Дозировка
Внутрь. Рекомендуемая доза составляет 2 г (содержимое одного саше) в сутки. В связи с хроническим характером заболевания, препарат Бивалос® предполагается принимать в течение длительного времени. Препарат рекомендуется принимать перед сном. Можно принять горизонтальное положение сразу после приема препарата. Препарат Бивалос® следует принимать в виде суспензии, для получения которой порошок из саше необходимо размешать в 1/3-1 стакане воды
Передозировка
При изучении применения стронция ранелата в суточной дозе 4 г в течение 25 дней в группе здоровых женщин в постменопаузе была продемонстрирована хорошая переносимость препарата.
Лекарственная форма
Порошок для приготовления суспензии для приема внутрь
Состав
стронция ранелата гидрат - 2632 мг в пересчете на стронция ранелат безводный - 2000 мг.
Вспомогательные вещества: аспартам 20 мг, мальтодекстрин 400 мг, маннитол 948 мг.
Фармакологическое действие
Препарат, применяемый при остеопорозе.
В исследованиях in vitro показано, что стронция ранелат стимулирует образование кости в культуре костной ткани, а также стимулирует репликацию предшественников остеобластов и синтез коллагена в культуре костных клеток; уменьшает резорбцию костной ткани путем подавления дифференцировки остеокластов, а также их резорбтивной активности.
В результате действия препарата баланс между образованием и разрушением костной ткани изменяется в сторону процессов образования кости.
Активность стронция ранелата изучалась в экспериментах с использованием различных неклинических моделей. В частности, в экспериментах на интактных крысах применение к увеличению массы трабекулярной части кости, числа трабекул и их толщины, в результате этого улучшались механические свойства кости.
В костной ткани человека и экспериментальных животных, которым назначался препарат, стронция ранелат, в основном, абсорбировался на поверхности кристаллов гидроксиаппатита и лишь в незначительной степени замещал кальций в этих кристаллах в новообразованной кости. Стронция ранелат не изменяет характеристики кристаллизации костной ткани. По данным биопсии гребня подвздошной кости, проведенной после терапии стронция ранелатом в дозе 2 г/ длительностью до 60 мес в клинических исследованиях, неблагоприятного влияния на качество костной ткани или минерализацию установлено не было.
Комбинированные эффекты распределения стронция в костной ткани и повышенного поглощения рентгеновских лучей стронцием по сравнению с кальцием, приводят к повышению минеральной плотности костной ткани (МПКТ), которая измеряется путем двухфотонной рентгеновской абсорбциометрии. Полученные к настоящему моменту данные указывают на то, что эти факторы составляют примерно 50% прироста индекса МПКТ через 3 года лечения препаратом Бивалос® в дозе 2 г/ Эту особенность следует учитывать при интерпретации изменения индекса МПКТ в ходе лечения препаратом Бивалос®.
В клинических исследованиях III фазы, подтвердивших способность препарата Бивалос® уменьшать риск переломов, измеренное среднее значение МПКТ возрастало в группе пациентов, получавших Бивалос®, по сравнению с исходным уровнем для поясничных позвонков приблизительно на 4% в год, а для шейки бедренной кости на 2% в год; через 3 года увеличение МПКТ составило 13-15% и 5-6% соответственно (по данным различных исследований).
В клинических исследованиях, начиная с третьего месяца терапии и в течение 3 лет наблюдения, отмечалось повышение уровней биохимических маркеров образования костной ткани (костной фракции ЩФ и С-терминального пропептида проколлагена I типа) и снижение уровней маркеров резорбции костной ткани (поперечносвязанных С-терминального и N-терминального телопептидов в моче) по сравнению с плацебо.
Для стронция ранелата вторичным эффектом, по отношению к основным фармакологическим свойствам, является небольшое уменьшение сывороточных концентраций кальция и паратиреоидного гормона, а также повышение концентрации фосфора в крови и активности общей ЩФ, что, однако, не сопровождается какими-либо клиническими эффектами.
Факторами риска постменопаузного остеопороза являются сниженная костная масса, сниженная МПКТ, раннее наступление менопаузы, курение в анамнезе и семейная отягощенность по остеопорозу.
Одним из наиболее клинически значимых осложнений остеопороза является развитие переломов, при этом риск возникновения переломов возрастает при увеличении числа факторов риска.
Лечение постменопаузного остеопороза
В ходе клинических исследований с участием более 6.5 тысяч женщин в постменопаузе с документально подтвержденным остеопорозом изучалось действие препарата Бивалос® на предотвращение переломов.
Было показано, что применение препарата Бивалос® уменьшало относительный риск возникновения новых переломов позвонков на 41% через 3 года терапии. Данный эффект становился достоверным, начиная с первого года терапии. Относительный риск переломов позвонков, сопровождавшихся клиническими проявлениями (определялись как переломы с развитием болевого синдрома и/или уменьшением роста пациентки не менее чем на 1 см), снижался на 38%. Также терапия препаратом Бивалос® по сравнению с плацебо достоверно уменьшала число больных, рост которых уменьшился на 1 см и более. Благоприятное влияние препарата Бивалос® по сравнению с плацебо было продемонстрировано и при оценке качества жизни с помощью специальной шкалы QUALIOST® и общего восприятия состояния здоровья по общей шкале SF-36. Подтверждена эффективность применения препарата Бивалос® в отношении снижения риска возникновения новых переломов позвонков, в том числе и у пациентов, не имевших в анамнезе переломов, связанных с остеопорозом.
При ретроспективном анализе было показано, что у больных с отсутствием в анамнезе переломов и с индексом МПКТ поясничных позвонков и/или шейки бедренной кости, свидетельствовавшим об остеопении, применение препарата Бивалос® в течение 3 лет уменьшало риск первого перелома позвонков на 72%.
В группе пациенток с высоким риском переломов (значение Т-балла индекса МПКТ шейки бедренной кости в пределах ?3 СО) в возрасте старше 74 лет прием препарата Бивалос® в течение 3 лет уменьшал риск переломов бедренной кости на 36% по сравнению с группой пациенток, получавших плацебо.
Фармакокинетика
В составе лекарственной формулы стронция ранелата содержится два атома стабильного стронция и одна молекула ранеловой кислоты (органическая часть, благодаря которой достигаются требуемые значения молекулярной массы, обеспечиваются благоприятные фармакокинетические свойства и хорошая переносимость лекарственного средства). Фармакокинетика стронция и ранеловой кислоты оценивалась в группе здоровых молодых мужчин и здоровых женщин в постменопаузе, а также во время длительного применения препарата в группе женщин в постменопаузе с остеопорозом, включая женщин пожилого возраста.
Абсорбция, распределение и связывание ранеловой кислоты с белками плазмы являются достаточно низкими, что обусловлено высокой полярностью молекулы. Ранеловая кислота не кумулирует и не проявляет метаболической активности в организме лабораторных животных и человека.
Абсорбированная ранеловая кислота быстро и в неизмененном виде выводится почками.
Всасывание
Абсолютная биодоступность стронция после приема 2 г стронция ранелата составляет около 25% (19-27%). После приема препарата внутрь в разовой дозе 2 г Cmax в плазме крови достигается через 3-5 ч. Прием стронция ранелата вместе с кальцием, пищей и пищевыми добавками уменьшает биодоступность стронция примерно на 60-70% по сравнению с показателями биодоступности при приеме препарата через 3 ч после еды. Принимая во внимание относительно медленную абсорбцию стронция, не следует принимать пищу, пищевые добавки и препараты кальция как до, так и после приема препарата Бивалос®. Препараты и пищевые добавки витамина D не оказывают какого-либо влияния на абсорбцию стронция.
Распределение
Равновесная концентрация достигается через 2 недели терапии.
Vd составляет около 1 л/кг. Связывание стронция с белками плазмы человека низкое и составляет 25%, при этом стронций характеризуется высоким сродством к костной ткани. Измерение концентрации стронция в биоптатах подвздошной кости у больных, получавших стронция ранелат в дозе 2 г/ в течение длительного времени (до 60 мес), свидетельствует о том, что концентрация стронция в костной ткани достигает плато примерно через 3 года терапии. Какие-либо данные по элиминации стронция из костной ткани после прекращения терапии отсутствуют.
Метаболизм
Представляя собой двухвалентный катион, стронций не метаболизируется в организме человека. Стронция ранелат не подавляет изоферменты системы цитохрома Р450.
Выведение
Элиминация стронция является время- и дозозависимой. Эффективный T1/2 стронция составляет примерно 60 ч. Стронций выводится почками и через ЖКТ. Плазменный клиренс стронция составляет около 12 мл/мин (CV 22%), почечный клиренс - около 7 мл/мин (CV 28%).
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Данные по фармакокинетике у пациентов пожилого возраста свидетельствуют об отсутствии связи между возрастом и определяемым клиренсом стронция.
Побочные действия
Безопасность применения препарата Бивалос® изучалась в клинических исследованиях (длительность лечения достигала 60 мес) с участием приблизительно 8000 женщин с постменопаузным остеопорозом, средний возраст которых на момент включения в исследование составлял 75 лет, 23% пациенток были в возрасте от 80 до 100 лет. Общая частота побочных реакций при назначении стронция ранелата достоверно не отличалась от таковой в группе пациенток, получавших плацебо, при этом побочные эффекты препарата, как правило, были легкими и кратковременными. Наиболее частыми побочными явлениями были тошнота и диарея, которые, в основном, отмечались в начале терапии, и впоследствии частота этих побочных эффектов достоверно не различалась в группах, получавших плацебо и стронция ранелата. Основной причиной прекращения терапии являлось развитие тошноты (1.3% и 2.2% в группе, получавших плацебо и стронция ранелата, соответственно).
Далее приводится список побочных реакций, отмеченных в клинических исследованиях, связь которых с приемом стронция ранелата, по меньшей мере, нельзя исключить. Частота представлена по сравнению с группой плацебо в виде следующей градации: очень часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); умеренно (>1/1000, <1/100); редко (>1/10 000, <1/1000); крайне редко (<1/10 000).
Со стороны ЦНС: часто - головная боль.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, диарея, неоформленный стул.
Со стороны кожи и подкожных тканей: часто - дерматит, экзема.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов с хронической почечной недостаточностью рекомендуется контролировать функцию почек. При развитии почечной недостаточности тяжелой степени вопрос о продолжении лечения препаратом Бивалос® должен решаться в индивидуальном порядке.
В клинических исследованиях было отмечено увеличение частоты развития ВТЭ, в т.ч. тромбоэмболии легочной артерии. Причина этого явления на данный момент не установлена. При лечении больных из группы риска ВТЭ или больных с возможным повышением риска ВТЭ особое внимание должно уделяться выявлению возможных симптомов этого осложнения, а также проведению его адекватной профилактики. Следует иметь в виду, что риск венозного тромбоза повышен у пациентов, находящихся на постельном режиме и/или при подготовке к хирургической операции.
Стронций влияет на результаты колориметрических методов оценки содержания кальция в крови и моче. В этой связи, для более точной оценки концентраций кальция в крови и моче должны использоваться такие методы, как атомная эмиссионная спектрометрия с индукционно-связанной плазмой или атомная абсорбционная спектрометрия. Наличие в препарате Бивалос® вспомогательного вещества аспартам может вызвать нежелательную реакцию у больных фенилкетонурией (редко встречающимся нарушением обмена веществ).
Лечение препаратом Бивалос® следует прекратить при развитии тяжелых аллергических реакций.
На фоне применения препарата Бивалос® были отмечены случаи развития тяжелых, в ряде случаев фатальных, реакций гиперчувствительности, в т.ч. лекарственной сыпи в сочетании с эозинофилией и системными симптомами (DRESS-синдром). DRESS-синдром проявляется появлением сыпи, лихорадкой, эозинофилией и системными симптомами такими как аденопатия, гепатит, интерстициальная нефропатия, интерстициальное заболевание легких. Время от начала приема препарата Бивалос® до развития данного побочного эффекта, как правило, составляло 3-6 недель. В большинстве случаев DRESS-синдром разрешался после отмены препарата и начала глюкокортикостероидной терапии. Процесс разрешения этого побочного эффекта мог быть длительным. Отмечались случаи рецидива DRESS-синдрома при отмене глюкокортикостероидов.
необходимо информировать пациентов о том, что при появлении сыпи следует немедленно прекратить прием препарата Бивалос®, не возобновлять терапию и обратиться к врачу. Пациентам, прекратившим прием препарата Бивалос® из-за развития реакций гиперчувствительности, не следует возобновлять терапию данным препаратом.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Не влияет.
Показания
Лечение остеопороза у женщин в периоде постменопаузы с целью снижения риска переломов позвонков и бедренной кости (в том числе перелома шейки бедра).
Лечение остеопороза у мужчин с целью снижения риска переломов.
Лечение остеоартроза коленного и тазобедренного суставов с целью замедленияпрогрессирования разрушения хряща.
Противопоказания
— детский и подростковый возраст до 18 лет (ввиду отсутствия данных по применению);
— повышенная чувствительность к стронция ранелату и/или другим компонентам препарата.
С осторожностью следует назначать препарат пациентам с почечной недостаточностью тяжелой степени (КК менее 30 мл/мин), пациентам с повышенным риском развития венозной тромбоэмболии (ВТЭ), в т.ч. с эпизодами ВТЭ в анамнезе
Лекарственное взаимодействие
Пищевые продукты, в частности молоко и молочные продукты, а также лекарственные средства и пищевые добавки, содержащие кальций, могут уменьшать биодоступность стронция ранелата примерно на 60-70%. В связи с этим, между приемом стронция ранелата и указанных веществ следует соблюдать интервал не менее 2 ч.
Исследование клинического взаимодействия in vivo показало, что применение гидроксидов алюминия и магния как за 2 ч до приема, так и одновременно с приемом стронция ранелата, вызывает незначительное уменьшение абсорбции стронция ранелата (AUC уменьшается на 20-25%), в то время как при приеме антацидного препарата через 2 ч после приема стронция ранелата уровень абсорбции практически не изменяется. Таким образом, антацидные препараты предпочтительно принимать не ранее, чем через 2 ч после приема стронция ранелата. Однако на практике данная схема приема лекарств является неудобной, поскольку стронция ранелат рекомендуется принимать перед сном.
(2168)
Дозування
Всередину. Рекомендована доза становить 2 г (вміст одного саше) на добу. У зв'язку з хронічним характером захворювання, препарат Бивалос® передбачається приймати протягом тривалого часу. Препарат рекомендується приймати перед сном. Можна прийняти горизонтальне положення відразу після прийому препарату. Препарат Бивалос® слід приймати у вигляді суспензії, для отримання якої порошок з саші необхідно розмішати в 1/3-1 склянці водиПередозування
При вивченні застосування стронцію ранелата в добовій дозі 4 г ��ечение 25 днів у групі здорових жінок у постменопаузі була продемонстрована добра переносимість препарату.
Лікарська форма
Порошок для приготування суспензії для прийому всерединуСклад
стронцію ранелата гідрат - 2632 мг у перерахуванні на стронцію ранелат безводний - 2000 мг.
Допоміжні речовини: аспартам 20 мг, мальтодекстрин 400 мг, манітол 948 мг.Фармакологічна дія
Препарат, що застосовується при остеопорозі.
У дослідженнях in vitro показано, що стронцію ранелат стимулює утворення кістки культу��е кісткової тканини, а також стимулює реплікацію попередників остеобластів і синтез колагену в культурі кісткових клітин; зменшує резорбцію кісткової тканини шляхом придушення диференціювання остеокластів, а також їх резорбтивной активності.
В результаті дії препарату баланс між утворенням і руйнуванням кісткової тканини змінюється в сторону процесів утворення кістки.
Активність стронцію ранелата вивчалася в експериментах з використанням різних неклинических моделей. Зокрема, в експериментах на интактвих щурах застосування до збільшення маси трабекулярної частини кістки, числа трабекул і їх товщини, в результаті цього поліпшувалися механічні властивості кістки.
В кістковій тканині людини і експериментальних тварин, яким призначався препарат, стронцію ранелат, в основному, абсорбировался на поверхні кристалів гідроксіаппатіта і лише незначною мірою заміщав кальцій в цих кристалах новоутвореної кістки. Стронцію ранелат не змінює характеристики кристалізації кісткової тканини. За даними біопсії гребеня клубової кістки, після проведеної терапії стронцію ранелатом у дозі 2 г/ тривалістю до 60 міс у клінічних дослідженнях, несприятливого впливу на якість кісткової тканини або мінералізацію встановлено не було.
Комбіновані ефекти розподілу стронцію в кістковій тканині і підвищеного поглинання рентгенівських променів стронцієм порівняно з кальцієм, призводять до підвищення мінеральної щільності кісткової тканини (МПКТ), яка вимірюється шляхом двофотонної рентгенівської абсорбціометріі. Отримані до цього моменту дані указыва��т на те, що ці фактори складають приблизно 50% приросту індексу МПКТ через 3 роки лікування препаратом Бивалос® у дозі 2 г/ Цю особливість слід враховувати при інтерпретації зміни індексу МПКТ в ході лікування препаратом Бивалос®.
У клінічних дослідженнях III фази, підтвердили здатність препарату Бивалос® зменшувати ризик переломів, виміряне середнє значення МПКТ зростала в групі пацієнтів, які отримували Бивалос®, порівняно з вихідним рівнем для поперекових хребців приблизно на 4% у рік, а для шийки стегнової кости на 2% в рік; через 3 роки збільшення МПКТ склало 13-15% та 5-6% відповідно (за даними різних досліджень).
У клінічних дослідженнях, починаючи з третього місяця терапії та протягом 3 років спостереження, відмічалося підвищення рівнів біохімічних маркерів утворення кісткової тканини (кісткової фракції ЛФ і С-термінального пропептида проколагену I типу) і зниження рівнів маркерів резорбції кісткової тканини (поперечносвязанных С-термінального та N-термінального телопептидов в сечі) порівняно з плацебо.
Для стронцію ранелата вт��ричным ефектом, по відношенню до основним фармакологічним властивостям, є невелике зменшення сироваткових концентрацій кальцію та паратиреоїдного гормону, а також підвищення концентрації фосфору в крові і активності загальної ЛФ, що, однак, не супроводжується якими-небудь клінічними ефектами.
Факторами ризику постменопаузного остеопорозу є знижена кісткова маса, знижена МПКТ, раннє настання менопаузи, куріння в анамнезі і сімейна обтяженість по остеопорозу.
Одним з найбільш клінічно значущих просложнений остеопорозу є розвиток переломів, при цьому ризик виникнення переломів зростає при збільшенні числа чинників ризику.
Лікування остеопорозу постменопаузного
У ході клінічних досліджень за участю понад 6.5 тисяч жінок в постменопаузі з документально підтвердженими остеопорозом вивчалася дія препарату Бивалос® на запобігання переломів.
Було показано, що застосування препарату Бивалос® зменшував відносний ризик виникнення нових переломів хребців на 41% через 3 роки терапії. Д��місячний ефект ставав достовірним, починаючи з першого року терапії. Відносний ризик переломів хребців, що супроводжувалися клінічними проявами (визначалися як переломи з розвитком больового синдрому і/або зменшенням зростання пацієнтки не менше ніж на 1 см), знижувався на 38%. Також терапія препаратом Бивалос® порівняно з плацебо достовірно зменшувало число хворих, зростання яких зменшився на 1 см і більше. Сприятливий вплив препарату Бивалос® порівняно з плацебо було продемонстровано і при оцінці якості життя за допомогою з��ециальной шкали QUALIOST® та загального сприйняття стану здоров'я за загальною шкалою SF-36. Підтверджена ефективність застосування препарату Бивалос® щодо зниження ризику виникнення нових переломів хребців, у тому числі і у пацієнтів, які не мали в анамнезі переломів, пов'язаних з остеопорозом.
При ретроспективному аналізі було показано, що у хворих з відсутністю в анамнезі переломів і з індексом МПКТ поперекових хребців і/або шийки стегнової кістки, свидетельствовавшим про остеопенії, застосування препарату Бивалос® протягом 3 років уменьшало ризик першого перелому хребців на 72%.
У групі пацієнток з високим ризиком переломів (значення Т-бали індексу МПКТ шийки стегнової кістки в межах ?3) у віці старше 74 років прийом препарату Бивалос® протягом 3 років зменшував ризик переломів стегнової кістки на 36% порівняно з групою пацієнток, які отримували плацебо.Фармакокінетика
У складі лікарської формули стронцію ранелата міститься два атома стабільного стронцію і одна молекула ранеловой кислоти (органічна частина, завдяки якій досягаються необхідні значення молекулярної маси, забезпечуються сприятливі фармакокінетичні властивості і хороша переносимість лікарського засобу). Фармакокінетика стронцію і ранеловой кислоти оцінювалася в групі здорових молодих чоловіків і здорових жінок у постменопаузі, а також під час тривалого застосування препарату в групі жінок в постменопаузі з остеопорозом, включаючи жінок літнього віку.
Абсорбція, розподіл і зв'язування ранеловой кислоти з білками плазми є досить низькими, що обумовлено високою полярно��ма молекули. Ранеловая кислота не кумулює та не проявляє метаболічної активності в організмі лабораторних тварин і людини.
Абсорбована ранеловая кислота швидко і в незміненому вигляді виводиться нирками.
Всмоктування
Абсолютна біодоступність стронцію після прийому 2 г стронцію ранелата становить близько 25% (19-27%). Після прийому препарату внутрішньо в разовій дозі 2 г Cmax в плазмі крові досягається через 3-5 ч. Прийом стронцію ранелата разом з кальцієм, їжею і харчовими добавками зменшує біодоступність стронцію п��имерно на 60-70% в порівнянні з показниками біодоступності при прийомі препарату через 3 год після їжі. Беручи до уваги відносно повільну абсорбцію стронцію, не слід приймати їжу, харчові добавки і препарати кальцію як до, так і після прийому препарату Бивалос®. Препарати і харчові добавки вітаміну D не надають будь-якого впливу на абсорбцію стронцію.
Розподіл
Рівноважна концентрація досягається через 2 тижні терапії.
Vd складає близько 1 л/кг, Зв'язування стронцію з білками плазми людини низькое і становить 25%, при цьому стронцій характеризується високою спорідненістю до кісткової тканини. Вимірювання концентрації стронцію в біоптатах клубової кістки у хворих, які отримували стронцію ранелат в дозі 2 г/ протягом тривалого часу (до 60 міс), свідчить про те, що концентрація стронцію в кістковій тканині досягає плато приблизно через 3 роки терапії. Які-небудь дані по елімінації стронцію з кісткової тканини після припинення терапії відсутні.
Метаболізм
Представляючи собою двухвалентный катіон, стронцій не метаболізуєся в організмі людини. Стронцію ранелат не пригнічує ізоферменти системи цитохрому Р450.
Виведення
Елімінація стронцію є час - і дозозависимой. Ефективний T1/2 стронцію становить приблизно 60 ч. Стронцій виводиться нирками і через ШКТ. Плазмовий кліренс стронцію становить близько 12 мл/хв (CV 22%), нирковий кліренс - близько 7 мл/хв (CV 28%).
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Дані з фармакокінетики у пацієнтів літнього віку свідчать про відсутність зв'язку між віком і визначаються клиренсом стронцію.Побічні дії
Безпека застосування препарату Бивалос® вивчався в клінічних дослідженнях (тривалість лікування досягала 60 міс) за участю приблизно 8000 жінок з постменопаузным остеопорозом, середній вік яких на момент включення в дослідження становив 75 років, 23% пацієнток були у віці від 80 до 100 років. Загальна частота побічних реакцій при призначенні стронцію ранелата достовірно не відрізнялася від такої в групі пацієнток, які отримували плацебо, при цьому побічні ефекти препарату, як правило, буві незначними і короткочасними. Найбільш частими побічними явищами були нудота і діарея, які, в основному, спостерігалися до початку терапії, та згодом частота цих побічних ефектів достовірно не відрізнялася у групах, які отримували плацебо і стронцію ранелата. Основною причиною припинення терапії було розвиток нудоти (1.3% та 2.2% у групі, що отримували плацебо і стронцію ранелата, відповідно).
Далі наводиться список побічних реакцій, зазначених у клінічних дослідженнях, зв'язок яких з прийомом стронцію ранелата, за меньшою мірою, не можна виключити. Частота представлена у порівнянні з групою плацебо у вигляді наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); помірно (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10 000, <1/1000); вкрай рідко (<1/10 000).
З боку ЦНС: часто - головний біль.
З боку травної системи: часто - нудота, діарея, неоформлений стілець.
З боку шкіри і підшкірних тканин: часто - дерматит, екзема.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю рекомендується контролюєвати функцію нирок. При розвитку ниркової недостатності тяжкого ступеня питання про продовження лікування препаратом Бивалос® повинен вирішуватися в індивідуальному порядку.
У клінічних дослідженнях було відмічено збільшення частоти розвитку ВТЕ, в т. ч. тромбоемболії легеневої артерії. Причина цього явища на даний момент не встановлена. При лікуванні хворих з групи ризику ВТЕ або хворих з можливим підвищенням ризику ВТЕ особлива увага повинна приділятися виявленню можливих симптомів цього ускладнення, а також проведення його адекватн��й профілактики. Слід мати на увазі, що ризик венозного тромбозу підвищений у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі та/або при підготовці до хірургічної операції.
Стронцій впливає на результати колориметричних методів оцінки вмісту кальцію в крові та сечі. У зв'язку з цим, для більш точної оцінки концентрації кальцію в крові та сечі повинні використовуватися такі методи, як атомна емісійна спектрометрія з індукційно-зв'язаною плазмою або атомна абсорбційна спектрометрія. Наявність в препараті Бивалос® допоміжного речовини аспартам може викликати небажану реакцію у хворих на фенілкетонурію (що рідко зустрічається, порушенням обміну речовин).
Лікування препаратом Бивалос® слід припинити при розвитку важких алергічних реакцій.
На тлі застосування препарату Бивалос® були відзначені випадки розвитку важких, в ряді випадків фатальних, реакцій гіперчутливості, у т. ч. лікарської висипки у поєднанні з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром). DRESS-синдром проявляється появою висипу, гарячки, еозинофілією та системними такими симптомами як аденопатія, гепатит, інтерстиціальна нефропатія, інтерстиціальне захворювання легень. Час від початку прийому препарату Бивалос® до розвитку цього побічного ефекту, як правило, становила 3-6 тижнів. У більшості випадків DRESS-синдром дозволялося після відміни препарату і почала глюкокортикостероїдної терапії. Процес вирішення цього побічного ефекту міг бути тривалим. Відзначалися випадки рецидиву DRESS-синдрому при скасуванні глюкокортикостероїдів.
необхідно інформувати пацієнтів про те, що при появлени�� висипу слід негайно припинити прийом препарату Бивалос®, не відновлювати терапію і звернутися до лікаря. Пацієнтам, які припинили прийом препарату Бивалос® з-за розвитку реакцій гіперчутливості, що не слід відновлювати терапію цим препаратом.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Не впливає.Свідчення
Лікування остеопорозу у жінок в періоді постменопаузи з метою зниження ризику переломів хребців та стегнової кістки (у тому числі перелому шийки стегна).
Лікування остео��ороза у чоловіків з метою зниження ризику переломів.
Лікування остеоартрозу колінного та кульшового суглобів з метою замедленияпрогрессирования руйнування хряща.Протипоказання
— дитячий та підлітковий вік до 18 років (через відсутність даних щодо застосування);
— підвищена чутливість до стронцію ранелату та/або інших компонентів препарату.
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК менше 30 мл/хв), пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку венозної ��ромбоэмболии (ВТЕ), в т. ч. з епізодами ВТЕ в анамнезіЛікарська взаємодія
Харчові продукти, зокрема молоко і молочні продукти, а також лікарські засоби та харчові добавки, що містять кальцій, можуть зменшувати біодоступність стронцію ранелата приблизно на 60-70%. У зв'язку з цим між прийомом стронцію ранелата і зазначених речовин слід дотримуватися інтервал не менше 2 ч.
Дослідження клінічного взаємодії in vivo показало, що застосування гідроксидів алюмінію та магнію як за 2 год до прийому, так і одночасно з прийманняом стронцію ранелата, викликає незначне зменшення абсорбції стронцію ранелата (AUC зменшується на 20-25%), в той час як при прийомі антацидного препарату через 2 год після прийому стронцію ранелата рівень абсорбції практично не змінюється. Таким чином, антацидні препарати переважно приймати не раніше, ніж через 2 год після прийому стронцію ранелата. Однак на практиці дана схема прийому ліків є незручною, оскільки стронцію ранелат рекомендується приймати перед сном.
