Дозировка
Режим дозирования является индивидуальным и зависит от показаний, состояния больного и его реакции на терапию. Препарат вводят внутривенно медленно струйно или капельно (при острых и неотложных состояниях); внутримышечно; возможно также локальное (в патологическое образование) введение. С целью приготовления раствора для в/в капельной инфузии следует использовать изотонический раствор натрия хлорида или 5% раствор декстрозы. В остром периоде при различных заболеваниях и в начале терапии Дексаметазон-Ферейн применяют в более высоких дозах. В течение суток можно вводить от 4 до 20 мг Дексаметазона-Ферейн 3-4 раза. Дозы препарата для детей (внутримышечно): Доза препарата при проведении заместительной терапии (при недостаточности коры надпочечников) составляет 0.0233 мг/кг массы тела или 0.67 мг/м2 площади поверхности тела, разделенная на 3 дозы, каждый 3-й день или 0.00776 - 0.01165 мг/кг массы тела или 0.233 - 0.335 мг/м2 площади поверхности тела ежедневно. При других показаниях рекомендуемая доза составляет от 0.02776 до 0.16665 мг/кг массы тела или 0.833 - 5 мг/м2 площади поверхности тела каждые 12-24 часа. При достижении эффекта дозу снижают до поддерживающей или до прекращения лечения. Продолжительность парентерального применения обычно составляет 3-4 дня, затем переходят на поддерживающую терапию дексаметазоном в таблетках. Длительное применение высоких доз препарата требует постепенного снижения дозы с целью предотвращения развития острой недостаточности коры надпочечников.
Передозировка
Возможно усиление описанных выше побочных явлений. Необходимо уменьшить дозу Дексаметазона-Ферейн. Лечение симптоматическое.
Лекарственная форма
Прозрачная, бесцветная или желтоватого цвета жидкость.
Состав
Состав.
Активное вещество: Дексаметазона натрия фосфат (в пересчете на дексаметазона фосфат) -4,0 мг
Вспомогательные вещества: глицерол (глицерин) - 22,5 мг, динатрия эдетат (трилон Б) - 0,1 мг, натрия гидрофосфат - 0,8 мг, вода для инъекций до 1 мл.
Фармакологическое действие
Фармакодинамика. Синтетический глюкокортикостероид (ГКС) - метилированное производное фторпреднизолона. Оказывает противовоспалительное,
противоаллергическое, десенсибилизирующее, иммунодепрессивное, протовошоковое и антитоксическое действие, повышает чувствительность бета-адренорецепторов к эндогенным катехоламинам.
Взаимодействует со специфическими цитоплазматическими рецепторами (рецепторы для ГКС есть во всех тканях, особенно их много в печени) с образованием комплекса, индуцирующего образование белков (в т.ч. ферментов, регулирующих в клетках жизненно важные процессы).
Белковый обмен: уменьшает количество глобулинов в плазме, повышает синтез альбуминов в печени и почках (с повышением коэффициента альбумин/глобулин); снижает синтез и усиливает катаболизм белка в мышечной ткани.
Липидный обмен: повышает синтез высших жирных кислот и триглицеридов, перераспределяет жир (мобилизация из подкожной клетчатки конечностей и накопление жира преимущественно в области плечевого пояса, лица, живота), приводит к развитию гиперхолестеринемии.
Углеводный обмен: увеличивает абсорбцию углеводов из желудочно-кишечного тракта; повышает активность глюкозо-6-фосфатазы (повышение поступления глюкозы из печени в кровь); увеличивает активность фосфоэнолпируваткарбоксилазы и синтез аминотрансфераз (активация глюконеогенеза); способствует развитию гипергликемии. Водно-элетролитный обмен: задерживает Na+ и воду в организме, стимулирует выведение К+ (минералокортикоидная активность), снижает абсорбцию Са2+ из желудочно-кишечного тракта, вызывает "вымывание" кальция из костей и повышение его почечной экскреции, снижает минерализацию костной ткани.
Противовоспалительный эффект связан с угнетением высвобождения эозинофилами и тучными клетками медиаторов воспаления; индуцированием образования липокортинов и уменьшения количества тучных клеток, вырабатывающих гиалуроновую кислоту; с уменьшением проницаемости капилляров; стабилизацией клеточных мембран (особенно лизосомальных) и мембран органелл. Действует на все этапы воспалительного процесса: ингибирует синтез простагландинов (Pg) на уровне арахидоновой кислоты (липокортин угнетает фосфолипазу А2, подавляет либерацию арахидоновой кислоты и ингибирует биосинтез эндоперекисей, лейкотриенов, способствующих процессам воспаления, аллергии и др.), синтез "провоспалительных цитокинов" (интерлейкин 1, фактор некроза опухоли альфа и др.); повышает устойчивость клеточной мембраны к действию различных повреждающих факторов.
Иммунодепрессивный эффект обусловлен вызываемой инволюцией лимфоидной ткани, угнетением пролиферации лимфоцитов (особенно Т-лимфоцитов), подавлением миграции В-клеток и взаимодействия Т- и В-лимфоцитов, торможением высвобождения цитокинов (интерлейкина-1, 2; гамма-интерферона) из лимфоцитов и макрофагов и снижением образования антител.
Противоаллергический эффект развивается в результате снижения синтеза и секреции медиаторов аллергии, торможения высвобождения из сенсибилизированных тучных клеток и базофилов гистамина и др. биологически активных веществ, уменьшения числа циркулирующих базофилов, подавления развития лимфоидной и соединительной ткани, уменьшения количества Т- и В-лимфоцитов, тучных клеток, снижения чувствительности эффекторных клеток к медиаторам аллергии, угнетения антителообразования, изменения иммунного ответа организма.
При обструктивных заболеваниях дыхательных путей действие обусловлено, главным образом, торможением воспалительных процессов, предупреждением или уменьшением выраженности отека слизистых оболочек, снижением эозинофильной инфильтрации подслизистого слоя эпителия бронхов и отложением в слизистой бронхов циркулирующих иммунных комплексов, а также торможением эрозирования и десквамации слизистой. Повышает чувствительность бета-адренорецепторов бронхов мелкого и среднего калибра к эндогенным катехоламинам и экзогенным симпатомиметикам, снижает вязкость слизи за счет уменьшения ее продукции.
Тормозит соединительнотканные реакции в ходе воспалительного процесса и снижает возможность образования рубцовой ткани.
Подавляет синтез и секрецию АКТГ и вторично - синтез эндогенных ГКС.
Особенность действия - значительное ингибирование функции гипофиза и практически полное отсутствие минералокортикостероидной активности.
Дозы 1-1.5 мг/сут угнетают функцию коры надпочечников; биологический период полувыведения - 32-72 ч (продолжительность угнетения системы гипоталамус-гипофиз-корковое вещество надпочечников).
По силе глюкокортикоидной активности 0.5 мг дексаметазона соответствуют примерно 3.5 мг преднизона (или преднизолона), 15 мг гидрокортизона или 17.5 мг кортизона.
Фармакокинетика
В крови связывается (60-70%) со специфическим белком-переносчиком - транскортином. Легко проходит через гистогематические барьеры (в т.ч. через гемато-энцефалический и плацентарный). Метаболизируется в печени (в основном путем конъюгации с глюкуроновой и серной кислотами) до неактивных метаболитов. Выводится почками (небольшая часть - л актирующими железами). Период полувыведения дексаметазона из плазмы - 3-5 час.
Побочные действия
Обычно Дексаметазон-Ферейн хорошо переносится. Он обладает низкой минералокортикоидной активностью, т.е. его влияние на водно-электролитный обмен невелико. Как правило, низкие и средние дозы Дексаметазона-Ферейн не вызывают задержки натрия и воды в организме, повышенной экскреции калия. Описаны следующие побочные эффекты:
Со стороны эндокринной системы: снижение толерантности к глюкозе, стероидный сахарный диабет или манифестация латентного сахарного диабета, угнетение функции надпочечников, синдром Иценко-Кушинга (лунообразное лицо, ожирение гипофизарного типа, гирсутизм, повышение артериального давления, дисменорея, аменорея, мышечная слабость, стрии), задержка полового развития у детей.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, панкреатит, стероидная язва желудка и двенадцатиперстной кишки, эрозивный эзофагит, кровотечения и перфорация ЖКТ, повышение или снижение аппетита, метеоризм, икота. В редких случаях -повышение активности "печеночных" трансаминаз и щелочной фосфатазы.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: аритмии, брадикардия (вплоть до остановки сердца); развитие (у предрасположенных пациентов) или усиление выраженности сердечной недостаточности; ЭКГ-изменения, характерные для гипокалиемии; повышение артериального давления, гиперкоагуляция, тромбозы. У больных с острым и подострым инфарктом миокарда - распространение очага некроза, замедление формирования рубцовой ткани, что может привести к разрыву сердечной мышцы.
Со стороны нервной системы: делирий, дезориентация, эйфория, галлюцинации, маниакально-депрессивный психоз, депрессия, паранойя, повышение внутричерепного давления, нервозность или беспокойство, бессонница, головокружение, псевдоопухоль мозжечка, головная боль, судороги.
Со стороны органов чувств: внезапная потеря зрения (при парентеральном введении в области головы, шеи, носовых раковин, кожи головы возможно отложение кристаллов препарата в сосудах глаза), задняя субкапсулярная катаракта, повышение внутриглазного давления с возможным повреждением зрительного нерва, склонность к развитию вторичных бактериальных, грибковых или вирусных инфекций глаз, трофические изменения роговицы, экзофтальм.
Со стороны обмена веществ: повышенное выведение кальция, гипокальциемия, повышение массы тела, отрицательный азотистый баланс (повышенный распад белков), повышенная потливость.
Обусловленные минералокортикоидной активностью - задержка жидкости и натрия (периферические отеки), гипернатриемия, признаки гипокалиемии (аритмия, миалгия или спазм мышц, необычная слабость и утомляемость).
Со стороны опорно-двигательного аппарата: замедление роста и процессов окостенения у детей (преждевременное закрытие эпифизарных зон роста), остеопороз (очень редко -патологические переломы костей, асептический некроз головки плечевой и бедренной кости), разрыв сухожилий мышц, стероидная миопатия, снижение мышечной массы (атрофия).
Со стороны кожных покровов и слизистых оболочек: замедленное заживление ран, петехии, экхимозы, истончение кожи, гипер- или гипопигментация, угри, стрии, склонность к развитию пиодермии и кандидозов.
Аллергические реакции: генерализованные (кожная сыпь, зуд, анафилактический шок), местные аллергические реакции.
Местные: жжение, онемение, боль, покалывание, гиперемия в месте введения, инфекции в месте введения, редко - некроз окружающих тканей, образование рубцов в месте инъекции; атрофия кожи и подкожной клетчатки при в/м введении (особенно опасно введение в дельтовидную мышцу).
Прочие: развитие или обострение инфекций (появлению этого побочного эффекта способствуют совместно применяемые иммунодепрессанты и вакцинация), лейкоцитурия, синдром "отмены".
При в/в введении: аритмии, "приливы" крови к лицу, судороги.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом лечения (при невозможности из-за ургентности состояния - в процессе лечения) больной должен быть обследован на предмет выявления возможных противопоказаний. Клиническое обследование должно включать исследование сердечно-сосудистой системы, рентгенологическое исследование легких, исследование желудка и двенадцатиперстной кишки, системы мочевыделения, органов зрения; контроль формулы крови, содержания глюкозы и электролитов в плазме крови.
Во время лечения Дексаметазоном-Ферейн (особенно длительного) необходимо наблюдение окулиста, контроль артериального давления и состояния водноэлектролитного баланса, а также картины периферической крови и уровня глюкозы крови. С целью уменьшения побочных явлений следует увеличить поступление К+ в организм (диета, препараты калия). Пища должна быть богатой белками, витаминами, с ограничением содержания жиров, углеводов и поваренной соли.
Действие препарата усиливается у больных с гипотиреозом и циррозом печени. Препарат может усиливать существующие эмоциональную нестабильность или психотические нарушения. При указании на психозы в анамнезе Дексаметазон-Ферейн в высоких дозах назначают под строгим контролем врача.
В стрессовых ситуациях во время поддерживающего лечения (например, хирургические операции, травма или инфекционные заболевания) следует провести коррекцию дозы препарата в связи с повышением потребности в глюкокортикостероидах.
При внезапной отмене, особенно в случае предшествующего применения высоких доз, возможно развитие синдрома «отмены» (анорексия, тошнота, заторможенность, генерализованные мышечно-скелетные боли, общая слабость), а также обострение заболевания, по поводу которого был назначен Дексаметазон-Ферейн.
Во время лечения Дексаметазоном-Ферейн не следует проводить вакцинацию в связи со снижением ее эффективности (иммунного ответа).
Назначая Дексаметазон-Ферейн при интеркуррентных инфекциях, септических состояниях и туберкулезе, необходимо одновременно проводить лечение антибиотиками бактерицидного действия.
У детей во время длительного лечения Дексаметазоном-Ферейн необходимо тщательное наблюдение за динамикой роста и развития. Детям, которые в период лечения находились в контакте с больными корью или ветряной оспой, профилактически назначают специфические иммуноглобулины.
У больных сахарным диабетом следует контролировать содержание глюкозы крови и при
необходимости корригировать терапию.
Показан рентгенологический контроль за костно-суставной системой (снимки позвоночника, кисти).
У больных с латентными инфекционными заболеваниями почек и мочевыводящих путей Дексаметазон-Ферейн способен вызвать лейкоцитурию, что может иметь диагностическое значение.
Дексаметазон-Ферейн повышает содержание метаболитов 11- и 17-оксикетокортикостероидов.
Применение в период беременности и грудного вскармливания
Во время беременности (особенно в первом триместре) препарат может быть применен только тогда, когда ожидаемый лечебный эффект превышает потенциальный риск для плода. При длительной терапии в период беременности не исключена возможность нарушения роста плода. В случае применения в конце беременности существует опасность возникновения атрофии коры надпочечников у плода, что может потребовать проведения заместительной терапии у новорожденного.
Если необходимо проводить лечение препаратом во время кормление грудью следует прекратить.
Показания
Заболевания, требующие введения быстродействующего глюкокортикостероида, а также случаи, когда пероральный прием препарата невозможен:
эндокринные заболевания: острая недостаточность коры надпочечников, первичная или вторичная недостаточность коры надпочечников, врожденная гиперплазия коры надпочечников, подострый тиреоидит;
-шок (ожоговый, травматический, операционный, токсический) - при неэффективности сосудосуживающих средств, плазмозамещающих препаратов и другой симптоматической терапии;
отек головного мозга (при опухоли головного мозга, черепно-мозговой травме, нейрохирургическом вмешательстве, кровоизлиянии в мозг, энцефалите, менингите, лучевом поражении);
астматический статус; тяжелый бронхоспазм (обострение бронхиальной астмы, хронического обструктивного бронхита);
-тяжелые аллергические реакции, анафилактический шок; ревматические заболевания;
системные заболевания соединительной ткани; острые тяжелые дерматозы;
злокачественные заболевания: паллиативное лечение лейкоза и лимфомы у взрослых па
Противопоказания
Единственным противопоказанием для кратковременного применения по жизненным показаниям является повышенная чувствительность к дексаметазону или компонентам препарата.
У детей в период роста ГКС должны применяться только по абсолютным показаниям и под особо тщательным наблюдением лечащего врача.
С осторожностью препарат следует назначать при следующих заболеваниях и состояниях:
Заболевания желудочно-кишечного тракта - язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, эзофагит, гастрит, острая или латентная пептическая язва, недавно созданный анастомоз кишечника, неспецифический язвенный колит с угрозой перфорации или абсцедирования, дивертикулит.
Паразитарные и инфекционные заболевания вирусной, грибковой или бактериальной природы (протекающие в настоящее время или недавно перенесенные, включая недавний контакт с больным) - простой герпес, опоясывающий герпес (виремическая фаза), ветряная оспа, корь; амебиаз, стронгилоидоз; системный микоз; активный и латентный туберкулез. Применение при тяжелых инфекционных заболеваниях допустимо только на фоне специфической терапии.
Пре- и поствакцинальный период (8 недель до и 2 недели после вакцинации), лимфаденит после прививки БЦЖ. Иммунодефицитные состояния (в т.ч. СПИД или ВИЧ инфицирование).
Заболевания сердечно-сосудистой системы, в т.ч. недавно перенесенный инфаркт миокарда (у больных с острым и подострым инфарктом миокарда возможно распространение очага некроза, замедление формирования рубцовой ткани и, вследствие этого, - разрыв сердечной мышцы), тяжелая хроническая сердечная недостаточность, артериальная гипертензия, гиперлипидемия.
Эндокринные заболевания - сахарный диабет (в т.ч. нарушение толерантности к углеводам), тиреотоксикоз, гипотиреоз, болезнь Иценко-Кушинга, ожирение (III-IV ст).
Тяжелая хроническая почечная и/или печеночная недостаточность, нефроуролитиаз. Гипоальбуминемия и состояния, предрасполагающие к ее возникновению (цирроз печени, нефротический синдром).
Системный остеопороз, миастения gravis, острый психоз, полиомиелит (за исключением формы бульбарного энцефалита), открыто- и закрытоугольная глаукома, беременность.
Лекарственное взаимодействие
Возможна фармацевтическая несовместимость Дексаметазона-Ферейн с другими внутривенно вводимыми препаратами - его рекомендуется вводить отдельно от других препаратов (в/в болюсно, либо через др. капельницу, как второй раствор). При смешивании раствора дексаметазона с гепарином образуется осадок.
Одновременное назначение Дексаметазона-Ферейн с:
индукторами "печеночных" микросомальных ферментов (фенобарбитал, фенитоин, теофиллин, рифампицин, эфедрин) приводит к снижению его концентрации; диуретиками (особенно “тиазидными” и ингибиторами карбоангидразы) и амфотерицином В может привести к усилению выведения из организма К+; с натрийсодержащими препаратами - развитию отеков и повышению артериального давления;
амфотерицином В - увеличивается риск развития сердечной недостаточности; сердечными гликозидами - ухудшается их переносимость и повышается вероятность развития желудочковой экстрасистолии (из-за вызываемой гипокалиемии); непрямыми антикоагулянтами ослабляет (реже усиливает) их действие (требуется коррекции дозы);
антикоагулянтами и фибринолитиками - повышается риск развития кровотечений из язв в желудочно-кишечном тракте;
этанолом и нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП) -усиливается риск возникновения эрозивно-язвенных поражений в желудочно-кишечном тракте и развития кровотечений (в комбинации с НПВП при лечении артритов возможно снижение дозы глюкокортикостероидов из-за суммации терапевтического эффекта); парацетамолом возрастает риск развития гепатотоксичности (индукция печеночных ферментов и образования токсичного метаболита парацетамола);
ацетилсалициловой кислотой ускоряет ее выведение и снижает концентрацию в крови (при отмене дексаметазона уровень салицилатов в крови увеличивается и возрастает риск развития побочных явлений);
инсулином и пероральными гипогликемическими препаратами, гипотензивными средствами - уменьшается их эффективность.
витамином D - снижается его влияние на всасывание Са2+ в кишечнике. соматотропным гормоном снижает эффективность последнего, а с празиквантелом - его концентрацию;
М-холиноблокаторами (включая антигистаминные препараты и трициклические антидепрессанты) и нитратами способствует повышению внутриглазного давления; изониазидом и мекселитином увеличивает их метаболизм (особенно у “медленных” ацетилаторов), что приводит к снижению их плазменных концентраций.
Ингибиторы карбоангидразы и “петлевые” диуретики могут увеличивать риск развития остеопороза.
Индометацин, вытесняя Дексаметазон-Ферейн из связи с альбуминами, увеличивает риск развития его побочных эффектов.
АКТГ усиливает действие Дексаметазона-Ферейн.
Эргокальциферол и паратгормон препятствуют развитию остеопатии, вызываемой Дексаметазоном.
Циклоспорин и кетоконазол, замедляя метаболизм Дексаметазона-Ферейн, могут в ряде случаев увеличивать его токсичность.
Одновременное назначение андрогенов и стероидных анаболических препаратов с Дексаметазоном-Ферейн способствует развитию периферических отеков и гирсутизма, появлению угрей.
Эстрогены и пероральные эстрогенсодержащие контрацептивы снижают клиренс Дексаметазона, что может сопровождаться усилением выраженности его действия. Митотан и другие ингибиторы функции коры надпочечников могут обусловливать необходимость повышения дозы Дексаметазона-Ферейн.
При одновременном применении с живыми противовирусными вакцинами и на фоне других видов иммунизаций увеличивает риск активации вирусов и развития инфекций. Антипсихотические средства (нейролептики) и азатиоприн повышают риск развития катаракты при назначении Дексаметазона-Ферейн.
При одновременном применении с антитиреоидными препаратами снижается, а с тиреоидными гормонами - повышается клиренс Дексаметазона-Ферейн.
(786)
Дозування
Режим дозування є індивідуальним і залежить від показань, стану хворого та його реакції на терапію. Препарат вводять внутрішньовенно повільно струминно або крапельно (при гострих та невідкладних станах); внутрішньом'язово; можливо також локальне (у патологічний освіта) введення. З метою приготування розчину для в/в крапельної інфузії слід використовувати ізотонічний розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози. У гострому періоді при різних захворюваннях і на початку терапії Дексаметазон-Ферейн застосовують б��більш високих дозах. Протягом доби можна вводити від 4 до 20 мг Дексаметазону-Ферейн 3-4 рази. Дози препарату для дітей (внутрішньом'язово): Доза препарату при проведенні замісної терапії (при недостатності кори надниркових залоз) становить 0.0233 мг/кг маси тіла або 0.67 мг/м2 площі поверхні тіла, розділена на 3 дози, кожен 3-й день або 0.00776 - 0.01165 мг/кг маси тіла або 0.233 - 0.335 мг/м2 площі поверхні тіла щоденно. При інших показаннях рекомендована доза становить від 0.02776 до 0.16665 мг/кг маси тіла або 0.833 - 5 мг/м2 площі поверхні тіла ко��ті 12-24 години. При досягненні ефекту дозу знижують до підтримуючої або до припинення лікування. Тривалість парентерального застосування звичайно становить 3-4 дні, потім переходять на підтримуючу терапію дексаметазоном в таблетках. Тривале застосування високих доз препарату вимагає поступового зниження дози з метою запобігання розвитку гострої недостатності кори надниркових залоз.Передозування
Можливе посилення описаних вище побічних явищ. Необхідно зменшити дозу Дексаметазону-Ферейн. Лікування симптоматичне.<br/>Лікарська форма
Прозора, безбарвна або жовтуватого кольору рідина.Склад
Склад.
Активна речовина: Дексаметазону натрію фосфат (у перерахуванні на дексаметазону фосфат) -4,0 мг
Допоміжні речовини: гліцерол (гліцерин) - 22,5 мг, динатрію едетат (трилон Б) - 0,1 мг, натрію гідрофосфат - 0,8 мг, вода для ін'єкцій до 1 млФармакологічна дія
Фармакодинаміка. Синтетичний глюкокортикостероїд (ГКС) - метилированное похідне фторпреднизолона. Надає протизапальну,
противоаллергичеське, десенсибілізуючу, імунодепресивну, протовошоковое і антитоксичну дію, підвищує чутливість бета-адренорецепторів до ендогенних катехоламінів.
Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами (рецептори для ГКС є у всіх тканинах, особливо їх багато в печінці) з утворенням комплексу, індукує утворення білків (у т. ч. ферментів, що регулюють в клітинах життєво важливі процеси).
Білковий обмін: зменшує кількість глобулінів в плазмі, підвищує синтез альбумінів у печінці і нирках (з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін); знижує синтез і посилює катаболізм білка у м'язовій тканині.
Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот і тригліцеридів, перерозподіляє жир (мобілізація з підшкірної клітковини кінцівок і накопичення жиру переважно в області плечового пояса, обличчя, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії.
Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів з шлунково-кишкового тракту; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази (підвищення надходження глюкози із печінки в кров); збільшує активність фосфоэнолпируваткарбоксилазы і синтез амінотрансфераз (активація глюконеогенезу); сприяє розвитку гіперглікемії. Водно-элетролитный обмін: затримує Na+ і воду в організмі, стимулює виведення К+ (минералокортикоидная активність), знижує абсорбцію Ca2+ з шлунково-кишкового тракту, викликає "вимивання" кальцію з кісток і підвищення його ниркової екскреції, знижує мінералізацію кісткової тканини.
Протизапальний ефект пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами і тучными клітинами медіаторів запалення; индуцированием освіти липокортинов і зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран (особливо лізосомальних) та мембран органел. Діє на всі етапи запального процесу: інгібує синтез простагландинів (Pg) на рівні арахідонової кислоти (липокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує либерацию арахідонової кислоти та інгібує біосинтез эндоперекисей, лейкотрієнів, які сприяють процесам запалення, алергії та ін), синтез "прозапальних цитокінів" (інтерлейкін 1, фактор некрозу пухлини альфа та ін); підвищує стійкість клітинної мембрани до дії різних пошкоджуючих факторів.
Імунодепресивний ефект обумовлений викликається інволюцією лімфоїдної тканини, пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), придушенням міграції В-клітин і взаємодії Т - і В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіну-1, 2; гамма-інтерферону) з лімфоцитів і макрофагів і зниженням ��бразования антитіл.
Протиалергічний ефект розвивається в результаті зниження синтезу і секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення із сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення числа циркулюючих базофілів, пригнічення розвитку лімфоїдної і сполучної тканини, зменшення кількості Т - і В-лімфоцитів, опасистих клітин, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді орга��ізму.
При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія зумовлена, головним чином, гальмуванням запальних процесів, запобіганням або зменшенням вираженості набряку слизових оболонок, зниженням еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів і відкладенням в слизовій бронхів циркулюючих імунних комплексів, а також гальмуванням ерозії і десквамації слизової оболонки. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та экзогенны�� симпатомиметикам, знижує в'язкість слизу за рахунок зменшення її продукції.
Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини.
Пригнічує синтез і секрецію АКТГ і вдруге - синтез ендогенних ГКС.
Особливість дії - значне інгібування функції гіпофіза і практично повна відсутність минералокортикостероидной активності.
Дози 1-1.5 мг/добу пригнічують функцію кори надниркових залоз; біологічний період напіввиведення - 32-72 год (продовжітьльность пригнічення системи гіпоталамус-гіпофіз-кіркова речовина надниркових залоз).
По силі глюкокортикоїдної активності 0.5 мг дексаметазону відповідають приблизно 3.5 мг преднизона (або преднізолону), 15 мг гідрокортизону або 17.5 мг кортизону.Фармакокінетика
У крові зв'язується (60-70%) зі специфічним білком-переносником - транскортином. Легко проходить через гістогематичні бар'єри (в т. ч. через гематоенцефалічний та плацентарний). Метаболізується в печінці (в основному шляхом кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами) до неак��ивных метаболітів. Виводиться нирками (невелика частина - л актирующими залозами). Період напіввиведення дексаметазону з плазми - 3-5 год.Побічні дії
Зазвичай Дексаметазон-Ферейн добре переноситься. Він володіє низькою мінералокортикоїдної активністю, тобто його вплив на водно-електролітний обмін невелика. Як правило, низькі і середні дози Дексаметазону-Ферейн не викликають затримки натрію і води в організмі, підвищеної екскреції калію. Описано наступні побічні ефекти:
З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, стероїдний цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібне обличчя, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дисменорея, аменорея, м'язова слабкість, стриї), затримка статевого розвитку у дітей.
З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, стероїдна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, і��ота. В поодиноких випадках-підвищення активності "печінкових" трансаміназ і лужної фосфатази.
З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення вираженості серцевої недостатності; ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим і підгострим інфарктом міокарда - розповсюдження вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до ра��підриву серцевого м'яза.
З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або неспокій, безсоння, запаморочення, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми.
З боку органів чуття: раптова втрата зору (при парентеральному введенні в області голови, шиї, носових раковин, шкіри голови можливе відкладення кристалів препарату в судинах ока), задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм.
З боку обміну речовин: підвищене виведення кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний азотистий баланс (підвищений розпад білків), підвищена пітливість.
Обумовлені мінералокортикоїдної активністю - затримка рідини та натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, ознаки гіпокаліємії (аритмія, ��иалгия або спазм м'язів, незвичайна слабкість і стомлюваність).
З боку опорно-рухового апарату: уповільнення зростання і процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон зростання), остеопороз (дуже рідко -патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової і стегнової кістки), розрив сухожиль м'язів, стероїдна міопатія, зниження м'язової маси (атрофія).
З боку шкірних покривів і слизових оболонок: сповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер - або гипопигмент��ція, вугри, стриї, схильність до розвитку піодермії та кандидозів.
Алергічні реакції: генералізовані (шкірний висип, свербіж, анафілактичний шок), місцеві алергічні реакції.
Місцеві: печіння, оніміння, біль, поколювання, гіперемія у місці введення, інфекції у місці введення, рідко - некроз навколишніх тканин, утворення рубців у місці ін'єкції; атрофія шкіри і підшкірної клітковини при в/м введенні (особливо небезпечно введення в дельтовидний м'яз).
Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефект�� сприяють спільно застосовуються імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, синдром "відміни".
При в/в введенні: аритмії, "припливи" крові до обличчя, судоми.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком лікування (при неможливості за ургентности стану в процесі лікування) хворий повинен бути обстежений на предмет виявлення можливих протипоказань. Клінічне обстеження повинно включати дослідження серцево-судинної системи, рентгенологічне дослідження легенів, досліджено��е шлунка і дванадцятипалої кишки, системи сечовиділення, органів зору; контроль формули крові, вмісту глюкози та електролітів у плазмі крові.
Під час лікування Дексаметазоном-Ферейн (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та стану водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові і рівня глюкози крові. З метою зменшення побічних явищ слід збільшити надходження До+ в організм (дієта, препарати калію). Їжа повинна бути багатою білками, вітамінами, з програничением вмісту жирів, вуглеводів і кухонної солі.
Дія препарату посилюється у хворих з гіпотиреозом і цирозом печінки. Препарат може посилювати існуючі емоційну нестабільність або психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі Дексаметазон-Ферейн у високих дозах призначають під строгим контролем лікаря.
У стресових ситуаціях під час підтримуючого лікування (наприклад, хірургічні операції, травма або інфекційні захворювання) слід провести корекцію дози препарату у зв'язку з��ышением потреби в глюкокортикостероидах.
При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, можливий розвиток синдрому «відміни» (анорексія, нудота, загальмованість, генералізовані м'язово-скелетні болі, загальна слабкість), а також загострення захворювання, з приводу якого був призначений Дексаметазон-Ферейн.
Під час лікування Дексаметазоном-Ферейн не слід проводити вакцинацію у зв'язку зі зниженням її ефективності (імунної відповіді).
Призначаючи Дексаметазон-Ферейн при интеркуррен��вих інфекціях, септичних станах і туберкульозі, необхідно одночасно проводити лікування антибіотиками бактерицидної дії.
У дітей під час тривалого лікування Дексаметазоном-Ферейн необхідно ретельне спостереження за динамікою росту і розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряну віспу, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни.
У хворих на цукровий діабет слід контролювати вміст глюкози в крові і при
необхідність корригиров��ть терапію.
Показаний рентгенологічний контроль за кістково-суглобової системи (знімки хребта, кисті).
У хворих з латентними інфекційними захворюваннями нирок і сечовивідних шляхів Дексаметазон-Ферейн здатний викликати лейкоцитурию, що може мати діагностичне значення.
Дексаметазон-Ферейн підвищує вміст метаболітів 11 - і 17-оксикетокортикостероидов.
Застосування в період вагітності і грудного вигодовування
Під час вагітності (особливо в першому триместрі) препарат може бути примінен тільки тоді, коли очікуваний лікувальний ефект перевищує потенційний ризик для плода. При тривалій терапії в період вагітності не виключена можливість порушення росту плода. У разі застосування в кінці вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може зажадати проведення замісної терапії у новонародженого.
Якщо необхідно проводити лікування препаратом під час годування груддю слід припинити.Свідчення
Захворювання, що вимагають введення швидкодіючого глюкокортикостероида, а також випадки, коли пероральний прийом препарату неможливий:
ендокринні захворювання: гостра недостатність кори надниркових залоз, первинна або вторинна недостатність кори надниркових залоз, вроджена гіперплазія кори надниркових залоз, підгострий тиреоїдит;
-шок (опіковий, травматичний, операційний, токсичний) - при неефективності судинозвужувальних засобів, плазмозамінних препаратів та іншої симптоматичної терапії;
набряк головного мозку (при пухлині головного мозку, черепно-мозкової тра��мо, нейрохірургічному втручанні, крововиливі у мозок, енцефаліті, менінгіті, променевому ураженні);
астматичний статус; важкий бронхоспазм (загострення бронхіальної астми, хронічного обструктивного бронхіту);
-тяжкі алергічні реакції, анафілактичний шок; ревматичні захворювання;
системні захворювання сполучної тканини; гострі тяжкі дерматози;
злоякісні захворювання: паліативне лікування лейкемії і лімфоми у дорослих паПротипоказання
Єдиним протипоказанням для ��ратковременного застосування за життєвими показаннями є підвищена чутливість до дексаметазону або компонентів препарату.
У дітей в період росту ГКС повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря.
З обережністю препарат слід призначати при наступних захворюваннях і станах:
Захворювання шлунково-кишкового тракту - виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечнику, неспецифічний виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт.
Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (протікають у даний час або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізувальний герпес (виремическая фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз; системний мікоз; активний і латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо тільки на фоні специфічної тер��піі.
Пре - і поствакцинальний період (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (в т. ч. СНІД або ВІЛ інфікування).
Захворювання серцево-судинної системи, у т. ч. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим і підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та, внаслідок цього, розрив серцевого м'яза), важка хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія.
<br /> Ендокринні захворювання - цукровий діабет (у т. ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценка-Кушинга, ожиріння (III-IV ст).
Важка хронічна ниркова і/або печінкова недостатність, нефроуролитиаз. Гіпоальбумінемія і стани, що призводять до її виникнення (цироз печінки, нефротичний синдром).
Системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито - та закритокутова глаукома, вагітність.Лікарська вза��взаємодія
Можлива фармацевтична несумісність Дексаметазону-Ферейн з іншими внутрішньовенно вводяться препаратами - його рекомендується вводити окремо від інших препаратів (в/в болюсно, або через ін. крапельницю, як другий розчин). При змішуванні розчину дексаметазону з гепарином утворюється осад.
Одночасне призначення Дексаметазону-Ферейн з:
індукторами "печінкових" мікросомальних ферментів (фенобарбітал, фенітоїн, теофілін, рифампіцин, ефедрин) призводить до зниження його концентрації; діуретиками (ос��бенно "тіазидними" та інгібіторами карбоангідрази) та амфотерицином В може призвести до посилення виведення з організму К+; з натрийсодержащими препаратами розвитку набряків і підвищення артеріального тиску;
амфотерицином В - збільшується ризик розвитку серцевої недостатності; серцевими глікозидами - погіршується їх переносимість і підвищується ймовірність розвитку шлуночкової екстрасистолії (за викликається гіпокаліємії); непрямими антикоагулянтами послаблює (рідше посилює) їх дія (потрібна корекція дози);
��нтикоагулянтами і фібринолітиками - підвищується ризик розвитку кровотеч із виразок у шлунково-кишковому тракті;
етанолом і нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) -посилюється ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишковому тракті і розвитку кровотеч (у комбінації з НПЗП при лікуванні артритів можливо зниження дози глюкокортикостероїдів з-за сумації терапевтичного ефекту); парацетамолом зростає ризик розвитку гепатотоксичності (індукція "печінкових" ферментів і утворення токсич��ого метаболіту парацетамолу);
ацетилсаліциловою кислотою прискорює його виведення і знижує концентрацію в крові (при відміні дексаметазону рівень саліцилатів в крові збільшується і зростає ризик розвитку побічних явищ);
інсуліном і пероральними гіпоглікемічними препаратами, гіпотензивними засобами - зменшується їх ефективність.
вітамін D - знижується його вплив на всмоктування Ca2+ в кишечнику. соматотропным гормоном знижує ефективність останнього, а з празиквантелом - його концентрацію;
М-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати і трициклічні антидепресанти) і нітратами сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску; ізоніазидом і мекселитином збільшує їх метаболізм (особливо у "повільних" ацетилаторов), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій.
Інгібітори карбоангідрази та "петльові" діуретики можуть збільшувати ризик розвитку остеопорозу.
Індометацин, витісняючи Дексаметазон-Ферейн із зв'язку з альбумінами, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів.
АКТГ підсилює ��ействие Дексаметазону-Ферейн.
Ергокальциферол та паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається Дексаметазоном.
Циклоспорин і кетоконазол, уповільнює метаболізм Дексаметазону-Ферейн, можуть у ряді випадків збільшувати його токсичність.
Одночасне призначення андрогенів і анаболічних стероїдних препаратів з Дексаметазоном-Ферейн сприяє розвитку периферичних набряків і гірсутизму, появі вугрів.
Естрогени та пероральні естрогенвмісні контрацептиви знижують кліренс Дексаметазону, ��то може супроводжуватися посиленням вираженості його дії. Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози Дексаметазону-Ферейн.
При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами і на фоні інших видів иммунизаций збільшує ризик активації вірусів і розвитку інфекцій. Антипсихотичні засоби (нейролептики) і азатіоприн підвищують ризик розвитку катаракти при призначенні Дексаметазону-Ферейн.
При одночасному застосуванні з антитиреоїдну препаратами знижується, а з тиреоїдними гормонами - підвищується кліренс Дексаметазону-Ферейн.
