Дозировка
Внутрь по 1 таблетки 2-3 Максимальная разовая доза для взрослых - 2 таблетки, суточная - 4 таблетки Продолжительность приема - не более 5 дней. Увеличение дозы или продолжительности применения возможно только после консультации с врачом.
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
парацетамол 500 мг
дицикловерина гидрохлорид 20 мг
Вспомогательные вещества: крахмал кукурузный, желатин, кальция гидрофосфат, тальк, магния стеарат.
Фармакологическое действие
Комбинированный препарат, действие которого определяется свойствами входящих в состав лекарственных средств.
Парацетамол - ненаркотический анальгетик, блокирует циклооксигеназу (ЦОГ) 1 и 2 преимущественно в ЦНС, воздействуя на центры боли и терморегуляции. В воспаленных тканях клеточные пероксидазы нейтрализуют влияние парацетамола на ЦОГ, что объясняет практически полное отсутствие противовоспалительного эффекта. Отсутствие блокирующего влияния на синтез простагландина в периферических тканях обусловливает отсутствие у него отрицательного влияния на водно-солевой обмен (задержка натрия и воды) и слизистую оболочку ЖКТ.
Дицикловерин - третичный амин, обладающий относительно слабым неизбирательным м-холиноблокирующим и прямым миотропным спазмолитическим действием на гладкую мускулатуру внутренних органов. В терапевтических дозах вызывает расслабление гладких мышц, которое не сопровождается побочными эффектами, характерными для атропина.
Побочные действия
Аллергические реакции (кожная сыпь, зуд, крапивница, ангионевротический отек), тошнота, боль в эпигастральной области; анемия, тромбоцитопения, агранулоцитоз, сухость слизистой оболочки полости рта, головокружение, парез аккомодации, мидриаз, нечеткость зрительного восприятия, рвота, снижение потенции, задержка мочи, сонливость.
При длительном применении в больших дозах - гепатотоксическое действие, гемолитическая анемия, апластическая анемия, метгемоглобинемия, панцитопения; нефротоксичность (глюкозурия, интерстициальный нефрит, капиллярный некроз).
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
При длительном применении во время лечения необходим контроль картины периферической крови и функционального состояния печени.
Парацетамол искажает показатели лабораторных исследований при количественном определении глюкозы и мочевой кислоты в плазме.
Во избежание токсического поражения печени парацетамол-содержащие препараты не следует сочетать с приемом алкогольных напитков.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения необходимо воздерживаться от потенциально опасных видов деятельности, требующих повышенного внимания, т.к. дицикловерин может приводить к сонливости и нечеткости зрительного восприятия.
Показания
— заболевания, сопровождающиеся спазмом гладкой мускулатуры внутренних органов: кишечная колика, почечная колика, желчная колика, альгодисменорея, синдром раздраженного кишечника, спастический запор, пилороспазм.
Противопоказания
— тяжелая почечная и/или печеночная недостаточность;
— врожденный дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы;
— угнетение костномозгового кроветворения;
— беременность;
— период лактации;
— детский возраст;
— повышенная чувствительность к парацетамолу или дицикловерину, а также к вспомогательным веществам, входящим в состав препарата.
С осторожностью: печеночная и/или почечная недостаточность легкой и умеренной степени тяжести, закрытоугольная глаукома, задержка мочи (в т.ч. на фоне гиперплазии предстательной железы), врожденные гипербилирубинемии (синдромы Жильбера, Дубина-Джонсона и Ротора), пожилой возраст.
Лекарственное взаимодействие
Парацетамол
Снижает эффективность урикозурических лекарственных средств (ЛС).
Сопутствующее применение парацетамола в высоких дозах повышает эффект антикоагулянтных ЛС (снижение синтеза прокоагулянтных факторов в печени).
Индукторы микросомального окисления в печени (фенитоин, барбитураты, рифампицин, фенилбутазон, трициклические антидепрессанты), этанол и гепатотоксические ЛС увеличивают продукцию гидроксилированных активных метаболитов, что обусловливает возможность развития тяжелых интоксикаций даже при небольшой передозировке.
Длительное применение барбитуратов снижает эффективность парацетамола.
Этанол способствует развитию острого панкреатита на фоне применения парацетамола
Ингибиторы микросомального окисления (в т.ч. циметидин) снижают риск гепатотоксического действия.
Длительный одновременный прием парацетамола и НПВП повышает риск развития анальгетической нефропатии и почечного папиллярного некроза, наступления терминальной стадии почечной недостаточности.
(3598)
Дозування
Всередину по 1 таблетки 2-3 Максимальна разова доза для дорослих - 2 таблетки, добова - 4 таблетки; Тривалість застосування - не більше 5 днів. Збільшення дози або тривалості застосування можливо тільки після консультації з лікарем.
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
парацетамол 500 мг
дицикловерина гідрохлорид 20 мг
Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, желатин, кальцію гідрофосфат, тальк, магнію стеарат.Фармакологічна дія
Комбінований препарат, дія якого визнач��визначається властивостями вхідних в склад лікарських засобів.
Парацетамол - ненаркотичний анальгетик, блокує циклооксигеназу (ЦОГ) 1 і 2 переважно в ЦНС, впливаючи на центри болю і терморегуляції. У збуджених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність блокуючого впливу на синтез простагландину в периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (з��затримки натрію і води) і слизову оболонку ШКТ.
Дицикловерин - третинний амін, що має відносно слабким невибіркову м-холіноблокуючою і прямим миотропным спазмолітичну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів. У терапевтичних дозах викликає розслаблення гладких м'язів, яке не супроводжується побічними ефектами, характерними для атропіну.Побічні дії
Алергічні реакції (шкірний висип, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк), нудота, біль в епігастральній області; анемія, тромбоцитопеня, агранулоцитоз, сухість слизової оболонки порожнини рота, запаморочення, парез акомодації, мідріаз, нечіткість зорового сприйняття, блювання, зниження потенції, затримка сечі, сонливість.
При тривалому застосуванні у більших дозах - гепатотоксична дія, гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія; нефротоксичність (глюкозурія, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).Особливості продажу
Відпускається без рецептаОсобливі умови
При тривалому застосуванні під час лікування необходимо контроль картини периферичної крові і функціонального стану печінки.
Парацетамол спотворює показники лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози і сечової кислоти в плазмі.
Щоб уникнути токсичного ураження печінки парацетамол-містять препарати не слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У період лікування необхідно утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, требующи�� підвищеної уваги, т. к. дицикловерин може призводити до сонливості і нечіткості зорового сприйняття.Свідчення
— захворювання, що супроводжуються спазмом гладкої мускулатури внутрішніх органів: кишкова коліка, ниркова коліка, жовчна коліка, альгодисменорея, синдром подразненого кишечника, спастичний запор, пілороспазм.Протипоказання
— тяжка ниркова і/або печінкова недостатність;
— вроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
— пригнічення кістковомозкового кровотворення;
— вагітністю��ость;
— період лактації;
— дитячий вік;
— підвищена чутливість до парацетамолу або дицикловерину, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату.
З обережністю: печінкова і/або ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості, закритокутова глаукома, затримка сечі (у т. ч. на тлі гіперплазії передміхурової залози, вроджені гіпербілірубінемії (синдроми Жильбера, Дубіна-Джонсона і Ротора), літній вік.Лікарська взаємодія
Парацетамол
Сн��відображає ефективність урикозуричних лікарських засобів (ЛЗ).
Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтных ЛЗ (зниження синтезу прокоагулянтных факторів в печінці).
Індуктори мікросомального окислення в печінці (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол і гепатотоксичні ЛЗ збільшують продукцію гидроксилированных активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликій передозировке.
Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу.
Етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту на тлі застосування парацетамолу
Інгібітори мікросомального окислення (у т.ч. циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії.
Тривалий одночасний прийом парацетамолу і нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик розвитку аналгетичну нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності.
