Дозировка
Дексалгин® предназначен для в/в и в/м введения. Рекомендуемая доза для взрослых: 50 мг каждые 8-12 ч. При необходимости возможно повторное введение препарата с 6-часовым интервалом. Суточная доза составляет 150 мг. У пациентов пожилого возраста и пациентов с нарушением функции печени и/или почек терапию препаратом Дексалгин® следует начинать с более низких доз; суточная доза составляет 50 мг. Дексалгин® предназначен для краткосрочного (не более 2 дней) применения в период острого болевого синдрома. В дальнейшем возможен перевод пациента на анальгетики для приема внутрь. Правила приготовления и введения растворов Содержимое одной ампулы (2 мл) медленно вводят глубоко в/м. Содержимое одной ампулы (2 мл) вводят путем медленной в/в инъекции продолжительностью не менее 15 сек. Содержимое одной ампулы (2 мл) разводят в 30-100 мл физиологического раствора, раствора глюкозы или раствора Рингера (лактата). Раствор следует готовить в асептических условиях и всегда защищать от воздействия дневного света. Разбавленный раствор (должен быть прозрачным) вводят путем медленной в/в инфузии продолжительностью 10-30 мин.
Лекарственная форма
Раствор для в/в и в/м введения прозрачный, бесцветный, с характерным запахом спирта.
Состав
1 амп.
декскетопрофена трометамол 73.8 мг,
?что соответствует содержанию декскетопрофена 50 мг
Вспомогательные вещества: этанол 96% - 200 мг, натрия хлорид - 8 мг, натрия гидроксид - до рН 7.4, вода д/и - до 2 мл.
Фармакологическое действие
Нестероидный противовоспалительный препарат (НПВП). Оказывает анальгезирующее, противовоспалительное и жаропонижающие действие. Механизм действия связан с ингибированием синтеза простагландинов на уровне ЦОГ-1 и ЦОГ-2.
Анальгезирующее действие наступает через 30 мин после парентерального введения. Продолжительность анальгезирующего эффекта после введения в дозе 50 мг составляет 4-8 ч.
При комбинированной терапии с опиоидными анальгетиками декскетопрофена трометамол значительно (до 30-45%) снижает потребность в опиоидах.
Фармакокинетика
Всасывание
После в/м введения декскетопрофена трометамола Cmax в сыворотке крови достигается в среднем через 20 мин (10-45 мин). AUC после однократного введения в дозе 25-50 мг пропорциональна дозе, как при в/м, так и при в/в введении. Соответствующие фармакокинетические параметры сходны после однократного и повторного в/м или в/в введения, что указывает на отсутствие кумуляции препарата.
Распределение
Для декскетопрофена трометамола характерен высокий уровень связывания с белками плазмы (99%). Среднее значение Vd составляет менее 0.25 л/кг, время полураспределения - около 0.35 ч.
Выведение
Главным путем элиминации декскетопрофена является его конъюгация с глюкуроновой кислотой с последующим выведением почками. T1/2 декскетопрофена трометамола составляет около 1-2.7 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У лиц пожилого возраста наблюдается увеличение продолжительности T1/2 (как после однократного, так и после повторного в/м или в/в введения) в среднем до 48% и снижение общего клиренса препарата.
Побочные действия
Частота развития побочных эффектов: часто (1-10%), нечасто (0.1-1%) редко (0.01-0.1%), очень редко (менее 0.01%, включая отдельные сообщения).
Со стороны системы кроветворения: редко - анемия; очень редко - нейтропения, тромбоцитопения.
Со стороны ЦНС: нечасто - головная боль, головокружение, бессонница, сонливость; редко - парестезия.
Со стороны органов чувств: нечасто - нечеткость зрения; редко - шум в ушах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - артериальная гипотензия, чувство жара, гиперемия кожных покровов; редко - экстрасистолия, тахикардия, артериальная гипертензия, периферический отек, поверхностный тромбофлебит.
Со стороны дыхательной системы: редко – брадипноэ; очень редко - бронхоспазм, диспноэ.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, рвота; нечасто - абдоминальная боль, диспепсия, диарея, запор, гематемезис, сухость во рту; редко - эрозивно-язвенные поражения органов ЖКТ, включая кровотечения и перфорации, анорексия, повышение активности печеночных ферментов, желтуха; очень редко - поражение поджелудочной железы, поражение печени.
Со стороны мочевыделительной системы: редко - полиурия, почечная колика; очень редко - нефрит или нефротический синдром.
Со стороны репродуктивной системы: редко - у женщин - нарушение менструального цикла, у мужчин – нарушение функции предстательной железы.
Со стороны костно-мышечной системы: редко - мышечный спазм, затруднение движений в суставах.
Дерматологические реакции: иногда - дерматит, сыпь, потливость; редко - угревая сыпь; очень редко – фотосенсибилизация.
Аллергические реакции: редко – крапивница; очень редко - тяжелые кожные реакции (синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайелла), ангионевротический отек, аллергический дерматит.
Со стороны обмена веществ: редко - гипергликемия, гипогликемия, гипертриглицеридемия.
Со стороны лабораторных показателей: редко - кетонурия, протеинурия.
Местные и общие реакции: часто - боль в месте инъекции; нечасто - воспалительная реакция, гематома, геморрагии в месте инъекции, чувство жара, озноб, утомление; редко - боль в спине, обморок, лихорадка; очень редко - анафилактический шок, отек лица.
Прочие: асептический менингит, возникающий преимущественно у пациентов с системной красной волчанкой или смешанными заболеваниями соединительной ткани, гематологические нарушения (пурпура, апластическая и гемолитическая анемии, редко - агранулоцитоз и гипоплазия костного мозга).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов с нарушениями со стороны пищеварительной системы или желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе необходим постоянный контроль. В случае возникновения желудочно-кишечного кровотечения или язвенного поражения терапию препаратом Дексалгин® следует отменить.
Т.к. все НПВП могут ингибировать агрегацию тромбоцитов и увеличивать время кровотечения вследствие замедления синтеза простагландинов, в контролируемых клинических исследованиях было изучено одновременное назначение декскетопрофена трометамола и препаратов низкомолекулярного гепарина в профилактических дозах в послеоперационном периоде. Никакого воздействия на параметры коагуляции не наблюдалось. Тем не менее, при одновременном назначении препарата Дексалгин® с другими препаратами, влияющими на свертываемость крови, необходим тщательный медицинский контроль.
Как и другие НПВП, Дексалгин® может приводить к повышению уровня креатинина и азота в плазме крови. Как и другие ингибиторы синтеза простагландинов, Дексалгин® может оказывать побочное действие на мочевыделительную систему, что может привести к развитию гломерулонефрита, интерстициального нефрита, папиллярного некроза, нефротического синдрома и острой почечной недостаточности.
На фоне терапии препаратом Дексалгин®, как и другими НПВП, может наблюдаться небольшое преходящее повышение некоторых печеночных показателей, а также значительное повышение уровня АСТ и АЛТ в сыворотке крови. При этом контроль функций печени и почек необходим у пациентов пожилого возраста. В случае значительного повышения соответствующих показателей Дексалгин® следует отменить.
Как и другие НПВП, декскетопрофена трометамол может маскировать симптомы инфекционных заболеваний. В случае появления симптомов бактериальной инфекции или ухудшения самочувствия на фоне терапии препаратом Дексалгин® пациент должен сообщить об этом врачу.В каждой ампуле препарата Дексалгин® содержится 200 мг этанола.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В связи с возможным головокружением и сонливостью на фоне лечения препаратом Дексалгин® возможно снижение способности к концентрации внимания и скорости психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы: тошнота, анорексия, абдоминальная боль, головная боль, головокружение, дезориентация, бессонница.
Лечение: симптоматическая терапия; при необходимости — промывание желудка, диализ
Показания
— купирование болевого синдрома различного генеза (в т.ч. послеоперационные боли, боль при метастазах в кости, посттравматические боли, боль при почечной колике, альгодисменорея, ишиалгия, радикулит, невралгии, зубная боль);
— симптоматическое лечение острых и хронических воспалительных, воспалительно-дегенеративных и метаболических заболеваний опорно-двигательного аппарата (в т.ч. ревматоидный артрит, спондилоартрит, артроз, остеохондр
Противопоказания
— язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки;
— желудочно-кишечные кровотечения в анамнезе, другие активные кровотечения (в т.ч. подозрение на внутричерепное кровотечение), антикоагулянтная терапия;
— желудочно-кишечные заболевания (болезнь Крона, неспецифический язвенный колит);
— тяжелые нарушения функции печени (10-15 баллов по шкале Чайлд-Пью);
— тяжелые нарушения функции почек (КК < 50 мл/мин);
— бронхиальная астма (в т.ч. в анамнезе);
— тяжелая сердечная недостаточность;
— лечение болевого синдрома при аортокоронарном шунтировании;
— геморрагический диатез или другие нарушения коагуляции;
— детский возраст;
— повышенная чувствительность к декскетопрофену или другим НПВП или к любому из вспомогательных веществ, входящих в состав препарата.
Противопоказан для эпидурального, подоболочечного или внутриоболочечного введения из-за входящего в состав препарата этанола.
С осторожностью следует применять препарат при аллергических состояниях в анамнезе; нарушениях со стороны системы кроветворения; при СКВ или смешанных заболеваниях соединительной ткани; одновременно с другими лекарственными препаратами; в случае предрасположенности к гиповолемии; при ИБС; у пациентов пожилого возраста (старше 65 лет).
Применение при беременности и кормлении грудью
Применение препарата Дексалгин® при беременности и в период лактации противопоказано.
Лекарственное взаимодействие
Приведенное ниже лекарственное взаимодействие характерно для всех НПВП, включая Дексалгин®.
Нежелательные комбинации
Одновременное назначение нескольких НПВП, включая салицилаты в высоких дозах (более 3 г/сут) повышает риск возникновения желудочно-кишечных кровотечений и язвы вследствие синергизма действия.
При одновременном применении с пероральными антикоагулянтами, гепарином в дозах, превышающих профилактические, и тиклопидином повышается риск развития кровотечений в связи с ингибированием агрегации тромбоцитов и поражением слизистой оболочки ЖКТ.
НПВП повышают концентрацию лития в плазме крови, вплоть до токсического, в связи с чем данный показатель необходимо контролировать при назначении, изменении дозы и после отмены НПВП.
При применении с метотрексатом в высоких дозах (15 мг/нед. и более) происходит повышение гематологической токсичности метотрексата в связи со снижением его почечного клиренса на фоне терапии НПВП.
При одновременном применении с гидантоинами и сульфаниламидными препаратами имеется риск усиления токсического действия этих препаратов.
Комбинации, требующие осторожности
При необходимости одновременного применения с диуретиками, ингибиторами АПФ следует учитывать, что терапия НПВП связана с риском развития острой почечной недостаточности у пациентов с обезвоживанием (снижение гломерулярной фильтрации, обусловленное угнетением синтеза простагландинов). НПВП могут уменьшать гипотензивный эффект некоторых препаратов. При одновременном назначении с диуретиками необходимо убедиться в том, что водный баланс пациента адекватен, и провести контроль функции почек перед назначением НПВП.
При одновременном применении с метотрексатом в низких дозах (менее 15 мг/нед.) возможно повышение гематологической токсичности метотрексата в связи со снижением его почечного клиренса на фоне терапии НПВП. Необходимо еженедельно контролировать число клеток крови в первые недели одновременной терапии. При наличии нарушения функции почек даже в легкой степени, а также у лиц пожилого возраста необходимо тщательное медицинское наблюдение.
При одновременном применении с пентоксифиллином повышается риск развития кровотечений. Необходим интенсивный клинический мониторинг и частый контроль времени кровотечения (времени свертываемости крови).
При одновременном применении с зидовудином существует риск повышения токсического действия на эритроциты, обусловленного воздействием на ретикулоциты, с развитием тяжелой анемии через неделю после назначения НПВП. Необходим контроль всех клеток крови и ретикулоцитов через 1-2 нед. после начала терапии НПВП.
Возможно усиление гипогликемического действия производных сульфонилмочевины вследствие вытеснения ее из мест связывания с белками плазмы под влиянием НПВП.При одновременном применении с препаратами низкомолекулярного гепарина повышается риск развития кровотечений.
Комбинации, которые необходимо принимать во внимание
НПВП могут уменьшать гипотензивный эффект бета-адреноблокаторов, что обусловлено ингибированием синтеза простагландинов.
При одновременном применении с циклоспорином и такролимусом НПВП могут усиливать нефротоксичность, что опосредовано действием почечных простагландинов. Во время проведения комбинированной терапии необходимо контролировать функцию почек.
При одновременном назначении с тромболитиками повышается риск развития кровотечений.
При одновременном применении с пробенецидом возможно повышение концентраций НПВП в плазме, что может быть обусловлено ингибированием почечной секреции и/или конъюгацией с глюкуроновой кислотой. Это требует коррекции дозы НПВП.
НПВП могут вызывать повышение концентрации сердечных гликозидов в плазме крови.
В связи с теоретическим риском изменения эффективности мифепристона под влиянием ингибиторов синтеза простагландинов, НПВП не следует назначать ранее, чем через 8-12 сут после отмены мифепристона.
Данные, полученные в экспериментальных исследованиях на животных, указывают на высокий риск развития конвульсий при назначении НПВП на фоне терапии ципрофлоксацином в высоких дозах.
Фармацевтическое взаимодействие
Дексалгин® нельзя смешивать в одном шприце с раствором допамина, прометазина, пентазоцина, петидина или гидроксизина (образуется осадок).® можно смешивать в одном шприце с раствором гепарина, лидокаина, морфина и теофиллина.
Разбавленный раствор препарата Дексалгин® для инфузий нельзя смешивать с прометазином или пентазоцином.
Разбавленный раствор препарата Дексалгин® для инфузий совместим со следующими растворами для инъекций: допамина, гепарина, гидроксизина, лидокаина, морфина, петидина и теофиллина.
При хранении разбавленных растворов препарата Дексалгин® для инфузий в пластиковых контейнерах или при использовании инфузионных систем, изготовленных из этилвинилацетата, целлюлозы пропионата, полиэтилена низкой плотности или поливинилхлорида, абсорбции действующего вещества перечисленными материалами не происходит.
(3418)
Дозування
Дексалгін® призначений для в/в і в/м введення. Рекомендована доза для дорослих: 50 мг кожні 8-12 год. При необхідності можливе повторне введення препарату з 6-годинним інтервалом. Добова доза становить 150 мг. У пацієнтів літнього віку і пацієнтів з порушенням функції печінки і/або нирок терапію препаратом Дексалгін® слід починати з більш низьких доз; добова доза становить 50 мг. Дексалгін® призначений для короткострокового (не більше 2 днів) застосування у період гострого больового синдрому. Надалі можливий переклад пацієнта на анальгетики для прийому всередину. Правила приготування і введення розчинів Вміст однієї ампули (2 мл) повільно вводять глибоко в/м. Вміст однієї ампули (2 мл) вводять шляхом повільної в/в ін'єкції тривалістю не менше 15 сек. Вміст однієї ампули (2 мл) розводять в 30-100 мл фізіологічного розчину, розчину глюкози або розчину Рінгера (лактату). Розчин варто готувати в асептичних умовах і завжди захищати від впливу денного світла. Розведений розчин (повинен бути прозорим) вводять шляхом повільної в/в інфузії тривалістю 10-30 хв.
Лікарська форма
Розчин для в/в і в/м введення прозорий, безбарвний, з характерним запахом спирту.Склад
1 амп.
декскетопрофена трометамол 73.8 мг,
?що відповідає змісту декскетопрофена 50 мг
Допоміжні речовини: етанол 96% - 200 мг, натрію хлорид - 8 мг, натрію гідроксид - до рН 7.4, вода д/і - до 2 млФармакологічна дія
Нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП). Чинить аналгезуючу, протизапальну та жарознижувальні дію. М��ханизм дії пов'язаний з інгібуванням синтезу простагландинів на рівні ЦИКЛООКСИГЕНАЗИ-1 і ЦОГ-2.
Аналгетична дія настає через 30 хв після парентерального введення. Тривалість анальгезирующего ефекту після введення в дозі 50 мг становить 4-8 год.
При комбінованій терапії з опіоїдними анальгетиками декскетопрофена трометамол значно (до 30-45%) знижує потребу в опиоидах.Фармакокінетика
Всмоктування
Після в/м введення декскетопрофена трометамола Cmax в сироватці крові досягається у середньому через 20 хв (10-45 хв). AUC після одноразового введення у дозі 25-50 мг пропорційна дозі, як при в/м, так і при в/в введенні. Відповідні фармакокінетичні параметри схожі після одноразового і повторного в/м або в/в введення, що вказує на відсутність кумуляції препарату.
Розподіл
Для декскетопрофена трометамола характерний високий рівень зв'язування з білками плазми (99%). Середнє значення Vd становить менше 0,25 л/кг, час полураспределения - близько 0.35 ч.
Виведення
Головним шляхом елімінації декскетопрофена є його кон'югація з глюкуроновою кислотою з подальшим виведенням нирками. T1/2 декскетопрофена трометамола складає близько 1-2.7 ч.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У осіб літнього віку спостерігається збільшення тривалості T1/2 (як після одноразового, так і після повторного в/м або в/в введення) в середньому до 48% та зниження загального кліренсу препарату.Побічні дії
Частота розвитку побічних ефектів: часто (1-10%), нечасті (0.1-1%), рідко (0.01-0.1%), дуже рідко (менше 0.01%, включаючи окремі повідомлення).
> З боку системи кровотворення: рідко - анемія; дуже рідко - нейтропенія, тромбоцитопенія.
З боку нервової системи: нечасто - головний біль, запаморочення, безсоння, сонливість; рідко - парестезія.
З боку органів чуття: рідко - нечіткість зору; рідко - шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - артеріальна гіпотензія, відчуття жару, гіперемія шкірних покривів; рідко - екстрасистолія, тахікардія, артеріальна гіпертензія, периферичний набряк, поверхневий тромбофлебіт.
З боку дыхательної системи: рідко – брадипное; дуже рідко - бронхоспазм, диспное.
З боку травної системи: часто - нудота, блювання; нечасто - абдомінальний біль, диспепсія, діарея, запор, гематемезис, сухість у роті; рідко - ерозивно-виразкові ураження органів ШЛУНКОВО-кишкового тракту, включаючи кровотечі і перфорації, анорексія, підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця; дуже рідко - ураження підшлункової залози, ураження печінки.
З боку сечовидільної системи: рідко - поліурія, ниркова коліка; дуже рідко - нефрит або нефротичний синдром.
З боку репродуктивної системи: рідко - у жінок - порушення менструального циклу, у чоловіків – порушення функції передміхурової залози.
З боку кістково-м'язової системи: рідко - м'язовий спазм, утруднення рухів у суглобах.
Дерматологічні реакції: іноді - дерматит, висип, пітливість; рідко - висип; дуже рідко – фотосенсибілізація.
Алергічні реакції: рідко – кропив'янка; дуже рідко - тяжкі шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, аллер��ический дерматит.
З боку обміну речовин: рідко - гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпертригліцеридемія.
З боку лабораторних показників: рідко - кетонурия, протеїнурія.
Місцеві і загальні реакції: часто - біль у місці ін'єкції; нечасто - запальна реакція, гематома, геморагії у місці ін'єкції, відчуття жару, озноб, втома; рідко - біль у спині, непритомність, гарячка; дуже рідко - анафілактичний шок, набряк обличчя.
Інші: асептичний менінгіт, який виникає переважно у пацієнтів із системним червоним волчаначинкою або змішаними захворюваннями сполучної тканини, гематологічні порушення (пурпура, апластична і гемолітична анемії, рідко - агранулоцитоз і гіпоплазія кісткового мозку).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів з порушеннями з боку травної системи або шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі необхідний постійний контроль. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразкового ураження терапію препаратом Дексалгін® слід відмінити.
Т. до. все НПЗП можуть і��гибировать агрегацію тромбоцитів і збільшує час кровотечі внаслідок уповільнення синтезу простагландинів, у контрольованих клінічних дослідженнях було вивчено одночасне призначення декскетопрофена трометамола і препаратів низькомолекулярного гепарину в профілактичних дозах у післяопераційному періоді. Ніякого впливу на параметри коагуляції не спостерігалося. Тим не менш, при одночасному призначенні препарату Дексалгін® з іншими препаратами, що впливають на згортання крові, необхідний ретельний медицинский контроль.
Як і інші НПЗП, Дексалгін® може призводити до підвищення рівня креатиніну та азоту в плазмі крові. Як і інші інгібітори синтезу простагландинів, Дексалгін® може спричиняти побічні дії на сечовидільну систему, що може призвести до розвитку гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного синдрому і гострої ниркової недостатності.
На тлі терапії препаратом Дексалгін®, як і іншими НПЗП, може спостерігатися невелике тимчасове підвищення деяких печінкових показателей, а також значне підвищення рівня АСТ та АЛТ у сироватці крові. При цьому контроль функцій печінки і нирок необхідний у пацієнтів літнього віку. У разі значного підвищення відповідних показників Дексалгін® слід відмінити.
Як і інші НПЗП, декскетопрофена трометамол може маскувати симптоми інфекційних захворювань. У разі появи симптомів бактеріальної інфекції або погіршення самопочуття на тлі терапії препаратом Дексалгін® пацієнт повинен повідомити про це лікаря.У кожній ампулі препарат�� Дексалгін® міститься 200 мг етанолу.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У зв'язку з можливим запамороченням і сонливістю на тлі лікування препаратом Дексалгін® можливе зниження здатності до концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Симптоми: нудота, анорексія, абдомінальний біль, головний біль, запаморочення, дезорієнтація, безсоння.
Лікування: симптоматична терапія; при необхідності — промивання шлунка, діалізСвідчення
— купірування больового синдрому різного генезу (у т. ч. післяопераційні болі, біль при метастазах в кістки, післятравматичні болі, біль при нирковій коліці, альгодисменорея, ішіалгія, радикуліт, невралгія, зубний біль);
— симптоматичне лікування гострих і хронічних запальних, запально-дегенеративних і метаболічних захворювань опорно-рухового апарату (в т.ч. ревматоїдний артрит, спондилоартрит, артроз, остеохондрПротипоказання
— виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки;r />
— шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі, інші активні кровотечі (у т. ч. підозра на внутрішньочерепна кровотеча), антикоагулянтна терапія;
— шлунково-кишкові захворювання (хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт);
— тяжкі порушення функції печінки (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю);
— тяжкі порушення функції нирок (КК < 50 мл/хв);
— бронхіальна астма (в т. ч. в анамнезі);
— тяжка серцева недостатність;
— лікування больового синдрому при аортокоронарном шунтуватиії;
— геморагічний діатез або інші порушення коагуляції;
— дитячий вік;
— підвищена чутливість до декскетопрофену або інших нестероїдних протизапальних засобів або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату.
Протипоказаний для епідурального, подоболочечние або внутриоболочечного введення через що входить до складу препарату етанолу.
З обережністю слід застосовувати препарат при алергічних станах в анамнезі; порушення з боку системи кровотворення; при ВКВ або змішаних захворівшианиях сполучної тканини; одночасно з іншими лікарськими препаратами; у разі схильності до гіповолемії; при ІХС; у пацієнтів літнього віку (старше 65 років).
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Застосування препарату Дексалгін® при вагітності та в період лактації протипоказано.Лікарська взаємодія
Наведене нижче лікарська взаємодія характерна для всіх НПЗП, включаючи Дексалгін®.
Небажані комбінації
Одночасне призначення декількох НПЗП, включая саліцилати у високих дозах (більше 3 г/добу) підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч і виразки внаслідок синергізму дії.
При одночасному застосуванні з пероральними антикоагулянтами, гепарином в дозах, що перевищують профілактичні, і тиклопидином підвищується ризик розвитку кровотеч у зв'язку з інгібуванням агрегації тромбоцитів та ураженням слизової оболонки ШЛУНКОВО-кишкового тракту.
НПЗП підвищують концентрацію літію в плазмі крові, аж до токсичного, у зв'язку з чим даний показник необхідно контролирова��ь при призначенні, зміні дози і після відміни НПЗП.
При застосуванні з метотрексатом у високих дозах (15 мг/тиж. і більше) відбувається підвищення гематологічної токсичності метотрексату у зв'язку зі зниженням його ниркового кліренсу на тлі терапії НПЗП.
При одночасному застосуванні з гидантоинами і сульфаніламідними препаратами є ризик посилення токсичної дії цих препаратів.
Комбінації, що потребують обережності
При необхідності одночасного застосування з діуретиками, інгібіторами АПФ слід учитывать, що терапія НПЗЗ пов'язана з ризиком розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зневодненням (зниження гломерулярної фільтрації, обумовлене пригніченням синтезу простагландинів). НПЗП можуть зменшувати гіпотензивний ефект деяких препаратів. При одночасному призначенні з діуретиками необхідно переконатися в тому, що водний баланс пацієнта адекватний, і провести контроль функції нирок перед призначенням НПЗП.
При одночасному застосуванні з метотрексатом у низьких дозах (менше 15 мг/тиж.) можливе підвищення гем��тологической токсичності метотрексату у зв'язку зі зниженням його ниркового кліренсу на тлі терапії НПЗП. Необхідно щотижнево контролювати кількість клітин крові в перші тижні одночасній терапії. При наявності порушення функції нирок навіть легкого ступеня, а також в осіб літнього віку необхідно ретельне медичне спостереження.
При одночасному застосуванні з пентоксифиллином підвищується ризик розвитку кровотеч. Необхідний інтенсивний клінічний моніторинг і частий контроль часу кровотечі (часу свертываемостюки крові).
При одночасному застосуванні з зидовудином існує ризик підвищення токсичної дії на еритроцити, обумовленого впливом на ретикулоцити, з розвитком важкої анемії через тиждень після призначення НПЗП. Необхідний контроль всіх клітин крові і ретикулоцитів через 1-2 тиж. після початку терапії НПЗП.
Можливо посилення гіпоглікемічної дії похідних сульфонілсечовини внаслідок витиснення їх з місць зв'язування з білками плазми під впливом НПЗП.При одночасному застосуванні з препаратами низкомолекулярного гепарину підвищується ризик розвитку кровотеч.
Комбінації, які слід брати до уваги
НПЗП можуть зменшувати гіпотензивний ефект бета-адреноблокаторів, що зумовлено інгібуванням синтезу простагландинів.
При одночасному застосуванні з циклоспорином і такролімусом НПЗП можуть посилювати нефротоксичність, що опосередковано дією ниркових простагландинів. Під час проведення комбінованої терапії необхідно контролювати функцію нирок.
При гребені��часному призначення з тромболітиками підвищується ризик розвитку кровотеч.
При одночасному застосуванні з пробенецидом можливе підвищення концентрацій НПЗП в плазмі, що може бути обумовлено інгібуванням ниркової секреції і/або конъюгацией з глюкуроновою кислотою. Це вимагає корекції дози НПЗП.
НПЗП можуть спричиняти підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові.
У зв'язку з теоретичним ризиком зміни ефективності міфепристону під впливом інгібіторів синтезу простагландин��в, НПЗЗ не слід призначати раніше, ніж через 8-12 діб після відміни міфепристону.
Дані, отримані в експериментальних дослідженнях на тваринах, вказують на високий ризик розвитку конвульсій при призначенні НПЗЗ на тлі терапії ципрофлоксацином у високих дозах.
Фармацевтична взаємодія
Дексалгін® не можна змішувати в одному шприці з розчином допаміну, прометазину, пентазоцину, петидину або гідроксизина (утворюється осад).® можна змішувати в одному шприці з розчином гепарину, лідокаїну, морфіну і тео��иллина.
Розведений розчин препарату Дексалгін® для інфузій не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.
Розведений розчин препарату Дексалгін® для інфузій сумісний з наступними розчинами для ін'єкцій: допаміну, гепарину, гідроксизина, лідокаїну, морфіну, петидину і теофіліну.
При зберіганні розбавлених розчинів препарату Дексалгін® для інфузій у пластикових контейнерах або при використанні інфузійних систем, виготовлених з этилвинилацетата, целюлози пропіонату, поліетилену низької щільність��або полівінілхлориду, абсорбції діючої речовини перерахованими матеріалами не відбувається.
