Дозировка
Берлиприл принимают внутрь независимо от приема пищи. При монотерапии артериальной гипертензии начальная доза составляет 5 мг 1 раз/ При отсутствии клинического эффекта через 1-2 нед. дозу повышают на 5 мг. После первого приема препарата больные должны находиться под медицинским наблюдением в течение 2 ч и дополнительно 1 ч, пока не стабилизируется АД. При необходимости и достаточно хорошей переносимости дозу можно увеличить до 40 мг/ в 2 приема. Через 2-3 нед. переходят на поддерживающую дозу 10-40 мг/, разделенную на 1-2 приема. При умеренной артериальной гипертензии средняя суточная доза составляет 10 мг. Максимальная суточная доза составляет 40 мг. В случае назначения Берлиприла пациентам, одновременно получающим диуретики, лечение диуретиком следует прекратить за 2-3 дня до назначения Берлиприла. Если это невозможно, что начальная доза препарата должна составлять 2.5 мг/ Больным с гипонатриемией (концентрация ионов натрия в сыворотке крови менее 130 ммоль/л) или содержанием сывороточного креатинина более 0.14 ммоль/л начальная доза Берлиприла - 2.5 мг 1 раз/ При реноваскулярной гипертензии начальная доза – 2.5-5 мг/ Максимальная суточная доза – 20 мг. При хронической сердечной недостаточности начальная доза – 2.5 мг однократно, затем дозу увеличивают на 2.5-5 мг через каждые 3-4 дня в соответствии с клинической реакцией до максимально переносимых доз в зависимости от величины АД, но не выше 40 мг/ однократно или в 2 приема. У больных с низким систолическим давлением (менее 110 мм рт.ст.) терапию следует начинать с дозы 1.25 мг. Подбор дозы следует проводить в течение 2-4 нед. или в более короткие сроки. Средняя поддерживающая доза – 5-20 мг/ за 1-2 приема. У пациентов пожилого возраста чаще наблюдается более выраженный гипотензивный эффект и удлинение времени действия препарата, что связано с уменьшением скорости выведения эналаприлата, поэтому рекомендуемая начальная доза составляет 1.25 мг. При бессимптомном нарушении функции левого желудочка препарат назначают по 2.5 мг 2 Дозу подбирают с учетом переносимости до 20 мг/ и разделяют ее на 2 приема. При хронической почечной недостаточности кумуляция препарата наступает при снижении скорости фильтрации менее 10 мл/мин. При КК 80-30 мл/мин доза Берлиприла обычно составляет 5-10 мг/, при КК 30-10 мл/мин – 2.5-5 мг/, при КК<10 мл/мин – 1.25-2.5 мг/ только в дни диализа. Длительность лечения зависит от эффективности терапии. При слишком выраженном снижении АД дозу препарата постепенно уменьшают. Препарат применяют как в монотерапии, так и в сочетании с другими антигипертензивными средствами
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
эналаприла малеат 5 мг
Вспомогательные вещества: желатин, лактозы моногидрат, магния стеарат, магния карбонат основной, кремния диоксид коллоидный, натрия карбоксиметилкрахмал
Фармакологическое действие
Ингибитор АПФ - гипотензивный препарат, механизм действия связан с уменьшением образования из ангиотензина I ангиотензина II, снижение концентрации которого ведет к прямому уменьшению секреции альдостерона. При этом понижается ОПСС, систолическое и диастолическое АД, пост- и преднагрузка на миокард. Расширяет артерии в большей степени, чем вены, при этом рефлекторного повышения ЧСС не отмечается. Уменьшает деградацию брадикинина, увеличивает синтез Pg. Гипотензивный эффект более выражен при высокой концентрации ренина в плазме, чем при нормальной или сниженной. Снижение АД в терапевтических пределах не оказывает влияния на мозговое кровообращение, кровоток в сосудах мозга поддерживается на достаточном уровне и на фоне сниженного АД. Усиливает коронарный и почечный кровоток. При длительном применении уменьшается гипертрофия ЛЖ миокарда и миофибрила стенок артерий резистивного типа, предотвращает прогрессирование ХСН и замедляет развитие дилатации ЛЖ. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда. Снижает агрегацию тромбоцитов. Удлиняет продолжительность жизни у больных ХСН, замедляет прогрессирование дисфункции ЛЖ у больных, перенесших инфаркт миокарда, без клинических проявлений СН. Обладает некоторым диуретическим эффектом. Уменьшает внутриклубочковую гипертензию, замедляя развитие гломерулосклероза и риск возникновения ХПН. Эналаприл является "пролекарством": в результате его гидролиза образуется эналаприлат, который и ингибирует АПФ. Время наступления гипотензивного эффекта при пероральном приеме - 1 ч, он достигает максимума через 4-6 ч и сохраняется до 24 ч. У некоторых больных для достижения оптимального уровня АД необходима терапия на протяжении нескольких недель. При ХСН заметный клинический эффект наблюдается при длительном лечении - 6 мес и более.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипотензия, ортостатический коллапс; редко - боли за грудиной, стенокардия, инфаркт миокарда (обычно связаны с выраженным снижением АД), аритмии (предсердная бради- или тахикардия, мерцание предсердий), сердцебиение, тромбоэмболия ветвей легочной артерии, боли в области сердца, обморок.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головокружение, головная боль, слабость, бессонница, тревога, спутанность сознания, повышенная утомляемость, сонливость (2-3%); очень редко при приеме в высоких дозах – нервозность, депрессия, парестезии.
Со стороны органов чувств: очень редко - вестибулярные нарушения, нарушения слуха и зрения, шум в ушах.
Со стороны пищеварительной системы: сухость во рту, анорексия, тошнота, рвота, запор, диарея; редко - боли в области живота, кишечная непроходимость, панкреатит, нарушение функции печени и желчевыводящих путей, гепатит, желтуха.
Со стороны дыхательной системы: непродуктивный сухой кашель, интерстициальный пневмонит, бронхоспазм, одышка, ринорея, фарингит.
Аллергические реакции: кожная сыпь, ангионевротический отек лица, губ, языка, голосовой щели и/или гортани, конечностей, дисфония, полиморфная эритема, эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, пемфигус, зуд, крапивница, фотосенсибилизация, серозит, васкулит, миозит, артралгия, артрит, стоматит, глоссит.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Необходимо соблюдать осторожность при назначении пациентам со сниженным ОЦК (в результате терапии диуретиками, при ограничении потребления поваренной соли, проведении гемодиализа, диарее и рвоте) - повышен риск внезапного и выраженного снижения АД после применения даже начальной дозы ингибитора АПФ. Транзиторная гипотензия не является противопоказанием для продолжения лечения препаратом после стабилизации АД. В случае повторного выраженного снижения АД следует уменьшить дозу или отменить препарат. При развитии чрезмерного снижения АД больного переводят в горизонтальное положение с низким изголовьем, при необходимости вводят 0.9% раствор NaCl и плазмозамещающие ЛС. Применение высокопроточных диализных мембран повышает риск развития анафилактической реакции. Коррекция режима дозирования в дни, свободные от диализа, должна осуществляться в зависимости от уровня АД. До и во время лечения ингибиторами АПФ необходим контроль АД, показателей крови (Hb, K+, креатинина, мочевины, активности "печеночных" ферментов), белка в моче. Следует тщательно наблюдать за больными с декомпенсированной ХСН, ИБС и заболеваниями сосудов мозга, у которых резкое снижение АД может привести к инфаркту миокарда, инсульту или нарушению функции почек. Внезапная отмена лечения не приводит к синдрому "отмены" (резкому подъему АД). У больных с указанием на развитие ангионевротического отека в анамнезе имеется повышенный риск его развития при приеме ингибиторов АПФ. За новорожденными и грудными детьми, которые подвергались внутриутробному воздействию ингибиторов АПФ, рекомендуется вести тщательное наблюдение для своевременного выявления выраженного снижения АД, олигурии, гиперкалиемии и неврологических расстройств, возможных вследствие уменьшения почечного и мозгового кровотока при снижении АД, вызываемом ингибиторами АПФ. При олигурии необходимо поддержание АД и почечной перфузии путем введения соответствующих жидкостей и сосудосуживающих ЛС. У больных со сниженной функцией почек следует уменьшить разовую дозу или увеличить интервалы между приемами. Перед исследованием функций паращитовидных желез эналаприл следует отменить. Следует соблюдать осторожность при выполнении физических упражнений или при жаркой погоде (риск развития дегидратации и чрезмерного снижения АД из-за снижения ОЦК). Перед хирургическим вмешательством (включая стоматологию) необходимо предупредить хирурга/анестезиолога о применении ингибиторов АПФ. В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии др. потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций (возможно головокружение, особенно после приема начальной дозы ингибитора АПФ у больных, принимающих диуретические ЛС).
Показания
— артериальная гипертензия (в т.ч. реноваскулярная);
— хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии);
— бессимптомное нарушение функции левого желудочка после перенесенного инфаркта миокарда (в составе комбинированной терапии
Противопоказания
— ангионевротический отек, связанный с приемом ингибиторов АПФ, в анамнезе;
— порфирия;
— беременность;
— лактация (грудное вскармливание);
— детский и подростковый возраст до 18 лет;
— повышение чувствительности к эналаприлу и другим ингибиторам АПФ.
С осторожностью следует назначать Берлиприл при первичном гиперальдостеронизме, двустороннем стенозе почечных артерий, стенозе артерии единственной почки, гиперкалиемии, состоянии после трансплантации почки, аортальном стенозе, митральном стенозе с нарушениями гемодинамики, идиопатическом гипертрофическом субаортальном стенозе, заболеваниях соединительной ткани, ИБС, цереброваскулярных заболеваниях, сахарном диабете, почечной недостаточности (протеинурия более 1 г/), печеночной недостаточности, при одновременном приеме с иммунодепрессантами и салуретиками, у пациентов пожилого возраста (старше 65 лет).
Лекарственное взаимодействие
Усиливает действие этанола, замедляет выведение Li+. Ослабляет действие ЛС, содержащих теофиллин. Гипотензивное действие снижают НПВП, эстрогены; усиливают - диуретики, др. гипотензивные ЛС (бета-адреноблокаторы, метилдопа, нитраты, БМКК, гидралазин, празозин), ЛС для общей анестезии, этанол. Калийсберегающие диуретики и калийсодержащие ЛС увеличивают риск развития гиперкалиемии. ЛС, вызывающие угнетение костного мозга, повышают риск развития нейтропении и/или агранулоцитоза. Иммунодепрессанты, аллопуринол, цитостатики усиливают гематотоксичность.
(5895)
Дозування
Берлиприл приймають всередину незалежно від прийому їжі. При монотерапії артеріальної гіпертензії початкова доза становить 5 мг 1 раз/ При відсутності клінічного ефекту через 1-2 тиж. дозу підвищують на 5 мг. Після першого прийому препарату хворі повинні знаходитися під медичним спостереженням протягом 2 год і додатково 1 год, поки не стабілізується артеріальний тиск. При необхідності і досить хорошій переносимості дозу можна збільшити до 40 мг/ у 2 прийоми. Через 2-3 тиж. переходять на підтримуючу дозу 10-40 мг/, розділену на 1-2 прийоми. При розумеренной артеріальній гіпертензії середня добова доза становить 10 мг. Максимальна добова доза становить 40 мг. У разі призначення Берлиприла пацієнтам, одночасно отримують діуретики, лікування діуретиком слід припинити за 2-3 дні до призначення Берлиприла. Якщо це неможливо, початкова доза препарату повинна становити 2.5 мг/ Хворим з гіпонатріємією (концентрація іонів натрію в сироватці крові менше 130 ммоль/л) або вмістом сироваткового креатиніну більше 0.14 ммоль/л початкова доза Берлиприла - 2.5 мг 1 раз/ При реноваскулярной гіпертензії початкова доза – 2.5-5 мг/ Максимальна добова доза – 20 мг. При хронічній серцевій недостатності початкова доза – 2.5 мг одноразово, потім дозу збільшують на 2.5-5 мг через кожні 3-4 дні відповідно до клінічної реакцією до максимально переносимих доз залежно від величини АТ, але не вище 40 мг/ одноразово або в 2 прийоми. У хворих з низьким систолічним тиском (менш 110 мм рт.ст.) терапію слід починати з дози 1.25 мг. Підбір дози слід проводити протягом 2-4 тижнів. або в більш короткі терміни. Середня підтримую��ша доза – 5-20 мг/ за 1-2 прийоми. У пацієнтів літнього віку частіше спостерігається більш виражений гіпотензивний ефект і подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення эналаприлата, тому рекомендована початкова доза становить 1.25 мг. При безсимптомному порушенні функції лівого шлуночка препарат призначають по 2.5 мг 2 Дозу підбирають з урахуванням переносимості до 20 мг/ і поділяють її на 2 прийоми. При хронічній нирковій недостатності кумуляція препарату настає при зниженні швидкості фільтрації менше 10 мл/хв. При КК 80-30 мл/хв доза Берлиприла звичайно становить 5-10 мг/, при КК 30-10 мл/хв – 2.5-5 мг/, при КК<10 мл/хв – 1.25-2.5 мг/ тільки в дні діалізу. Тривалість лікування залежить від ефективності терапії. При занадто вираженому зниженні артеріального тиску дозу препарату поступово зменшують. Препарат застосовують як у монотерапії, так і в поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
еналаприлу малеату 5 мг
Допоміжні речовини: желатин, лактози моногідрат, магнію стеарат, магнію карбонат основний, до��емния діоксид колоїдний, натрію карбоксиметилкрахмалФармакологічна дія
Інгібітор АПФ - гіпотензивний препарат, механізм дії пов'язаний із зменшенням утворення з ангіотензину I ангіотензину II, зниження концентрації якого веде до прямого зменшення секреції альдостерону. При цьому знижується ОПСС, систолічний і діастолічний АТ, пост - і переднавантаження на міокард. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення ЧСС не відзначається. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез Pg. Гіпотензивний ефект більш виражений при високій концентрації реніну в плазмі, ніж при нормальній або зниженою. Зниження АТ в терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровообіг у судинах мозку підтримується на достатньому рівні і на фоні зниженого АТ. Підсилює коронарний і нирковий кровотік. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда ЛШ і миофибрила стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресуванню ХСН та уповільнює розвиток дилатації ЛШ. Покращує кровопостачання ишемизированного міокарда. Знижує агрегацію тромбоцитів. Подовжує тривалість життя у хворих на ХСН, уповільнює прогресування дисфункції ЛШ у хворих, які перенесли інфаркт міокарда, без клінічних проявів СН. Володіє деяким діуретичним ефектом. Зменшує внутриклубочковую гіпертензію, сповільнюючи розвиток гломерулосклероза і ризик виникнення ХНН. Еналаприл є "проліками": в результаті його гідролізу утворюється эналаприлат, який і інгібує АПФ. Час настання гіпотензивного ефекту при пероральному пр��еме - 1 год, він досягає максимуму через 4-6 год і зберігається до 24 год. У деяких хворих для досягнення оптимального рівня АТ необхідна терапія протягом декількох тижнів. При ХСН помітний клінічний ефект спостерігається при тривалому лікуванні - 6 місяців і більше.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, ортостатичний колапс, рідко - біль за грудиною, стенокардія, інфаркт міокарда (звичайно пов'язані з вираженим зниженням АТ), аритмії (передсердна бради - або тахікардія, мерехтіння передсердь), серцебиття, тромбоемболія гілок легеневої артерії, болі в області серця, непритомність.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, слабкість, безсоння, тривога, сплутаність свідомості, підвищена стомлюваність, сонливість (2-3%); дуже рідко при прийомі у високих дозах – нервозність, депресія, парестезії.
З боку органів чуття: дуже рідко - вестибулярні порушення, порушення слуху і зору, шум у вухах.
З боку травної системи: сухість у роті, анорексія, нудота, блювання, запор, диаре��; рідко - болі в області живота, кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки і жовчовивідних шляхів, гепатит, жовтяниця.
З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт.
Алергічні реакції: шкірний висип, ангіоневротичний набряк обличчя, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, кінцівок, дисфонія, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, крапивни��а, фотосенсибілізація, серозит, васкуліт, міозит, артралгія, артрит, стоматит, глосит.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Необхідно дотримуватися обережності при призначенні пацієнтам зі зниженим ОЦК (внаслідок терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї та блювання) - підвищений ризик раптового та вираженого зниження артеріального тиску після застосування навіть початкової дози інгібітору АПФ. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування препаратом після ��стабілізації артеріального тиску. У разі повторного вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат. При розвитку надмірного зниження АТ хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям, при необхідності вводять 0.9% розчин NaCl і плазмозамінні ЛЗ. Застосування високопроточних діалізних мембран підвищує ризик розвитку анафілактичної реакції. Корекція режиму дозування у дні, вільні від діалізу, повинна здійснюватися в залежності від рівня АТ. До і під час лікування інгібіторами АПФ необхідний контроль артеріального тиску, показателей крові (Hb, K+, креатиніну, сечовини, активності "печінкових" ферментів), білка в сечі. Слід ретельно спостерігати за хворими з декомпенсованою ХСН, ІХС та захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок. Раптова відміна лікування не призводить до синдрому "відміни" (різкого підйому артеріального тиску). У хворих з вказівкою на розвиток ангіоневротичного набряку в анамнезі є підвищений ризик його розвитку при прийомі інгібіторів АПФ. За новонародженими і гру��ваними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії і неврологічних розладів, можливих внаслідок зменшення ниркового і мозкового кровотоку при зниженні артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ. При олігурії необхідно підтримку артеріального тиску і ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин і судинозвужувальних ЛЗ. У хворих зі зниженою функцією нирок слід зменшити разову дозу ілі збільшити інтервали між прийомами. Перед дослідженням функцій паращитовидних залоз еналаприл слід скасувати. Слід дотримуватися обережності при виконанні фізичних вправ або при жаркій погоді (ризик розвитку дегідратації і надмірного зниження АТ через зниження ОЦК). Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті ін потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (можливо запаморочення, особливо після прийому початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні ЛЗ).Свідчення
— артеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна);
— хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії);
— безсимптомне порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда (у складі комбінованої терапіїПротипоказання
— ангионевротически�� набряк, пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ в анамнезі;
— порфірія;
— вагітність;
— лактація (грудне вигодовування);
— дитячий та підлітковий вік до 18 років;
— підвищена чутливість до еналаприлу та інших інгібіторів АПФ.
З обережністю слід призначати Берлиприл при первинному гіперальдостеронізмі, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, мітральному стенозі з порушеннями р��модинамики, ідіопатичному гіпертрофічному субаортальному стенозі, захворюваннях сполучної тканини, ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, цукровому діабеті, нирковій недостатності (протеїнурія понад 1 г/), печінковій недостатності, при одночасному застосуванні з імунодепресантами та салуретиками, у пацієнтів літнього віку (старше 65 років).Лікарська взаємодія
Підсилює дію етанолу, уповільнює виведення Li+. Послаблює дію ЛЗ, що містять теофілін. Гіпотензивна дія НПЗП знижують, естрогени; посилюють - діу��етики, ін гіпотензивні ЛЗ (бета-адреноблокатори, метилдопа, нітрати, БМКК, гідралазин, празозин), ЛЗ для загальної анестезії, етанол. Калійзберігаючі діуретики і калийсодержащие ЛЗ збільшують ризик розвитку гіперкаліємії. ЛЗ, що викликають пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу. Імунодепресанти, алопуринол, цитостатики підсилюють гематотоксичність.