Дозировка
Таблетки следует принимать внутрь, не разжевывая. При артериальной гипертензии рекомендуемая доза Диована составляет 80 мг 1 раз/ ежедневно вне зависимости от расы, возраста и пола больного. Антигипертензивный эффект наблюдается в первые 2 недели лечения; максимальный эффект отмечается через 4 недели. Тем больным, у которых не удается достичь адекватного снижения АД, суточная доза Диована может быть увеличена до 320 мг или дополнительно назначены диуретики. При хронической сердечной недостаточности рекомендуемая начальная доза Диована составляет 40 мг 2 ежедневно. Дозу Диована следует постепенно увеличить до 80 мг 2, а при хорошей переносимости - 160 мг 2 При этом может потребоваться снижение доз одновременно принимаемых диуретиков. Максимальная суточная доза Диована составляет 320 мг в 2 приема. Оценка состояния пациентов с хронической сердечной недостаточностью должна включать оценку состояния функции почек. В период после перенесенного инфаркта миокарда лечение следует начинать в течение 12 ч после перенесенного инфаркта миокарда. Начальная доза составляет 20 мг (1/2 таблетки 40 мг) 2 Повышение дозы проводится методом титрования (40 мг, 80 мг, 160 мг 2) в течение нескольких последующих недель, до достижения целевой дозы 160 мг 2 Максимальная суточная доза составляет 320 мг в 2 приема. Как правило, рекомендуется достижение дозы до 80 мг 2 к концу второй недели лечения. Достижение максимальной целевой дозы по 160 мг 2 рекомендуется к концу третьего месяца терапии Диованом. Достижение целевой дозы зависит от переносимости валсартана в период титрования. В случае развития гипотензии, сопровождающейся клиническими проявлениями или нарушениями функции почек, следует рассмотреть возможность снижения дозы. Оценка состояния больных в период после перенесенного инфаркта миокарда должна включать оценку функции почек. Не требуется коррекции режима дозирования больным с нарушением функции почек и больным с печеночной недостаточностью небилиарного генеза без явлений холестаза.
Передозировка
выраженное снижение АД, которое может привести к коллапсу и/или шоку.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой
Состав
валсартан 80 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, кросповидон, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат, гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза), макрогол 8000, титана диоксид (Е171), железа оксид красный (Е172), железа оксид желтый (Е172).
Фармакологическое действие
Специфический антагонист рецепторов ангиотензина II. Избирательно блокирует рецепторы подтипа AT1, которые ответственны за известные эффекты ангиотензина II. Следствием блокады AT1-рецепторов является повышение плазменной концентрации ангиотензина II, который может стимулировать незаблокированные AT2-рецепторы. Диован не имеет сколько-нибудь выраженной агонистической активности в отношении AT1-рецепторов. Сродство Диована к рецепторам подтипа AT1 примерно в 20 000 раз выше, чем к рецепторам подтипа AT2.
Вероятность возникновения кашля при применении валсартана очень низкая, что связано с отсутствием влияния на АПФ, который отвечает за деградацию брадикинина. Сравнение Диована с ингибитором АПФ показало, что частота развития сухого кашля была достоверно (р<0.05) ниже у больных, получавших Диован®, чем у больных, получавших ингибитор АПФ (2.6% против 7.9% соответственно). У больных, у которых ранее при лечении ингибитором АПФ развивался сухой кашель, при лечении Диованом это осложнение было отмечено в 19.5% случаев, а при лечении тиазидным диуретиком - в 19.0% случаев, в то время как в группе больных, получавших лечение ингибитором АПФ, кашель наблюдался в 68.5% случаев (р<0.05). Валсартан не вступает во взаимодействие и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, имеющие важное значение для регуляции функций сердечно-сосудистой системы.
При лечении Диованом больных с артериальной гипертензией отмечается снижение АД, не сопровождающееся изменением ЧСС.
После назначения внутрь разовой дозы препарата у большинства больных начало антигипертензивного действия отмечается в пределах 2 ч, а максимальное снижение АД достигается в пределах 4-6 ч. После приема препарата антигипертензивное действие сохраняется более 24 ч. При повторных назначениях препарата максимальное снижение АД, вне зависимости от принятой дозы, обычно достигается в пределах 2-4 недель и поддерживается на достигнутом уровне в ходе длительной терапии. В случае комбинации препарата с гидрохлоротиазидом достигается достоверное дополнительное снижение АД.
Внезапное прекращение приема Диована не сопровождается резким повышением АД или другими нежелательными клиническими последствиями.
Механизм действия Диована при хронической сердечной недостаточности (ХСН) основан на его способности устранять отрицательные последствия хронической гиперактивации РААС и ее главного эффектора - ангиотензина II, а именно - вазоконстрикцию; задержку жидкости в организме; пролиферацию клеток, ведущую к ремоделированию органов-мишеней (сердце, почки, сосуды); стимуляцию избыточного синтеза гормонов, действующих синергично с РААС (катехоламинов, альдостерона, вазопрессина, эндотелина). На фоне применения валсартана при ХСН уменьшается преднагрузка, снижается давление заклинивания в легочных капиллярах (ДЗЛК) и диастолическое давление в легочной артерии, повышается сердечный выброс. Наряду с гемодинамическими эффектами валсартан, за счет опосредованной блокады синтеза альдостерона, уменьшает задержку натрия и воды в организме.
Установлено, что препарат не оказывал существенного влияния на концентрацию общего холестерина, мочевой кислоты, а также при исследовании натощак - на концентрацию триглицеридов и глюкозы в сыворотке крови.
Хроническая сердечная недостаточность (ХСН)
Гемодинамика и нейрогормоны. В двух непродолжительных исследованиях у больных ХСН (II-IV функциональный класс по классификации NYHA) и давлением заклинивания в легочных капиллярах (ДЗЛК)?15 мм рт.ст. изучали гемодинамику и уровень нейрогормонов в сыворотке крови. У больных, постоянно получающих ингибиторы АПФ, валсартан, назначаемый на фоне ингибитора АПФ в разовой и повторных дозах, приводил к улучшению показателей гемодинамики, в т.ч. к снижению ДЗЛК, диастолического давления в легочной артерии и систолического АД (САД). После 28 дней терапии наблюдалось снижение концентраций альдостерона и норадреналина в крови. У больных, не получавших ингибиторы АПФ в течение, по меньшей мере, 6 месяцев, после 28 дней терапии валсартан достоверно снижал ДЗЛК, системное сосудистое сопротивление, САД и сердечный выброс.
Заболеваемость и смертность. Было изучено влияние валсартана, по сравнению с плацебо, на заболеваемость и смертность у больных хронической сердечной недостаточностью II (62%), III (36%) и IV (2%) функционального класса по классификации NYHA с фракцией выброса левого желудочка (ФВЛЖ)<40% и внутренним диастолическим диаметром левого желудочка (ВДДЛЖ) >2.9 см/м2, находящихся на традиционной терапии, которая включала ингибиторы АПФ (93%), диуретики (86%), дигоксин (67%) и бета-адреноблокаторы (36%). Средняя длительность периода наблюдения составила почти 2 года; средняя суточная доза Диована – 254 мг. Два первичных критерия эффективности включали смертность от всех причин (время до смерти) и заболеваемость, связанную с сердечной недостаточностью (время до первого события), которые оценивались по следующим показателям: смерть, внезапная смерть с реанимацией, госпитализация по поводу сердечной недостаточности, в/в введение инотропных или сосудорасширяющих препаратов в течение 4 или более часов без госпитализации. Показатель смертности от всех причин в группах валсартана и плацебо был сопоставимым. По сравнению с группой плацебо, заболеваемость в группе больных, получавших валсартан, достоверно снизилась на 13.2%. Основным параметром эффективности было уменьшение на 27.5% времени до первой госпитализации по поводу сердечной недостаточности. Этот эффект был максимально выражен у больных, не получавших ингибиторы АПФ или бета-адреноблокаторы.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема препарата внутрь всасывание валсартана происходит быстро, однако степень всасывания варьирует в широких пределах. Средняя величина абсолютной биодоступности Диована составляет 23%.
В диапазоне изученных доз кинетика валсартана имеет линейный характер. При повторном применении препарата изменений кинетических показателей не отмечалось.
При назначении Диована с пищей AUC уменьшается на 48%, хотя начиная примерно с 8-го часа после приема препарата концентрации валсартана в плазме в группе пациентов, принимавших его с пищей, и в группе, принимавшей натощак, одинаковые. Уменьшение AUC не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, поэтому Диован® можно назначать вне зависимости от приема пищи.
Распределение
При приеме препарата 1 раз/ кумуляция незначительная. Концентрации валсартана в плазме крови у женщин и мужчин были одинаковы.
Валсартан в значительной степени (на 94-97%) связывается с белками сыворотки крови, преимущественно с альбумином. Vd в период равновесного состояния низкий (около 17 л).
Выведение
По сравнению с печеночным кровотоком (около 30 л/ч) плазменный клиренс валсартана происходит относительно медленно (около 2 л/ч). T1/2 составляет около 9 ч. Количество валсартана, выводящегося с калом, составляет 70% (от величины принятой внутрь дозы). С мочой выводится около 30%, преимущественно в неизмененном виде.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У некоторых больных пожилого возраста системное действие валсартана было несколько более выраженным, чем у больных молодого возраста, однако не было показано какой-либо клинической значимости этого.
Не было выявлено корреляции между функцией почек и системным действием валсартана, что и следовало ожидать, учитывая, что для данного вещества почечный клиренс составляет только 30% от величины общего клиренса. Поэтому у больных с нарушением функции почек коррекции дозы препарата не требуется. Пока не проведено исследований фармакокинетики препарата у больных, находящихся на гемодиализе. Однако валсартан имеет высокую степень связывания с белками плазмы, поэтому его выведение при гемодиализе маловероятно.
Около 70% от величины всосавшейся дозы валсартана экскретируется с желчью, преимущественно в неизмененном виде. Валсартан не подвергается значительной биотрансформации, системное действие валсартана не коррелирует со степенью нарушений функции печени. Поэтому у больных с печеночной недостаточностью небилиарного происхождения и при отсутствии холестаза не требуется коррекции дозы Диована. Было показано, что у больных с билиарным циррозом печени или обструкцией желчевыводящих путей AUC валсартана увеличивается приблизительно в 2 раза.
Побочные действия
Инфекции и инвазии: часто - вирусные инфекции; иногда - инфекции верхних отделов дыхательных путей, фарингит, синусит, чувство усталости; очень редко - ринит.
Со стороны системы кроветворения: часто - нейтропения; очень редко - тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: очень редко - реакции повышенной чувствительности, включая сывороточную болезнь.
Со стороны ЦНС: часто - постуральное головокружение2; иногда - вертиго, обморок1, бессонница, снижение либидо; редко - головокружение4; очень редко - головная боль4.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - ортостатическая гипотензия2; иногда - артериальная гипотензия1,4, сердечная недостаточность1; очень редко - васкулит.
Со стороны дыхательной системы: иногда - кашель.
Со стороны пищеварительной системы: иногда - диарея, боли в животе; очень редко - тошнота4.
Дерматологические реакции: очень редко - ангионевротический отек3; сыпь, зуд.
Со стороны костно-мышечной системы: иногда - боль в спине; очень редко - артралгия, миалгия.
Со стороны мочевыделительной системы: очень редко - нарушения функции почек3,4, острая почечная недостаточность3, почечная недостаточность3.
Прочие: иногда - чувство усталости, астения, отеки
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Во время лечения Диованом у больных с эссенциальной артериальной гипертензией не требуется регулярного контроля лабораторных показателей.
У пациентов с выраженным дефицитом в организме натрия и/или ОЦК, например, получающих высокие дозы диуретиков, в редких случаях в начале лечения Диованом может возникать артериальная гипотензия, сопровождающаяся клиническими проявлениями. Перед началом лечения Диованом следует провести коррекцию содержания в организме натрия и/или ОЦК, например путем уменьшения дозы диуретика.
В случае развития гипотензии пациента следует уложить, ноги приподнять и, при необходимости, провести в/в инфузию 0.9% раствора натрия хлорида. После того как АД стабилизируется, лечение Диованом можно продолжать.
Применение Диована коротким курсом у 12 больных с реноваскулярной гипертензией, развившейся вторично вследствие одностороннего стеноза почечной артерии, не привело к сколько-нибудь существенным изменениям почечной гемодинамики, концентрации креатинина сыворотки крови или азота мочевины крови. Однако учитывая, что другие лекарственные средства, влияющие на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, могут вызвать повышение концентраций мочевины и креатинина в сыворотке крови у больных с двусторонним или односторонним стенозом почечной артерии, в качестве меры предосторожности рекомендуется систематический контроль этих показателей.
Пациентам с нарушением функции почек не требуется коррекции дозы препарата. Однако при выраженных нарушениях (когда КК составляет <10 мл/мин) рекомендуется соблюдать осторожность.
У пациентов с печеночной недостаточностью не требуется коррекции дозы препарата, за исключением случаев холестаза. Валсартан выводится главным образом в неизмененном виде с желчью, и было показано, что у больных с обструкцией желчевыводящих путей клиренс валсартана снижен. При назначении валсартана этим больным следует соблюдать особую осторожность.
У больных с ХСН или после перенесенного инфаркта миокарда, начинающих лечение Диованом, часто отмечается некоторое снижение АД, в связи с чем рекомендуется контролировать АД в начале терапии. При соблюдении рекомендаций по режиму дозирования в случае выраженного снижения АД, как правило, не требуется отмены Диована.
Вследствие ингибирования ренин-ангиотензин-альдостероновой системы у чувствительных пациентов с ХСН возможны изменения функции почек. У больных с тяжелой ХСН лечение ингибиторами АПФ и антагонистами ангиотензиновых рецепторов может сопровождаться олигурией и/или нарастанием азотемии и (редко) острой почечной недостаточностью и/или смертельным исходом. Поэтому необходима оценка степени нарушения функции почек у пациентов с сердечной недостаточностью и пациентов, перенесших острый инфаркт миокарда.
У пациентов с ХСН следует соблюдать осторожность при применении комбинации ингибитора АПФ, бета-блокатора и валсартана.
При артериальной гипертензии Диован® может назначаться как в качестве монотерапии, так и совместно с другими антигипертенз
Показания
— артериальная гипертензия;
— хроническая сердечная недостаточность (II-IV функциональный класс по классификации NYHA) у больных, получающих стандартную терапию, в т.ч. диуретиками, препаратами наперстянки, а также ингибиторами АПФ или бета-адреноблокаторами (не одновременно). Применение всех перечисленных препаратов не является обязательным;
— для повышения выживаемости пациентов с острым инфарктом миокарда, осложненным левожелудочковой недостаточностью и/или систолической дисфункцией левого желудочка, при наличии стабильных показателей гемодинамики.
Противопоказания
— беременность;
— период лактации;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при двустороннем стенозе почечных артерий, стенозе артерии единственной почки, при соблюдении диеты с ограничением натрия, при состояниях, сопровождающихся снижением ОЦК (в т.ч. диарея, рвота), при печеночной недостаточности на фоне обструкции желчевыводящих путей, при почечной недостаточности (КК менее 10 мл/мин) (в т. ч. больным, находящимся на гемодиализе).
Лекарственное взаимодействие
Клинически значимого взаимодействия препарата Диован® с другими лекарственными средствами до сих пор отмечено не было. Было изучено взаимодействие со следующими препаратами: циметидин, варфарин, фуросемид, дигоксин, атенолол, индометацин, гидрохлоротиазид, амлодипин и глибенкламид.
Поскольку Диован® не подвергается сколько-нибудь существенному метаболизму, для него маловероятны клинически значимые взаимодействия с другими лекарственными препаратами - индукторами или ингибиторами системы цитохрома P450. Несмотря на то, что валсартан в значительной степени связывается с белками плазмы крови, in vitro не было выявлено какого-либо взаимодействия на данном уровне с целым рядом молекул, имеющих такое же высокое связывание с белками плазмы, например, диклофенаком, фуросемидом и варфарином.
Одновременное применение калийсберегающих диуретиков (например, спиронолактона, триамтерена, амилорида), препаратов калия или солей, содержащих калий
(6051)
Дозування
Таблетки слід приймати внутрішньо, не розжовуючи. При артеріальній гіпертензії рекомендована доза Диована становить 80 мг 1 раз/ щодня незалежно від раси, віку та статі хворого. Антигіпертензивний ефект спостерігається в перші 2 тижні лікування; максимальний ефект спостерігається через 4 тижні. Тим хворим, у яких не вдається досягти адекватного зниження артеріального тиску, добова доза Диована може бути збільшена до 320 мг або додатково призначені діуретики. При хронічній серцевій недостатності рекомендована початкова доза Диована становить 40 мг 2 щодня. Дозу Диована слід поступово збільшити до 80 мг 2, а при добрій переносимості - 160 мг 2 При цьому може знадобитися зниження доз одночасно прийнятих діуретиків. Максимальна добова доза Диована становить 320 мг у 2 прийоми. Оцінка стану пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю повинна включати оцінку стану функції нирок. В період після перенесеного інфаркту міокарда лікування слід починати протягом 12 год після перенесеного інфаркту міокарда. Початкова доза становить 20 мг (1/2 таблетки 40 мг) 2 Підвищення дози проводиться методом титрування (40 мг, 80 мг, 160 мг 2) протягом кількох наступних тижнів, до досягнення цільової дози 160 мг 2 Максимальна добова доза становить 320 мг у 2 прийоми. Як правило, рекомендується досягнення дози до 80 мг 2 до кінця другого тижня лікування. Досягнення максимальної цільової дози 160 мг 2 рекомендується до кінця третього місяця терапії Диованом. Досягнення цільової дози залежить від переносимості валсартану в період титрування. У разі розвитку гіпотензії, що супроводжується клінічними�� проявами або порушеннями функції нирок, слід розглянути можливість зниження дози. Оцінка стану хворих в період після перенесеного інфаркту міокарда повинна включати оцінку функції нирок. Не потрібно корекції режиму дозування хворим з порушенням функції нирок та хворим з печінковою недостатністю небіліарного ґенезу без явищ холестазу.Передозування
виражене зниження артеріального тиску, яке може призвести до колапсу і/або шоку.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкоюСклад
валсартан 80 мг
<br /> Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), макрогол 8000, титану діоксид (Е171), заліза оксид червоний (Е172), заліза оксид жовтий (Е172).Фармакологічна дія
Специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Вибірково блокує рецептори підтипу AT1, які є відповідальними за відомі ефекти ангіотензину II. Наслідком блокади AT1-рецепторів є підвищення плазмової концентрації ангіотензину II, ��який може стимулювати заблоковані AT2-рецептори. Диован не має скільки-небудь вираженої агонистической активності відносно AT1-рецепторів. Спорідненість Диована до рецепторів підтипу AT1 приблизно у 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу AT2.
Ймовірність виникнення кашлю при застосуванні препарату дуже низька, що пов'язано з відсутністю впливу на АПФ, який відповідає за деградацію брадикініну. Порівняння Диована з інгібітором АПФ показало, що частота випадків сухого кашлю була достовірно (р<0.05) нижче у хворих, получавш��х Диован®, ніж у хворих, які одержували інгібітор АПФ (2.6% проти 7.9% відповідно). У хворих, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель, при лікуванні Диованом це ускладнення було відзначено у 19.5% випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком - у 19.0% випадків, в той час як у групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68.5% випадків (р<0.05). Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судина��стій системи.
При лікуванні Диованом хворих з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, що не супроводжується зміною ЧСС.
Після призначення разової дози препарату у більшості хворих початок антигіпертензивної дії відмічається в межах 2 год, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 год Після прийому препарату, антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 год. При повторних призначеннях препарату максимальне зниження АТ, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається протягом 2-4 тижнівялина і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. У разі комбінації препарату з гідрохлоротіазидом досягається достовірне додаткове зниження артеріального тиску.
Раптове припинення прийому Диована не супроводжується різким підвищенням АТ або іншими небажаними клінічними наслідками.
Механізм дії Диована при хронічній серцевій недостатності (ХСН) заснований на його здатності усувати негативні наслідки хронічної гіперактивації РААС і її головного ефектора - ангіотензину II, а іменно - вазоконстрикцію; затримку рідини в організмі; проліферацію клітин, що веде до ремоделированию органів-мішеней (серце, нирки, судини); стимуляцію надлишкового синтезу гормонів, що діють синергічно з РААС (катехоламінів, альдостерону, вазопресину, ендотеліну). На тлі застосування валсартану при ХСН зменшується переднавантаження, знижується тиск заклинювання в легеневих капілярах (ДЗЛК) і діастолічний тиск в легеневій артерії, підвищується серцевий викид. Поряд з гемодинамічними ефектами валсартан, за рахунок опосередкованої ��локады синтезу альдостерону, зменшує затримку натрію і води в організмі.
Встановлено, що препарат не чинив істотного впливу на концентрацію загального холестерину, сечової кислоти, а також при дослідженнях натщесерце - на концентрацію тригліцеридів і глюкози в сироватці крові.
Хронічна серцева недостатність (ХСН)
Гемодинаміка та нейрогормоны. У двох нетривалих дослідженнях у хворих на ХСН (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) і тиском заклинювання в легеневих капілярах (ДЗЛК)?15 мм рт.ст. вивчали гемодинаміку і рівень нейрогормонов в сироватці крові. У хворих, які постійно отримують інгібітори АПФ, валсартан, який призначається на тлі інгібітору АПФ у разової і повторних дозах, приводив до поліпшення показників гемодинаміки, в т. ч. до зниження ДЗЛК, діастолічного тиску в легеневій артерії і систолічного АТ (сат). Після 28 днів терапії спостерігалося зниження концентрації альдостерону і норадреналіну в крові. У хворих, які не отримували інгібітори АПФ протягом, щонайменше, 6 місяців, після 28 днів терапії валсартан достовірно снижав ДЗЛК, системний судинний опір, САД і серцевий викид.
Захворюваність і смертність. Було вивчено вплив валсартану порівняно з плацебо, на захворюваність і смертність у хворих хронічною серцевою недостатністю II (62%), III (36%) і IV (2%) функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛЖ)<40% і внутрішнім діастолічним діаметром лівого шлуночка (ВДДЛЖ) >2.9 см/м2, що знаходяться на традиційній терапії, яка включала інгібітори АПФ (93%), діуретики (86%), дигоксин (67%) і бета-адреноблокаторы (36%). Середня тривалість періоду спостереження склала майже 2 року; середня добова доза Диована – 254 мг. Два первинних критерію ефективності включали смертність від усіх причин (час до смерті) і захворюваність, пов'язану з серцевою недостатністю (час до першої події), які оцінювались за такими показниками: смерть, раптова смерть з реанімацією, госпіталізація з приводу серцевої недостатності, в/в введення инотропных або судинорозширювальних препаратів протягом 4 або більше годин без госпіталізації. Показник ��мертности від усіх причин в групах валсартану і плацебо був порівнянним. Порівняно з групою плацебо, захворюваність у групі хворих, які отримували валсартан, достовірно знизилася на 13.2%. Основним параметром ефективності було зменшення на 27.5% часу до першої госпіталізації з приводу серцевої недостатності. Цей ефект був максимально виражений у хворих, які не отримували інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому препарату внутрішньо всмоктування валсартану відбувається швидко, однак ступінь��ень всмоктування варіює в широких межах. Середня величина абсолютної біодоступності Диована становить 23%.
В діапазоні вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному застосуванні препарату змін кінетичних показників не відзначалося.
При призначенні Диована з їжею AUC зменшується на 48%, хоча, починаючи приблизно з 8 год після прийому препарату концентрація препарату в плазмі у групі пацієнтів, що приймали його з їжею, і в групі, яка приймала натщесерце, однакові. Зменшення AUC не супроводжуючих��ться клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому Диован® можна призначати незалежно від прийому їжі.
Розподіл
При прийомі препарату 1 раз/ кумуляція незначна. Концентрації валсартану в плазмі крові у жінок і чоловіків були однакові.
Валсартан значною мірою (на 94-97%) зв'язується з білками сироватки крові, переважно з альбуміном. Vd в період рівноважного стану низький (приблизно 17 л).
Виведення
Порівняно з печінковим кровотоком (близько 30 л/год), плазмовий клі��енс валсартану відбувається відносно повільно (приблизно 2 л/год). T1/2 становить близько 9 год. Кількість валсартану, выводящегося з калом, становить 70% (від величини прийнятої внутрішньо дози). З сечею виводиться близько 30%, переважно у незміненому вигляді.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У деяких хворих літнього віку системний дію валсартану був дещо більше виражений, ніж у хворих молодого віку, однак, не було показано будь-якої клінічної значущості цього.
Не було виявлено кореляції мо��ду функцією нирок і системною дією препарату, що і слід було очікувати, враховуючи, що для даної речовини нирковий кліренс становить лише 30% від величини загального кліренсу. Тому у хворих з порушенням функції нирок корекція дози препарату не потрібна. Поки не проведено досліджень фармакокінетики препарату у хворих, які перебувають на гемодіалізі. Однак валсартан має високий ступінь зв'язування з білками плазми, тому його виведення при гемодіалізі малоймовірне.
Близько 70% від величини всосавшейся дози валсартану экскретируется з жовчю, переважно у незміненому вигляді. Валсартан не піддається значній біотрансформації, системна дія валсартану не корелює зі ступенем порушень функції печінки. Тому у хворих з печінковою недостатністю небіліарного походження і при відсутності холестазу не потребують корекції дози Диована. Було показано, що у хворих з біліарним цирозом печінки або обструкцією жовчовивідних шляхів AUC валсартану збільшується приблизно в 2 рази.Побічні дії
Інфекції та інвазії: часто - вируснті інфекції; іноді - інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, фарингіт, синусит, відчуття втоми; дуже рідко - риніт.
З боку системи кровотворення: часто - нейтропенія; дуже рідко - тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: дуже рідко - реакції підвищеної чутливості, включаючи сироваткову хворобу.
З боку ЦНС: часто - постуральне головокружение2; іноді - вертиго, обморок1, безсоння, зниження лібідо; рідко - головокружение4; дуже рідко - головний боль4.
З боку серцево-судинної системемы: часто - ортостатична гипотензия2; іноді - артеріальна гипотензия1,4, серцева недостаточность1; дуже рідко - васкуліт.
З боку дихальної системи: іноді - кашель.
З боку травної системи: іноді - діарея, біль у животі; дуже рідко - тошнота4.
Дерматологічні реакції: дуже рідко - ангіоневротичний отек3; висип, свербіж.
З боку кістково-м'язової системи: іноді - біль у спині; дуже рідко - артралгія, міалгія.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко - порушення функції нирок3,4, гостра ниркова недостаточность3, ниркова недостаточность3.
Інші: іноді - відчуття втоми, астенія, набрякиОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Під час лікування Диованом у хворих з есенціальною артеріальною гіпертензією не потребує регулярного контролю лабораторних показників.
У пацієнтів з вираженим дефіцитом в організмі натрію та/або ОЦК, наприклад, що отримують високі дози діуретиків, зрідка на початку лікування Диованом може виникати артеріальна гіпотензія, що супроводжується клин��специфічними проявами. Перед початком лікування Диованом слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові, наприклад, шляхом зменшення дози діуретика.
У випадку розвитку гіпотензії пацієнта слід покласти, ноги підняти і, при необхідності, провести в/в інфузію 0.9% розчину натрію хлориду. Після того як ПЕКЛО стабілізується, лікування Диованом можна продовжувати.
Застосування Диована коротким курсом у 12 хворих з реноваскулярной гіпертензією, що розвинулася вдруге внаслідок однобічного стенозу ниркової артер��і, не призвело до скільки-небудь істотних змін ниркової гемодинаміки, концентрації креатиніну сироватки крові, азоту сечовини крові. Однак враховуючи, що інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему, можуть спричинити підвищення концентрацій сечовини і креатиніну в сироватці крові у хворих з двобічним або однобічним стенозом ниркової артерії, як захід безпеки рекомендується систематичний контроль цих показників.
Пацієнтам з порушенням функції нирок не ��ребуется корекції дози препарату. Однак при виражених порушеннях (коли КК становить <10 мл/хв) рекомендується дотримуватися обережності.
У пацієнтів з печінковою недостатністю не потребують корекції дози препарату, за винятком випадків холестазу. Валсартан виводиться головним чином у незміненому вигляді з жовчю, і було показано, що у хворих з обструкцією жовчовивідних шляхів кліренс валсартану знижений. При призначенні препарату цим хворим слід дотримуватися особливої обережності.
У хворих з ХСН або після переніс��нного інфаркту міокарда, початківців лікування Диованом, часто відзначається деяке зниження артеріального тиску, в зв'язку з чим рекомендується контролювати АТ на початку терапії. При дотриманні рекомендацій щодо режиму дозування у разі вираженого зниження АТ, як правило, не вимагається скасування Диована.
Внаслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у чутливих пацієнтів з ХСН можливі зміни функції нирок. У хворих з тяжкою ХСН лікування інгібіторами АПФ і антагоністами ангиотензиновых рецепторів може сопровождатьс�� олігурією і/або наростанням азотемії і (рідко) гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Тому необхідна оцінка ступеня порушення функції нирок у пацієнтів з серцевою недостатністю та пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда.
У пацієнтів з ХСН слід дотримуватися обережності при застосуванні комбінації інгібітора АПФ, бета-блокатора і валсартану.
При артеріальній гіпертензії Диован® може призначатися як у якості монотерапії, так і спільно з іншими антигипертензСвідчення
— артериальная гіпертензія;
— хронічна серцева недостатність (ІІ-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у хворих, які отримують стандартну терапію, у т. ч. діуретиками, препаратами наперстянки, а також інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами (не одночасно). Застосування всіх перерахованих препаратів не є обов'язковим;
— для підвищення виживаності пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, ускладнений лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, при наявності стабільних поки��ателей гемодинаміки.Протипоказання
— вагітність;
— період лактації;
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід призначати препарат при двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, при дотриманні дієти з обмеженням натрію, при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювота), при печінковій недостатності на фоні обструкції жовчовивідних шляхів, при нирковій недостатності (КК менше 10 мл/хв) (у т. ч. хворим, які перебувають на гемодіалізі).Лікарська взаємодія
Клінічно значущої взаємодії препарату Диован® з іншими лікарськими засобами дотепер відзначено не було. Було вивчено взаємодію з наступними препаратами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін і глібенкламід.
Оскільки Диован® не піддається скільки-небудь істотного метаболізму, для нього малоймовірні клінічно значимі взаємодії з іншими лікарськими препаратами - індукторами або ингибит��рамі системи цитохрому P450. Незважаючи на те, що валсартан значною мірою зв'язується з білками плазми крові in vitro не було виявлено будь-якої взаємодії на цьому рівні з рядом молекул, які мають таке ж високе зв'язування з білками плазми, наприклад, диклофенаком, фуросемідом і варфарином.
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, амилорида), препаратів калію або солей, які містять калій