Дозировка
Препарат принимают внутрь 1 раз/сут независимо от приема пищи. Рекомендованная начальная доза - 40 мг 1 раз/сут. При необходимости дополнительного снижения АД дозу препарата можно увеличить до максимальной - 80 мг 1 раз/сут. Максимальная суточная доза составляет 80 мг. В случае неадекватного контроля АД при применении препарата Эдарби® в качестве монотерапии возможно его одновременное применение с другими антигипертензивными препаратами, включая диуретики (хлорталидон и гидрохлоротиазид) и дигидропиридиновые блокаторы медленных кальциевых каналов (амлодипин). Препарат Эдарби® следует принимать ежедневно, без перерыва. В случае прекращения лечения пациенту следует сообщить об этом врачу. В случае пропуска приема очередной дозы пациенту следует принять следующую дозу в обычное время. Не следует принимать двойную дозу препарата Эдарби®. Не требуется коррекция начальной дозы препарата Эдарби® у пациентов пожилого возраста. Однако у пациентов в возрасте старше 75 лет доза 20 мг может рассматриваться как начальная (повышается риск развития артериальной гипотензии). Не требуется коррекции режима дозирования у пациентов с нарушениями функции почек легкой и средней степени тяжести. Нет клинического опыта применения Эдарби® у пациентов с нарушением функции почек тяжелой степени и терминальной стадией почечной недостаточности, поэтому применять препарат у данной категории пациентов следует с осторожностью. Из-за ограниченного опыта применения препарата Эдарби® у пациентов с нарушениями функции печени легкой и средней степени тяжести рекомендуется начинать лечение с дозы 20 мг 1 раз/сут и проводить его под тщательным наблюдением. Не рекомендуется применение препарата у пациентов с нарушениями функции печени тяжелой степени по причине отсутствия клинического опыта. Препарат Эдарби® следует назначать пациентам со снижением ОЦК и/или гипонатриемией (например, пациентам с длительной рвотой, диареей, или принимающим диуретики в больших дозах) только в условиях строгого медицинского контроля. Рекомендуется начинать лечение с дозировки 20 мг 1 раз/сут. По причине отсутствия клинического опыта следует с осторожностью применять препарат Эдарби® у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью (IV функциональный класс по классификации NYHA). Не требуется коррекции дозы у пациентов негроидной расы. Как и при применении других антагонистов рецепторов ангиотензина II (AT1) и ингибиторов АПФ, у пациентов негроидной расы наблюдается меньшее снижение АД по сравнению с остальной популяцией. В связи с этим для адекватного контроля АД у пациентов негроидной расы может потребоваться увеличение дозы препарата Эдарби® и комплексная терапия чаще, чем у других пациентов.
Лекарственная форма
Таблетки от белого до почти белого цвета, круглые, двояковыпуклые, с гравировкой "ASL" на одной стороне и "80" на другой.
Состав
1 таб.
азилсартана медоксомил калия 85.36 мг,
?что соответствует содержанию азилсартана медоксомила 80 мг
Вспомогательные вещества: маннитол - 191.26 мг, фумаровая кислота - 4 мг, натрия гидроксид - 1.38 мг, гипролоза - 10.8 мг, кроскармеллоза натрия - 27.6 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 36 мг, магния стеарат - 3.6 мг.
Фармакологическое действие
Специфический антагонист рецепторов ангиотензина II типа 1 (AT1). Азилсартана медоксомил является пролекарством. Быстро превращается в активную молекулу азилсартана, которая избирательно препятствует развитию эффектов ангиотензина II путем блокирования его связывания с рецепторами AT1 в различных тканях. Ангиотензин II является первичным вазоактивным гормоном РААС с эффектами, включающими вазоконстрикцию, сердечную стимуляцию, стимуляцию синтеза и высвобождение альдостерона, и, как следствие, почечную реабсорбцию натрия.
Блокада рецепторов АТ1 ингибирует отрицательный регулирующий ответ ангиотензина II на секрецию ренина, но итоговое повышение в плазме активности ренина и уровня циркулирующего ангиотензина II не подавляет антигипертензивный эффект азилсартана.
Антигипертензивный эффект азилсартана медоксомила развивается в течение первых 2 недель применения с достижением максимального терапевтического эффекта через 4 недели. Снижение АД после приема внутрь однократной дозы обычно достигается в течение нескольких часов и сохраняется в течение 24 ч.
Синдром отмены после внезапного прекращения приема при длительной терапии (в течение 6 мес) препаратом Эдарби® не наблюдался.
Безопасность и эффективность применения препарата не зависят от возраста пациентов, но большая чувствительность к снижению АД у некоторых пациентов пожилого возраста не может быть исключена. Как и при применении других антагонистов рецепторов ангиотензина II и ингибиторов АПФ, антигипертензивный эффект менее выражен у пациентов негроидной расы (обычно популяция с низкой активностью ренина в плазме крови). Одновременное применение Эдарби® 40 мг и 80 мг с дигидропиридиновыми блокаторами медленных кальциевых каналов (амлодипин) или тиазидными диуретиками (хлорталидон) приводит к дополнительному снижению АД по сравнению с терапией антигипертензивными средствами, применяемыми в монотерапии.
Влияние на процессы реполяризации
Оценка потенциала препарата Эдарби® увеличивать интервал QT/QTc проводилась у здоровых добровольцев во время исследования QT/QTc. При применении препарата Эдарби® в дозе 320 мг увеличения интервала QT/QTc не отмечено. QTc - корригированная (относительно ЧСС) величина интервала QT, относительная величина. Т.к. длительность интервала QT зависит от частоты сердечного ритма (удлиняясь при его замедлении), для оценки она должна быть скорригирована относительно ЧСС. Удлинение интервала QT отражает неоднородность процессов реполяризации миокарда желудочков, и расценивается как независимый показатель, указывающий на возможность появления фатальных нарушений ритма сердца.
Фармакокинетика
Всасывание
Расчетная абсолютная биодоступность азилсартана медоксомила при приеме внутрь составляет примерно 60% по данным профиля концентраций в плазме крови. Сmах азилсартана в плазме крови в среднем достигается в течение 1.5-3 ч после приема препарата внутрь. Прием пищи не влияет на биодоступность азилсартана.
Распределение
Фармакокинетика азилсартана медоксомила пропорциональна дозировке в диапазоне доз от 20 мг до 320 мг после однократного или многократного приема внутрь.
Vd азилсартана составляет около 16 л. Азилсартан связывается с белками плазмы крови (более 99%), преимущественно с альбуминами. Связь с белками плазмы крови сохраняется постоянной при концентрации азилсартана в плазме крови, значительно превышающей диапазон, достигаемый при приеме в рекомендуемых дозах. Css азилсартана достигается в течение 5 дней, его кумуляции в плазме крови при ежедневном применении 1 раз/сут не происходит.
Исследования на животных с радиоактивными метками показали, что количество азилсартана, проникающего через ГЭБ, минимально.
Метаболизм
После приема внутрь во время абсорбции из ЖКТ азилсартана медоксомил превращается в фармакологически активный метаболит азилсартан под действием фермента карбоксиметиленбутенолидазы в кишечнике и печени. Азилсартан метаболизируется до двух первичных метаболитов преимущественно в печени. Основной метаболит в плазме крови формируется О-деалкилированием и обозначается как метаболит M-II, второстепенный метаболит образовывается декарбоксилированием и обозначается как метаболит M-I. Значения AUC для этих метаболитов у человека составляет соответственно 50% и менее 1% по сравнению с азилсартаном. M-I и М-II не влияют на фармакологическую активность препарата Эдарби®. Основным ферментом, обеспечивающим метаболизм азилсартана, является изофермент CYP2C9.
Выведение
Азилсартан и его метаболиты выводятся из организма, как через кишечник, так и почками. Исследования показали, что после приема внутрь азилсартана медоксомила, около 55% (преимущественно в виде метаболита M-I) обнаруживается в кале и около 42% (15% - в виде азилсартана, 19% - в виде метаболита М-II) - в моче. Т1/2 азилсартана составляет около 11 ч, почечный клиренс - около 2.3 мл/мин.
Фармакокинетика у особых групп пациентов
Фармакокинетика азилсартана у детей и подростков в возрасте до 18 лет не изучалась.
Фармакокинетика азилсартана у молодых пациентов (18-45 лет) и пациентов пожилого возраста (65-85 лет) значительно не отличается.У пациентов с почечной недостаточностью легкой, средней и тяжелой степени AUC была увеличена на 30%, 25% и 95% соответственно. Увеличения AUC (5%) у пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности, находящихся на гемодиализе, не наблюдалось. Клинические данные о фармакокинетике у пациентов с тяжелой степенью или терминальной стадией почечной недостаточности отсутствуют. Азилсартан не выводится из системного кровотока посредством гемодиализа.
Применение препарата Эдарби® более 5 дней у пациентов с легкой (класс А по шкале Чайлд-Пью) или средней (класс В по шкале Чайлд-Пью) степенью тяжести печеночной недостаточности ведет к небольшому увеличению AUC (в 1.3-1.6 раз, соответственно). Фармакокинетика препарата Эдарби® у пациентов с тяжелой (класс С по шкале Чайлд-Пью) степенью печеночной недостаточности не изучалась.
Фармакокинетика азилсартана у мужчин и женщин значительно не отличается. Коррекции дозы в зависимости от пола не требуется.
Фармакокинетика азилсартана в зависимости от расы пациентов значительно не отличается. Коррекции дозы в зависимости от расы не требуется.
Побочные действия
Частота побочных реакций определялась в соответствии с рекомендациями ВОЗ: очень часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100; редко (>1/10 000, <1/1000); очень редко (<1/10 000), включая отдельные сообщения; неуточненной частоты (частота не может быть подсчитана по доступным данным).
Со стороны нервной системы: часто - головокружение.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - выраженное снижение АД.
Со стороны пищеварительной системы: часто - диарея; нечасто - тошнота.
Со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто - сыпь, зуд.
Со стороны костно-мышечной системы: нечасто - мышечные спазмы.
Со стороны лабораторных и инструментальных исследований: часто - повышение активности КФК; нечасто - повышение концентрации креатинина, гиперурикемия.
Прочие: нечасто - повышенная утомляемость, периферические отеки.
Описание отдельных побочных реакций
При одновременном применении препарата Эдарби® с хлорталидоном частота побочных реакций - выраженное снижение АД и повышение концентрации креатинина - увеличивается по частоте встречаемости с нечастого до частого.
При одновременном применении препарата Эдарби® с амлодипином частота нежелательной реакции - периферические отеки - увеличивается с нечастого до частого, но встречается реже, чем при монотерапии амлодипином.
Редко наблюдается ангионевротический отек, включающий отек лица, губ и периорбитальный отек.
Также как и при применении других антагонистов рецепторов ангиотензина II и ингибиторов АПФ, одновременное применение препарата Эдарби® с диуретиками (например, хлорталидоном) ведет к учащению случаев повышения концентрации креатинина. Увеличение концентрации креатинина при одновременном применении препарата Эдарби® с диуретиками связано с более выраженным снижением АД по сравнению с монотерапией препаратом Эдарби®. Большинство этих эффектов были кратковременными или не прогрессирующими, пока пациенты продолжали терапию. После отмены препарата большинство случаев увеличения концентрации креатинина, не проходивших во время лечения, были обратимыми. Концентрация креатинина у большинства пациентов возвращалась к значениям, находящимся на базовой линии, или значениям, находящимся близко к базовой линии.
При лечении препаратом Эдарби® наблюдалось небольшое увеличение концентрации мочевой кислоты в сыворотке крови (10.8 мкмоль/л) по сравнению с приемом плацебо (4.3 мкмоль/л).
Так же как и при применении других ингибиторов РААС, при применении препарата Эдарби® в качестве монотерапии наблюдалось небольшое снижение гемоглобина и гематокрита (в среднем снижались на около 3 г/л и 1 об.%, соответственно).
Если любые из указанных в инструкции побочных эффектов усугубляются, или пациент отмечает другие побочные эффекты, не указанные в инструкции, следует сообщить об этом врачу.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Пациенты, у которых сосудистый тонус и функция почек зависят в большой степени от активности РААС (например, у пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью (IV функциональный класс по классификации NYHA), тяжелой степенью почечной недостаточности или стенозом почечных артерий), лечение лекарственными средствами, действующими на РААС, такими как ингибиторы АПФ и антагонисты рецепторов ангиотензина II, связано с возможностью развития острой артериальной гипотензии, азотемии, олигурии или, редко, острой почечной недостаточности. Возможность развития перечисленных эффектов не может быть исключена и при применении Эдарби®.
Резкое снижение АД у пациентов с ишемической кардиомиопатией или ишемическими цереброваскулярными заболеваниями может приводить к развитию инфаркта миокарда или инсульта.
Данные о применении препарата Эдарби® у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки, отсутствуют.
Данные о клиническом опыте применения препарата Эдарби® у пациентов с тяжелой степенью нарушения функции печени отсутствуют, поэтому применение препарата у данной категории пациентов не рекомендуется.
У пациентов со сниженным ОЦК и/или с гипонатриемией (в результате рвоты, диареи, приема диуретиков в высоких дозах или соблюдения диеты с ограничением приема поваренной соли) может развиваться клинически значимая артериальная гипотензия после начала терапии препаратом Эдарби®. Гиповолемию следует скорректировать перед началом лечения препаратом Эдарби® или начать лечение с дозировки 20 мг.
Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно резистентны к терапии гипотензивными препаратами, влияющими на РААС. В связи с этим препарат Эдарби® не рекомендуется назначать таким пациентам.
Клинический опыт применения других препаратов, влияющих на РААС, показывает, что одновременное назначение препарата Эдарби® с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия или заменителями солей, содержащими калий, или другими препаратами, которые могут увеличить содержание калия в крови (например, гепарин), может привести к гиперкалиемии у пациентов с артериальной гипертензией. У пациентов пожилого возраста, пациентов с почечной недостаточностью, сахарным диабетом и/или у пациентов с другими сопутствующими заболеваниями увеличивается риск развития гиперкалиемии, которая может быть фатальной. У таких пациентов рекомендуется контролировать содержание калия в сыворотке крови.
При применении препарата Эдарби® у пациентов с аортальным или митральным стенозом или гипертрофической обструктивной кардиомиопатией необходимо соблюдать осторожность.
Как и при применении других антагонистов рецепторов ангиотензина II, не рекомендуется одновременное применение препаратов лития и препарата Эдарби®.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
На основании фармакодинамических свойств ожидается, что азилсартана медоксомил будет незначительно влиять на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами. Необходимо соблюдать осторожность, как и при применении любых антигипертензивных препаратов (риск развития головокружения и повышенной утомляемости).
Передозировка
Опыт применения препарата Эдарби® у взрослых в дозах до 320 мг/сут на протяжении 7 дней показывает, что препарат хорошо переносится.
Симптомы: выраженное снижение АД, головокружение.
Лечение: при выраженном снижении АД следует перевести пациента в горизонтальное положение с низким изголовьем; рекомендуется проведение мероприятий по увеличению ОЦК и симптоматической терапии. Гемодиализ не эффективен.
Показания
— эссенциальная гипертензия.
Противопоказания
— повышенная чувствительность к активному веществу и другим компонентам препарата;
— беременность;
— одновременный прием алискирена у пациентов с сахарным диабетом;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— тяжелые нарушения функции печени (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью) (отсутствует опыт применения).
С осторожностью следует применять препарат при тяжелой хронической сердечной недостаточности (IV функциональный класс по классификации NYHA); почечной недостаточности тяжелой степени (КК <30 мл/мин); двустороннем стенозе почечных артерий и стенозе артерии единственной функционирующей почки; ишемической кардиомиопатии; ишемических цереброваскулярных заболеваниях; состоянии после трансплантации почки; состояниях, сопровождающихся снижением ОЦК (в т.ч. рвота, диарея), а также у пациентов, соблюдающих диету с ограничением поваренной соли; при одновременном применении с диуретиками в высоких дозах; первичном гиперальдостеронизме; гиперкалиемии; стенозе аортального и митрального клапанов; гипертрофической обструктивной кардиомиопатии (ГОКМП); у пациентов в возрасте старше 75 лет.
Лекарственное взаимодействие
Было отмечено обратимое повышение концентрации лития в сыворотке крови и проявление токсичности при одновременном применении препаратов лития и ингибиторов АПФ и препаратов лития с антагонистами рецепторов ангиотензина II. Поэтому одновременное применение азилсартана медоксомила в комбинации с препаратами лития не рекомендуется. При необходимости применения данной комбинации рекомендуется регулярный контроль содержания лития в сыворотке крови.
При одновременном применении антагонистов ангиотензина II и НПВС (например, селективных ингибиторов ЦОГ-2, ацетилсалициловой кислоты (более 3 г/сут) и неселективных НПВС) возможно ослабление антигипертензивного эффекта. При одновременном применении антагонистов ангиотензина II и НПВС может возрастать риск нарушения функции почек и увеличения содержания калия в сыворотке крови. Поэтому в начале лечения пациентам рекомендуется регулярный прием достаточного количества жидкости и контроль функции почек.
Одновременное применение калийсберегающих диуретиков, препаратов калия, заменителей солей, содержащих калий и других лекарственных средств (например, гепарина) с азилсартана медоксомилом может привести к увеличению содержания калия в сыворотке крови. Пациентам во время комбинированной терапии следует контролировать содержание калия в сыворотке крови.
Двойная блокада РААС антагонистами рецепторов ангиотензина II, ингибиторами АПФ или алискиреном связана с повышенным риском развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии, и нарушением функции почек (включая острую почечную недостаточность) по сравнению с монотерапией.
Не наблюдалось фармакокинетических взаимодействий при одновременном применении азилсартана медоксомила или азилсартана с амлодипином, антацидными препаратами (магния и алюминия гидроксидом), хлорталидоном, дигоксином, флуконазолом, глибенкламидом, кетоконазолом, метформином и варфарином.
Азилсартана медоксомил превращается в фармакологически активный метаболит азилсартан во время абсорбции из ЖКТ под действием фермента карбоксиметиленбутенолидазы в кишечнике и печени. Исследования in vitro показали, что взаимодействия, основанные на ингибировании ферментов, являются маловероятными.
Антигипертензивный эффект от терапии азилсартана медоксомилом может быть усилен при комбинированном применении с другими антигипертензивными средствами, включая диуретики (хлорталидон и гидрохлоротиазид) и дигидропиридиновые блокаторы медленных кальциевых каналов (амлодипин).
(6772)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо 1 раз/добу незалежно від прийому їжі. Рекомендована початкова доза - 40 мг 1 раз/добу. При необхідності додаткового зниження артеріального тиску дозу препарату можна збільшити до максимальної - 80 мг 1 раз/добу. Максимальна добова доза становить 80 мг. У разі неадекватного контролю АТ при застосуванні препарату Эдарби® в якості монотерапії можливе одночасне застосування з іншими антигіпертензивними препаратами, включаючи діуретики (хлорталідон та гідрохлоротіазид) і дигидропиридиновые блокатори медл��сований кальцієвих каналів (амлодипін). Препарат Эдарби® слід приймати щоденно, без перерви. У разі припинення лікування пацієнту слід повідомити про це лікаря. У випадку пропуску прийому чергової дози пацієнту слід прийняти наступну дозу в звичайний час. Не слід приймати подвійну дозу препарату Эдарби®. Не потрібна корекція початкової дози препарату Эдарби® у пацієнтів літнього віку. Однак у пацієнтів віком старше 75 років доза 20 мг може розглядатися як початкова (підвищується ризик розвитку артеріальної гипот��нзии). Не потрібно корекції режиму дозування у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості. Немає клінічного досвіду застосування Эдарби® у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня і термінальною стадією ниркової недостатності, тому застосовувати препарат у цієї категорії пацієнтів слід з обережністю. Із-за обмеженого досвіду застосування препарату Эдарби® у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується починати лікування з дози 20 мг 1 раз/добу і проводити його під ретельним наглядом. Не рекомендується застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня через відсутність клінічного досвіду. Препарат Эдарби® слід призначати пацієнтам зі зниженням ОЦК та/або гіпонатріємією (наприклад, пацієнтам з тривалим блюванням, діареєю, або які приймають діуретики у високих дозах) тільки в умовах суворого медичного контролю. Рекомендується починати лікування з дозування 20 мг 1 раз/добу. Через відсутність клінічного досвіду слід з обережністю застосовувати ��репарат Эдарби® у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA). Не вимагається корекції дози у пацієнтів негроїдної раси. Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II (AT1) та інгібіторів АПФ, у пацієнтів негроїдної раси спостерігається менше зниження АТ порівняно з рештою популяцією. У зв'язку з цим для адекватного контролю АТ у пацієнтів негроїдної раси може знадобитися збільшення дози препарату Эдарби® і комплексна терапія частіше, ніж у інших хворим��ів.
Лікарська форма
Таблетки від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "ASL" на одній стороні і "80" на інший.Склад
1 таб.
азилсартана медоксомил калію 85.36 мг,
?що відповідає змісту азилсартана медоксомила 80 мг
Допоміжні речовини: манітол - 191.26 мг, фумарова кислота - 4 мг, натрію гідроксид - 1.38 мг, гипролоза - 10.8 мг, натрію кроскармелоза - 27.6 мг, целюлоза мікрокристалічна - 36 мг, магнію стеарат - 3.6 мг.Фармакологічна дія
Специфич��ський антагоніст рецепторів ангіотензину II типу 1 (AT1). Азилсартана медоксомил є проліками. Швидко перетворюється в активну молекулу азилсартана, яка вибірково перешкоджає розвитку ефектів ангіотензину II шляхом блокування його зв'язування з рецепторами AT1 в різних тканинах. Ангіотензин ІІ є первинним вазоактивних гормоном РААС з ефектами, включаючи вазоконстрикцію, серцеву стимуляцію, стимуляцію синтезу і вивільнення альдостерону, і, як наслідок, ниркову реабсорбцію натрію.
Блокада рецепторо�� АТ1 інгібує негативний регулюючий відповідь ангіотензину II на секрецію реніну, але підсумкове підвищення активності реніну в плазмі та рівня циркулюючого ангіотензину II не пригнічує антигіпертензивний ефект азилсартана.
Антигіпертензивний ефект азилсартана медоксомила розвивається протягом перших 2 тижнів застосування з досягненням максимального терапевтичного ефекту через 4 тижні. Зниження АТ після прийому внутрішньо одноразової дози зазвичай досягається протягом декількох годин і зберігається протягом 24 год.
Синдром відміни після раптового припинення прийому при тривалій терапії (протягом 6 міс) препаратом Эдарби® не спостерігалося.
Безпека і ефективність застосування препарату не залежать від віку пацієнтів, але більша чутливість до зниження артеріального тиску у деяких пацієнтів літнього віку не може бути виключена. Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів АПФ, антигіпертензивний ефект менш виражений у пацієнтів негроїдної раси (зазвичай популяція з низькою активністю реніну в плазмі крові). Одночасне пресу��еменное застосування Эдарби® 40 мг і 80 мг з дигидропиридиновыми блокаторами повільних кальцієвих каналів (амлодипін) або тіазидними діуретиками (хлорталідон) призводить до додаткового зниження АТ порівняно з терапією антигіпертензивними засобами, які застосовуються в монотерапії.
Вплив на процеси реполяризації
Оцінка потенціалу препарату Эдарби® збільшувати інтервал QT/QTc проводилася у здорових добровольців під час дослідження QT/QTc. При застосуванні препарату Эдарби® у дозі 320 мг збільшення інтервалу QT/QTc не відзначено. QTc - коригувати (щодо ЧСС) величина інтервалу QT, відносна величина. Т. к. тривалість інтервалу QT залежить від частоти серцевого ритму (подовжуючись при його уповільнення), для оцінки вона повинна бути скорригирована щодо ЧСС. Подовження інтервалу QT відображає неоднорідність процесів реполяризації міокарда шлуночків, і розцінюється як незалежний показник, який вказує на можливість появи фатальних порушень ритму серця.Фармакокінетика
Всмоктування
Розрахункова абсолютна біодоступність азилсартана медоксомила при прийомі внутрішньо становить приблизно 60% за даними профілю концентрацій у плазмі крові. Смах азилсартана в плазмі крові в середньому досягається протягом 1,5-3 год після прийому препарату всередину. Прийом їжі не впливає на біодоступність азилсартана.
Розподіл
Фармакокінетика азилсартана медоксомила пропорційна дозі в діапазоні доз від 20 мг до 320 мг після одноразового або багаторазового прийому всередину.
Vd азилсартана становить близько 16 л. Азилсартан зв'язується з білками плазми крові (більше 99%), переважно��про з альбумінами. Зв'язок з білками плазми крові зберігається при постійній концентрації азилсартана в плазмі крові, що значно перевищує діапазон, що досягається при прийомі в рекомендованих дозах. Css азилсартана досягається протягом 5 днів, його кумуляції у плазмі крові при щоденному застосуванні 1 раз/добу не відбувається.
Дослідження на тваринах з радіоактивними мітками показали, що кількість азилсартана, проникає через ГЕБ, мінімально.
Метаболізм
Після прийому внутрішньо під час абсорбції з ШЛУНКОВО-кишкового тракту азилсартана медоксо��іл перетворюється в фармакологічно активний метаболіт азилсартан під дією ферменту карбоксиметиленбутенолидазы в кишечнику і печінки. Азилсартан метаболізується до двох первинних метаболітів переважно в печінці. Основний метаболіт у плазмі крові формується О-деалкилированием і позначається як метаболіт M-II, другорядний метаболіт утворюється декарбоксилированием і позначається як метаболіт M-I. Значення AUC для цих метаболітів у людини становить відповідно 50% і менше 1% у порівнянні з азилсартаном. M-I і М-II не впливають на фармакологічну активність препарату Эдарби®. Основним ферментом, який забезпечує метаболізм азилсартана, є ізофермент CYP2C9.
Виведення
Азилсартан і його метаболіти виводяться з організму через кишечник, так і нирками. Дослідження показали, що після прийому всередину азилсартана медоксомила, близько 55% (переважно у вигляді метаболіту M-I) виявляється в калі і близько 42% (15% - у вигляді азилсартана, 19% - у вигляді метаболіту М-ІІ) - у сечі. Т1/2 азилсартана становить близько 11 год, нирковий кліренс - близько 2.3 мл/хв.
Фармакокинетика у особливих груп пацієнтів
Фармакокінетика азилсартана у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалася.
Фармакокінетика азилсартана у молодих пацієнтів (18-45 років) і пацієнтів літнього віку (65-85 років) значно не відрізняється.У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої, середньої і важкої ступені AUC була збільшена на 30%, 25% і 95% відповідно. Збільшення AUC (5%) у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, не спостерігалося. Клінічні дані щодо фармакокінетики у ��ациентов з важким ступенем або термінальною стадією ниркової недостатності відсутні. Азилсартан не виводиться з системного кровообігу за допомогою гемодіалізу.
Застосування препарату Эдарби® більше 5 днів у пацієнтів з легкою (клас А за шкалою Чайлд-П'ю) або середньою (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) ступенем тяжкості печінкової недостатності веде до невеликого збільшення AUC (в 1.3-1.6 разів, відповідно). Фармакокінетика препарату Эдарби® у пацієнтів з тяжкою (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) ступенем печінкової недостатності не ��зучалась.
Фармакокінетика азилсартана у чоловіків і жінок суттєво не відрізняється. Корекції дози залежно від статі не потрібна.
Фармакокінетика азилсартана залежно від раси пацієнтів значно не відрізняється. Корекції дози залежно від раси не потрібно.Побічні дії
Частота побічних реакцій визначалася у відповідності з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100; рідко (>1/10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення; неуточненої частоти (частота не може бути підрахована за наявними даними).
З боку нервової системи: часто - запаморочення.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - виражене зниження АТ.
З боку травної системи: часто - діарея; нечасто - нудота.
З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - висипання, свербіж.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язові спазми.
З боку лабораторних та інструментальних досліджень: часто - підвищення активності КФК; нечасто - підвищення концентрації креатиніну, р��перурикемия.
Інші: нечасто - підвищена втомлюваність, периферичні набряки.
Опис окремих побічних реакцій
При одночасному застосуванні препарату Эдарби® з хлорталидоном частота побічних реакцій - виражене зниження артеріального тиску і підвищення концентрації креатиніну - збільшується по частоті зустрічальності з нечастого до частого.
При одночасному застосуванні препарату Эдарби® з амлодипіном частота небажаної реакції - периферичні набряки, збільшується з нечастого до частого, але зустрічається рідше, ніж п��і монотерапії амлодипіном.
Рідко спостерігається ангіоневротичний набряк, що включає набряк обличчя, губ і періорбітальний набряк.
Також як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів АПФ, одночасне застосування препарату Эдарби® з діуретиками (наприклад, хлорталидоном) веде до почастішання випадків підвищення концентрації креатиніну. Збільшення концентрації креатиніну при одночасному застосуванні препарату Эдарби® з діуретиками пов'язано з більш вираженим зниженням АТ порівняно з монотерапією препаратом Эдарби®. Більшість цих ефектів були короткочасними або не прогресуючими, поки пацієнти продовжували терапію. Після відміни препарату більшість випадків збільшення концентрації креатиніну, не що проходили під час лікування, були оборотними. Концентрація креатиніну у більшості пацієнтів поверталася до значень, що перебувають на базовій лінії, або значень, що знаходяться близько до базової лінії.
При лікуванні препаратом Эдарби® спостерігалося невелике збільшення концентрації сечової кислоти у сироватці крові (10.8 мкмол��/л) порівняно з прийомом плацебо (4.3 мкмоль/л).
Так само як і при застосуванні інших інгібіторів РААС, при застосуванні препарату Эдарби® в якості монотерапії спостерігалося невелике зниження гемоглобіну і гематокриту (знижувалися в середньому на близько 3 г/л і 1 об.%, відповідно).
Якщо будь-які із зазначених в інструкції побічних ефектів посилюються, або пацієнт відзначає інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід повідомити про це лікаря.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Пацієнти, у яких сосудистий тонус і функція нирок залежать у великій мірі від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), тяжким ступенем ниркової недостатності або стенозом ниркових артерій), лікування лікарськими засобами, які діють на РААС, такими як інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II, пов'язане з можливістю розвитку гострої гіпотензії, азотемії, олігурії або, рідко, гострої ниркової недостатності. Можливість розвитку перечисленных ефектів не може бути виключена і при застосуванні Эдарби®.
Різке зниження АТ у пацієнтів з ішемічною кардіоміопатією або ішемічними цереброваскулярними захворюваннями може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Дані про застосування препарату Эдарби® у пацієнтів, що недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутні.
Дані про клінічний досвід застосування препарату Эдарби® у пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки відсутні, тому застосування препарату у даної кате��орії пацієнтів не рекомендується.
У пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або з гіпонатріємією (внаслідок блювання, діареї, прийому діуретиків у високих дозах або дотримання дієти з обмеженням прийому повареної солі) може розвиватися клінічно значуща артеріальна гіпотензія після початку терапії препаратом Эдарби®. Гіповолемію потрібно відкоригувати перед початком лікування препаратом Эдарби® або почати лікування з дозування 20 мг.
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними препарату��і, що впливають на РААС. У зв'язку з цим препарат Эдарби® не рекомендується призначати таким пацієнтам.
Клінічний досвід застосування інших препаратів, що впливають на РААС, показує, що одночасне призначення препарату Эдарби® з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад, гепарин), може призвести до гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. У пацієнтів літнього віку, пацієнтів з нирково�� недостатністю, цукровим діабетом та/або у пацієнтів з іншими супутніми захворюваннями збільшується ризик розвитку гіперкаліємії, яка може бути фатальною. У таких пацієнтів рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові.
При застосуванні препарату Эдарби® у пацієнтів з аортальним або мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією необхідно дотримуватися обережності.
Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, не рекомендується одночасне п��именение препаратів літію і препарату Эдарби®.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
На підставі фармакодинамічних властивостей очікується, що азилсартана медоксомил буде незначно впливати на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами. Необхідно дотримувати обережність, як і при застосуванні будь-яких антигіпертензивних препаратів (ризик розвитку запаморочення і підвищеної стомлюваності).
Передозування
Досвід застосування препарату Эдарби® у дорослих �� дозах до 320 мг/добу протягом 7 днів показує, що препарат добре переноситься.
Симптоми: виражене зниження АТ, запаморочення.
Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в горизонтальне положення з низьким узголів'ям; рекомендується проведення заходів щодо збільшення ОЦК і симптоматичної терапії. Гемодіаліз не ефективний.Свідчення
— есенціальна гіпертензія.Протипоказання
— підвищена чутливість до активної речовини та інших компонентів препарату;
— беременнос��ь;
— одночасний прийом алискирена у пацієнтів з цукровим діабетом;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— тяжкі порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) (відсутній досвід застосування).
З обережністю слід застосовувати препарат при тяжкій хронічній серцевій недостатності (IV функціональний клас за класифікацією NYHA); нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв); двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної функціонуваннятрансформує нирки; ішемічної кардіоміопатії; ішемічних цереброваскулярних захворюваннях; стан після трансплантації нирки; станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (у т. ч. блювання, діарея), а також у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі; при одночасному застосуванні з діуретиками у високих дозах; первинному гіперальдостеронізмі; гіперкаліємії; стенозі аортального та мітрального клапанів; гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії (ГОКМП); у пацієнтів віком старше 75 років.Лікарська взаємодія
Было відзначене оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові і прояв токсичності при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ та препаратів літію з антагоністами рецепторів ангіотензину II. Тому одночасне застосування азилсартана медоксомила в комбінації з препаратами літію не рекомендується. При необхідності застосування даної комбінації рекомендується регулярний контроль вмісту літію у сироватці крові.
При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину ІІ і НПЗЗ (напрімер, селективних інгібіторів ЦОГ-2, ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу) і неселективних НПЗЗ) можливе послаблення антигіпертензивного ефекту. При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину ІІ і НПЗЗ може зростати ризик порушення функції нирок і збільшення вмісту калію в сироватці крові. Тому на початку лікування пацієнтам рекомендується регулярний прийом достатньої кількості рідини та контроль функції нирок.
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, змістячих калій і інших лікарських засобів (наприклад, гепарину) з азилсартана медоксомилом може призвести до збільшення вмісту калію в сироватці крові. Пацієнтам під час комбінованої терапії слід контролювати вміст калію в сироватці крові.
Подвійна блокада РААС антагоністами рецепторів ангіотензину II, інгібіторами АПФ або алискиреном пов'язана з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії, і порушенням функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з монотерапією.
Не спостерігалося фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні азилсартана медоксомила або азилсартана з амлодипіном, антацидними препаратами (магнію і алюмінію гідроксидом), хлорталидоном, дигоксином, флуконазолом, глібенкламідом, кетоконазолом, метформіном і варфарином.
Азилсартана медоксомил перетворюється в фармакологічно активний метаболіт азилсартан під час абсорбції з ШЛУНКОВО-кишкового тракту під дією ферменту карбоксиметиленбутенолидазы в кишечнику і печінки. Дослідження in vitro показали, що взаимодействія, засновані на інгібування ферментів, є малоймовірними.
Антигіпертензивний ефект від терапії азилсартана медоксомилом може бути посилений при комбінованому застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами, включаючи діуретики (хлорталідон та гідрохлоротіазид) і дигидропиридиновые блокатори повільних кальцієвих каналів (амлодипін).
