Дозировка
Препарат применяется внутримышечно и внутривенно капельно. При внутримышечном введении - содержимое флакона растворяют в 3 - 5 мл 0,5% раствора прокаина или воды для инъекций. При введении внутривенно капельно - разводят в 100-200 мл 0,9% раствора натрия хлорида или 5% раствора декстрозы, вводят в течение 20-60 мин. Разовая доза для взрослых и детей старше 1 года - 1 мг/кг массы тела, суточная- 3 мг/кг массы тела; максимальная суточная доза- 5 мг/кг массы тела. Дети от 1 недели до 1 года: 6-7.5 мг/кг в сутки, резделенные на 3-4 одинаковые дозы (по 2-2.5 мг/кг каждые 8 ч или 1.5-1.89 мг/кг каждые 6 ч).Недоношенные или новорожденные до 1 недели жизни: до 4 мг/кг в сутки, поделенные на 2 равные дозы каждые 12 ч. Обычная продолжительность лечения - 7-10 дней. При тяжелых и осложненных инфекциях возможен более длительный курс терапии (под контролем функции почек, состояния слуха и вестибулярного аппарата, т.к. проявление нейротоксичности наиболее вероятно при превышении курса лечения в 10 дней). При хронической почечной недостаточности и у больных в пожилом возрасте следует уменьшить дозу и увеличить интервалы между введениями. Расчет дозы производится следующим образом: интервал между введениями в часах равен концентрации креатинина в сыворотке крови, умноженному на 8; дозы остаются такими же, как при нормальной функции почек; первоначальная разовая доза препарата аналогична дозе, вводимой больным с нормальной функцией почек, и составляет 1 мг/кг массы тела.
Передозировка
токсические реакции (потеря слуха, атаксия, головокружение, расстройства мочеиспускания, жажда, снижение аппетита, тошнота, рвота, звон или ощущение закладывания в ушах, нефронекроз - повышение концентрации мочевины, гиперкреатининемия, протеинурия, олигурия), паралич дыхательной мускулатуры
Лекарственная форма
раствор для внутривенного и внутримышечного введения
Состав
тобрамицин (в виде тобрамицина сульфата) 40 мг в 1 мл
Вспомогательные вещества: динатрия эдетат, натрия дисульфит, серная кислота, вода для инъекций.
Фармакологическое действие
Антибиотик широкого спектра действия из группы аминогликозидов. Действует бактериостатически (блокирует 30S субъединицу рибосом и нарушает синтез белка). Высокоактивен в отношении грамотрицательных микроорганизмов (Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp., Esherichia coli, Klebsiella spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp.), а так же некоторых грамположительных микроорганизмов: Staphylococcus spp. (в том числе устойчивых к пенициллинам, цефалоспоринам), некоторых штаммов Streptococcus spp.
Аминогликозиды в сочетании с пенициллинами или некоторыми цефалоспоринами эффективны для лечения инфекций, вызываемых Pseudomonas aeruginosa или Enterococcus faecalis.
Фармакокинетика
После внутримышечного введения препарат быстро распределяется по органам и тканям. Проникает через плаценту. Максимальная концентрация в сыворотке крови обнаруживается через 40-90 минут После введения; при внутримышечном введении препарата в дозе 1 мг/кг массы тела больного максимальная концентрация в плазме 3-7 мг/л. Терапевтическая концентрация сохраняется на протяжении 8 часов. Период полувыведения (Т1/2) при нормальной функции почек - 2 часа. 80-84 % введенной дозы выводится через почки в неизмененном виде, 10-20 % - через кишечник.
Т1/2 у новорожденных - 5-8 ч, у детей более старшего возраста - 2.5-4 ч. Конечный Т1/2 -более 100 ч (высвобождение из внутриклеточных депо). У больных с почечной недостаточностью Т1/2 варьирует в зависимости от степени недостаточности - до 100 ч, а у больных с муковисцидозом - 1-2 ч, у больных с ожогами и гипертермией может быть короче по сравнению со средними показателями вследствие повышенного клиренса. При гемодиализе удаляется 25-70% введенной дозы.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, нарушение функции печени (повышение активности «печеночных» трансаминаз, лактатдегидрогеназы, гипербилирубинемия).
Со стороны органов кроветворения: анемия, лейкопения, гранулоцитопения, тромбоцитопения, лейкоцитоз.
Со стороны нервной системы: головная боль, нейротоксическое действие (подергивание мышц, парестезии, эпилептические припадки); редко - нервно-мышечная блокада (затруднение дыхания, сонливость, слабость).
Со стороны органов чувств: ототоксичность (частичная или полная двусторонняя глухота, звон, гул или ощущение «заложенности» в ушах), вестибулярные и лабиринтные нарушения (дискоординация, головокружение, тошнота, рвота, неустойчивость).
Со стороны мочевыделительной системы: нефротоксичность (олигурия, цилиндрурия, протеинурия, значительное увеличение или уменьшение частоты мочеиспускания, полиурия; появление признаков почечной недостаточности - повышение концентрации креатинина и азота мочевины, жажда, снижение аппетита, тошнота, рвота).
Аллергические реакции: кожный зуд, гиперемия кожи, сыпь, лихорадка, ангионевротический отек, эозинофилия.
Лабораторные показатели: гипокальциемия, гипонатриемия, гипомагниемия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В период лечения необходимо контролировать функцию почек, печени, вестибулярного аппарата и слуха (не реже 1 раза в неделю), мониторировать концентрацию тобрамицина в сыворотке крови, которая не должна превышать 8 мкг/мл.
При неудовлетворительных аудиометрических тестах дозу препарата снижают или прекращают лечение.
Риск ото- и нефротоксичности значительно повышается при длительно сохраняющихся концентрациях в плазме свыше 12 мкг/мл.
Вероятность развития нефротоксичности выше у больных с нарушением функции почек, а также при назначении высоких доз или в течение длительного времени (у этой категории больных может потребоваться ежедневный контроль функции почек).
Аминогликозиды проникают в грудное молоко в небольших количествах (поскольку они плохо всасываются из желудочно-кишечного тракта, связанных с ними осложнений у грудных детей зарегистрировано не было).
В процессе терапии может наблюдаться развитие суперинфекции.
При отсутствии положительной клинической динамики следует помнить о возможности развития резистентных микроорганизмов. В подобных случаях необходимо отменить лечение и начать проведение соответствующей терапии.
При увеличении объема распределения препарата (ожоги, перитонит, забрюшинная инфекция) для достижения эффективной концентрации дозу следует повысить, а при критических состояниях и у молодых пациентов с высоким минутным объемом кровообращения (МОК) и скоростью клубочковой фильтрации - увеличить скорость введения.
Показания
Инфекционные заболевания, вызванные чувствительной микрофлорой: инфекции желчевыводящих путей, костей и суставов (в т.ч. остеомиелит), центральной нервной системы (в т.ч. менингит), брюшной полости (в т.ч. перитонит), органов дыхания (в т.ч. пневмония, эмпиема плевры, абсцесс легких), кожи и мягких тканей (в т.ч. инфицированные ожоги), мочевыводящих путей (в т.ч. пиелонефрит, пиелит, цистит), сепсис, послеоперационные инфекции.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к тобрамицину и другим аминогликозидным антибиотикам, неврит слухового нерва, тяжелая хроническая почечная недостаточность (ХПН), беременность, период лактации.
Лекарственное взаимодействие
Тобрамицин усиливает действие недеполяризующих миорелаксантов.
Снижает эффект антимиастенических лекарственных средств.
Аминогликозиды, цефалоспорины, ванкомицин, полимиксин, диуретики увеличивают риск ото- и нефротоксичности.
Бета-лактамные антибиотики ослабляют эффект.
Внутривенное введение индометацина снижает почечный клиренс тобрамицина, повьшая концентрацию в крови и увеличивая период полувыведения (Т1/2) (может потребоваться коррекция режима дозирования).
Метоксифлуран увеличивает риск развития побочных эффектов.
Лекарственные средства для ингаляционной общей анестезии (галогенсодержащие углеводороды), наркотические анальгетики, переливание больших количеств крови с цитратными консервантами в качестве антикоагулянтов, лекарственные средства, блокирующие нервно-мышечную передачу, усиливают нервно-мышечную блокаду.
(416)
Дозування
Препарат застосовують внутрішньом'язово та внутрішньовенно краплинно. При внутрішньом'язовому введенні - вміст флакона розчиняють в 3 - 5 мл 0,5% розчину прокаїну або води для ін'єкцій. При введенні внутрішньовенно краплинно - розводять у 100-200 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину декстрози, вводять протягом 20-60 хв. Разова доза для дорослих і дітей старше 1 року - 1 мг/кг маси тіла, добова - 3 мг/кг маси тіла; максимальна добова доза - 5 мг/кг маси тіла. Діти від 1 тижня до 1 року: 6-7.5 мг/кг на добу, резделенные на 3-4 однакові дози (п�� 2-2.5 мг/кг кожні 8 год або 1.5-1.89 мг/кг кожні 6 год).Недоношені або немовлята до 1 тижня життя: до 4 мг/кг на добу, поділені на 2 рівні дози кожні 12 год. Звичайна тривалість лікування - 7-10 днів. При тяжких та ускладнених інфекціях можливий більш тривалий курс терапії (під контролем функції нирок, стану слуху та вестибулярного апарату, оскільки прояв нейротоксичності найбільш ймовірно при перевищенні курсу лікування 10 днів). При хронічній нирковій недостатності і у хворих в літньому віці слід зменшити дозу і збільшити інтервалы між введеннями. Розрахунок дози проводиться наступним чином: інтервал між введеннями в годинах дорівнює концентрації креатиніну в сироватці крові, помноженому на 8; дози залишаються такими ж, як при нормальній функції нирок; початкова разова доза препарату аналогічна дозі, що вводиться хворим з нормальною функцією нирок, і становить 1 мг/кг маси тіла.Передозування
токсичні реакції (втрата слуху, атаксія, запаморочення, розлади сечовипускання, спрага, зниження апетиту, нудота, блювання, дзенькіт або відчуття закладання у вухах, нефронекроз - підвищення концентрації сечовини, гіперкреатинемія, протеїнурія, олігурія), параліч дихальної мускулатури
Лікарська форма
розчин для внутрішньовенного і внутрішньом'язового введенняСклад
тобраміцин (у вигляді тобраміцину сульфату) 40 мг в 1 мл
Допоміжні речовини: динатрію едетат, натрію дисульфит, сірчана кислота, вода для ін'єкцій.Фармакологічна дія
Антибіотик широкого спектра дії з групи аміноглікозидів. Діє бактеріостатично (блокує 30S субодиницю рибосом і н��руйнує синтез білка). Високоактивний щодо грамнегативних мікроорганізмів (Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp., Esherichia coli, Klebsiella spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterobacter spp., Proteus spp., Salmonella spp., Shigella spp.), а так само деяких грампозитивних мікроорганізмів: Staphylococcus spp. (у тому числі стійких до пеніцилінів, цефалоспоринів), деяких штамів Streptococcus spp.
Аміноглікозиди у поєднанні з пеніцилінами або деякими цефалоспоринами ефективні для лікування інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa або Enterococcus faecalis.Фармакокінетика
Після внутрішньом'язового введення препарат швидко розподіляється по органах і тканинам. Проникає через плаценту. Максимальна концентрація в сироватці крові виявляється через 40-90 хвилин Після введення; при внутрішньом'язовому введенні препарату в дозі 1 мг/кг маси тіла хворого максимальна концентрація в плазмі 3-7 мг/л. Терапевтична концентрація зберігається протягом 8 годин. Період напіввиведення (Т1/2) при нормальній функції нирок - 2 години. 80-84 % введеної дози виводиться через нирки у незміненому вигляді, 10-20 % - через кишечник.
Т1/2 у новонароджених - 5-8 год, у дітей більш старшого віку - 2.5-4 ч. Кінцевий Т1/2 -понад 100 год (вивільнення з внутрішньоклітинних депо). У хворих з нирковою недостатністю Т1/2 варіює в залежності від ступеня недостатності - до 100 год, у хворих з муковісцидозом - 1-2 год, у хворих з опіками і гіпертермією може бути коротший порівняно із середніми показниками внаслідок підвищеного кліренсу. Видаляється При гемодіалізі 25-70% введеної дози.Побічні дії
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки (підвищення активності «пе��еночных» трансаміназ, лактатдегідрогенази, гіпербілірубінемія).
З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз.
З боку нервової системи: головний біль, нейротоксична дія (посмикування м'язів, парестезії, епілептичні напади); рідко - нервово-м'язова блокада (утруднення дихання, сонливість, слабкість).
З боку органів чуття: ототоксичність (часткова або повна двостороння глухота, дзвін, гудіння або відчуття «закладеності» у вухах), вестибулярные і лабіринтові порушення (дискоординація, запаморочення, нудота, блювання, нестійка).
З боку сечовидільної системи: нефротоксичність (олігурія, циліндрурія, протеїнурія, значне збільшення або зменшення частоти сечовипускання, поліурія; поява ознак ниркової недостатності - підвищення концентрації креатиніну та азоту сечовини, спрага, зниження апетиту, нудота, блювота).
Алергічні реакції: шкірний свербіж, гіперемія шкіри, висип, пропасниця, ангіоневротичний набряк, еозинофілія.
Лаборато��вальні показники: гіпокальціємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У період лікування необхідно контролювати функцію нирок, печінки, вестибулярного апарату і слуху (не рідше 1 рази в тиждень), моніторувати концентрацію тобраміцину в сироватці крові, яка не повинна перевищувати 8 мкг/мл
При незадовільних аудіометричних тестах дозу препарату знижують або припиняють лікування.
Ризик ото - та нефротоксичності значно підвищується при довгостроково зберігаються ��онцентрациях в плазмі понад 12 мкг/мл
Вірогідність розвитку нефротоксичності вище у хворих з порушенням функції нирок, а також при призначенні високих доз або протягом тривалого часу (у цієї категорії хворих може знадобитися щоденний контроль функції нирок).
Аміноглікозиди проникають в грудне молоко в невеликих кількостях (оскільки вони погано всмоктуються з шлунково-кишкового тракту, пов'язаних з ними ускладнень у грудних дітей зареєстровано не було).
У процесі терапії може набл��датися розвиток суперінфекції.
При відсутності позитивної клінічної динаміки варто пам'ятати про можливість розвитку резистентних мікроорганізмів. У подібних випадках необхідно відмінити лікування і розпочати проведення відповідної терапії.
При збільшенні об'єму розподілу препарату (опіки, перитоніт, черевна інфекція) для досягнення ефективної концентрації дозу слід підвищити, а при критичних станах і у молодих пацієнтів з високим хвилинним об'ємом кровообігу (МОК) і швидкістю клубочкової фільадміністрації - збільшити швидкість введення.Свідчення
Інфекційні захворювання, спричинені чутливою мікрофлорою: інфекції жовчних шляхів, кісток і суглобів (у т.ч. остеомієліт), центральної нервової системи (у т.ч. менінгіт), черевної порожнини (у т.ч. перитоніт), органів дихання (у т. ч. пневмонія, емпієма плеври, абсцес легенів), шкіри і м'яких тканин (у т. ч. інфіковані опіки), сечовивідних шляхів (у т.ч. пієлонефрит, пієліт, цистит), сепсис, післяопераційні інфекції.Протипоказання
Підвищена чутливість до тобрамицину і один��м аминогликозидным антибіотиків, неврит слухового нерва, тяжка хронічна ниркова недостатність (ХНН), вагітність, період лактації.Лікарська взаємодія
Тобраміцин посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів.
Знижує ефект антимиастенических лікарських засобів.
Аміноглікозиди, цефалоспорини, ванкоміцин, поліміксин, діуретики збільшують ризик ото - та нефротоксичності.
Бета-лактамні антибіотики послаблюють ефект.
Внутрішньовенне введення індометацин знижує нирковий клір��нс тобраміцину, повьшая концентрацію в крові і збільшуючи період напіввиведення (Т1/2) (може знадобитися корекція режиму дозування).
Метоксифлуран збільшує ризик розвитку побічних ефектів.
Лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (галогеновмісткі вуглеводні), наркотичні анальгетики, переливання великих кількостей крові з цитратными консервантами в якості антикоагулянтів, лікарські засоби, які блокують нервово-м'язову передачу, підсилюють нервово-м'язову блокаду.
