Дозировка
Для приема внутрь. Терапия препаратом Допегит® требует индивидуального подбора дозы. Препарат можно принимать как до, так и после еды. Взрослые пациенты Рекомендованная начальная доза препарата Допегит® в первые 2 дня терапии составляет 250 мг 2-3 раза в сутки. Затем дозу можно постепенно увеличить или уменьшить (в зависимости от степени снижения артериального давления). Продолжительность интервалов между повышением и снижением дозы препарата Допегит® должна составлять не менее 2 дней. Поскольку в течение 2-3 дней после начала терапии, а также при последующем увеличении дозы может наблюдаться побочное седативное влияние препарата, рекомендуется сначала увеличивать вечернюю дозу препарата. Стандартная поддерживающая доза препарата Допегит® составляет 500-2000 мг/сутки. Эта доза делится на 2-4 приема. Максимальная суточная доза препарата не должна превышать 3000 мг. В случаях, когда на фоне приема препарата в дозе 2000 мг/сутки отмечается недостаточно эффективное снижение уровня артериального давления, рекомендуется комбинировать Допегит® с другими антигипертензивными препаратами. Спустя 2-3 месяца терапии, к метилдопе может выработаться толерантность. Эффективное снижение уровня артериального давления может быть достигнуто за счет увеличения дозы препарата или сопутствующего применения диуретиков. Спустя 48 ч после прекращения терапии препаратом Допегит, артериальное давление обыкновенно возвращается к исходному уровню. «Эффект рикошета» при этом не наблюдается. Препарат Допегит® можно назначать пациентам, которые уже получают терапию другими антигипертензивными препаратами, при условии постепенной отмены этих препаратов. В таких случаях начальная доза препарата Допегит® не должна превышать 500 мг в сутки. Увеличение дозы осуществляется по мере необходимости, с интервалами не менее 2 дней. При применении препарата Допегит® в дополнение к ранее назначенной антигипертензивной терапии, для того чтобы гарантировать плавный переход может потребоваться коррекция доз гипотензивных препаратов. Пожилые пациенты Пожилым пациентам препарат назначается в минимальной начальной дозе, которая не должна превышать 250 мг в сутки. При необходимости дозу можно постепенно увеличивать. Продолжительность интервалов между повышением дозы препарата составляет не менее 2 дней. Максимальная суточная доза препарата Допегит® не должна превышать 2000 мг. У пожилых пациентов чаще наблюдаются обмороки. Это может быть связано с повышенной восприимчивостью к препарату и выраженным атеросклеротическим поражением сосудов. Развития обмороков можно избежать за счет снижения дозы препарата Допегит®. Дети старше 3 лет Для детей начальная доза препарата составляет 10 мг/кг массы тела в сутки. Суточная доза делится на 2-4 приема. При необходимости дозу можно постепенно увеличивать, пока не будет достигнут желаемый эффект. Между повышением дозы препарата необходимо соблюдать интервал не менее 2 дней. Максимальная суточная доза препарата Допегит® составляет 65 мг/кг массы тела в сутки, но не более 3 г/сутки. Нарушения функции почек Метилдопа выводится преимущественно почками, поэтому при лечении больных с нарушенной функцией почек дозу препарата Допегит® необходимо снижать. При легкой почечной недостаточности (скорость клубочковой фильтрации – 60-89 мл/мин/1,73 м2) интервал между приемами препарата рекомендуется увеличить до 8 ч, при почечной недостаточности средней тяжести – до 8-12 ч (скорость клубочковой фильтрации – 30-59 мл/мин/1,73 м2), а при тяжелой почечной недостаточности – до 12-24 ч (скорость клубочковой фильтрации - <30 мл/мин/1,73 м2). Метилдопа удаляется из организма при диализе, поэтому рекомендуется использовать добавочную дозу препарата 250 мг для профилактики увеличения уровня артериального давления после сеанса гемодиализа
Лекарственная форма
Таблетки белые или серовато-белые, круглые, плоские, с фаской, гладкие с одной стороны, на другой стороне - гравировка "DOPEGYT", без или почти без запаха
Состав
метилдопа сесквигидрат282 мг,
что соответствует содержанию метилдопы250 мг
Вспомогательные вещества: этилцеллюлоза, магния стеарат, крахмал кукурузный, стеариновая кислота, натрия карбоксиметилкрахмал (тип А), тальк.
Фармакологическое действие
Фармакодинамика:
Метилдопа – гипотензивное средство с центральным механизмом действия. При попадании в центральную нервную систему препарат оказывает антигипертензивное действие посредством своего метаболита (альфа-метилнорадреналина) через несколько механизмов:
-\0009снижение симпатического тонуса путем стимуляции центральных тормозных пресинаптических альфа2-адренорецепторов;
-\0009замещение эндогенного допамина в дофаминергических нервных окончаниях (при этом метилдопа выступает в качестве ложного нейромедиатора);
-\0009снижение активности ренина в плазме крови и уменьшение общего периферического сосудистого сопротивления;
-\0009подавление синтеза норадреналина, уменьшение концентрации допамина, серотонина, норадреналина и адреналина в тканях за счет угнетения активности фермента ДОФА-декарбоксилазы.
Метилдопа не оказывает непосредственного влияния на работу сердца, не уменьшает сердечный выброс, не вызывает рефлекторную тахикардию, а также не снижает скорость клубочковой фильтрации, почечный кровоток и фильтрационную фракцию. В некоторых случаях метилдопа может уменьшить частоту сердечных сокращений. Препарат эффективно снижает уровень артериального давления как в положении стоя, так и в положении лежа. Метилдопа редко вызывает постуральную гипотензию.
После приема разовой пероральной дозы максимальный эффект метилдопа развивается в течение 4-6 ч и продолжается приблизительно 12-24 ч. При многократном применении препарата максимальное снижение артериального давления достигается на 2-3 сутки. После прекращения терапии уровень артериального давления возвращается к исходным значениям в течение 1-2 дней.
Фармакокинетика
Всасывание метилдопы из желудочно-кишечного тракта составляет примерно 50 %. После приема внутрь биодоступность метилдопа составляет около 25%. Максимальная концентрация препарата в плазме крови определяется через 2-3 ч.
Связь с белками плазмы крови менее 20%.
Метаболизм действующего вещества происходит интенсивно. Метилдопа метаболизируется преимущественно в печени. Активный метаболит метилдопы – альфа-метилнорадреналин, образуется в адренергических нейронах центральной нервной системы. Также существуют некоторые другие производные метилдопы, которые выводятся из организма почками.
Приблизительно две трети всосавшейся метилдопы выводятся из организма почками в неизмененном виде, а также в форме сульфатных соединений. Остальная часть препарата выводится через кишечник (также в неизмененном состоянии). Выведение метилдопы имеет двухфазный характер. При сохранной функции почек период полувыведения препарата составляет 1,8 + 0,2 ч. Действующее вещество полностью выводится из организма в течение 36 ч. Метилдопа удаляется из организма с помощью диализа. Шестичасовой сеанс гемодиализа приводит к выведению приблизительно 60% всосавшейся дозы, тогда как в результате 20-30-часового перитонеального диализа удаляется ориентировочно 22-39% препарата.
Метилдопа проникает через плацентарный барьер и выделяется с грудным молоком.
Пациенты с нарушенной функцией почек
При нарушении функции почек выведение метилдопы замедляется пропорционально тяжести почечной недостаточности. При тяжелой почечной недостаточности (без гемодиализа) период полувыведения препарата увеличивается приблизительно в 10 раз.
Побочные действия
В начале терапии препаратом Допегит®, а также при увеличении дозы препарата могут наблюдаться преходящие седативные эффекты, головная боль, общая слабость и повышенная утомляемость.
Классификация нежелательных реакций в зависимости от частоты встречаемости: очень часто(>1/10), часто (от >1/100 до <1/10), нечасто (от >1/1000 до <1/100), редко (от >1/10000 до < 1/1000), очень редко (<1/10000), отдельные случаи.
В каждой из указанных категорий нежелательные эффекты представлены в порядке убывания серьезности.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень редко: прогрессирование стенокардии, миокардит, перикардит; отдельные случаи: застойная сердечная недостаточность, длительная гиперчувствительность каротидного синуса, ортостатическая гипотензия (рекомендуется снижение дозы препарата), периферические отеки, увеличение массы тела, синусовая брадикардия.
Периферические теки и увеличение массы тела обыкновенно регрессируют на фоне терапии диуретиками. Если отеки нарастают или появляются признаки сердечной недостаточности, прием препарата следует прекратить.
Со стороны центральной нервной системы: очень редко: паркинсонизм; отдельные случаи: периферический паралич лицевого нерва (паралич Белла), снижение интеллекта, непроизвольная хореоатетотическая двигательная активность, симптомы недостаточности мозгового кровообращения (возможно, как следствие гипотензии), расстройства психики, (включая кошмарные сновидения, обыкновенно обратимые легкий психоз и депрессию), головная боль, седативный эффект (обыкновенно преходящий), общая слабость или повышенная утомляемость, головокружение, парестезии, снижение либидо.
Со стороны дыхательной системы: отдельные случаи: заложенность носа.
Со стороны пищеварительной системы: очень редко: панкреатит; отдельные случаи: колит, рвота, диарея, воспаление слюнных желез, боль или темное окрашивание языка, тошнота, запор, вздутие живота, метеоризм, сухость слизистой оболочки рта, гепатит, некротический гепатит; холестаз, желтуха.
Со стороны кожных покровов: отдельные случаи: токсический эпидермальный некролиз, экзема или сыпь, напоминающая лишай.
Со стороны опорно-двигательной системы: отдельные случаи: легкая боль в суставах с отеком или без него, миалгия.
Со стороны эндокринной системы: отдельные случаи: гиперпролактинемия, гинекомастия, галакторея, аменорея.
Со стороны иммунной системы: отдельные случаи: васкулит, волчаночный синдром, медикаментозная лихорадка, эозинофилия.
Лабораторные показатели: очень часто: положительная проба Кумбса; редко: гемолитическая анемия, лейкопения, гранулоцитопения, тромбоцитопения; отдельные случаи: угнетение функции костного мозга, положительные результаты тестов на антинуклеарные антитела, LE-клетки и ревматоидный фактор, повышение активности «печеночных» трансмиаз, повышенная концентрация мочевины в крови.
Прочее: отдельные случаи: импотенция, нарушения семяизвержения
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В редких случаях у пациентов, принимавших метилдопа, развивалась гемолитическая анемия. При появлении признаков анемии необходимо определить концентрацию гемоглобина и гематокрит. Если анемия подтверждается, следует дополнительно оценить степень гемолиза. В случае развития гемолитической анемии терапию препаратом Допегит® необходимо прекратить. После прекращения терапии (с назначением кортикостероидов или без них) обыкновенно удается быстро достигнуть ремиссии. Тем не менее, в редких случаях наблюдались летальные исходы. Прием Допегит® противопоказан пациентам с гемолитической анемией, развившейся на фоне терапии этим препаратом.
У некоторых пациентов, длительное время принимающих препарат Допегит®, определяется положительная проба Кумбса. Согласно сообщениям различных исследователей, распространенность этой реакции варьирует от 10 до 20%. Положительная проба Кумбса редко наблюдается в течение первых шести месяцев терапии. Если это явление не развилось в течение первых 12 месяцев терапии, то в дальнейшем его выявление маловероятно. Распространенность положительной пробы Кумбса носит дозозависимый характер. Реже всего это явление наблюдается у пациентов, принимающих препарат в дозе 1000 мг/сутки или менее. Проба Кумбса, положительная на фоне приема метилдопа, становится отрицательной спустя несколько недель или месяцев после прекращения терапии препаратом.
Перед началом лечения, а также на 6 и 12 месяце терапии рекомендуется выполнять общий анализ крови и прямую пробу Кумбса.
Выявление положительной пробы Кумбса в прошлом или на фоне проводимой терапии само по себе не является противопоказанием к приему препарата Допегит®. В случаях, когда положительная прямая проба Кумбса выявляется на фоне приема препарата, необходимо исключить наличие у больного гемолитической анемии и определить клиническую значимость этого явления.
Сведения о предшествующих положительных результатах пробы Кумбса помогают при оценке крови на перекрестную совместимость перед трансфузией. Если при лечении пациента, принимающего препарат Допегит®, возникает необходимость в проведении трансфузии, то перед переливанием крови необходимо выполнить как прямую, так и непрямую пробу Кумбса. При отсутствии гемолитической анемии обыкновенно положительной бывает только прямая проба Кумбса. Положительная прямая проба Кумбса не оказывает влияния на определение группы крови и результат пробы на перекрестную совместимость. Если непрямая проба Кумбса тоже положительна, то могут возникнуть трудности при оценке перекрестной совместимости. В таких случаях необходима консультация гематолога или трансфузиолога.
В редких случаях на фоне терапии метилдопой наблюдалось развитие обратимой лейкопении и гранулоцитопении. После прекращения терапии количество гранулоцитов возвращалось к норме. Кроме того, у пациентов, принимавших метилдопу, регистрировались редкие случаи обратимой тромбоцитопении.
У некоторых пациентов в течение первых трех недель терапии препаратом наблюдалась лихорадка, которая иногда сопровождалась эозинофилией или повышение активности «печеночных» трансмиаз. Кроме того, прием метилдопы может сопровождаться развитием желтухи. Желтуха обычно появляется в течение первых 2-3 месяцев терапии. В некоторых случаях на фоне желтухи подтверждался холестаз. Очень редко у пациентов развивался фатальный некротический гепатит. Биопсия печени, произведенная у нескольких пациентов с нарушениями функции этого органа, показала микроскопический фокальный некроз, характерный для лекарственной гиперчувствительности.
Перед началом приема препарата Допегит®, на 6 и 12 неделях лечения, а также в любое время при появлении необъяснимой лихорадки рекомендуется определять активность «печеночных» трансмиаз и общий анализ крови с лейкоформулой.
При появлении лихорадки, желтухи или повышении активности «печеночных» трансмиаз, прием препарата Допегит® необходимо сразу же прекратить. Если появление этих признаков связано с гиперчувствительностью к метилдопе, то после отмены препарата лихорадка исчезнет, а функциональные печеночные пробы возвратятся к нормальным значениям. Возобновлять прием препарата таким пациентам не рекомендуется.
Пациентам с патологией печени в анамнезе терапию препаратом Допегит® следует проводить с особой осторожностью.
Пациентам, принимающим Допегит®, может потребоваться снижение доз анестетиков. При развитии гипотонии во время проведения общей анастезии рекомендуется использовать терапию вазопрессорами. Адренергические рецепторы не теряют свою чувствительность на фоне терапии метилдопа.
У некоторых пациентов, принимающих метилдопу, появляются периферические отеки и увеличивается масса тела. Эти побочные явления легко устранить с помощью диуретиков. При нарастании отеков и появлении симптомов сердечной недостаточности терапию препаратом Допегит® необходимо прекратить.
Поскольку метилдопа удаляется из организма при помощи диализа, после завершения сеанса может наблюдаться рост уровня артериального давления.
У пациентов с двусторонним поражением сосудов головного мозга (цереброваскулярная болезнь) прием метилдопа может сопровождаться непроизвольными хореоатетотическими движениями. В таких случаях терапию препаратом необходимо прекратить.
Препарат Допегит® необходимо с большой осторожностью применять при лечении больных печеночной порфирией и их близких родственников.
Терапия препаратом Допегит® может оказывать влияние на результаты измерения концентрации мочевой кислоты (с применением фосфорно-вольфрамового реактива), креатинина (с помощью щелочного пикрата) и аспартатаминотрансферазы (колориметрическим методом) в сыворотке крови. О влиянии терапии метилдопы на спектрофотометрический анализ концентрации аспартатаминотрансферазы не сообщалось.
На фоне терапии метилдопа могут быть получены ложноположительные результаты определения содержания катехоламинов в моче флуоресцентным методом, что осложняет диагностику феохромоцитомы. В то же время, метилдопа не оказывает влияния на оценку концентрации ванилилминдальной кислоты в моче.
В редких случаях на воздухе моча пациентов, принимающих метилдопу, может темнеть. Этот эффект связан с разложением метилдопа и его метаболитов.
Во время приема препарата Допегит® не следует употреблять алкогольные напитки.
Влияние на способность к вождению транспортных средств и управлению механизмами
Терапия препаратом Допегит® может сопровождаться седативными эффектами, которые обычно носят преходящий характер и развиваются в начале лечения или при повышении дозы препарата. При развитии таких эффектов пациентам не следует осуществлять деятельность, которая требует повышенного внимания, например, управлять транспортными средствами или механизмами
ПЕРЕДОЗИРОВКА
Симптомы: выраженное снижение АД, головокружение, выраженная сонливость, слабость, брадикардия, заторможенность, тремор, атония кишечника, запор, вздутие живота, метеоризм, диарея, тошнота, рвота.
Лечение: вскоре после передозировки - промывание желудка, стимуляция рвоты могут снизить количество всосавшегося препарата. Необходим контроль ЧСС, объема циркулирующей крови, водно-электролитного баланса, функции кишечника и почек, а также головного мозга. При необходимости можно вводить симпатомиметики (например, эпинефрин). Специфического антидота не существует
Показания
артериальная гипертензия
Противопоказания
Повышенная чувствительность к препарату, острый гепатит, цирроз печени, заболевания печени в анамнезе (на фоне приема метилдопы), сопутствующая терапия ингибиторами моноаминооксидазы (МАО), депрессия, гемолитическая анемия, острый инфаркт миокарда, феохромоцитома, детский возраст до 3 лет (для данной лекарственной формы).
С ОСТОРОЖНОСТЬЮ
Почечная недостаточность (требуется коррекция дозы), пожилой возраст, диэнцефальный синдром, детский возраст (старше 3 лет).
ПРИМЕНЕНИЕ ПРИ БЕРЕМЕННОСТИ И В ПЕРИОД ЛАКТАЦИИ
Клинические исследования: после применения метилдопы во время второго и третьего триместров беременности не выявлено признаков повреждения плода или новорожденного. Поскольку не проведены адекватные, надлежащим образом контролируемые исследования в третьем триместре беременности, применять препарат рекомендуется только после тщательного сопоставления всех рисков и полезных эффектов.
Исследование детей, рожденных матерями, принимавшими метилдопу после 26-й недели беременности, не выявило нежелательных эффектов препарата. У беременных, принимавших препарат в третьем триместре, состояние плода было лучше, чем у женщин не принимающих препарат.
Метилдопа выделяется с грудным молоком, поэтому назначать препарат кормящим женщинам рекомендуется только после тщательного сопоставления риска и пользы.
Лекарственное взаимодействие
Допегит® нельзя применять одновременно со следующими лекарственными средствами:
•\0009Ингибиторы МАО.
Одновременное применение со следующими лекарственными средствами требует особой осторожности:
Препараты, снижающие антигипертензивный эффект таблеток Допегит®:
•\0009Симпатомиметики (усиливают прессорный эффект), трициклические антидепрессанты, фенотиазины (в то же время они могут обладать аддитивным антигипертензивным действием), препараты железа для приема внутрь (они могут снизить биодоступность метилдопы), нестероидные противовоспалительные препараты, эстрогенные препараты.
Препараты, усиливающие антигипертензивный эффект Допегита®:
•\0009другие гипотензивные средства, бета-адреноблокаторы (усиление антигипертензивного эффекта), леводопа + карбидопа (возможно развитие ортостатической гипотензии, в этом случае, больные после приема препаратов должны находиться в горизонтальном положении в течении 1-2 часов), общие анестетики, анксиолитические лекарственные средства (транквилизаторы)
Метилдопа и следующие препараты могут изменить эффекты друг друга:
•\0009литий (опасность усиления токсичности лития), леводопа (снижение антипаркинсонического эффекта и усиление нежелательного действия на ЦНС), этанол и другие препараты, угнетающие ЦНС (усилении депрессии), антикоагулянты (усиление антикоагулянтного эффекта, опасность кровотечения), бромокриптин (возможно нежелательное влияние на концентрацию пролактина), галоперидол (возможно нарушение когнитивных функций - дезориентация и спутанное состояние сознания).
(6075)
Дозування
Для прийому всередину. Терапія препаратом Допегіт® потребує індивідуального підбору дози. Препарат можна приймати як до, так і після їжі. Дорослі пацієнти Рекомендована початкова доза препарату Допегіт® у перші 2 дні терапії становить 250 мг 2-3 рази на добу. Потім дозу можна поступово збільшити або зменшити (в залежності від ступеня зниження артеріального тиску). Тривалість інтервалів між підвищенням і зниженням дози препарату Допегіт® повинна становити не менше 2 днів. Оскільки протягом 2-3 днів після нача��а терапії, а також при подальшому збільшенні дози може спостерігатися побічна седативний вплив препарату, рекомендується спочатку збільшувати вечірню дозу препарату. Стандартна підтримуюча доза препарату Допегіт® становить 500-2000 мг/добу. Ця доза ділиться на 2-4 прийоми. Максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 3000 мг. У випадках, коли на фоні прийому препарату в дозі 2000 мг/добу відзначається недостатньо ефективне зниження рівня артеріального тиску, рекомендується комбінувати Допегіт® з іншими антигипертензивним препаратами. Через 2-3 місяці терапії, до метилдопе може виробитися толерантність. Ефективне зниження рівня артеріального тиску може бути досягнуто за рахунок збільшення дози препарату або супутнього застосування діуретиків. Через 48 год після припинення терапії препаратом Допегит, артеріальний тиск звичайно повертається до вихідного рівня. «Ефект рикошету» при цьому не спостерігається. Препарат Допегіт® можна призначати пацієнтам, які вже отримують терапію іншими антигіпертензивними препаратами, за умови поступової відміни цих препаратів. У таких випадках початкова доза препарату Допегіт® не повинна перевищувати 500 мг на добу. Збільшення дози здійснюється по мірі необхідності, з інтервалами не менше 2 днів. При застосуванні препарату Допегіт® в доповнення до раніше призначеної антигіпертензивної терапії, для того щоб забезпечити плавний перехід може знадобитися корекція доз гіпотензивних препаратів. Літні пацієнти Літнім пацієнтам препарат призначається у мінімальній початковій дозі, яка не повинна перевищувати 250 мг на добу. Пр�� необхідності дозу можна поступово збільшувати. Тривалість інтервалів між підвищенням дози препарату становить не менше 2 днів. Максимальна добова доза препарату Допегіт® не повинна перевищувати 2000 мг. У літніх пацієнтів частіше спостерігаються непритомність. Це може бути пов'язано з підвищеною сприйнятливістю до препарату і вираженим атеросклеротичним ураженням судин. Розвитку непритомності можна уникнути за рахунок зниження дози препарату Допегіт®. Діти старше 3 років Для дітей початкова доза препарату становить 10 мг/кг маси тіла �� добу. Добова доза ділиться на 2-4 прийоми. При необхідності дозу можна поступово збільшувати, поки не буде досягнутий бажаний ефект. Між підвищенням дози препарату необхідно дотримуватись інтервалу не менше 2 днів. Максимальна добова доза препарату Допегіт® становить 65 мг/кг маси тіла на добу, але не більше 3 г/добу. Порушення функції нирок Метилдопа виводиться переважно нирками, тому при лікуванні хворих з порушеною функцією нирок дозу препарату Допегіт® необхідно знижувати. При легкій нирковій недостатності (швидкість до��убочковой фільтрації – 60-89 мл/хв/1,73 м2) інтервал між прийомами препарату рекомендується збільшити до 8 год, при нирковій недостатності середньої тяжкості – до 8-12 год (швидкість клубочкової фільтрації – 30-59 мл/хв/1,73 м2), а при тяжкій нирковій недостатності – до 12-24 год (швидкість клубочкової фільтрації - <30 мл/хв/1,73 м2). Метилдопа видаляється з організму при діалізі, тому рекомендується використовувати додаткову дозу препарату 250 мг для профілактики збільшення рівня артеріального тиску після сеансу гемодіалізу
Лікарська форма
Та��таблетки білі або сірувато-білі, круглі, плоскі, з фаскою, гладкі з одного боку, на іншому боці - гравірування "DOPEGYT", без або майже без запахуСклад
метилдопа сесквигидрат282 мг,
що відповідає змісту метилдопы250 мг
Допоміжні речовини: етилцелюлоза, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, стеаринова кислота, натрію карбоксиметилкрахмал (тип А), тальк.Фармакологічна дія
Фармакодинаміка:
Метилдопа – гіпотензивний засіб з центральним механізмом дії. При попаданні в центр��котельну нервову систему, препарат чинить антигіпертензивну дію за допомогою свого метаболіту (альфа-метилнорадреналина) через кілька механізмів:
-\0009снижение симпатичного тонусу шляхом стимуляції центральних гальмівних пресинаптичних альфа2-адренорецепторів;
-\0009замещение ендогенного допаміну в дофамінергічних нервових закінченнях (при цьому метилдопа виступає в якості помилкового нейромедіатора);
-\0009снижение активності реніну у плазмі крові і зменшення загального периферичного судинного сопротивиготовлення;
-\0009подавление синтезу норадреналіну, зменшення концентрації допаміну, серотоніну, норадреналіну і адреналіну в тканинах за рахунок пригнічення активності ферменту ДОФА-декарбоксилази.
Метилдопа не чинить безпосереднього впливу на роботу серця, не зменшує серцевий викид, не викликає рефлекторну тахікардію, а також не знижує швидкість клубочкової фільтрації, нирковий кровотік і фільтраційну фракцію. У деяких випадках метилдопа може зменшити частоту серцевих скорочень. Препарат ефективно знижує ��рівень артеріального тиску як у положенні стоячи, так і в положенні лежачи. Метилдопа рідко викликає постуральную гіпотензію.
Після прийому разової пероральної дози максимальний ефект метилдопа розвивається протягом 4-6 год та триває приблизно 12-24 ч. При багаторазовому застосуванні препарату максимальне зниження артеріального тиску досягається на 2-3 добу. Після припинення терапії рівень артеріального тиску повертається до початкових значень протягом 1-2 днів.Фармакокінетика
Всмоктування метилдопи з шлунково-доишечного тракту становить приблизно 50 %. Після прийому всередину біодоступність метилдопа становить близько 25%. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові визначається через 2-3 ч.
Зв'язок з білками плазми крові менше 20%.
Метаболізм діючої речовини відбувається інтенсивно. Метилдопа метаболізується переважно в печінці. Активний метаболіт метилдопи – альфа-метилнорадреналин, утворюється в адренергічних нейронах центральної нервової системи. Також існують деякі інші похідні метилдопи, які вив��видаляються з організму нирками.
Приблизно дві третини всосавшейся метилдопи виводяться з організму нирками у незміненому вигляді, а також у формі сульфатних сполук. Інша частина препарату виводиться через кишечник (також у незміненому стані). Виведення метилдопи має двофазний характер. При збереженій функції нирок період напіввиведення препарату становить 1,8 + 0,2 ч. Діюча речовина повністю виводиться з організму протягом 36 год Метилдопа видаляється з організму за допомогою діалізу. Шестигодинний сеанс гемодіалізу пр��водить до виведення приблизно 60% всосавшейся дози, тоді як в результаті 20-30-годинного перитонеального діалізу видаляється орієнтовно 22-39% препарату.
Метилдопа проникає через плацентарний бар'єр і виділяється з грудним молоком.
Пацієнти з порушеною функцією нирок
При порушенні функції нирок виведення метилдопи сповільнюється пропорційно тяжкості ниркової недостатності. При тяжкій нирковій недостатності (без гемодіалізу) період напіввиведення препарату збільшується приблизно в 10 разів.Побічні дії
На початку терапії препаратом Допегіт®, а також при збільшенні дози препарату можуть спостерігатися минущі седативні ефекти, головний біль, загальна слабкість та підвищена втомлюваність.
Класифікація небажаних реакцій залежно від частоти виникнення: дуже часто(>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (<1/10000), окремі випадки.
У кожній із зазначених категорій небажані ефекти представлені в порядку зменшення серйозності.
З боку сердісно-судинної системи: дуже рідко: прогресування стенокардії, міокардит, перикардит; окремі випадки: застійна серцева недостатність, тривала гіперчутливість каротидного синуса, ортостатична гіпотензія (рекомендується зменшення дози препарату), периферичні набряки, збільшення маси тіла, синусова брадикардія.
Периферичні текі і збільшення маси тіла звичайно регресують на тлі терапії діуретиками. Якщо наростають набряки або з'являються ознаки серцевої недостатності, прийом препарату следуе�� припинити.
З боку центральної нервової системи: дуже рідко: паркінсонізм; окремі випадки: периферичний параліч лицьового нерва (параліч Белла), зниження інтелекту, мимовільна хореоатетотическая рухова активність, симптоми недостатності мозкового кровообігу (можливо, як наслідок гіпотензії), розлади психіки, (включаючи кошмарні сновидіння, звичайно оборотні легкий психоз та депресію), головний біль, седативний ефект (звичайно минущий), загальна слабкість або підвищена стомлюваність, голо��оточення, парестезії, зниження лібідо.
З боку дихальної системи: окремі випадки: закладеність носа.
З боку травної системи: дуже рідко: панкреатит; окремі випадки: коліт, блювання, діарея, запалення слинних залоз, біль або темне забарвлення язика, нудота, запор, здуття живота, метеоризм, сухість слизової оболонки рота, гепатит, некротичний гепатит; холестаз, жовтяниця.
З боку шкірних покривів: окремі випадки: токсичний епідермальний некроліз, екзема, висип, що нагадує лишай.
З боку опорно-рухової системи: окремі випадки: легка біль в суглобах з набряком або без нього, міалгія.
З боку ендокринної системи: окремі випадки: гіперпролактинемія, гінекомастія, галакторея, аменорея.
З боку імунної системи: окремі випадки: васкуліт, вовчаковий синдром, медикаментозна лихоманка, еозинофілія.
Лабораторні показники: дуже часто: позитивна проба Кумбса; рідко: гемолітична анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія; поодинокі випадки: пригнічення функції кос��ного мозку, позитивні результати тестів на антинуклеарні антитіла, LE-клітини і ревматоїдний фактор, підвищення активності «печінкових» трансмиаз, підвищена концентрація сечовини в крові.
Інше: окремі випадки: імпотенція, порушення еякуляціїОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У рідкісних випадках у пацієнтів, що приймали метилдопа, розвивалася гемолітична анемія. При появі ознак анемії необхідно визначити концентрацію гемоглобіну і гематокрит. Якщо анемія підтверджується, слід до��олнительно оцінити ступінь гемолізу. У разі розвитку гемолітичної анемії терапію препаратом Допегіт® необхідно припинити. Після припинення терапії (з призначенням кортикостероїдів або без них) звичайно вдається швидко досягти ремісії. Тим не менш, у рідкісних випадках спостерігалися летальні випадки. Прийом Допегіт® протипоказаний пацієнтам з гемолітичною анемією, що розвинулася на тлі терапії цим препаратом.
У деяких пацієнтів, які тривалий час приймають препарат Допегіт®, визначається позитивна проба Кумбс��. Згідно з повідомленнями різних дослідників, поширеність цієї реакції варіює від 10 до 20%. Позитивна проба Кумбса рідко спостерігається протягом перших шести місяців терапії. Якщо це явище не розвинулося протягом перших 12 місяців терапії, у подальшому його виявлення малоймовірно. Поширеність позитивної проби Кумбса носить дозозалежний характер. Рідше це явище спостерігається у пацієнтів, які приймають препарат у дозі 1000 мг/добу або менше. Проба Кумбса, позитивна на тлі прийому метилдопа, стає отрі��ательной через кілька тижнів або місяців після припинення терапії препаратом.
Перед початком лікування, а також на 6 і 12 місяці терапії рекомендується виконувати загальний аналіз крові і пряму пробу Кумбса.
Виявлення позитивної проби Кумбса у минулому або на тлі проведеної терапії саме по собі не є протипоказанням до прийому препарату Допегіт®. У випадках, коли позитивна пряма проба Кумбса виявляється на тлі прийому препарату, необхідно виключити наявність у хворого гемолітичної анемії та визначити клиничесвелику значимість цього явища.
Відомості про попередні позитивні результати проби Кумбса допомагають при оцінці крові на перехресну сумісність перед трансфузией. Якщо при лікуванні пацієнта, що приймає препарат Допегіт®, виникає необхідність у проведенні трансфузії, то перед переливанням крові необхідно виконати як пряму, так і непряму пробу Кумбса. При відсутності гемолітичної анемії звичайно буває позитивною тільки пряма проба Кумбса. Позитивна пряма проба Кумбса не чинить впливу на визначеление групи крові і результат проби на перехресну сумісність. Якщо непряма проба Кумбса теж позитивна, то можуть виникнути труднощі при оцінці перехресної сумісності. У таких випадках необхідна консультація гематолога або трансфузиолога.
В окремих випадках на фоні терапії метилдопой спостерігався розвиток оборотної лейкопенії і гранулоцитопенії. Після припинення терапії кількість гранулоцитів поверталося до норми. Крім того, у пацієнтів, що приймали метилдопу, реєструвалися поодинокі випадки оборотної тромбо��итопении.
У деяких пацієнтів протягом перших трьох тижнів терапії препаратом спостерігалася лихоманка, яка іноді супроводжувалася еозинофілією або підвищення активності «печінкових» трансмиаз. Крім того, прийом метилдопи може супроводжуватися розвитком жовтяниці. Жовтяниця зазвичай з'являється протягом перших 2-3 місяців терапії. У деяких випадках на тлі жовтяниці підтверджувався холестаз. Дуже рідко у пацієнтів розвивався фатальний некротичний гепатит. Біопсія печінки, вироблена у декількох пацієнтів з порушеннями функції ��того органу, показала мікроскопічний фокальний некроз, характерний для лікарської гіперчутливості.
Перед початком прийому препарату Допегіт®, на 6 і 12 тижнів лікування, а також у будь-який час при появі незрозумілою лихоманки рекомендується визначати активність «печінкових» трансмиаз і загальний аналіз крові з лейкоформулой.
При появі лихоманки, жовтяниці або підвищенні активності «печінкових» трансмиаз, прийом препарату Допегіт® необхідно відразу ж припинити. Якщо поява цих ознак пов'язана з гиперчувствительностью до метилдопе, то після відміни препарату лихоманка зникне, а функціональні печінкові проби повернуться до нормальних значень. Відновлювати прийом препарату таким пацієнтам не рекомендується.
Пацієнтам з патологією печінки в анамнезі терапію препаратом Допегіт® слід проводити з особливою обережністю.
Пацієнтам, які приймають Допегіт®, може знадобитися зниження доз анестетиків. При розвитку гіпотонії під час проведення загальної анестезії рекомендується використовувати терапію вазопрессорами. Адренергические рецептори не втрачають свою чутливість на тлі терапії метилдопа.
У деяких пацієнтів, які приймають метилдопу, з'являються периферичні набряки і збільшується маса тіла. Ці побічні явища легко усунути за допомогою діуретиків. При наростання набряків та появі симптомів серцевої недостатності терапію препаратом Допегіт® необхідно припинити.
Оскільки метилдопа видаляється з організму за допомогою діалізу, після завершення сеансу може спостерігатися зростання рівня артеріального тиску.
У пацієнтів з д��усторонним ураженням судин головного мозку (цереброваскулярна хвороба) прийом метилдопа може супроводжуватися мимовільними хореоатетотическими рухами. В таких випадках терапію препаратом необхідно припинити.
Препарат Допегіт® необхідно з великою обережністю застосовувати при лікуванні хворих на печінкову порфірію та їх близьких родичів.
Терапія препаратом Допегіт® може впливати на результати вимірювання концентрації сечової кислоти (з застосуванням фосфорно-вольфрамового реактиву), креатиніну (з допомогою лужного пикрата) та аспартатамінотрансферази (колориметричним методом) у сироватці крові. Про вплив терапії метилдопи на спектрофотометричний аналіз концентрації аспартатамінотрансферази не повідомлялося.
На тлі терапії метилдопа можуть бути одержані хибнопозитивні результати визначення вмісту катехоламінів у сечі флуоресцентним методом, що ускладнює діагностику феохромоцитоми. У той же час, метилдопа не впливає на оцінку концентрації ванилилминдальной кислоти в сечі.
У рідкісних випадкух на повітрі сеча пацієнтів, які приймають метилдопу, може темніти. Цей ефект пов'язаний з розкладанням метилдопа та його метаболітів.
Під час прийому препарату Допегіт® не слід вживати алкогольні напої.
Вплив на здатність до водіння транспортних засобів і керуванню механізмами
Терапія препаратом Допегіт® може супроводжуватися седативними ефектами, які звичайно носять минущий характер і розвиваються на початку лікування або при підвищенні дози препарату. При розвитку таких ефектів, пацієнтам не слід просуществлять діяльність, яка вимагає підвищеної уваги, наприклад, керувати транспортними засобами або механізмами
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
Симптоми: виражене зниження АТ, запаморочення, виражена сонливість, слабкість, брадикардія, загальмованість, тремор, атонія кишечнику, запор, здуття живота, метеоризм, діарея, нудота, блювання.
Лікування: незабаром після передозування - промивання шлунку, стимуляція блювання можуть знизити кількість всмокталася препарату. Необхідний контроль ЧСС, об'єму циркулюючої крові, водно-електролітного балансу, функції кишечника і нирок, а також головного мозку. При необхідності можна вводити симпатоміметики (наприклад, епінефрин). Специфічного антидоту не існуєСвідчення
артеріальна гіпертензіяПротипоказання
Підвищена чутливість до препарату, гострий гепатит, цироз печінки, захворювання печінки в анамнезі (на тлі прийому метилдопи), супутня терапія інгібіторами моноамінооксидази (МАО), депресія, гемолітична анемія, гострий інфаркт міокарда, феохромоцитома, дитячий вік до 3 років (для д��нною лікарської форми).
З ОБЕРЕЖНІСТЮ
Ниркова недостатність (потрібна корекція дози), літній вік, діенцефальний синдром, дитячий вік (старше 3 років).
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ ВАГІТНОСТІ І В ПЕРІОД ЛАКТАЦІЇ
Клінічні дослідження: після застосування метилдопи під час другого і третього триместрів вагітності не виявлено ознак ушкодження плоду або новонародженого. Оскільки не проведено адекватних, належним чином контрольовані дослідження у третьому триместрі вагітності, застосовувати препарат рекомендується тільки після ретельного зіставлення всіх ризиків і корисних ефектів.
Дослідження дітей, народжених матерями, які приймали метилдопу після 26-го тижня вагітності не виявило небажаних ефектів препарату. У вагітних, які приймали препарат у третьому триместрі, стан плода було краще, ніж у жінок не приймають препарат.
Метилдопа виділяється з грудним молоком, тому призначати препарат жінкам, які годують груддю рекомендується тільки після ретельного зіставлення ризику та користі.Лекарственн��е взаємодія
Допегіт® не можна застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами:
•\0009Ингибиторы МАО.
Одночасне застосування з такими лікарськими засобами потребує особливої обережності:
Препарати, що знижують антигіпертензивний ефект таблеток Допегіт®:
•\0009Симпатомиметики (підсилюють пресорний ефект), трициклічні антидепресанти, фенотіазини (в той же час вони можуть мати адитивну антигіпертензивну дію), препарати заліза для прийому всередину (вони можуть знизить�� біодоступність метилдопи), нестероїдні протизапальні препарати, естрогенні препарати.
Препарати, що підсилюють антигіпертензивний ефект Допегита®:
•\0009другие гіпотензивні засоби, бета-адреноблокатори (посилення антигіпертензивного ефекту), леводопа + карбідопа (можливий розвиток ортостатичної гіпотензії, у цьому випадку, хворі після прийому препаратів повинні знаходитись у горизонтальному положенні протягом 1-2 годин), загальні анестетики, анксіолітичні лікарські засоби (транквілізатори)
Метилдопа і наступні препарати можуть змінити ефекти один одного:
•\0009литий (небезпека посилення токсичності літію), леводопа (зниження антипаркінсонічного ефекту і небажаного посилення дії на ЦНС), етанол і інші препарати, що пригнічують ЦНС (посилення депресії), антикоагулянти (посилення антикоагулянтного ефекту, небезпека кровотечі), бромокриптин (можливо небажаний вплив на концентрацію пролактину), галоперидол (можливе порушення когнітивних функцій - дезорієнтація і сплутана стан свідомості).
