Дозировка
Внутрь, не разжевывая, запивая водой, независимо от приема пищи. Поскольку риск сердечно-сосудистых осложнений может возрастать с увеличением дозы и продолжительности приема препарата Дилакса'0, следует принимать минимальную эффективную дозу препарата минимально возможным коротким курсом. Максимальная рекомендуемая суточная доза при длительном приеме составляет 400 мг. Симптоматическое лечение остеоартроза: рекомендуемая доза составляет 200 мг в сутки в 1 или 2 приема. Симптоматическое лечение ревматоидного артрита: рекомендуемая доза составляет 100 мг или 200 мг 2 раза в сутки. Симптоматическое лечение анкилозирующего спондилита: рекомендуемая доза составляет 200 мг в сутки в 1 или 2 приема. У некоторых пациентов отмечена эффективность применения 400 мг 2 раза в сутки. Лечение болевого синдрома и первичной дисменореи: рекомендуемая начальная доза составляет 400 мг, с последующим, при необходимости, приемом дополнительной дозы в 200 мг в первый день. В последующие дни рекомендуемая доза составляет 200 мг 2 раза в сутки, по необходимости. Пациенты пожилого возраста: обычно коррекции дозы не требуется. Однако у пациентов с массой тела менее 50 кг лечение лучше начинать с минимальной рекомендуемой дозы. Нарушение функции печени: у пациентов с легкой степенью печеночной недостаточности (класс А по классификации Чайлд-Пью) коррекции дозы не требуется, в случае наличия печеночной недостаточности средней степени тяжести (класс В по классификации Чайлд-Пью) лечение следует начинать с минимальной рекомендуемой дозы. Опыта применения препарата Дилакса® у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (класс С по классификации Чайлд-Пью) нет (см. раздел «Противопоказания»). Нарушение функции почек: у пациентов с легкой и средней степенью почечной недостаточности коррекции дозы не требуется. Опыта применения препарата Дилакса® у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью нет (см. раздел «Особые указания», «Противопоказания»), Одновременное применение с флуконазолом: пациентам, принимающим флуконазол (ингибитор изофермента CYP2C9), препарат Дилакса® следует принимать в минимальной рекомендуемой дозе. Следует соблюдать осторожность при одновременном применении с другими ингибиторами изофермента CYP2C9. Медленный метаболизм субстратов изофермента CYP2C9: у пациентов, являющихся медленными метаболизаторами или с подозрением на такое состояние, следует применять препарат Дилакса® с осторожностью, так как это может привести к накоплению целекоксиба в высоких концентрациях в плазме крови. У таких пациентов следует снизить начальную рекомендуемую дозу в 2 раза.
Передозировка
Клинические данные о передозировке ограничены. Однократный прием в дозе до 1200 мг и многократное применение в дозе до 1200 мг 2 раза в сутки не сопровождалось клинически значимыми побочными эффектами. При подозрении на передозировку необходимо проводить поддерживающую терапию. Диализ предположительно не эффективен, так как связь целекоксиба с белками плазмы крови высокая (97 %).
Лекарственная форма
Твердые желатиновые капсулы № 1 коричневато-желтого цвета (корпус и крышечка).
Содержимое капсул - гранулированный порошок белого или почти белого цвета.
Состав
на 1 капсулу 200 мг:
Целекоксиб субстанция-гранулы 265,95 мг
(Действующее вещество субстанции-гранул: Целекоксиб 200,00 мг
Вспомогательные вещества субстанции-гранул: лактозы моногидрат 49,75 мг, натрия лаурилсульфат 8,10 мг, повидон 6,75 мг, кроскармеллоза натрия 1,35 мг)
Вспомогательные вещества: кроскармеллоза натрия 1,35 мг, магния стеарат 2,70 мг
Желатиновые капсулы № 1
Корпус: титана диоксид (Е 171) 1 %, краситель железа оксид желтый (Е 172) 1 %, желатин до 100%
Крышечка: титана диоксид (Е 171) 1 %, краситель железа оксид желтый (Е 172) 1 %, желатин до 100 %
Фармакологическое действие
Целекоксиб обладает противовоспалительным, обезболивающим и жаропонижающим действием, блокируя образование воспалительных простагландинов (Pg) в основном за счет ингибирования циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2). Индукция ЦОГ-2 происходит в ответ на воспаление и приводит к синтезу и накоплению Pg, прежде всего PgE2, что вызывает усиление проявлений воспаления (отека и боли). В терапевтических дозах у человека целекоксиб значимо не ингибирует циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) и не оказывает влияния на концентрации Pg, которые синтезируются в результате активации ЦОЕ-1, а также на нормальные физиологические процессы, связанные с ЦОГ-1, в тканях, прежде всего желудка, кишечника и тромбоцитах.
Влияние на функцию почек
Целекоксиб снижает выведение почками PgE2 и б-кето-PgF1 (метаболита простациклина), но не влияет на сывороточную концентрацию тромбоксана Вг (ТхВ2) и выведение почками 11-дегидро-ТхВ2, метаболита тромбоксана (оба - продукты ЦОГ-1).
Целекоксиб не вызывает снижения скорости клубочковой фильтрации у пациентов пожилого возраста и пациентов с хронической почечной недостаточностью (ХПН), транзиторно снижает выведение натрия. У пациентов с артритом частота развития периферических отеков, артериальной гипертензии и сердечной недостаточности была сравнима с таковой на фоне приема неселективных ингибиторов ЦОГ, которые обладают ингибирующей активностью в отношении ЦОГ-1 и ЦОГ-2.
Фармакокинетика
Всасывание
При приеме натощак целекоксиб хорошо всасывается, достигая максимальной концентрации (Сmах) в плазме крови примерно через 2-3 часа. Сmах в плазме крови после приема 200 мг целекоксиба составляет 705 нг/мл. Абсолютная биодоступность целекоксиба не изучалась. Сmах и площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) приблизительно пропорциональны принятой дозе в диапазоне терапевтических доз до 200 мг 2 раза в сутки, при применении целекоксиба в более высоких дозах степень повышения Сmах и AUC происходит менее пропорционально.
Влияние приема пищи
Прием целекоксиба одновременно с жирной пищей увеличивает время достижения Сmах примерно на 1-2 часа и увеличивает всасывание примерно на 20 %.
Распределение
Степень связывания с белками плазмы крови не зависит от концентрации целекоксиба в плазме крови и составляет около 97 %. Целекоксиб не связывается с эритроцитами крови. Целекоксиб проникает через гематоэнцефалический барьер.
Метаболизм
Целекоксиб метаболизируется в основном с участием изофермента цитохрома Р450 (CYP) CYP2C9 в печени путем гидроксилирования, окисления и частично глюкуронирования (см. «Взаимодействие с другими лекарственными препаратами»). Образующиеся метаболиты фармакологически не активны в отношении ЦОГ-1 и ЦОГ-2.
Активность изофермента CYP2C9 снижена у пациентов с генетическим полиморфизмом, таким как гомозиготный по изоферменту CYP2C9*3 полиморфизм, что ведет к уменьшению эффективности энзимов.
Выведение
Целекоксиб выводится через кишечник и почками в виде метаболитов (57 % и 27 %, соответственно), менее 3 % принятой дозы - в неизмененном виде. При повторном применении период полувыведения (Т1/2) составляет 8-12 часов, а клиренс - около 500 мл/мин. При повторном применении равновесные концентрации в плазме крови достигаются к 5-му дню приема. Вариабельность основных фармакокинетических параметров (AUC, Cmax, Т1/2) составляет около 30 %. Средний объем распределения в равновесном состоянии равен примерно 500 л/70 кг у молодых здоровых пациентов, что свидетельствует о широком распределении целекоксиба в тканях.
Фармакокинетика у отдельных групп пациентов
Пациенты пожилого возраста
У пациентов старше 65 лет отмечается увеличение в 1,5-2 раза средних значений Сmах и AUC, что в большей степени обусловлено изменением массы тела, а не возрастом (у пациентов пожилого возраста, как правило, наблюдается более низкая средняя масса тела, чем у людей более молодого возраста, в силу чего у них при прочих равных условиях достигаются более высокие концентрации целекоксиба). По той же причине у женщин пожилого возраста обычно отмечается более высокая концентрация целекоксиба в плазме крови, чем у мужчин пожилого возраста. Указанные особенности фармакокинетики, как правило, не требуют коррекции дозы. Тем не менее, у пациентов пожилого возраста с массой тела менее 50 кг следует начинать лечение с минимальной рекомендуемой дозы.
Расовая принадлежность
У представителей негроидной расы AUC целекоксиба примерно на 40 % выше, чем у представителей европеоидной расы. Причины и клиническое значение этого факта неизвестны, поэтому лечение лиц негроидной расы рекомендуется начинать с минимальной рекомендуемой дозы.
Нарушение функции печени
Концентрации целекоксиба в плазме крови у пациентов с легкой степенью печеночной недостаточности (класс А по классификации Чайлд-Пью) изменяются незначительно. У пациентов с печеночной недостаточностью средней степени тяжести (класс В по классификации Чайлд-Пью) концентрация целекоксиба в плазме крови может увеличиваться почти в 2 раза.
Нарушение функции почек
У пациентов пожилого возраста со скоростью клубочковой фильтрации (СКФ) > 65 мл/мин/1,73 м2 , связанной с возрастными изменениями, и у пациентов с СКФ, равной 35-60 мл/мин/1,73 м2, фармакокинетика целекоксиба не изменяется. Нет достоверной корреляции между сывороточной концентрацией креатинина (или клиренсом креатинина (КК)) и клиренсом целекоксиба. Предполагается, что наличие тяжелой почечной недостаточности не влияет на клиренс целекоксиба, поскольку основной путь его выведения - превращение в печени в неактивные метаболиты.
Побочные действия
Классификация частоты развития побочных эффектов Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ):
очень часто >1/10
часто\0009от > 1/100 до < 1/10
нечасто\0009от> 1/1000 до < 1/100
редко\0009от > 1/10000 до <\00091/1000
очень редко\0009от < 1 /10000
Со стороны нервной системы:
часто: головокружение, повышение мышечного тонуса, бессонница; нечасто: тревога, сонливость; редко: спутанность сознания.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто: периферические отеки;
нечасто: ухудшение течения артериальной гипертензии, повышение артериального давления (АД), аритмия, ощущение «приливов», ощущение сердцебиения, тахикардия; редко: хроническая сердечная недостаточность, ишемический инсульт и инфаркт миокарда.
Со стороны дыхательной системы:
часто: бронхит, кашель, фарингит, ринит, синусит, инфекции верхних дыхательных путей.
Со стороны пищеварительной системы:
часто: боль в животе, диарея, диспепсия, метеоризм, заболевания зубов
(постэкстракционный луночковый альвеолит); нечасто: рвота;
редко: язва желудка и двенадцатиперстной кишки, изъязвление пищевода, перфорация кишечника, панкреатит.
Со стороны органов кроветворения: нечасто: анемия, экхимозы, тромбоцитопения.
Со стороны кожных покровов: часто: кожный зуд, кожная сыпь; нечасто: алопеция.
Со стороны мочеполовой системы: часто: инфекция мочевых путей.
Со стороны органов чувств:
нечасто: шум в ушах, нечеткость зрительного восприятия.
Лабораторные показатели:
редко: повышение активности «печеночных» ферментов.
Аллергические реакции:
часто: обострение аллергических заболеваний; нечасто: крапивница;
редко: ангионевротический отек, буллезные высыпания.
Прочие:
часто: гриппоподобный синдром, случайные травмы; нечасто: отек лица.
По данным постмаркетингового наблюдения
Со стороны нервной системы: галлюцинации, потеря вкусовых ощущений, потеря обоняния, асептический менингит.
Со стороны органов чувств: конъюнктивит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: васкулит, кровоизлияния в головной мозг, эмболия легочных артерий.
Со стороны пищеварительной системы: желудочно-кишечные кровотечения, гепатит, печеночная недостаточность, фульминантный гепатит, некроз печени (см. раздел «Особые указания»), холестаз, холестатический гепатит, желтуха.
Со стороны мочеполовой системы: острая почечная недостаточность (см. раздел «Особые указания»), интерстициальный нефрит; нефротический синдром, минимальное нарушение функции почек.
Со стороны кожных покровов: реакции фоточувствительности, острый генерализованный экзантематозный пустулез.
Со стороны репродуктивной системы: нарушение менструального цикла, снижение фертильности у женщин (см. раздел «Применение при беременности и в период грудного вскармливания»).
Аллергические реакции: анафилаксия, шелушение кожи (включая мультиформную эритему и синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз, лекарственная сыпь в сочетании с эозинофилией и системными симптомами (DRESS или синдром гиперчувствительности).
Лабораторные показатели: гипонатриемия.
Прочие: боль в грудной клетке.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Влияние на сердечно-сосудистую систему
Целекоксиб при длительном применении увеличивает риск развития серьезных осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы, таких как тромбообразование, инфаркт миокарда и инсульт, которые могут привести к летальному исходу. Риск развития этих реакций возрастает с увеличением дозы, длительности приема препарата, а также у пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы или с факторами риска развития сердечно-сосудистых заболеваний. С целью снижения риска развития этих реакций препарат Дилакса® следует применять в минимальных эффективных дозах и минимально возможным коротким курсом индивидуально для каждого пациента (на усмотрение лечащего врача). Лечащий врач и пациент должны учитывать возможность развития таких осложнений даже при отсутствии ранее известных симптомов нарушения функции сердечно-сосудистой системы. Пациенты должны быть информированы о симптомах серьезных нежелательных эффектов со стороны сердечно-сосудистой системы и о мерах, которые следует предпринять в случае их возникновения.
При применении НПВП (селективные ингибиторы ЦОГ-2) у пациентов после операции аортокоронарного шунтирования с целью лечения болевого синдрома в первые 10-14 дней возможно повышение частоты инфарктов миокарда и нарушений мозгового кровообращения.
Целекоксиб не оказывает антиагрегантного действия на тромбоциты, поэтому им не следует заменять ацетилсалициловую кислоту с целью профилактики тромбоэмболии.
Как и другие НПВП, целекоксиб следует применять с осторожностью у пациентов с артериальной гипертензией. В начале и во время терапии целекоксибом следует контролировать АД.
Задержка жидкости и отеки
Препарат Дилакса® следует применять с осторожностью пациентам с состояниями, предрасполагающими или ухудшающимися из-за задержки жидкости, сердечной недостаточностью в анамнезе или артериальной гипертензией, так как у некоторых пациентов при применении лекарственных средств, ингибирующих синтез Pg, в том числе целекоксиба, отмечались задержка жидкости и отеки.
Влияние на пищеварительную систему
У пациентов, принимавших целекоксиб, наблюдались крайне редкие случаи перфорации, изъязвления и кровотечения из желудка, тонкого и толстого кишечника. Риск развития этих осложнений при применении НПВП высокий у пациентов пожилого возраста, пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями, у пациентов, одновременно получающих ацетилсалициловую кислоту. Риск развития данных осложнений в 10 раз выше у пациентов с язвенной болезнью и желудочно-кишечным кровотечением в анамнезе. Факторы, увеличивающие риск развития желудочно-кишечного кровотечения, на фоне применения НПВП: одновременное применение ГКС для приема внутрь или антикоагулянтов, длительная терапия НПВП, курение, прием этанола. Большинство спонтанных сообщений о серьезных побочных реакциях с летальным исходом были отмечены у пациентов пожилого возраста и ослабленных пациентов.
С целью снижения риска развития побочных эффектов со стороны органов пищеварительного тракта препарат Дилакса® следует применять в минимальных эффективных дозах и минимально возможным коротким курсом индивидуально для каждого пациента (на усмотрение лечащего врача). Лечащий врач и пациент должны учитывать возможность развития симптомов изъязвления и желудочно-кишечного кровотечения и своевременно провести обследование и начать терапию при подозрении на серьезную нежелательную реакцию. Пациентам с высоким риском развития осложнений следует применять альтернативную терапию препаратами, не относящимися к НПВП.
Одновременное применение с варфарином и другими антикоагулянтами Сообщалось о серьезных (некоторые из них были фатальными) кровотечениях у пациентов, которые одновременно с целекоксибом применяли варфарин или аналогичные средства. Учитывая наличие сообщений об удлинении протромбинового времени, после начала лечения препаратом Дилакса® или при изменении его дозы следует контролировать показатели свертываемости крови.
Нарушение функции почек
Длительное применение НПВП может привести к папиллярному некрозу почек или другим нарушениям функции почек. Было установлено, что целекоксиб не обладает большей токсичностью по сравнению с другими НПВП. Нефротоксичность отмечается так же у пациентов, Pg которых играют компенсационную роль в поддержании почечного кровотока. Применение НПВП у данной группы пациентов может привести к дозозависимому уменьшению образования Pg и, вторично, снижению почечного кровотока, которое приводит к нарушению функции почек. Риск нефротоксичности высокий у пациентов с исходным нарушением функции почек, сердечной недостаточностью, нарушением функции печени, одновременно принимающих диуретики, ИАПФ, АРА II, и у пациентов пожилого возраста. Нефротоксический эффект, как правило, обратим при отмене терапии НПВП.
Пациентам с нарушением функции почек препарат Дилакса® следует применять с осторожностью. Необходимо тщательно контролировать функцию почек. Так же следует соблюдать осторожность пациентам с дегидратацией. В таких случаях целесообразно провести регидратацию, а затем начинать терапию препаратом Дилакса®.
Нарушение функции печени
Препарат Дилакса® не следует применять у пациентов с нарушением функции печени тяжелой степени (класс С по классификации Чайлд-Пью). Пациентам с печеночной недостаточностью средней степени тяжести (класс В по классификации Чайлд-Пью) препарат Дилакса® следует применять с осторожностью и в минимальной эффективной дозе.
В редких случаях наблюдались тяжелые нарушения функции печени, включая желтуху и фульминантный гепатит (иногда с летальным исходом), некроз печени и печеночную недостаточность (иногда с летальным исходом или необходимостью трансплантации печени) при применении НПВП, в том числе целекоксиба. Большинство из этих реакций развивались через 1 месяц после начала приема целекоксиба.
У пациентов с симптомами и/или лабораторными признаками нарушения функции печени следует контролировать более тяжелые реакции со стороны печени во время лечения препаратом Дилакса®. После 2-х недель применения препарата необходим контроль показателей функции печени. При появлении признаков поражения печени (кожный зуд, пожелтение кожных покровов, тошнота, рвота, боли в животе, потемнение мочи, повышение активности «печеночных» трансаминаз) или системные проявления (например, эозинофилия, кожная сыпь и пр.) следует отменить препарат Дилакса® и обратиться к лечащему врачу.
Анафилактические реакции
При приеме препарата Дилакса® были зарегистрированы редкие случаи развития анафилактических реакций и ангионевротического отека.
Воспаление
Препарат Дилакса®, обладающий жаропонижающим действием, может снизить диагностическое значение лихорадки, что затрудняет диагностику инфекции.
Серьезные реакции со стороны кожных покровов
Препарат Дилакса® - сульфонамид, в крайне редких случаях может вызывать серьезные реакции со стороны кожных покровов, такие как эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз, некоторые из них были фатальными. Эти серьезные реакции могут возникнуть внезапно и у пациентов без непереносимости производных сульфонамида в анамнезе. Риск развития таких реакций выше в начале лечения. В большинстве случаев они возникали в первый месяц терапии. При появлении кожной сыпи, изменений слизистых оболочек или других признаков гиперчувствительности необходимо прекратить прием препарата Дилакса®.
Терапия ГКС
Не следует заменять терапию ГКС препаратом Дилакса®’ при лечении глюкокортикостероидной недостаточности. При внезапном прекращении приема ГКС развивается синдром «отмены».
Влияние на органы кроветворения
У пациентов на фоне приема препарата Дилакса® иногда наблюдается анемия. При наличии симптомов анемии или кровопотери следует контролировать показатели гемоглобина и гематокрита. Препарат Дилакса® в указанных дозировках, как правило, не оказывает влияния на количество тромбоцитов, показатели протромбинового времени и активированного частичного тромбопластинового времени, а также не влияет на агрегацию тромбоцитов.
Бронхиальная астма в анамнезе
Применение препарата Дилакса® у пациентов с бронхиальной астмой, провоцируемой приемом НПВП, может вызывать тяжелый бронхоспазм, который может быть фатальным Существует перекрестная реактивность в виде бронхоспазма между ацетилсалициловой кислотой и другими НПВП. Таким пациентам не следует применять препарат Дилакса®. Пациенты пожилого возраста
Нет существенных различий в эффективности препарата Дилакса® у пациентов пожилого возраста в сравнении с молодыми добровольцами.
По данным постмаркетингового применения у пациентов пожилого возраста чаще, чем у молодых пациентов отмечались случаи спонтанных сообщений о нежелательных явлениях со стороны органов пищеварения с летальным исходом и развитии острой почечной недостаточности.
Медленный метаболизм субстратов изофермента CYP2C9
Пациентам с известным медленным метаболизмом субстратов изофермента CYP2C9 (на основе генотипа или в анамнезе) или с подозрением на такое состояние следует применять препарат Дилакса® с осторожностью. Рекомендуется начать терапию с начальной рекомендуемой дозы, уменьшенной в 2 раза.
Специальная информация по вспомогательным веществам
Препарат Дилакса® содержит лактозу, поэтому препарат противопоказан пациентам с непереносимостью лактозы, дефицитом лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции.
Влияние на способность выполнения потенциально опасных видов деятельности, требующих особого внимания и быстрых реакций (например, управление автотранспортом, работа с движущимися механизмами)
Необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятиях другими потенциально опасными видами деятельности, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, так как препарат Дилакса® может вызывать головокружение и другие побочные эффекты, которые могут влиять на указанные способности.
Показания
Симптоматическое лечение остеоартроза, ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилита.
Болевой синдром (боли в спине, костно-мышечные, послеоперационные и другие виды боли).
Лечение первичной дисменореи.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к целекоксибу или любому другому компоненту препарата.
Повышенная чувствительность к другим производным сульфонамида.
Полное или неполное сочетание бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа и околоносовых пазух и непереносимости ацетилсалициловой кислоты или других НПВП (в том числе в анамнезе).
Состояние после операции аортокоронарного шунтирования.
Эрозивно-язвенные изменения слизистой оболочки желудка или двенадцатиперстной кишки, активное желудочно-кишечное кровотечение, цереброваскулярное или иное кровотечение.
Гемофилия и другие нарушения свертываемости крови.
Воспалительные заболевания кишечника (болезнь Крона, язвенный колит) в фазе обострения.
Сердечная недостаточность (II-IV функциональный класс по классификации NYHA).
Клинически подтвержденная ишемическая болезнь сердца, заболевания периферических артерий и цереброваскулярные заболевания в выраженной стадии.
Беременность и период грудного вскармливания (см. раздел «Применение при беременности и в период грудного вскармливания»).
Тяжелая печеночная недостаточность (класс С по классификации Чайлд-Пью) (нет опыта применения).
Тяжелая почечная недостаточность (КК менее 30 мл/мин), прогрессирующие заболевания почек, подтвержденная гиперкалиемия.
Возраст до 18 лет (нет опыта применения).
Непереносимость лактозы, дефицит лактазы или синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции (препарат Дилакса содержит лактозу).
С осторожностью: заболевания желудочно-кишечного тракта (язвенная болезнь желудка или двенадцатиперстной кишки, язвенный колит, болезнь Крона, кровотечения в анамнезе), наличие инфекции Helicobacter pylori, печеночная порфирия, одновременное применение с дигоксином, антикоагулянтами (например, варфарин), антиагрегантами (например, ацетилсалициловая кислота, клопидогрел), глюкокортикостероидами (ГКС) для приема внутрь (например, преднизолон), диуретиками, селективными ингибиторами обратного захвата серотонина (например, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралин), ингибиторами изофермента CYP2C9, задержка жидкости и отеки, нарушение функции печени средней степени тяжести (см. раздел «Особые указания»), заболевания сердечно-сосудистой системы, в том числе ишемическая болезнь сердца, артериальная гипертензия (см. раздел «Особые указания»), цереброваскулярные заболевания, дислипидемия/гиперлипидемия, сахарный диабет, заболевания периферических артерий, курение, нарушение функции почек (КК 30-60 мл/мин), пациенты пожилого возраста, длительное применение НПВП, тяжелые соматические заболевания, туберкулез, алкоголизм, у пациентов, которые являются медленными метаболизаторами или имеется подозрение на такое состояние.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Опыт применения целекоксиба при беременности недостаточный. Потенциальный риск применения препарата Дилакса® при беременности не установлен, однако исключить его нельзя.
При применении НПВП, включая целекоксиб, вследствие ингибирования синтеза Pg, у некоторых женщин возможно развитие изменений в яичниках, что может стать причиной осложнений во время беременности. При планировании беременности или проведении обследования по поводу бесплодия следует рассмотреть вопрос об отмене целекоксиба. Целекоксиб, относящийся к группе ингибиторов синтеза Pg, при применении во время беременности, особенно в III триместре беременности, может вызывать слабость родовой деятельности и преждевременное закрытие артериального протока. Применение ингибиторов синтеза Pg на ранних сроках беременности может негативно отразиться на течении беременности.
Имеются ограниченные данные о выведении целекоксиба с грудным молоком. Учитывая потенциальный риск развития побочных эффектов у ребенка и необходимость применения целекоксиба для матери, следует оценить целесообразность грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
Целекоксиб не является субстратом изофермента CYP2D6, но ингибирует его активность. Поэтому существует вероятность лекарственного взаимодействия в условиях in vivo с препаратами, метаболизм которых связан с изоферментом CYP2D6.
Варфарин и другие антикоагулянты: при одновременном применении возможно удлинение протромбинового времени.
Флуконазол, кетоконазол: при одновременном применении 200 мг флуконазола один раз в сутки отмечается увеличение концентрации целекоксиба в плазме крови в 2 раза, что связано с угнетением метаболизма целекоксиба флуконазолом через изофермент CYP2C9. Пациентам, принимающим флуконазол (ингибитор изофермента CYP2C9), целекоксиб следует назначать в минимальной рекомендуемой дозе (см. «Способ применения и дозы»), Кетоконазол (ингибитор изофермента CYP3A4) не оказывает клинически значимого эффекта на метаболизм целекоксиба.
Ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (ИАПФ)/антагонисты рецепторов ангиотензина II (АРА II): ингибирование синтеза Pg может снизить антигипертензивный эффект ИАПФ/АРА II. Это взаимодействие следует учитывать при одновременном применении целекоксиба с ИАПФ/АРА II. Однако не отмечено значимого фармакодинамического взаимодействия с лизиноприлом в отношении влияния на АД.
У пациентов пожилого возраста, у пациентов в случае дегидратации (в том числе у пациентов, получающих терапию диуретиками) или у пациентов с нарушением функции почек одновременное применение НПВП, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2, с ИАПФ может приводить к ухудшению функции почек, включая острую почечную недостаточность. Обычно указанные эффекты обратимы после отмены НПВП.
Диуретики: НПВП у некоторых пациентов могут снизить натрийуретический эффект фуросемида и тиазидов за счет уменьшения почечного синтеза Pg. Это необходимо учитывать при применении целекоксиба.
Контрацептивы для приема внутрь: целекоксиб не оказывает клинически значимого влияния на фармакокинетику комбинированного контрацептивного препарата
(1 мг норэтистерон /35 мкг этинилэстрадиол).
Литий: при одновременном применении солей лития в дозе 450 мг 2 раза в сутки и целекоксиба в дозе 200 мг 2 раза в сутки отмечено повышение концентрации лития в плазме крови примерно на 17 %. Пациенты, принимающие препараты лития, должны находиться под тщательным наблюдением при применении или отмене целекоксиба. Дигоксин: применение НПВП, включая целекоксиб, может вызывать нарушение функции почек, что при одновременном применении с дигоксином приводит к снижению почечного клиренса дигоксина и повышению его концентрации в плазме крови.
Другие НПВП: следует избегать одновременного применения целекоксиба и других НПВП (не содержащих ацетилсалициловую кислоту) (повышается риск развития побочных эффектов).
Другие препараты: не отмечалось клинически значимых взаимодействий между целекоксибом и антацидами (магния/алюминия гидроксид), омепразолом, метотрексатом, глибенкламидом, фенитоином или толбутамидом.
Ацетилсалициловая кислота: целекоксиб не влияет на антиагрегантное действие ацетилсалициловой кислоты в низких дозах. Целекоксиб не оказывает антиагрегантного действия на тромбоциты, поэтому им не следует заменять ацетилсалициловую кислоту с целью профилактики сердечно-сосудистых заболеваний.
(4845)
Дозування
Внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від прийому їжі. Оскільки ризик серцево-судинних ускладнень може зростати зі збільшенням дози та тривалості прийому препарату Дилакса'0, слід приймати мінімальну ефективну дозу препарату мінімально можливим коротким курсом. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі становить 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу в 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту: рекомендуемая доза становить 100 мг або 200 мг 2 рази на добу. Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту: рекомендована доза становить 200 мг на добу в 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відзначена ефективність застосування 400 мг 2 рази на добу. Лікування больового синдрому та первинної дисменореї: рекомендована початкова доза становить 400 мг, з наступним, при необхідності, прийомом додаткової дози в 200 мг у перший день. В наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за необхідності. Пацієнти літнього віку: бично корекції дози не потрібно. Однак у пацієнтів з масою тіла менше 50 кг лікування краще починати з мінімальної рекомендованої дози. Порушення функції печінки: у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна, у разі наявності печінкової недостатності середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) лікування слід розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. Досвіду застосування препарату Дилакса® у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (класс за класифікацією Чайлд-П'ю) немає (див. розділ «Протипоказання»). Порушення функції нирок: у пацієнтів з легким і середнім ступенем ниркової недостатності корекції дози не потрібно. Досвіду застосування препарату Дилакса® у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю немає (див. розділ «Особливі вказівки», «Протипоказання»), Одночасне застосування з флуконазолом: пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), препарат Дилакса® слід приймати в мінімальній рекомендованій дозі. Слід дотримуватися обережності при одновременном застосуванні з іншими інгібіторами ізоферменту CYP2C9. Повільний метаболізм субстратів ізоферменту CYP2C9: у пацієнтів, які є повільними метаболизаторами або з підозрою на такий стан, слід застосовувати препарат Дилакса® з обережністю, так як це може призвести до накопичення целекоксибу у високих концентраціях у плазмі крові. У таких пацієнтів слід знизити початкову рекомендовану дозу в 2 рази.Передозування
Клінічні дані про передозування обмежені. Одноразовий прийом у дозі до 1200 мг і багаторазове прим��поширення в дозі до 1200 мг 2 рази на добу не супроводжувалось клінічно значимими побічними ефектами. При підозрі на передозування необхідно проводити підтримуючу терапію. Діаліз, ймовірно не ефективний, так як зв'язок целекоксибу з білками плазми крові високий (97 %).
Лікарська форма
Тверді желатинові капсули № 1 коричнево-жовтого кольору (корпус та кришечка).
Вміст капсул - гранульований порошок білого або майже білого кольору.Склад
на 1 капсулу 200 мг:
Целекоксиб субстанція-гранули 265,95 мг
r /> (Діюча речовина субстанції-гранул: Целекоксиб 200,00 мг
Допоміжні речовини субстанції-гранул: лактози моногідрат 49,75 мг, натрію лаурилсульфат 8,10 мг, повідон 6,75 мг, натрію кроскармелоза 1,35 мг)
Допоміжні речовини: натрію кроскармелоза 1,35 мг, магнію стеарат 2,70 мг
Желатинові капсули № 1
Корпус: титану діоксид (Е 171) 1 %, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) 1 %, желатин до 100%
Кришечка: титану діоксид (Е 171) 1 %, барвник заліза оксид жовтий (Е 172) 1 %, желатин до 100 %Фармакологічна дія
Целекоксиб має протизапальну, знеболювальну і жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних простагландинів (Pg) в основному за рахунок інгібування циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь на запалення і призводить до синтезу і накопиченню Pg, насамперед PgE2, що викликає посилення проявів запалення (набряку та болю). В терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) і не впливає на концентрації Pg, які синтезуються в результаті активації ЦОЯ-1, а також на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 у тканинах, перш за все у шлунку, кишечнику та тромбоцитах.
Вплив на функцію нирок
Целекоксиб знижує виведення нирками PgE2 і б-кето-PgF1 (метаболіту простацикліну), але не впливає на сироваткову концентрацію тромбоксану Вг (ТхВ2) і виведення нирками 11-дегідро-ТхВ2, метаболіту тромбоксану (обидва - продукти ЦОГ-1).
Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації у пацієнтів літнього віку і пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (ХНН), транзиторні знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності була порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючої активності відносно ЦОГ-1 і ЦОГ-2.Фармакокінетика
Всмоктування
При прийомі натщесерце целекоксиб добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації (Смах) в плазмі крові приблизно через 2-3 години. Смах в плазмі крові після прийому 200 мг целекоксибу становить 705 нг/мл Абсолютная біодоступність целекоксибу не вивчалася. Смах і площа під кривою «концентрація-час» (AUC) приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні терапевтичних доз до 200 мг 2 рази на добу, при застосуванні целекоксибу в більш високих дозах ступінь підвищення Смах та AUC відбувається менш пропорційно.
Вплив прийому їжі
Прийом целекоксибу одночасно з жирною їжею збільшує час досягнення Смах приблизно на 1-2 години і збільшує всмоктування приблизно на 20 %.
Розподіл
Ступінь зв'язування з білкамиі плазми крові не залежить від концентрації целекоксибу в плазмі крові і становить близько 97 %. Целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм
Целекоксиб метаболізується в основному з участю ізоферменту цитохрому Р450 (CYP) CYP2C9 в печінці шляхом гідроксилювання, окислення та частково глюкуронирования (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Утворюються метаболіти фармакологічно не активні відносно ЦОГ-1 і ЦОГ-2.
Активність изофермента CYP2C9 знижена у пацієнтів з генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготный за изоферменту CYP2C9*3 поліморфізм, що веде до зменшення ефективності ензимів.
Виведення
Целекоксиб виводиться через кишечник і нирками у вигляді метаболітів (57 % і 27 %, відповідно), менше 3 % прийнятої дози - у незміненому вигляді. При повторному застосуванні період напіввиведення (Т1/2) становить 8-12 годин, а кліренс - приблизно 500 мл/хв. При повторному застосуванні рівноважні концентрації у плазмі крові досягаються до 5-го дня прийому. Варіабельність основних�� фармакокінетичних параметрів (AUC, Cmax, T1/2) становить близько 30 %. Середній об'єм розподілу в рівноважному стані дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових пацієнтів, що свідчить про широкий розподіл целекоксибу в тканинах.
Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів
Пацієнти літнього віку
У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Смах і AUC, що в більшій мірі обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів літнього віку, як правило, спостерігає��я більш низька середня маса тіла, ніж у людей більш молодого віку, в силу чого у них при інших рівних умовах досягаються більш високі концентрації целекоксибу). З тієї ж причини у жінок похилого віку зазвичай відзначається більш висока концентрація целекоксибу в плазмі крові, ніж у чоловіків літнього віку. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Тим не менш, у пацієнтів літнього віку з масою тіла менше 50 кг слід починати лікування з мінімальної рекомендованої дози.
Расова п��инадлежность
У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40 % вище, ніж у представників європеоїдної раси. Причини та клінічне значення цього факту невідомі, тому лікування осіб негроїдної раси рекомендується розпочинати з мінімальної рекомендованої дози.
Порушення функції печінки
Концентрації целекоксибу в плазмі крові у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) змінюються незначно. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня т��жерсті (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі крові може збільшуватися майже в 2 рази.
Порушення функції нирок
У пацієнтів похилого віку зі швидкістю клубочкової фільтрації (СКФ) > 65 мл/хв/1,73 м2 , пов'язаної з віковими змінами, і у пацієнтів з СКФ, рівній 35-60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика целекоксибу не змінюється. Немає достовірної кореляції між сироватковою концентрацією креатиніну (або кліренсом креатиніну (КК)) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність важкої нирково�� недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення - перетворення в печінці в неактивні метаболіти.Побічні дії
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ):
дуже часто >1/10
часто\0009от > 1/100 до < 1/10
нечасто\0009от> 1/1000 до < 1/100
рідко\0009от > 1/10000 до <\00091/1000
дуже рідко\0009от < 1 /10000
З боку нервової системи:
часто: запаморочення, підвищення м'язового тонусу, безсоння; нечасто: тривога, сонливость; рідко: сплутаність свідомості.
З боку серцево-судинної системи: часто: периферичні набряки;
нечасто: погіршення перебігу артеріальної гіпертензії, підвищення артеріального тиску (АТ), аритмія, відчуття «приливів», відчуття серцебиття, тахікардія; рідко: хронічна серцева недостатність, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда.
З боку дихальної системи:
часті: бронхіт, кашель, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку травної системи: />
часто: біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, захворювання зубів
(постэкстракционный луночковый альвеоліт); нечасто: блювання;
рідко: виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, виразки стравоходу, перфорація кишечнику, панкреатит.
З боку органів кровотворення: нечасто: анемія, екхімози, тромбоцитопенія.
З боку шкірних покривів: часто: шкірний свербіж, шкірні висипання; нечасто: алопеція.
З боку сечостатевої системи: часто: інфекція сечових шляхів.
З боку органів чуття:
нечасто: шум у вухах, нечіткість зорового сприйняття.
Лабораторні показники:
рідко: підвищення активності «печінкових» ферментів.
Алергічні реакції:
часто: загострення алергічних захворювань; нечасто: кропив'янка;
рідко: ангіоневротичний набряк, бульозні висипання.
Інші:
часто: грипоподібний синдром, випадкові травми; нечасто: набряк обличчя.
За даними постмаркетингового спостереження
З боку нервової системи: галюцинації, втрата смакових відчуттів, втрата нюху, асептический менінгіт.
З боку органів чуття: кон'юнктивіт.
З боку серцево-судинної системи: васкуліт, крововиливи у головний мозок, емболія легеневих артерій.
З боку травної системи: шлунково-кишкові кровотечі, гепатит, печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некроз печінки (див. розділ «Особливі вказівки»), холестаз, холестатичний гепатит, жовтяниця.
З боку сечостатевої системи: гостра ниркова недостатність (див. розділ «Особливі вказівки»), інтерстиціальний нефрит; нефротический синдром, мінімальне порушення функції нирок.
З боку шкірних покривів: реакції фоточутливості, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
З боку репродуктивної системи: порушення менструального циклу, зниження фертильності у жінок (див. розділ «Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування»).
Алергічні реакції: анафілаксія, лущення шкіри (включаючи мультиформну еритему та синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна висипка в сочетаниі з еозинофілією та системними симптомами (DRESS або синдром гіперчутливості).
Лабораторні показники: гіпонатріємія.
Інші: біль у грудній клітці.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Вплив на серцево-судинну систему
Целекоксиб при тривалому застосуванні збільшує ризик розвитку серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до летального результату. Ризик розвитку цих реакцій зростає з відвів��збільшенням дози, тривалості прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи або з факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань. З метою зниження ризику розвитку цих реакцій препарат Дилакса® слід застосовувати в мінімальних ефективних дозах і мінімально можливим коротким курсом індивідуально для кожного пацієнта (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні враховувати можливість розвитку таких ускладнень, навіть при відсутності раніше відомих симптомів порушення функції сер��існо-судинної системи. Пацієнти повинні бути поінформовані про симптоми серйозних небажаних ефектів з боку серцево-судинної системи і про заходи, які слід вжити в разі їх виникнення.
При застосуванні НПЗП (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аортокоронарного шунтування з метою лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу.
Целекоксиб не чинить антиагрегантної дії на тромбоцити, поеми��ому їм не слід замінювати ацетилсаліцилову кислоту з метою профілактики тромбоемболії.
Як і інші НПЗП, целекоксиб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. На початку і під час терапії целекоксибом слід контролювати АТ.
Затримка рідини і набряки
Препарат Дилакса® слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі станами, що призводять або погіршуються через затримку рідини, серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією, так як у деяких�� пацієнтів при застосуванні лікарських засобів, що інгібують синтез Pg, в тому числі целекоксибу, відзначалися затримка рідини і набряки.
Вплив на травну систему
У пацієнтів, що приймали целекоксиб, спостерігалися вкрай рідкісні випадки перфорації, виразки і кровотечі шлунка, тонкого і товстого кишечника. Ризик розвитку цих ускладнень при застосуванні НПЗП високий у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, у пацієнтів, які одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту. Р��ск розвитку даних ускладнень в 10 разів вище у пацієнтів з виразковою хворобою або шлунково-кишковою кровотечею в анамнезі. Фактори, що збільшують ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі на фоні застосування НПЗЗ: одночасне застосування ГКС для прийому всередину антикоагулянтів, довготривала терапія НПЗЗ, паління, прийом етанолу. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні реакції з летальним результатом були відзначені у пацієнтів літнього віку та ослаблених пацієнтів.
З метою зниження ризику розвитку побічних ефективн��пунктів з боку органів травного тракту препарат Дилакса® слід застосовувати в мінімальних ефективних дозах і мінімально можливим коротким курсом індивідуально для кожного пацієнта (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні враховувати можливість розвитку симптомів виразки або шлунково-кишкової кровотечі і своєчасно провести обстеження і почати терапію при підозрі на серйозну небажану реакцію. Пацієнтам з високим ризиком розвитку ускладнень слід застосовувати альтернативну терапію ��репаратами, що не належать до НПЗП.
Одночасне застосування з варфарином та іншими антикоагулянтами Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальними) кровотечах у пацієнтів, які одночасно з целекоксибом застосовували варфарин або аналогічні засоби. Враховуючи наявність повідомлень про подовження протромбінового часу, після початку лікування препаратом Дилакса® або при зміні його дози слід контролювати показники згортання крові.
Порушення функції нирок
Тривале застосування НПЗЗ може призвести до папиллярному некрозу нирок або іншим порушенням функції нирок. Було встановлено, що целекоксиб не володіє більшою токсичністю порівняно з іншими НПЗП. Нефротоксичність зазначається також у пацієнтів, Pg яких грають компенсаційну роль у підтримці ниркового кровотоку. Застосування НПЗП у даної групи пацієнтів може призвести до дозозависимому зменшенню утворення Pg і, вдруге, зниження ниркового кровотоку, яке призводить до порушення функції нирок. Ризик нефротоксичності високий у пацієнтів з вихідним порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки, які одночасно приймають діуретики, ИАПФ, АРА II, і у пацієнтів літнього віку. Нефротоксичний ефект, як правило, оборотна при відміні терапії НПЗП.
Пацієнтам з порушенням функції нирок препарат Дилакса® слід застосовувати з обережністю. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок. Так само слід дотримуватися обережності пацієнтам з дегідратацією. У таких випадках доцільно провести регідратацію, а потім починати терапію препаратом Дилакса®.
Порушення функції печінки
Препарат Дилакса® не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю). Пацієнтам з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) препарат Дилакса® слід застосовувати з обережністю і в мінімальній ефективній дозі.
У рідкісних випадках спостерігалися тяжкі порушення функції печінки, включаючи жовтяницю та фульмінантний гепатит (іноді з летальним наслідком), некроз печінки і печінкову недостатність (іноді з летальним наслідком або необхідністю трансплантації печінки) при застосуванні НПЗП, в тому числі целекоксибу. Більшість з цих реакцій розвивалися через 1 місяць після початку прийому целекоксибу.
У пацієнтів з симптомами і/або лабораторними ознаками порушення функції печінки слід контролювати більш тяжкі реакції з боку печінки під час лікування препаратом Дилакса®. Після 2-х тижнів застосування препарату необхідний контроль показників функції печінки. При появі ознак ураження печінки (шкірний свербіж, пожелтен��е шкірних покривів, нудота, блювання, болі в животі, потемніння сечі, підвищення активності «печінкових» трансаміназ) або системні прояви (наприклад, еозинофілія, шкірні висипання тощо) слід відмінити препарат Дилакса® та звернутися до лікаря.
Анафілактичні реакції
При прийомі препарату Дилакса® були зареєстровані поодинокі випадки розвитку анафілактичних реакцій та ангіоневротичного набряку.
Запалення
Препарат Дилакса®, що володіє жарознижуючою дією, може знизити діагностичне значення лихоманки, що ускладнює діагностику інфекції.
Серйозні реакції з боку шкірних покривів
Препарат Дилакса® - сульфонамид, у вкрай рідкісних випадках може викликати серйозні реакції з боку шкірних покривів, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Ці серйозні реакції можуть виникнути раптово і у пацієнтів без непереносимості похідних сульфонаміду в анамнезі. Ризик розвитку таких реакцій вище на початку лікування. В здається, заг��ве випадків вони виникали в перший місяць терапії. При появі шкірного висипу, змін слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості необхідно припинити прийом препарату Дилакса®.
Терапія ГКС
Не слід замінювати терапію ГКС препаратом Дилакса®' при лікуванні глюкокортикостероїдної недостатності. При раптовому припиненні прийому ГКС розвивається синдром «відміни».
Вплив на органи кровотворення
У пацієнтів на тлі прийому препарату Дилакса® іноді спостерігається анемія. При наявності симптом��у анемії або крововтрати слід контролювати показники гемоглобіну і гематокриту. Препарат Дилакса® у вказаних дозах, як правило, не впливає на кількість тромбоцитів, показники протромбінового часу та активованого часткового тромбопластинового часу, а також не впливає на агрегацію тромбоцитів.
Бронхіальна астма в анамнезі
Застосування препарату Дилакса® у пацієнтів з бронхіальною астмою, яка провокується прийомом НПЗП, може викликати важкий бронхоспазм, який може бути фатальним Істот��ет перехресна реактивність у вигляді бронхоспазму між ацетилсаліциловою кислотою та іншими НПЗЗ. Таким пацієнтам не слід застосовувати препарат Дилакса®. Пацієнти літнього віку
Немає істотних відмінностей в ефективності препарату Дилакса® у пацієнтів літнього віку порівняно з молодими добровольцями.
За даними постмаркетингового застосування у пацієнтів літнього віку частіше, ніж у молодих пацієнтів відзначалися випадки спонтанних повідомлень про небажані явища з боку органів травлення з летальним іс��одом і розвитку гострої ниркової недостатності.
Повільний метаболізм субстратів ізоферменту CYP2C9
Пацієнтам з відомим повільним метаболізмом субстратів ізоферменту CYP2C9 (на основі генотипу або в анамнезі) або з підозрою на такий стан слід застосовувати препарат Дилакса® з обережністю. Рекомендується почати терапію з рекомендованої початкової дози, зменшеною у 2 рази.
Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин
Препарат Дилакса® містить лактозу, тому препарат протипоказаний пацієнт��м з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Вплив на здатність виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають особливої уваги та швидких реакцій (наприклад, керування автотранспортом, робота з механізмами, що рухаються)
Необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, так як препарат Дилакса® може викликати запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть впливати на зазначені здібності.Свідчення
Симптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту.
Больовий синдром (біль в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші види болю).
Лікування первинної дисменореї.Протипоказання
Підвищена чутливість до целекоксибу або будь-якого іншого компонента препарату.
Підвищена чутливість до інших похідних сульфонаміду.
По��ве або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та навколоносових пазух, і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (у тому числі в анамнезі).
Стан після операції аортокоронарного шунтування.
Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна або інше кровотеча.
Гемофілія й інші порушення згортання крові.
Запальні захворювання кишечника (болезнь Крона, виразковий коліт) у фазі загострення.
Серцева недостатність (ІІ-IV функціональний клас за класифікацією NYHA).
Клінічно підтверджена ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії.
Вагітність і період годування груддю (див. розділ «Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування»).
Тяжка печінкова недостатність (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) немає досвіду застосування).
Тяжка ниркова недостаточность (КК менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, підтверджена гіперкаліємія.
Вік до 18 років (немає досвіду застосування).
Непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат Дилакса містить лактозу).
З обережністю: захворювання шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки, виразковий коліт, хвороба Крона, кровотечі в анамнезі), наявність інфекції Helicobacter pylori, печінкова порфірія, одночасне застосування з дигоксином, антикоагулянтами (наприклад, варфарин), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), глюкокортикостероїдами (ГКС) для прийому всередину (наприклад, преднізолон), діуретиками, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін), інгібіторами ізоферменту CYP2C9, затримка рідини та набряки, порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості (див. розділ «Особливі вказівки»), захворювання серцево-судинної системи, в тому числі ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпер��ензия (див. розділ «Особливі вказівки»), цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, порушення функції нирок (КК 30-60 мл/хв), пацієнти літнього віку, тривале застосування НПЗЗ, важкі соматичні захворювання, туберкульоз, алкоголізм, у пацієнтів, які є повільними метаболизаторами або є підозра на такий стан.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Досвід застосування целекоксибу при вагітності ��едостаточный. Потенційний ризик застосування препарату Дилакса® при вагітності не встановлено, але виключити його не можна.
При застосуванні НПЗП, включаючи целекоксиб, внаслідок інгібування синтезу Pg, у деяких жінок можливий розвиток змін в яєчниках, що може стати причиною ускладнень під час вагітності. При плануванні вагітності або проведення обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про скасування целекоксибу. Целекоксиб, що відноситься до групи інгібіторів синтезу Pg, при застосуванні під час бер��вагітності, особливо в III триместрі вагітності, може викликати слабкість родової діяльності і передчасне закриття артеріального протоку. Застосування інгібіторів синтезу Pg на ранніх термінах вагітності може негативно позначитися на перебігу вагітності.
Є обмежені дані про виведення целекоксибу з грудним молоком. Враховуючи потенційний ризик розвитку побічних ефектів у дитини і необхідність застосування целекоксибу для матері, слід оцінити доцільність грудного вигодовування.Лікарська взаимоде��внаслідок
Целекоксиб не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але інгібує його активність. Тому існує ймовірність лікарської взаємодії в умовах in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з ізоферментом CYP2D6.
Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному застосуванні можливе подовження протромбінового часу.
Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу один раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу в плазмі крові в 2 рази, що пов'язано з пригніченням мет��болизма целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), целекоксиб слід призначати в мінімальній рекомендованій дозі (див. «Спосіб застосування та дози»), Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не чинить клінічно значущого ефекту на метаболізм целекоксибу.
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ИАПФ)/антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II): інгібування синтезу Pg може знизити антигіпертензивний ефект ИАПФ/АРА II. Це взаємодія слід учитывать при одночасному застосуванні целекоксибу з ИАПФ/АРА II. Однак не відзначено значимої фармакодинамічної взаємодії з лізиноприлом щодо впливу на ПЕКЛО.
У пацієнтів літнього віку, у пацієнтів у разі дегідратації (в тому числі у пацієнтів, які одержують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушенням функції нирок одночасне застосування НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, з ИАПФ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Зазвичай зазначені ефекти є оборотними після відміни НПЗП.
Діуретики: НПЗП у деяких пацієнтів можуть знизити натрийуретический ефект фуросеміду і тіазидів за рахунок зменшення ниркового синтезу Pg. Це необхідно враховувати при застосуванні целекоксибу.
Контрацептиви для прийому всередину: целекоксиб не чинить клінічно значущого впливу на фармакокінетику комбінованого контрацептивного препарату
(1 мг норетистерон /35 мкг етинілестрадіол).
Літій: при одночасному застосуванні солей літію в дозі 450 мг 2 рази на добу та целекоксибу у дозі 200 мг 2 рази на добу протмечено підвищення концентрації літію в плазмі крові приблизно на 17 %. Пацієнти, які приймають препарати літію, повинні перебувати під ретельним наглядом при застосуванні або відміні целекоксибу. Дигоксин: застосування НПЗП, включаючи целекоксиб, може викликати порушення функції нирок, що при одночасному застосуванні з дигоксином призводить до зниження ниркового кліренсу дигоксину та підвищення його концентрації в плазмі крові.
Інші НПЗП: слід уникати одночасного застосування целекоксибу та інших НПЗП (не містять ацетилсалициловую кислоту) (підвищується ризик розвитку побічних ефектів).
Інші препарати: не відзначалося клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та антацидами (магнію/алюмінію гідроксид), омепразолом, метотрексатом, глібенкламідом, фенітоїном або толбутамідом.
Ацетилсаліцилова кислота: целекоксиб не впливає на антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти у низьких дозах. Целекоксиб не чинить антиагрегантної дії на тромбоцити, тому їм не слід замінювати ацетилсаліцилову кислоту з метою профілактики сердечно-судинних захворювань.
