Дозировка
Таблетки принимают внутрь, целиком, не разжевывая и не разламывая. При язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки в стадии обострения препарат назначают по 20 мг 1 раз/, утром. У большинства пациентов активная язва двенадцатиперстной кишки заживает в течение 4 недель. Однако некоторым пациентам может потребоваться еще 4 недели для полного заживления язвы. Активная доброкачественная язва желудка у большинства пациентов заживает в течение 6 недель. Однако у небольшого количества пациентов дляполного заживления может потребоваться еще 6 недель.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые кишечнорастворимой оболочкой
Состав
Рабепразол 20мг; вспомогательные в-ва: маннитол, гипролоза низкозамещенная, магния оксид, магния стеарат,
Фармакологическое действие
Рабепразол принадлежит к классу антисекреторных препаратов, замещенных бензимидазолов, которые не обладают холинолитическими или антигистаминными свойствами, а подавляют желудочную секрецию путем ингибирования фермента Н+/К+-АТФ-азы (протонной помпы). Эффект препарата зависит от дозы и приводит к подавлению базальной и стимулированной секреции соляной кислоты в желудке, независимо от стимулирующих факторов. Исследования на животных показали, что рабепразол быстро исчезает из плазмы и слизистой оболочки желудка. Будучи слабым основанием, рабепразол быстро всасывается во всех дозировках и накапливается в кислой среде париетальных клеток желудка. Рабепразол конвертируется в сульфенамидную форму путем протонизации и потом взаимодействует с доступными молекулами цистеина протонной помпы.
Антисекреторное действие: после приема внутрь 20 мг рабепразола антисекреторный эффект начинает развиваться в течение 1 ч, достигая максимума через 2-4 ч. Подавление базальной и стимулированной пищей секреции соляной кислоты в желудке через 23 ч после приема первой дозы рабепразола составляет 69% и 82%, соответственно, и длится до 48 ч. Ингибирующий эффект рабепразола в отношении секреции соляной кислоты при приеме повторных доз несколько увеличивается, достигая равновесного состояния через 3 дня. После отмены препарата секреторная активность желудка восстанавливается через 2-3 дня.
In vitro было установлено, что рабепразол оказывает бактерицидное действие в отношении Helicobacter pylori. Эрадикация Helicobacter pylori рабепразолом и противомикробными препаратами приводит к высокой степени заживления поражений слизистой оболочки. По результатам клинических исследований установлено, что прием 20 мг рабепразола 2 в комбинации с двумя антибиотиками, например кларитромицином и амоксициллином или кларитромицином и метронидазолом в течение 1 недели позволяет достичь уровня эрадикации Helicobacter pylori более 80% у пациентов с гастродуоденальными язвами. При выборе подходящей комбинации для эрадикации Helicobacter pylori следует руководствоваться утвержденными стандартами лечения. У пациентов с персистирующей инфекцией (при наличии первоначально чувствительных штаммов микроорганизмов) необходимо учитывать возможность развития вторичной резистентности к антибактериальным препаратам при выборе режима дозирования.
Влияние на сывороточный гастрин: в клинических исследованиях пациенты получали рабепразол в дозе 10 или 20 мг 1 раз/ на протяжении до 43 месяцев. Концентрация гастрина в сыворотке увеличивалась в первые 2-8 недель приема, отражая подавляющее действие на секрецию соляной кислоты, а затем оставалась стабильной при продолжении терапии. Показатели концентрации гастрина возвращались к исходным значениям обычно в течение 1-2 недель после отмены терапии.
Образцы биопсии из антральной части и дна желудка, полученные более чем у 500 пациентов, принимавших рабепразол или сравнительное лечение на протяжении до 8 недель, не выявили изменений в ECL-клеточном и гистологическом строении, степени гастрита, частоте развития атрофического гастрита, интестинальной метаплазии или распространенности инфицирования Н. pylori более чем у 250 пациентов, наблюдавшихся на протяжении 36 месяцев терапии, не было выявлено значимых изменений исходно существовавших состояний.
Прочие эффекты: системный эффект рабепразола в отношении ЦНС, сердечно сосудистой и дыхательной систем на сегодняшний день не выявлен. Рабепразол, применявшийся внутрь в дозе 20 мг в течение 2 недель, не оказывал влияния на функцию щитовидной железы, углеводный обмен или циркулирующие концентрации паратгормона, кортизола, эстрогенов, тестостерона, пролактина, холецистокинина, секретина, глюкагона, фолликулостимулирующего гормона (ФСГ), лютеинизирующего гормона (ЛГ), ренина, альдостерона или соматотропного гормона.
Клинические исследования показали, что рабепразол не вступает в клинически значимое взаимодействие с амоксициллином, не оказывает негативного влияния на концентрацию амоксициллина или кларитромицина в плазме крови при одновременном применении этих препаратов для эрадикации Helicobacter pylori из верхних отделов ЖКТ.
Побочные действия
Со стороны системы кроветворения: редко - нейтропения, лейкопения, тромбоцитопения, лейкоцитоз.
Со стороны иммунной системы: редко - реакции повышенной чувствительности (включает в себя отек лица, снижение АД, одышку).
Нарушения метаболизма и питания: редко - анорексия, увеличение массы тела; очень редко - гипонатриемия.
Со стороны нервной системы: часто - головная боль, головокружение, бессонница; нечасто - сонливость, нервозность; редко - депрессия; очень редко - спутанность сознания.
Со стороны органов чувств: редко - расстройство зрения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: очень редко - периферические отеки.
Со стороны дыхательной системы: часто - кашель, фарингит, ринит; нечасто - бронхит, синусит.
Со стороны пищеварительной системы: часто - диарея, рвота, тошнота, боль в животе, запор, метеоризм; нечасто - диспепсия, сухость слизистой оболочки полости рта, отрыжка; редко - гастрит, стоматит, изменение вкуса, гепатит, желтуха, печеночная энцефалопатия (получены редкие сообщения о печеночной энцефалопатии у пациентов с сопутствующим циррозом печени. При назначении препарата Зульбекс® впервые пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени рекомендуется соблюдать осторожность).
Со стороны кожных покровов: нечасто - сыпь, эритема; редко - зуд, потливость, буллезная сыпь; очень редко - многоформная эритема, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона (эритема, буллезные реакции и реакции повышенной чувствительности обычно самосто
Особенности продажи
рецептурные
Показания
— язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в стадии обострения;
— гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ): эрозивный рефлюкс-эзофагит (лечение), симптоматическое лечение ГЭРБ, в т.ч. длительная поддерживающая терапия;
— синдром Золлингера-Эллисона;
— в составе комплексной терапии: эрадикация Helicobacter pylori у пациентов с язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки или хроническим гастритом;
— лечение и профилактика рецидива язвенной болезни, связанной с Helicobacter pylori.
Противопоказания
— беременность (отсутствует опыт применения);
— период грудного вскармливания (отсутствует опыт применения);
— детский возраст (отсутствует опыт применения);
— повышенная чувствительность к активному веществу или вспомогательным компонентам препарата.
С осторожностью следует применять препарат при тяжелой почечной недостаточности
Лекарственное взаимодействие
Рабепразол вызывает стойкое и длительное подавление секреции соляной кислоты в желудке. Может возникнуть взаимодействие с препаратами, всасывание которых зависит от значений рН.
Одновременное применение рабепразола с кетоконазолом или итраконазолом может привести к значительному снижению их концентрации в плазме крови, в связи с чем может потребоваться коррекция дозы этих препаратов.
Ингибиторы протонной помпы, включая рабепразол, не следует применять одновременно с атазанавиром.
Рабепразол не обладает клинически значимым взаимодействием с амоксициллином и с другими препаратами, метаболизируемыми ферментами системы цитохрома CYP450, такими как варфарин, фенитоин, теофиллин и диазепам.
Рабепразол замедляет выведение некоторых лекарственных средств, метаболизирующихся в печени путем микросомального окисления (диазепам, фенитоин, непрямые антикоагулянты).
(3803)
Дозування
Таблетки приймають внутрішньо, цілком, не розжовуючи та не розламуючи. При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення препарат призначають по 20 мг 1 раз/, вранці. У більшості пацієнтів активна виразка дванадцятипалої кишки гоїться протягом 4 тижнів. Однак деяким пацієнтам може знадобитися ще 4 тижні для повного загоєння виразки. Активна доброякісна виразка шлунка у більшості пацієнтів гоїться протягом 6 тижнів. Однак у невеликої кількості пацієнтів дляполного загоєння може потребувати ще 6 тижнів.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкоюСклад
Рабепразол 20 мг; допоміжні в-ва: манітол, гипролоза низкозамещенная, магнію оксид, магнію стеарат,Фармакологічна дія
Рабепразол належить до класу антисекреторних препаратів, заміщених бензимідазолів, що не мають холінолітичними або антигістамінними властивостями, а пригнічують шлункову секрецію шляхом інгібування ферменту Н+/К+-АТФ-ази (протонної помпи). Ефект препарату залежить від дози і пр��водить до пригнічення базальної і стимульованої секреції соляної кислоти в шлунку, незалежно від стимулюючих факторів. Дослідження на тваринах показали, що рабепразол швидко зникає з плазми і слизової оболонки шлунка. Будучи слабкою основою, рабепразол швидко всмоктується в усіх дозуваннях і накопичується в кислому середовищі парієтальних клітин шлунка. Рабепразол перетворюється в сульфенамідну форму шляхом протонизации і потім взаємодіє з доступними молекулами цистеїну протонної помпи.
Антисекреторні дії��: після прийому всередину 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект починає розвиватися протягом 1 год, досягаючи максимуму через 2-4 ч. Пригнічення базальної і стимульованої їжею секреції соляної кислоти в шлунку через 23 год після прийому першої дози рабепразолу становить 69% і 82%, відповідно, і триває до 48 год Інгібуючий ефект рабепразолу щодо секреції соляної кислоти при прийомі повторних доз дещо збільшується, досягаючи рівноважного стану через 3 дні. Після відміни препарату секреторна активність шлунка восстанавливается через 2-3 дні.
In vitro було встановлено, що рабепразол має бактерицидну дію відносно Helicobacter pylori. Ерадикація Helicobacter pylori рабепразолом і протимікробними препаратами призводить до високого ступеня загоєння уражень слизової оболонки. За результатами клінічних досліджень встановлено, що прийом 20 мг рабепразолу 2 в комбінації з двома антибіотиками, наприклад кларитроміцином та амоксициліном або кларитроміцином і метронідазолом протягом 1 тижня дозволяє досягти рівня ерадикації Helicobacter pylori більш 80% у пацієнтів з растродуоденальными виразками. При виборі комбінації для ерадикації Helicobacter pylori слід керуватися затвердженими стандартами лікування. У пацієнтів з персистуючою інфекцією (за наявності первинно чутливих штамів мікроорганізмів) необхідно враховувати можливість розвитку вторинної резистентності до антибактеріальних препаратів при виборі режиму дозування.
Вплив на сироватковий гастрин: у клінічних дослідженнях пацієнти отримували рабепразол у дозі 10 або 20 мг 1 раз/ на протязі до 43 місяців. Кон��ентрация гастрину у сироватці збільшувалась у перші 2-8 тижнів прийому, відображаючи переважна дію на секрецію соляної кислоти, а потім залишалася стабільною при продовженні терапії. Показники концентрації гастрину повертались до початкових значень зазвичай протягом 1-2 тижнів після відміни терапії.
Зразки біопсії з антральной частини і дна шлунка, отримані більш ніж у 500 пацієнтів, що приймали рабепразол або порівняльне лікування протягом 8 тижнів, не виявили змін у ECL-клітинному та гістологічному будову, ступені гастриту, частоти розвитку атрофічного гастриту, интестинальной метаплазії або поширеність інфікування Н. pylori більш ніж у 250 пацієнтів, що спостерігалися протягом 36 місяців терапії не було виявлено значущих змін початково існуючих станів.
Інші ефекти: системний ефект рабепразолу щодо ЦНС, серцево-судинної і дихальної систем на сьогоднішній день не виявлено. Рабепразол, застосовувався всередину в дозі 20 мг протягом 2 тижнів, не чинив впливу на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін або циркулюючі концентрації паратгормону, кортизолу, естрогену, тестостерону, пролактину, холецистокініну, секретину, глюкагону, фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (LH), реніну, альдостерону чи соматотропного гормону.
Клінічні дослідження показали, що рабепразол не вступає в клінічно значущу взаємодію з амоксициліном, не чинить негативного впливу на концентрацію амоксициліну чи кларитроміцину в плазмі при одночасному застосуванні цих препаратів для ерадикації Helicobacter pylori з верхніх відділів ШКТ.Побічні дії
З боку системи кровотворення: рідко - нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз.
З боку імунної системи: рідко - реакції підвищеної чутливості (включає в себе набряк обличчя, зниження АТ, задишку).
Порушення метаболізму і харчування: рідко - анорексія, збільшення маси тіла; дуже рідко - гіпонатріємія.
З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, безсоння; нечасто - сонливість, нервозність; рідко - депресія; дуже рідко - заплутано��ть свідомості.
З боку органів чуття: рідко - розлад зору.
З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - периферичні набряки.
З боку дихальної системи: часто - кашель, фарингіт, риніт; нечасто - бронхіт, синусит.
З боку травної системи: часто - діарея, блювання, нудота, біль у животі, запор, метеоризм; нечасто - диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка; рідко - гастрит, стоматит, зміна смаку, гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія (отримані рідкісні повідомлення про печінкової енцефалопатії у пацієнтів з супутнім цирозом печінки. При призначенні препарату Зульбекс® вперше пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки рекомендується дотримуватися обережності).
З боку шкірних покривів: нечасто - висип, еритема; рідко - свербіж, пітливість, бульозні висипання; дуже рідко - багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона (еритема, бульозні реакції та реакції підвищеної чутливості зазвичай самостоОсобливості продажу
рецептурніСвідчення
— язвен��ва хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення;
— гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ): ерозивний рефлюкс-езофагіт (лікування), симптоматичне лікування ГЕРХ, у т. ч. тривала підтримуюча терапія;
— синдром Золлингераэллисона;
— у складі комплексної терапії: ерадикація Helicobacter pylori у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки або хронічним гастритом;
— лікування та профілактика рецидиву виразкової хвороби, пов'язаної з Helicobacter pylori.Протипоказання
— беременность (відсутній досвід застосування);
— період грудного вигодовування (відсутній досвід застосування);
— дитячий вік (відсутній досвід застосування);
— підвищена чутливість до активної речовини або допоміжних компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат при тяжкій нирковій недостатностіЛікарська взаємодія
Рабепразол викликає стійке і тривале пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку. Може виникнути взаємодія з препаратами, всасывание яких залежить від значень рН.
Одночасне застосування рабепразолу з кетоконазолом чи ітраконазолом може призвести до значного зниження їх концентрації в плазмі крові, у зв'язку з чим може знадобитися корекція дози цих препаратів.
Інгібітори протонної помпи, включаючи рабепразол, не слід застосовувати одночасно з атазанавіром.
Рабепразол не має клінічно значущою взаємодією з амоксициліном та іншими препаратами, метаболизируемыми ферментами системи цитохрому CYP450, такими як варфарин, ��енитоин, теофілін та діазепам.
Рабепразол уповільнює виведення деяких лікарських засобів, які метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окислення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти).