Дозировка
Препарат принимают внутрь 1 раз/, при всех показаниях, независимо от приема пищи, предпочтительно в одно и то же время суток. При эссенциальной гипертензии больным, не получающим другие антигипертензивные средства, назначают по 10 мг 1 раз/ Обычная суточная поддерживающая доза - 20 мг. Максимальная суточная доза - 40 мг. Полный эффект развивается обычно через 2-4 недели от начала лечения, что следует учесть при увеличении дозы. При недостаточном клиническом эффекте возможно комбинирование препарата с другими гипотензивными средствами. Если пациент получал предварительное лечение диуретиками, то их прием необходимо прекратить за 2-3 дня до начала применения Диротона. Если невозможно отменить диуретики, то начальная доза Диротона не должна превышать 5 мг/ В этом случае после приема первой дозы рекомендуется врачебный контроль в течение нескольких часов (максимум действия достигается примерно через 6 ч), т.к. может развиться выраженное снижение АД. При реноваскулярной гипертензии или других состояниях с повышенной активностью РААС также целесообразно назначать более низкую начальную дозу - 2.5-5 мг/ под усиленным врачебным контролем (контроль АД, функции почек, концентрации калия в сыворотке крови). Поддерживающую дозу следует определить в зависимости от динамики АД.
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, четырехугольные, двояковыпуклые, с маркировкой "10" на одной стороне и с риской - на другой.
Состав
лизиноприла дигидрат 10.89 мг, что соответствует содержанию лизиноприла 10 мг
Вспомогательные вещества: магния стеарат, тальк, маннитол, крахмал кукурузный, кальция гидрофосфата дигидрат.
Фармакологическое действие
Ингибитор АПФ, уменьшает образование ангиотензина II из ангиотензина I. Снижение содержания ангиотензина II ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландинов. Снижает ОПСС, АД, преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови и повышение толерантности миокарда к нагрузкам у больных с хронической сердечной недостаточностью. Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на тканевые ренин-ангиотензиновые системы. При длительном применении уменьшается гипертрофия миокарда и стенок артерий резистивного типа. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда.
Ингибиторы АПФ удлиняют продолжительность жизни у больных хронической сердечной недостаточностью, замедляют прогрессирование дисфункции левого желудочка у больных, перенесших инфаркт миокарда без клинических проявлений сердечной недостаточности.
Начало действия препарата - через 1 ч, достигает максимума через 6-7 ч и сохраняется в течение 24 ч. Продолжительность эффекта зависит также от величины принятой дозы. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, стабильное действие развивается через 1-2 месяца. При резкой отмене препарата не наблюдали выраженного повышения АД.
Диротон® уменьшает альбуминурию. У больных с гипергликемией способствует нормализации функции поврежденного гломерулярного эндотелия. Не влияет на концентрацию глюкозы в крови у больных сахарным диабетом и не приводит к учащению случаев гипогликемии.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема лизиноприла внутрь Cmax достигается через 7 ч. Средняя степень абсорбции лизиноприла составляет около 25%, при значительной межиндивидуальной вариабельности (6-60%). Прием пищи не влияет на абсорбцию лизиноприла.
Распределение
Лизиноприл слабо связывается с белками плазмы крови. Проницаемость через ГЭБ и плацентарный барьер низкая.
Метаболизм
Лизиноприл не подвергается метаболизму.
Выведение
Выводится исключительно почками в неизмененном виде. После многократного приема эффективный T1/2 составляет 12 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью абсорбция и клиренс лизиноприла снижены.
Нарушение функции почек приводит к увеличению AUC и T1/2 лизиноприла, но эти изменения становятся клинически значимыми только тогда, когда скорость клубочковой фильтрации менее 30 мл/мин.
У пациентов пожилого возраста концентрация препарата в плазме крови и AUC в 2 раза больше, чем у молодых пациентов.
Лизиноприл выводится из организма путем гемодиализа.
Побочные действия
Наиболее часто встречающиеся побочные эффекты: головокружение, головная боль (5-6%), слабость, диарея, сухой кашель (3%), тошнота, рвота, ортостатическая гипотензия, кожная сыпь, боль в груди (1-3%).
Частота прочих побочных реакций - менее 1%.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: выраженное снижение АД, боль в груди; редко - ортостатическая гипотензия, тахикардия, брадикардия, появление симптомов сердечной недостаточности, нарушение AV-проводимости, инфаркт миокарда.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, боли в животе, сухость во рту, диарея, диспепсия, анорексия, нарушение вкуса, панкреатит, гепатит (гепатоцеллюлярный и холестатический), желтуха (гепатоцеллюлярная или холестатическая), гипербилирубинемия, повышение активности печеночных трансаминаз.
Со стороны кожных покровов: крапивница, повышенное потоотделение, фотосенсибилизация, кожный зуд, выпадение волос.
Со стороны ЦНС: лабильность настроения, нарушение концентрации внимания, парестезии, повышенная утомляемость, сонливость, судорожные подергивания мышц конечностей и губ; редко - астенический синдром, спутанность сознания.
Со стороны дыхательной системы: диспноэ, сухой кашель, бронхоспазм, апноэ.
Со стороны системы кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения, нейтропения, агранулоцитоз, анемия (снижение концентрации гемоглобина, гематокрита, эритроцитопения), при длительном лечении возможно небольшое снижение гемоглобина и гематокрита, в отдельных случаях - агранулоцитоз.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Чаще всего выраженное снижение АД возникает при снижении объема жидкости, вызванном терапией диуретиками, уменьшением содержания соли в пище, диализом, диареей или рвотой. При хронической сердечной недостаточности с одновременной почечной недостаточностью или без нее возможно выраженное снижение АД. Чаще выраженное снижение АД выявляется у больных с тяжелой стадией хронической сердечной недостаточности, как следствие применения диуретиков в высоких дозах, гипонатриемии или нарушенной функции почек. У таких больных лечение Диротоном надо начинать под строгим контролем врача (с осторожностью проводить подбор дозы препарата и диуретиков).
Подобных правил следует придерживаться при назначении Диротона больным ИБС, цереброваскулярной недостаточностью, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда или инсульту.
Транзиторная гипотензивная реакция не является противопоказанием для приема следующей дозы препарата.
До начала лечения Диротоном, по возможности, следует нормализовать концентрацию натрия и/или восполнить потерянный объем жидкости, тщательно контролировать действие начальной дозы Диротона на АД пациента.
Лечение симптоматической артериальной гипотензии состоит из обеспечения постельного режима и, в случае необходимости, в/в введения жидкости (инфузия физиологического раствора). Преходящая артериальная гипотензия не является противопоказанием для лечения препаратом Диротон®, однако, может потребоваться временная отмена его, либо снижение дозы.
Лечение препаратом Диротон® противопоказано в случае кардиогенного шока и при остром инфаркте миокарда, если, назначение вазодилататора может существенно ухудшить показатели гемодинамики, например, когда систолическое АД не превышает 100 мм рт. ст.
У больных с острым инфарктом миокарда снижение функции почек (концентрация креатинина в плазме крови более 177 мкмоль/л и/или протеинурия более 500 мг/24 ч) является противопоказанием для применения препарата Диротон®. В случае развития почечной недостаточности в ходе лечения лизиноприлом (концентрация креатинина в плазме крови более 265 мкмоль/л либо вдвое превышает исходный уровень), врач должен решить вопрос о необходимости прекращения лечения.
При двустороннем стенозе почечных артерий и стенозе почечной артерии единственной почки, а также при гипонатриемии и/или снижении ОЦК или недостаточности кровообращения артериальная гипотензия, вызванная приемом препарата Диротон®, может привести к снижению функции почек с последующим развитием обратимой (после отмены препарата) острой почечной недостаточности. Небольшое временное повышение концентрации мочевины в крови и креатинина может наблюдаться в случаях нарушенной функции почек, особенно на фоне одновременно проводимого лечения диуретиками. В случаях значительного снижения функции почек (КК менее 30 мл/мин) требуется осторожность и контроль почечной функции.
Показания
— эссенциальная и реноваскулярная артериальная гипертензия (в виде монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными препаратами);
— хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии);
— острый инфаркт миокарда (в первые 24 ч со стабильными показателями гемодинамики для поддержания этих показателей и профилактики дисфункции левого желудочка и сердечной недостаточности);
— диабетическая нефропатия (для снижения альбуминурии у пациентов с инсулинзависимым сахарным диабетом при нормальном АД и у пациентов с инсулиннезависимым сахарным диабетом с артериальной гипертензией).
Противопоказания
— идиопатический ангионевротический отек в анамнезе (в т.ч. при применении ингибиторов АПФ);
— наследственный отек Квинке;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к лизиноприлу или другим ингибиторам АПФ.
С осторожностью следует назначать препарат при двустороннем стенозе почечных артерий или стенозе артерии единственной почки, состоянии после трансплантации почки, почечной недостаточности (КК менее 30 мл/мин), стенозе устья аорты, гипертрофической обструктивной кардиомиопатии, первичном гиперальдостеронизме, артериальной гипотензии, цереброваскулярных заболеваниях (в т.ч. недостаточности мозгового кровообращения), ИБС, тяжелых формах сахарного диабета, тяжелой хронической сердечной недостаточности, системных заболеваниях соединительной ткани (в т.ч. склеродермии, системной красной волчанке), угнетении костномозгового кроветворения, гиповолемических состояниях (в т.ч. в результате диареи, рвоты); гипонатриемии
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, триамтерен, амилорид), препаратами калия, заменителями соли, содержащими калий, повышается риск развития гиперкалиемии, особенно у больных с нарушенной функцией почек. Поэтому совместное назначение возможно только на основе индивидуального решения врача при регулярном контроле содержания калия в сыворотке крови и функции почек.
При одновременном применении с бета-адреноблокаторами, блокаторами медленных кальциевых каналов, диуретиками и другими гипотензивными средствами наблюдается усиление гипотензивного действия препарата.
При одновременном применении ингибиторов АПФ и препаратов золота (натрия ауротиомалат) в/в, описан симптомокомплекс, включающий гиперемию лица, тошноту, рвоту и артериальную гипотензию.
При одновременном применении с вазодилататорами, барбитуратами, фенотиазинами, трициклическими антидепрессантами, этанолом усиливается гипотензивное действие препарата.
(6059)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо 1 раз/, при всіх показаннях, незалежно від прийому їжі, бажано в один і той же час доби. При есенціальній гіпертензії хворим, не отримують інші антигіпертензивні засоби, призначають по 10 мг 1 раз/ Звичайна добова підтримуюча доза - 20 мг. Максимальна добова доза - 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід врахувати при збільшенні дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе комбінування препарату з іншими гіпотензивними коштівтвами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, то їх прийом слід припинити за 2-3 дні до початку застосування Диротона. Якщо неможливо відмінити діуретики, початкова доза Диротона не повинна перевищувати 5 мг/ У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 год), оскільки може виникнути виражене зниження АТ. При реноваскулярной гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю РААС також доцільно призначати бобільш низьку початкову дозу - 2.5-5 мг/ під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, концентрації калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску.
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, чотирикутні, двоопуклі, з маркуванням "10" на одному боці та з рискою - на іншій.Склад
лізиноприлу дигідрат 10.89 мг, що відповідає вмісту лізиноприлу 10 мг
Допоміжні речовини: магнію стеарат, тальк, манітол, крохмаль кукурудзяний, каль��ія гідрофосфату дигідрат.Фармакологічна дія
Інгібітор АПФ, зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландинів. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск в легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові і підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих з хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються дією на тканинні ренін-ангиотензиновые системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда і стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих хронічною серцевою недостатністю, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.
Початок дії препарату - через 1 год, д��стигает максимуму через 6-7 год і зберігається протягом 24 год. Тривалість ефекту залежить також від величини прийнятої дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не спостерігали вираженого підвищення артеріального тиску.
Диротон® зменшує альбумінурію. У хворих з гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих цукровим діабетом і не ��риводит до почастішання випадків гіпоглікемії.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому лізиноприлу всередину Cmax досягається через 7 ч. Середня ступінь абсорбції лізиноприлу становить близько 25%, при значній міжіндивідуальної варіабельності (6-60%). Прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу.
Розподіл
Лізиноприл слабко зв'язується з білками плазми крові. Проникність через ГЕБ і плацентарний бар'єр-низька.
Метаболізм
Лізиноприл не піддається метаболізму.
Виведення
Виводиться ісключительно нирками у незміненому вигляді. Після багаторазового прийому ефективний T1/2 становить 12 год.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція і кліренс лізиноприлу знижені.
Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC і T1/2 лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими тільки тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв.
У пацієнтів літнього віку концентрація препарату в плазмі крові та AUC в 2 рази більше, ніж у молодих пацієнтів.
Лізиноприл виводиться з організму шляхом гемодіалізу.Побічні дії
Найбільш часто зустрічаються побічні ефекти: запаморочення, головний біль (5-6%), слабкість, діарея, сухий кашель (3%), нудота, блювання, ортостатична гіпотензія, шкірний висип, біль у грудях (1-3%).
Частота інших побічних реакцій - менше 1%.
З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях; рідко - ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, нпорушення AV-провідності, інфаркт міокарда.
З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, порушення смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний і холестатичний), жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гіпербілірубінемія, підвищення активності печінкових трансаміназ.
З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищене потовиділення, фотосенсибілізація, шкірний свербіж, випадання волосся.
З боку нервової системи: лабільність настрою, порушення концентруції уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ; рідко - астенічний синдром, сплутаність свідомості.
З боку дихальної системи: диспное, сухий кашель, бронхоспазм, апное.
З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенія), при тривалому лікуванні можливе невелике зниження гемоглобіну і гематокриту, в окремих випадках - агранулоцитоз.Особливоостюки продажу
рецептурніОсобливі умови
Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму рідини, викликаному терапією діуретиками, зменшенням вмісту солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. При хронічній серцевій недостатності з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску. Найчастіше виражене зниження АТ виявляється у хворих з тяжкою стадією хронічної серцевої недостатності, як наслідок застосування діуретиків у високих дозах, гіпонатріємії або порушеною функции нирок. У таких хворих лікування Диротоном треба починати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату і діуретиків).
Подібних правил слід дотримуватися при призначенні Диротона хворим ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату.
До початку лікування Диротоном, по можливості, слід нормалізувати ко��центрацию натрію і/або відновити втрачений об'єм рідини, ретельно контролювати дію початкової дози Диротона на АТ пацієнта.
Лікування симптоматичної артеріальної гіпотензії складається з забезпечення постільного режиму і, в разі необхідності, в/в введення рідини (інфузія фізіологічного розчину). Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для лікування препаратом Диротон®, однак, може знадобитися тимчасова відміна його, або зниження дози.
Лікування препаратом Диротон® противопоказ��але у випадку кардіогенного шоку й при гострому інфаркті міокарда, якщо призначення вазодилататора може істотно погіршити показники гемодинаміки, наприклад, коли систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст.
У хворих із гострим інфарктом міокарда зниження функції нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові більше 177 мкмоль/л та/або протеїнурією понад 500 мг/24 год) є протипоказанням для застосування препарату Диротон®. У випадку розвитку ниркової недостатності в ході лікування лізиноприлом (концентрація креатиніну в плазмі крові б��понад 265 мкмоль/л або вдвічі перевищує вихідний рівень) лікар повинен вирішити питання про необхідність припинення лікування.
При двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі ниркової артерії єдиної нирки, а також при гіпонатріємії й/або зниженні ОЦК або недостатності кровообігу артеріальна гіпотензія, спричинена прийомом препарату Диротон®, може призвести до зниження функції нирок із наступним розвитком оборотної (після відміни препарату) гострої ниркової недостатності. Невелике тимчасове підвищення концентрації сечіпровини в крові й креатиніну може спостерігатися у випадках порушеної функції нирок, особливо на тлі одночасно проводиться лікування діуретиками. У випадках значного зниження функції нирок (КК менше 30 мл/хв) потрібна обережність і контроль ниркової функції.Свідчення
— есенціальна й реноваскулярна гіпертензія (у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами);
— хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії);
— гострий інфаркт міокарда (в первые 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримання цих показників і профілактики дисфункції лівого шлуночка і серцевої недостатності);
— діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з інсулінзалежним цукровим діабетом при нормальному тиску і у пацієнтів з інсулінонезалежний цукровий діабет з артеріальною гіпертензією).Протипоказання
— ідіопатичний ангіоневротичний набряк в анамнезі (у т. ч. при застосуванні інгібіторів АПФ);
— спадковий набряк Квінке;
— вік ��про 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до лизиноприлу або інших інгібіторів АПФ.
З обережністю слід призначати препарат при двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирки, ниркову недостатність (КК менше 30 мл/хв), стенозі гирла аорти, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, первинному гіперальдостеронізмі, артеріальної гіпотензії, цереброваскулярних захворюваннях (у т. ч. недостатності мозковового кровообігу), ІХС, тяжких формах цукрового діабету, тяжкої хронічної серцевої недостатності, системних захворюваннях сполучної тканини (у т. ч. склеродермії, системному червоному вовчаку), пригнічення кістковомозкового кровотворення, гиповолемических станах (у т. ч. внаслідок діареї, блювання); гіпонатрієміїЛікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкалиемии, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Тому спільне призначення можливе лише на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові і функції нирок.
При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами, блокаторами повільних кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними засобами спостерігається посилення гіпотензивної дії препарату.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (натрію ауротиомалат) в/в, опис��н симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію.
При одночасному застосуванні з вазодилататорами, барбітуратами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, етанолом посилюється гіпотензивна дія препарату.
