Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Диамерид 0,001 n30 табл (Диамерид 0,001 n30 табл)

632 грн
0 грн
Рейтинг: 100 (4.5) 5
Артикул: 1799
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Препарат применяют внутрь. Начальную и поддерживающую дозы глимепирида устанавливают индивидуально на основании результатов регулярного контроля концентрации глюкозы в крови. Начальная доза и подбор дозы В начале лечения препарат назначают в дозе 1 мг 1 раз/ При достижении оптимального терапевтического эффекта рекомендуется принимать эту дозу в качестве поддерживающей. В случае отсутствия гликемического контроля суточную дозу следует поэтапно увеличить под регулярным контролем концентрации глюкозы в крови (с интервалами в 1-2 недели) до 2 мг, 3 мг или 4 мг в Дозы свыше 4 мг/ эффективны только в исключительных случаях. Максимальная рекомендованная суточная доза - 6 мг. Время и кратность приема суточной дозы определяется врачом с учетом образа жизни больного. Суточную дозу назначают в 1 прием непосредственно перед или во время плотного завтрака, или первого основного приема пищи. Таблетки принимают целиком, не разжевывая, с достаточным количеством жидкости (около 0.5 стакана). Не рекомендуется пропускать прием пищи после приема Диамерида. Продолжительность лечения Лечение препаратом Диамерид® длительное, под контролем содержания глюкозы в крови. Прuменение в комбинации с метформином В случае отсутствия гликемического контроля у больных, принимающих метформин, может быть начата сопутствующая терапия препаратом Диамерид®. При сохранении дозы метформина на прежнем уровне лечение препаратом Диамерид® начинают с минимальной дозы, а затем постепенно увеличивают ее в зависимости от желаемого уровня гликемического контроля, вплоть до максимальной суточной дозы. Комбинированную терапию следует проводить под тщательным медицинским наблюдением. Применение в комбинации с инсулином В случаях, когда не удается достигнуть гликемического контроля приемом максимальной дозы Диамерида при монотерапии или в комбинации с максимальной дозой метформина, возможна комбинация глимепирида с инсулином. В этом случае последняя назначенная доза глимепирида остается неизменной. При этом лечение инсулином следует начинать с минимальной дозы, с возможным последующим постепенным увеличением его дозы под контролем концентрации глюкозы в крови. Комбинированное лечение требует обязательного врачебного контроля. Перевод больного с другого перорального гиnогликемического nреnарата на глuмеnuрuд При переводе пациента с другого перорального гипогликемического препарата на Диамерид® начальная суточная доза последнего должна составлять 1 мг (даже в том случае, если больного переводят на Диамерид® с максимальной дозы другого перорального гипогликемического препарата). Любое повышение дозы Диамерида следует проводить поэтапно в соответствии с приведенными выше рекомендациями. Необходимо принимать во внимание эффективность, дозу и продолжительность действия применяемого гипогликемического препарата.

Передозировка

после приема внутрь глимепирида в высокой дозе возможно развитие гипогликемии, продолжительностью от 12 ч до 72 ч, которая может повториться после первоначального восстановления концентрации глюкозы в крови. В большинстве случаев рекомендуется наблюдение в условиях стационара.

Лекарственная форма

Таблетки

Состав

глимепирид \00091 мг

Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, повидон, полоксамер, кроскармеллоза натрия, целлюлоза микрокристаллическая, магния стеарат, краситель железа оксид красный.

Фармакологическое действие

Пероральный гипогликемический препарат - производное сульфонилмочевины III поколения.

Глимепирид действует, главным образом, стимулируя секрецию и высвобождение инсулина из бета-клеток поджелудочной железы (панкреатическое действие). Как и у других производных сульфонилмочевины, в основе этого эффекта лежит увеличение реакции бета-клеток поджелудочной железы на физиологическую стимуляцию глюкозой, при этом количество секретируемого инсулина значительно меньше, чем при действии традиционных препаратов - производных сульфонилмочевины. Наименьшее стимулирующее влияние глимепирида на секрецию инсулина обеспечивает и меньший риск развития гипогликемии.

В дополнение к этому, глимепирид обладает внепанкреатическим действием - способностью улучшать чувствительность периферических тканей (мышечной, жировой) к действию собственного инсулина, снижать поглощение инсулина печенью; ингибирует продукцию глюкозы в печени. Глимепирид избирательно ингибирует ЦОГ и снижает превращение арахидоновой кислоты в тромбоксан А2, который способствует агрегации тромбоцитов, таким образом оказывая антиагрегантное действие.

Глимепирид способствует нормализации содержания липидов, снижает концентрацию малонового альдегида в крови, что ведет к значительному снижению перекисного окисления липидов, это способствует антиатерогенному действию препарата.

Глимепирид повышает уровень эндогенного альфа-токоферола, активность каталазы, глутатион-пероксидазы и супероксиддисмутазы, что способствует снижению выраженности окислительного стресса в организме больного, который постоянно присутствует при сахарном диабете 2 типа.

Фармакокинетика

Всасывание

При многократном приеме глимепирида в суточной дозе 4 мг Cmax в сыворотке крови достигается примерно через 2.5 ч и составляет 432 нг/мл; существует линейное соотношение между дозой и Cmax, а также между дозой и AUC. При приеме внутрь глимепирида его биодоступность составляет около 100%. Прием пищи не оказывает существенного влияния на всасывание, за исключением незначительного замедления скорости абсорбции.

Распределение

Для глимепирида характерен очень незначительный Vd (около 8.8 л), приблизительно равный Vd альбумина, высокая степень связывания с белками плазмы (более 99%) и низкий клиренс (около 48 мл/мин).

Глимепирид проникает в грудное молоко и через плацентарный барьер. Препарат плохо проникает через ГЭБ.

Выведение

После однократного приема глимепирида внутрь почками выводится 58% и через кишечник - 35%. Неизмененное вещество в моче не обнаруживалось. T1/2 при плазменных концентрациях препарата в сыворотке, соответствующих многократному приему, составляет 5-8 ч. После приема в высоких дозах T1/2 несколько увеличивается.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

У пациентов с нарушениями функции почек наблюдается тенденция к увеличению клиренса глимепирида и к снижению его средних концентраций в сыворотке крови, что по всей вероятности, обусловлено более быстрым выведением препарата вследствие более низкого связывания его с белками плазмы. Таким образом, у данной категории пациентов не имеется дополнительного риска кумуляции препарата.

Побочные действия

Со стороны обмена веществ: возможно развитие гипогликемических реакций. Эти реакции, главным образом, возникают вскоре после приема препарата, могут иметь тяжелую форму и течение и их не всегда удается легко купировать. Развитие этих симптомов зависит от индивидуальных факторов, таких как особенности питания и дозирование.

Со стороны органа зрения: во время лечения (особенно в его начале) могут наблюдаться транзиторные нарушения зрения, обусловленные изменением концентрации глюкозы в крови.

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, ощущение тяжести или дискомфорта в эпигастрии, боль в животе, диарея, очень редко приводящие к прекращению лечения; повышение активности печеночных ферментов, холестаз, желтуха, гепатит (вплоть до развития печеночной недостаточности).

Со стороны системы кроветворения: тромбоцитопения (от умеренной до тяжелой), лейкопения, гемолитическая или апластическая анемия, эритроцитопения, гранулоцитопения, агранулоцитоз и панцитопения.

Аллергические реакции: возможно появление крапивницы (зуд, кожная сыпь). Такие реакции бывают, как правило, умеренно выраженными, но могут прогрессировать, сопровождаясь падением АД, одышкой, вплоть до развития анафилактического шока. При появлении крапивницы следует немедленно обратиться к врачу. Возможна перекрестная аллергия с другими производными сульфонилмочевины, сульфаниламидами или прочими сульфонамидами, также возможно развитие аллергического васкулита.

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

Диамерид® следует принимать в рекомендуемых дозах и в назначенное время. Ошибки в применении препарата, например, пропуск приема, никогда нельзя устранять посредством последующего приема более высокой дозы. Врач и больной должны заранее обговорить меры, которые следует принимать в случае таких ошибок (например, пропуск приема препарата или приема пищи) или в ситуациях, когда невозможен прием очередной дозы препарата в установленное время. Больной должен немедленно информировать врача в случае приема слишком высокой дозы препарата.

Развитие гипогликемии у пациента после приема Диамерида в дозе 1 мг/ означает возможность контроля гликемии исключительно при помощи диеты.

При достижении компенсации сахарного диабета 2 типа повышается чувствительность к инсулину. В связи с этим в процессе лечения может снизиться потребность в глимепириде. Во избежание развития гипогликемии необходимо временно уменьшить дозу или отменить Диамерид®. Коррекцию дозы следует проводить также при изменении массы тела больного, его образа жизни, или при появлении других факторов, способствующих повышению риска развития гипо- или гипергликемии.

Адекватная диета, регулярные и достаточные физические упражнения и, при необходимости, снижение массы тела имеют такое же важное значение для достижения оптимального контроля содержания глюкозы в крови, как и регулярный прием глимепирида.

Клиническими симптомами гипергликемии являются: увеличение частоты мочеиспусканий, сильная жажда, сухость во рту и сухость кожных покровов.

В первые недели лечения может повыситься риск развития гипогликемии, что требует особо тщательного наблюдения за больным. На фоне лечения Диамеридом при нерегулярном приеме пищи или пропуске приема пищи может развиться гипогликемия. К факторам, способствующим развитию гипогликемии, относятся:

- нежелание или (особенно в пожилом возрасте) недостаточная способность больного к сотрудничеству с врачом;

- неполноценное, нерегулярное питание, пропуск приемов пищи, голодание, изменение привычной диеты;

- дисбаланс между физической нагрузкой и потреблением углеводов;

- употребление алкоголя, особенно в сочетании с пропуском приема пищи;

- нарушение функции почек;

- тяжелое нарушение функции печени;

- передозировка глимепирида;

- некоторые некомпенсированные заболевания эндокринной системы, оказывающие влияние на углеводный обмен (например, нарушения функции щитовидной железы, гипофизарная недостаточность или недостаточность коры надпочечников);

- одновременное применение некоторых других лекарственных средств.

Врач должен быть информирован об указанных выше факторах и об эпизодах гипогликемии, поскольку они требуют особо строгого наблюдения за больным. При наличии таких факторов, повышающих риск развития гипогликемии, следует скорректировать дозу глимепирида или всю схему лечения. Это необходимо сделать также в случае интеркуррентного заболевания или изменения образа жизни больного.

Показания

— сахарный диабета 2 типа при неэффективности ранее назначенной диеты и физической нагрузки.

При неэффективности монотерапии глимепиридом возможно его применение в составе комбинированной терапии с метформином или инсулином.

Противопоказания

— сахарный диабет 1 типа;

— диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома и кома;

— состояния, сопровождающиеся нарушением всасывания пищи и развитием гипогликемии (в т.ч. инфекционные заболевания);

— лейкопения;

— тяжелые нарушения функции печени;

— тяжелые нарушения функции почек (в т.ч. больные, находящиеся на гемодиализе);

— беременность;

— период лактации;

— непереносимость лактозы, лактазная недостаточность, глюкозо-галактозная мальабсорбция;

— детский возраст до 18 лет;

— повышенная чувствительность к компонентам препарата;

— повышенная чувствительность к другим производным сульфонилмочевины или к сульфаниламидным препаратам (риск развития реакций гиперчувствительности).

С осторожностью назначают препарат при состояниях, требующих перевода больного на инсулинотерапию (в т.ч. обширные ожоги, тяжелые множественные травмы, большие хирургические вмешательства, а также при нарушениях всасывания пищи и лекарственных средств из ЖКТ

Лекарственное взаимодействие

Одновременное применение глимепирида с некоторыми лекарственными препаратами может вызвать как усиление, так и ослабление гипогликемического действия препарата. Поэтому другие лекарственные препараты можно принимать только после согласования с врачом.

Усиление гипогликемического действия и связанное с этим возможное развитие гипогликемии может наблюдаться при одновременном применении глимепирида с инсулином, метформином или другими пероральными гипогликемическими препаратами, ингибиторами АПФ, аллопуринолом, анаболическими стероидами и мужскими половыми гормонами, хлорамфениколом, производными кумарина, циклофосфамидом, трофосфамидом и изофосфамидом, фенфлурамином, фибратами, флуоксетином, симпатолитиками (гуанетидином), ингибиторами МАО, миконазолом, пентоксифиллином (при парентеральном введении в высоких дозах), фенилбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробенецидом, хинолоновыми антибиотиками, салицилатами и аминосалициловой кислотой, сульфинпиразоном
(799)


Дозування

Препарат застосовують внутрішньо. Початкову та підтримуючу дози глімепіриду встановлюють індивідуально на основі результатів регулярного контролю концентрації глюкози в крові. Початкова доза та підбір дози На початку лікування препарат призначають у дозі 1 мг 1 раз/ При досягненні оптимального терапевтичного ефекту рекомендується приймати цю дозу в якості підтримуючої. У разі відсутності глікемічного контролю добову дозу слід поетапно збільшити під регулярним контролем концентрації глюкози в крові (з інтервалами в 1-2 тижні) до 2 мг, 3 мг або 4 мг Дози понад 4 мг/ ефективні тільки у виняткових випадках. Максимальна рекомендована добова доза - 6 мг. Час і кратність прийому добової дози визначається лікарем з урахуванням способу життя хворого. Добову дозу призначають в 1 прийом безпосередньо перед чи під час ситного сніданку або під час першого основного прийому їжі. Таблетки приймають цілими, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини (близько 0.5 склянки). Не рекомендується пропускати прийом їжі після прийому Диамерида. Продолжительн��сть лікування Лікування препаратом Диамерид® тривалий, під контролем вмісту глюкози в крові. Застосування у комбінації з метформіном У разі відсутності глікемічного контролю у хворих, які приймають метформін, може бути розпочата супутня терапія препаратом Диамерид®. При збереженні дози метформіну на попередньому рівні лікування препаратом Диамерид® починають з мінімальної дози, а потім поступово збільшують залежно від бажаного рівня глікемічного контролю, аж до максимальної добової дози. Комбіновану тірапию слід проводити під ретельним медичним наглядом. Застосування в комбінації з інсуліном У випадках, коли не вдається досягти глікемічного контролю прийомом максимальної дози Диамерида при монотерапії або в комбінації з максимальною дозою метформіну, можлива комбінація глімепіриду з інсуліном. В цьому випадку остання призначена доза глімепіриду залишається незмінною. При цьому лікування інсуліном слід починати з мінімальної дози, з можливим подальшим поступовим збільшенням його дози під контролем концентрації�� глюкози в крові. Комбіноване лікування вимагає обов'язкового лікарського контролю. Переведення хворого з іншого перорального гіпоглікемічного препарату на глімепірид При переведенні хворого з іншого перорального гіпоглікемічного препарату на Диамерид® початкова добова доза останнього повинна становити 1 мг (навіть у тому випадку, якщо хворого переводять на Диамерид® з максимальної дози іншого перорального гіпоглікемічного препарату). Будь-яке підвищення дози Диамерида слід проводити поетапно у відповідності з наведеними вище рекомендациями. Необхідно брати до уваги ефективність, дозу і тривалість дії застосовуваного гіпоглікемічного препарату.

Передозування

після прийому внутрішньо глімепіриду у високій дозі можливий розвиток гіпоглікемії, тривалістю від 12 год до 72 год, яка може повторитися після початкового відновлення концентрації глюкози в крові. У більшості випадків рекомендується спостереження в умовах стаціонару.

Лікарська форма

Таблетки

Склад

глімепірид \00091 мг

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, полоксамер, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, барвник заліза оксид червоний.

Фармакологічна дія

Пероральний гіпоглікемічний препарат - похідне сульфонілсечовини ІІІ покоління.

Глімепірид діє, головним чином, стимулюючи секрецію та вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози (панкреатическое дія). Як і в інших похідних сульфонілсечовини, в основі цього ефекту лежить збільшення реакції бета-клітин підшлункової залоз�� на фізіологічну стимуляцію глюкозою, при цьому кількість секреції інсуліну значно менше, ніж при дії традиційних препаратів - похідних сульфонілсечовини. Найменше стимулюючий вплив глімепіриду на секрецію інсуліну забезпечує і менший ризик розвитку гіпоглікемії.

На додаток до цього, глімепірид має внепанкреатическим дією, здатністю покращувати чутливість периферичних тканин (м'язової, жирової) до дії власного інсуліну, знижувати поглинання інсуліну печінкою; ингибирілої продукцію глюкози в печінці. Глімепірид вибірково інгібує ЦОГ і знижує перетворення арахідонової кислоти в тромбоксан А2, який сприяє агрегації тромбоцитів, таким чином надаючи антиагрегантну дію.

Глімепірид сприяє нормалізації вмісту ліпідів, знижує концентрацію малонового альдегіду в крові, що веде до значного зниження перекисного окислення ліпідів, це сприяє антиатерогенному дії препарату.

Глімепірид підвищує рівень ендогенного альфа-токоферолу, активностіть каталази, глутатіон-пероксидази та супероксиддисмутази, що сприяє зниженню вираженості окислювального стресу в організмі хворого, який постійно присутній при цукровому діабеті 2 типу.

Фармакокінетика

Всмоктування

При багаторазовому прийомі глімепіриду в добовій дозі 4 мг Cmax в сироватці крові досягається приблизно через 2.5 год і становить 432 нг/мл; існує лінійне співвідношення між дозою та Cmax, а також між дозою та AUC. При прийомі внутрішньо глімепіриду його біодоступність становить близько 100%. Прийом їжі не чинить зущественного впливу на абсорбцію, за винятком незначного уповільнення швидкості абсорбції.

Розподіл

Для глімепіриду характерні дуже незначний Vd (близько 8.8 л), приблизно рівний Vd альбуміну, високий ступінь зв'язування з білками плазми (більше 99%) і низький кліренс (близько 48 мл/хв).

Глімепірид проникає у грудне молоко та крізь плацентарний бар'єр. Препарат погано проникає через ГЕБ.

Виведення

Після одноразового прийому глімепіриду внутрішньо нирками виводиться 58% і через кишечник - 35%. Неизмененное речовина в сечі не виявлялося. T1/2 при плазмових концентрацій препарату в сироватці, які відповідають багаторазовому прийому, становить 5-8 год Після прийому високих доз T1/2 збільшується.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У пацієнтів з порушеннями функції нирок спостерігається тенденція до збільшення кліренсу глімепіриду та зниження його середніх концентрацій в сироватці крові, що, ймовірно, зумовлено більш швидким виведенням препарату внаслідок більш низького зв'язування його з белками плазми. Таким чином, у даної категорії пацієнтів немає додаткового ризику кумуляції препарату.

Побічні дії

З боку обміну речовин: можливий розвиток гіпоглікемічних реакцій. Ці реакції, головним чином, виникають незабаром після прийому препарату, можуть мати важку форму та протягом і їх не завжди вдається легко вилікувати. Розвиток цих симптомів залежить від індивідуальних факторів, таких як особливості харчування та дозування.

З боку органу зору: під час лікування (особливо на його початку) можуть наблюдаться транзиторні порушення зору, зумовлені зміною концентрації глюкози в крові.

З боку травної системи: нудота, блювання, відчуття важкості або дискомфорту в епігастрії, біль у животі, діарея, дуже рідко призводять до припинення лікування; підвищення активності печінкових ферментів, холестаз, жовтяниця, гепатит (аж до розвитку печінкової недостатності).

З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія (від помірної до тяжкої), лейкопенія, гемолітична або апластична анемія, эритроцитопени��, гранулоцитопенія, агранулоцитоз і панцитопенія.

Алергічні реакції: можлива поява кропив'янки (свербіж, шкірний висип). Такі реакції бувають, як правило, помірно виражені, але можуть прогресувати, супроводжуючись падінням артеріального тиску, задишкою, аж до розвитку анафілактичного шоку. При появі кропив'янки слід негайно звернутися до лікаря. Можлива перехресна алергія з іншими похідними сульфонілсечовини, сульфаніламідами або іншими сульфонамідами, також можливий розвиток алергічного васкуліту.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Диамерид® слід приймати в рекомендованих дозах та в призначений час. Помилки в застосуванні препарату, наприклад пропуск прийому, ніколи не можна виправляти шляхом наступного прийому більш високої дози. Лікар і хворий повинні заздалегідь обговорити заходи, які слід вживати у випадку таких помилок (наприклад пропуск прийому препарату або прийому їжі) або в ситуаціях, коли неможливий прийом чергової дози препарату у встановлений час. Хворий повинен негайно інформувати лікаря у випадку приема занадто високої дози препарату.

Розвиток гіпоглікемії у пацієнта після прийому Диамерида в дозі 1 мг/ означає можливість контролю глікемії виключно за допомогою дієти.

При досягненні компенсації цукрового діабету 2 типу підвищується чутливість до інсуліну. У зв'язку з цим у процесі лікування може знизитися потреба в глімепіриді. Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії необхідно тимчасово зменшити дозу або відмінити Диамерид®. Корекцію дози слід проводити також при зміні маси тіла хворого, його способу ��життя, або при появі інших факторів, що сприяють підвищенню ризику розвитку гіпо - або гіперглікемії.

Адекватна дієта, регулярні і достатні фізичні вправи та, при необхідності, зниження маси тіла мають таке ж важливе значення для досягнення оптимального контролю вмісту глюкози в крові, як і регулярний прийом глімепіриду.

Клінічними симптомами гіперглікемії є: збільшення частоти сечовипускань, сильна спрага, сухість у роті і сухість шкірних покривів.

У перші тижні лікування може по��ыситься ризик розвитку гіпоглікемії, що потребує особливо ретельного спостереження за хворим. На тлі лікування Диамеридом при нерегулярному прийомі їжі або пропуску прийому їжі може розвинутися гіпоглікемія. До факторів, що сприяють розвитку гіпоглікемії, належать:

- небажання або (особливо в літньому віці) недостатня здатність хворого до співпраці з лікарем;

- неповноцінне, нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування, зміна звичної дієти;

- дисбаланс між фізичним навантаженням і спожитий��єм вуглеводів;

- вживання алкоголю, особливо в поєднанні з пропуском прийому їжі;

- порушення функції нирок;

- тяжке порушення функції печінки;

- передозування глімепіриду;

- деякі некомпенсовані захворювання ендокринної системи, що впливають на вуглеводний обмін (наприклад, порушення функції щитовидної залози, гіпофізарна недостатність або недостатність кори надниркових залоз);

- одночасне застосування деяких інших лікарських засобів.

Лікар повинен бути інформирован про зазначені вище фактори та про епізоди гіпоглікемії, оскільки вони потребують особливо суворого спостереження за хворим. При наявності таких факторів, що підвищують ризик розвитку гіпоглікемії, слід скорегувати дозу глімепіриду або всю схему лікування. Це необхідно зробити також у випадку інтеркурентного захворювання або зміни способу життя хворого.

Свідчення

— цукровий діабет 2 типу, при неефективності раніше призначеної дієти і фізичного навантаження.

При неефективності монотерапії глимепиридом можливо його застосуванняня у складі комбінованої терапії з метформіном або інсуліном.

Протипоказання

— цукровий діабет 1 типу;

— діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома та кома;

— стани, що супроводжуються порушенням всмоктування їжі та розвитком гіпоглікемії (у т. ч. інфекційні захворювання);

— лейкопенія;

— тяжкі порушення функції печінки;

— тяжкі порушення функції нирок (у т.ч. хворі, які перебувають на гемодіалізі);

— вагітність;

— період лактації;

— непереносимість лактози, ��актазная недостатність, глюкозо-галактозна мальабсорбція;

— дитячий вік до 18 років;

— підвищена чутливість до компонентів препарату;

— підвищена чутливість до інших похідних сульфонілсечовини або сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіперчутливості).

З обережністю призначають препарат при станах, що вимагають переведення хворого на інсулінотерапію (у т. ч. великі опіки, важкі множинні травми, великі хірургічні втручання, а також при порушеннях всмоктування їжі та лікарських засобів із ШКТ

Лікарська взаємодія

Одночасне застосування глімепіриду з деякими лікарськими препаратами може викликати як посилення, так і послаблення гіпоглікемічної дії препарату. Тому інші лікарські препарати можна приймати тільки після узгодження з лікарем.

Посилення гіпоглікемічної дії і пов'язаний з цим можливий розвиток гіпоглікемії може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду з інсуліном, метформіном або іншими пероральвими гіпоглікемічними препаратами, інгібіторами АПФ, алопуринолом, анаболічними стероїдами та чоловічими статевими гормонами, хлорамфеніколом, похідними кумарину, циклофосфамідом, трофосфамидом і изофосфамидом, фенфлурамином, фібратами, флуоксетином, симпатолітиками (гуанетидином), інгібіторами МАО, миконазолом, пентоксифиллином (при парентеральному введенні у високих дозах), фенілбутазоном, азапропазоном, оксифенбутазоном, пробенецидом, хінолоновими антибіотиками, саліцилатами та аміносаліцилової кислоти, сульфинпиразоном
Страна происхождения: Россия
Форма выпуска: упак 30 таблеток
Беречь от детей: Да
Производитель: АКРИХИН
Общее описание: Пероральный гипогликемический препарат
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Действующие вещества: Глимепирид
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка