Дозировка
Доза препарата определяется врачом индивидуально, в каждом конкретном случае на основании уровня глюкозы в крови. Препарат предназначен для п/к, в/м, в/в введения. В среднем суточная доза препарата составляет от 0.5 до 1 МЕ/кг массы тела (зависит от индивидуальных особенностей пациента и уровня глюкозы крови). Препарат вводят за 30 мин до приема пищи или легкой закуски, содержащей углеводы. Температура вводимого инсулина должна соответствовать комнатной. При монотерапии кратность введения составляет 3 (при необходимости - 5-6 раз/). При суточной дозе, превышающей 0.6 МЕ/кг, необходимо вводить в виде 2-х и более инъекций в различные области тела. Биосулин® Р обычно вводят п/к в переднюю брюшную стенку. Инъекции можно делать также в бедро, ягодицу или область дельтовидной мышцы плеча. Необходимо менять места инъекций в пределах анатомической области, чтобы предотвратить развитие липодистрофии. В/м и в/в Биосулин® Р можно вводить только под контролем врача. Биосулин® Р - инсулин короткого действия и обычно используется в комбинации с инсулином средней продолжительности действия (Биосулин® Н)
Передозировка
возможно развитие гипогликемии
Лекарственная форма
Раствор для инъекций бесцветный или почти бесцветный, прозрачный или почти прозрачный.
Состав
инсулин растворимый (человеческий генно-инженерный) 100 МЕ
Вспомогательные вещества: глицерол, метакрезол, хлористоводородная кислота или натрия гидроксид (10% раствор, для поддержания уровня pH), вода д/и.
Фармакологическое действие
Инсулин короткого действия. Представляет собой инсулин человека, полученный с использованием технологии рекомбинантной ДНК.
Взаимодействует со специфическим рецептором внешней цитоплазматической мембраны клеток и образует инсулин-рецепторный комплекс, стимулирующий внутриклеточные процессы, в т.ч. синтез ряда ключевых ферментов (в т.ч. гексокиназа, пируваткиназа, гликогенсинтетаза). Снижение содержания глюкозы в крови обусловлено повышением ее внутриклеточного транспорта, усилением поглощения и усвоения тканями, стимуляцией липогенеза, гликогеногенеза, снижением скорости продукции глюкозы печенью.
Продолжительность действия препаратов инсулина в основном обусловлена скоростью всасывания, которая зависит от нескольких факторов (например, от дозы, способа и места введения), в связи с чем профиль действия инсулина подвержен значительным колебаниям, как у различных людей, так и у одного и того же пациента.
После п/к введения начало действия препарата отмечается приблизительно через 30 мин, максимальный эффект - в интервале между 2 и 4 ч, продолжительность действия - 6-8 ч.
Фармакокинетика
Всасывание
Полнота всасывания и начало эффекта инсулина зависит от способа введения (п/к или в/м) и места введения (живот, бедро, ягодицы), дозы (объема вводимого инсулина), концентрации инсулина в препарате.
Распределение
Распределяется в тканях неравномерно. Не проникает через плацентарный барьер и не выделяется с грудным молоком.
Метаболизм
Разрушается инсулиназой в основном в печени и почках.
Выведение
T1/2 составляет несколько минут. Выводится с мочой - 30-80%.
Побочные действия
Со стороны обмена веществ: гипогликемические состояния (бледность кожных покровов, усиление потоотделения, ощущение сердцебиения, тремор, чувство голода, возбуждение, парестезии в области рта, головная боль). Выраженная гипогликемия может привести к развитию гипогликемической комы.
Аллергические реакции: редко - кожная сыпь, отек Квинке; в единичных случаях - анафилактический шок.
Местные реакции: гиперемия, отечность и зуд в месте инъекции, при длительном применении - липодистрофия в месте инъекции.
Прочие: отеки, преходящие нарушения рефракции (обычно в начале терапии).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Нельзя использовать Биосулин® Р, если раствор стал мутным, окрашенным или если выявляются твердые частицы.
На фоне терапии инсулином необходимо постоянно контролировать уровень глюкозы в крови.
Причинами гипогликемии, помимо передозировки инсулина, могут быть: замена препарата, пропуск приема пищи, рвота, диарея, увеличение физической активности, заболевания, снижающие потребность в инсулине (нарушения функции печени и почек, гипофункция коры надпочечников, гипофиза или щитовидной железы), смена места инъекции, а также взаимодействие с другими лекарственными средствами.
Неправильный режим дозирования или перерывы во введении инсулина, особенно у больных сахарным диабетом 1 типа, могут привести к гипергликемии. Обычно первые симптомы гипергликемии развиваются постепенно, на протяжении нескольких часов или дней (появление жажды, учащение мочеиспускания, тошнота, рвота, головокружение, покраснение и сухость кожи, сухость во рту, потеря аппетита, запах ацетона в выдыхаемом воздухе). Если не проводить лечение, гипергликемия при сахарном диабете 1 типа может привести к развитию опасного для жизни диабетического кетоацидоза.
Дозу препарата необходимо корректировать при нарушениях функции щитовидной железы, болезни Аддисона, гипопитуитаризме, нарушениях функции печени и/или почек, сахарном диабете у лиц старше 65 лет, при повышении интенсивности физической активности или изменении привычной диеты.
Сопутствующие заболевания (особенно инфекционные) и состояния, сопровождающиеся лихорадкой, повышают потребность в инсулине.
Переход с одного вида инсулина на другой следует проводить под контролем уровня глюкозы в крови.
Препарат снижает толерантность к алкоголю.
В связи с возможностью преципитации в некоторых катетерах, не рекомендуется использование препарата в инсулиновых насосах.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В связи с первичным назначением инсулина, сменой его вида или при значительных физических или психических стрессовых воздействиях на организм возможно снижение способности к вождению автомобиля или к управлению различными механизмами, а также занятиям другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
— cахарный диабет;
— неотложные состояния у больных сахарным диабетом, сопровождающиеся декомпенсацией углеводного обмена.
Противопоказания
— гипогликемия;
— повышенная чувствительность к инсулину или другим компонентам препарата.
Лекарственное взаимодействие
Имеется ряд лекарственных средств, которые влияют на потребность в инсулине.
Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы МАО, ингибиторы АПФ, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, октреотид, сульфаниламиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития, препараты, содержащие этанол.
Гипогликемическое действие инсулина ослабляют пероральные контрацептивы, ГКС, тиреоидные гормоны, тиазидные диуретики, гепарин, трициклические антидепрессанты, симпатомиметики, даназол, клонидин, блокаторы кальциевых каналов, диазоксид, морфин, фенитоин, никотин.
Под влиянием резерпина и салицилатов возможно как ослабление, так и усиление действия препарата.
(6791)
Дозування
Доза препарату визначається лікарем індивідуально в кожному конкретному випадку на підставі рівня глюкози в крові. Препарат призначений для п/к, в/м, в/в введення. У середньому добова доза препарату становить від 0,5 до 1 МО/кг маси тіла (залежить від індивідуальних особливостей пацієнта і рівня глюкози крові). Препарат вводять за 30 хв до прийому їжі або легкої закуски, що містить вуглеводи. Температура введеного інсуліну повинна відповідати кімнатній. При монотерапії кратність введення становить 3 (при необхідності - 5-6 раз/). При добовій дозі, що перевищує 0.6 МО/кг, які необхідно вводити у вигляді 2-х і більше ін'єкцій в різні області тіла. Биосулин® Р зазвичай вводять п/к в передню черевну стінку. Ін'єкції можна робити також в стегно, сідницю або область дельтоподібного м'яза плеча. Необхідно змінювати місця ін'єкцій в межах анатомічної області, щоб запобігти розвитку ліподистрофії. В/м та в/в Биосулин® Н можна вводити тільки під контролем лікаря. Биосулин® Н - інсулін короткої дії і зазвичай використовується в комбінації з інсуліном середньої продолжительностюки дії (Биосулин® Н)Передозування
можливий розвиток гіпоглікемії
Лікарська форма
Розчин для ін'єкцій безбарвний або майже безбарвний, прозорий або майже прозорий.Склад
інсулін розчинна (людський генно-інженерний) 100 МО
Допоміжні речовини: гліцерин, метакрезол, кислота хлористоводнева або натрію гідроксид (10% розчин, для підтримки рівня рн), вода д/в.Фармакологічна дія
Інсулін короткої дії. Являє собою інсулін людини, отриманий з використанням технії рекомбінантної ДНК.
Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин і утворює інсулін-рецепторний комплекс стимулює внутрішньоклітинні процеси, в т.ч. синтез низки ключових ферментів (у т. ч. гексокиназа, пируваткиназа, гликогенсинтетаза). Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією липогенеза, гликогеногенеза, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою.
Продолжительность дії препаратів інсуліну в основному обумовлена швидкістю всмоктування, яка залежить від декількох факторів (наприклад, від дози, способу і місця введення), у зв'язку з чим профіль дії інсуліну схильний до значних коливань, як у різних людей, так і у одного і того ж пацієнта.
Після п/к введення початок дії препарату відзначається приблизно через 30 хв, максимальний ефект - в інтервалі між 2 і 4 год, тривалість дії - 6-8 год.Фармакокінетика
Всмоктування
Повнота всмоктування і початок ефекту ��нсулина залежить від способу введення (п/к або в/м) і місця введення (живіт, стегно, сідниці), дози (обсягу введеного інсуліну), концентрації інсуліну в препараті.
Розподіл
Розподіляється в тканинах нерівномірно. Не проникає через плацентарний бар'єр і не виділяється з грудним молоком.
Метаболізм
Руйнується инсулиназой в основному в печінці і нирках.
Виведення
T1/2 становить кілька хвилин. Виводиться з сечею - 30-80%.Побічні дії
З боку обміну речовин: гіпоглікемічні стани (бледность шкірних покривів, посилення потовиділення, відчуття серцебиття, тремор, відчуття голоду, збудження, парестезії в області рота, головний біль). Виражена гіпоглікемія може призвести до розвитку гіпоглікемічної коми.
Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, набряк Квінке, у поодиноких випадках - анафілактичний шок.
Місцеві реакції: гіперемія, набряклість та свербіж у місці ін'єкції, при тривалому застосуванні - ліподистрофія в місці ін'єкції.
Інші: набряки, минущі порушення рефракції (зазвичай на початку терапії).Особинности продажу
рецептурніОсобливі умови
Не можна використовувати Биосулин® Р, якщо розчин став мутним, пофарбованим або якщо виявляються тверді частинки.
На тлі терапії інсуліном необхідно постійно контролювати рівень глюкози в крові.
Причинами гіпоглікемії, крім передозування інсуліну, можуть бути заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, збільшення фізичної активності, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки і нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щі��овидной залози), зміна місця ін'єкції, а також взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Неправильний режим дозування або перерви у введенні інсуліну, особливо у хворих на цукровий діабет 1 типу, можуть призвести до гіперглікемії. Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, протягом кількох годин або днів (поява спраги, почастішання сечовипускання, нудота, блювання, запаморочення, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрата апетиту, запах ацетону у видихуваному повітрі). Якщо не проводити лечення, гіперглікемія при цукровому діабеті 1 типу може призвести до розвитку небезпечного для життя діабетичного кетоацидозу.
Дозу препарату необхідно корегувати при порушеннях функції щитовидної залози, хвороби Аддісона, гипопитуитаризм, порушеннях функції печінки і/або нирок, цукровому діабеті у осіб старше 65 років, при підвищенні інтенсивності фізичної активності або зміні звичної дієти.
Супутні захворювання, особливо інфекційні) і стани, що супроводжуються гарячкою, збільшують потребу в інсуліні. />
Перехід з одного виду інсуліну на інший слід проводити під контролем рівня глюкози в крові.
Препарат знижує толерантність до алкоголю.
У зв'язку з можливістю преципітації в деяких катетерах, не рекомендується використання препарату в інсулінових насосах.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У зв'язку з первинним призначенням інсуліну, зміною його вигляду або при значних фізичних або психічних стресових впливах на організм можливе зниження способности до водіння автомобіля або до управління різними механізмами, а також занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
— цукровий діабет;
— невідкладні стани у хворих на цукровий діабет, що супроводжуються декомпенсацією вуглеводного обміну.Протипоказання
— гіпоглікемія;
— підвищена чутливість до інсуліну або інших компонентів препарату.Лікарська взаємодія
Є ряд лікарських засобівтб, які впливають на потребу в інсуліні.
Гіпоглікемічну дію інсуліну підсилюють пероральні гіпоглікемічні препарати, інгібітори МАО, інгібітори АПФ, інгібітори карбоангідрази, неселективні бета-адреноблокатори, бромокриптин, октреотид, сульфаніламіди, анаболітичні стероїди, тетрацикліни, клофібрат, кетоконазол, мебендазол, піридоксин, теофілін, циклофосфамід, фенфлурамін, препарати літію, препарати, що містять етанол.
Гіпоглікемічну дію інсуліну послаблюють пероральні контрацептиви, ГКС, тиреоидные гормони, тіазидні діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, симпатоміметики, даназол, клонідин, блокатори кальцієвих каналів, діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин.
Під впливом резерпіну та саліцилатів можливо як ослаблення, так і посилення дії препарату.
