Дозировка
Берлиприл принимают внутрь независимо от приема пищи. При монотерапии артериальной гипертензии начальная доза составляет 5 мг 1 раз/ При отсутствии клинического эффекта через 1-2 нед. дозу повышают на 5 мг. После первого приема препарата больные должны находиться под медицинским наблюдением в течение 2 ч и дополнительно 1 ч, пока не стабилизируется АД. При необходимости и достаточно хорошей переносимости дозу можно увеличить до 40 мг/ в 2 приема. Через 2-3 нед. переходят на поддерживающую дозу 10-40 мг/, разделенную на 1-2 приема. При умеренной артериальной гипертензии средняя суточная доза составляет 10 мг. Максимальная суточная доза составляет 40 мг. В случае назначения Берлиприла пациентам, одновременно получающим диуретики, лечение диуретиком следует прекратить за 2-3 дня до назначения Берлиприла. Если это невозможно, что начальная доза препарата должна составлять 2.5 мг/ Больным с гипонатриемией (концентрация ионов натрия в сыворотке крови менее 130 ммоль/л) или содержанием сывороточного креатинина более 0.14 ммоль/л начальная доза Берлиприла - 2.5 мг 1 раз/ При реноваскулярной гипертензии начальная доза – 2.5-5 мг/ Максимальная суточная доза – 20 мг. При хронической сердечной недостаточности начальная доза – 2.5 мг однократно, затем дозу увеличивают на 2.5-5 мг через каждые 3-4 дня в соответствии с клинической реакцией до максимально переносимых доз в зависимости от величины АД, но не выше 40 мг/ однократно или в 2 приема. У больных с низким систолическим давлением (менее 110 мм рт.ст.) терапию следует начинать с дозы 1.25 мг. Подбор дозы следует проводить в течение 2-4 нед. или в более короткие сроки. Средняя поддерживающая доза – 5-20 мг/ за 1-2 приема. У пациентов пожилого возраста чаще наблюдается более выраженный гипотензивный эффект и удлинение времени действия препарата, что связано с уменьшением скорости выведения эналаприлата, поэтому рекомендуемая начальная доза составляет 1.25 мг. При бессимптомном нарушении функции левого желудочка препарат назначают по 2.5 мг 2 Дозу подбирают с учетом переносимости до 20 мг/ и разделяют ее на 2 приема. При хронической почечной недостаточности кумуляция препарата наступает при снижении скорости фильтрации менее 10 мл/мин. При КК 80-30 мл/мин доза Берлиприла обычно составляет 5-10 мг/, при КК 30-10 мл/мин – 2.5-5 мг/, при КК<10 мл/мин – 1.25-2.5 мг/ только в дни диализа. Длительность лечения зависит от эффективности терапии. При слишком выраженном снижении АД дозу препарата постепенно уменьшают. Препарат применяют как в монотерапии, так и в сочетании с другими антигипертензивными средствами.
Передозировка
выраженное снижение АД вплоть до развития коллапса, инфаркта миокарда, острого нарушения мозгового кровообращения или тромбоэмболических осложнений, судороги, ступор.
Лекарственная форма
Таблетки бледно-розового цвета, круглые, плоскоцилиндрические, с риской на одной стороне, возможны вкрапления белого и темно-розового цвета.
Состав
эналаприла малеат 20 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, магния карбонат легкий, желатин, карбоксиметилкрахмал натрия, магния стеарат, железа оксид коричневый (Е172).
Фармакологическое действие
Ингибитор АПФ, антигипертензивный препарат. Эналаприл является пролекарством: в результате его гидролиза образуется эналаприлат, который ингибирует АПФ. Механизм действия препарата связан с уменьшением образования ангиотензина II из ангиотензина I, что приводит к уменьшению выделения альдостерона. При этом понижается ОПСС, систолическое и диастолическое АД, пост- и преднагрузка на миокард. Препарат уменьшает распад брадикинина, увеличивает синтез простагландина.
Эналаприлат расширяет артерии в большей степени, чем вены, при этом рефлекторного повышения ЧСС не отмечается.
Усиливает коронарный и почечный кровоток.
Антигипертензивный эффект более выражен при высоком уровне ренина плазмы крови, чем при нормальном или сниженном его уровне. Снижение АД в терапевтических пределах не оказывает влияния на мозговое кровообращение, кровоток в сосудах мозга поддерживается на достаточном уровне и на фоне сниженного АД.
При длительном применении уменьшается гипертрофия левого желудочка миокарда и миоцитов стенок артерий резистивного типа. Применение препарата предотвращает прогрессирование сердечной недостаточности и замедляет развитие дилатации левого желудочка. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда, снижает агрегацию тромбоцитов.
Время наступления антигипертензивного действия при приеме внутрь – 1 ч, максимум его наблюдается через 4-6 ч, действие сохраняется в течение 24 ч.
У некоторых больных для достижения оптимального уровня АД необходима терапия на протяжении нескольких недель. При сердечной недостаточности заметный клинический эффект наблюдается при длительном лечении – 6 мес и более.
Фармакокинетика
Всасывание
При приеме внутрь абсорбируется 60% препарата. Прием пищи не влияет на абсорбцию эналаприла.
Распределение
Связывание с белками плазмы составляет 50%. Cmax в плазме крови достигается через 1 ч, эналаприлата – через 3-4 ч. Эналаприлат легко проходит через гистогематические барьеры, исключая ГЭБ; небольшое количество проникает через плацентарный барьер и в грудное молоко.
Метаболизм
Эналаприл быстро метаболизируется в печени с образованием активного метаболита эналаприлата, который является более активным ингибитором АПФ, чем эналаприл. Биодоступность препарата 40%.
Выведение
T1/2 эналаприлата - около 11 ч. Выводится из организма преимущественно почками – 60% (20% - в виде эналаприла и 40% - в виде эналаприлата), через кишечник – 33% (6% - в виде эналаприла и 27% - в виде эналаприлата).
Удаляется при гемодиализе (скорость 62 мл/мин) и перитонеальном диализе.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипотензия, ортостатический коллапс; редко - боли за грудиной, стенокардия, инфаркт миокарда (обычно связаны с выраженным снижением АД), аритмии (предсердная бради- или тахикардия, мерцание предсердий), сердцебиение, тромбоэмболия ветвей легочной артерии, боли в области сердца, обморок.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головокружение, головная боль, слабость, бессонница, тревога, спутанность сознания, повышенная утомляемость, сонливость (2-3%); очень редко при приеме в высоких дозах – нервозность, депрессия, парестезии.
Со стороны органов чувств: очень редко - вестибулярные нарушения, нарушения слуха и зрения, шум в ушах.
Со стороны пищеварительной системы: сухость во рту, анорексия, тошнота, рвота, запор, диарея; редко - боли в области живота, кишечная непроходимость, панкреатит, нарушение функции печени и желчевыводящих путей, гепатит, желтуха.
Со стороны дыхательной системы: непродуктивный сухой кашель, интерстициальный пневмонит, бронхоспазм, одышка, ринорея, фарингит.
Аллергические реакции: кожная сыпь, ангионевротический отек лица, губ, языка, голосовой щели и/или гортани, конечностей, дисфония, полиморфная эритема, эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, пемфигус, зуд, крапивница, фотосенсибилизация, серозит, васкулит, миозит, артралгия, артрит, стоматит, глоссит.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Следует тщательно контролировать состояние пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, ИБС и заболеваниями сосудов мозга, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда, инсульту или нарушению функции почек.
С осторожностью назначают Берлиприл пациентам со сниженным ОЦК (в результате терапии диуретиками, при ограничении потребления поваренной соли, проведении гемодиализа, диарее и рвоте), т.к. повышен риск внезапного и выраженного снижения АД после применения даже начальной дозы ингибитора АПФ.
Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для продолжения лечения Берлиприлом после стабилизации АД. В случае повторного выраженного снижения АД следует уменьшить дозу или отменить препарат.
При назначении Берлиприла пациентам, находящимся на гемодиализе, следует учитывать, что применение высокопроточных диализных мембран повышает риск развития анафилактической реакции. Коррекция режима дозирования в дни, свободные от диализа, должна осуществляться в зависимости от уровня АД.
До и после приема Берлиприла необходим контроль АД, уровня гемоглобина, калия, креатинина, мочевины, активности печеночных ферментов, наличия белка в моче.
У больных с указанием на развитие ангионевротического отека в анамнезе имеется повышенный риск его развития при приеме ингибиторов АПФ.
Внезапное прекращение приема Берлиприла не приводит к синдрому отмены (резкому подъему АД).
За новорожденными и грудными детьми, которые подвергались внутриутробному воздействию ингибиторов АПФ, рекомендуется вести тщательное наблюдение для своевременного выявления выраженного снижения АД, олигурии, гиперкалиемии и неврологических расстройств, возможных вследствие уменьшения почечного и мозгового кровотока при снижении АД, вызываемого ингибиторами АПФ. При олигурии необходимо поддержание АД и почечной перфузии путем введения соответствующих жидкостей и сосудосуживающих средств.
Перед исследованием функции паращитовидных желез Берлиприл следует отменить.
В период лечения Берлиприлом следует соблюдать осторожность при выполнении физических упражнений при жаркой погоде, т.к. существует риск развития дегидратации и чрезмерного снижения АД из-за снижения объема циркулирующей крови.
В период лечения Берлиприлом не рекомендуется употреблять алкогольные напитки.
Перед хирургическим вмешательством (включая стоматологию) необходимо предупредить хирурга/анестезиолога о применении ингибиторов АПФ.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения необходимо воздерживаться от вождения автотранспорта и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, т.к. возможно головокружение, особенно после начальной дозы ингибитора АПФ и у больных, принимающих диуретические средства.
Показания
— артериальная гипертензия (в т.ч. реноваскулярная);
— хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии);
— бессимптомное нарушение функции левого желудочка после перенесенного инфаркта миокарда (в составе комбинированной терапии).
Противопоказания
— ангионевротический отек, связанный с приемом ингибиторов АПФ, в анамнезе;
— порфирия;
— беременность;
— лактация (грудное вскармливание);
— детский и подростковый возраст до 18 лет;
— повышение чувствительности к эналаприлу и другим ингибиторам АПФ.
С осторожностью следует назначать Берлиприл при первичном гиперальдостеронизме, двустороннем стенозе почечных артерий, стенозе артерии единственной почки, гиперкалиемии, состоянии после трансплантации почки, аортальном стенозе, митральном стенозе с нарушениями гемодинамики, идиопатическом гипертрофическом субаортальном стенозе, заболеваниях соединительной ткани, ИБС, цереброваскулярных заболеваниях, сахарном диабете, почечной недостаточности (протеинурия более 1 г/), печеночной недостаточности, при одновременном приеме с иммунодепрессантами и салуретиками, у пациентов пожилого возраста (старше 65 лет).
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении Берлиприла с НПВС возможно уменьшение его антигипертензивного действия.
При одновременном применении Берлиприла с калийсберегающими диуретиками (спиронолактон, триамтерен, амилорид) возможно развитие гиперкалиемии.
При одновременном применении этанола с Берлиприлом возможно развитие выраженной артериальной гипотензии.
Эналаприл ослабляет действие препаратов, содержащих теофиллин.
При одновременном применении Берлиприла с солями лития возможно замедление выведения лития (показан контроль концентрации лития в плазме крови).
Антигипертензивное действие эналаприла усиливают диуретики, бета-адреноблокаторы, метилдопа, нитраты, блокаторы кальциевых каналов дигидропиридинового ряда, гидралазин, празозин.
Иммунодепрессанты, аллопуринол, цитостатики усиливают гематотоксичность. Препараты, вызывающие угнетение костного мозга, повышают риск развития нейтропении и/или агранулоцитоза.
(5897)
Дозування
Берлиприл приймають всередину незалежно від прийому їжі. При монотерапії артеріальної гіпертензії початкова доза становить 5 мг 1 раз/ При відсутності клінічного ефекту через 1-2 тиж. дозу підвищують на 5 мг. Після першого прийому препарату хворі повинні знаходитися під медичним спостереженням протягом 2 год і додатково 1 год, поки не стабілізується артеріальний тиск. При необхідності і досить хорошій переносимості дозу можна збільшити до 40 мг/ у 2 прийоми. Через 2-3 тиж. переходять на підтримуючу дозу 10-40 мг/, розділену на 1-2 прийоми. При розумеренной артеріальній гіпертензії середня добова доза становить 10 мг. Максимальна добова доза становить 40 мг. У разі призначення Берлиприла пацієнтам, одночасно отримують діуретики, лікування діуретиком слід припинити за 2-3 дні до призначення Берлиприла. Якщо це неможливо, початкова доза препарату повинна становити 2.5 мг/ Хворим з гіпонатріємією (концентрація іонів натрію в сироватці крові менше 130 ммоль/л) або вмістом сироваткового креатиніну більше 0.14 ммоль/л початкова доза Берлиприла - 2.5 мг 1 раз/ При реноваскулярной гіпертензії початкова доза – 2.5-5 мг/ Максимальна добова доза – 20 мг. При хронічній серцевій недостатності початкова доза – 2.5 мг одноразово, потім дозу збільшують на 2.5-5 мг через кожні 3-4 дні відповідно до клінічної реакцією до максимально переносимих доз залежно від величини АТ, але не вище 40 мг/ одноразово або в 2 прийоми. У хворих з низьким систолічним тиском (менш 110 мм рт.ст.) терапію слід починати з дози 1.25 мг. Підбір дози слід проводити протягом 2-4 тижнів. або в більш короткі терміни. Середня підтримую��ша доза – 5-20 мг/ за 1-2 прийоми. У пацієнтів літнього віку частіше спостерігається більш виражений гіпотензивний ефект і подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення эналаприлата, тому рекомендована початкова доза становить 1.25 мг. При безсимптомному порушенні функції лівого шлуночка препарат призначають по 2.5 мг 2 Дозу підбирають з урахуванням переносимості до 20 мг/ і поділяють її на 2 прийоми. При хронічній нирковій недостатності кумуляція препарату настає при зниженні швидкості фільтрації менше 10 мл/хв. При КК 80-30 мл/хв доза Берлиприла звичайно становить 5-10 мг/, при КК 30-10 мл/хв – 2.5-5 мг/, при КК<10 мл/хв – 1.25-2.5 мг/ тільки в дні діалізу. Тривалість лікування залежить від ефективності терапії. При занадто вираженому зниженні артеріального тиску дозу препарату поступово зменшують. Препарат застосовують як у монотерапії, так і в поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами.Передозування
виражене зниження артеріального тиску аж до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень, судорогі, ступор.
Лікарська форма
Таблетки блідо-рожевого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з рискою на одній стороні, можливі вкраплення білого та темно-рожевого кольору.Склад
еналаприлу малеату 20 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію карбонат легкий, желатин, карбоксиметилкрахмал натрію, магнію стеарат, заліза оксид коричневий (Е172).Фармакологічна дія
Інгібітор АПФ, антигіпертензивний препарат. Еналаприл є проліками: в результаті його гідролізу утворюється эналаприлат, кото��ий інгібує АПФ. Механізм дії препарату пов'язаний із зменшенням утворення ангіотензину II з ангіотензину I, що призводить до зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується ОПСС, систолічний і діастолічний АТ, пост - і переднавантаження на міокард. Препарат зменшує розпад брадикініну, збільшує синтез простагландину.
Эналаприлат розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення ЧСС не відзначається.
Підсилює коронарний і нирковий кровотік.
Антигіпертензивний ефект більш ��ыражен при високому рівні реніну плазми крові, ніж при нормальному або зниженому його рівні. Зниження АТ в терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровообіг у судинах мозку підтримується на достатньому рівні і на фоні зниженого АТ.
При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда і міоцитів стінок артерій резистивного типу. Застосування препарату запобігає прогресуванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровоснабжение ішемізованого міокарда, знижує агрегацію тромбоцитів.
Час настання антигіпертензивної дії при прийомі всередину – 1 год, максимум його спостерігається через 4-6 год, дія зберігається протягом 24 год.
У деяких хворих для досягнення оптимального рівня АТ необхідна терапія протягом декількох тижнів. При серцевій недостатності помітний клінічний ефект спостерігається при тривалому лікуванні – 6 місяців і більше.Фармакокінетика
Всмоктування
При прийомі внутрішньо абсорбується 60% препарату. Прийом ��шукай не впливає на абсорбцію еналаприлу.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми становить 50%. Cmax в плазмі крові досягається через 1 год, эналаприлата – через 3-4 ч. Эналаприлат легко проходить через гістогематичні бар'єри, виключаючи ГЕБ; невелика кількість проникає через плацентарний бар'єр і в грудне молоко.
Метаболізм
Еналаприл швидко метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту эналаприлата, який є більш активним інгібітором АПФ, ніж еналаприл. Біодоступність препарату 40%.
Виведення
T1/2 эналаприлата - близько 11 год. Виводиться з організму переважно нирками – 60% (20% у вигляді еналаприлу та 40% - у вигляді эналаприлата), через кишечник – 33% (6% - у вигляді еналаприлу, 27% - у вигляді эналаприлата).
Видаляється під час гемодіалізу (швидкість 62 мл/хв) та перитонеальному діалізі.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, ортостатичний колапс, рідко - біль за грудиною, стенокардія, інфаркт міокарда (звичайно пов'язані з вираженим зниженням АТ), аритмії (передсердна бради - або тахикардия, мерехтіння передсердь), серцебиття, тромбоемболія гілок легеневої артерії, болі в області серця, непритомність.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, слабкість, безсоння, тривога, сплутаність свідомості, підвищена стомлюваність, сонливість (2-3%); дуже рідко при прийомі у високих дозах – нервозність, депресія, парестезії.
З боку органів чуття: дуже рідко - вестибулярні порушення, порушення слуху і зору, шум у вухах.
З боку травної системи: сухість у роті, анорексія, нудота, блювання, запор, діарея; рідко - болі в області живота, кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки і жовчовивідних шляхів, гепатит, жовтяниця.
З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт.
Алергічні реакції: шкірний висип, ангіоневротичний набряк обличчя, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, кінцівок, дисфонія, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, кропив'янка, фотосенсибілізація, серозит, васкуліт, міозит, артралгія, артрит, стоматит, глосит.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Слід ретельно контролювати стан пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, ІХС та захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок.
З обережністю призначають Берлиприл пацієнтам зі зниженим ОЦК (внаслідок терапії діуретиками, при обмеженні потребл��ня кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блюванні), т. к. підвищений ризик раптового та вираженого зниження артеріального тиску після застосування навіть початкової дози інгібітору АПФ.
Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування Берлиприлом після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат.
При призначенні Берлиприла пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, слід враховувати, що застосування високопроточних діалізних мембран пов��підвищує ризик розвитку анафілактичної реакції. Корекція режиму дозування у дні, вільні від діалізу, повинна здійснюватися в залежності від рівня АТ.
До і після прийому Берлиприла необхідний контроль артеріального тиску, рівня гемоглобіну, калію, креатиніну, сечовини, активності печінкових ферментів, наявності білка в сечі.
У хворих з вказівкою на розвиток ангіоневротичного набряку в анамнезі є підвищений ризик його розвитку при прийомі інгібіторів АПФ.
Раптове припинення прийому Берлиприла не призводить до синдрому відміни (резкому підйому артеріального тиску).
За новонародженими і грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії і неврологічних розладів, можливих внаслідок зменшення ниркового і мозкового кровотоку при зниженні артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ. При олігурії необхідно підтримку артеріального тиску і ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин і судинозвужувальних засобів.
Перед ісследованием функції паращитовидних залоз Берлиприл слід відмінити.
У період лікування Берлиприлом слід дотримуватися обережності при виконанні фізичних вправ при жаркій погоді, оскільки існує ризик розвитку дегідратації і надмірного зниження АТ через зниження об'єму циркулюючої крові.
У період лікування Берлиприлом не рекомендується вживати алкогольні напої.
Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливо запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ і у хворих, які приймають діуретичні засоби.Свідчення
— артеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна);
— хронічна серцева недостатність (у складі доомбинированной терапії);
— безсимптомне порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда (у складі комбінованої терапії).Протипоказання
— ангіоневротичний набряк, пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ в анамнезі;
— порфірія;
— вагітність;
— лактація (грудне вигодовування);
— дитячий та підлітковий вік до 18 років;
— підвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів АПФ.
З обережністю слід призначати Берлиприл при первіснийном гіперальдостеронізмі, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, мітральному стенозі з порушеннями гемодинаміки, ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі, захворюваннях сполучної тканини, ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, цукровому діабеті, нирковій недостатності (протеїнурія понад 1 г/), печінковій недостатності, при одночасному застосуванні з імунодепресантами та салуретиками, у пацієнтів літнього віку):��та (старше 65 років).Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні Берлиприла з НПЗЗ можливе зменшення його антигіпертензивної дії.
При одночасному застосуванні Берлиприла з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, амілорид) можливий розвиток гіперкаліємії.
При одночасному застосуванні етанолу з Берлиприлом можливий розвиток вираженої артеріальної гіпотензії.
Еналаприл послаблює дію препаратів, що містять теофілін.
При одночасному застосуванні Берлиприла з солями літію можливе уповільнення виведення літію (показаний контроль концентрації літію в плазмі крові).
Антигіпертензивна дія еналаприлу підсилюють діуретики, бета-адреноблокатори, метилдопа, нітрати, блокатори кальцієвих каналів дигидропиридинового ряду, гідралазин, празозин.
Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики підсилюють гематотоксичність. Препарати, що викликають пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу.
