смертности, уменьшая риск внезапной смерти. Этот эффект прежде всего связан с предупреждением эпизодов желудочковой фибрилляции. Снижение показателя смертности можно также наблюдать при применении метопролола как в ранней, так и в поздней фазе инфаркта миокарда, а также у пациентов группы высокого риска и больных сахарным диабетом. Применение препарата после инфаркта миокарда снижает вероятность несмертельного повторного инфаркта.
При хронической сердечной недостаточности на фоне идиопатической гипертрофической обструктивной кардиомиопатии метопролол тартрат, принимаемый начиная с низких доз (2 5 мг/сут) с постепенным повышением дозы, значительно улучшает работу сердца, качество жизни и физическую выносливость пациента.
При суправентрикулярной тахикардии, фибрилляции предсердий и желудочковой экстрасистолии метопролол снижает частоту желудочковых сокращений и число желудочковых экстрасистол.
В терапевтических дозах периферические вазоконстрикторные и бронхоконстрикторные эффекты метопролола менее выражены, чем такие же эффекты неселективных бета-адреноблокаторов.
По сравнению с неселективными бета-адреноблокаторами метопролол меньше влияет на продукцию инсулина и углеводный обмен. Он не увеличивает продолжительность приступов гипогликемии.
Метопролол вызывает небольшое повышение концентрации триглицеридов и небольшое снижение концентрации свободных жирных кислот в сыворотке крови. Наблюдается значительное снижение общей концентрации холестерина сыворотки крови после нескольких лет приема метопролола.
Фармакокинетика
Метопролол быстро и полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте. Для препарата характерна линейная фармакокинетика в терапевтическом диапазоне доз.
Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1,5-2 ч после приема внутрь.
После всасывания метопролол в значительной степени подвергается метаболизму первичного прохождения через печень. Биодоступность метопролола составляет примерно 50% при однократном и примерно 70% при регулярном приеме.
Прием одновременно с пищей может повысить биодоступность метопролола на 30-40%.
Метопролол незначительно (~ 5-10%) связывается с белками плазмы крови.
Объем распределения составляет 5,6 л/кг.
Метопролол метаболизируется в печени изоферментами цитохрома Р-450. Метаболиты не обладают фармакологической активностью.
Период полувыведения (t1/2) в среднем 3,5 ч (от 1 до 9 ч). Общий клиренс составляет примерно 1 л/мин.
Примерно 95 % введенной дозы выделяется почками, 5% в виде неизмененного метопролола. В некоторых случаях это значение может достигать 30%.
Существенных изменений фармакокинетики метопролола у пожилых пациентов не выявлено.
Нарушение функции почек не влияет на системную биодоступность или выведение метопролола. Однако в этих случаях наблюдается снижение экскреции метаболитов. При тяжелой почечной недостаточности (скорость клубочковой фильтрации менее 5 мл/мин) наблюдается значительное накопление метаболитов. Однако такое накопление метаболитов не усиливает степень бета-адренергической блокады.
Нарушение функции печени незначительно влияет на фармакокинетику метопролола. Однако при тяжелом циррозе печени и после наложения портокавального шунта биодоступность может возрасти, а общий клиренс из организма снизиться. После портокавального шунтирования общий клиренс препарата из организма составляет примерно 0,3 л/мин, а площадь под кривой концентрации-времени увеличивается примерно в 6 раз по сравнению с таковой у здоровых добровольцев.
Побочные действия
побочные эффекты зарегистрированы в клинических испытаниях и при терапевтическом применении метопролола. В некоторых случаях связь нежелательного явления с применением препарата достоверно не установлена. Перечисленные ниже параметры частоты побочных эффектов определены следующим образом: очень часто: 10%, часто: 1-9,9 %, нечасто: 0,1-0,9 %, редко: 0,01-0,09 %, очень редко (включая отдельные сообщения): 0,01 %.
Со стороны нервной системы: очень часто - повышенная утомляемость; часто - головокружение, головная боль; редко - повышенная возбудимость, тревожность, импотенция/сексуальная дисфункция; нечасто - парестезии, судороги, депрессия, снижение концентрации внимания, сонливость, бессонница, "кошмарные" сновидения; очень редко - амнезия/нарушение памяти, подавленность, галлюцинации.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - брадикардия, ортостатическая гипотензия (в некоторых случаях возможны синкопальные состояния), похолодание нижних конечностей, ощущение сердцебиения; нечасто - временное усиление симптомов сердечной недостаточности, кардиогенный шок у пациентов с инфарктом миокарда, атриовентрикулярная блокада I степени; редко - нарушения проводимости, аритмия; очень редко - гангрена (у пациентов с нарушениями периферического кровообращения).
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, боль в животе, запор или диарея; нечасто - рвота; редко - сухость слизистой оболочки полости рта, нарушение функции печени.
Со стороны кожных покровов: нечасто - крапивница, повышенное потоотделение; редко - алопеция; очень редко - фотосенсибилизация, обострение течения псориаза.
Со стороны дыхательной системы: часто - одышка при физическом усилии; нечасто - бронхоспазм у пациентов с бронхиальной астмой; редко - ринит.
Со стороны органов чувств: редко - нарушение зрения, сухость и/или раздражение глаз, конъюнктивит; очень редко - звон в ушах, нарушение вкусовых ощущений.
Прочие: нечасто - увеличение массы тела; очень редко - артралгия, тромбоцитопения.
Прием препарата Эгилок® следует прекратить, если какой-либо из перечисленных выше эффектов достигает клинически значимой интенсивности, а его причину достоверно установить невозможно.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Контроль больных, принимающих бета-адреноблокаторы, включает регулярное измерение частоты сердечных сокращений (ЧСС) и артериального давления, концентрации глюкозы крови у больных сахарным диабетом. При необходимости, для больных сахарным диабетом, дозу инсулина или гипогликемических средств для приема внутрь следует подобрать индивидуально. Следует обучить больного методике подсчета ЧСС и проинструктировать о необходимости врачебной консультации при ЧСС менее 50 уд/мин. При приеме дозы выше 200 мг в сутки уменьшается кардиоселективность.
При сердечной недостаточности лечение препаратом Эгилок® начинают только после достижения стадии компенсации сердечной функции.
Возможно усиление выраженности реакций повышенной чувствительности и отсутствие эффекта от введения обычных доз эпинефрина (адреналина) у пациентов с отягощенным аллергологическим анамнезом.
Анафилактический шок может протекать тяжелее у больных, принимающих Эгилок®.
Может усилить симптомы нарушения периферического артериального кровообращения.
Следует избегать резкого прекращения приема препарата Эгилок®. Препарат следует отменять постепенно путем снижения доз в течение примерно 14 дней. Резкая отмена может усилить симптомы стенокардии и повысить риск коронарных нарушений. Особое внимание при отмене препарата необходимо уделить пациентам с заболеванием коронарных артерий.
При стенокардии напряжения подобранная доза препарата Эгилок® должна обеспечивать ЧСС в покое в пределах 55-60 уд/мин, при нагрузке - не более 110 уд/мин.
Пациенты, пользующиеся контактными линзами, должны учитывать, что на фоне лечения бета-адреноблокаторами возможно уменьшение продукции слезной жидкости.
Эгилок® может маскировать некоторые клинические проявления гипертиреоза (например, тахикардию). Резкая отмена у пациентов с тиреотоксикозом противопоказана, поскольку способна усилить симптоматику.
При сахарном диабете может маскировать тахикардию, вызванную гипогликемией. В отличие от неселективных бета-адреноблокаторов практически не усиливает вызванную инсулином гипогликемию и не задерживает восстановление концентрации глюкозы крови до нормального уровня. В случае назначения препарата Эгилок® больным сахарным диабетом следует контролировать концентрацию глюкозы крови и при необходимости корригировать дозу инсулина или гипогликемических средств для приема внутрь (см. раздел "Взаимодействие с другими лекарственными препаратами").
При необходимости назначения пациентам с бронхиальной астмой, в качестве сопутствующей терапии назначают бета2-адреностимуляторы; при феохромоцитоме -альфа-адреноблокаторами.
При необходимости проведения хирургического вмешательства необходимо предупредить хирурга/анестезиолога о проводимой терапии (выбор средства для общей анестезии с минимальным отрицательным инотропным действием), отмены препарата не рекомендуется.
Препараты, снижающие запасы катехоламинов (например, резерпин), могут усилить действие бета-адреноблокаторов, поэтому больные, принимающие такие сочетания препаратов, должны находиться под постоянным наблюдением врача на предмет выявления чрезмерного снижения артериального давления или брадикардии.
У пожилых пациентов рекомендуется регулярно осуществлять контроль функции печени. Коррекция режима дозирования требуется только в случае появления у пациента пожилого возраста нарастающей брадикардии (менее 50 уд/мин), выраженного снижения АД (систолическое артериальное давление ниже 100 мм рт.ст.), атриовентрикулярной блокады, бронхоспазма, желудочковых аритмий, тяжелых нарушений функции печени, иногда необходимо прекратить лечение. Пациентам с тяжелой почечной недостаточностью рекомендуется осуществлять контроль функции почек.
Следует проводить особый контроль за состоянием пациентов с депрессивными расстройствами, принимающими метопролол; в случае развитии депрессии, вызванной приемом бета-адреноблокаторов, рекомендуется прекратить терапию.
При возникновении прогрессирующей брадикардии следует снизить дозу или прекратить прием препарата.
Из-за отсутствия достаточного количества клинических данных препарат не рекомендуется применять у детей.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и сложной техникой. Необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и при занятиях потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания (риск развития головокружения и повышенной утомляемости).
ПЕРЕДОЗИРОВКА
Симптомы: выраженное снижение артериального давления, синусовая брадикардия, предсердно-желудочковая блокада, сердечная недостаточность, кардиогенный шок, асистолия, тошнота, рвота, бронхоспазм, цианоз, гипогликемия, потеря сознания, кома.
Перечисленные выше симптомы могут усилиться при одновременном приеме этанола, гипотензивных препаратов, хинидина и барбитуратов.
Первые симптомы передозировки появляются через 20 мин - 2 ч после приема препарата.
Лечение: необходимо тщательное наблюдение за пациентом (контроль артериального давления, ЧСС, частоты дыхания, функции почек, концентрации глюкозы в крови, электролитов сыворотки крови) в условиях отделения интенсивной терапии.
Если препарат был принят недавно, промывание желудка с применением активированного угля может снизить дальнейшее всасывание препарата (если промывание невозможно, можно вызвать рвоту, если больной в сознании).
В случае чрезмерного снижения АД, брадикардии и угрозе сердечной недостаточности - в/в, с интервалом в 2-5 мин, бета-адреномиметики - до достижения желаемого эффекта или в/в 0.5-2 мг атропина. При отсутствии положительного эффекта - допамин, добутамин или норэпинефрин (норадреналин). При гипогликемии - введение 1-10 мг глюкагона, установка временного водителя ритма. При бронхоспазме следует ввести бета2-адреномиметики. При судорогах - медленное в/в введение диазепама. Гемодиализ неэффективен.
Показания
Артериальная гипертензия (в монотерапии или (при необходимости) в сочетании с другими гипотензивными препаратами); функциональные нарушения сердечной деятельности, сопровождающиеся тахикардией.
Ишемическая болезнь сердца: инфаркт миокарда (вторичная профилактика – комплексная терапия), профилактика приступов стенокардии.
Нарушения ритма сердца (наджелудочковая тахикардия, желудочковая экстрасистолия).
Гипертиреоз (комплексная терапия).
Профилактика приступов мигрени.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к метопрололу или любому другому компоненту препарата, а также другим бета-адреноблокаторам; атриовентрикулярная блокада (AV) II или III степени; синоатриальная блокада; синусовая брадикардия (ЧСС менее 50/мин), синдром слабости синусового узла; кардиогенный шок; тяжелые нарушения периферического кровообращения; сердечная недостаточность в стадии декомпенсации, возраст до 18 лет (ввиду отсутствия достаточных клинических данных), одновременное в/в введение верапамила, тяжелая форма бронхиальной астмы и феохромоцитома без одновременного применения альфа-адреноблокаторов.
В связи с недостаточностью клинических данных Эгиолок® противопоказан при остром инфаркте миокарда, сопровождающимся частотой сердечных сокращений ниже 45 уд/мин, с интервалом PQ более 240 мс, и систолическим артериальным давлением ниже 100 мм рт.ст.
С ОСТОРОЖНОСТЬЮ
Сахарный диабет, метаболический ацидоз, бронхиальная астма, хроническая обструктивная болезнь легких (ХОБЛ), почечная/печеночная недостаточность, миастения, феохромоцитома (при одновременном применении с альфа-адреноблокаторами), тиреотоксикоз, AV блокада I степени, депрессия (в т.ч. в анамнезе), псориаз, облитерирующие заболевания периферических сосудов ("перемежающаяся" хромота, синдром Рейно), беременность, период лактации, пожилой возраст, у пациентов с отягощенным аллергологическим анамнезом (возможно снижение ответа при применении адреналина).
Применение при беременности и лактации
Применение препарата не рекомендуется во время беременности. Применение препарата возможно только в том случае, когда польза для матери превышает потенциальный риск для плода. Если прием препарата необходим, следует тщательно следить за плодом, а затем и за новорожденным в течение нескольких дней (48 - 72 ч) после родов, так как возможно развитие брадикардии, угнетение дыхания, снижение артериального давления и гипогликемия.
Несмотря на то, что при приеме терапевтических доз метопролола лишь небольшие количества препарата выделяются в грудное молоко, новорожденного следует держать под наблюдением (возможна брадикардия). Применение препарата в период лактации не рекомендуется. При необходимости применения препарата в период лактации рекомендуется прекратить грудное вскармливание.
Лекарственное взаимодействие
Антигипертензивные эффекты препарата Эгилок® и других гипотензивных средств обычно усиливаются. Во избежание артериальной гипотензии необходимо тщательное наблюдение за пациентами, получающими комбинации таких средств. Однако суммацией эффектов антигипертензивных препаратов можно при необходимости пользоваться для достижения эффективного контроля артериального давления.
Одновременное применение метопролола и блокаторов «медленных» кальциевых каналов типа дилтиазема и верапамила может привести к усилению отрицательных инотропного и хронотропного эффектов. Следует избегать внутривенного введения блокаторов кальциевых каналов типа верапамила пациентам, получающим бета-адреноблокаторы.
Следует соблюдать осторожность при одновременном приеме со следующими средствами:
Пероральные антиаритмические препараты (типа хинидина и амиодарона) - риск брадикардии, атриовентрикулярной блокады.
Сердечные гликозиды (риск брадикардии, нарушений проведения; метопролол не влияет на положительный инотропный эффект сердечных гликозидов).
Другие гипотензивные препараты (особенно группы гуанетидина, резерпина, альфа-метилдофа, клонидина и гуанфацина) из-за риска гипотензии и/или брадикардии.
Прекращение одновременного приема метопролола и клонидина следует обязательно начинать, отменяя метопролол, а затем (через несколько дней) клонидин; если сначала отменить клонидин, может развиться гипертонический криз.
Некоторые препараты, действующие на центральную нервную систему, например: снотворные, транквилизаторы, три- и тетрациклические антидепрессанты, нейролептики и этанол повышают риск артериальной гипотензии.
Средства для наркоза (риск угнетения сердечной деятельности).
Альфа- и бета-симпатомиметики (риск артериальной гипертензии, значительной брадикардии; возможность остановки сердца).
Эрготамин (усиление вазоконстрикторного эффекта).
Бета2-симпатомиметики (функциональный антагонизм).
Нестероидные противовоспалительные препараты (например, индометацин) - могут ослаблять антигипертензивный эффект.
Эстрогены (возможно снижение антигипертензивного эффекта метопролола).
Гипогликемические средства для приема внутрь и инсулин (метопролол может усилить их гипогликемические эффекты и маскировать симптомы гипогликемии).
Курареподобные миорелаксанты (усиление нервно-мышечной блокады).
Ингибиторы ферментов (например, циметидин, этанол, гидралазин; избирательные ингибиторы обратного захвата серотонина, например, пароксетин, флуоксетин и сертралин) - усиление эффектов метопролола вследствие повышения его концентрации в плазме крови.
Индукторы ферментов (рифампицин и барбитураты): эффекты метопролола могут снижаться вследствие повышения «печеночного» метаболизма.
Одновременное применение средств, блокирующих симпатические ганглии, или других бета-адреноблокаторов (например: глазных капель) или ингибиторов моноаминоксидазы требует тщательного медицинского наблюдения.
(6768)
Дозування
Эгилок® таблетки приймають внутрішньо. Таблетки можна приймати з їжею або незалежно від прийому їжі. При необхідності таблетку можна розламати навпіл. Дозу слід підібрати поступово і індивідуально щоб уникнути надмірної брадикардії. Максимальна добова доза становить 200 мг. Рекомендовані дози: Артеріальна гіпертензія При м'якої або помірної ступеня артеріальної гіпертензії початкова доза 25-50 мг два рази в день (вранці і ввечері). При необхідності добову дозу можна поступово підвищити до 100-200 мг/добу іл�� додати інший гіпотензивний засіб. Стенокардія: Початкова доза 25-50 мг від двох до трьох разів на добу. Залежно від ефекту, цю дозу можна поступово підвищити до 200 мг на добу або додати інший антиангінальний препарат. Підтримуюча терапія після інфаркту міокарда: Звичайна добова доза – 100 - 200 мг/добу, розділена на два прийоми (вранці і ввечері). Порушення ритму серця Початкова доза від 25 до 50 мг два або три рази в день. При необхідності добову дозу можна поступово підвищити до 200 мг/добу або додати інше противоаритмичес��е засіб. Гіпертиреоз Звичайна добова доза становить 150-200 мг на добу за 3 - 4 прийоми. Функціональні розлади серця, що супроводжуються відчуттям серцебиття Звичайна добова доза становить 50 мг 2 рази на день (вранці і ввечері); при необхідності її можна підвищити до 200 мг у два прийоми. Профілактика нападів мігрені: Звичайна добова доза становить 100 мг/добу в два прийоми (вранці і ввечері); при необхідності її можна підвищити до 200 мг/добу в 2 прийоми. Особливі групи пацієнтів При порушенні функції нирок зміна режиму дозирования не вимагається. При цирозі печінки зазвичай не потрібна зміна дози у зв'язку з низьким зв'язуванням метопрололу з білками плазми крові (5-10%). При тяжкій печінковій недостатності (наприклад, після операції портокавального шунтування) може виникнути необхідність у зниженні дози Эгилок®. У хворих літнього віку корекції дози не потрібно.
Лікарська форма
таблеткиСклад
Метопрололу тартрат 100 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію карбоксиметилкрахмал, кремнію діоксид колоїдний безводный, повідон, магнію стеарат.Фармакологічна дія
Механізм дії:
Метопролол пригнічує вплив підвищеної активності симпатичної системи на серце, а також викликає швидке зниження частоти серцевого ритму, скоротливості, серцевого викиду та артеріального тиску.
При артеріальній гіпертензії метопролол знижує артеріальний тиск у пацієнтів у положенні «стоячи» і «лежачи». Тривалий антигіпертензивний ефект препарату пов'язаний з поступовим зниженням загального периферичного судинного опору диктатуріня.
При артеріальній гіпертензії тривале застосування препарату призводить до статистично значимого зниження маси лівого шлуночка і покращання його діастолічної функції.
У чоловіків з м'якої або помірної ступенем артеріальною гіпертензією метопролол знижує смертність від серцево-судинних причин (насамперед, раптову смерть, смертельний і не смертельний інфаркт та інсульт).
Як і інші бета-адреноблокатори, метопролол знижує потребу міокарда в кисні за рахунок зниження системного артеріального давши��ения, частоти серцевих скорочень та скоротливості міокарда. Зниження частоти серцевих скорочень і відповідне подовження діастоли при прийомі метопрололу забезпечують поліпшення кровопостачання і засвоєння кисню міокардом з порушеним кровотоком. Тому при стенокардії препарат знижує кількість, тривалість та тяжкість приступів, а також безсимптомних проявів ішемії, покращує фізичну працездатність пацієнта.
При інфаркті міокарда метопролол знижує смертність, зменшуючи ризик раптової смерті. ��той ефект перш за все пов'язаний з попередженням епізодів шлуночкової фібриляції. Зниження показника смертності можна також спостерігати при застосуванні метопрололу як у ранній, так і в пізній фазі інфаркту міокарда, а також у пацієнтів групи високого ризику і хворих на цукровий діабет. Застосування препарату після інфаркту міокарда знижує ймовірність несмертельної повторного інфаркту.
При хронічній серцевій недостатності на тлі ідіопатичною гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії метопролол тартрат, приймала��аемый починаючи з низьких доз (2 5 мг/добу) з поступовим підвищенням дози, що значно покращує роботу серця, якість життя і фізичну витривалість пацієнта.
При суправентрикулярній тахікардії, фібриляції передсердь і шлуночкової екстрасистолії метопролол знижує частоту шлуночкових скорочень і число шлуночкових екстрасистол.
У терапевтичних дозах периферичні вазоконстрикторного і бронхоконстрикторные ефекти метопрололу менш виражені, ніж такі ж ефекти неселективних бета-адреноблокаторів.
За сравнению з неселективними бета-адреноблокаторами метопролол менше впливає на продукцію інсуліну і вуглеводний обмін. Він не збільшує тривалість нападів гіпоглікемії.
Метопролол викликає невелике підвищення концентрації тригліцеридів і незначне зниження концентрації вільних жирних кислот у сироватці крові. Спостерігається значне зниження загальної концентрації холестерину сироватки крові після декількох років прийому метопрололу.Фармакокінетика
Метопролол швидко і повністю всмоктується в шлунково-кишковому ��ракте. Для препарату характерна лінійна фармакокінетика в терапевтичному діапазоні доз.
Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1,5-2 год після прийому всередину.
Після всмоктування метопролол в значній мірі піддається метаболізму первинного проходження через печінку. Біодоступність метопрололу становить приблизно 50% при одноразовому і приблизно 70% при регулярному прийомі.
Прийом одночасно з їжею може підвищити біодоступність метопрололу на 30-40%.
Метопролол незначно (~ 5-10%) связывється з білками плазми крові.
Об'єм розподілу становить 5,6 л/кг.
Метопролол метаболізується в печінці ізоферментами цитохрому Р-450. Метаболіти не мають фармакологічної активності.
Період напіввиведення (t1/2) у середньому 3,5 год (від 1 до 9 год). Загальний кліренс становить приблизно 1 л/хв.
Приблизно 95 % введеної дози виділяється нирками, 5% у вигляді незміненого метопрололу. У деяких випадках це значення може досягати 30%.
Істотних змін фармакокінетики метопрололу у літніх пацієнтів не виявлено. />
Порушення функції нирок не впливає на системну біодоступність або виведення метопрололу. Однак у цих випадках спостерігається зниження екскреції метаболітів. При тяжкій нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації менше 5 мл/хв) спостерігається значне накопичення метаболітів. Однак таке накопичення метаболітів не підсилює ступінь бета-адренергічної блокади.
Порушення функції печінки незначно впливає на фармакокінетику метопрололу. Однак при тяжкому цирозі печінки і після накладення портокавальногпро шунта біодоступність може збільшуватись, а загальний кліренс з організму знизитися. Після портокавального шунтування загальний кліренс препарату із організму становить приблизно 0,3 л/хв, а площа під кривою концентрації-часу збільшується приблизно в 6 разів у порівнянні з такою у здорових добровольців.Побічні дії
побічні ефекти, зареєстровані у клінічних випробуваннях та при терапевтичному застосуванні метопрололу. У деяких випадках зв'язок небажаного явища із застосуванням препарату достовірно не встановлена. Перерахуваннянние нижче параметри частоти побічних ефектів визначені наступним чином: дуже часто: 10%, часто: 1-9,9 %, нечасто: 0,1-0,9 %, рідко: 0,01-0,09 %, дуже рідко (включаючи окремі повідомлення): 0,01 %.
З боку нервової системи: дуже часто - підвищена втомлюваність; часто - запаморочення, головний біль; рідко - підвищена збудливість, тривожність, імпотенція/сексуальна дисфункція; рідко - парестезії, судоми, депресія, зниження концентрації уваги, сонливість, безсоння, "кошмарні" сновидіння; дуже рідко - амнезія/порушення пам'яті, пода��невизначеність, галюцинації.
З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, ортостатична гіпотензія (у деяких випадках можливі синкопе стану), похолодання нижніх кінцівок, відчуття серцебиття; нечасто - тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, кардіогенний шок у пацієнтів з інфарктом міокарда, атріовентрикулярна блокада I ступеня; рідко - порушення провідності, аритмія; дуже рідко - гангрена (у пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу).
З боку травного��ої системи: часто - нудота, біль у животі, запор або діарея; нечасто - блювання; рідко - сухість слизової оболонки порожнини рота, порушення функції печінки.
З боку шкірних покривів: нечасто - кропив'янка, підвищене потовиділення; рідко - алопеція; дуже рідко - фотосенсибілізація, загострення перебігу псоріазу.
З боку дихальної системи: часто - задишка при фізичному зусиллі; нечасто - бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою; рідко - риніт.
З боку органів чуття: рідко - порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт; дуже рідко - дзвін у вухах, порушення смакових відчуттів.
Інші: нечасто - збільшення маси тіла; дуже рідко - артралгія, тромбоцитопенія.
Прийом препарату Эгилок® слід припинити, якщо будь-який з перерахованих вище ефектів досягає клінічно значущою інтенсивністю, а його причину достовірно встановити неможливо.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Контроль хворих, що приймають бета-адреноблокатори, включає регулярне вимірювання частоти серцевих скорочень (ЧСС) і артериаль��ого тиску, концентрації глюкози крові у хворих на цукровий діабет. При необхідності, для хворих на цукровий діабет, дозу інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому всередину слід підібрати індивідуально. Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. При прийомі дози вище 200 мг на добу зменшується кардиоселективность.
При серцевій недостатності лікування препаратом Эгилок® починають тільки після досягнення стадії компенсації серцево��ої функції.
Можливе посилення вираженості реакцій підвищеної чутливості і відсутність ефекту від введення звичайних доз епінефрину (адреналіну) у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом.
Анафілактичний шок може протікати важче у хворих, які приймають Эгилок®.
Може посилити симптоми порушення периферичного артеріального кровообігу.
Слід уникати різкого припинення прийому препарату Эгилок®. Препарат слід відміняти поступово шляхом зниження доз протягом приблизно 14 днів. Різка відміна може посилити симптоми стенокардії і збільшити ризик коронарних порушень. Особливу увагу при відміні препарату необхідно приділити пацієнтам із захворюванням коронарних артерій.
При стенокардії напруги підібрана доза препарату Эгилок® повинна забезпечувати ЧСС у спокої в межах 55-60 уд/хв, при навантаженні - не більше 110 уд/хв.
Пацієнти, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на тлі лікування бета-адреноблокаторами можливе зменшення продукції слізної рідини.
Эгилок® може маскироват�� деякі клінічні прояви гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у хворих з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, викликану гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози крові до нормального рівня. У разі призначення препарату Эгилок® хворим на цукровий діабет слід контролювати доонцентрацию глюкози крові та при необхідності коригувати дозу інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому всередину (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами").
При необхідності призначення пацієнтам з бронхіальною астмою, в якості супутньої терапії призначають бета2-адреностимулятори; при феохромоцитомі -альфа-адреноблокаторами.
При необхідності проведення хірургічного втручання необхідно попередити хірурга/анестезіолога про проведеної терапії (вибір засобу для загально�� анестезії з мінімальною негативною інотропною дією), скасування препарату не рекомендується.
Препарати, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання препаратів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення надмірного зниження артеріального тиску або брадикардії.
У літніх пацієнтів рекомендується регулярно здійснювати контроль функції печінки. Корекція режиму дозування потрібно толише в разі появи у пацієнта похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст.), атріовентрикулярної блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки, іноді необхідно припинити лікування. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю рекомендується здійснювати контроль функції нирок.
Слід проводити особливий контроль за станом пацієнтів з депресивними розладами, які приймають метопролол; в случ��е розвитку депресії, викликаної прийомом бета-адреноблокаторів, рекомендується припинити терапію.
При виникненні прогресуючої брадикардії слід знизити дозу або припинити прийом препарату.
Через відсутність достатньої кількості клінічних даних препарат не рекомендується застосовувати у дітей.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і складною технікою. Необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, потребують підвищеної концентрації уваги (ризик розвитку запаморочення і підвищеної стомлюваності).
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, синусова брадикардія, передсердно-шлуночкова блокада, серцева недостатність, кардіогенний шок, асистолія, нудота, блювання, бронхоспазм, ціаноз, гіпоглікемія, втрата свідомості, кома.
Перераховані вище симптоми можуть посилитися при одночасному прийомі етанолу, гіпотензивних препаратів, хінідину і барбітуратів.
Перші симпто��и передозування з'являються через 20 хв - 2 год після прийому препарату.
Лікування: необхідно ретельне спостереження за пацієнтом (контроль артеріального тиску, ЧСС, частоти дихання, функції нирок, концентрації глюкози в крові, електролітів сироватки крові) в умовах відділення інтенсивної терапії.
Якщо препарат був прийнятий нещодавно, промивання шлунка із застосуванням активованого вугілля може зменшити подальше всмоктування препарату (якщо промивання неможливо, можна викликати блювання, якщо хворий у свідомості).
У випадку через��ерного зниження артеріального тиску, брадикардії та загрозі серцевої недостатності - в/в, з інтервалом 2-5 хв, бета-адреноміметики - до досягнення бажаного ефекту або в/в 0.5-2 мг атропіну. При відсутності позитивного ефекту - допамін, добутамін або норепінефріну (норадреналін). При гіпоглікемії - введення 1-10 мг глюкагону, установка тимчасового водія ритму. При бронхоспазмі слід ввести бета2-адреноміметики. При судомах - повільне в/в введення діазепаму. Гемодіаліз неефективний.Свідчення
Артеріальна гіпертензія (монотерапія або (при необхідності) у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами); функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією.
Ішемічна хвороба серця: інфаркт міокарда (вторинна профілактика – комплексна терапія), профілактика нападів стенокардії.
Порушення ритму серця (надшлуночкові тахікардія, шлуночкова екстрасистолія).
Гіпертиреоз (комплексна терапія).
Профілактика нападів мігрені.Протипоказання
Підвищена чутливість до метопрололу або до будь-якого іншого компо��енту препарату, а також інших бета-адреноблокаторами; атріовентрикулярна блокада (AV) II або III ступеня; синоатріальна блокада; синусова брадикардія (ЧСС менше 50/хв), синдром слабкості синусового вузла; кардіогенний шок; тяжкі порушення периферичного кровообігу; серцева недостатність у стадії декомпенсації, вік до 18 років (через відсутність достатніх клінічних даних), одночасне в/в введення верапамілу, важка форма бронхіальної астми і феохромоцитома без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів.
В зв'язку з недостатністю клінічних даних Эгиолок® протипоказаний при гострому інфаркті міокарда, що супроводжується частотою серцевих скорочень нижче 45 уд/хв, з інтервалом PQ більше 240 мс, і систолічним артеріальним тиском нижче 100 мм рт.ст.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ
Цукровий діабет, метаболічний ацидоз, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ), ниркова/печінкова недостатність, міастенія, феохромоцитома (при одночасному застосуванні з альфа-адреноблокаторами), тиреотоксикоз, AV блокада I ступеня, депресія (у т. ч. в анамнезі), псоріаз, облітеруючі захворювання периферичних судин ("переміжна" кульгавість, синдром Рейно), вагітність, період лактації, літній вік, у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом (можливе зниження відповіді при застосуванні адреналіну).
Застосування при вагітності та лактації
Застосування препарату не рекомендується під час вагітності. Застосування препарату можливо тільки в тому випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Якщо прийом препарата є необхідним, слід ретельно стежити за плодом, а потім і за новонародженим протягом декількох днів (48 - 72 год після пологів, так як можливий розвиток брадикардії, пригнічення дихання, зниження артеріального тиску та гіпоглікемія.
Незважаючи на те, що при прийомі терапевтичних доз метопрололу лише невеликі кількості препарату виділяються в грудне молоко, новонародженого слід тримати під наглядом (можлива брадикардія). Застосування препарату в період лактації не рекомендується. При необхідності застосування препарату в періоди�� лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Лікарська взаємодія
Антигіпертензивні ефекти препарату Эгилок® та інших гіпотензивних засобів зазвичай посилюються. Щоб уникнути артеріальної гіпотензії необхідно ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують комбінації таких засобів. Однак сумація ефектів антигіпертензивних препаратів можна при необхідності користуватися для досягнення ефективного контролю артеріального тиску.
Одночасне застосування метопрололу і блокаторів «медленвих» кальцієвих каналів типу дилтіазему і верапамілу може призвести до посилення негативних інотропного і хронотропного ефектів. Слід уникати внутрішньовенного введення блокаторів кальцієвих каналів типу верапамілу пацієнтам, які отримують бета-адреноблокатори.
Слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі з наступними засобами:
Пероральні антиаритмічні препарати (типу хінідину і аміодарону) - ризик брадикардії, атріовентрикулярної блокади.
Серцеві глікозиди (ризик брадикардії, порушень проведення; метопролол не впливає на позитивний інотропний ефект серцевих глікозидів).
Інші гіпотензивні препарати (особливо групи гуанетидину, резерпіну, альфа-метилдопа, клонідину та гуанфацина) з-за ризику гіпотензії та/або брадикардії.
Припинення одночасного прийому метопрололу і клонідину слід обов'язково починати, скасовуючи метопролол, а потім (через кілька днів) клонідин; якщо спочатку відмінити клонідин, може розвинутися гіпертонічний криз.
Деякі препарати, що діють на центральну нервову систему, наприклад: снодійні, транквілізатори, три - і тетрациклічні антидепресанти, нейролептики та етанол підвищують ризик артеріальної гіпотензії.
Засоби для наркозу (ризик пригнічення серцевої діяльності).
Альфа - і бета-симпатоміметики (ризик артеріальної гіпертензії, значної брадикардії; можливість зупинки серця).
Ерготамін (посилення вазоконстрикторного ефекту).
Бета2-симпатоміметики (функціональний антагонізм).
Нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, індометацин) - може послаблюватися антигіпертензивний ефект.
Естрогени (можливе зниження антигіпертензивного ефекту метопрололу).
Гіпоглікемічні засоби для прийому всередину й інсулін (метопролол може посилити їх гіпоглікемічні ефекти і маскувати симптоми гіпоглікемії).
Курареподобные міорелаксанти (посилення нервово-м'язової блокади).
Інгібітори ферментів (наприклад, циметидин, алкоголь, гідралазин; виборчі інгібітори зворотного захоплення серотоніну, наприклад, пароксетин, флуоксетин та сертралін) - посилення ефе��тов метопрололу внаслідок підвищення його концентрації в плазмі крові.
Індуктори ферментів (рифампіцин і барбітурати): ефекти метопрололу можуть знижуватися внаслідок підвищення «печінкового» метаболізму.
Одночасне застосування засобів, що блокують симпатичні ганглії, або інших бета-адреноблокаторів (наприклад, очні краплі) або інгібіторів моноаміноксидази вимагає ретельного медичного спостереження.
