Дозировка
Препарат следует вводить в/в капельно, после разбавления (например, 5% раствором декстрозы, 0.9% раствором натрия хлорида, раствором Рингера или 0.45% раствором натрия хлорида с 2.5% раствором декстрозы). Раствор для инфузии необходимо приготовить сразу же перед введением, тщательно перемешав. После разведения, полученный раствор следует применять в течение 6 ч. Не следует применять препарат в виде быстрой в/в инъекции. Взрослым и детям старше 12 лет назначают по 960 мг (2 ампулы по 5 мл, разведенные в 250 мл раствора) через каждые 12 ч. В особо тяжелых случаях следует назначать по 1440 мг (3 ампулы) 2-3 Детям в возрасте до 12 лет суточную дозу назначают из расчета 36 мг/кг массы тела в двух равных дозах. Больным с почечной недостаточностью (при клиренсе креатинита 15-30 мл/мин) назначают 50% средней терапевтической дозы.
Лекарственная форма
Концентрат для приготовления раствора для инфузий
Состав
сульфаметоксазол 80 мг/мл
триметоприм 16 мг/мл
Вспомогательные вещества: пропиленгликоль, натрия гидроксид, этанол, бензиловый спирт, натрия метабисульфит, вода д/и.
Фармакологическое действие
Комбинированный антибактериальный препарата, содержащий сульфаметоксазол, обладающий средней длительностью действия, тормозящий синтез фолневой кислоты путем конкурентного антагонизма с парааминобензойной кислотой, а также триметолрим-ингибитор бактериальной редуктазы дигидрофолиевой кислоты. Сочетание обоих препаратов дает еннергический эффект антибактериального действия в связи с чем бактериальная устойчивость проявляется реже, по сравнению с другими препаратами.
Бисептол обладает широким спектром антибактериального действия. Он активен в отношении : Streptococcus (Streptococcus pneumoniae), Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae (включая энтеротоксогенные штаммы), Staphylococcus, Escherichia coli, Klebsiella, Enterobacter, Proteus mirabilis, Proteus spр., Haemophilus influenzae, Salmonella spp. (включая Salmonella typhi и Salmonella paratyphi), Vibrio cholerae, Bacillus anthracis, Listeria spp., Nocardia asteroides, Bordclella pertussis, Enterococcus faecalis, Pasteurella spp., Brucella spp., Mycobacterium spp. (в т.ч. Mycobacterium leprae), Citrobacter, Enterobacter spp., Legionella pneumonia, Providencia, некоторые виды Pseudomonas (кроме P.аerugenosa), Serratia marcescens, Yersinia spp., Morganella spp., Chlamydia spp. (в т.ч. Chlamydia trachomatis, Chlamydia psittaci), Shigella, Plasmodium spp., Toxoplasma gondii, Pneumocystis carini, Actinomyces israelii, Coccidioides immitis, Histoplasma capsulatum, Leishmania spp.
Устойчивы к препарату: Corynebacterium spp., Pseudomonas aerugenosa, Mycobacterium tuberculosis, Troponema spp., Leptospira spp., вирусы.
Угнетает жизнедеятельность кишечной палочки, приводит к уменьшению синтеза тиамина, рибофлавина, никотиновой кислоты и дрругих витаминов группы В в кишечнике. Продолжительность терапевтического эффекта составляет 7 ч.
Фармакокинетика
Препарат быстро проникает в ткани и биологические жидкости организма.
Хорошо распределяется. Проникает через ГЭБ, плацентарный барьер и в грудное молоко. В легких и моче создает концентрации превышающие содержание в плазме. В меньшей степени накапливаются в бронхиальном секрете, влагалищных выделениях, секрете и тканях предстательной железы, жидкости среднего уха, спиномозговой жидкости, желчи, костях, слюне, водянистой влаге глаза, грудном молоке, интерстициальной жидкости. Распределение обоих препаратов разное: сульфаметоксазол распределяется исключительно во внеклеточном пространстве, а триметоприм - как внутри клеток, так и во внеклеточном пространстве. Связывание с белками плазмы - 66% у сульфаметоксазола, у триметоприма - 45%. Оба препарата метаболизируются в печени.
В большей степени метаболизируется сульфаметоксазол (с образованием ацетилированных производных), метаболиты не обладают противомикробной активностью.
Выводятся почками, как путем фильтрации, так и путем активной секреции канальцами, в виде метаболитов (80% в течение 72 ч) и в неизмененном виде (20% сульфаметоксазола, 50% триметоприма ), концентрация действующих веществ в моче значительно выше, чем в крови. Незначительное количество препарата выводится через кишечник. T1/2 сульфаметоксазола - 9-11 ч, триметоприма - 10-12ч, у детей - существенно меньше и зависит от возраста: до первого года - 7-8ч, 1-10 лет - 5-6 ч. У пожилых и пациентов с нарушением функции почек T1/2 увеличивается.
Побочные действия
Бисептол обычно хорошо переносится больными. Однако могут отмечаться в следующие эффекты:
Со стороны ЖКТ: анорексия, гастрит, абдоминальные боли, глоссит, стоматит, холестаз, повышение активности печеночных трансаминаз, гепатит, псевдомембранозный энтероколит, тошнота, рвота, диарея, некроз печени.
Со стороны ЦНС: головные боли и головокружения. В отдельный случаях - асептический менингит, депрессия, апатия, тремор, периферические невриты.
Со стороны дыхательной системы: бронхоспазм, легочные инфильтраты.
Со стороны органов кроветворения: редко - нейтропения, агранулоцитоз, мегалобластная анемия, лейкопения, тромбоцитопения, гипопротромбинемия.
Со стороны мочевыделительной системы: полиурия, интерстициальный нефрит, нарушение функции почек, кристаллурия, гематурия, повышение содержания мочевины, гипокреатининемия, токсическая нефропатия с олигурией и анурией.
Со стороны костно-мышечной системы: артралгия, миалгия.
Аллергические реакции: кожные высыпания и зуд, фотосенсибилизация, сыпь, полиморфная эритема, эксфолиативный дерматит, аллергический миокардит, повышение температуры тела, отек Квинке, покраснение склер.
Местные реакции: тромбофлебит (в месте венопункции), болезненность в месте введения
Прочие: гипогликемия
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У больных СПИД, леченных котримоксазолом, в связи с инфекцией Pneumocystis carinii, чаще отмечаются нежелательные эффекты: кожные высыпания, повышение температуры тела, лейкопения.
Желательно определять концентрацию сульфаметоксазола в плазме каждые 2-3 дня непосредственно перед очередным вливанием. Если концентрация сульфаметоксазола превышает 150 мкг/мл , лечение должно быть прервано до тех пор, пока она не снизится ниже 120 мкг/мл.
При длительном лечении следует систематически проводить исследования периферической крови, функциональное состояние печени и почек.
Пожилым пациентам рекомендуется дополнительное назначение фолиевой кислоты (3-6 мг/), что существенно не нарушает противомикробной активности препарата. Особая осторожность должна проявляться при лечении пожилых больных с подозрением на исходную нехватку фолатов.
Для профилактики кристаллурии рекомендуется поддерживать достаточный объем выделяемой мочи.
Вероятность токсических и аллергических осложнений сульфаниламидов значительно увеличивается при осложнении фильтрационной функции почек.
Нецелесообразно также на фоне лечения употреблять пищевые продукты, содержащие в больших количествах ПАБК-зеленые части растений (цветная капуста, шпинат, бобовые), морковь, помидоры.
Следует избегать чрезмерного солнечного и ультрафиолетового облучения.
Не рекомендуется применять при тонзилитах, фарингитах, вызванных бета-гемолитическим стрептококком группы А из-за широко распространенной резистентности штаммов.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Препарат не оказывает влияние на способность к управлению транспортными средствами и обслуживанию движущихся механизмов.
Показания
— острые и хронические инфекции мочеполовых органов: уретрит, пиелонефрит, цистит, пиелит, простатит, эпидидимит, гонорея, мягкий шанкр, венерическая лимфогранулема, паховая гранулема;
— инфекции дыхательный путей: бронхит (острый и хронический) бронхоэктатическая болезнь, крупозная пневмония, бронхопневмония, пневмоцистная пневмония, эмпиема плевры, абсцесс легкого;
— инфекции ЛОР-органов: средний отит, синусит, ларингит, ангина, скарлатина;
— инфекции ЖКТ: брюшной тиф, паратиф, сальмонеллоносительство, холера, дизентерия, холецистит, холангит, гастроэнтериты, вызванные энтеротоксичными штаммами E.coli;
— инфекции кожи и мягких тканей: акне, фурункулез, пиодермия, абсцесс и раневые инфекции, инфекции после хирургических вмешательств;
— сепсис, острый бруцеллез, токсоплазмоз, остеомиелит, остеоартикулярные инфекции, южноамериканский бластомикоз, малярия (Plasmodium falciparum), коклюш ( в составе комплексной терапии).
Противопоказания
— мегалобластная анемия на фоне дефицита фолиевой кислоты, апластическая анемия, В12-дефицитная анемия, агранулоцитоз, лейкопения;
— дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы;
— гипербилирубинемия у детей;
— печеночная и/или почечная недостаточности клиренс креатинина менее 15 мл/мин);
— возраст до 6 лет (только для в/м введения);
— беременность;
— период лактации;
— повышенная индивидуальная чувствительность к сульфаниламидам или триметоприму.
Не следует применять препарат у недоношенных, новорожденных и грудных детей до 2 месяца жизни.
С осторожностью применяется при дефиците фолиевой кислоты, бронхиальной астме, заболеваниях щитовидной железы, нарушение функции печени и почек.
Лекарственное взаимодействие
Бисептол усиливает действие фенитоина, пероральных гипогликемических средств, производных варфарина(удлинение протромбинового времени, кровотечение).
У больных пожилого возраста в комбинации с мочегонными средствами (в частности, с тиазидными диуретиками), повышается риск развития тромбоцитопении.
Одновременное применение с циклоспорином уменьшает его концентрацию в крови.
Не следует вводить препарат внутривенно в комбинации с лекарственными препаратами и растворами, содержащими бикарбонаты.
Бисептол фармацевтически совместим со следующими препаратами: декстроза для в/в инфузий 5%, натрия хлорид для в/в инфузий 0.9%, смесь 0.18% натрия хлорида и 4% декстрозы для в/в инфузий, 6% декстран 70 для в/в инфузий в 5% декстрозе или в физиологическом растворе, 10% декстран 40 для в/в инфузий в 5% декстрозе или физиологическом растворе, растворе Рингера для инъекций.
(85)
Дозування
Препарат слід вводити в/в крапельно, після розбавлення (наприклад, 5% розчином декстрози, 0.9% розчином натрію хлориду, розчином Рінгера або 0.45% розчином натрію хлориду з 2.5% розчином декстрози). Розчин для інфузії необхідно приготувати відразу ж перед введенням, ретельно перемішавши. Після розведення, отриманий розчин слід застосовувати протягом 6 год. Не слід застосовувати препарат у вигляді швидкого в/в ін'єкції. Дорослим і дітям старше 12 років призначають по 960 мг (2 ампули по 5 мл, розведених у 250 мл розчину) через кожні 12 год. В о��про важких випадках слід призначати з 1440 мг (3 ампули) 2-3 Дітям віком до 12 років добову дозу призначають з розрахунку 36 мг/кг маси тіла у двох рівних дозах. Хворим з нирковою недостатністю (при кліренсі креатинита 15-30 мл/хв) призначають 50% середньої терапевтичної дози.
Лікарська форма
Концентрат для приготування розчину для інфузійСклад
сульфаметоксазол 80 мг/мл
триметоприм 16 мг/мл
Допоміжні речовини: пропіленгліколь, натрію гідроксид, етанол, бензиловий спирт, натрію метабісульфіт, вода д/в.>Фармакологічна діяКомбінований антибактеріальний препарат, який містить сульфаметоксазол, що володіє середньою тривалістю дії, що гальмує синтез фолневой кислоти шляхом конкурентного антагонізму з параамінобензойної кислотою, а також триметолрим-інгібітор бактеріальної редуктази дигідрофолієвої кислоти. Поєднання обох препаратів дає еннергический ефект антибактеріальної дії у зв'язку з чим бактеріальна стійкість проявляється рідше, порівняно з іншими препаратами.
Бісептол обладает широким спектром антибактеріальної дії. Він активний відносно : Streptococcus (Streptococcus pneumoniae), Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae (включаючи энтеротоксогенные штами), Staphylococcus, Escherichia coli, Klebsiella, Enterobacter, Proteus mirabilis, Proteus ѕрр., Haemophilus influenzae, Salmonella spp. (включаючи Salmonella typhi та Salmonella paratyphi), Vibrio cholerae, Bacillus anthracis, Listeria spp., Nocardia asteroides, Bordclella pertussis, Enterococcus faecalis, Pasteurella spp., Brucella spp., Mycobacterium spp. (в т. ч. Mycobacterium leprae), Citrobacter, Enterobacter spp., Legionella pneumonia, Providencia, деякі види Pseudomonas (крім P. аегидепоѕа), Serratia marcescens, Yersinia spp., Morganella spp., Chlamydia spp. (в т. ч. Chlamydia trachomatis, Chlamydia psittaci), Shigella, Plasmodium spp., Toxoplasma gondii, Pneumocystis carini, Actinomyces israelii, Coccidioides immitis, Histoplasma capsulatum, Leishmania spp.
Стійкі до препарату: Corynebacterium spp., Pseudomonas aerugenosa, Mycobacterium tuberculosis, Troponema spp., Leptospira spp., віруси.
Пригнічує життєдіяльність кишкової палички, що призводить до зменшення синтезу тіаміну, рибофлавіну, нікотинової кислоти та дрругіх вітамінів групи В у кишечнику. Тривалість терапевтичного ефекту становить 7 годФармакокінетика
Препарат швидко проникає в тканини і біологічні рідини організму.
Добре розподіляється. Проникає через ГЕБ, плацентарний бар'єр і в грудне молоко. У легенях і сечі створює концентрації, які перевищують вміст у плазмі. У меншій мірі накопичуються в бронхіальному секреті, піхвових виділеннях, секреті і тканинах передміхурової залози, рідині середнього вуха, спиномозковий рідині, жовчі, кістках, слині, водянистій волозі ока, грудному молоці, інтерстиціальної рідини. Розподіл обох препаратів різне: сульфаметоксазол розподіляється виключно в позаклітинному просторі, а триметоприм - як усередині клітин, так і в позаклітинному просторі. Зв'язування з білками плазми - 66% у сульфаметоксазолу, триметоприму - 45%. Обидва препарату метаболізуються в печінці.
Більшою мірою метаболізується сульфаметоксазол (з утворенням ацетилированных похідних), метаболіти не мають протимікробну активність.
Виводяться нирками, як шляхом фільтрації, так і шляхом активної секреції канальцями, у вигляді метаболітів (80% протягом 72 год) і в незміненому вигляді (20% сульфаметоксазолу, 50% триметоприму ), концентрація діючих речовин у сечі значноыше, ніж у крові. Незначна кількість препарату виводиться через кишечник. T1/2 сульфаметоксазолу - 9-11 годин, триметоприму - 10-12 год, у дітей - істотно менше і залежить від віку: до першого року - 7-8год, 1-10 років - 5-6 ч. У літніх і пацієнтів з порушенням функції нирок T1/2 збільшується.Побічні дії
Бісептол зазвичай добре переноситься хворими. Однак можуть відзначатися наступні ефекти:
З боку ШКТ: анорексія, гастрит, абдомінальний біль, глосит, стоматит, холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит, псевдомембранозный ентероколіт, нудота, блювання, діарея, некроз печінки.
З боку ЦНС: головний біль і запаморочення. В окремих випадках - асептичний менінгіт, депресія, апатія, тремор, периферичні неврити.
З боку дихальної системи: бронхоспазм, легеневі інфільтрати.
З боку органів кровотворення: рідко - нейтропенія, агранулоцитоз, мегалобластна анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіпопротромбінемія.
З боку сечовидільної системи: поліурія, інтерстиціальний нефрит, порушення функ��іі нирок, кристалурія, гематурія, підвищення вмісту сечовини, гипокреатининемия, токсична нефропатія з олігурією та анурією.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія.
Алергічні реакції: шкірні висипання та свербіж, фотосенсибілізація, висип, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, алергічний міокардит, підвищення температури тіла, набряк Квінке, почервоніння склер.
Місцеві реакції: тромбофлебіт (у місці венопункції), болючість у місці введення
Інші: гіпоглікеміяОсобливості п��одажи
рецептурніОсобливі умови
У хворих на СНІД, які лікувалися котримоксазолом, у зв'язку з інфекцією Pneumocystis carinii, частіше відзначаються небажані ефекти: шкірні висипання, підвищення температури тіла, лейкопенія.
Бажано визначати концентрацію сульфаметоксазолу в плазмі кожні 2-3 дні безпосередньо перед черговим вливанням. Якщо концентрація сульфаметоксазолу перевищує 150 мкг/мл , лікування повинно бути перервано до тих пір, поки вона не знизиться нижче 120 мкг/мл
При тривалому лікуванні слід систематично проводити дослідження периферичної крові, функціональний стан печінки і нирок.
Літнім пацієнтам рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти (3-6 мг/), що істотно не порушує протимікробної активності препарату. Особлива обережність повинна виявлятися при лікуванні літніх хворих з підозрою на вихідну брак фолатів.
Для профілактики кристалурії рекомендується підтримувати достатній обсяг виділюваної сечі.
Імовірність токсичних та алергічних осло��змін сульфаніламідів значно збільшується при ускладненні фільтраційної функції нирок.
Недоцільно також на тлі лікування вживати харчові продукти, що містять у великих кількостях ПАБК,-зелені частини рослин (цвітна капуста, шпинат, боби), морква, помідори.
Слід уникати надмірного сонячного та ультрафіолетового опромінення.
Не рекомендується застосовувати при тонзилітах, фарингітах, викликаних бета-гемолітичним стрептококом групи А через широко поширеною ре��истентности штамів.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Препарат не впливає на здатність до керування транспортними засобами і обслуговування рухомих механізмів.Свідчення
— гострі та хронічні інфекції сечостатевих органів: уретрит, пієлонефрит, цистит, пієліт, простатит, епідидиміт, гонорея, м'який шанкр, венерична лімфогранульома, пахова гранульома;
— інфекції дихальних шляхів: бронхіт (гострий і хронічний) бронхоектатична болезнь, крупозна пневмонія, бронхопневмонія, пневмоцистна пневмонія, емпієма плеври, абсцес легені;
— інфекції ЛОР-органів: середній отит, синусит, ларингіт, ангіна, скарлатина;
— інфекції травного ТРАКТУ: черевний тиф, паратиф, сальмонеллоносительство, холера, дизентерія, холецистит, холангіт, гастроентерити, викликані энтеротоксичными штамами E. coli;
— інфекції шкіри і м'яких тканин: акне, фурункульоз, піодермія, абсцес та ранові інфекції, інфекції після хірургічних втручань;
— сепсис, гострий бруцельоз, токсоплазмоз, остеомієліт, остеоартикулярные інфекції, південноамериканський бластомікоз, малярія (Plasmodium falciparum), коклюш ( у складі комплексної терапії).Протипоказання
— мегалобластна анемія на тлі дефіциту фолієвої кислоти, апластична анемія, В12-дефіцитна анемія, агранулоцитоз, лейкопенія;
— дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
— гіпербілірубінемія у дітей;
— печінкова та/або ниркова недостатності кліренс креатиніну менше 15 мл/хв);
— вік до 6 років (для в/м введення);
— беременность;
— період лактації;
— підвищена індивідуальна чутливість до сульфаніламідів або триметоприму.
Препарат Не слід застосовувати у недоношених, новонароджених і грудних дітей віком до 2 місяці життя.
З обережністю застосовується при дефіциті фолієвої кислоти, бронхіальній астмі, захворюваннях щитовидної залози, порушення функції печінки і нирок.Лікарська взаємодія
Бісептол посилює дію фенітоїну, пероральних гіпоглікемічних засобів, похідних варфарину(подовження протромбінового час��ені, кровотеча).
У хворих літнього віку в комбінації з сечогінними засобами (зокрема, з тіазидними діуретиками), підвищується ризик розвитку тромбоцитопенії.
Одночасне застосування з циклоспорином знижує його концентрацію в крові.
Не слід вводити препарат внутрішньовенно в комбінації з лікарськими препаратами та розчинами, що містять бікарбонати.
Бісептол фармацевтично сумісний з наступними препаратами: декстроза для в/в інфузій 5%, натрію хлорид для в/в інфузій 0.9%, суміш 0.18% натрію хлорида і 4% декстрози для в/в інфузій, 6% декстран 70 для в/в інфузій 5% декстрозе або у фізіологічному розчині, 10% декстран 40 для в/в інфузій 5% декстрозе або фізіологічному розчині, розчині Рінгера для ін'єкцій.
