Дозировка
Внутрь, независимо от приема пищи в любое время суток по 1 таблетке 1 раз. Одна таблетка содержит 5 мг/10 мг или 10 мг/10 мг (амлодипина/аторвастатина соответственно). Начальную и поддерживающую дозы подбирают индивидуально с учетом эффективности и переносимости обоих компонентов. Начальная доза 5/10 мг (при артериальной гипертензии необходимо контролировать АД каждые 2-4 нед, при необходимости переходят на дозу 10/10 мг). При ИБС рекомендуемая доза амлодипина составляет 5-10 мг 1 раз в сутки. При первичной гиперхолестеринемии, комбинированной (смешанной) гиперлипидемии рекомендуемая доза аторвастатина - 10 мг 1 раз в сутки; терапевтическое действие проявляется в течение 2 нед и достигает максимума в течение 4 нед; при длительном лечении эффект сохраняется. Препарат можно назначать пациентам, которые уже принимают один из компонентов препарата в монотерапии. Применяют в сочетании с немедикаментозными средствами лечения (диета, физические нагрузки, снижение массы тела при ожирении, отказ от курения).
Лекарственная форма
таблетки покрытые пленочной оболочкой
Состав
Амлодипин 5мг, Аторвастатин 20мг; Вспомогательные в-ва: кальция карбонат, МКЦ, крахмал прежелатинизированный, кроскармеллоза натрия, кальция оксид, карбоксиметилкрахмал натрия, гипролоза, полисорбат 80, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат
Фармакологическое действие
Амлодипин - производное дигидропиридина, БМКК II поколения; аторвастатин - гиполипидемическое средство, ингибитор ГМГ-КоА редуктазы.
Терапия комбинированным препаратом приводит к дозозависимому снижению систолического и диастолического АД и концентрации холестерина ЛПНП.
По влиянию на систолическое и диастолическое АД или концентрацию ЛПНП препарат существенно не отличается от монотерапии амлодипином и аторвастатином.
Амлодипин оказывает антиангинальное и гипотензивное действие. Связываясь с дигидропиридиновыми рецепторами, блокирует кальциевые каналы, снижает трансмембранный переход Ca2+ в клетку (в большей степени в гладкомышечные клетки сосудов, чем в кардиомиоциты). Оказывает гипотензивное и антиангинальное действие.
Механизм гипотензивного действия амлодипина обусловлен прямым расслабляющим влиянием на гладкие мышцы сосудов.
Уменьшение ишемии миокарда происходит за счет расширения коронарных и периферических артерий и артериол в неизмененных и ишемизированных зонах миокарда, снижения ОПСС, уменьшения постнагрузки, потребности миокарда в кислороде.
Оказывает длительный дозозависимый гипотензивный эффект. При артериальной гипертензии разовая суточная доза обеспечивает клинически значимое снижение АД на протяжении 24 ч (в положении больного "лежа" и "стоя").
Не вызывает резкого снижения АД, снижения толерантности к физической нагрузке, фракции выброса ЛЖ. Уменьшает степень гипертрофии миокарда ЛЖ.
Не оказывает влияния на сократимость и проводимость миокарда, не вызывает рефлекторного увеличения ЧСС, тормозит агрегацию тромбоцитов, повышает скорость клубочковой фильтрации, обладает слабым натрийуретическим действием. При диабетической нефропатии не увеличивает выраженность микроальбуминурии. Не оказывает неблагоприятного влияния на обмен веществ и липиды плазмы.
Время наступления эффекта - 2-4 ч; длительность - 24 ч.
Аторвастатин - селективный конкурентный ингибитор ГМГ-КоА редуктазы, превращающей ГМГ-КоА в мевалоновую кислоту (предшественник холестерина).
Снижает концентрацию холестерина, ЛПНП и ЛПОНП в плазме за счет угнетения ГМГ-КоА-редуктазы, синтеза холестерина в печени и увеличения числа "печеночных" рецепторов к ЛПНП на поверхности клеток, что приводит к усилению захвата и катаболизма ЛПНП.
Снижает образование ЛПНП, вызывает выраженное и стойкое повышение активности ЛПНП-рецепторов. Снижает содержание ЛПНП у больных с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, которая обычно не поддается терапии гиполипидемическими ЛС.
Снижает содержание общего холестерина на 30-46%, ЛПНП - на 41-61%, аполипопротеина В - на 34-50% и ТГ - на 14-33%; вызывает повышение концентрации холестерина-ЛПВП и аполипопротеина А.
Дозозависимо снижает содержание ЛПНП у больных с гомозиготной наследственной гиперхолестеринемией, резистентной к терапии др. гиполипидемическими ЛС.
Достоверно снижает риск развития ишемических осложнений (в т.ч. смерти от инфаркта миокарда) на 16%, риск повторной госпитализации по поводу стенокардии, сопровождающейся признаками ишемии миокарда - на 26%.
Терапевтический эффект достигается через 2 нед после начала терапии, достигает максимума через 4 нед и сохраняется в течение всего периода лечения.
Побочные действия
Со стороны ССС: часто - периферические отеки (лодыжек и стоп), сердцебиение; нечасто - чрезмерное снижение АД, ортостатическая гипотензия, васкулит; редко - развитие или усугубление СН; очень редко - нарушения ритма (брадикардия, желудочковая тахикардия, мерцание предсердий), инфаркт миокарда, боль в грудной клетке, мигрень.
Со стороны нервной системы: часто - головная боль, головокружение, повышенная утомляемость, сонливость; нечасто - недомогание, обморок, астения, гипестезия, парестезии, периферическая нейропатия, тремор, бессонница, эмоциональная лабильность, необычные сновидения, нервозность, депрессия, тревога; редко - судороги, апатия, ажитация; очень редко - атаксия, амнезия.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, абдоминальная боль; нечасто - рвота, изменение режима дефекации (в т.ч. запор, метеоризм), диспепсия, диарея, анорексия, сухость во рту, жажда; редко - гиперплазия десен, повышение аппетита; очень редко - гастрит, панкреатит, гипербилирубинемия, желтуха (обычно холестатическая), повышение активности "печеночных" трансаминаз, гепатит.
Со стороны органов кроветворения: очень редко - тромбоцитопеническая пурпура, лейкопения, тромбоцитопения.
Со стороны мочеполовой системы: нечасто - поллакиурия, болезненные позывы на мочеиспускание, никтурия, импотенция; очень редко - дизурия, полиурия.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: нечасто - артралгия, судороги мышц, миалгия, боль в спине, артроз; редко - миастения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Аторвастатин может вызвать повышение активности сывороточной КФК, что следует принимать во внимание при дифференциальной диагностике загрудинных болей. Следует иметь в виду, что повышение активности КФК в 10 раз по сравнению с нормой, сопровождающееся миалгией и мышечной слабостью, может быть связано с миопатией; в этом случае лечение следует прекратить.
Необходимо регулярно контролировать показатели функции печени перед началом лечения, через 6 и 12 нед после начала применения препарата или после увеличения дозы, а также периодически (каждые 6 мес) во время всего периода применения (до полной нормализации состояния пациентов, у которых активность трансаминаз превышает нормальные значения). Повышение активности "печеночных" трансаминаз наблюдается в основном в первые 3 мес применения препарата. Рекомендуется отменить препарат или снизить дозу при повышении показателей АСТ и АЛТ более чем в 3 раза.
Следует временно прекратить применение аторвастатина при развитии клинической симптоматики, предполагающей наличие острой миопатии, или при наличии факторов, предрасполагающих к развитию острой почечной недостаточности на фоне рабдомиолиза (тяжелые инфекции, снижение АД, обширные оперативные вмешательства, травма, метаболические, эндокринные или выраженные электролитные нарушения). Больных необходимо предупредить о том, что им следует немедленно обратиться к врачу при появлении необъяснимых болей или слабости в мышцах, особенно если они сопровождаются недомоганием или лихорадкой. Риск миопатии повышается при одновременном применении циклоспорина, производных фиброевой кислоты, эритромицина, никотиновой кислоты или азольных противогрибковых препаратов.
Имеются сообщения о развитии атонического фасциита на фоне применения аторвастатина, однако, связь с приемом препарата возможна, но до настоящего времени не доказана, этиология не известна.
Женщинам репродуктивного возраста следует применять надежные методы контрацепции. Поскольку холестерин и вещества, синтезируемые из холестерина важны для развития плода, потенциальный риск ингибирования ГМГ-КоА редуктазы превышает пользу от применения препарата во время беременности. При применении матерями в I триместр беременности ловастатина (ингибитора ГМГ-КоА- редуктазы) с дексамфетамином известны случаи рождения детей с деформацией костей, трахео-эзофагеальным свищом, атрезией ануса. В случае возникновения беременности в процессе терапии, прием препарата должен быть немедленно прекращен, а пациентки предупреждены о потенциальном риске для плода.
Во время лечения необходимо контролировать массу тела и наблюдаться у стоматолога (для предотвращения болезненности, кровоточивости и гиперплазии десен).
Следует избегать резкой отмены препарата из-за риска ухудшения течения стенокардии.
Показания
Артериальная гипертензия с 3 и более факторами риска развития сердечно-сосудистых осложнений (фатальная и нефатальная ИБС, необходимость в реваскуляризации, фатальный и нефатальный инфаркт миокарда, инсульт, транзиторная ишемическая атака) с нормальным или умеренно повышенным содержанием холестерина без клинически выраженной ИБС.
Применяется при неэффективности гиполипидемической диеты и др. нефармакологических методов лечения дислипидемии
Противопоказания
Гиперчувствительность, активное заболевание печени или стойкое повышение активности «печеночных» ферментов (более чем в 3 раза) неясной этиологии, выраженная артериальная гипотензия (САД менее 90 мм рт.ст.), применение у женщин репродуктивного возраста, не пользующихся адекватными методами контрацепции; беременность, период лактации, возраст до 18 лет.
С осторожностью.
Артериальная гипотензия, аортальный стеноз, ХСН неишемической этиологии (III-IV класс по классификации NYHA), острый инфаркт миокарда (и в течение 1 мес после), ГОКМП, СССУ, хронический алкоголизм и/или заболевания печени (в анамнезе), пожилой возраст.
Лекарственное взаимодействие
Фармакокинетика амлодипина при комбинированной терапии с аторвастатином не изменяется.
Амлодипин.
Ингибиторы микросомальных ферментов печени могут повышать концентрацию амлодипина в плазме, усиливая риск развития побочных эффектов, а индукторы микросомальных ферментов печени - снижать.
В отличие от др. БМКК не отмечается клинически значимого взаимодействия с НПВП, особенно индометацином.
Тиазидные и "петлевые" диуретики, бета-адреноблокаторы, верапамил, ингибиторы АПФ и нитраты усиливают антиангинальный или гипотензивный эффекты.
Препараты Ca2+ могут уменьшить эффект БМКК.
Противовирусные средства (ритонавир) увеличивают плазменные концентрации БМКК, в т.ч. амлодипина.
Нейролептики и изофлуран - усиление гипотензивного действия производных дигидропиридина.
Аторвастатин.
При одновременном назначении циклоспорина, фибратов, эритромицина, кларитромицина, иммунодепрессивных, противогрибковых ЛС (относящихся к азолам) и никотинамида концентрация аторвастатина в плазме
(6081)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі в будь-який час доби по 1 таблетці 1 раз. Одна таблетка містить 5 мг/10 мг або 10 мг/10 мг (амлодипін/аторвастатину відповідно). Початкову та підтримуючу дози підбирають індивідуально з урахуванням ефективності та переносимості обох компонентів. Початкова доза 5/10 мг (при артеріальній гіпертензії необхідно контролювати АТ кожні 2-4 тижні, при необхідності переходять на дозу 10/10 мг). При ІХС рекомендована доза амлодипіну становить 5-10 мг 1 раз на добу. При первинній гіперхолестеринемії, комбінированной (змішаній) гіперліпідемії рекомендована доза аторвастатину - 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і досягає максимуму протягом 4 тижнів; при тривалому лікуванні ефект зберігається. Препарат можна призначати пацієнтам, які вже приймають один з компонентів препарату в монотерапії. Застосовують у поєднанні з немедикаментозними засобами лікування (дієта, фізичні навантаження, зниження маси тіла при ожирінні, відмова від куріння).
Лікарська форма
таблетки вкриті плівковою оболонкоюЗ��ставши
Амлодипін 5 мг, Аторвастатин 20 мг; Допоміжні в-ва: кальцію карбонат, МКЦ, крохмаль прежелатинізований, натрію кроскармелоза, кальцію оксид, карбоксиметилкрахмал натрію, гипролоза, полісорбат 80, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеаратФармакологічна дія
Амлодипін - похідне дигідропіридину, БМКК II покоління; аторвастатин - гіполіпідемічна засіб, інгібітор ГМГ-КоА редуктази.
Терапія комбінованим препаратом призводить до дозозависимому зниження систолічного і діастолічного АТ і концентр��ції холестерину ЛПНЩ.
За впливом на систолічний і діастолічний АТ або концентрацію ЛПНЩ препарат істотно не відрізняється від монотерапії амлодипіном і аторвастатином.
Амлодипін чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зв'язуючись з дигидропиридиновыми рецепторами, блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід Ca2+ в клітину (більшою мірою в гладком'язові клітини судин, ніж в кардіоміоцити). Чинить гіпотензивну та антиангінальну дію.
Механізм гіпотензивної дії амлодипина обумовлений прямим розслаблюючим впливом на гладкі м'язи судин.
Зменшення ішемії міокарда відбувається за рахунок розширення коронарних і периферичних артерій та артеріол у незмінених та ішемізованих зонах міокарда, зниження ОПСС, зменшення постнавантаження, потреби міокарда в кисні.
Надає тривалий дозозалежний антигіпертензивний ефект. При артеріальній гіпертензії разова добова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 год (в положенні хворого "лежачи" і "стоячи").
Не викликає різкого зниження артеріального тиску, зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду ЛШ. Зменшує ступінь гіпертрофії міокарда ЛШ.
Не чинить впливу на скоротність і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, підвищує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичний дією. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не чинить несприятливого впливу на обмін речовин та ліпіди плазми.
Час настання ефекту - 2-4 год; тривалість - 24 год.
Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА редуктази, що перетворює ГМГ-КоА у мевалонову кислоту (попередник холестерину).
Знижує концентрацію холестерину, ЛПНЩ і ЛПДНЩ в плазмі за рахунок пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці і збільшення кількості печінкових" рецепторів до ЛПНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛПНЩ.
Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене і стійке підвищення активностіти ЛПНЩ-рецепторів. Знижує вміст ЛПНЩ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними ЛЗ.
Знижує вміст загального холестерину на 30-46%, ЛПНЩ - на 41-61%, аполіпопротеїну В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А.
Дозозалежно знижує вміст ЛПНЩ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентної до терапії ін. гіполіпідемічними ЛЗ.
Достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (у т. ч. смерті від інфаркту міокарда) на 16%, ризик повторної госпіталізації з приводу стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда - на 26%.
Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні і зберігається протягом усього періоду лікування.Побічні дії
З боку ССС: часто - периферичні набряки (щиколоток і стоп), серцебиття; нечасто - надмірне зниження АТ, ортостатична гіпотензія, васкуліт; рідко - розвиток або посилення СН; дуже рідко - порушенняшення ритму (брадикардія, шлуночкова тахікардія, мерехтіння передсердь), інфаркт міокарда, біль у грудній клітці, мігрень.
З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, сонливість; нечасто - нездужання, непритомність, астенія, гіпестезія, парестезія, периферична нейропатія, тремор, безсоння, емоційна лабільність, незвичайні сновидіння, нервозність, депресія, тривога; рідко - судоми, апатія, ажитація; дуже рідко - атаксія, амнезія.
З боку травної системи: часто - т��шнота, абдомінальний біль; нечасто - блювання, зміна режиму дефекації (у т. ч. запор, метеоризм), диспепсія, діарея, анорексія, сухість у роті, спрага; рідко - гіперплазія ясен, підвищення апетиту; дуже рідко - гастрит, панкреатит, гіпербілірубінемія, жовтяниця (зазвичай холестатична), підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гепатит.
З боку органів кровотворення: дуже рідко - тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку сечостатевої системи: нечасто - полакіурія, хворобливі позиви на мо��еиспускание, ніктурія, імпотенція; дуже рідко - дизурія, поліурія.
З боку опорно-рухового апарату: нечасто - артралгія, судоми м'язів, міалгія, біль у спині, артроз; рідко - міастенія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Аторвастатин може спричинити підвищення активності сироваткової КФК, що слід брати до уваги при диференціальній діагностиці загрудинний болів. Слід мати на увазі, що підвищення активності КФК в 10 разів порівняно з нормою, що супроводжується міалгією та м'язовою слабкістю, може�� бути пов'язано з міопатією; у цьому разі лікування слід припинити.
Необхідно регулярно контролювати показники функції печінки перед початком лікування, через 6 і 12 тижнів після початку застосування препарату або після збільшення дози, а також періодично (кожні 6 міс) під час усього періоду застосування (до повної нормалізації стану пацієнтів, у яких активність трансаміназ перевищує нормальні значення). Підвищення активності "печінкових" трансаміназ спостерігається в основному у перші 3 місяці застосування препарату. Рекомендується відмінити препарат або знизити дозу при підвищенні показників АСТ і АЛТ більш ніж в 3 рази.
Слід тимчасово припинити застосування аторвастатину при розвитку клінічної симптоматики, передбачає наявність гострої міопатії, або при наявності факторів, що привертають до розвитку гострої ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (тяжкі інфекції, зниження артеріального тиску, великі оперативні втручання, травма, метаболічні, ендокринні або виражені електролітні порушення). Хворих необхідно попередити про те, що їм слід н��повільно звернутися до лікаря при появі непояснених болю або слабкості у м'язах, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або гарячкою. Ризик міопатії підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фіброєвої кислоти, еритроміцину, нікотинової кислоти або азольних протигрибкових препаратів.
Є повідомлення про розвиток атонічного фасциїту на тлі застосування аторвастатину, проте, зв'язок з прийомом препарату можлива, але до теперішнього часу не доведена, етіологія не відома.
Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати надійні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, синтезовані з холестерину важливі для розвитку плоду, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. При застосуванні матерями в I триместр вагітності ловастатину (інгібітора ГМГ-КоА - редуктази) з дексамфетамином відомі випадки народження дітей з деформацією кісток, трахео-рефлюкс свищем, атрезією ануса. У разі виникнення вагітності в процесі терапі��, прийом препарату повинен бути негайно припинений, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода.
Під час лікування необхідно контролювати масу тіла і спостерігатися у стоматолога (запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).
Слід уникати різкої відміни препарату через ризик погіршення перебігу стенокардії.Свідчення
Артеріальна гіпертензія з 3 і більше факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (фатальна і нефатальная ІХС, необхідність реваскуляризації, фатальний і нефатальный інфаркт міокарда, інсульт, транзиторна ішемічна атака) з нормальним або помірно підвищеним вмістом холестерину без клінічно вираженою ІХС.
Застосовується при неефективності гиполипидемической дієти та інших нефармакологічних методів лікування дисліпідеміїПротипоказання
Гіперчутливість, активне захворювання печінки або стійке підвищення активності «печінкових» ферментів (більш ніж у 3 рази) неясної етіології, виражена артеріальна гіпотензія (САТ менше 90 мм рт.ст.), застосування у жінок репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; вагітність, період лактації, вік до 18 років.
З обережністю.
Артеріальна гіпотензія, аортальний стеноз, ХСН неішемічною етіології (III-IV клас за класифікацією NYHA), гострий інфаркт міокарда (протягом 1 міс після), ГОКМП, СССУ, хронічний алкоголізм і/або захворювання печінки (в анамнезі), літній вік.Лікарська взаємодія
Фармакокінетика амлодипіну при комбінованій терапії з аторвастатином не змінюється.
Амлодипін.
Інгібітори мікросомальних ферментів печінки можуть підвищувати концентрацію амлодипіну в плазмі, підсилюючи ризик розвитку побічних ефектів, а індуктори мікросомальних ферментів печінки - знижувати.
На відміну від ін. БМКК не відзначається клінічно значущої взаємодії з НПЗП, особливо індометацином.
Тіазидні і "петльові" діуретики, бета-адреноблокатори, верапаміл, інгібітори АПФ і нітрати підсилюють антиангінальний або гіпотензивний ефекти.
Препарати Ca2+ можуть зменшити ефект БМКК.
Противірусні кошти (ритонавір) збільшують плазмові концентрації БМКК, в т. ч. амлодипіну.
Нейролептики та изофлуран - посилення гіпотензивної дії похідних дигідропіридину.
Аторвастатин.
При одночасному призначенні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, кларитроміцину, імунодепресивних, протигрибкових ЛЗ (що відносяться до азолам) і нікотинаміду концентрація аторвастатину в плазмі
