Дозировка
Принимают внутрь, утром, натощак, таблетки не разжевывают. Препарат назначают в дозе 5 мг 1 раз/сут. При необходимости дозу увеличивают до 10 мг 1 раз/сут. Максимальная суточная доза - 20 мг. У пациентов с нарушением функции почек при КК менее 20 мл/мин или с выраженными нарушениями функции печени максимальная суточная доза - 10 мг.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой темно-желтого цвета, круглые, двояковыпуклые; на поперечном разрезе видны два слоя, внутренний слой белого или белого с едва заметным кремоватым оттенком цвета
Состав
1 таб.
бисопролола фумарат 10 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая - 62.4 мг, лудипресс ЛЦЕ (лактозы моногидрат - 94.7-98.3%, повидон - 3-4%) - 38.5 мг, крахмал кукурузный - 11 мг, кремния диоксид коллоидный (аэросил) - 0.6 мг, кросповидон (коллидон CL) - 1.25 мг, магния стеарат - 1.25 мг.
Состав оболочки: титана диоксид - 0.43 мг, макрогол (полиэтиленгликоль 4000) - 0.43 мг, гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза) - 1.968 мг, тальк - 0.148 мг, краситель тропеолин О - 0.024 мг.
Фармакологическое действие
Селективный бета1-адреноблокатор без внутренней симпатомиметической активности, не обладает мембраностабилизирующими свойствами.
Снижает активность ренина плазмы, уменьшает потребность миокарда в кислороде, уменьшает ЧСС в покое и при нагрузке. Оказывает гипотензивное, антиаритмическое и антиангинальное действие. При применении в невысоких дозах блокирует ?1-адренорецепторы сердца, уменьшает стимулированное катехоламинами образование цАМФ из АТФ, снижает внутриклеточный ток ионов кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие, угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда.
При применении в высоких дозах оказывает бета2-адреноблокирующее действие.
ОПСС в начале применения препарата (в первые 24 ч) увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности ?-адренорецепторов и устранения стимуляции ?2-адренорецепторов), затем через 1-3 сут возвращается к исходному, а при длительном применении препарата - снижается.
Гипотензивный эффект связан с уменьшением минутного объема крови, симпатической стимуляции периферических сосудов, снижением активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (имеет большое значение для больных с исходной гиперсекрецией ренина), восстановлением чувствительности в ответ на снижение АД и влиянием на ЦНС. При артериальной гипертензии начальный эффект наступает через 2-5 дней, стабильный - через 1-2 мес.
Антиангинальный эффект обусловлен уменьшением потребности миокарда в кислороде в результате уменьшения ЧСС и снижения сократимости, удлинением диастолы, улучшением перфузии миокарда. За счет повышения конечного диастолического давления в левом желудочке и увеличения растяжения мышечных волокон желудочков может повышать потребность миокарда в кислороде, особенно у больных с хронической сердечной недостаточностью.
Антиаритмический эффект обусловлен устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусового и эктопических водителей ритма и замедлением AV-проведения (преимущественно в антеградном и, в меньшей степени, в ретроградном направлениях через AV-узел) и по дополнительным путям.
При применении в средних терапевтических дозах, в отличие от неселективных бета-адреноблокаторов, оказывает менее выраженное влияние на органы, содержащие ?2-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы, гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов и матки) и на углеводный обмен, не вызывает задержки ионов натрия в организме; выраженность атерогенного действия не отличается от действия пропранолола. При применении в высоких дозах (200 мг и более) оказывает блокирующий эффект на оба подтипа ?-адренорецепторов, главным образом, в бронхах и гладких мышцах сосудов.
Фармакокинетика
Всасывание и распределение
При приеме внутрь хорошо абсорбируется из ЖКТ (абсорбция - 80-90%); прием пищи не влияет на абсорбцию. Сmax в плазме крови достигается через 1-3 ч. Связывание с белками плазмы крови составляет около 30%. В небольших количествах проникает через ГЭБ, плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком.
Метаболизм и выведение
Метаболизируется в печени, Т1/2 - 10-12 ч. Выводится почками (50% - в неизмененном виде); менее 2% выводится с желчью.
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: повышенная утомляемость, слабость, головокружение, головная боль, расстройства сна, депрессия, беспокойство, спутанность сознания или кратковременная потеря памяти, галлюцинации, астения, миастения, парестезии в конечностях (у больных с синдромом перемежающейся хромоты и синдромом Рейно), тремор.
Со стороны органа зрения: нарушение зрения, уменьшение секреции слезной жидкости, сухость и болезненность глаз, конъюнктивит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: синусовая брадикардия, сердцебиение, нарушение проводимости миокарда, AV-блокада (вплоть до развития полной поперечной блокады и остановки сердца), аритмии, ослабление сократимости миокарда, развитие (усугубление) хронической сердечной недостаточности (отечность лодыжек, стоп; одышка), снижение АД, ортостатическая гипотензия, проявление ангиоспазма (усиление нарушения периферического кровообращения, похолодание нижних конечностей, синдром Рейно), боль в груди, синдром отмены (усиление приступов стенокардии, повышение АД).
Со стороны пищеварительной системы: сухость слизистой оболочки полости рта, тошнота, рвота, боль в животе, запоры или диарея, изменение активности ферментов печени (повышение АЛТ и ACT), уровня билирубина, нарушения функции печени (темная моча, желтушность склер или кожи, холестаз), изменения вкуса.
Со стороны дыхательной системы: заложенность носа, затруднение дыхания при назначении в высоких дозах . Подробнее см. инструкцию.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Контроль состояния больных, принимающих Бипрол, должен включать измерение ЧСС и АД (в начале лечения - ежедневно, затем 1 раз в 3-4 мес), проведение ЭКГ, определение глюкозы крови у больных сахарным диабетом (1 раз в 4-5 мес). У пожилых пациентов рекомендуется следить за функцией почек (1 раз в 4-5 мес).
Перед началом лечения рекомендуется проводить исследование функции внешнего дыхания у больных с заболеваниями органов дыхания в анамнезе.
Следует обучить пациента методике подсчета ЧСС и проинструктировать о необходимости врачебной консультации при ЧСС менее 50 уд./мин.
Примерно у 20% пациентов со стенокардией бета-адреноблокаторы неэффективны. Основные причины - тяжелый коронарный атеросклероз с низким порогом ишемии (ЧСС менее 100 уд./мин) и повышенный конечный диастолический объем левого желудочка, нарушающий субэндокардиальный кровоток.
У курящих пациентов эффективность бета-адреноблокаторов ниже.
Пациенты, использующие контактные линзы, должны учитывать, что на фоне лечения возможно уменьшение продукции слезной жидкости.
При использовании у больных с феохромоцитомой имеется риск развития парадоксальной артериальной гипертензии (если предварительно не достигнута эффективная блокада ?-адренорецепторов).
При тиреотоксикозе Бипрол может замаскировать определенные клинические признаки тиреотоксикоза (например, тахикардию). Резкая отмена у больных с тиреотоксикозом противопоказана, поскольку в таком случае возможно усиление симптомов.
При сахарном диабете препарат может маскировать тахикардию, вызванную гипогликемией. В отличие от неселективных бета-адреноблокаторов практически не усиливает вызванную инсулином гипогликемию и не задерживает восстановление концентрации глюкозы в крови до нормального уровня.
При одновременном приеме клонидина его прием может быть прекращен только через несколько дней после отмены Бипрола.
Возможно усиление выраженности реакции повышенной чувствительности и отсутствие эффекта от обычных доз эпинефрина у пациентов с отягощенным аллергологическим анамнезом.
В случае необходимости проведения планового хирургического лечения отмену препарата проводят за 48 ч до начала общей анестезии. Если больной принял препарат перед операцией, ему следует подобрать лекарственное средство для общей анестезии с минимально отрицательным инотропным действием.
Реципрокную активацию блуждающего нерва можно устранить в/в введением атропина (1-2 мг).
Лекарственные средства, снижающие запасы катехоламинов (в т.ч. резерпин), могут усилить действие бета-адреноблокаторов, поэтому больные, принимающие такие сочетания лекарственных средств, должны находиться под постоянным наблюдением врача на предмет выявления выраженного понижения АД или брадикардии.
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Подробнее см. инструкцию
Показания
хроническая сердечная недостаточность.
Противопоказания
- шок (в т.ч. кардиогенный);
— коллапс;
— отек легких;
— острая сердечная недостаточность;
— хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации;
— AV-блокада II и III степени;
— cиноатриальная блокада;
— синдром слабости синусового узла;
— выраженная брадикардия;
— стенокардия Принцметала
— кардиомегалия (без признаков сердечной недостаточности);
— артериальная гипотензия (систолическое АД менее 100 мм рт. cт., особенно при инфаркте миокарда);
— бронхиальная астма и хроническая обструктивная болезнь легких в анамнезе;
— одновременный прием ингибиторов МАО (за исключением ингибиторов МАО типа B);
— поздние стадии нарушения периферического кровообращения, (болезнь Рейно);
— феохромоцитома (без одновременного применения альфа-адреноблокаторов);
— метаболический ацидоз;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата и другим бета-адреноблокаторам.
Подробнее см. инструкцию
Лекарственное взаимодействие
Применение на фоне терапии Бипролом аллергенов, используемых для иммунотерапии, или экстрактов аллергенов для кожных проб повышает риск возникновения тяжелых системных аллергических реакций или анафилаксии.
При одновременном применении с бисопрололом йодосодержащих рентгенконтрастных лекарственных средств для в/в введения повышается риск развития анафилактических реакций.
При одновременном назначении с бисопрололом фенитоин для в/в введения, лекарственные средства для ингаляционной общей анестезии (производные углеводородов) повышают выраженность кардиодепрессивного действия и вероятность снижения АД.
При одновременном применении бисопролол изменяет эффективность инсулина и пероральных гипогликемических лекарственных средств, маскирует симптомы развивающейся гипогликемии (тахикардию, повышение АД).
При одновременном применении бисопролол снижает клиренс лидокаина и ксантинов (кроме дифиллина) и повышает их концентрацию в плазме. Подробнее см. инструкцию.
(5917)
Дозування
Приймають внутрішньо, вранці, натщесерце, таблетки не розжовують. Препарат призначають в дозі 5 мг 1 раз/добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг 1 раз/добу. Максимальна добова доза - 20 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК менше 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки максимальна добова доза - 10 мг.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою темно-жовтого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари, внутрішній шар білого або білого з ледь помітним кремоватым відтінком кольоруСклад
1 таб.
бісопрололу фумарат 10 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 62.4 мг, лудипресс ЛЦЕ (лактози моногідрат - 94.7-98.3%, повідон - 3-4%) - 38.5 мг, крохмаль кукурудзяний - 11 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 0.6 мг, кросповідон (колідон CL) - 1.25 мг, магнію стеарат - 1.25 мг.
Склад оболонки: титану діоксид - 0.43 мг, макрогол (поліетиленгліколь 4000) - 0.43 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 1.968 мг, тальк - 0.148 мг, барвник тропеолин Про - 0.024 мг.Фармакологічна дія</h3>Селективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності, не має мембраностабілізуючі властивості.
Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує ЧСС в спокої і при навантаженні. Надає гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. При застосуванні у невисоких дозах блокує ?1-адренорецептори серця, зменшує стимулированное катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, чинить негативний хроно-, д��омо-, батмо - і інотропну дію, пригнічує провідність і збудливість, знижує скоротність міокарда.
При застосуванні у високих дозах виявляє бета2-адреноблокуючу дію.
ОПСС на початку застосування препарату (у перші 24 год) збільшується (в результаті реципрокного зростання активності ?-адренорецепторів та усунення стимуляції ?2-адренорецепторів), потім через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому застосуванні препарату знижується.
Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, ��импатической стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (має велике значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску і впливом на ЦНС. При артеріальній гіпертензії початковий ефект настає через 2-5 днів, стабільний - через 1-2 міс.
Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок зменшення ЧСС і зниження скоротливості, подовженням діастоли, поліпшенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку і збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу міокарда в кисні, особливо у хворих з хронічною серцевою недостатністю.
Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічних водіїв ритму та заступник��длением AV-проведення (переважно в антеградном і, в меншій мірі в ретроградним напрямках через AV-вузол) і по додаткових шляхах.
При застосуванні в середніх терапевтичних дозах, на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, виявляє менш виражений вплив на органи, що містять ?2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), і на вуглеводний обмін, не викликає затримки іонів натрію в організмі; вираженість атерогенного дії не відрізняє��я від дії пропранололу. При застосуванні у високих дозах (200 мг і більше) надає блокуючий ефект на обидва підтипу ?-адренорецепторів, головним чином, в бронхах і гладких м'язах судин.Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
При прийомі всередину добре абсорбується з ШКТ (абсорбція - 80-90%); прийом їжі не впливає на абсорбцію. Смах в плазмі крові досягається через 1-3 ч. Зв'язування з білками плазми крові становить близько 30%. У невеликих кількостях проникає через ГЕБ, плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком.
Мотаболизм і виведення
Метаболізується в печінці, Т1/2 - 10-12 год. Виводиться нирками (50% - у незміненому вигляді); менше 2% виводиться з жовчю.Побічні дії
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, головний біль, розлади сну, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, галюцинації, астенія, міастенія, парестезії в кінцівках (у хворих з синдромом переміжної кульгавості і синдромом Рейно), тремор.
З боку органа зору: порушенняшення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість і болючість очей, кон'юнктивіт.
З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади і зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток (збільшення) хронічної серцевої недостатності (набряк щиколоток, стоп; задишка), зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообращения, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях, синдром відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення АТ).
З боку травної системи: сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювота, біль у животі, запори або діарея, зміна активності ферментів печінки (підвищення АЛТ і ACT), рівня білірубіну, порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміна смаку.
З боку дихальної системи: закладеність носа, утруднення дихання при призначенні у високих дозах . Детальніше див. інструкцію.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Контроль стану хворих, які приймають Бипрол, повинен включати вимірювання ЧСС та АТ (на початку лікування - щодня, потім 1 раз на 3-4 міс), проведення ЕКГ, визначення глюкози крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 місяців). У літніх пацієнтів рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців).
Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з захворюваннями органів дихання в анамнезі.
Слід навчитьь пацієнта методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв.
Приблизно у 20% пацієнтів зі стенокардією бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини - важкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./мін) і підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субэндокардиальный кровотік.
У пацієнтів-курців ефективність бета-адреноблокаторів нижче.
Пацієнти, що використовують контактні лінзи, повинні враховувати, що на тлі лікування можливе зменшення продукції слізної рідини.
При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнута ефективна блокада ?-адренорецепторів).
При тиреотоксикозі Бипрол може замаскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у хворих з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки в такому випадку можливе посилення симптомів.
При цукровому діабеті препарат може маскувати тахікардію, викликану гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня.
При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинений лише через декілька днів після відміни Бипрола.
Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості і відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину у пацієнтів з обтяженим алергологічним а наммайонезом.
У разі необхідності проведення планового хірургічного лікування, відміну препарату проводять за 48 год до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімально негативною інотропною дією.
Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути в/в введенням атропіну (1-2 мг).
Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (у т. ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення вираженого зниження артеріального тиску або брадикардії.
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Детальніше див. інструкціюСвідчення
хронічна серцева недостатність.Протипоказання
- шок (у т. ч. кардіогенний);
— ��оллапс;
— набряк легенів;
— гостра серцева недостатність;
— хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
— AV-блокада II і III ступеня;
— синоатріальна блокада;
— синдром слабкості синусового вузла;
— виражена брадикардія;
— стенокардія Принцметала
— кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності);
— артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 100 мм рт. ст., особливо при інфаркті міокарда);
— бронхіальна астма і хронічний пробструктивная хвороба легень в анамнезі;
— одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО типу B);
— пізні стадії порушення периферичного кровообігу (хвороба Рейно);
— феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів);
— метаболічний ацидоз;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторами.
Детальніше див. інструкціюЛікарська ��заимодействие
Застосування на фоні терапії Бипролом алергенів, які використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії.
При одночасному застосуванні з бісопрололом йодовмісних рентгеноконтрастних лікарських засобів для в/в введення підвищується ризик розвитку анафілактичних реакцій.
При одночасному застосуванні з бісопрололом фенітоїн для в/в введення, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезиі (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії і ймовірність зниження артеріального тиску.
При одночасному застосуванні бісопролол змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, маскує симптоми розвивається гіпоглікемії (тахікардію, підвищення артеріального тиску).
При одночасному застосуванні бісопролол знижує кліренс лідокаїну і ксантинів (крім дифиллина) і підвищує їх концентрацію в плазмі. Детальніше див. інструкцію.