Дальнева 0,005+0,004 n90 табл (Дальнева 0,005+0,004 n90 табл)

Дозування

Всередину, по одній таблетці 1 раз на день, переважно вранці перед прийомом їжі. Доза препарату Дальнева® підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та стабільною стенокардією. При необхідності, доза препарату Дальнева® може бути змінена, на підставі індивідуального підбору доз окремих компонентів: (амлодипін 5 мг + периндоприл 4 мг) АБО (амлодипін 10 мг + периндоприл 4 мг) АБО (амлодипін 5 мг + периндоприл 8 мг) АБО (амлодипін 10 мг + периндоприл 8 мг). Максимальна добова доза: амлодипін 10 мг + периндоприл 8 мг. Порушення функції нирок Препарат Дальнева® може застосовуватися у пацієнтів з КК понад 60 мл/хв. Препарат Дальнева® протипоказаний до застосування у пацієнтів з КК менше 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Печінкова недостатність Необхідно дотримуватися обережності при застосування препарату Дальнева® пацієнтами з печінковою недостатністю, оскільки відсутні рекомендації по дозуванню препарату у таких пацієнтів. Пацієнти літнього віку При застосуванні препарату Дальнева® у пацієнтів літнього віку корекції дози не потрібно. Діти і підлітки Препарат Дальнева® не слід призначати дітям і підліткам молодше 18 років, оскільки відсутні дані про ефективність і безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у монотерапії, так і в складі комбінованої терапії. Пе��едозировка: Інформація про передозування препаратом Дальнева® відсутня. Периндоприл Дані про передозування периндоприлом обмежені. Симптоми: виражене зниження АТ, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція легенів, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, занепокоєння та кашель. Лікування: заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з наступним відновленням ОЦК. При вираженийном зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи на спині з піднятими ногами, при необхідності провести заходи по відновленню ОЦК (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9% розчином натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл з системного кровотоку. При брадикардії, резистентній до терапії, може знадобитися установка штучного водія ритму. Необхідний динамічний контроль загального стану, концентрації креатиніну та електролітів у плазмі крові. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіном обмежена. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску з можливим розвитком рефлекторної тахікардії і надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої і стійкої артеріальної гіпотензії, у т. ч. з розвитком шоку і летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримка функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль об'єму циркулюючої крові і діурезу, симптомамична та підтримуюча терапія. Для відновлення тонусу судин - застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення розчину кальцію глюконату. Гемодіаліз неефективний.

Передозування

Інформація про передозування препаратом Дальнева® відсутня.

Лікарська форма

Круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою, білого або майже білого кольору.

Склад

Склад на 1 таблетку 5 мг+4 мг:

Діючі речовитва: Амлодипіну безилат (амлодипіну бесилат) 6,935 мг, еквівалентно амодипину 5 мг Периндоприлу эрбумин А субстанція-гранули 21,000 мг, містить периндоприлу эрбумина 4 мг,

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 80,075 мг, крохмаль прежелатинізований 21,000 мг, карбоксиметилкрахмал натрію 8,400 мг, натрію гідрокарбонат 0,760 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,430 мг, магнію стеарат 1,400 мг

Фармакологічна дія

Периндоприл

Периндоприл - інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). АПФ або кініназа II є ��кзопептидазой, що здійснює перетворення ангіотензину I у судинозвужувальний речовина - ангіотензин II, крім того АПФ руйнує брадикінін, володіє судинорозширювальною дією, до неактивного гектапептида. Пригнічення активності АПФ приводить до зниження ангіотензину II, підвищення активності реніну в плазмі та зменшення секреції альдостерону. Оскільки АПФ також руйнує брадикінін, пригнічення АПФ призводить до підвищення активності калікреїн-кінінової системи.

Периндоприл діє через свого активного метаболіта, периндоприлата. Інші метаболіти не чинить інгібуючої дії на АПФ in vitro. Периндоприл виявляє терапевтичний ефект при будь-якому ступені артеріальної гіпертензії (АГ), знижуючи систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ) у положенні "лежачи" і "стоячи".

Зменшує загальний периферичний судинний опір (ЗПСО), в результаті чого посилюється периферичний кровотік без змін частоти серцевих скорочень (ЧСС).

Нирковий кровотік, як правило, посилюється, у той час як швидкість клуб��чковой фільтрації (СКФ) не змінюється.

Гіпотензивний ефект досягає свого максимуму через 4-6 год після одноразового прийому периндоприлу внутрішньо і зберігається протягом 24 год. Гіпотензивну дію через 24 год після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального гіпотензивного ефекту.

Зниження АТ розвивається швидко. Терапевтичний ефект наступає менш ніж через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахікардією.

Припинення терапії не призводить до розвитку синдрому "відміни".

Пері��доприл надає судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій і структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Амлодипін

Похідне дигідропіридину - блокатор "повільних" кальцієвих каналів, чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (більшою мірою в гладком'язові клітини судин, ніж в кардіоміоцити).

Антиангінальну дії��вії обумовлена розширенням коронарних і периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує постнавантаження на міокард, знижує потребу міокарда в кисні, розширює коронарні артерії та артеріоли в незмінених та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню в міокард (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає спазм коронарних артерій (у т. ч. викликаний курінням). У пацієнтів зі стабільною стенока��дией разова добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, збільшує час до настання приступу стенокардії і "ішемічної" депресії сегмента ST на ЕКГ, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів.

Надає тривалий дозозалежний антигіпертензивний ефект. Гіпотензивна дія зумовлена прямим вазодилатируюпшм впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 год (по��ожении хворого "лежачи" і "стоячи"). Ортостатична гіпотензія при призначенні амлодипіну зустрічається досить рідко. Не викликає зниження фракції викиду лівого шлуночка.

Зменшує ступінь гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не чинить впливу на скоротність і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, підвищує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичний дією. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість микроаль��уминурии. Не надає будь-якого несприятливого впливу на обмін речовин і концентрацію ліпідів плазми крові і може застосовуватися при лікуванні пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значуще зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 год, тривалість ефекту - 24 год.

Фармакокінетика

Величина абсорбції амлодипіну та периндоприлу при застосуванні препарату Дальнева істотно не відрізняється від такої при застосуванні монопрепаратів.

Периндоприл

Після прийому всередину периндоприл швидко всмоктується і досягає максимальної концентрації в плазмі крові протягом 1 ч. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить, приблизно, 1 ч.

Периндоприл не володіє фармакологічною активністю, є проліками. Приблизно 27 % від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту - периндоприлата. Крім периндоприлата утворюються ще 5 метаболітів, які не володіють фармакологічною активністю. Максимальна концентрація периндоприлата (Смах) у плазмі крові досягається че��ез 3-4 год після прийому всередину.

Прийом їжі зменшує біодоступність периндоприлу, тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед прийомом їжі.

Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі крові від величини його дози.

Об'єм розподілу вільного периндоприлата становить приблизно ОД л/кг. Зв'язок периндоприлата з білками плазми крові (в основному, з АПФ) становить 20 %, і залежить від його концентрації. Периндоприлат виводиться нирками, Т1/2 незв'язаної фракції становить приблизно 17 год, поет��му рівноважна концентрація досягається протягом 4-х днів після прийому всередину.

Виведення периндоприлата сповільнено у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю, тому спостереження за такими пацієнтами повинен включати в себе регулярний контроль концентрації креатиніну та калію в плазмі крові.

Діалізний кліренс периндоприлата дорівнює 70 мл/хв.

Фармакокінетика периндоприлу змінена у пацієнтів з цирозом печінки: печінковий кліренс зменшується вдвічі, але кількість образующегося периндоприлата не зменшується, тому коригування дози не потрібно.

Амлодипін

Амлодипін добре всмоктується при прийомі внутрішньо в терапевтичних дозах і досягає Смах в плазмі крові через 6-12 год. Абсолютна біодоступність становить 64-80 %. Об'єм розподілу - приблизно 21 л/кг Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Дослідження in vitro показали, що приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язано з білками плазми крові.

Кінцевий T1/2 з плазми крові - 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлоди��ін метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Приблизно 60 % прийнятої дози виводиться нирками, 10% - у незміненому вигляді.

Пацієнти літнього віку: час досягнення Смах (ТСмах) в плазмі крові однаково у пацієнтів літнього віку і молодих. Є тенденція до зниження кліренсу амлодипіну у пацієнтів похилого віку, що супроводжується збільшенням площі під кривою "концентрація-час" (AUC). Рекомендований режим дозування для пацієнтів літнього віку такий же, як для пацієнтів більш молодого зрост��ста, хоча збільшення дози повинно проводитися з обережністю.

Печінкова недостатність: Т1/2 амлодипіну подовжується у пацієнтів з порушеннями функції печінки.

Побічні дії

Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ):

дуже часто >1/10

часто-від >1/100 до <1/10

нечасто від >1/1000 до <1/100

рідко-від >1/10000 до <1/1000

дуже рідко <1/10000

частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних.

У кожній групі нежелательнті ефекти представлені в порядку зменшення їх серйозності.

З боку кровоносної та лімфатичної системи: дуже рідко: лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту.

З боку імунної системи: нечасто: кропив'янка.

Метаболічні порушення: нечасто: збільшення маси тіла, зменшення маси тіла; дуже рідко: гіперглікемія, частота невідома: гипогликемія.

З боку нервової системи: часто: сонливість, запаморочення, головний біль, парестезії, вертиго; нечасто: безсоння, лабільність настрою, порушення сну, тремор, гіпестезії; дуже рідко: периферична нейропатія, сплутаність свідомості.

З боку органів чуття: часто: порушення зору, шум у вухах;

З боку серцево-судинної системи: часто: відчуття серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску; нечасто: непритомність; рідко: біль за грудиною; дуже рідко: стенокардія, інфаркт міокарда, воозможна, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів з групи високого ризику, аритмії (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та миготлива аритмія), інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів з групи високого ризику, васкуліт.

З боку дихальної системи: часто: задишка, кашель; нечасто: риніт, бронхоспазм; дуже рідко: еозинофільна пневмонія.

З боку травної системи: часто: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор; нечасто: сухість слизової оболонки порожнини р��а, порушення смакового сприйняття, зміна ритму дефекації; дуже рідко: панкреатит, гіперплазія ясен, гастрит, гепатит, холестатична жовтяниця, цитолітичним або холестатичний гепатит.

З боку шкірних покривів: часто: шкірний свербіж, шкірні висипання; нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, алопеція, геморагічний висип, фотосенсибілізація, підвищена пітливість; дуже рідко: набряк Квінке, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона.

Зі сторо��и опорно-рухового апарату: часто: спазми м'язів; нечасто: артралгія, міалгія, біль у спині.

З боку сечовидільної системи: нечасто: порушення сечовипускання, ніктурія, часте сечовипускання, ниркова недостатність; дуже рідко: гостра ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: зрідка: імпотенція, гінекомастія.

Інше: часто: периферичні набряки, астенія, підвищена втомлюваність; нечасто: біль у грудній клітці, нездужання.

Лабораторні показники: рідко: підвищення концентрації білірубіну; дуже рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ: аспартатамінотрансферази (ACT), аланінамінотрансферази (АЛТ) (найбільш часто - в поєднанні з холестазом); частота невідома: підвищення концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові.

Додаткові дані по амлодипіну: зареєстровані окремі випадки екстрапірамідних синдрому при застосуванні блокаторів "повільних" кальцієвих каналів.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Особливі вказівки, що відносяться до амлодипіну та до периндоприлу, застосовні і до препарату Дальнева®.

Периндоприл

Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк (набряк Квінке)

При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, у рідкісних випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, губ, язика, голосових складок, та/або гортані. При появі цих симптомів застосування препарату Дальнева® повинно бути негайно припинено, хворий повинен спостерігатися до тих пір, поки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо ангіоневротичний набряк затр��гивает тільки обличчя і губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно або для лікування симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком язика або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів і летального результату. При появі таких симптомів слід негайно ввести підшкірно епінефрин (адреналін) у розведенні 1:1000 (0,3 або 0,5 мл) і/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного і стійкого исчезновенія симптомів.

У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку на тлі застосування препаратів цієї групи.

В окремих випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається интестинальный ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк кишечнику). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або в поєднанні з нудотою і блювотою, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя і при нормальному рівні С-1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення застосування інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку интестинального ангіоневротичного набряку.

Анафілактоїдні реакції при проведенні процедур десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток durationокремих, загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії з отрутою перетинчастокрилих комах (Hymenoptera). Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати призначення інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Тим не менш, розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітора АПФ не менш ніж за 24 години до початку проведення процедури десенсибілізації.

Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ЛПНЩ з допомогою декстран сульфату

У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстран сульфату можуть розвиватися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафилактоидной реакції слід припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНЩ з використанням високопроточних мембран.
> Гемодіаліз

У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відзначені анафилактодные реакції. Тому бажано використовувати мембрани іншого типу або застосовувати антигіпертензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи.

Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія і анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливі випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок в отс��повідність інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко і проходить самостійно після відміни інгібіторів АПФ.

Периндоприл необхідно з великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини і одночасно отримують імуносупресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, особливо при наявних порушеннях функції нирок. У деяких пацієнтів можуть розвиватися тяжкі інфекції, які не піддаються інтенсивної антибіотикотерапії. У разі призначення периндоприлу рекомендується контроль кількості лейкоцитів у плазмі крові. Пацієнт повинен бути попереджений про те, що у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (біль у горлі, підвищення температури тіла) необхідно негайно звернутися до лікаря.

Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у пацієнтів з ХСН, порушенням водно-електролітного балансу та ін.)

При цирозі печінки, що супроводжується набряками та асцитом, артеріальною гіпотензією, ХСН може відзначатися значна активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), особенно при вираженої гіповолемії і зниженні вмісту електролітів у плазмі крові (на фоні дієти з обмеженням кухонної солі або тривалого прийому діуретиків). Застосування інгібітору АПФ викликає блокаду РААС, у зв'язку з цим можливе різке зниження артеріального тиску та/або підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, що свідчить про розвиток гострої ниркової недостатності, що частіше спостерігається при прийомі першої дози або протягом перших двох тижнів терапії препаратом Дальнева®.

Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску. З��мптоматическая артеріальна гіпотензія рідко виникає у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може зазначатися на тлі терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти з обмеженням кухонної солі, проведенні гемодіалізу, при діареї або блюванні, або у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальною гіпертензією з високою активністю реніну. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії слід ретельно контролювати артеріальний тиск, функцію нирок і сод��іржання калію в сироватці крові під час терапії препаратом Дальнева®.

Ті ж запобіжні заходи відносяться до пацієнтів зі стенокардією або цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражене зниження артеріального тиску може призвести до розвитку інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу.

У випадку розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи на спині з піднятими ногами. При необхідності заповнити ОЦК внутрішньовенним введенням 0,9% розчину натрію хлориду. Транзиторна арте��иальная гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату Дальнева®. Після відновлення ОЦК і АТ лікування препаратом Дальнева® може бути продовжено.

Аортальний стеноз/Мітральний стеноз/Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Інгібітори АПФ повинні з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом.

Калійзберігаючі діуретики і преп��рати калію

Одночасне застосування периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію і калійвмісних замінників кухонної солі не рекомендується.

Кашель

На тлі терапії інгібітором АПФ може виникнути сухий непродуктивний кашель, який зникає після відміни препаратів цієї групи. При появі сухого кашлю слід пам'ятати про можливий зв'язок цього симптому з застосуванням інгібітору АПФ.

Діти і підлітки молодше 18 років

Препарат Дальнева® протипоказаний дітям і підліткам мовлявоже 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки препарату у цієї вікової групи.

Порушення функції нирок

При порушенні функції нирок (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі крові є необхідною умовою в лікуванні таких пацієнтів.

У деяких пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що приймали інгібітори АПФ, відзначалося підвищення доонцентраций сечовини і креатиніну в плазмі крові, оборотне після відміни терапії. Ці зміни ймовірніші у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з реноваскулярной гіпертензією існує підвищений ризик тяжкої артеріальної гіпотензії і ниркової недостатності. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без очевидних ознак існуючих захворювань нирок, які брали периндоприл одночасно з діуретиком, спостерігалося невелике й тимчасове підвищення концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові. Ці зміни частіше розвиваються у пацієнтів з попереднім порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки

Рідко застосування інгібіторів АПФ супроводжується синдромом, розвиток якого починається з холестатичної жовтяниці і який потім прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним результатом. Механізм розвитку цього синдрому неясний. Якщо під час застосування інгібітору АПФ з'являється жовтяниця або підвищується активність "печінкових" трансаміназ, інгібітор АПФ слід негайно скасуй��ь, а пацієнт повинен залишатися під відповідним медичним наглядом.

Етнічні особливості

У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у представників інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, можливо, виявляє менш виражену гіпотензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, це розходження обумовлене тим, що у хворих з артеріальною гіпертензією негроїдної раси частіше відзначається�� низька активність реніну плазми крові.

Хірургічні втручання/загальна анестезія

Застосування інгібіторів АПФ у хворих, що піддаються великому хірургічного втручання та/або загальної анестезії, що може призвести до вираженого зниження АТ, якщо застосовуються засоби для загальної анестезії з гіпотензивною дією. Це пов'язано з блокуванням утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного підвищення активності реніну. Якщо розвиток артеріальної гіпотензії пов'язано з описаним механізмом, слід збільшити ОЦК. Реком��ндуется припинити застосування препарату за 24 год до хірургічного втручання.

Гіперкаліємія

На фоні терапії інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл, у деяких пацієнтів може підвищуватися вміст калію в плазмі крові. Факторами ризику розвитку гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, літній вік (старше 70 років), цукровий діабет, интеркурентные стану, зокрема, дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз, одночасне застосування калийсберегающих діуретиків (наприклад, спіронолактон, эплеренон, триамтерен або амілорид), лікарські препарати або добавки з вмістом калію, калийсодержащие замінники харчової солі або одночасне застосування інших препаратів, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може спричинити серйозні, іноді загрозливі для життя аритмії. При необхідності одночасного застосування периндоприлу і одного з зазначених вище речовин, слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати вміст калію у пла��ме крові.

Пацієнти з цукровим діабетом

У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для прийому всередину і/або інсулін, у перші кілька місяців терапії інгібіторами АПФ необхідний посилений контроль концентрації глюкози в крові.

Амлодипін

Порушення функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки Т 1/2 амлодипіну подовжується. При призначенні препарату таким пацієнтам слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати активність "печінкових" ферментів.

Пацієнти з серцевою недостатністю

У пацієнтів з ХСН (III і IV функціональний клас за класифікацією NYHA) лікування проводиться з обережністю, у зв'язку з можливістю розвитку набряку легенів

Вплив на здатність керувати transpose. пор. і хутро.:

у зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та ін побічних ефектів на фоні застосування препарату Дальнева® необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації вн��манія і швидкості психомоторних реакцій.

Свідчення

Артеріальна гіпертензія та/або ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.

Протипоказання

Периндоприл

-підвищена чутливість до периндоприлу або до інших інгібіторів АПФ;

-ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (у тому числі на тлі прийому інших інгібіторів АПФ);

-спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк;

-вік до 18 років (ефективностіть і безпека не встановлені);

Амлодипін

-підвищена чутливість до амлодипіну або інших похідних дигідропіридину;

-виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст.), шок, включаючи кардіогенний шок;

-обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, виражений стеноз аорти);

- нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала);

- вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);

- гемодинамічно нестабільна серцева недостаточность після гострого інфаркту міокарда.

Дальнева

-підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату;

-ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв);

-вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).

З обережністю:

Печінкова недостатність, хронічна серцева недостатність (ХСН), аортальний і/або мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), літній вік, двосторонній стеноз зачечных артерій, стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки, ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв), системні захворювання сполучної тканини (в тому числі, системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), знижений об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, застосування дантрол��на, эстрамустина, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та препаратів літію, гіперкаліємія, хірургічне втручання/загальна анестезія, застосування у пацієнтів негроїдної раси, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних полиакрилнитриловых мембран - ризик розвитку анафілактоїдних реакцій; перед процедурою аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з допомогою декстран сульфату, одночасне проведення десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перепонча��окрылых), стан після трансплантації нирки (відсутність клінічних даних).

Вагітність та лактація:

Вагітність

Застосування препарату Дальнева протипоказано при вагітності.

Препарат Дальнева не слід застосовувати у і триместрі вагітності. При плануванні вагітності або при її настанні на фоні застосування препарату Дальнева, необхідно припинити прийом препарату як можна швидше і призначити іншу дозволену до застосування при вагітності гіпотензивну терапію. Відповідних контролі��уемых досліджень застосування інгібіторів АІФ у вагітних не проводилося. Наявні обмежені дані про вплив препарату на плід у I триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, однак збільшення ризику не можна виключити. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у II і III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олигогидрамниону, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новорожденного (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у II та III триместрах вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плоду.

Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом із-за ризику розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії.

Період грудного вигодовування

Не рекомендується примі��ять препарат Дальнева в період лактації, оскільки відсутній відповідний клінічний досвід застосування амлодипіну та периндоприлу як у монотерапії, так і в складі комбінованої терапії. При необхідності застосування препарату Дальнева в період лактації грудне вигодовування слід припинити.

Лікарська взаємодія

Периндоприл

Одночасне застосування не рекомендовано: Калійзберігаючі діуретики, препарати калію або містять калій замінники харчової солі: незважаючи на те, що вміст калію в сироватці крові залишається в межах норми, у деяких пацієнтів при застосуванні периндоприлу може спостерігатися гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, триамтерен або амілорид), препарати калію або містять калій замінники харчової солі можуть призвести до істотного підвищення вмісту калію в плазмі крові, тому їх застосування одночасно з інгібіторами АПФ не рекомендовано. Якщо одночасна терапія необхідна (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватися обережності і проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметри ЕКГ.

Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ були зареєстровані випадки оборотного підвищення концентрації літію в сироватці крові і пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасна терапія периндоприлом та препаратами літію не рекомендується. При необхідності такої комбінованої терапії проводити її слід під регулярним контролем концентрації літію в плазмі крові.

Эстрамустин: одночасне застосування супроводжується вищеим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку.

Одночасне застосування, що вимагає особливої обережності:

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у т. ч. інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота у високих дозах (більше 3 г/добу) та неселективні НПЗП): застосування НПЗП може призвести до зниження діуретичного, натрійуретичного і гіпотензивної дії інгібіторів АПФ.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гостро�� ниркової недостатності і збільшення вмісту калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід дотримуватися обережності при застосуванні даної комбінації, особливо у пацієнтів літнього віку. Пацієнтам у цьому випадку необхідно компенсувати втрату рідини, ретельно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування.

Гіпоглікемічні препарати (гіпоглікемічні засоби для прийому всередину і/або інсулін): застосування інгібіторів АПФ може посилювати гипогликемичеський ефект інсуліну або похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток епізодів гіпоглікемії зазначалося дуже рідко (можливо має місце збільшення толерантності до глюкози, що призводить до зменшення потреби в інсуліні).

Одночасне застосування, що вимагає уваги:

Діуретики (тіазидні та "петльові"): у пацієнтів, які приймають діуретики, особливо при надлишковому виведенні рідини й/або електролітів, на початку застосування інгібіторів АПФ може спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик разв��розвитку артеріальної гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретика, підвищенням споживання рідини і/або кухонної солі перед початком терапії, починаючи терапію з низьких доз периндоприлу з подальшим поступовим їх збільшенням.

Симпатоміметики: симпатоміметики можуть послаблювати гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.

Препарати золота: у пацієнтів, які отримують одночасну ін'єкційну терапію препаратами золота (натрію ауротиомалат) та інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл, рідко відзначаються нитратоподобные реакції ("п��иливы" крові до шкіри обличчя, нудота, блювання, зниження АТ).

Алопуринол, цитостатичні та імуносупресивні засоби, глюкокортикостероды (при системному застосуванні) і прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії.

Засоби для загальної анестезії: одночасне застосування інгібіторів АПФ і засобів для загальної анестезії може призводити до посилення гіпотензивного ефекту.

Амлодипін

Одночасне застосування не рекомендовано:

Дантролен (внутриве��ве введення): в експериментах на тварин після введення верапамілу і дантролену (внутрішньовенно) спостерігалися випадки фібриляції шлуночків з летальним результатом і серцево-судинної недостатності, асоційована з гіперкаліємією. Враховуючи ризик розвитку гіперкаліємії, слід уникати одночасного застосування блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, у т. ч. і амлодипіну і дантролену.

Одночасне застосування, що вимагає особливої обережності:

Індуктори CYP3A4 (рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого, противосудорожные засоби, такі як карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон): можливе зниження плазмової концентрації амлодипіну в наслідок посилення його метаболізму в печінці. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів мікросомального окислення та при необхідності коригувати дозу амлодипіну.

Сильні і помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові препарати (ітраконазол і кетоконазол), макроліди, такі як еритроміцин і кларитромицин, верапаміл і дилтіазем): можливе збільшення плазмової концентрації амлодипіну та посилення ризику розвитку побічних ефектів, особливо у пацієнтів літнього віку. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні та, при необхідності, коригувати дозу амлодипіну.

Одночасне застосування, що вимагає уваги:

Одночасне застосування бета-адреноблокаторів (бісопролол, метопролол) і альфа - і бета-адреноблокатора карведилолу, що застосовуються при хронічній серцевій недостатності (ХСН): підвищує рис�� розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення перебігу ХСН у пацієнтів з неконтрольованою або латентнопротекающей ХСН (посилення інотропного ефекту) . Крім цього, бета-адреноблокатори можуть зменшити надмірну рефлекторну серцеву симпатичну активацію на тлі супутньою ХСН.

Інші комбінації:

В монотерапії амлодипін безпечно застосовувати одночасно з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, нітрогліцерином (для під'язикового застосування), дигоксіншому, варфарином, аторвастатином, силденафілом, антацидами (алюмінію гідроксид колоїдний, магнію гідроксид), симетикон, циметидином, НПЗП, антибіотиками і гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо.

Відсутня взаємодія наступних лікарських засобів з амлодипіном: при одночасному застосуванні амлодипіну і циметидину фармакокінетичні параметри амлодипіну не змінювалися; при одночасному застосуванні амлодипіну і силденафілу не відзначено посилення гіпотензивного ефекту кожного з препаратів; - грейпфрутовий сік: прием 240 мл грейпфрутового соку разом з одноразовою дозою амлодипіну (10 мг перорально) не надавав значущого впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Амлодипін не впливає на фармакокінетику наступних лікарських засобів:

- аторвастатин: прийом повторних доз амлодипіну 10 мг у комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг не призводить до істотної зміни рівноважних фармакокінетичних параметрів аторвастатину;

- дигоксин: одночасне застосування амлодипіну і дигоксину не супроводжується зміною концентрації дигоксіна в сироватці крові та ниркового кліренсу дигоксину у здорових добровольців;

- варфарин: у здорових добровольців чоловічої статі, які приймали варфарин, додавання амлодипіну не робить істотного впливу на зміну показника протромбінового часу, обумовленого варфарином;

- циклоспорин: амлодипін не чинить істотного впливу на фармакокінетичні параметри циклоспорину.

Дальнева®

Одночасне застосування, що вимагає особливої уваги:

Баклофен: можливе потенціювання гипотензивного дії. Необхідний контроль артеріального тиску і функції нирок, а також корекція дози амлодипіну.

Одночасне застосування, що вимагає уваги:

Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори: можливо посилення гіпотензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилятаторами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження артеріального тиску.

Кортикостероїди (мінерало - і глюкокортикоїди), тетракозактид: зменшення гіпотензивної дії (затримка рідини та іонів натрію в результаті дії кортикостероїдів).

Альфа-адреноблокатори (празозин, алъфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилення гіпотензивної дії та збільшення ризику ортостатичної гіпотензії.

Аміфостин: може потенціювати антигіпертензивний ефект амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії: посилення гіпотензивного ефекту та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.