Дозировка
Перед началом терапии препаратом Дуопресс необходимо скорректировать водно-электролитные нарушения (см. разделы «С осторожностью» и «Особые указания»). Внутрь, независимо от времени приема пищи, кратность приема - 1 раз в сутки. Таблетку следует проглатывать целиком, запивая жидкостью. В зависимости от клинической ситуации, рекомендуемая суточная доза препарата составляет 1 таблетка препарата Дуопресс, содержащая валсартан/гидрохлоротиазид в дозе 80 мг + 12,5 мг, 160 мг + 12,5 мг или максимально 160 мг + 25 мг. Максимальный антигипертензивный эффект препарата Дуопресс развивается в течение 2-4 недель проводимой терапии. Пациентам с нарушениями функции почек (КК более 30 мл/мин (0,5 мл/сек)) не требуется изменения доз препарата. Дуопресс не рекомендуется пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью). У пациентов с легкими или умеренными нарушениями функции печени без сопутствующих явлений холестаза доза валсартана не должна превышать 80 мг.
Лекарственная форма
Таблетки дозировкой 160 мг + 12,5 мг. Круглые двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой от розового до светло-розового цвета. На изломе видны два слоя - ядро белого или почти белого цвета и пленочная оболочка.
Состав
Каждая таблетка 160,0 мг + 12,5 мг содержит
Активные вещества: валсартан - 160,0 мг и гидрохлоротиазид - 12,5 мг.
Вспомогательные вещества (ядро): целлюлоза микрокристаллическая - 154,9 мг, кроскармеллоза натрия - 14,0 мг, повидон- К25- 10,0 мг, кремния диоксид коллоидный - 5,4 мг, магния стеарат - 3,2 мг.
Фармакологическое действие
Дуопресс - гипотензивное комбинированное средство, в состав которого входит антагонист рецепторов ангиотензина II и тиазидный диуретик.
Фармакодинамика
Валсартан. Валсартан является селективным ангиотензина II рецепторов антагонистом для приема внутрь, небелковой природы.
Оказывает избирательное антагонистическое действие на рецепторы подтипа AT1.
Следствием блокады AT1 - рецепторов является повышение плазменной концентрации ангиотензина II, который может стимулировать незаблокированные рецепторы подтипа АТ2, что уравновешивает эффекты, связанные со стимуляцией AT1 - рецепторов.
Валсартан не обладает агонистической активностью в отношении AT1 - рецепторов. Его сродство к рецепторам подтипа AT1 примерно в 20000 раз больше, чем к рецепторам подтипа АТ2. Валсартан не ингибирует ангиотензинпревращающий фермент (АПФ), известный также под названием кининазы II, который превращает ангиотензин I в ангиотензин II и разрушает брадикинин. В связи с отсутствием влияния на АПФ эффекты брадикинина и субстанции Р не потенцируются, поэтому при приеме антагонистов рецепторов ангиотензина II маловероятно развитие сухого кашля. Валсартан не вступает во взаимодействие и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, участвующие в регуляции функции сердечно-сосудистой системы. При лечении артериальной гипертензии валсартан снижает артериальное давление (АД), не влияя на частоту сердечных сокращений (ЧСС). После приема внутрь разовой дозы валсартана антигипертензивный эффект развивается в течение 2-х часов, а максимальное снижение АД достигается в течение 4-6 часов. Антигипертензивный эффект валсартана сохраняется в течение 24 часов. При повторных назначениях валсартана максимальное снижение АД, вне зависимости от дозы, достигается через 2-4 недели и сохраняется на достигнутом уровне в ходе длительной терапии. Комбинация с гидрохлоротиазидом позволяет достичь значимого дополнительного снижения АД. Внезапное прекращение приема валсартана не сопровождается синдромом «отмены» (резким подъемом АД или другими нежелательными клиническими последствиями).
Гидрохлоротиазид. Тиазидный диуретик, диуретический эффект которого связан с нарушением реабсорбции ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона; задерживает выведение ионов кальция, мочевой кислоты. Обладает гипотензивным действием, которое обусловлено расширением артериол. Практически не оказывает влияния на нормальные показатели АД. Диуретический эффект развивается через 1-2 часа после приема препарата внутрь, достигает максимума через 4 часа и сохраняется в течение 6-12 часов. Антигипертензивное действие наступает через 3-4 дня, но для достижения оптимального терапевтического эффекта может потребоваться 3-4 недели.
Фармакокинетика
Валсартан
Валсартан быстро всасывается после приема внутрь, однако степень абсорбции варьируется в широких пределах. Средняя величина абсолютной биодоступности валсартана составляет 23 %. Время, необходимое для достижения максимальной концентрации (ТСmax) - 2 часа. При приеме препарата внутрь, однократно в сутки, накопление его незначительно. Плазменные концентрации валсартана одинаковы у мужчин и женщин. Валсартан активно связывается с белками сыворотки крови (94-97%), преимущественно с сывороточным альбумином. Равновесный объем распределения препарата небольшой, около 17 л. Плазменный клиренс относительно низкий (примерно 2 л/час) при сравнении с печеночным кровотоком (примерно 30 л/час). Метаболизируется с помощью изофермента CYP2C9. Валсартан не подвергается существенной биотрансформации, только около 20% дозы выводится в виде метаболитов. Валерил-4-гидрокси валсартан обнаруживается в плазме крови в низких концентрациях (менее 10% от площади под фармакологической кривой «концентрация-время» (AUC)). Этот метаболит фармакологически неактивен. Период полувыведения (T1/2) составляет 9 часов. Выводится преимущественно в неизменном виде через кишечник (около 83%) и почки (около 13%). При приеме валсартана с пищей уменьшается площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) на 48%. Тем не менее, через 8 часов после приема плазменные концентрации валсартана, принятого натощак или с пищей, одинаковы. Уменьшение AUC не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта валсартана, поэтому препарат можно применять независимо от приема пищи.
Гидрохлоротиазид
После приема внутрь всасывание гидрохлоротиазида составляет 60-80 %. Максимальная концентрация (Сmax) гидрохлоротиазида в крови достигается через 2 часа после приема внутрь. Связь с белками плазмы крови - 40-70 %. Гидрохлоротиазид также накапливается в эритроцитах в концентрации, приблизительно в 3 раза превышающей плазменную. Гидрохлоротиазид не метаболизируется и быстро выводится через почки (более 95 %). Т1/2 составляет 6-15 часов.
Валсартан/Гидрохлоротиазид
При одновременном применении с валсартаном системная биодоступность гидрохлоротиазида уменьшается примерно на 30%. Одновременный прием гидрохлоротиазида, со своей стороны, не оказывает существенного влияния на кинетику валсартана. Отмеченное взаимодействие не оказывает влияния на эффективность одновременного применения валсартана и гидрохлоротиазида. В клинических исследованиях был показан отчетливый антигипертензивный эффект данной комбинации, который превышал эффект каждого из компонентов в отдельности.
Побочные действия
Классификация частоты развития побочных эффектов всемирной организации здравоохранения (ВОЗ); очень часто > 1/10, часто от > 1/100 до < 1/10, нечасто от > 1/1000 до < 1/100, редко от > 1/10000 до < 1/1000, очень редко от < 1/10000, включая отдельные сообщение; частота неизвестна
(недостаточно данных для оценки частоты развития). Нежелательные явления имели в целом слабовыраженный и переходящий характер.
Co стороны центральной и периферической нервной системы: часто – головная боль; нечасто - парестезия, повышенная утомляемость; очень редко - головокружение; частота неизвестна - синкопе.
Со стороны дыхательной системы: нечасто - кашель; частота неизвестна - некардиогенный отек легких.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - выраженное снижение АД, периферические отеки.
Со стороны пищеварительного тракта: нечасто - тошнота; очень редко - диарея.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: нечасто - миалгия; очень редко - артралгия.
Со стороны мочеполовой системы: частота неизвестна - нарушение функции почек.
Лабораторные показатели: частота неизвестна - повышение концентрации мочевой кислоты в сыворотке крови, повышение концентрации билирубина и креатинина в сыворотке крови, гипокалиемия, гипонатриемия, нейтропения, повышение концентрации азота мочевины в сыворотке крови.
Со стороны обмена веществ: нечасто - дегидратация.
Со стороны органа зрения: нечасто - снижение остроты зрения.
Со стороны органа слуха: нечасто - шум в ушах.
Следующие нежелательные явления наблюдались у пациентов с артериальной гипертензией без очевидной связи с приемом препарата: боль в животе, тревожность, артрит, астения, боль в спине, бронхит (в том числе острый), боль в груди, постуральное головокружение, диспепсия, одышка, сухость слизистой оболочки полости рта, носовые кровотечения, эректильная дисфункция, гастроэнтерит, головная боль, повышенное потоотделение, гипестезия, гриппоподобное состояние, бессонница, растяжение связок, мышечные спазмы, мышечный гипертонус, заложенность носа, назофарингит, тошнота, боль в шее, периферические отеки, средний отит, боль в конечностях, учащенное сердцебиение, боль в гортани и глотке, пирексия, поллакиурия, гипертермия, синусит, сонливость, инфекции верхних дыхательных путей, инфекция мочевыводящих путей, вертиго, вирусные инфекции, нарушение зрения.
Ниже приведены нежелательные явления, связанные с применением каждого компонента в отдельности.
Валсартан
Со стороны системы крови: частота неизвестна - снижение гемоглобина, гематокрита, тромбоцитопения.
Co стороны иммунной системы: частота неизвестна - явления гиперчувствительности/аллергические реакции, включая сывороточную болезнь.
Со стороны обмена веществ: частота неизвестна - повышение содержания калия в сыворотке крови.
Со стороны органа слуха: нечасто - вертиго.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: частота неизвестна - васкулит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: частота неизвестна - повышение активности «печеночных» трансаминаз.
Со стороны кожных покровов: частота неизвестна - отек Квинке, кожная сыпь, зуд.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: частота неизвестна - почечная недостаточность.
Следующие нежелательные явления наблюдались во время клинических исследований валсартана у пациентов с артериальной гипертензией независимо от их причинной связи с препаратом: артралгия, астения, боль в спине, диарея, головокружение, головная боль, бессонница, снижение либидо, тошнота, отеки, фарингит, ринит, синусит, инфекции верхних дыхательных путей, вирусные инфекции.
Гидрохлоротиазид
Со стороны обмена веществ: очень часто - повышение концентрации липидов в плазме крови (особенно на фоне высоких доз гидрохлоротиазида), часто - гипомагниемия и гиперурикемия, редко - гиперкальциемия, гипергликемия, глюкозурия и ухудшение течения сахарного диабета, очень редко - гипохлоремический алкалоз.
Со стороны системы крови: редко - тромбоцитопения, иногда в сочетании с пурпурой, очень редко - агранулоцитоз, угнетение костномозгового кроветворения, гемолитическая анемия, лейкопения, частота неизвестна - апластическая анемия.
Со стороны иммунной системы: очень редко - реакции гиперчувствительности.
Со стороны психики: редко - нарушения сна, депрессия.
Со стороны нервной системы: редко - головная боль, парестезия, головокружение.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - ортостатическая гипотензия (может усиливаться при употреблении алкоголя, седативных или обезболивающих средств), редко - аритмии.
Со стороны дыхательной системы: очень редко - респираторный дистресс-синдром, включая отек легких и пневмонит.
Co стороны пищеварительной системы: часто - снижение аппетита, умеренно выраженная тошнота, рвота; редко - дискомфорт в животе, запор, диарея; очень редко – панкреатит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: редко - внутрипеченочный холестаз и желтуха.
Со стороны кожных покровов: часто - крапивница и другие виды кожной сыпи; редко
- фотосенсибилизация; очень редко - некротизирующий васкулит и токсический эпидермальный некролиз, волчаночноподобные реакции, обострение кожных проявлений системной красной волчанки; частота неизвестна - мультиформная эритема.
Со стороны половых органов и молочной железы: часто - импотенция.
Со стороны органа зрения: нарушения зрения (особенно в первые несколько недель терапии); частота неизвестна - острый приступ закрытоугольной глаукомы.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: частота неизвестна - острая почечная недостаточность, нарушение функции почек.
Со стороны мышечной системы: частота неизвестна - спазмы мышц.
Прочие: частота неизвестна - лихорадка, астения
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
ПЕРЕДОЗИРОВКА
Валсартан
Симптомы: выраженное снижение АД, которое может привести к головокружению, коллапсу и/или шоку со смертельным исходом.
Лечение: симптоматическое, рекомендуется вызвать рвоту и промыть желудок, назначение активированного угля. При выраженном снижении артериального давления необходимо: придать пациенту горизонтальное положение с приподнятыми ногами, восполнить объем циркулирующей жидкости (ОЦК) и провести коррекцию нарушений водно-электролитного баланса. Гемодиализ неэффективен.
Гидрохлоротиазид
Симптомы: наиболее частые симптомы являются следствием дефицита электролитов (гипокалиемия, гипохлоремия, гипонатриемия) и дегидратации вследствие чрезмерного диуреза: тошнота, сонливость, аритмия, спазмы мышц. При одновременном приеме сердечных гликозидов гипокалиемия может усугублять течение аритмий.
Лечение: симптоматическое.
Дуопресс можно применять в качестве начальной терапии у пациентов, которым может потребоваться несколько гипотензивных препаратов для достижения целевых значений артериального давления. Выбор препарата Дуопресс для начальной терапии артериальной гипертензии должен быть основан на оценке соотношения потенциальной пользы и рисков.
Хроническая сердечная недостаточность III-IV функционального класса по классификации NYHA, в том числе после перенесенного инфаркта миокарда
У пациентов, функция почек которых зависит от состояния РААС (например, пациенты с хронической сердечной недостаточностью), терапия ингибиторами АПФ и антагонистами рецепторов к ангиотензину II может сопровождаться олигурией и/или прогрессирующей азотемией, в редких случаях - острой почечной недостаточностью.
Обследование пациентов с недостаточностью кровообращения и пациентов, перенесших инфаркт миокарда, должно включать исследование функции почек.
Пациенты с гипонатриемией и/или сниженным ОЦК
У пациентов с выраженной гипонатриемией и/или сниженным ОЦК (например, вследствие приема больших доз диуретиков), в редких случаях в начале терапии препаратом Дуопресс может развиться выраженная артериальная гипотензия. Перед началом лечения рекомендовано скорректировать содержание в организме натрия и/или восполнить ОЦК, в противном случае терапию следует начинать под строгим врачебным контролем. При развитии артериальной гипотензии с клиническими проявлениями необходимо придать пациенту горизонтальное положение с приподнятыми ногами, восполнить ОЦК и провести коррекцию нарушений водно-электролитного баланса. Терапию препаратом Дуопресс можно продолжить только после стабилизации показателей АД.
Изменения содержания электролитов сыворотки крови
Тиазидные диуретики из-за способности снижать содержание калия и магния в сыворотке крови должны с осторожностью применяться у пациентов с состояниями, сопровождающимися водно-электролитными нарушениями: нефропатии, сопровождающейся потерей солей, и преренальным (кардиогенным) нарушением функции почек. При возникновении клинических проявлений гипокалиемии (мышечной слабости, парезов, изменений показателей ЭКГ) лечение препаратом Дуопресс следует прекратить. Перед началом применения препарата необходимо скорректировать гипокалиемию и гипомагниемию. Всем пациентам, принимающим препараты, содержащие тиазидные диуретики, необходим регулярный контроль содержания электролитов плазмы крови, в особенности калия.
При применении препарата Дуопресс следует учитывать способность тиазидных диуретиков вызывать гипонатриемию и гипохлоремический алкалоз, а также усиливать имеющуюся гипонатриемию. Гипонатриемия в этих случаях редко сопровождается неврологической симптоматикой. Необходим регулярный контроль содержания натрия в плазме крови.
Стеноз почечной артерии
У пациентов с односторонним или двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом артерии единственной почки прием препарата Дуопресс может сопровождаться повышением концентрации мочевины и креатинина в сыворотке крови, поэтому у таких пациентов препарат Дуопресс должен применяться с осторожностью.
Нарушение функции почек
У пациентов с нарушениями функции почек (КК более 30 мл/мин (более 0,5 мл/сек)) не требуется изменение доз препарата. Рекомендуется периодически контролировать содержание калия, концентрацию креатинина и мочевой кислоты в сыворотке крови. Опыт применения препарата Дуопресс у пациентов с недавно перенесенной трансплантацией почки отсутствует.
Нарушение функции печени
Препарат Дуопресс не должен применяться у пациентов с тяжелыми (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью) нарушениями функции печени; при наличии обструкции желчевыводящих путей и холестаза препарат Дуопресс следует применять с осторожностью.
Первичный гиперальдостеронизм
Дуопресс не рекомендован пациентам с первичным гиперальдостеронизмом.
Системная красная волчанка (СКВ)
Имеются сообщения об обострении течения заболеваний соединительной ткани (например, СКВ) при применении тиазидных диуретиков, включая гидрохлоротиазид.
Другие метаболические нарушения
Тиазидные диуретики, включая гидрохлоротиазид, могут нарушать толерантность к глюкозе и повышать сывороточные концентрации холестерина, триглицеридов и мочевой кислоты в сыворотке крови.
Снижение клиренса мочевой кислоты может привести к гиперурикемии и развитию подагры у предрасположенных пациентов, при наличии сопутствующего нарушения метаболизма кальция. Тиазидные диуретики снижают экскрецию кальция почками и могут вызывать незначительное повышение содержания кальция в плазме крови при отсутствии сопутствующих нарушений метаболизма кальция. Выраженная гиперкальциемия на фоне терапии тиазидным диуретиком (более 12 мг/дл) или не отвечающая на отмену препарата может свидетельствовать о наличии сопутствующего нарушения метаболизма кальция. У нескольких пациентов с гиперкальциемией
и гипофосфатемией на фоне длительного применения тиазидных диуретиков определяли патологические изменения в паращитовидных железах.
Реакции гиперчувствительности
Возникновение реакций гиперчувствительности на фоне применения гидрохлоротиазида наиболее часто отмечалось у пациентов с аллергическими реакциями и бронхиальной астмой в анамнезе. Отек Квинке, в том числе отек гортани и голосовых складок, приводящий к обструкции дыхательных путей, и/или отек лица, губ, глотки и/или отека языка, встречался у пациентов, получавших валсартан, у некоторых этих пациентов ранее возникал отек Квинке на фоне применения других препаратов, в том числе ингибиторов АПФ. Прием препарата Дуопресс в случае развития отека Квинке должен быть немедленно отменен, возобновление применения препарата Дуопресс запрещено.
Острый приступ закрытоугольной глаукомы.
На фоне применения гидрохлоротиазида отмечались случаи транзиторной миопии и острого развития закрытоугольной глаукомы. Факторами риска острого развития закрытоугольной глаукомы могут быть анамнестические данные об аллергических реакциях на сульфаниламид и пенициллин. Симптомы: внезапное начало, резкое снижение остроты зрения или боль в глазу, обычно возникающие в период от нескольких часов до недели после начала терапии. Не леченная закрытоугольная глаукома может привести к стойкой потере зрения. В первую очередь необходимо прекратить прием гидрохлоротиазида. Дополнительное медикаментозное или хирургическое лечение может потребоваться, если внутриглазное давление после отмены препарата не снижается.
Влияние на способность к управлению автотранспортом и управлению механизмами
Пациентам необходимо соблюдать осторожность при управлении автотранспортом и работе с механизмами, требующими повышенного внимания и скорости реакций, т.к. возможно развитие головокружения или слабости.
Показания
Артериальная гипертензия (пациентам, которым показана комбинированная терапия).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к валсартану, гидрохлоротиазиду и к другим производным сульфонамида или к другим компонентам препарата; беременность, планирование беременности, период лактации; тяжелые нарушения функции печени (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью); анурия, тяжелые нарушения функции почек (клиренс креатинина (КК) менее 30 мл/мин (0,5 мл/сек)); возраст до 18 лет (эффективность и безопасность валсартана у детей не установлена). Одновременное применение с алискиреном у пациентов с сахарным диабетом 2 типа.
С ОСТОРОЖНОСТЬЮ
Одновременный прием препаратов калия, калийсберегающих диуретиков, калийсодержащих заменителей пищевой соли и других средств, способных повышать содержание калия в крови (например, гепарин), хроническая сердечная недостаточность III-IV функционального класса по классификации NYHA, почечная недостаточность (КК более 30 мл/мин (0,5 мл/сек)), двусторонний или односторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки, состояние после трансплантации почки; состояния, сопровождающиеся снижением объема циркулирующей крови (ОЦК) и/или ионов натрия (в том числе диарея, рвота, высокие дозы диуретиков); умеренно выраженные нарушения функции печени, первичный гиперальдостеронизм, стеноз аортального и митрального клапанов, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия (ГОКМП), системная красная волчанка (СКВ), сахарный диабет, гиперурикемия, гиперхолестеринемия и гипертриглицеридемия, обструктивные заболевания желчевыводящих путей и холестаз, закрытоугольная глаукома; состояния, сопровождающиеся водно-электролитными нарушениями: нефропатии, сопровождающейся потерей солей, и преренальным (кардиогенным) нарушением функции почек, у пациентов с гипокалиемией, гипомагниемией, гипонатриемией, гиперкальциемией.
ПРИМЕНЕНИЕ ПРИ БЕРЕМЕННОСТИ И В ПЕРИОД ГРУДНОГО ВСКАРМЛИВАНИЯ
Как и любой другой препарат, оказывающий влияние на РААС, Дуопресс не должен применяться у женщин, планирующих беременность. При назначении любого препарата воздействующего на РААС, врач должен проинформировать женщин детородного возраста о потенциальной опасности применения этих препаратов во время беременности. Применение препарата Дуопресс во время беременности противопоказано, так как, учитывая механизм действия антагонистов рецепторов к ангиотензину II, нельзя исключить риск для плода. Действие ингибиторов АПФ (препаратов, оказывающих влияние на РААС) на плод, в случае их назначения во втором и третьем триместрах
беременности, приводит к повреждению и гибели плода. По ретроспективным данным при применении ингибиторов АПФ в первом триместре беременности повышается риск рождения детей с врожденными дефектами. Имеются сообщения о самопроизвольных абортах, маловодии и нарушениях функции почек у новорожденных, матери которых во время беременности неумышленно получали валсартан. Введение тиазидных диуретиков, включая гидрохлоротиазид, в полость матки приводило к развитию желтухи или тромбоцитопении у плода или в неонатальном периоде, а также к развитию других нежелательных явлений, которые отмечаются в последую-
щем у взрослых. Если беременность диагностирована в период лечения препаратом Дуопресс, препарат следует отменить как можно скорее. Неизвестно, проникает ли валсартан в грудное молоко. В экспериментальных исследованиях показано, что валсартан выделяется с молоком лактирующих животных. Гидрохлоротиазид проникает через плаценту, выделяется с грудным молоком, поэтому не рекомендуется применять препарат в период кормления грудью.
Лекарственное взаимодействие
Взаимодействия для валсартана и гидрохлоротиазида
Лекарственные средства, одновременное применение с которыми следует избегать:
Препараты лития
При одновременном применении препаратов лития с ингибиторами АПФ или тиазидными диуретиками отмечалось обратимое повышение концентрации лития в
сыворотке крови и связанные с этим усиление токсических проявлений. Опыт одновременного применения валсартана и препаратов лития пока отсутствует, поэтому в этом случае рекомендуется контроль концентрации лития в сыворотке крови.
Лекарственные средства, одновременное применение с которыми требует осторожности:
Гипотензивные средства
Возможно усиление антигипертензивного действия при одновременном применении с другими средствами, снижающими артериальное давление (ингибиторы АПФ, бета-адреноблокаторы, блокаторы «медленных» кальциевых каналов, гуанетидин, метилдопа, вазодилататоры, прямые ингибиторы ренина, антагонисты рецепторов к ангиотензину II).
Прессорные амины
Возможно ослабление действия прессорных аминов (норэпинефрина, эпинефрина), не требующие прекращения одновременного применения.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2)
Возможно снижение диуретического и антигипертензивного действия препарата Дуопресс при одновременном применении с НПВП, например, с производными салициловой кислоты, индометацином. Сопутствующая гиповолемия может привести к острой почечной недостаточности.
Взаимодействия для валсартана
Лекарственные средства, одновременное применение с которыми следует избегать: одновременное применение антагонистов рецепторов к ангиотензину II с другими препаратами, влияющими на РААС (ингибиторы АПФ, алискирен), приводит к повышению частоты развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии, нарушению функции почек. Необходим контроль артериального давления, функции почек, а также содержания электролитов в плазме крови при назначении препарата Дуопресс с другими препаратами, влияющими на РААС. Одновременное применение калийсберегающих диуретиков, биологически активных добавок, содержащих калий;
калийсодержащих заменителей пищевой соли; других лекарственных средств, повышающих содержание калия в сыворотке крови (например, гепарин) требует соблюдения мер предосторожности, (в том числе, регулярного определения содержания калия в крови).
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП)
При применении валсартана одновременно с НПВП (селективные ингибиторы ЦОГ-2) возможно уменьшение его антигипертензивного действия. Одновременное применение антагонистов рецепторов ангиотензина II и НПВП особенно у пациентов с нарушениями функции почек и/или гиповолемией (в том числе на фоне диуретической терапии) может привести к развитию острой почечной недостаточности. При необходимости одновременного применения валсартана с НПВП перед началом терапии необходимо оценить функцию почек и скорректировать водно-электролитные нарушения.
Белки-переносчики
По результатам исследования in vitro на культурах печени валсартан является субстратом для белков-переносчиков ОАТР1В1 и MRP2. Одновременное назначение валсартана с ингибиторами белка-переносчика ОАТР1В1 (рифампицин, циклоспорин) и с ингибиторами белка-переносчика MRP2 (ритонавир) может увеличить системную экспозицию валсартана (максимальную концентрацию в плазме крови и AUC).
Отсутствие лекарственного взаимодействия
Не было отмечено клинически значимых взаимодействий при проведении монотерапии валсартаном на фоне применения следующих лекарственных средств: циметидин, варфарин, фуросемид, дигоксин, атенолол, индометацин, гидрохлоротиазид, амлодипин, глибенкламид.
Взаимодействия для гидрохлоротиазида
Литий
При одновременном применении с ингибиторами АПФ и диуретиками сообщалось о случаях обратимого повышения плазменной концентрации лития и его токсического действия. Изучения одновременного применения гидрохлоротиазида с валсартаном и препаратами лития не проводилось. Поэтому при одновременном применении гидрохлоротиазида и препаратов, содержащих литий, рекомендуется контролировать концентрацию лития в крови.
Другие гипотензивные средства
Тиазидные диуретики усиливают антигипертензивный эффект других гипотензивных препаратов (в том числе, гуанетидина, метилдопы, бета-адреноблокаторов, вазодилататоров, блокаторов «медленных» кальциевых каналов, ингибиторов АПФ, антагонистов рецепторов к ангиотензину II, ингибитора ренина).
Курареподобные миорелаксанты
Тиазидные диуретики, включая гидрохлоротиазид, потенцируют действие недеполяризующих миорелаксантов.
Лекарственные препараты, влияющие на содержание калия в плазме крови
Риск гипокалиемии, вызываемый диуретиками, может усиливаться при одновременном применении глюкокортикостероидов (ГКС), адренокортикотропного гормона (АКТГ), амфотерицина, карбеноксолона, пенициллина, ацетилсалициловой кислоты или ее производных и антиаритмических препаратов.
Лекарственные препараты, влияющие на содержание натрия в плазме крови
Гипонатриемический эффект, вызываемый диуретиками, может усиливаться при одновременном применении с антидепрессантами, антипсихотическими, противосудорожными препаратами и т.д. Следует соблюдать осторожность при длительном одновременном применении гидрохлоротиазида с вышеперечисленными препаратами.
Гипогликемические средства
Тиазидные диуретики могут нарушать толерантность к глюкозе, в связи с чем, может потребоваться коррекция доз инсулина и гипогликемических средств для приема внутрь.
Сердечные гликозиды
Гипокалиемия и гипомагниемия (нежелательные эффекты тиазидных диуретиков) могут способствовать развитию нарушений ритма сердца у пациентов, получающих сердечные гликозиды.
НПВП
Одновременное применение НПВП и гидрохлоротиазида может привести к снижению диуретического и антигипертензивного эффектов последнего. Сопутствующая гиповолемия может спровоцировать развитие острой почечной недостаточности.
Н- и м-холиноблокаторы
Н- и м-холиноблокаторы (в том числе атропин, бипериден) могут повышать биодоступность гидрохлоротиазида, что связано со снижением перистальтики желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) и скорости опорожнения желудка. Соответственно, стимуляторы моторики ЖКТ (цизаприд) могут снижать биодоступность гидрохлоротиазида.
Анионообменные смолы
Всасывание гидрохлоротиазида нарушается в присутствии колестирамина и колестипола. Гидрохлоротиазид следует принимать либо за 4 часа до, либо через 4-6 часов после приема указанных соединений.
Витамин D и соли кальция
Одновременный прием гидрохлоротиазида с витамином D или препаратами кальция может приводить к гиперкальциемии, вследствие усиления реабсорбции кальция.
Циклоспорин
При одновременном применении гидрохлоротиазида и циклоспорина увеличивается риск развития гиперурикемии и обострения течения подагры.
Метилдопа
Сообщалось о случаях развития гемолитической анемии при одновременном назначении гидрохлоротиазида и метилдопы.
Прессорные амины
Гидрохлоротиазид может снижать ответ организма на введение прессорных аминов (норэпинефрин). Клиническое значение этого взаимодействия незначительное и не может препятствовать их совместному применению.
Другие виды взаимодействия
Одновременное назначение тиазидных диуретиков, включая гидрохлоротиазид, может привести к увеличению частоты реакций гиперчувствительности к аллопуринолу; увеличению риска развития побочных эффектов амантадина; усилить гипергликемический эффект диазоксида, уменьшению выведения почками препаратов, обладающих цитотоксическим действием (например, циклофосфамида, метотрексата), к потенцированию их миелосупрессивного действия.
Этанол, барбитураты и наркотические средства
Одновременное применения с гидрохлоротиазидом может потенцировать развитие ортостатической гипотензии.
(6079)
Дозування
Перед початком терапії препаратом Дуопресс необхідно скоригувати водно-електролітні порушення (див. розділи «З обережністю» і «Особливі вказівки»). Внутрішньо незалежно від часу прийому їжі, кратність прийому - 1 раз на добу. Таблетку слід ковтати цілком, запиваючи рідиною. В залежності від клінічної ситуації, рекомендована добова доза препарату становить 1 таблетка препарату Дуопресс, що містить валсартан/гідрохлоротіазид у дозі 80 мг + 12,5 мг, 160 мг + 12,5 мг або максимально 160 мг + 25 мг. Максимальний антигиперт��нзивный ефект препарату Дуопресс розвивається протягом 2-4 тижнів проведеної терапії. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (КК більше 30 мл/хв (0,5 мл/сек)) не потребує зміни доз препарату. Дуопресс не рекомендується пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки без супутніх явищ холестазу, доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.
Лікарська форма
Таблетки дозуванням 160 мг + 12,5 мг. Круглі двоопуклі таблетки, покр��ті плівковою оболонкою від рожевого до світло-рожевого кольору. На розламі видно два шари - ядро білого або майже білого кольору і плівкова оболонка.Склад
Кожна таблетка 160,0 мг + 12,5 мг містить
Активні речовини: валсартан - 160,0 мг і гідрохлоротіазид - 12,5 мг.
Допоміжні речовини (ядро): целюлоза мікрокристалічна - 154,9 мг, натрію кроскармелоза - 14,0 мг повідон - К25 - 10,0 мг, кремнію діоксид колоїдний - 5,4 мг, магнію стеарат - 3,2 мг.Фармакологічна дія
Дуопресс - гіпотензивний комбінований засіб, до складу ко��орого входить антагоніст рецепторів ангіотензину II і тіазидний діуретик.
Фармакодинаміка
Валсартан. Валсартан є селективним ангіотензину II антагоністом рецепторів для прийому всередину, небілкової природи.
Надає виборче антагоністичну дію на рецептори підтипу AT1.
Наслідком блокади AT1 - рецепторів є підвищення плазмової концентрації ангіотензину II, який може стимулювати заблоковані рецептори підтипу АТ2, що врівноважує ефекти, пов'язані зі стимуляцією AT1 - рецепторов.
Валсартан не має агонистической активністю щодо AT1 - рецепторів. Його спорідненість до рецепторів підтипу AT1 приблизно у 20000 разів більше, ніж до рецепторів підтипу АТ2. Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), відомий також під назвою кининазы ІІ, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. У зв'язку з відсутністю впливу на АПФ ефекти брадикініну і субстанції Р не потенціюється, тому при прийомі антагоністів рецепторів ангіотензину II малоймовірно розвиток сухого ��ашля. Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які беруть участь у регуляції функції серцево-судинної системи. При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартан знижує артеріальний тиск (АТ), не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС). Після прийому внутрішньо разової дози валсартану антигіпертензивний ефект розвивається протягом 2-х годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект препарату зберігається протягом 24 годин. При повторних призначення препарату максимальне зниження АТ, незалежно від дози, досягається через 2-4 тижні і зберігається на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Комбінація з гідрохлоротіазидом дозволяє досягти значного додаткового зниження АТ. Раптове припинення прийому валсартану не супроводжується синдромом «скасування» (різким підйомом АТ або іншими небажаними клінічними наслідками).
Гідрохлоротіазид. Тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, алія, магнію, води в дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має гіпотензивну дію, що обумовлено розширенням артеріол. Практично не впливає на нормальні показники АТ. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 години після прийому препарату внутрішньо, досягає максимуму через 4 години і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.Фармакокінетика
Валсартан
Валсартан швидко всмоктується після прийому внутрішньо, однак ступінь абсорбції варіюється в широких межах. Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23 %. Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації (ТСмах) - 2 години. При прийомі препарату внутрішньо, одноразово на добу, накопичення його незначно. Плазмові концентрації валсартану однакові у чоловіків і жінок. Валсартан активно зв'язується з білками сироватки крові (94-97%), здебільшого з сироватковим альбуміном. Рівноважний обсяг распределения препарату невеликий, близько 17 л. Плазмовий кліренс відносно низький (близько 2 л/год) порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 30 л/год). Метаболізується з допомогою ізоферменту CYP2C9. Валсартан не піддається істотній біотрансформації, тільки близько 20% дози виводиться у вигляді метаболітів. Валерил-4-гідрокси валсартан виявляється в плазмі в низьких концентраціях (менше 10% від площі під фармакологічної кривою «концентрація-час» (AUC)). Цей метаболіт фармакологічно неактивний. Період напіввиведення (T1/2) упорядавляет 9 годин. Виводиться переважно у незмінному вигляді через кишечник (близько 83%) і нирки (близько 13%). При прийомі препарату з їжею зменшується площа під кривою «концентрація-час» (AUC) на 48%. Тим не менш, через 8 годин після прийому плазмові концентрації валсартану, прийнятого натщесерце або з їжею, однакові. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту препарату, тому препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Гідрохлоротіазид
Після прийому всередину всмоктування гидрохлоротиазида становить 60-80 %. Максимальна концентрація (Смах) гідрохлоротіазиду в плазмі крові досягається через 2 години після прийому всередину. Зв'язок з білками плазми крові - 40-70 %. Гідрохлоротіазид також накопичується в еритроцитах у концентрації, приблизно в 3 рази перевищує плазмову. Гідрохлоротіазид не метаболізується і швидко виводиться через нирки (понад 95 %). Т1/2 становить 6-15 годин.
Валсартан/Гідрохлоротіазид
При одночасному застосуванні з валсартаном системна біодоступність гідрохлортіазиду зменшується приблизно на 30%. Одночасний прийом гідрохлортіазиду, зі свого боку, не чинить істотного впливу на кінетику валсартану. Зазначена взаємодія не впливає на ефективність одночасного застосування валсартану і гідрохлортіазиду. У клінічних дослідженнях було показано виразний антигіпертензивний ефект даної комбінації, який перевищував ефект кожного із компонентів окремо.Побічні дії
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ); дуже часто > 1/10, ��асто від > 1/100 до < 1/10, нечасто від > 1/1000 до < 1/100, рідко-від > 1/10000 до < 1/1000, дуже рідко < 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома
(недостатньо даних для оцінки частоти розвитку). Небажані явища мали в цілому слабовиражений і перехідний характер.
З боку центральної і периферичної нервової системи: часто – головний біль; нечасто - парестезія, підвищена втомлюваність; дуже рідко - запаморочення; частота невідома - синкопе.
З боку дихальної системи: нечасто - кашель; частота нез��естна - некардіогенний набряк легень.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - виражене зниження АТ, периферичні набряки.
З боку травного тракту: нечасто - нудота; дуже рідко - діарея.
З боку опорно-рухового апарату: нечасто - міалгія; дуже рідко - артралгія.
З боку сечостатевої системи: частота невідома - порушення функції нирок.
Лабораторні показники: частота невідома - підвищення концентрації сечової кислоти в сироватці крові, підвищення концентрації билируб��на і креатиніну в сироватці крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, нейтропенія, підвищення концентрації азоту сечовини в сироватці крові.
З боку обміну речовин: нечасто - дегідратація.
З боку органа зору: нечасто - зниження гостроти зору.
З боку органа слуху: нечасто - шум у вухах.
Наступні небажані явища спостерігалися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без очевидного зв'язку з прийомом препарату: біль у животі, тривожність, артрит, астенія, біль у спині, бронхіт (у тому числі гострий), біль у грудях, постуральне запаморочення, диспепсія, задишка, сухість слизової оболонки порожнини рота, носові кровотечі, еректильна дисфункція, гастроентерит, головний біль, підвищене потовиділення, гіпестезія, грипоподібний стан, безсоння, розтягнення зв'язок, м'язові спазми, м'язовий гіпертонус, закладеність носа, назофарингіт, нудота, біль у шиї, периферичні набряки, середній отит, біль у кінцівках, прискорене серцебиття, біль в гортані і глотці, пірексія, полакіурія, гіпертермія, синусит, сонливість, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекція сечовивідних шляхів, вертиго, вірусні інфекції, порушення зору.
Нижче наведені небажані явища, пов'язані із застосуванням кожного компонента окремо.
Валсартан
З боку системи крові: частота невідома - зниження гемоглобіну, гематокриту, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: частота невідома - явища гіперчутливості/алергічні реакції, включаючи сироваткову хворобу.
З боку обміну речовин: частота невідома - підвищення вмісту калію в сывор��тке крові.
З боку органа слуху: нечасто - вертиго.
З боку серцево-судинної системи: частота невідома - васкуліт.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома - підвищення активності «печінкових» трансаміназ.
З боку шкірних покривів: частота невідома - набряк Квінке, висипання на шкірі, свербіж.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома - ниркова недостатність.
Наступні небажані явища спостерігалися під час клінічних досліджень препарату у паці��нтов з артеріальною гіпертензією, незалежно від їхнього причинного зв'язку з препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.
Гідрохлоротіазид
З боку обміну речовин: дуже часто - підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові (особливо на тлі високих доз гідрохлортіазиду), часто - гіпомагніємія та гіперурикемія, рідко - гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія і ухудшеня перебігу цукрового діабету, дуже рідко - гіпохлоремічний алкалоз.
З боку системи крові: рідко - тромбоцитопенія, іноді в поєднанні з пурпурою; дуже рідко - агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення, гемолітична анемія, лейкопенія, частота невідома - апластична анемія.
З боку імунної системи: дуже рідко - реакції гіперчутливості.
З боку психіки: рідко - порушення сну, депресія.
З боку нервової системи: рідко - головний біль, парестезія, запаморочення.
��про боку серцево-судинної системи: часто - ортостатична гіпотензія (може посилюватися при вживанні алкоголю, седативних або знеболюючих засобів), рідко - аритмії.
З боку дихальної системи: дуже рідко - респіраторний дистрес-синдром, включаючи набряк легенів і пневмоніт.
З боку травної системи: часто - зниження апетиту, помірно виражена нудота, блювання; рідко - дискомфорт у животі, запор, діарея; дуже рідко – панкреатит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко - внутрішньопечінковий холестаз і жовтяниця.
З боку шкірних покривів: часто - кропив'янка та інші види шкірного висипу; рідко
- фотосенсибілізація; дуже рідко - некротизуючий васкуліт і токсичний епідермальний некроліз, волчаночноподобные реакції, загострення шкірних проявів системного червоного вовчака; частота невідома - мультиформна еритема.
З боку статевих органів та молочної залози: часто - імпотенція.
З боку органа зору: порушення зору (особливо в перші кілька тижнів терапії); частота невідома - гострий приступ закритокутової глаукоми.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома - гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок.
З боку м'язової системи: частота невідома - спазми м'язів.
Інші: частота невідома - лихоманка, астеніяОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
Валсартан
Симптоми: виражене зниження АТ, яке може привести до запаморочення, колапсу і/або шоку зі смертельним результатом.
Лікування: симптоматичне, рекомендується�� викликати блювання і промити шлунок, призначення активованого вугілля. При вираженому зниженні артеріального тиску необхідно надати пацієнту горизонтальне положення з піднятими ногами, відновити об'єм циркулюючої рідини (ОЦК) і провести корекцію порушень водно-електролітного балансу. Гемодіаліз неефективний.
Гідрохлоротіазид
Симптоми: найбільш часті симптоми є наслідком дефіциту електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія) і дегідратації внаслідок надмірного діурезу: нудота, сонливость, аритмія, спазми м'язів. При одночасному прийомі серцевих глікозидів гіпокаліємія може посилювати перебіг аритмій.
Лікування: симптоматичне.
Дуопресс можна застосовувати в якості початкової терапії у пацієнтів, яким може знадобитися декілька гіпотензивних препаратів для досягнення цільових значень артеріального тиску. Вибір препарату Дуопресс для початкової терапії артеріальної гіпертензії повинен бути заснований на оцінці співвідношення потенційної користі та ризиків.
Хронічна серцева недоліочность III-IV функціонального класу по класифікації NYHA, у тому числі після перенесеного інфаркту міокарда
У пацієнтів, функція нирок яких залежить від стану РААС (наприклад, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами АПФ і антагоністами рецепторів до ангіотензину II може супроводжуватися олігурією і/або прогресуючою азотемією, а в поодиноких випадках - гострою нирковою недостатністю.
Обстеження пацієнтів з недостатністю кровообігу і пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, має включать дослідження функції нирок.
Пацієнти з гіпонатріємією і/або зниженим ОЦК
У пацієнтів з вираженою гіпонатріємією і/або зниженим ОЦК (наприклад, внаслідок прийому великих доз діуретиків), у поодиноких випадках на початку терапії препаратом Дуопресс може розвинутися виражена артеріальна гіпотензія. Перед початком лікування рекомендовано скорегувати зміст в організмі натрію і/або відновити ОЦК, в іншому випадку терапію слід розпочинати під суворим лікарським контролем. При розвитку артеріальної гіпотензії з к��иническими проявами необхідно надати пацієнту горизонтальне положення з піднятими ногами, заповнити ОЦК і провести корекцію порушень водно-електролітного балансу. Терапію препаратом Дуопресс можна продовжити тільки після стабілізації показників артеріального тиску.
Зміни вмісту електролітів сироватки крові
Тіазидні діуретики із-за здатності знижувати вміст калію та магнію у сироватці крові повинні з обережністю застосовуватися у пацієнтів зі станами, що супроводжуються водно-електролітними порушеннями: ��ефропатии, що супроводжується втратою солей, і преренальным (кардіогенним) порушенням функції нирок. При виникненні клінічних проявів гіпокаліємії (м'язової слабкості, парезів, змін показників ЕКГ) лікування препаратом Дуопресс слід припинити. Перед початком застосування препарату необхідно скоригувати гіпокаліємію та гіпомагніємію. Всім пацієнтам, які приймають препарати, що містять тіазидні діуретики, необхідний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові, особливо калію.
При застосуванні пре��арата Дуопресс слід враховувати здатність тіазидних діуретиків викликати гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз, а також посилювати наявну гіпонатріємію. Гіпонатріємія в цих випадках рідко супроводжується неврологічною симптоматикою. Необхідний регулярний контроль вмісту натрію в плазмі крові.
Стеноз ниркової артерії
У пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Дуопресс може супроводжуватися підвищенням концентрації мочевіни і креатиніну в сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Дуопресс повинен застосовуватися з обережністю.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з порушеннями функції нирок (КК більше 30 мл/хв (більше 0,5 мл/с) не потрібно зміна доз препарату. Рекомендується періодично контролювати вміст калію, концентрацію креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. Досвід застосування препарату Дуопресс у пацієнтів з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній.
Порушення функції печінки
Препарат Дуопресс не повинен застосовуватися у пацієнтів з тяжкими (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушеннями функції печінки; при наявності обструкції жовчовивідних шляхів і холестазу препарат Дуопресс слід застосовувати з обережністю.
Первинний гіперальдостеронізм
Дуопресс не рекомендований пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом.
Системна червона волчанка (ВКВ)
Є повідомлення про загострення перебігу захворювань сполучної тканини (наприклад, ВКВ) при застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи гидрохлоротиазид.
Інші метаболічні порушення
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть порушувати толерантність до глюкози і підвищувати сироваткові концентрації холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти в сироватці крові.
Зниження кліренсу сечової кислоти може призвести до розвитку гіперурикемії і подагри у схильних пацієнтів, при наявності супутнього порушення метаболізму кальцію. Тіазидні діуретики зменшують екскрецію кальцію нирками і можуть викликати незначне підвищення вмісту кальция в плазмі крові при відсутності супутніх порушень метаболізму кальцію. Виражена гіперкальціємія на фоні терапії тіазидним діуретиком (більше 12 мг/дл) або не відповідає на скасування препарату може свідчити про наявність супутнього порушення метаболізму кальцію. У декількох пацієнтів з гіперкальціємією
і гіпофосфатемією із на тлі тривалого застосування тіазидних діуретиків визначали патологічні зміни в паращитовидних залозах.
Реакції гіперчутливості
Виникнення реакцій гиперч��вствительности на тлі застосування гідрохлоротіазиду найбільш часто відзначалося у пацієнтів з алергічними реакціями та бронхіальною астмою в анамнезі. Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосових складок, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки і/або набряку язика, зустрічався у пацієнтів, які отримували валсартан, у деяких з цих пацієнтів раніше виникав набряк Квінке на фоні застосування інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Прийом препарату Дуопресс у випадку розвитку набряку Квінке повинен бути немедленно скасовано, відновлення застосування препарату Дуопресс заборонено.
Гострий напад закритокутової глаукоми.
На тлі застосування гідрохлоротіазиду відзначалися випадки транзиторної міопії і гострого розвитку закритокутової глаукоми. Факторами ризику розвитку гострого закритокутової глаукоми можуть бути анамнестичні дані про алергічні реакції на сульфаніламіди і пеніцилін. Симптоми: раптовий початок, різке зниження гостроти зору або біль в оці, зазвичай виникають в період від декількох годин до тижня післячала терапії. Не леченная закритокутова глаукома може призвести до стійкої втрати зору. В першу чергу необхідно припинити прийом гідрохлоротіазиду. Додаткове медикаментозне або хірургічне лікування може знадобитися, якщо внутрішньоочний тиск після відміни препарату не знижується.
Вплив на здатність до керування автотранспортом і управління механізмами
Пацієнтам необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і роботі з механізмами, що вимагають підвищеної уваги і швидкості р��акцій, оскільки можливий розвиток запаморочення або слабкості.Свідчення
Артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія).Протипоказання
Підвищена чутливість до валсартану, гідрохлоротіазиду та до інших похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату; вагітність, планування вагітності, період лактації; тяжкі порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); анурія, тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв (0,5 мл/с)); вік до 18 років (еффективность і безпека препарату у дітей не встановлена). Одночасне застосування з алискиреном у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу.
З ОБЕРЕЖНІСТЮ
Одночасний прийом препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі та інших засобів, здатних підвищувати вміст калію в крові (наприклад, гепарин), хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу по класифікації NYHA, ниркова недостатність (КК більше 30 мл/хв (0,5 мл/сек)), двосторонній або односторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирки; стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) і/або іонів натрію (в тому числі діарея, блювання, високі дози діуретиків); помірно виражені порушення функції печінки, первинний гіперальдостеронізм, стеноз аортального та мітрального клапанів, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), системна червона волчанка (ВКВ), цукровий діабет, гіперурикемія, гіперхолестеринемія і гіпертригліцеридемія, обструктивн��е захворювання жовчовивідних шляхів і холестаз, закритокутова глаукома; стани, що супроводжуються водно-електролітними порушеннями: нефропатії, що супроводжується втратою солей, і преренальным (кардіогенним) порушенням функції нирок, у пацієнтів з гіпокаліємією, гіпомагніємією, гіпонатріємією, гіперкальціємією.
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ ВАГІТНОСТІ І В ПЕРІОД ГРУДНОГО ВИГОДОВУВАННЯ
Як і будь-який інший препарат, що чинить вплив на РААС, Дуопресс не повинен застосовуватися у жінок, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату впливає на РААС, лікар повинен проінформувати жінок дітородного віку про потенційної небезпеки застосування цих препаратів під час вагітності. Застосування препарату Дуопресс під час вагітності протипоказано, так як, враховуючи механізм дії антагоністів рецепторів до ангіотензину ІІ, не можна виключити ризик для плода. Дія інгібіторів АПФ (препаратів, що впливають на РААС) на плід, у разі їх призначення у другому і третьому триместрах
вагітності, призводить до ушкодження і загибелі плода. П�� ретроспективним даним при застосуванні інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності підвищується ризик народження дітей з вродженими дефектами. Є повідомлення про самовільних абортах, маловодии і порушення функції нирок у немовлят, матері яких під час вагітності ненавмисно отримували валсартан. Введення тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, в порожнину матки призводило до розвитку жовтухи або тромбоцитопенії у плода або в неонатальному періоді, а також до розвитку інших небажаних явищ, які отмечаютс�� в наступ-
щем у дорослих. Якщо вагітність діагностовано у період лікування препаратом Дуопресс, препарат слід відмінити якомога швидше. Невідомо, чи проникає валсартан в грудне молоко. В експериментальних дослідженнях показано, що валсартан виділяється з молоком лактуючих тварин. Гідрохлоротіазид проникає через плаценту, виділяється з грудним молоком, тому не рекомендується застосовувати препарат у період годування груддю.Лікарська взаємодія
Взаємодії для валсартану і гідрохлортіазиду
Лікарські засоби, одночасне застосування з якими слід уникати:
Препарати літію
При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне підвищення концентрації літію в
сироватці крові та пов'язані з цим посилення токсичних проявів. Досвід одночасного застосування валсартану і препаратів літію поки відсутній, тому в цьому випадку рекомендується контроль концентрації літію в сироватці крові.
Лікарські засоби, одноврем��е застосування з якими потребує обережності:
Гіпотензивні засоби
Можливе посилення антигіпертензивної дії при одночасному застосуванні з іншими засобами, що знижують артеріальний тиск (інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гуанетидин, метилдопа, вазодилататори, прямі інгібітори реніну, антагоністи рецепторів до ангіотензину ІІ).
Пресорні аміни
Можливе послаблення дії пресорних амінів (норадреналіну, адреналіну), які не потребують прекращеня одночасного застосування.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)
Можливе зниження діуретичної та антигіпертензивної дії препарату Дуопресс при одночасному застосуванні з НПЗП, наприклад, з похідними саліцилової кислоти, індометацину. Супутня гіповолемія може призвести до гострої ниркової недостатності.
Взаємодії для валсартану
Лікарські засоби, одночасне застосування з якими слід уникати: одночасне застосування антагоністів рецепторів до ангіотензину II з іншими препаратами, що впливають на РААС (інгібітори АПФ, алискирен), призводить до підвищення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідний контроль артеріального тиску, функції нирок, а також вмісту електролітів у плазмі крові при призначенні препарату Дуопресс з іншими препаратами, що впливають на РААС. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, біологічно активних добавок, що містять калій;
калийс��тримають замінників харчової солі; інших лікарських засобів, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин) вимагає дотримання запобіжних заходів (у тому числі, регулярного визначення вмісту калію в крові).
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)
При застосуванні препарату одночасно з НПЗП (селективні інгібітори ЦОГ-2) можливо зменшення антигіпертензивної дії. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗП, особливо у пацієнтів з порушенняфункції нирок та/або гіповолемією (у тому числі на тлі диуретической терапії) може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності. При необхідності одночасного застосування валсартану з НПЗП перед початком терапії необхідно оцінити функцію нирок і корекції водно-електролітні порушення.
Білки-переносники
За результатами дослідження in vitro на культурах печінки валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 і MRP2. Одночасне призначення препарату з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (р��фампіцін, циклоспорин) і з інгібіторами білка-переносника MRP2 (ритонавір) може збільшувати системну експозицію валсартану (максимальну концентрацію в плазмі крові й AUC).
Відсутність лікарського взаємодії
Не було відмічено клінічно значущих взаємодій при проведенні монотерапії валсартаном на тлі застосування наступних лікарських засобів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.
Взаємодії для гідрохлоротіазиду
Літій>
При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ) і діуретиками повідомлялося про випадки оборотного підвищення плазмової концентрації літію і його токсичної дії. Вивчення одночасного застосування гідрохлоротіазиду з валсартаном і препаратами літію не проводилося. Тому при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду і препаратів, що містять літій, рекомендується контролювати концентрацію літію в крові.
Інші гіпотензивні засоби
Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гипотензивных препаратів (у тому числі, гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилататорів, блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів до ангіотензину II, інгібіторів реніну).
Курареподобные міорелаксанти
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, потенціюють дію недеполяризуючих міорелаксантів.
Лікарські препарати, що впливають на вміст калію в плазмі крові
Ризик гіпокаліємії, викликаний діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні глюкокортикостероїдів (ГКС), адренокортикотропного гормону (АКТГ), амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну, ацетилсаліцилової кислоти або її похідних і антиаритмічних препаратів.
Лікарські препарати, що впливають на вміст натрію в плазмі крові
Гипонатриемический ефект, викликаний діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними, протисудомними препаратами і т. д. Слід дотримуватися обережності при тривалому одночасному застосуванні гидрохлоротиаз��так з перерахованими вище препаратами.
Гіпоглікемічні засоби
Тіазидні діуретики можуть порушувати толерантність до глюкози, у зв'язку з чим може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому всередину.
Серцеві глікозиди
Гіпокаліємія і гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень ритму серця у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди.
НПЗП
Одночасне застосування НПЗП та гідрохлоротіазиду може привесті до зниження діуретичної та антигіпертензивного ефектів останнього. Супутня гіповолемія може спровокувати розвиток гострої ниркової недостатності.
Н - і м-холіноблокатори
Н - і м-холіноблокатори (у тому числі атропін, бипериден) можуть підвищувати біодоступність гідрохлортіазиду, що пов'язано зі зниженням перистальтики шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і швидкості випорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики ШКТ (цизаприд) можуть знижувати біодоступність гідрохлоротіазиду.
Анионообменные смоли>
Всмоктування гідрохлоротіазиду порушується у присутності колестираміну і колестиполу. Гідрохлоротіазид слід приймати або за 4 години до або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук.
Вітамін D і солі кальцію
Одночасний прийом гідрохлортіазиду з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до гіперкальціємії, внаслідок посилення реабсорбції кальцію.
Циклоспорин
При одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду і циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії і загострення течения подагри.
Метилдопа
Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному призначенні гідрохлортіазиду і метилдопи.
Пресорні аміни
Гідрохлоротіазид може знижувати відповідь організму на введення пресорних амінів (норепінефріну). Клінічне значення цієї взаємодії незначна і не може перешкоджати їх спільного застосування.
Інші види взаємодії
Одночасне призначення тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, може призвести до збільшення частоты реакцій гіперчутливості до алопуринолу; збільшення ризику розвитку побічних ефектів амантадину; посилити гіперглікемічний ефект діазоксиду, зменшення виведення нирками препаратів, що володіють цитотоксичною дією (наприклад, циклофосфаміду, метотрексату), до потенціювання їх мієлосупресивної дії.
Етанол, барбітурати та наркотичні засоби
Одночасне застосування з гідрохлоротіазидом може потенціювати розвиток ортостатичної гіпотензії.
