Дозировка
Взрослые мужчины (в т.ч. пожилые): При распространенном раке предстательной железы в комбинации с аналогом ГнРГ или хирургической кастрацией назначают внутрь по 50 мг 1 раз/сут. Лечение препаратом Бикалутамид-Тева необходимо начинать одновременно с началом приема аналога ГнРГ или хирургической кастрацией. При местнораспространенном раке предстательной железы назначают внутрь по 150 мг 1 раз/сут. Бикалутамид-Тева следует принимать длительно, как минимум в течение 2 лет. При появлении признаков прогрессирования заболевания прием препарата следует прекратить. При нарушениях функции почек коррекция дозы не требуется. При легком нарушении функции печени коррекция дозы не требуется. У пациентов со средними и тяжелыми нарушениями функции печени может наблюдаться повышенная кумуляция бикалутамида.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета, круглые, с гравировкой "93" на одной стороне и "220" на другой.
Состав
1 таб.
бикалутамид 50 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, повидон (PVP K30), кроскармеллоза натрия, натрия лаурилсульфат, лактозы моногидрат, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат.
Состав пленочной оболочки: опадрай OY-GM-28900 белый (гипромелллоза 2910/15сР (Е464), полидекстроза (Е1200), титана диоксид, макрогол 4000).
Фармакологическое действие
Противоопухолевый препарат, антиандрогенный нестероидный препарат.
Бикалутамид представляет собой рацемическую смесь с нестероидной антиандрогенной активностью преимущественно (R)-энантиомера, не обладает иной эндокринной активностью. Бикалутамид связывается с андрогенными рецепторами и, не активируя экспрессию генов, подавляет стимулирующее влияние андрогенов. Результатом этого является регрессия злокачественных новообразований предстательной железы.
У некоторых пациентов прекращение приема бикалутамида может привести к развитию клинического "синдрома отмены антиандрогенов".
Фармакокинетика
Всасывание и распределение
После приема внутрь быстро и полностью всасывается из ЖКТ. Прием пищи не влияет на всасывание.
При ежедневном приеме бикалутамида концентрация (R)-энантиомера в плазме увеличивается примерно в 10 раз вследствие длительного T1/2, что делает возможным прием препарата 1 раз/сут. При ежедневном приеме бикалутамида в дозе 50 мг Css (R)-энантиомера в плазме составляет около 9 мкг/мл. При приеме 150 мг бикалутамида ежедневно Css (R)-энантиомера составляет приблизительно 22 мкг/мл. При равновесном состоянии около 99% всех циркулирующих в крови энантиомеров составляет активный (R)-энантиомер.
Связывание с белками плазмы высокое (для рацемической смеси 96%, для (R)-энантиомера 99.6%).
Метаболизм и выведение
Интенсивно метаболизируется в печени (путем окисления и образования конъюгатов с глюкуроновой кислотой). Метаболиты выводятся с мочой и желчью примерно в равных соотношениях.
(S)-энантиомер выводится из организма гораздо быстрее (R)-энантиомера, T1/2 последнего - около 7 дней.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
На фармакокинетику (R)-энантиомера не влияют возраст, нарушение функции почек, легкое и умеренное нарушение функции печени. Имеются данные о том, что у больных с тяжелыми нарушениями функции печени замедляется элиминация (R)-энантиомера из плазмы.
Побочные действия
Фармакологическое действие бикалутамида может обуславливать следующие побочные эффекты:
Очень часто (>10%): гинекомастия (может сохраняться даже после прекращения терапии, особенно в случае приема препарата в течение длительного времени), болезненность грудных желез, "приливы" крови к лицу, снижение полового влечения, сексуальные дисфункции.
Часто (?1%, но <10%): диарея, тошнота, транзиторное повышение активности печеночных трансаминаз, холестаз и желтуха (описанные изменения функции печени редко оценивались, как серьезные, носили транзиторный характер, полностью исчезали или уменьшались при продолжении терапии или после отмены препарата), зуд, астения; при применении препарата в суточной дозе 150 мг - алопеция или восстановление роста волос, увеличение массы тела.
Редко (? 0.1%, но <1%): реакции повышенной чувствительности, включая ангионевротический отек и крапивницу, интерстициальные легочные заболевания; при применении препарата в суточной дозе 150 мг - боль в животе, депрессия, диспепсия, гематурия.
Очень редко (? 0.01%, но <0.1%): рвота, сухость кожи (при применении препарата в суточной дозе 150 мг сухость кожи наблюдается часто), печеночная недостаточность (причинно-следственная связь с приемом бикалутамида достоверно не установлена).
При одновременном применении бикалутамида и аналогов ГнРГ могут также наблюдаться указанные ниже побочные явления с частотой ? 1% (причинно-следственная связь с приемом препарата не установлена, некоторые из отмеченных побочных эффектов встречались у пожилых пациентов):
Со стороны сердечно-сосудистой системы: сердечная недостаточность, стенокардия, нарушения проводимости, включая удлинение интервалов PR и QT, нарушения ритма, неспецифические изменения на ЭКГ, повышение АД, инфаркт миокарда, обморок.
Со стороны пищеварительной системы: желудочное кровотечение, анорексия, сухость во рту, диспепсия, запор, метеоризм, периодонтальный абсцесс, рак желудка/кишечника.
Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль, бессонница, тревожность, сонливость, невропатия.
Со стороны дыхательной системы: одышка, боль в груди, кашель, фарингит, бронхит, пневмония, ринит, бронхоспазм, носовое кровотечение.
Со стороны мочевыделителъной системы: никтурия, дизурия, задержка мочи, отеки, учащенное мочеиспускание, гидронефроз, инфекции.
Со стороны системы кроветворения: анемия.
Дерматологические реакции: алопеция, кожная сыпь, повышенная потливость, гирсутизм, сухость кожи, герпетическая инфекция, рак кожи.
Со стороны костно-мышечной системы: миастения, миалгия, судороги, артрит, контрактуры суставов, боли в костях, судороги в ногах.
Со стороны лабораторных показателей: гипергликемия, повышение активности ЩФ, гиперкреатининемия, гиперхолестеринемия, гипербилирубинемия.
Прочие: сахарный диабет, полиурия, повышение или снижение массы тела, боль в животе, груди, тазовой области, сексуальные дисфункции, развитие опухолевого процесса, озноб, дегидратация, подагра, катаракта.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Учитывая возможность замедления выведения бикалутамида и его кумуляции у больных с нарушением функции печени, целесообразно периодически оценивать функцию печени. Большинство изменений функции печени встречаются в течение первых шести месяцев лечения препаратом Бикалутамид-Тева. В случае развития выраженных изменений функции печени прием бикалутамида необходимо прекратить.
У пациентов с прогрессированием заболевания на фоне повышения уровня простатспецифического антигена (ПСА) необходимо рассмотреть вопрос о прекращении лечения препаратом Бикалутамид-Тева.
При назначении Бикалутамида-Тева пациентам, получающим антикоагулянты кумаринового ряда, рекомендуется регулярно контролировать протромбиновое время.
Пациентов с непереносимостью лактозы необходимо проинформировать о том, что каждая таблетка Бикалутамида-Тева 50 мг содержит 35 мг лактозы моногидрата, таблетка 150 мг содержит 105 мг лактозы моногидрата.
Учитывая возможность ингибирования бикалутамидом активности ферментов цитохрома Р450 (CYP3А4), следует проявлять осторожность при одновременном назначении препарата Бикалутамид-Тева с препаратами, преимущественно метаболизирующимися с участием CYP3A4.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Случаи передозировки у человека не описаны. Специфического антидота не существует. Лечение симптоматическое. Проведение диализа не эффективно, так как бикалутамид прочно связывается с белками и не выводится с мочой в неизмененном виде. Показана общая поддерживающая терапия и мониторинг жизненно важных функций организма.
Показания
— распространенный рак предстательной железы в комбинации с аналогом ГнРГ (гонадотропин-рилизинг гормон) или хирургической кастрацией;
— местно-распространенный рак предстательной железы (Т3-Т4, любая N, М0; Т1-Т2, N+, М0) в качестве монотерапии или адъювантной терапии в сочетании с радикальной простатэктомией или радиотерапией;
— местно-распространенный неметастатический рак предстательной железы в случаях, когда хирургическая кастрация или другие медицинские вмешательства неприменимы или неприемлемы
Противопоказания
— одновременный прием с терфенадином, астемизолом и цизапридом;
— непереносимость лактозы, лактазная недостаточность или мальабсорбция глюкозы/галактозы;
— повышенная чувствительность к бикалутамиду и вспомогательным компонентам препарата.
Бикалутамид не должен назначаться детям и женщинам.
С осторожностью следует назначать препарат при нарушении функции печени.
Применение при беременности и кормлении грудью
Бикалутамид противопоказан женщинам и не должен назначаться беременным и кормящим матерям.
Применение при нарушениях функции печени
С осторожностью следует назначать препарат при нарушении функциипечени.
Применение при нарушениях функции почек
При нарушениях функции почеккоррекция дозы не требуется.
Применение у детей
Препарат не назначают детям.
Лекарственное взаимодействие
Нет данных о фармакокинетических или фармакодинамических взаимодействиях между бикалутамидом и аналогами ГнРГ.
В исследованиях in vitro показано, что (R)-энантиомер бикалутамида ингибирует CYP3А4, в меньшей степени влияя на активность CYP 2C9, 2С19 и 2D6. Потенциальной способности бикалутамида к взаимодействию с другими лекарственными препаратами не обнаружено, однако при его использовании в течение 28 дней на фоне приема мидазолама, AUC мидазолама увеличивается на 80%.
Несовместим с терфенадином, астемизолом, цизапридом.
Следует соблюдать осторожность при назначении бикалутамида одновременно с циклоспорином или блокаторами кальциевых каналов. Возможно, потребуется снижение дозы этих препаратов, особенно, в случае потенцирования эффекта или развития побочных явлений. После начала использования или отмены бикалутамида рекомендуют проводить тщательный мониторинг концентрации циклоспорина в плазме и клинического состояния пациента.
Одновременное применение бикалутамида и препаратов, ингибирующих микросомальное окисление лекарственных средств, например, циметидина или кетоконазола может привести к увеличению концентрации бикалутамида в плазме и, возможно, к увеличению частоты возникновения побочных эффектов.
Усиливает действие антикоагулянтов кумаринового ряда, в т.ч. варфарина (конкуренция за связь с белками).
(5252)
Дозування
Дорослі чоловіки (у т. ч. літні): При поширеному раку передміхурової залози у комбінації з аналогом ГнРГ або хірургічною кастрацією призначають всередину по 50 мг 1 раз/добу. Лікування препаратом Бикалутамид-Тева необхідно починати одночасно з початком прийому аналога ГнРГ або хірургічною кастрацією. При местнораспространенном раку передміхурової залози призначають всередину по 150 мг 1 раз/добу. Бикалутамид-Тева слід приймати довго, як мінімум протягом 2 років. При появі ознак прогресування захворювання ��рием препарату слід припинити. При порушеннях функції нирок корекція дози не потрібна. При легкому порушенні функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки може спостерігатися підвищена акумуляція бикалутамида.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, з гравіруванням "93" на одній стороні і "220" на інший.Склад
1 таб.
бикалутамид 50 мг
Допоміжні речовини: целюлоза микрокристаллическая, повідон (PVP K30), натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат, лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: опадрай OY-GM-28900 білий (гипромелллоза 2910/15сР (Е464), полідекстроза (Е1200), титану діоксид, макрогол 4000).Фармакологічна дія
Протипухлинний препарат, антиандрогенний нестероїдний препарат.
Бикалутамид являє собою рацемічну суміш з нестероїдної антиандрогенной активністю переважно (R)-енантіомер, не має іншої ендокринної активностью. Бикалутамид зв'язується з андрогенними рецепторами і, не активуючи експресію генів, пригнічує стимулюючий вплив андрогенів. Результатом цього є регресія злоякісних новоутворень передміхурової залози.
У деяких пацієнтів припинення прийому бикалутамида може призвести до розвитку клінічного "синдрому відміни антиандрогенну".Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
Після прийому всередину швидко і повністю всмоктується з ШКТ. Прийом їжі не впливає на всмоктування.
При щоденною��евном прийомі бикалутамида концентрація (R)-енантіомер в плазмі збільшується приблизно в 10 разів, внаслідок тривалого T1/2, що робить можливим прийом препарату 1 раз/добу. При щоденному прийомі бикалутамида в дозі 50 мг Css (R)-енантіомер в плазмі становить близько 9 мкг/мл При прийомі 150 мг бикалутамида щодня Css (R)-енантіомер становить приблизно 22 мкг/мл При рівноважному стані близько 99% усіх циркулюючих в крові енантіомерів становить активний (R)-енантіомер.
Зв'язування з білками плазми високе (для рацемической суміші 96%, для (R)-енантіомер 99.6%).
Метаболізм і виведення
Інтенсивно метаболізується в печінці (шляхом окислення та утворення кон'югатів з глюкуроновою кислотою). Метаболіти виводяться з сечею і жовчю приблизно в рівних співвідношеннях.
(S)-енантіомер виводиться з організму значно швидше (R)-енантіомер, T1/2 останнього - близько 7 днів.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
На фармакокінетику (R)-енантіомер не впливають вік, порушення функції нирок, легке і помірне порушення функції печінки. Є дані про те, що у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки уповільнюється елімінація (R)-енантіомер з плазми.Побічні дії
Фармакологічна дія бикалутамида може зумовлювати такі побічні ефекти:
Дуже часто (>10%): гінекомастія (може зберігатися навіть після припинення терапії, особливо у випадку прийому препарату протягом тривалого часу), болючість грудних залоз, "припливи" крові до обличчя, зниження статевого потягу, сексуальні дисфункції.
Часто (?1%, але <10%): діарея, нудота, транзиторне вище��ие активності печінкових трансаміназ, холестаз і жовтяниця (описані зміни функції печінки рідко оцінювалися, як серйозні, носили транзиторний характер, повністю зникали або зменшувалися при продовженні терапії або після відміни препарату), свербіж, астенія; при застосуванні препарату у добовій дозі 150 мг - алопеція або відновлення росту волосся, збільшення маси тіла.
Рідко (? 0.1%, але <1%): реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк та кропив'янку, інтерстиціальні легеневі захворювання; при застосуванні препарата в добовій дозі 150 мг - біль у животі, депресія, диспепсія, гематурія.
Дуже рідко (? 0.01%, але <0.1%): блювання, сухість шкіри (при застосуванні препарату у добовій дозі 150 мг сухість шкіри спостерігається часто), печінкова недостатність (причинно-наслідковий зв'язок з прийомом бикалутамида достовірно не встановлена).
При одночасному застосуванні бикалутамида і аналогів ГнРГ можуть також спостерігатися зазначені нижче побічні явища з частотою ? 1% (причинно-наслідковий зв'язок з прийомом препарату не встановлений, деякі з зазначених п��бочных ефектів зустрічалися у літніх пацієнтів):
З боку серцево-судинної системи: серцева недостатність, стенокардія, порушення провідності, включаючи подовження інтервалу PR і QT, порушення ритму, неспецифічні зміни на ЕКГ, підвищення АТ, інфаркт міокарда, непритомність.
З боку травної системи: шлункова кровотеча, анорексія, сухість у роті, диспепсія, запор, метеоризм, періодонтальний абсцес, рак шлунка/кишечнику.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, безсоння, тревожность, сонливість, невропатія.
З боку дихальної системи: задишка, біль у грудях, кашель, фарингіт, бронхіт, пневмонія, риніт, бронхоспазм, носова кровотеча.
З боку мочевыделителъной системи: ніктурія, дизурія, затримка сечі, набряки, прискорене сечовипускання, гідронефроз, інфекції.
З боку системи кровотворення: анемія.
Дерматологічні реакції: алопеція, шкірний висип, підвищена пітливість, гірсутизм, сухість шкіри, герпетична інфекція, рак шкіри.
З боку кістково-м'язової системи: міастенія, міалгія, судоми, артрит, контрактури суглобів, болі в кістках, судоми в ногах.
З боку лабораторних показників: гіперглікемія, підвищення активності ЛФ, гіперкреатинемія, гіперхолестеринемія, гіпербілірубінемія.
Інші: цукровий діабет, поліурія, підвищення або зниження маси тіла, біль у животі, грудях, тазової області, сексуальні дисфункції, розвиток пухлинного процесу, озноб, дегідратація, подагра, катаракта.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Враховуючи можливість уповільнення выведе��ія бикалутамида і його кумуляції у хворих із порушенням функції печінки, доцільно періодично оцінювати функцію печінки. Більшість змін функції печінки зустрічаються протягом перших шести місяців лікування препаратом Бикалутамид-Тева. У разі розвитку виражених змін функції печінки прийом бикалутамида необхідно припинити.
У пацієнтів з прогресуванням захворювання на тлі підвищення рівня простатспецифічного антигену (ПСА) необхідно розглянути питання про припинення лікування препаратом Бикалутамид-Тева.
При призначенні Бикалутамида-Тева пацієнтам, які отримують антикоагулянти кумаринового ряду, рекомендовано регулярно контролювати протромбіновий час.
Пацієнтів з непереносимістю лактози необхідно проінформувати про те, що кожна таблетка Бикалутамида-Тева 50 мг містить 35 мг лактози моногідрату, таблетка 150 мг містить 105 мг лактози моногідрату.
Враховуючи можливість інгібування бикалутамидом активності ферментів цитохрому Р450 (CYP3A4), слід проявляти обережність при одночасному призначенні препарату Біка��утамид-Тева з препаратами, що переважно метаболізуються за участю CYP3A4.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Випадки передозування у людини не описано. Специфічного антидоту не існує. Лікування симптоматичне. Проведено��е діалізу не ефективно, так як бикалутамид міцно зв'язується з білками і не виводиться з сечею в незміненому вигляді. Показана загальна підтримуюча терапія та моніторинг життєво важливих функцій організму.Свідчення
— поширений рак передміхурової залози у комбінації з аналогом ГнРГ (гонадотропін-рилізинг гормону) або хірургічною кастрацією;
— місцево-поширений рак передміхурової залози (Т3-Т4, будь-яка N, М0; Т1-Т2, N+, М0) в якості монотерапії або ад'ювантної терапії у поєднанні з радикальною простатэктомией або радіо��ерапией;
— місцево-поширений неметастатический рак передміхурової залози, у випадках коли хірургічна кастрація або інше медичне втручання не застосовують або неприйнятнимиПротипоказання
— одночасний прийом з терфенадином, астемізолом і цизапридом;
— непереносимість лактози, лактазна недостатність або мальабсорбція глюкози/галактози;
— підвищена чутливість до бикалутамиду і допоміжних компонентів препарату.
Бикалутамид не повинен призначатися дітям і жін��нам.
З обережністю слід призначати препарат при порушенні функції печінки.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Бикалутамид протипоказаний жінкам і не повинен призначатися вагітним і годуючим матерям.
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю слід призначати препарат при порушенні функциипечени.
Застосування при порушеннях функції нирок
При порушеннях функції почеккоррекция дози не потрібна.
Застосування у дітей
Препарат не призначають дітям.Лікарська взаємодія
Немає даних про фармакокінетичних або фармакодинамічних взаємодій між бикалутамидом і аналогами ГнРГ.
У дослідженнях in vitro показано, що (R)-енантіомер бикалутамида інгібує CYP3A4, меншою мірою впливаючи на активність CYP 2С9, 2С19 та 2D6. Потенційної здатності бикалутамида до взаємодії з іншими лікарськими препаратами не виявлено, однак при його використанні протягом 28 днів на фоні прийому мідазоламу, AUC мідазоламу збільшується на 80%.
Несумісний з терфенадином, астемізолом, цизапридом.
Слід дотримуватися обережності при призначенні бикалутамида одночасно з циклоспорином або блокаторами кальцієвих каналів. Можливо, буде потрібно зниження дози цих препаратів, особливо у випадку потенціювання ефекту або розвитку побічних явищ. Після початку використання або скасування бикалутамида рекомендують проводити ретельний моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі та клінічного стану пацієнта.
Одночасне застосування бикалутамида і препаратів, що інгібують микросомальне окислення лікарських засобів, наприклад, циметидину або кетоконазолу може призвести до збільшення концентрації бикалутамида у плазмі і, можливо, до збільшення частоти виникнення побічних ефектів.
Посилює дію антикоагулянтів кумаринового ряду, у т. ч. варфарину (конкуренція за зв'язок з білками).
