Дозировка
Препарат назначают внутрь в дозе 500 мкг 1 раз/ Для достижения терапевтического эффекта может потребоваться лечение в течение нескольких недель. Имеются данные клинических исследований о длительности приема препарата Даксас до одного года. У пациентов пожилого возраста (старше 65 лет) коррекция дозы не требуется. Клинических данных о применении препарата Даксас у пациентов с нарушением функции печени класса А по классификации Чайлд-Пью недостаточно, чтобы рекомендовать коррекцию дозы, поэтому препарат следует применять с осторожностью при лечении таких пациентов. У пациентов с заболеваниями почек коррекция дозы не требуется. Таблетки необходимо запивать водой и принимать ежедневно в одно и то же время независимо от приема пищи.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой желтого цвета, D-образные, с гравировкой "D" на одной стороне; на изломе - ядро белого или почти белого цвета.
Состав
рофлумиласт \0009500 мкг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 198.64 мг, крахмал кукурузный - 53.56 мг, повидон К90 - 3.9 мг, магния стеарат - 2.6 мг.
Состав оболочки: гипромеллоза 2910 - 3 мг, макрогол 4000 - 4 мг, титана диоксид (E171) - 1.25 мг, краситель железа оксид желтый (E172) - 250 мкг.
Фармакологическое действие
Противовоспалительный препарат, ингибитор ФДЭ4, обладает нестероидной структурой. Действие рофлумиласта направлено на устранение воспалительных процессов, связанных с ХОБЛ. Механизм действия заключается в ингибировании ФДЭ4, основного циклического аденозинмонофосфата - метаболизирующего фермента, содержащегося в клетках, участвующих в воспалительных процессах, и являющегося важным звеном в патогенезе ХОБЛ. Действие рофлумиласта, главным образом, направлено на ФДЭ4А, 4В и 4D, с аналогичным потенциалом в наномолярном диапазоне. Аффинность к типу ФДЭ4С в 5-10 раз ниже. Данный механизм действия и селективность также применимы к N-оксиду, который является основным активным метаболитом рофлумиласта.
Ингибирование ФДЭ4 ведет к повышению показателя внутриклеточного цАМФ и уменьшению дисфункции лейкоцитов, гладкомышечных клеток дыхательных путей и легочных сосудов, эндотелиальных клеток и эпителиальных клеток дыхательных путей, а также фибробластов в эксперименте. Стимуляция человеческих нейтрофилов, моноцитов, макрофагов или лимфоцитов (in vitro) показала, что рофлумиласт и N-оксид рофлумиласта тормозит высвобождение медиаторов воспаления, таких как лейкотриен В4, активные формы кислорода, ФНО?, интерферон гамма и гранзим В.
У пациентов с ХОБЛ рофлумиласт понижает показатель нейтрофилов в мокроте, а также снижает приток нейтрофилов и эозинофилов в дыхательные пути здоровых добровольцев, получавших эндотоксин.
Фармакокинетика
Рофлумиласт активно метаболизируется в человеческом организме с образованием основного фармакодинамически активного метаболита N-оксида рофлумиласта. Т.к. рофлумиласт и N-оксид рофлумиласта участвуют в ингибировании активности ФДЭ (in vivo), фармакокинетика описана исходя из оценки общего ингибирующего эффекта на ФДЭ4.
Фармакокинетика рофлумиласта и его метаболита N-оксида пропорциональна дозе в диапазоне от 0.25 мг до 1 мг.
Всасывание
После приема внутрь 0.5 мг полная (абсолютная) биодоступность рофлумиласта составляет примерно 80%. Cmax рофлумиласта в плазме обычно достигается через 1 ч после приема (в пределах от 0.5 до 2 ч) натощак. Cmax N-оксида достигается через 8 ч (от 4 до 13 ч). Прием пищи не влияет на общую ингибирующую активность ФДЭ4, но задерживает Тmax рофлумиласта на 1 ч и снижает Cmax примерно на 40%. Однако прием пищи не влияет на Cmax и Тmax N-оксида рофлумиласт.
Распределени
Связывание с белками плазмы рофлумиласта и N-оксида рофлумиласта составляет примерно 99% и 97% соответственно. При однократной дозе рофлумиласта 0.5 мг Vd составляет около 2.9 л/кг. Благодаря физико-химическим свойствам, рофлумиласт легко распределяется по органам и тканям, включая жировую ткань. Рання фаза распределения с характерным проникновением в ткани сопровождается фазой выведения из жировой ткани, которая обусловлена, скорее всего, интенсивным распадом исходного вещества с образованием N-оксид рофлумиласта.
Данные доклинических исследований рофлумиласта с радиоактивной меткой показывают низкое проникновение через ГЭБ. Нет никаких данных о специфической кумуляции или задержке рофлумиласта или его метаболитов в органах и жировой ткани.
Метаболизм
Рофлумиласт активно метаболизируется, причем реакции проходят в два этапа: этап I (изоферменты системы цитохрома Р450) и этап II (конъюгация). N-оксидный метаболит является основным метаболитом, обнаруживаемым в плазме крови человека. AUC для N-оксида в среднем оказывается примерно в 10 раз больше, чем AUC для рофлумиласта. Таким образом, N-оксидный метаболит считается более важным веществом для обеспечения общей ингибирующей активности в отношении ФДЭ4 in vivo.
Исследования in vitro и клинические исследования взаимодействия позволяют утверждать, что метаболизм рофлумиласта с образованием N-оксидного метаболита осуществляется при участии изоферментов CYP1A2 и 3А4. На основании результатов дополнительных исследований, проведенных in vitro на микросомах из печени человека, терапевтические концентрации рофлумиласта и N-оксид рофлумиласта в плазме крови не ингибируют изоферменты CYP1А2, 2А6, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4/5 или 4А9/11. Поэтому вероятность значимого взаимодействия с веществами, метаболизирующимися этими изоферментами цитохрома Р450 крайне мала. Кроме того, в исследованиях in vitro показано отсутствие индукции изоферментов CYP1A2, 2А6, 2С9, 2С19 или 3А4/5 и лишь слабую индукцию CYP2B6 под действием рофлумиласта.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: часто - диарея, тошнота, боли в животе; нечасто - гастрит, рвота, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, диспепсия; редко - гематохезия, запор, повышение активности ГГТ, АСТ.
Со стороны психики: часто - бессонница; нечасто - тревожность; редко - нервозность, депрессия. При проведении клинических исследований получены сообщения о редких случаях суицидального мышления и поведения (в т.ч. завершенное самоубийство). Пациентов следует проинструктировать о необходимости сообщать своему врачу обо всех проявлениях суицидального мышления.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - тахикардия.
Со стороны дыхательной системы: редко - инфекции дыхательных путей (кроме пневмонии).
Со стороны нервной системы: часто - головная боль; нечасто - тремор, вертиго, головокружение; редко - дисгевзия.
Со стороны эндокринной системы: редко - гинекомастия.
Со стороны обмена веществ и питания: часто - снижение массы тела, снижение аппетита.
Дерматологические реакции: нечасто - сыпь.
Аллергические реакции: нечасто - гиперчувствительность; редко - крапивница.
Со стороны костно-мышечной системы: нечасто - спазмы мускулатуры и мышечная слабость, миалгия, боли в спине; редко - увеличение КФК в крови.
Прочие: нечасто - недомогание, астения, утомляемость.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Даксас - нестероидное противовоспалительное средство предназначенное для поддерживающего лечения больных ХОБЛ тяжелого течения с частыми обострениями. В связи с тем обстоятельством, что в общей популяции ХОБЛ существенно преобладают пациенты в возрасте старше 40 лет, при назначении препарата пациентам до 40 лет требуется спирометрическое подтверждение диагноза ХОБЛ.
Согласно показаниям к применению препарата, необходимо, чтобы значение постбронходилатационного ОФВ1 составляло менее 50% от рассчитанного должного показателя.
Даксас не предназначен для лечения острого приступа одышки (острого бронхоспазма). Пациента следует предупредить о том, что для облегчения острого приступа важно всегда иметь назначенный врачом препарат, чтобы купировать приступ. Даксас в таком случае ситуации не эффективен.
В ходе исследований, проведенных в течение года, чаще наблюдалось снижение массы тела у пациентов, получавших Даксас, по сравнению с пациентами, получавшими плацебо. После прекращения приема препарата Даксас у большинства пациентов масса тела восстанавливалась в течение 3 месяцев.
У пациентов с недостаточной массой тела следует контролировать ее при каждом визите к врачу. Пациентам следует советовать регулярно контролировать массу своего тела. В случае необъяснимого или клинически значимого снижения массы тела, необходимо прекратить прием препарата Даксас и отслеживать динамику.
Вследствие отсутствия достаточного опыта, не следует начинать лечение препаратом Даксас пациентам, получающим постоянную поддерживающую терапию пероральными ГКС, за исключением краткосрочных курсов системных ГКС.
Опыт применения препарата Даксас у пациентов с латентными инфекциями, такими как туберкулез, вирусный гепатит, вирусный герпес и опоясывающий лишай, ограничен.
Применение препарата Даксас ассоциировано с повышенным риском таких психических расстройств как бессонница, тревожность, нервозность и депрессия. В ходе клинических исследований выявлены редкие случаи проявления суицидального мышления и поведения. Поэтому, если пациенты сообщают о ранее проявлявшихся симптомов со стороны психики или такие симптомы проявляются у них в настоящее время, или если планируется сопутствующая терапия другими лекарственными средствами, связанная с вероятностью появления психических нарушений, следует провести тщательную оценку риска и пользы, связанных с началом или продолжением лечения препаратом Даксас. Пациентов следует проинструктировать о необходимости уведомлять врача, назначившего лечение, о любых изменениях в поведении, настроении или появлении суицидальных мыслей любого характера.
Несмотря на то, что неблагоприятные реакции такие, как диарея, тошнота, боли в животе и головная боль возникают в основном в первые недели лечения и в большинстве случаев проходят при продолжении лечения, в случае сохранения данных симптомов следует пересмотреть вопрос о лечении препаратом Даксас.
Показания
— в качестве поддерживающей терапии при лечении ХОБЛ тяжелого течения (постбронходилатационный ОФВ1 должен составлять менее 50% от рассчитанного должного показателя) у взрослых пациентов с частыми обострениями в анамнезе.
Противопоказания
— среднетяжелая или тяжелая форма печеночной недостаточности (класс В и С по классификации Чайлд-Пью);
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— беременность;
— период лактации (грудного вскармливания);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
Противопоказания вследствие отсутствия достаточного опыта применения:
— серьезные иммунодефицитные заболевания (в т.ч. ВИЧ-инфекция, рассеянный склероз, системная красная волчанка, прогрессирующая мультифокальная лейкоэнцефалопатия);
— серьезные острые инфекционные заболевания (такие как туберкулез или острый гепатит),
— рак (кроме базально-клеточной карциномы, медленно растущего типа рака кожи),
— хроническая сердечная недостаточность функционального класса 3 и 4 по классификации NYHA;
— лечение иммунодепрессивными препаратами (такими как метотрексат, азатиотропин, инфликсимаб, этанерцепт, а также у пациентов, получающих постоянную поддерживающую терапию пероральными ГКС);
Лекарственное взаимодействие
Основным этапом в метаболизме рофлумиласта является N-окисление с образованием N-оксид рофлумиласта при участии изоферментов CYP3A4 и CYP1A2. И рофлумиласт и N-оксид рофлумиласта обладают внутренней ингибирующей активностью в отношении ФДЭ4. Поэтому после приема рофлумиласта общая ингибирующая активность ФДЭ4 представляет собой суммарное воздействие как рофлумиласта, так и N-оксида рофлумиласта. Клинические исследования взаимодействия с ингибиторами изофермента CYP3А4, эритромицином и кетоконазолом, показали увеличение общей ингибирующей активности ФДЭ4 на 9%. Исследования взаимодействия с ингибитором изофермента CYP1A2, флувоксамином, и ингибиторами CYP3A4 и CYP31A2, эноксацином и циметидином, показали увеличение общей ингибирующей активности ФДЭ4 - 59%, 25% и 47% соответственно. Комбинированное применение препарата Даксас с этими активными веществами может привести к усилению действия и развитию непереносимости. В этом случае необходимо пересмотреть вопрос о лечении препаратом Даксас
(4802)
Дозування
Препарат призначають внутрішньо в дозі 500 мкг 1 раз/ Для досягнення терапевтичного ефекту може знадобитися лікування протягом декількох тижнів. Є дані клінічних досліджень щодо тривалості прийому препарату Даксас до одного року. У пацієнтів літнього віку (старше 65 років) коригування дози не потрібне. Клінічних даних про застосування препарату Даксас у пацієнтів з порушенням функції печінки класу А за класифікацією Чайлд-П'ю недостатньо, щоб рекомендувати корекцію дози, тому препарат слід застосовувати �� обережністю при лікуванні таких пацієнтів. У пацієнтів із захворюваннями нирок корекція дози не потрібна. Таблетки необхідно запивати водою і приймати щодня в один і той же час незалежно від прийому їжі.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, D-образні, з гравіруванням "D" на одному боці; на зламі - ядро білого або майже білого кольору.Склад
рофлумиласт \0009500 мкг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 198.64 мг, крохмаль кукурудзяний - 53.56 мг, повідон К90 - 3.9 мг, магнію стеар��т - 2.6 мг.
Склад оболонки: гіпромелоза 2910 - 3 мг, макрогол 4000 - 4 мг, титану діоксид (E171) - 1.25 мг, барвник заліза оксид жовтий (E172) - 250 мкг.Фармакологічна дія
Протизапальний препарат, інгібітор ФДЭ4, має нестероїдної структурою. Дія рофлумиласта спрямоване на усунення запальних процесів, пов'язаних з ХОЗЛ. Механізм дії полягає в інгібуванні ФДЭ4, основного циклічного аденозинмонофосфату - метаболизирующего ферменту, що міститься в клітинах, які беруть участь в запальних процесах, і являющегося важливою ланкою в патогенезі ХОЗЛ. Дія рофлумиласта, головним чином, спрямована на ФДЭ4А, 4В і 4D, з аналогічним потенціалом в наномолярном діапазоні. Афінність до типу ФДЭ4С в 5-10 разів нижче. Даний механізм дії та селективність також застосовні до N-оксиду, який є основним активним метаболітом рофлумиласта.
Інгібування ФДЭ4 веде до підвищення показника внутрішньоклітинного цАМФ і зменшення дисфункції лейкоцитів, гладком'язових клітин дихальних шляхів і легеневих судин, ендотеліальних клітин і эпителиальних клітин дихальних шляхів, а також фібробластів в експерименті. Стимуляція людських нейтрофілів, моноцитів, макрофагів або лімфоцитів (in vitro) показала, що рофлумиласт і N-оксид рофлумиласта гальмує вивільнення медіаторів запалення, таких як лейкотриен В4, активні форми кисню, ФНП?, інтерферон гамма і гранзим Ст.
У пацієнтів з ХОЗЛ рофлумиласт знижує показник нейтрофілів в мокроті, а також знижує приплив нейтрофілів і еозинофілів у дихальні шляхи здорових добровольців, які отримували ендотоксин.Фармакокінетика</h3>Рофлумиласт активно метаболізується в людському організмі з утворенням основного фармакодинамически активного метаболіту N-оксиду рофлумиласта. Т. к. рофлумиласт і N-оксид рофлумиласта беруть участь в інгібуванні активності ФДЕ (in vivo), фармакокінетика описана виходячи з оцінки загального інгібуючого ефекту на ФДЭ4.
Фармакокінетика рофлумиласта і його метаболіту N-оксиду пропорційна дозі в діапазоні від 0.25 мг до 1 мг.
Всмоктування
Після прийому всередину 0.5 мг повна (абсолютна) біодоступність рофлумиласта составляет приблизно 80%. Cmax рофлумиласта в плазмі зазвичай досягається через 1 год після прийому (в межах від 0.5 до 2 год) натщесерце. Cmax N-оксиду досягається через 8 год (від 4 до 13 год). Прийом їжі не впливає на загальну ингибирующую активність ФДЭ4, але затримує Тмах рофлумиласта на 1 год і знижує Cmax приблизно на 40%. Однак прийом їжі не впливає на Cmax і Тмах N-оксиду рофлумиласт.
Распределени
Зв'язування з білками плазми рофлумиласта і N-оксиду рофлумиласта становить приблизно 99% і 97% відповідно. При одноразовій дозі рофлумиласта 0.5 мг Vd складає близько 2.9 л/кг. Блазавдяки фізико-хімічним властивостям, рофлумиласт легко розподіляється по органах і тканинах, включаючи жирову тканину. Рання фаза розподілу з характерним проникненням у тканини супроводжується фазою виведення з жирової тканини, яка обумовлена, швидше за все, інтенсивним розпадом вихідної речовини з утворенням N-оксид рофлумиласта.
Дані доклінічних досліджень рофлумиласта з радіоактивною міткою показують низьке проникнення через ГЕБ. Немає ніяких даних про специфічну кумуляції або затримці рофлумиласта або його м��таболитов в органах і жирової тканини.
Метаболізм
Рофлумиласт активно метаболізується, причому реакції проходять у два етапи: I етап (ізоферменти системи цитохрому Р450) і етап II (кон'югація). N-оксидний метаболіт є основним метаболітом, що виявляються в плазмі крові людини. AUC для N-оксиду в середньому виявляється приблизно в 10 разів більше, ніж AUC для рофлумиласта. Таким чином, N-оксидний метаболіт вважається більш важливою речовиною для забезпечення загальної інгібуючої активності відносно ФДЭ4 in vivo.
Дослідження in vitro та клінічні дослідження взаємодії дозволяють стверджувати, що метаболізм рофлумиласта з утворенням N-оксидного метаболіту здійснюється за участю ізоферментів CYP1A2 і 3А4. На підставі результатів додаткових досліджень, проведених in vitro на мікросомах з печінки людини, терапевтичні концентрації рофлумиласта і N-оксид рофлумиласта в плазмі крові не інгібують ізоферменти CYP1A2, 2А6, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4/5 або 4А9/11. Тому ймовірність значущої взаємодії з речовинами, які метаболізуються цими ізоферментами цитох��ома Р450 вкрай мала. Крім того, у дослідженнях in vitro показано відсутність індукції ізоферментів CYP1A2, 2А6, 2С9, 2С19 або 3А4/5 і лише слабку індукцію CYP2B6 під дією рофлумиласта.Побічні дії
З боку травної системи: часто - діарея, нудота, біль у животі; нечасто - гастрит, блювання, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, диспепсія; рідко - гематохезия, запор, підвищення активності ГГТ, АСТ.
З боку психіки: часто - безсоння; нечасто - тривожність; рідко - нервозність, депресія. При проведенні клінічних досліджень отримані повідомлення про рідкісні випадки суїцидального мислення та поведінки (у т. ч. завершене самогубство). Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність повідомляти своєму лікарю про всі прояви суїцидального мислення.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - тахікардія.
З боку дихальної системи: рідко - інфекції дихальних шляхів (крім пневмонії).
З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - тремор, вертиго, запаморочення; рідко - дисгевзія.
З боку ендокринної системи��s: рідко - гінекомастія.
З боку обміну речовин і харчування: часто - зниження маси тіла, зниження апетиту.
Дерматологічні реакції: нечасто - висип.
Алергічні реакції: нечасто - гіперчутливість; рідко - кропив'янка.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - спазми мускулатури і м'язова слабкість, міалгія, біль у спині; рідко - збільшення КФК в крові.
Інші: нечасто - нездужання, астенія, стомлюваність.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Даксас - нестероїдний противовосп��протизапальну засіб призначений для підтримуючого лікування хворих на ХОЗЛ важкого перебігу з частими загостреннями. У зв'язку з тим обставиною, що в загальній популяції ХОЗЛ істотно переважають пацієнти у віці старше 40 років, при призначенні препарату пацієнтам до 40 років потрібно спирометрическое підтвердження діагнозу ХОЗЛ.
Згідно з показаннями до застосування препарату, необхідно, щоб значення постбронходилатационного ОФВ1 становив менше 50% від розрахованого належного показника.
Даксас не призначений для вартения гострого нападу задишки (гострого бронхоспазму). Пацієнта слід попередити про те, що для полегшення гострого нападу важливо завжди мати призначений лікарем препарат, щоб купірувати напад. Даксас в такому випадку ситуації не ефективний.
У ході досліджень, проведених протягом року, частіше спостерігалося зниження маси тіла у пацієнтів, які отримували Даксас, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Після припинення прийому препарату Даксас у більшості пацієнтів маса тіла відновлювалася протягом 3 місяців.
У пацієнтів з недостатньою масою тіла слід контролювати її при кожному візиті до лікаря. Пацієнтам слід радити регулярно контролювати масу свого тіла. У разі нез'ясовного або клінічно значущого зниження маси тіла, необхідно припинити прийом препарату Даксас та відслідковувати динаміку.
Внаслідок відсутності достатнього досвіду, не слід розпочинати лікування препаратом Даксас пацієнтам, які отримують постійну підтримуючу терапію пероральними ГКС, за винятком короткострокових курсів системних ГКС.
Досвід застосування препарату Даксас у пацієнтів з латентними інфекціями, такими як туберкульоз, вірусний гепатит, вірусний герпес та оперізувальний лишай, обмежений.
Застосування препарату Даксас асоційоване з підвищеним ризиком таких психічних розладів як безсоння, тривожність, нервозність і депресія. У ході клінічних досліджень виявлено рідкісні випадки прояву суїцидального мислення та поведінки. Тому, якщо пацієнти повідомляють про раніше проявлявшихся симптомів з боку психіки або такі симптоми виявляються у них в настоящее час, або якщо планується супутня терапія іншими лікарськими засобами, пов'язана з ймовірністю появи психічних порушень, слід провести ретельну оцінку ризику і користі, пов'язаних з початком або продовженням лікування препаратом Даксас. Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність повідомляти лікаря, який призначив лікування, про будь-які зміни в поведінці, настрої або появу суїцидальних думок будь-якого характеру.
Незважаючи на те, що несприятливі реакції такі як діарея, нудота, болі в ж��воте і головний біль виникають здебільшого у перші тижні лікування та у більшості випадків проходять при продовженні лікування, у випадку збереження симптомів слід переглянути питання про лікування препаратом Даксас.Свідчення
— в якості підтримуючої терапії при лікуванні ХОЗЛ важкого перебігу (постбронходилатационный ОФВ1 повинен становити менше 50% від розрахованого належного показника) у дорослих пацієнтів з частими загостреннями в анамнезі.Протипоказання
— середньотяжка або тяжка форма печінкової недостатності (до��асс В і С за класифікацією Чайлд-П'ю);
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
Протипоказання внаслідок відсутності достатнього досвіду застосування:
— серйозні імунодефіцитні захворювання (у т. ч. ВІЛ-інфекція, розсіяний склероз, системний червоний вовчак, прогресуюча мультифокальна лейкоэнцефалопатия);
— серйозні гострі інфекційні захворювання (такі як туберкульоз або гострий гепатит),
— рак (крім базально-клітинної карциноми, повільно зростаючого типу раку шкіри),
— хронічна серцева недостатність функціонального класу 3 і 4 по класифікації NYHA;
— лікування імунодепресивними препаратами (такими як метотрексат, азатиотропин, інфліксімаб, этанерцепт, а також у пацієнтів, які отримують постійну підтримуючу терапію пероральними ГКС);Лікарська взаємодія
Основним етапом у метаболізмі рофлумиласта є N-окислення з обр��використанням N-оксид рофлумиласта за участю ізоферментів CYP3A4 і CYP1A2. І рофлумиласт і N-оксид рофлумиласта мають внутрішньої інгібуючої активності відносно ФДЭ4. Тому після прийому рофлумиласта загальна інгібуюча активність ФДЭ4 являє собою сумарний вплив як рофлумиласта, так і N-оксиду рофлумиласта. Клінічні дослідження взаємодії з інгібіторами ізоферменту CYP3A4, еритроміцином і кетоконазолом, показали збільшення загальної інгібуючої активності ФДЭ4 на 9%. Дослідження взаємодії з інгібітором изоферме��та CYP1A2, флувоксаміном, та інгібіторами CYP3A4 та CYP31A2, эноксацином і циметидином, показали збільшення загальної інгібуючої активності ФДЭ4 - 59%, 25% і 47% відповідно. Комбіноване застосування препарату Даксас з цими активними речовинами може призвести до посилення дії і розвитку непереносимості. У цьому випадку необхідно переглянути питання про лікування препаратом Даксас
