Дозировка
Препарат вводят в/в в виде инфузии. Из-за малого T1/2 добутамина следует проводить непрерывные длительные инфузии. Длительность в/в инфузии зависит от клинической эффективности. Во время введения Добутамина Гексал необходим постоянный мониторинг ЧСС, сердечного ритма, величины АД, количества выделенной мочи и скорости инфузий. По возможности, в ходе лечения следует также контролировать величины минутного объема сердца, центрального венозного давления и давления в легочных капиллярах. Взрослым препарат рекомендуется вводить в дозах 2.5-10 мкг/кг массы тела/мин. В отдельных случаях доза составляет до 40 мкг/кг/мин. Детям препарат рекомендуется вводить в дозах 1-15 мкг/кг/мин. При применении в дозах ? 7.5 мкг/кг/мин начинает проявляться большинство побочных явлений (особенно тахикардия). Имеются данные, свидетельствующие о том, что минимально эффективная доза в детском возрасте выше, чем у взрослых. При этом максимальная переносимая доза в детском возрасте ниже, чем у взрослых. С осторожностью следует производить подбор необходимой дозы, т.к. терапевтическая широта добутамина у детей, по-видимому, более низкая. Растворитель - вода для инъекций
Передозировка
: тошнота, рвота, потеря аппетита, тремор, чувство тревоги, учащенное сердцебиение, тахикардия, тахиаритмия, мерцание желудочков, чрезмерное повышение АД, ишемия миокарда, кардиалгия, головная боль, одышка, ангинозная или неспецифическая боль в груди
Лекарственная форма
Лиофилизат для приготовления раствора для инфузий в виде порошка
Состав
добутамина гидрохлорид 280 мг,
что соответствует содержанию добутамина250 мг
Вспомогательные вещества: маннитол.
Фармакологическое действие
Кардиотонический препарат негликозидной природы, бета1-адреномиметик. Представляет собой рацемат, синтетический симпатомиметический амин, родственный по структуре изопротеренолу и допамину. Оказывает положительное инотропное действие на миокард; умеренно увеличивает ЧСС, увеличивает ударный и минутный объемы сердца, снижает ОПСС и сосудистое сопротивление малого круга кровообращения. Системное давление при этом существенно не изменяется. Препарат вызывает уменьшение давления наполнения желудочков сердца. Увеличивает коронарный кровоток и способствует улучшению снабжения миокарда кислородом. Увеличение сердечного выброса может вызвать повышение перфузии почек и увеличение экскреции натрия и воды.
У детей увеличение ударного объема, которое наблюдается под влиянием добутамина, сопровождается менее выраженным снижением ОПСС и давления наполнения желудочков; при этом отмечается более выраженное увеличение ЧСС и повышение АД.
Эффект препарата развивается через 1-2 мин после начала инфузии.
Фармакокинетика
Распределение
При непрерывной инфузий Css в плазме крови достигается через 10-12 мин. Величина Css в крови линейно увеличивается с увеличением скорости инфузии. Vd - около 0.2 л/кг.
Метаболизм
Добутамин метаболизируется преимущественно в тканях и в печени. Метаболизм происходит преимущественно за счет конъюгации с глюкуронидами, а также до образования фармакологически неактивного 3-О-метил-добутамина.
Выведение
T1/2 составляет 2-3 мин. Плазменный клиренс не зависит от минутного объема сердца и составляет 2.4 л/мин/м2. Выводится преимущественно почками и с желчью. Более 2/3 от введенной дозы выводится почками в виде глюкуронидов и 3-О-метил-добутамина.
Побочные действия
Со стороны системы кроветворения: нарушение функции тромбоцитов. Торможение агрегации тромбоцитов носит преходящий характер и проявляется только при длительном применении (инфузия в течение нескольких дней) препарата. В некоторых случаях наблюдаются петехиальные кровотечения.
Со стороны ЦНС: головная боль, раздражительность, двигательное беспокойство.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: при применении препарата в обычных терапевтических дозах в большинстве случаев - увеличение ЧСС на 5-15 уд./мин; 7-10% - повышение систолического АД на 20-50 мм рт.ст. (у пациентов с высоким АД можно ожидать значительного повышения АД); в отдельных случаях - внезапное и выраженное падение АД, которое возвращалось к первоначальной величине после снижения дозы или прекращения инфузии; возможно развитие желудочковых нарушений ритма или усиление уже имеющегося; 5% - дозозависимые желудочковые экстрасистолы; замедление AV-проводимости и повышение частоты сокращений желудочков сердца у пациентов с мерцанием предсердий (поэтому таким пациентам перед инфузией добутамина необходима дигитализация); 1-3% - стенокардия (особенно у пациентов пожилого возраста), сердцебиение, тошнота; редко - незначительная вазоконстрикция (прежде всего у пациентов, которые ранее получали бета-адреноблокаторы).
У детей наблюдается более выраженное по сравнению со взрослыми нарастание ЧСС и/или величины АД, а также более незначительное снижение величины давления в легочных капиллярах.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При проведении непрерывной инфузии продолжительностью 72 ч и более возможно развитие толерантности, поэтому могут понадобиться более высокие дозы для сохранения первоначального эффекта.
Разведенный в стерильной воде для инъекций лиофилизат добутамина перед дальнейшим разведением следует хранить при температуре от 2° до 8°С, максимально в течение 48 ч, а при комнатной температуре - максимально 6 ч.
Дальнейшее разведение следует производить непосредственно перед применением препарата. Приготовленный раствор необходимо использовать в течение 24 ч, после этого раствор не подлежит применению.
Обязателен постоянный контроль АД, давления наполнения желудочков, центрального венозного давления, давления в легочной артерии, ЧСС, ЭКГ, температуры тела и диуреза, концентрации калия в сыворотке крови.
При проведении лечения следует контролировать региональное увеличение или уменьшение коронарного кровотока (кровоток в венечных сосудах сердца), т.к. при этом возможно изменение потребности миокарда в кислороде.
Скорость и продолжительность введения добутамина устанавливают в соответствии с реакцией пациента, которая определяется гемодинамическими параметрами (ЧСС, ритм сердца, АД) и при возможности определения - минутным объемом сердца, давлением желудочкового наполнения (центральное венозное, внутрикапиллярное давление в малом круге кровообращения и давление в левом предсердии), а также признаками изменения кровенаполнения в системе легочной артерии и органного кровотока (диурез, температура кожи и психическое состояние).
В случаях, когда среднее АД составляет менее 70 мм рт.ст., а конечно-диастолическое давление левого желудочка не повышено, может присутствовать гиповолемия, которая должна быть скорректирована до введения добутамина. Если АД остается низким или продолжает снижаться во время введения препарата, несмотря на адекватную величину конечно-диастолического давления и минутного объема крови, необходимо рассмотреть возможность применения допамина или норэпинефрина.
Добутамин не рекомендуется в качестве вспомогательного средства при гиповолемическом шоке.
В некоторых случаях при хронической сердечной недостаточности в стадии декомпенсации наряду с добутамином показано назначение периферических вазодилататоров (в т.ч. натрия нитропруссида, нитроглицерина).
Показания
— острая сердечная недостаточность;
— острая декомпенсация хронической сердечной недостаточности;
— хроническая сердечная недостаточность (при декомпенсации; как временное вспомогательное средство на фоне стандартной терапии);
— низкий минутный объем сердца (как побочная реакция при ИВЛ).
Противопоказания
— существенно сниженное диастолическое расслабление желудочков при тампонаде сердца;
— аортальный стеноз;
— идиопатический гипертрофический субаортальный стеноз;
— гиповолемия;
— одновременный прием ингибиторов МАО;
— период лактации;
— феохромоцитома;
— желудочковые аритмии, в т.ч. фибрилляция желудочков;
— повышенная чувствительность к препарату.
Добутамин не улучшает показатели гемодинамики, если имеются препятствия наполнению желудочков и/или оттоку крови из желудочков.
С осторожностью следует применять препарат при метаболическом ацидозе, гиперкапнии, гипоксии, тахиаритмии, мерцательной аритмии, инфаркте миокарда (добутамин в высоких дозах может увеличивать ЧСС и сократимость миокарда и, повышая потребность миокарда в кислороде, усилить ишемию), при легочной гипертензии, окклюзионных заболеваниях сосудов (артериальной тромбоэмболии, атеросклерозе, облитерирующем тромбангиите /болезни Бюргера/, холодовой травме /в т.ч. при отморожении/
Лекарственное взаимодействие
При одновременном приеме бета-адреноблокаторов благодаря конкурентному торможению рецепторов катехоламинергические эффекты добутамина могут быть ослаблены. Преобладающие при этом альфа-адренергические эффекты способствуют периферической вазоконстрикции с последующим повышением АД.
При одновременной блокаде ?-адренорецепторов преобладающие в этом случае бета-адреностимулирующие эффекты могут вызвать тахикардию и периферическую вазодилатацию.
Одновременное применение нитроглицерина или нитропруссида натрия, особенно при ИБС, способствует увеличению минутного объема сердца и снижению системного сосудистого сопротивления и давления наполнения желудочков. ЧСС и АД при этом незначительно увеличиваются или не изменяются.
Применение добутамина у больных сахарным диабетом может вызвать более высокую потребность в инсулине. Поэтому больным сахарным диабетом следует контролировать уровень глюкозы.
(6063)
Дозування
Препарат вводять в/в у вигляді інфузії. З-за малого T1/2 добутаміну слід проводити безперервні тривалі інфузії. Тривалість в/в інфузії залежить від клінічної ефективності. Під час введення Добутаміну Гексал необхідний постійний моніторинг ЧСС, серцевого ритму, величини артеріального тиску, кількості виділеної сечі і швидкості інфузії. По можливості, в ході лікування слід також контролювати величини хвилинного об'єму серця, центрального венозного тиску та тиску в легеневих капілярах. Дорослим препарат рекомендується вводити в дозах 2.5-10 мкг/кг маси тіла/хв. В окремих випадках доза становить до 40 мкг/кг/хв. Дітям препарат рекомендується вводити у дозах 1-15 мкг/кг/хв. При застосуванні в дозах ? 7.5 мкг/кг/хв починає проявлятися більшість побічних явищ (особливо тахікардія). Є дані, що свідчать про те, що мінімально ефективна доза в дитячому віці вище, ніж у дорослих. При цьому максимальна переносима доза у дитячому віці нижче, ніж у дорослих. З обережністю слід проводити підбір необхідної дози, оскільки терапевтична ши��ота добутаміну у дітей, мабуть, більш низька. Розчинник - вода для ін'єкційПередозування
: нудота, блювання, втрата апетиту, тремор, відчуття тривоги, прискорене серцебиття, тахікардія, тахіаритмія, миготіння шлуночків, надмірне підвищення артеріального тиску, ішемія міокарда, кардіалгія, головний біль, задишка, ангінозний або неспецифічний біль у грудях
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для інфузій у вигляді порошкуСклад
добутаміну гідрохлорид 280 мг,
що відповідає змісту добутамина250 мг
Допоміжні речовини: манітол.Фармакологічна дія
Кардіотонічний препарат негликозидной природи, бета1-адреноміметик. Являє собою рацемат, синтетичний симпатомиметический амін, споріднений по структурі изопротеренолу і допамину. Виявляє позитивну інотропну дію на міокард; помірно збільшує ЧСС, збільшує ударний і хвилинний обсяги серця, знижує ОПСС і судинний опір малого кола кровообігу. Системний тиск при цьому істотно не змінюється. Препарат викликає розумізменшення тиску наповнення шлуночків серця. Збільшує коронарний кровотік, сприяє покращенню постачання міокарда киснем. Збільшення серцевого викиду може викликати підвищення перфузії нирок і збільшення екскреції натрію і води.
У дітей збільшення ударного об'єму, яке спостерігається під впливом добутаміну, супроводжується менш вираженим зниженням ОПСС і тиску наповнення шлуночків; при цьому відзначається більш виражене збільшення ЧСС і підвищення АТ.
Ефект препарату розвивається через 1-2 хв післячала інфузії.Фармакокінетика
Розподіл
При безперервній інфузій Css в плазмі крові досягається через 10-12 хв. Величина Css в крові лінійно збільшується із збільшенням швидкості інфузії. Vd - близько 0.2 л/кг.
Метаболізм
Добутамін метаболізується переважно в тканинах та у печінці. Метаболізм відбувається переважно за рахунок кон'югації з глюкуронидами, а також до утворення фармакологічно неактивного 3-О-метил-добутаміну.
Виведення
T1/2 складає 2-3 хв. Плазмовий кліренс не залежить від минутног�� об'єму серця і становить 2,4 л/хв/м2. Виводиться переважно нирками та з жовчю. Більше 2/3 від введеної дози виводиться нирками у вигляді глюкуронідів та 3-О-метил-добутаміну.Побічні дії
З боку системи кровотворення: порушення функції тромбоцитів. Гальмування агрегації тромбоцитів носить минущий характер і проявляється лише при тривалому застосуванні (інфузія протягом декількох днів) препарату. В деяких випадках спостерігаються петехіальні кровотечі.
З боку ЦНС: головний біль, дратівливість, дв��гательное занепокоєння.
З боку серцево-судинної системи: при застосуванні препарату в звичайних терапевтичних дозах у більшості випадків - збільшення ЧСС на 5-15 уд./хв; 7-10% - підвищення систолічного АТ на 20-50 мм рт.ст. (у пацієнтів з високим АТ можна очікувати значного підвищення артеріального тиску); в окремих випадках - раптове і виражене падіння артеріального тиску, яке поверталося до початкової величині після зниження дози або припинення інфузії; можливий розвиток шлуночкових порушень ритму або посилення вже наявної; 5% - дозоза��исимые шлуночкові екстрасистоли; уповільнення AV-провідності і підвищення частоти скорочень шлуночків серця у пацієнтів з мерехтінням передсердь (тому таким пацієнтам перед інфузією добутаміну необхідна дигіталізація); 1-3% - стенокардія (особливо у пацієнтів літнього віку), серцебиття, нудота; рідко - незначна вазоконстрикція (насамперед у пацієнтів, які раніше отримували бета-адреноблокатори).
У дітей спостерігається більш виражене в порівнянні з дорослими наростання ЧСС та/або величини АТ, а також більш незна��вельних зниження величини тиску в легеневих капілярах.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При проведенні безперервної інфузії тривалістю 72 год і більше можливий розвиток толерантності, тому можуть знадобитися більш високі дози для збереження початкового ефекту.
Розведений у стерильній воді для ін'єкцій, ліофілізат добутаміну перед подальшим розведенням слід зберігати при температурі від 2° с до 8°С, максимально протягом 48 год, а при кімнатній температурі - максимально 6 ч.
Подальше разведение слід проводити безпосередньо перед застосуванням препарату. Приготовлений розчин слід використати протягом 24 год, після цього розчин не підлягає застосуванню.
Обов'язковий постійний контроль артеріального тиску, тиску наповнення шлуночків, центрального венозного тиску, тиску в легеневій артерії, ЧСС, ЕКГ, температури тіла та діурезу, концентрації калію в сироватці крові.
При проведенні лікування слід контролювати регіональне збільшення або зменшення коронарного кровотоку (кровообіг у вінцевих судинах ��ердца), оскільки при цьому можлива зміна потреби міокарда в кисні.
Швидкість і тривалість введення добутаміну встановлюють у відповідності з реакцією пацієнта, яка визначається гемодинамічними параметрами (ЧСС, ритм серця, артеріального тиску) і при можливості визначення - хвилинним об'ємом серця, тиском шлуночкового наповнення (центральний венозний, внутрикапиллярное тиск в малому колі кровообігу і тиск у лівому передсерді), а також ознаками зміни кровонаповнення в системі легеневої артерії і органого кровотоку (діурез, температура шкіри і психічний стан).
У випадках, коли середнє АТ становить менше 70 мм рт.ст., а кінцево-діастолічний тиск лівого шлуночка не підвищений, може бути присутнім гіповолемія, яка повинна бути скоригована до введення добутаміну. Якщо АТ залишається низьким або продовжує знижуватися під час введення препарату, незважаючи на адекватну величину кінцево-діастолічного тиску і хвилинного об'єму крові, необхідно розглянути можливість застосування допаміну або норадреналіну.
Д��бутамин не рекомендується в якості допоміжного засобу при гиповолемическом шоці.
У деяких випадках при хронічній серцевій недостатності в стадії декомпенсації поряд з добутаміном показано призначення периферичних вазодилататорів (у т. ч. натрію нітропрусиду, нітрогліцерину).Свідчення
— гостра серцева недостатність;
— гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності;
— хронічна серцева недостатність (при декомпенсації; як тимчасовий допоміжний засіб на фоне стандартної терапії);
— низький хвилинний об'єм серця (як побічна реакція при ШВЛ).Протипоказання
— істотно знижений діастолічний розслаблення шлуночків при тампонаді серця;
— аортальний стеноз;
— ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз;
— гіповолемія;
— одночасний прийом інгібіторів МАО;
— період лактації;
— феохромоцитома;
— шлуночкові аритмії, в т. ч. фібриляція шлуночків;
— підвищена чутливість до препарату.
До��утамин не покращує показники гемодинаміки, якщо є перешкоди наповнення шлуночків і/або відтоку крові із шлуночків.
З обережністю слід застосовувати препарат при метаболічному ацидозі, гіперкапнії, гіпоксії, тахіаритмії, миготливої аритмії, інфаркт міокарда (добутамін у високих дозах може збільшувати ЧСС та скоротливість міокарда і, підвищуючи потребу міокарда в кисні, підсилити ішемію), при легеневій гіпертензії, оклюзійних захворюваннях судин (артеріальної тромбоемболії, атеросклерозі, облітеруючому тромбангиите /хвороби Бюргера/, холодової травми /в т. ч. при відмороженні/Лікарська взаємодія
При одночасному прийомі бета-адреноблокаторів завдяки конкурентного гальмування рецепторів катехоламинергические ефекти добутаміну можуть бути ослаблені. Переважаючі при цьому альфа-адренергічні ефекти сприяють периферичної вазоконстрикції з подальшим підвищенням АТ.
При одночасної блокади ?-адренорецепторів переважаючі в цьому випадку бета-адреностимулюючу ефекти можуть викликати тахікардію та периферилогічну вазодилатацію.
Одночасне застосування нітрогліцерину або нітропрусиду натрію, особливо при ІХС, що сприяє збільшенню хвилинного об'єму серця і зниження системного судинного опору і тиску наповнення шлуночків. ЧСС і АТ при цьому незначно збільшуються або не змінюються.
Застосування добутаміну у хворих на цукровий діабет може викликати більш високу потребу в інсуліні. Тому хворим на цукровий діабет необхідно контролювати рівень глюкози.
