Дозировка
Принимают внутрь, утром натощак, однократно, не разжевывая, запивая небольшим количеством жидкости. Дозы подбираются индивидуально. Подробнее см. инструкцию
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета, круглые, двояковыпуклые; с риской на одной стороне; на поперечном срезе ядро белого или почти белого цвета.
Состав
1 таб. бисопролола фумарат 5 мг
Вспомогательные вещества: кальция гидрофосфат безводный - 93.75 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 37 мг, крахмал кукурузный - 11.25 мг, магния стеарат - 1.5 мг, кремния диоксид коллоидный - 1.5 мг.
Состав оболочки: опадрай II белый (85F48105) - 4.5 мг (поливиниловый спирт - 46.9%, макрогол 3350 - 23.6%, тальк - 17.4%, титана диоксид - 12.1%).
Фармакологическое действие
Бисопролол — селективный ?1-адреноблокатор, без собственной симпатомиметической активности, не обладает мембраностабилизирующим действием. Бисопролол снижает активность ренина в плазме крови, уменьшает потребность миокарда в кислороде, урежает частоту сердечных сокращений (ЧСС). Оказывает гипотензивное, антиаритмическое и антиангинальное действие. Блокируя в невысоких дозах ?1-адренорецепторы сердца, уменьшает стимулированное катехоламинами образование циклического аденозинмонофосфата (цАМФ) из аденозинтрифосфата (АТФ), снижает внутри клеточный ток ионов кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие, снижает атриовентрикулярную (АV) проводимость и возбудимость. При превышении терапевтической дозы оказывает ?2-адреноблокирующее действие. Общее периферическое сосудистое сопротивление в начале применения препарата, в первые 24 ч, увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности ?-адренорецепторов и устранения стимуляции ?2-адренорецепторов), через 1-3 суток возвращается к исходному уровню, а при длительном применении — снижается.
Гипотензивный эффект связан с уменьшением минутного объема крови, симпатической стимуляции периферических сосудов, снижением активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (имеет большое значение для пациентов с исходной гиперсекрецией ренина), восстановлением чувствительности барорецепторов дуги аорты в ответ на снижение артериального давления (АД) и влиянием на центральную нервную систему (ЦНС). При артериальной гипертензии эффект развивается через 2-5 дней, стабильное действие отмечается через 1-2 месяца.
Антиангинальный эффект обусловлен уменьшением потребности миокарда в кислороде в результате урежения ЧСС и снижения сократимости миокарда, удлинением диастолы, улучшением перфузии миокарда. За счет повышения конечного диастолического давления в левом желудочке и увеличения растяжения мышечных волокон желудочков может повышаться потребность в кислороде, особенно у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН).
При применении в средних терапевтических дозах, в отличие от не селективных ?-адреноблокаторов, оказывает менее выраженное влияние на органы, содержащие ?2-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы, гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов и матки) и на углеводный обмен; не вызывает задержки ионов натрия в организме; выраженности атерогенного действия не отличается от действия пропранолола.
Фармакокинетика
Бисопролол почти полностью (более 90%) всасывается в желудочно-кишечном тракте, прием пищи не влияет на абсорбцию. Эффект «первого прохождения» через печень незначителен, что приводит к высокой биодоступности (90 %). Связь с белками плазмы крови около 30 %. Объем распределения — 3,5 л/кг. Общий клиренс составляет около 15 л/ч. Максимальная концентрация в плазме крови определяется через 1-3 ч. Проницаемость через гематоэнцефалический барьер и плацентарный барьер — низкая, секреция с грудным молоком — низкая.
Период полувыведения из плазмы крови (10-12 часов) обеспечивает эффективность в течение 24 часов после приема однократной ежедневной дозы.
Бисопролол выводится из организма двумя путями, 50 % дозы метаболизируется в печени с образованием неактивных метаболитов. Около 98 % выводится почками, из них 50 % выводится в неизмененном виде; менее 2 % — через кишечник (с желчью).
Поскольку выведение имеет место в почках и в печени в равной степени, пациентам с нарушением функции печени или с почечной недостаточностью коррекции дозы не требуется. Фармакокинетика бисопролола линейна и не зависит от возраста.
У пациентов с ХСН (III функционального класса по классификации NYHA) плазменные концентрации бисопролола выше, а период полувыведения более продолжителен по сравнению со здоровыми добровольцами. При ежедневном приеме 10 мг бисопролола один раз в день, его максимальная концентрация в плазме крови составляет 64 ± 21 нг/мл, а период полувыведения 17 ± 5 часов.
Побочные действия
Частота побочных реакций, приведенных ниже, определялась по следующим градациям: очень часто (? 10 %); часто (от ? 1 % до < 10 %); нечасто (от ? 0,1 % до < 1 %); редко (от ? 0,01 %
до < 0,1 %); очень редко (< 0,01 %, включая отдельные сообщения).
Нарушения со стороны нервной системы:
часто — повышенная утомляемость, астения, головокружение, головная боль. Обычно эти явления носят легкий характер и проходят, как правило, в течение 1-2 недель после начала лечения;
нечасто — нарушения сна, депрессия;
редко — ночные кошмары, галлюцинации.
Нарушения со стороны сердца:
очень часто — брадикардия;
нечасто — нарушение AV проводимости (вплоть до развития полной поперечной блокады и остановки сердца), аритмии, усугубление течения ХСН с развитием периферических отеков
(отечность лодыжек, стоп), одышки.
Нарушения со стороны сосудов:
часто — выраженное снижение АД (особенно у пациентов с ХСН), проявление ангиоспазма (усиление нарушений периферического кровообращения, ощущение холода в конечностях
(парестезии));
нечасто — ортостатическая гипотензия.
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта:
часто — тошнота, рвота, диарея, боли в животе, запор, сухость слизистой оболочки полости рта;
редко — изменение вкуса.
Нарушения со стороны печени и желчевыводящих лучей:
редко — гепатит, повышение активности ферментов печени (аланинаминотрансферазы, аспартатаминотрансферазы), повторение концентрации билирубина.
Нарушения со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения:
нечасто — ларинго- и бронхоспазм у пациентов с бронхиальной астмой или обструктивными заболеваниями дыхательных путей;
редко — аллергический ринит, заложенность носа.
Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани:
нечасто — мышечная слабость, судороги в икроножных мышцах, артралгия.
Нарушения со стороны органа зрения:
редко — нарушение зрения, уменьшение слезоотделения (следует учитывать при ношении контактных линз);
очень редко — сухость и болезненность глаз, конъюнктивит.
Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения:
редко — нарушение слуха.
Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей:
редко — усиление потоотделения, аллергические реакции (гиперемия кожи, кожный зуд, кожная сыпь, крапивница), псориазоподобные кожные реакции;
очень редко — алопеция, обострение течения псориаза.
Нарушения со стороны эндокринной системы:
редко — повышение концентрации триглицеридов в крови, гипогликемия.
Нарушения со стороны органов мочеполовой системы:
редко — нарушение потенции, ослабление либидо.
Нарушения со стороны иммунной системы:
редко — возникновение антинуклеарных антител с необычной клинической симптоматикой волчаночноподобного синдрома, которые исчезают с окончанием лечения.
Лабораторные и инструментальные данные:
редко — повторение концентрации триглицеридов в крови;
очень редко — тромбоцитопения, агранулоцитоз, лейкопения.
Общие расстройства и нарушения в месте введения:
очень редко — синдром «отмены» (усиление приступов стенокардии, повышение АД).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При бронхиальной астме или других хронических обструктивных заболеваниях дыхательных путей, которые являются причиной возникновения характерных симптомов, необходима дополнительная бронхорасширяющая терапия. Периодически у пациентов с сопутствующей бронхиальной астмой может усиливаться сопротивление дыхательных путей на фоне приема ? -адреноблокаторов, что требует повышения дозы ?2-адреномиметиков. Перед началом лечения рекомендуется проводить исследование функции внешнего дыхания у пациентов с отягощенным бронхолегочным анамнезом. ?-адреноблокаторы могут увеличивать количество и продолжительность приступов стенокардии у пациентов со стенокардией Принцметала.
Применение селективных ?1-адреноблокаторов возможно у пациентов с легкими формами проявления и только в комбинации с сосудорасширяющими лекарственными препаратами.
При нарушениях периферического кровообращения, таких как синдром Рейно и «перемежающаяся хромота», возможно усиление симптомов, особенно в начале лечения Бисопрололом-ратиофарм.
Пациентам, использующим контактные линзы, следует учитывать, что на фоне лечения препаратом возможно уменьшение продукции слезной жидкости.
При применении препарата Бисопролол-ратиофарм у пациентов с феохромоцитомой имеется риск развития парадоксальной артериальной гипертензии (если предварительно не достигнута эффективная блокада ?-адренорецепторов).
При тиреотоксикозе бисопролол может маскировать определенные клинические признаки тиреотоксикоза (например, тахикардию). Резкая отмена препарата у пациентов с тиреотоксикозом противопоказана, поскольку способна усилить симптоматику.
При сахарном диабете может маскировать тахикардию, вызванную гипогликемией. В отличие от неселективных ?-адреноблокаторов практически не усиливает вызванную инсулином гипогликемию и не задерживает восстановление концентрации глюкозы в крови до нормального значения.
При одновременном применении клонидина его прием может быть прекращен только через несколько дней после отмены препарата Бисопролол-ратиофарм.
В отдельных случаях применение ?-адреноблокаторов может вызвать развитие или ухудшение течения псориаза, или привести к появлению псориатических высыпаний на коже.
Бисопролол-ратиофарм должен назначаться только после тщательного взвешивания ожидаемой пользы и возможного риска.
Контроль состояния пациентов, принимающих препарат Бисопролол-ратиофарм, должен включать измерение ЧСС и АД (в начале лечения — ежедневно, затем 1 раз в 3-4 месяца), проведение ЭКГ, определение концентрации глюкозы крови у пациентов с сахарным диабетом (1 раз в 4-5 месяцев). У пациентов пожилого возраста рекомендуется следить за функцией почек (1 раз в 4-5 месяцев). Следует обучить пациента методике подсчета ЧСС и проинструктировать о необходимости врачебной консультации при ЧСС менее 50 уд./мин. Возможно усиление выраженности реакции повышенной чувствительности и отсутствие эффекта от обычных доз эпинефрина (адреналина) на фоне отягощенного аллергологического анамнеза.
В случае необходимости проведения планового хирургического вмешательства препарат следует отменить за 48 ч до проведения общей анестезии. Если пациент принял препарат перед хирургическим вмешательством, ему следует подобрать лекарственное средство для общей анестезии с минимально отрицательным инотропным действием. Реципрокную активацию блуждающего нерва можно устранить внутривенным введением атропина (1-2 мг).
Лекарственные средства, которые истощают депо катехоламинов (в т. ч. резерпин), могут усилить действие ?-адреноблокаторов, поэтому пациенты, принимающие такие сочетания лекарственных средств, должны находиться под постоянным наблюдением врача с целью выявления выраженного снижения АД или брадикардии.
Пациентам с бронхоспастическими заболеваниями можно назначать кардиоселективные ?-адреноблокаторы в случае непереносимости и/или неэффективности других гипотензивных средств. При превращении дозы препарата Бисопролол-ратиофарм возникает опасность развития бронхоспазма. В случае выявления у пациентов пожилого возраста нарастающей брадикардии (ЧСС менее 50 уд./мин.), выраженного снижения АД (систолическое АД менее 100 мм рт.ст.), AV блокады, необходимо уменьшить дозу или прекратить лечение.
Рекомендуется прекратить терапию препаратом Бисопролол-ратиофарм при развитии депрессии.
В начале лечения препаратом необходимо регулярное наблюдение, особенно, если курс терапии проходят пожилые пациенты. Лечение не следует прерывать внезапно, особенно у пациентов с ишемической болезнью сердца. Если прекращение лечения необходимо, то дозу препарата следует снижать постепенно.
Нельзя резко прерывать лечение из-за опасности развития тяжелых аритмий и инфаркта миокарда. Отмену препарата проводят постепенно, снижая дозу в течение 2 недель и более (на 25 % за 3-4 дня).
Бисопролол-ратиофарм дает положительный результат при допинг-контроле.
В настоящее время отсутствует достаточный терапевтический опыт применения препарата у пациентов с хронической сердечной недостаточностью при наличии сопутствующих заболеваний:
- хроническая сердечная недостаточность II функционального класса по классификации NYHA,
- сахарный диабет 1 типа,
- нарушения функции почек (сывороточный креатинин ? 300 мкмоль/л или ? 3,4 мг/дл),
- нарушения функции печени,
- у пациентов старше 80 лет,
- рестриктивная кардиомиопатия,
- врожденные пороки сердца,
- органические пороки клапанов сердца с гемодинамическими нарушениями,
- первые 3 месяца после перенесенного инфаркта миокарда.
Влияние на способность вождения транспортных средств и на управление машинами и механизмами
Прием препарата не влияет на способность управлять транспортными средствами. Однако вследствие индивидуальных реакций способность управлять транспортными средствами или работать с технически опасными механизмами может быть нарушена. Особенно это следует учитывать в начале курса терапии и в случае увеличения дозы.
Показания
Артериальная гипертензия, профилактика приступов стенокардии, хроническая сердечная недостаточность.
Противопоказания
повышенная чувствительность к компонентам препарата,
- острая сердечная недостаточность или ХСН в стадии декомпенсации, требующая проведения инотропной терапии,
- шок (в том числе кардиогенный),
- отек легких,
- AV блокада II-III степени, без электрокардиостимулятора,
- синоатриальная блокада,
- синдром слабости синусового узла,
- брадикардия (ЧСС менее 60 уд./мин.),
- кардиомегалия (без признаков сердечной недостаточности),
- выраженная артериальная гипотензия (систолическое АД 100 мм рт.ст., особенно при инфаркте миокарда),
- тяжелые формы бронхиальной астмы и хроническая обструктивная болезнь легких (ХОБЛ) в анамнезе,
- выраженные нарушения периферического кровообращения, синдром Рейно,
- метаболический ацидоз,
- феохромоцитома (без одновременного использования ?-адреноблокаторов),
- одновременный прием ингибиторов моноаминооксидазы (МАО) (за исключением ингибиторов МАО типа В),
- сопутствующее применение флоктафенина и сультоприда,
- возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены),
- непереносимость лактозы, недостаточность лактазы или синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции.
С осторожностью: псориаз, депрессия (в том числе и в анамнезе), сахарный диабет (может маскировать симптомы гипогликемии), бронхоспазм (в анамнезе), проведение десенсибилизирующей терапии, AV блокада I степени, стенокардия Принцметала, выраженная почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 20 мл/мин.), выраженные нарушения функции печени, тиреотоксикоз, соблюдение строгой диеты (исключение из пищи белков животного происхождения), рестриктивная кардиомиопатия, врожденные пороки сердца или порок клапана сердца с гемодинамическими нарушениями, ХСН с инфарктом миокарда в течение последних 3-х месяцев.
Применение при беременности и в период кормления грудью
Бисопролол обладает фармакологическими эффектами, которые могут оказать вредное воздействие на течение беременности и/или на плод или новорожденного. Обычно ?-адреноблокаторы снижают плацентарную перфузию, что ведет к замедлению роста плода, внутриутробной гибели плода, выкидышам или преждевременным родам. У плода и новорожденного ребенка могут возникнуть патологические реакции (например, гипогликемия, брадикардия, артериальная гипотензия).
Бисопролол-ратиофарм не следует применять при беременности, применение возможно в том случае, если польза для матери превышает риск развития побочных эффектов у плода и/или ребенка. В том случае, когда лечение Бисопрололом-ратиофарм рассматривается в качестве необходимого, следует проводить наблюдение за маточно-плацентарным кровотоком и внутриутробным развитием плода. В случае отрицательного воздействия на беременность или плод следует рассмотреть альтернативную терапию. Симптомы гипогликемии и брадикардии, как правило, возникают в течение первых 3 дней.
Данные о выделении бисопролола в грудное молоко отсутствуют. Поэтому при необходимости применения препарата в период лактации, грудное вскармливание необходимо прекратить.
Лекарственное взаимодействие
На эффективность и переносимость лекарственных средств может повлиять одновременное применение других лекарственных средств. Такое взаимодействие может происходить также в тех случаях, когда два лекарственных средства приняты через короткий промежуток времени. Врача необходимо проинформировать о применении других лекарственных средств, даже если применение осуществляется без предписания врача.
Аллергены, используемые для иммунотерапии, или экстракты аллергенов для кожных проб повышают риск возникновения тяжелых системных аллергических реакций или анафилаксии у пациентов, получающих бисопролол.
Йодосодержащие рентгеноконтрастные диагностические средства для внутривенного введения повышают риск развития анафилактических реакций.
Комбинации, применение которых противопоказано:
Флоктафенин
В случае шока или артериальной гипотензии, обусловленной приемом флоктафенина, ?-адреноблокаторы вызывают снижение компенсаторных сердечно-сосудистых реакций.
Сультоприд
Бисопролол не должен применяться одновременно с сультопридом, поскольку при этом существует высокий риск возникновения желудочковых аритмий.
Комбинации, применение которых не рекомендуется:
Блокаторы «медленных» кальциевых каналов (БМКК): верапамил, дилтиазем
Усиливают отрицательное действие на сократимость миокарда и атриовентрикулярную проводимость.
Гипотензивные средства центрального действия (клонидин, гуанфацин, моксонидин, метилдопа, рилменидин)
При одновременном приеме с гипотензивными препаратами центрального действия возможно развитие декомпенсации сердечной недостаточности за счет снижения тонуса симпатической нервной системы (уменьшение частоты и силы сердечных сокращений, вазодилатация).
Внезапная отмена препарата может привести к резкому повышению АД (синдром «отмены»), особенно когда это происходит перед отменой ?-адреноблокатора.
Ингибиторы МАО
Ингибиторы МАО типа А не следует принимать одновременно с бисопрололом, так как есть опасность развития гипертонического криза.
Комбинации, требующие осторожности
Антиаритмические препараты I класса (хинидин, дизопирамид)
Возможное усиление отрицательного инотропного действия и удлинение времени AV проведения (требуется строгое клиническое и электрокардиографическое наблюдение).
Антиаритмические препараты III класса (амиодарон)
Возможное усиление отрицательного действия на AV проводимость.
БМКК (производные дигидропиридина)
Усиливают риск развития артериальной гипотензии при одновременном применении. У пациентов с латентно протекающей сердечной недостаточностью одновременное применение
?-адреноблокаторов может привести к декомпенсации сердечной недостаточности.
Ингибиторы холинэстеразы (включая такрин)
Возможное удлинение времени AV проводимости и (или) усиление брадикардии.
Другие бета-адреноблокаторы, включая содержащиеся в глазных каплях
Потенцирование гипотензивного эффекта бисопролола.
Инсулин и гипогликемические средства для приема внутрь
Гипогликемическое действие инсулина или гипогликемических средств для приема внутрь может усиливаться. Признаки гипогликемии — в частности, тахикардия — могут маскироваться или подавляться. Подобные взаимодействия более вероятны при применении неселективных ?-адреноблокаторов.
Средства для анестезии
Одновременный прием бисопролола и средств для общей анестезии может вызвать ослабление рефлекторной тахикардии и повышенный риск развития артериальной гипотензии.
Сердечные гликозиды (препараты наперстянки)
Повышают риск возникновения брадикардии, удлиняют время AV проводимости.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП)
Уменьшают антигипертензивное действие бисопролола.
Производные эрготамина
Повышают риск развития нарушения периферического кровообращения.
?-адреномиметики (изопреналин, добутамин)
Одновременный прием приводит к ослаблению действия обоих препаратов.
Трициклические антидепрессанты, барбитураты, фенотиазин и другие антигипертензивные средства
Риск усиления гипотензивного действия.
Баклофен
Усиление гипотензивного действия. Необходим контроль артериального давления и коррекция дозы антигипертензивного средства.
Апифостин
Усиление гипотензивного действия.
(5929)
Дозування
Приймають внутрішньо, вранці натщесерце, одноразово, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дози підбираються індивідуально. Детальніше див. інструкцію
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; з рискою на одній стороні; на поперечному зрізі ядро білого або майже білого кольору.Склад
1 таб. бісопрололу фумарат 5 мг
Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний - 93.75 мг, целюлоза мікрокристалічна - 37 мг, крохмаль кукурудзи, пузный - 11.25 мг, магнію стеарат - 1.5 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1.5 мг.
Склад оболонки: опадрай ІІ білий (85F48105) - 4.5 мг (полівініловий спирт - 46.9%, макрогол 3350 - 23.6%, тальк - 17.4%, титану діоксид - 12.1%).Фармакологічна дія
Бісопролол — селективний ?1-адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючу дію. Бісопролол знижує активність реніну в плазмі крові, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує частоту серцевих скорочень (ЧСС). Надає гіпотензивну, антиаритмическое та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах ?1-адренорецептори серця, зменшує стимулированное катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує всередині клітинний струм іонів кальцію, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію, знижує атріовентрикулярну (АV) провідність і збудливість. При перевищенні терапевтичної дози надає ?2-адреноблокуючу дію. Загальний периферичний судинний опір на початку застосування препа��ата, в перші 24 год, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності ?-адренорецепторів та усунення стимуляції ?2-адренорецепторів), через 1-3 доби повертається до вихідного рівня, а при тривалому застосуванні — знижується.
Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (має велике значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) і впливом на центральну нервову систему (ЦНС). При артеріальній гіпертензії ефект розвивається через 2-5 днів, стабільна дія відмічається через 1-2 місяці.
Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні в результаті урежения ЧСС і зниження скоротливості міокарда, подовженням діастоли, поліпшенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку і збільшення розтягування м'язових волокон желудочок може підвищувати потребу в кисні, особливо у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від селективних ?-адреноблокаторів, виявляє менш виражений вплив на органи, що містять ?2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), і на вуглеводний обмін; не викликає затримки іонів натрію в організмі; вираженість атерогенного дії не відрізняється від дії пропранололу.<h3>ФармакокінетикаБісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується в шлунково-кишковому тракті, прийом їжі не впливає на абсорбцію. Ефект «першого проходження» через печінку незначний, що призводить до високої біодоступності (90 %). Зв'язок з білками плазми крові близько 30 %. Об'єм розподілу — 3,5 л/кг, Загальний кліренс становить близько 15 л/год Максимальна концентрація в плазмі крові визначається через 1-3 ч. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр — низька, секреція з грудним молоком — низька.
Період полув��ведення з плазми крові (10-12 годин) забезпечує ефективність протягом 24 годин після прийому одноразової щоденної дози.
Бісопролол виводиться з організму двома шляхами, 50 % дози метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Близько 98 % виводиться нирками, з них 50 % виводиться в незміненому вигляді; менше 2 % — через кишечник (з жовчю).
Оскільки виведення має місце в нирках і печінці в рівній мірі, пацієнтам з порушенням функції печінки або з нирковою недостатністю корекції дози не потрібно. Фармакоки��етика бісопрололу лінійна і не залежить від віку.
У пацієнтів з ХСН (III функціонального класу за класифікацією NYHA) плазмові концентрації бісопрололу вище, а період напіввиведення більш тривалий у порівнянні зі здоровими добровольцями. При щоденному прийомі 10 мг бісопрололу один раз в день, його максимальна концентрація в плазмі крові становить 64 ± 21 нг/мл, а період напіввиведення 17 ± 5 годин.Побічні дії
Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася за такими градаціям: дуже часто (? 10 %); часто (від ? 1 % до < 10 %); нечасто (від ? 0,1 % до < 1 %); рідко (від ? 0,01 %
до < 0,1 %); дуже рідко (< 0,01 %, включаючи окремі повідомлення).
Порушення з боку нервової системи:
часто — підвищена втомлюваність, астенія, запаморочення, головний біль. Зазвичай ці явища носять легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування;
нечасто — порушення сну, депресія;
рідко — нічні кошмари, галюцинації.
Порушення з боку серця:
дуже часто — брадикардія;
нечасто — порушення AV пров��ності (аж до розвитку повної поперечної блокади і зупинки серця), аритмії, погіршення перебігу ХСН з розвитком периферичних набряків
(набряклість щиколоток, стоп), задишки.
Порушення з боку судин:
часто — виражене зниження артеріального тиску (особливо у пацієнтів з ХСН), прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, відчуття холоду у кінцівках
(парестезії));
нечасто — ортостатична гіпотензія.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
часто — нуднота, блювання, діарея, болі в животі, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота;
рідко — зміна смаку.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних променів:
рідко — гепатит, підвищення активності ферментів печінки (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), повторення концентрації білірубіну.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:
нечасто — ларинго - і бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів;>
рідко — алергічний риніт, закладеність носа.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
нечасто — м'язова слабкість, судоми в литкових м'язах, артралгія.
Порушення з боку органа зору:
рідко — порушення зору, зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз);
дуже рідко — сухість і болючість очей, кон'юнктивіт.
Порушення з боку органу слуху й лабіринтові порушення:
рідко — порушення слуху.
Порушення з ��якщо сторони шкіри та підшкірних тканин:
рідко — посилення потовиділення, алергічні реакції (гіперемія шкіри, шкірний свербіж, шкірний висип, кропив'янка), псоріазоподібні шкірні реакції;
дуже рідко — алопеція, загострення перебігу псоріазу.
Порушення з боку ендокринної системи:
рідко — підвищення концентрації тригліцеридів в крові, гіпоглікемія.
Порушення з боку органів сечостатевої системи:
рідко — порушення потенції, ослаблення лібідо.
Порушення з боку імунної системи:
рідко ��� виникнення антинуклеарних антитіл з незвичайною клінічною симптоматикою волчаночноподобного синдрому, які зникають з закінченням лікування.
Лабораторні та інструментальні дані:
рідко — повторення концентрації тригліцеридів у крові;
дуже рідко — тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія.
Загальні розлади та порушення у місці введення:
дуже рідко — синдром «відміни» (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При бронхіальній астмі або інших хронічних обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, які є причиною виникнення характерних симптомів, необхідна додаткова бронхорасширяющая терапія. Періодично у пацієнтів з супутньою бронхіальною астмою може посилюватися опір дихальних шляхів на фоні прийому ? -адреноблокаторів, що потребує підвищення дози ?2-адреноміметиків. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у пацієнтів з обтяженим бронхолегеневої анамнезом. ?-адреноблок��тори можуть збільшувати кількість і тривалість нападів стенокардії у пацієнтів зі стенокардією Принцметала.
Застосування селективних ?1-адреноблокаторів можливе у пацієнтів з легкими формами прояву і тільки в комбінації з судинорозширювальними лікарськими препаратами.
При порушеннях периферичного кровообігу, таких як синдром Рейно і «переміжна кульгавість», можливе посилення симптомів, особливо на початку лікування Бісопрололом-ратіофарм.
Пацієнтам, які використовують контактні лінзи, слід вчивувати, що на тлі лікування можливе зменшення продукції слізної рідини.
При застосуванні препарату Бісопролол-ратіофарм у пацієнтів з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнута ефективна блокада ?-адренорецепторів).
При тиреотоксикозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, викликану гіпоглікемією. На відміну від неселективних ?-адреноблокаторів практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального значення.
При одночасному застосуванні клонідину його прийом може бути припинений лише через декілька днів після відміни препарату Бісопролол-ратіофарм.
В окремих випадках застосування ?-адреноблокаторів може спричинити розвиток або погіршення ті��ения псоріазу, або привести до появи псоріатичних висипань на шкірі.
Бісопролол-ратіофарм повинен призначатися тільки після ретельного зважування очікуваної користі і можливого ризику.
Контроль стану пацієнтів, які приймають препарат Бісопролол-ратіофарм, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування — щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), проведення ЕКГ, визначення концентрації глюкози крові у пацієнтів з цукровим діабетом (1 раз на 4-5 місяців). У пацієнтів літнього віку рекомендується стежити за функцією почек (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості і відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину (адреналіну) на тлі обтяженого алергологічного анамнезу.
У разі необхідності проведення планового хірургічного втручання препарат слід відмінити за 48 год до проведення загальної анестезії. Якщо пацієнт прийняв препарат перед хірургічним вмешательст��го, йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг).
Лікарські засоби, які виснажують депо катехоламінів (у т. ч. резерпін), можуть посилити дію ?-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря з метою виявлення вираженого зниження артеріального тиску або брадикардії.
Пацієнт��м з бронхоспастическими захворюваннями можна призначати кардіоселективні ?-адреноблокатори у випадку непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних засобів. При перетворенні дози препарату Бісопролол-ратіофарм виникає небезпека розвитку бронхоспазму. У разі виявлення у пацієнтів похилого віку наростаючої брадикардії (ЧСС менше 50 уд./хв.), вираженого зниження АТ (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), AV блокади, необхідно зменшити дозу або припинити лікування.
Рекомендується припинити терапію препаратом Бисопролол-ратіофарм при розвитку депресії.
На початку лікування препаратом необхідно регулярне спостереження, особливо, якщо курс терапії проходять літні пацієнти. Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Якщо припинення лікування необхідне, то дозу препарату слід знижувати поступово.
Не можна різко переривати лікування з-за небезпеки розвитку важких аритмій і інфаркту міокарда. Відміну препарату проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів і більше (на 25 % за 3-4 дні).
Бісопролол-ратіофарм дає позитивний результат при допінг-контролі.
В даний час відсутній достатній терапевтичний досвід застосування препарату у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю при наявності супутніх захворювань:
- хронічна серцева недостатність II функціонального класу за класифікацією NYHA,
- цукровий діабет 1 типу,
- порушення функції нирок (сироватковий креатинін ? 300 мкмоль/л або ? 3,4 мг/дл),
- порушення функції печінки,
- у пацієнтів старше 80 років,
- рестриктивна кардіоміопатія,
- вроджені вади серця,
- органічні вади клапанів серця з гемодинамічними порушеннями,
- перші 3 місяці після перенесеного інфаркту міокарда.
Вплив на здатність до водіння транспортних засобів і на керування машинами та механізмами
Прийом препарату не впливає на здатність керувати транспортними засобами. Однак внаслідок індивідуальних реакцій здатність керувати транспортними засобами або працювати з технічно небезпечними механізмами може б��ть порушена. Особливо це слід враховувати на початку курсу терапії та у разі збільшення дози.Свідчення
Артеріальна гіпертензія, профілактика нападів стенокардії, хронічна серцева недостатність.Протипоказання
підвищена чутливість до компонентів препарату,
- гостра серцева недостатність або ХСН у стадії декомпенсації, яка вимагає проведення інотропної терапії,
- шок (у тому числі кардіогенний),
- набряк легенів,
- AV блокада II-III ступеня, без електрокардіостимулятора,
- синоатриальная блокада,
- синдром слабкості синусового вузла,
- брадикардія (ЧСС менше 60 уд./хв.),
- кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності),
- виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда),
- тяжкі форми бронхіальної астми та хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) в анамнезі,
- виражені порушення периферичного кровообігу, синдром Рейно,
- метаболічний ацидоз,
- феохромоцитома (без одночасного використанняанія ?-адреноблокаторів),
- одночасний прийом інгібіторів моноамінооксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО типу В),
- супутнє застосування флоктафенина і сультоприда,
- вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені),
- непереносимість лактози, недостатність лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю: псоріаз, депресія (у тому числі і в анамнезі), цукровий діабет (може маскувати симптоми гіпоглікемії), бронхоспазм (в анамнезі), проведенняе десенсибілізуючої терапії, AV блокада I ступеня, стенокардія Принцметала, виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв), виражені порушення функції печінки, тиреотоксикоз, дотримання суворої дієти (виключення з їжі білків тваринного походження), рестриктивна кардіоміопатія, вроджені вади серця або порок клапана серця з гемодинамічними порушеннями, ХСН з інфарктом міокарда протягом останніх 3-х місяців.
Застосування при вагітності і в період годування грудьми
Бісопролол володіє фармакологічними ефектами, які можуть чинити шкідливий вплив на перебіг вагітності та/або на плід або новонародженого. Зазвичай ?-адреноблокатори знижують плацентарну перфузію, що веде до уповільнення росту плода, внутрішньоутробної загибелі плода, викиднів або передчасних пологів. У плоду і новонародженої дитини можуть виникнути патологічні реакції (наприклад, гіпоглікемія, брадикардія, артеріальна гіпотензія).
Бісопролол-ратіофарм не слід застосовувати при вагітності застосування можливо в тому випадку, еслі користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та/або дитини. У тому разі, коли лікування Бісопрололом-ратіофарм розглядається в якості необхідного, слід проводити спостереження за матково-плацентарним кровообігом і внутрішньоутробним розвитком плоду. У випадку негативного впливу на вагітність або плід слід розглянути альтернативну терапію. Симптоми гіпоглікемії та брадикардії, як правило, виникають протягом перших 3 днів.
Дані про виділення бісопрололу в грудне молоко відсутні. Поетому разі необхідності застосування препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.Лікарська взаємодія
На ефективність і переносимість лікарських засобів може вплинути одночасне застосування інших лікарських засобів. Така взаємодія може відбуватися також у тих випадках, коли два лікарських засоби прийняті через короткий проміжок часу. Лікаря необхідно проінформувати про застосування інших лікарських засобів, навіть якщо застосування здійснюється без приписи лікар��.
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у пацієнтів, які отримували бісопролол.
Йодовмісні рентгеноконтрастні діагностичні засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Комбінації, застосування яких протипоказано:
Флоктафенин
У разі шоку або гіпотензії, зумовленої прийомом флоктафенина, ?-адреноблокат��ри спричиняють зниження серцево-судинних компенсаторних реакцій.
Сультоприд
Бісопролол не слід застосовувати одночасно з сультопридом, оскільки при цьому існує високий ризик виникнення шлуночкових аритмій.
Комбінації, застосування яких не рекомендується:
Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (БМКК): верапаміл, дилтіазем
Посилюють негативну дію на скоротність міокарда і атріовентрикулярну провідність.
Гіпотензивні засоби центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдопа, рилменідин)
При одночасному прийомі з гіпотензивними препаратами центральної дії можливий розвиток декомпенсації серцевої недостатності за рахунок зниження тонусу симпатичної нервової системи (зменшення частоти і сили серцевих скорочень, вазодилатація).
Раптова відміна препарату може призвести до різкого підвищення артеріального тиску (синдром «відміни»), особливо коли це відбувається перед скасуванням ?-адреноблокатора.
Інгібітори МАО
Інгібітори МАО типу А не слід приймати одне��часно з бісопрололом, оскільки є небезпека розвитку гіпертонічного кризу.
Комбінації, що потребують обережності
Антиаритмічні препарати I класу (хінідин, дизопірамід)
Можливе посилення негативного інотропного дії і подовження часу AV проведення (потрібне суворе клінічне та електрокардіографічне спостереження).
Антиаритмічні препарати III класу (аміодарон)
Можливе посилення негативної дії на AV провідність.
БМКК (похідні дигідропіридину)
Усі��ивают ризик розвитку артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні. У пацієнтів з латентно протікає серцевою недостатністю одночасне застосування
?-адреноблокаторів може призвести до декомпенсації серцевої недостатності.
Інгібітори холінестерази (включаючи такрин)
Можливе подовження часу AV провідності і (або) посилення брадикардії.
Інші бета-адреноблокатори, включаючи містяться в очних краплях
Потенціювання гіпотензивного ефекту бісопрололу.
Інсулін і гипогликемические засоби для прийому всередину
Гіпоглікемічну дію інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому всередину може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії, зокрема, тахікардія — можуть маскуватися або придушуватися. Такі взаємодії вірогідні при застосуванні неселективних ?-адреноблокаторів.
Засоби для анестезії
Одночасний прийом бісопрололу і засобів для загальної анестезії може викликати ослаблення рефлекторної тахікардії та підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
Серцеві глікозиди (препарати наперстянки)
Підвищують ризик виникнення брадикардії, подовжують час AV провідності.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)
Зменшують антигіпертензивну дію бісопрололу.
Похідні ерготаміну
Підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
?-адреноміметики (ізопреналін, добутамін)
Одночасний прийом призводить до ослаблення дії обох препаратів.
Трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотиазів та інші антигіпертензивні засоби
Ризик посилення гіпотензивної дії.
Баклофен
Посилення гіпотензивної дії. Необхідний контроль артеріального тиску та коригування дози антигіпертензивного засобу.
Апифостин
Посилення гіпотензивної дії.
