Дозировка
Внутрь: капсулу принимают целиком вне зависимости от приема пищи. Также можно капсулу открыть, высыпать из нее гранулы в столовую ложку и смешать их с яблочным пюре; затем немедленно, не разжевывая, проглотить. Лечение эрозивного эзофагита любой степени тяжести. Рекомендованной дозой является 60 мг 1 раз в сутки. Курс лечения - 8 недель. Поддерживающая терапия после лечения эрозивного эзофагита и облегчение проявлений изжоги. Рекомендованной дозой является 30 мг 1 раз в сутки. В проведенных исследованиях курс лечения составлял до 6 месяцев. Пациентам с эрозивным эзофагитом средней и тяжелой степени рекомендованной дозой является 60 мг 1 раз в сутки. В проведенных исследованиях курс лечения составлял до 6 месяцев. Симптоматическое лечение гастроэзофагеальной рефлюксной болезни ГЭРБ (т.е. НЭРБ - неэрозивная рефлюксная болезнь). Рекомендованной дозой является 30 мг 1 раз в сутки. Курс лечения - 4 недели. У пациентов с нарушениями функции печени средней степени тяжести (класс В по Чайлд- Пью) суточная доза не должна превышать 30 мг декслансопразола. Клинические данные о приеме препарата у пациентов с нарушениями тяжелой степени (класс С по Чайлд-Пью) отсутствуют. Коррекции дозы у пожилых пациентов, пациентов с нарушением функции почек и с нарушением функции печени легкой степени тяжести (класс А по Чайлд-Пью) не требуется.
Лекарственная форма
Капсулы с модифицированным высвобождением с непрозрачной синей крышечкой и с непрозрачным серым корпусом; на крышечку темно-серыми чернилами нанесен логотип "TAP", на корпус - надпись "30". Содержимое капсул - гранулы от белого до почти белого цвета.
Состав
1 капс.
декслансопразол 30 мг
Вспомогательные вещества: сахарная крупка - 28.8 мг (в т. ч. сахароза 18-26.352 мг, крахмал кукурузный 2.448-10.8 мг), магния карбонат - 11.5 мг, сахароза - 41.5 мг, гипролоза низкозамещенная - 8.64 мг, гипролоза - 0.34 мг, гипромеллоза 2910 - 7.54 мг, тальк - 16.64 мг, титана диоксид - 5.5 мг, дисперсия метакриловой кислоты сополимера - 9.66 мг (в т. ч. метакриловая кислота - 4.4436 мг, этилакрилат - 4.2504 мг, натрия лаурилсульфат - 0.2254 мг, полисорбат-80 - 0.7406 мг), макрогол 8000 - 0.96 мг, полисорбат-80 - 0.44 мг, кремния диоксид коллоидный - 0.09 мг, метакриловой кислоты и метилметакрилата сополимер [1:2] - 15.95 мг, метакриловой кислоты и метилметакрилата сополимер [1:1] - 5.32 мг, триэтилцитрат - 2.12 мг.
Состав оболочки капсул: каррагинан - 0.192-0.624 мг, калия хлорид - 0.144-0.48 мг, титана диоксид - 2.4768 мг, краситель FD & C синий №2 алюминиевый лак - 0.3456 мг, краситель железа оксид черный - 0.0576 мг, гипромеллоза - q.s. до 48 мг, чернила серые очищенны
Фармакологическое действие
Декслансопразол является ингибитором протонного насоса, подавляя секрецию желудочного сока путем угнетения Н+/К+-АТФ-азы в париетальных клетках желудка. Блокирует заключительную стадию секреции соляной кислоты.
Капсула препарата Дексилант распадается в желудке и содержит два типа гранул, покрытых кишечнорастворимой оболочкой, которые высвобождают активное вещество в зависимости от рН в различных областях тонкого кишечника. Данная комбинация помогает пролонгировать действие декслансопразола и способствует снижению секреции желудочного сока в течение продолжительного времени.
Фармакокинетика
Всасывание
Декслансопразол хорошо всасывается при приеме внутрь. Его биодоступность составляет 76% и более.
Двухкомпонентный состав препарата Дексилант обуславливает всасывание в виде двух рН-зависимых фаз. Первый пик концентрации активного вещества возникает в интервале от 1 до 2 часов после приема внутрь (1 фаза высвобождения активного вещества) и от 4 до 5 часов (2 фаза высвобождения активного вещества) соответственно. После 5 дней приема декслансопразола в дозировках 30 мг и 60 мг Cmax составляет 658 нг/мл и 1397 нг/мл соответственно. Площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) равна 3275 нг ч/мл и 6529 нг ч/мл после 5 дней приема декслансопразола в дозировках 30 мг и 60 мг соответственно.
Распределение
Связывание декслансопразола с белками плазмы крови составляет 96,1 - 98,8%.
Метаболизм
Декслансопразол интенсивно метаболизируется в печени до неактивных метаболитов в результате процессов окисления, восстановления и последующего образования сульфатных, глюкоронидных и глутатионовых соединений. Окисление осуществляется с помощью ферментной системы цитохрома Р450, которая участвует как в процессе гидроксилирования (преимущественно изофермент CYP2C19), так и в процессе окисления (изофермент CYP3A4) . Изофермент CYP2C19 является полиморфным печеночным изоферментом, который существует в 3 фракциях, проявляющих разные свойства при метаболизме субстратов: быстрые, умеренные и медленные метаболизаторы. Декслансопразол является основным компонентом в плазме крови независимо от типа метаболизатора по изоферменту CYP2C19. В случае со средними и сильными метаболизаторами по изоферменту CYP2C19 основным метаболитом в плазме крови является 5-гидроксидекслансопразол и его глюкуроновое соединение. При слабых метаболизаторах по изоферменту CYP2C19 - декслансопразола сульфон.
Выведение
Период полувыведения препарата - 1-2 ч. Клиренс после 5 дней приема декслансопразола составляет 11,4 и 11,6 л/ч для дозировки 30 мг и 60 мг соответственно. Препарат выводится через почки (около 51%) и 48% выводится через кишечник. Так как препарат интенсивно метаболизируется в печени, при применении декслансопразола у пациентов с нарушением функции почек снижения дозы не требуется. Как и у пациентов с нормальной функцией почек изменение фармакокинетики не ожидается.
Побочные действия
Наиболее частыми (не менее 2 %) нежелательными побочными реакциями являются диарея, метеоризм, боли в животе, тошнота, рвота, инфекции верхних дыхательных путей.
Ниже приводятся данные о нежелательных побочных реакциях в зависимости от частоты их возникновения:
Очень часто ? 1/10
Часто ? 1/100 и < 1/10
Нечасто ? 1/1000 и < 1/100
Редко ? 1/10000 и < 1/1000
Очень редко < 1/10000, включая отдельные случаи
Частота неизвестна (невозможно оценить на основании имеющихся данных).
Нарушения со стороны иммунной системы:
Частота неизвестна: гиперчувствительность (в том числе анафилактические реакции), злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз, эксфолиативный дерматит, анафилактический шок.
Нарушения со стороны обмена веществ и питания:
Частота неизвестна: гипомагниемия, гипонатриемия.
Нарушения со стороны ЖКТ:
Часто: диарея, дискомфорт и боль в животе, запор, метеоризм, тошнота, рвота.
Нечасто: сухость во рту.
Редко: кандидоз полости рта.
Частота неизвестна: отек слизистой рта, панкреатит.
Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей:
Частота неизвестна: острая почечная недостаточность.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей:
Нечасто: изменение показателей функциональной активности печени
Частота неизвестна: лекарственный гепатит.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей:
Нечасто:сыпь, крапивница, зуд
Частота неизвестна: лейкоцитокластический васкулит, генерализованная сыпь.
Нарушения со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки средостения:
Часто: инфекционные заболевания верхних дыхательных путей.
Нечасто: кашель.
Частота неизвестна: отек гортани, чувство стеснения в горле.
Нарушения со стороны крови и лимфатической системы:
Частота неизвестна: аутоиммунная гемолитическая анемия, идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани:
Частота неизвестна: переломы.
Нарушения со стороны сосудов:
Нечасто: приступ жара («приливы»), повышение артериального давления.
Нарушения со стороны нервной системы:
Часто: головная боль.
Нечасто: головокружение, дисгевзия.
Редко: парестезия, судороги.
Частота неизвестна: инсульт, транзиторная ишемическая атака.
Нарушения со стороны органа зрения:
Редко: нарушение зрения.
Частота неизвестна: нарушение зрения (затуманивание).
Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения:
Редко: вертиго
Частота неизвестна: снижение слуха.
Нарушения психики:
Нечасто: бессонница, депрессия
Редко: слуховые галлюцинации.
Общие расстройства:
Нечасто: слабость, изменения аппетита.
Частота неизвестна: отек лица.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом лечения декслансопразолом следует исключить возможность злокачественного новообразования, поскольку препарат может маскировать симптомы и отсрочить правильную постановку диагноза.
Если симптомы сохраняются, несмотря на адекватное лечение, то следует провести дальнейшее обследование.
При приеме ингибиторов протонного насоса, к которым относится декслансопразол, повышается риск желудочно-кишечных инфекций, сопровождающиеся диареей, возбудителями которых являются бактерии рода Clostridium difficile, особенно у госпитализированных пациентов. Это необходимо принять во внимание в случае, если при лечении диареи состояние пациента не улучшается.
Пациентам в данном случае рекомендуется принимать минимально эффективную дозу декслансопразола при наименьшей продолжительности лечения.
У пациентов, получающих высокие дозы препарата или при длительной терапии ингибиторами протонного насоса (ИПН) в течение года и более, возрастает риск остеопоротических переломов костей бедер, кистей и позвоночника. Пациенты с риском возникновения остеопоротических переломов должны придерживаться рекомендуемых дозировок (см. раздел «Способ применения и дозы»).
В редких случаях у пациентов наблюдалась симптоматическая и асимптоматическая гипомагниемия при приеме препаратов ИПН в течение не менее трех месяцев, а в большинстве случаев - при приеме в течение года. Симптомами гипомагниемии являются тетания, аритмия и судороги. Лечение - восполнение магния и отмена приема препаратов ИПН. У пациентов, которым необходимо продолжительное лечение или одновременно принимающих препараты ИПН с дигоксином или другими препаратами, способными вызвать гипомагниемию (например, диуретики), необходимо контролировать концентрацию магния в сыворотке крови до начала и во время лечения.
Влияние на способность управления транспортными средствами/механизмами.
Из-за вероятности головокружения и нарушения зрения следует воздержаться от управления транспортными средствами и другими механизмами, требующими повышенного внимания.
Передозировка
Сообщений о значимых случаях передозировки в результате применения препарата Дексилант отмечено не было. Многократный прием дозы по 120 мг и однократный прием в дозе 300 мг не вызывали тяжелых побочных эффектов. Наблюдался побочный эффект в виде повышения артериального давления выше 140/90 мм.рт.ст. при приеме препарата Дексилант 60 мг 2 раза в день.
Тем не менее, в случае передозировки и только при наличии клинических проявлений проводится симптоматическая терапия. Декслансопразол не выводится посредством гемодиализа.
Показания
— лечение эрозивного эзофагита любой степени тяжести;
— поддерживающая терапия после лечения эрозивного эзофагита и облегчение проявлений изжоги;
— симптоматическое лечение гастроэзофагеальной рефлюксной болезни ГЭРБ (т.е. НЭРБ - неэрозивная рефлюксная болезнь);
Противопоказания
— повышенная чувствительность к любому из компонентов препарата;
— совместное применение с ингибиторами протеаз ВИЧ (атазанавир, нелфинавир);
— возраст до 18 лет;
— беременность, период лактации.
Препарат содержит сахарозу, поэтому его применение не рекомендовано пациентам с наследственной непереносимостью фруктозы, глюкозо-галактозной мальабсорбцией или сахаразно-изомальтазной недостаточностью.
С осторожностью:
— пациентам, принимающим такролимус;
— пациентам, принимающим ингибиторы изофермента CYP2C19, такие как флувоксамин пациентам, принимающим варфарин, под контролем протромбинового времени и MHO;
— пациентам, принимающим метотрексат.
Применение при беременности и кормлении грудью
Применение препарата Дексилант в период беременности противопоказано. При необходимости применения препарата в период лактации следует прекратить грудное вскармливание.
Применение при нарушениях функции печени
У пациентов с нарушениями функции печени средней степени тяжести (класс В но Чайлд- Пью) суточная доза не должна превышать 30 мг декслансопразола.
Клинические данные о приеме препарата у пациентов с нарушениями тяжелой степени (класс С по Чайлд-Пью) отсутствуют.
Коррекции дозы у пациентов с нарушением функции печени легкой степени тяжести (класс А по Чайлд-Пью) не требуется.
Применение при нарушениях функции почек
Коррекции дозы у пациентов с нарушением функции почек не требуется.
Применение у детей
Противопоказано детям до 18 лет.
Применение у пожилых пациентов
Коррекции дозы у пожилых пациентов не требуется.
Лекарственное взаимодействие
Декслансопразол может быть назначен без риска лекарственного взаимодействия пациентам, принимающим клопидогрел. В случае совместного приема корректировки дозы клопидогрела не требуется. Также отмечено отсутствие клинически значимого лекарственного взаимодействия с фенитоином, теофиллином и диазепамом. Одновременное применение декслансопразола может влиять на всасывание препаратов, биодоступность которых зависит от рН среды желудка (например, сложные эфиры ампицилина, дигоксин, соли железа, кетоконазол, эрлотиниб).
Одновременный прием с такролимусом может привести к увеличению концентрации такролимуса в плазме крови, особенно у пациентов после трансплантации, которые являются умеренными или медленными метаболизаторами по изоферменту CYP2C19 При одновременном приеме с флувоксамином существует вероятность увеличения системного воздействия декслансопразола.
Одновременный прием декслансопразола и метотрексата может привести к повышению и сохранению высокой концентрации метотрексата и/или его метаболита в сыворотке крови. При необходимости приема высоких доз метотрексата рекомендуется временная отмена приема декслансопразола.
(3892)
Дозування
Всередину: капсули приймають цілком незалежно від прийому їжі. Також можна відкрити капсулу, висипати з неї гранули в їдальню ложку і змішати з яблучним пюре; потім негайно, не розжовуючи, проковтнути. Лікування ерозивного езофагіту будь-якого ступеня тяжкості. Рекомендованою дозою є 60 мг 1 раз на добу. Курс лікування - 8 тижнів. Підтримуюча терапія після лікування ерозивного езофагіту і полегшення проявів печії. Рекомендованою дозою є 30 мг 1 раз на добу. У проведених дослідженнях курс лікування складаєял до 6 місяців. Пацієнтам з ерозивним езофагітом середньої і важкої ступені рекомендованою дозою є 60 мг 1 раз на добу. У проведених дослідженнях курс лікування становив до 6 місяців. Симптоматичне лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби ГЕРХ (тобто НЭРБ - неерозівная рефлюксна хвороба). Рекомендованою дозою є 30 мг 1 раз на добу. Курс лікування - 4 тижні. У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас В за Чайлд - П'ю) добова доза не повинна перевищувати 30 мг декслансопразола. Клінічні данні про прийом препарату у пацієнтів з порушеннями тяжкого ступеня (клас С за Чайлд-П'ю) немає. Корекції дози у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з порушенням функції нирок та порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за Чайлд-П'ю) не потрібно.
Лікарська форма
Капсули з модифікованим вивільненням з непрозорою синьою кришечкою та з непрозорим сірим корпусом; на кришечку темно-сірими чорнилами нанесений логотип "TAP", на корпус - напис "30". Вміст капсул - гранули від білого до майже білого кольору.Склад
1 капс.
декслансопразол 30 мг
Допоміжні речовини: цукрова крупка - 28.8 мг (у т. ч. сахароза 18-26.352 мг, крохмаль кукурудзяний 2.448-10.8 мг), магнію карбонат - 11.5 мг, сахароза - 41.5 мг, гипролоза низкозамещенная - 8.64 мг, гипролоза - 0.34 мг, гіпромелоза 2910 - 7.54 мг, тальк - 16.64 мг, титану діоксид - 5.5 мг, дисперсія метакрилової кислоти сополимера - 9.66 мг (у т. ч. метакрилова кислота - 4.4436 мг, этилакрилат - 4.2504 мг, натрію лаурилсульфат - 0.2254 мг, полісорбат-80 - 0.7406 мг), макрогол 8000 - 0.96 мг, полісорбат-80 - 0.44 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.09 мг, мотакриловой кислоти і метилметакрилату сополімер [1:2] - 15.95 мг, метакрилової кислоти і метилметакрилату сополімер [1:1] - 5.32 мг, триэтилцитрат - 2.12 мг.
Склад оболонки капсул: карагенан - 0.192-0.624 мг, калію хлорид - 0.144-0.48 мг, титану діоксид - 2.4768 мг, барвник FD & C синій №2 алюмінієвий лак - 0.3456 мг, барвник заліза оксид чорний - 0.0576 мг, гіпромелоза - q.s. до 48 мг, чорнило сірі очищенныФармакологічна дія
Декслансопразол є інгібітором протонного насоса, пригнічуючи секрецію шлункового соку шляхом інгібування Н+/К+-АТФ-ази в париетальных клітинах шлунка. Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти.
Капсула препарату Дексилант розпадається в шлунку і містить два типи гранул, вкритих кишковорозчинною оболонкою, які вивільняють активна речовина в залежності від рН в різних областях тонкого кишечника. Дана комбінація допомагає пролонгувати дію декслансопразола і сприяє зниженню секреції шлункового соку протягом тривалого часу.Фармакокінетика
Всмоктування
Декслансопразол добре всасыв��ється при прийомі всередину. Його біодоступність становить 76% і більше.
Двокомпонентний склад препарату Дексилант обумовлює всмоктування у вигляді двох рН-залежних фаз. Перший пік концентрації активної речовини виникає в інтервалі від 1 до 2 годин після прийому всередину (1 фаза вивільнення активної речовини) і від 4 до 5 годин (2 фаза вивільнення активної речовини) відповідно. Після 5 днів прийому декслансопразола в дозах 30 мг і 60 мг Cmax становить 658 нг/мл і 1397 нг/мл відповідно. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) рав��а 3275 нг год/мл і 6529 нг год/мл після 5 днів прийому декслансопразола в дозах 30 мг та 60 мг відповідно.
Розподіл
Зв'язування декслансопразола з білками плазми крові становить 96,1 - 98,8%.
Метаболізм
Декслансопразол інтенсивно метаболізується в печінці до неактивних метаболітів у результаті процесів окислення, відновлення і подальшого утворення сульфатних, глюкоронидных і глутатионовых сполук. Окислення здійснюється за допомогою ферментної системи цитохрому Р450, яка бере участь як у процес��е гідроксилювання (переважно ізофермент CYP2C19), так і в процесі окислення (ізофермент CYP3A4) . Ізофермент CYP2C19 є поліморфним печінковим ізоферментом, який існує в 3 фракціях, що виявляють різні властивості при метаболізмі субстратів: швидкі, помірні і повільні метаболизаторы. Декслансопразол є основним компонентом у плазмі крові незалежно від типу метаболизатора за изоферменту CYP2C19. У випадку з помірними і сильними метаболизаторами за изоферменту CYP2C19 основним метаболітом у плазмі крові є 5-гідроксиді��слансопразол і його глюкуроновое з'єднання. При слабких метаболизаторах за изоферменту CYP2C19 - декслансопразола сульфон.
Виведення
Період напіввиведення препарату - 1-2 ч. Кліренс після 5 днів прийому декслансопразола становить 11,4 і 11,6 л/год для дозування 30 мг та 60 мг відповідно. Препарат виводиться через нирки (близько 51%) і 48% виводиться через кишечник. Так як препарат інтенсивно метаболізується в печінці, при застосуванні декслансопразола у пацієнтів з порушенням функції нирок зниження дози не потрібно. Як і у пацієнтів з нормальнимною функцією нирок зміни фармакокінетики не очікується.Побічні дії
Найбільш частими (не менше 2 %) небажаними побічними реакціями є діарея, метеоризм, болі в животі, нудота, блювання, інфекції верхніх дихальних шляхів.
Нижче наводяться дані про небажаних побічних реакціях залежно від частоти їх виникнення:
Дуже часто ? 1/10
Часто ? 1/100 і < 1/10
Нечасто ? 1/1000 і < 1/100
Рідко ? 1/10000 і < 1/1000
Дуже рідко < 1/10000, включаючи окремі випадки
Частота невідома (невозмож��про оцінити на підставі наявних даних).
Порушення з боку імунної системи:
Частота невідома: гіперчутливість (у тому числі анафілактичні реакції), злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок.
Порушення з боку обміну речовин і харчування:
Частота невідома: гіпомагніємія, гіпонатріємія.
Порушення з боку ШКТ:
Часто: діарея, дискомфорт і біль у животі, запор, метеоризм, нудота, блювання.
Нечасто: сухість у роті.
Рідко: кандидоз порожнини рота.
Частота невідома: набряк слизової рота, панкреатит.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
Частота невідома: гостра ниркова недостатність.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
Нечасто: зміна показників функціональної активності печінки
Частота невідома: лікарський гепатит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
Нечасто:висип, кропив'янка, свербіж
Частота невідома: лейкоцитокластический васкуліт, генералізований висип.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння:
Часто: інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів.
Нечасто: кашель.
Частота невідома: набряк гортані, відчуття стиснення в горлі.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
Частота невідома: аутоімунна гемолітична анемія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура.
Порушення з боку скелетно-м'язової та ��оединительной тканини:
Частота невідома: переломи.
Порушення з боку судин:
Нечасто: напад спека («припливи»), підвищення артеріального тиску.
Порушення з боку нервової системи:
Часто: головний біль.
Нечасто: запаморочення, дисгевзія.
Рідко: парестезія, судоми.
Частота невідома: інсульт, транзиторна ішемічна атака.
Порушення з боку органа зору:
Рідко: порушення зору.
Частота невідома: порушення зору (затуманення).
На��ушения з боку органу слуху й лабіринтові порушення:
Рідко: вертиго
Частота невідома: зниження слуху.
Порушення психіки:
Нечасто: безсоння, депресія
Рідко: слухові галюцинації.
Загальні розлади:
Нечасто: слабкість, зміни апетиту.
Частота невідома: набряк обличчя.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком лікування декслансопразолом слід виключити можливість злоякісного новоутворення, оскільки препарат може маскувати симптоми і відстрочити правильну постановку діагнозу.
Якщо симптоми зберігаються, незважаючи на адекватне лікування, то слід провести подальше обстеження.
При прийомі інгібіторів протонного насоса, до яких відноситься декслансопразол, підвищується ризик шлунково-кишкових інфекцій, що супроводжуються діареєю, збудниками яких є бактерії роду Clostridium difficile, особливо у госпіталізованих пацієнтів. Це необхідно взяти до уваги у разі, якщо при лікуванні діареї стан пацієнта не покращується.
Пацієнтам в даному випадку рекомендується приймати мінімально ефективну дозу декслансопразола при найменшої тривалості лікування.
У пацієнтів, які отримують високі дози препарату або при тривалій терапії інгібіторами протонного насоса (ІСН) протягом року і більше, зростає ризик остеопоротичних переломів кісток стегон, рук та хребта. Пацієнти з ризиком виникнення остеопоротичних переломів повинні дотримуватися рекомендованих доз (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
У рідкісних випадках у пацієнтів наблюдалась симптоматична і асимптоматична гіпомагніємія при прийомі препаратів ІСН протягом не менше трьох місяців, а в більшості випадків - при прийомі протягом року. Симптомами гіпомагніємії є тетанія, аритмія і судоми. Лікування - заповнення магнію і скасування прийому препаратів ІСН. У пацієнтів, яким необхідне тривале лікування або одночасно приймають препарати ІСН з дигоксином або іншими препаратами, здатними викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), необхідно контролювати концентрацію магнію в сыворотке крові до початку і під час лікування.
Вплив на здатність керування транспортними засобами/механізмами.
Через імовірність запаморочення та порушення зору, слід утриматись від керування транспортними засобами та іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги.
Передозування
Повідомлень про значимих випадках передозування в результаті застосування препарату Дексилант відзначено не було. Багаторазовий прийом дози 120 мг і одноразовий прийом у дозі 300 мг не викликали важких побічних ефективн��пунктів. Спостерігався побічний ефект у вигляді підвищення артеріального тиску вище 140/90 мм. рт.ст. при прийомі препарату Дексилант 60 мг 2 рази на день.
Тим не менш, у разі передозування і тільки за наявності клінічних проявів проводиться симптоматична терапія. Декслансопразол не виводиться за допомогою гемодіалізу.Свідчення
— лікування ерозивного езофагіту будь-якого ступеня тяжкості;
— підтримуюча терапія після лікування ерозивного езофагіту і полегшення проявів печії;
— симптоматичне лікування гастроэзофагеальної рефлюксну хворобу ГЕРХ (тобто НЭРБ - неерозівная рефлюксна хвороба);Протипоказання
— підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату;
— спільне застосування з інгібіторами протеаз ВІЛ (атазанавір, нелфінавір);
— вік до 18 років;
— вагітність, період лактації.
Препарат містить сахарозу, тому його застосування не рекомендовано пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або сахаразно-изомальтазной недостатністю.
З осторожностью:
— пацієнтам, які приймають такролімус;
— пацієнтам, які приймають інгібітори ізоферменту CYP2C19, такі як флувоксамін пацієнтам, які приймають варфарин, під контролем протромбінового часу і MHO;
— пацієнтам, які приймають метотрексат.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Застосування препарату Дексилант в період вагітності протипоказане. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.
Застосування при порушеннях функції печени
У пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (клас а Чайлд - П'ю) добова доза не повинна перевищувати 30 мг декслансопразола.
Клінічні дані про прийом препарату у пацієнтів з порушеннями тяжкого ступеня (клас С за Чайлд-П'ю) немає.
Корекції дози у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за Чайлд-П'ю) не потрібно.
Застосування при порушеннях функції нирок
Корекції дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна.
Применение у дітей
Протипоказано дітям до 18 років.
Застосування у літніх пацієнтів
Корекції дози у пацієнтів літнього віку не потрібно.Лікарська взаємодія
Декслансопразол може бути призначений без ризику лікарської взаємодії пацієнтам, які приймають клопідогрел. У разі спільного прийому коригування дози клопідогрелю не потрібно. Також відзначено відсутність клінічно значущої лікарської взаємодії з фенітоїном, теофіліном і діазепамом. Одночасне застосування декслансопразола може впливаєь на всмоктування препаратів, біодоступність яких залежить від рН середовища шлунка (наприклад, складні ефіри ампицилина, дигоксин, солі заліза, кетоконазол, эрлотиниб).
Одночасний прийом з такролімусом може призвести до збільшення концентрації такролімусу у плазмі крові, особливо у пацієнтів після трансплантації, які є помірними або повільними метаболизаторами за изоферменту CYP2C19 При одночасному застосуванні з флувоксаміном існує ймовірність збільшення системного впливу декслансопразола.
Одночасний прием декслансопразола і метотрексату може призвести до підвищення і збереження високої концентрації метотрексату та/або його метаболіту в сироватці крові. При необхідності прийому високих доз метотрексату рекомендується тимчасова відміна прийому декслансопразола.
