Дозировка
Дозу устанавливают индивидуально. При приеме внутрь суточная доза для взрослых составляет 0.25-8 мг, для детей - 17-250 мкг/кг. После длительного применения отмену бетаметазона следует производить постепенно, уменьшая дозу на 250 мкг через каждые 2-3 дня. Для в/в введения (струйно медленно или капельно) разовая доза составляет 4-8 мг, при необходимости возможно увеличение до 20 мг; поддерживающая доза составляет, как правило, 2-4 мг. Разовая доза для в/м введения составляет 4-6 мг. Для внутрисуставного введения и введения непосредственно в очаг поражения при заболеваниях мягких тканей, в зависимости от величины сустава и размера области поражения, разовая доза составляет 0.4-6 мг. Субконъюнктивально разовая доза - 2 мг. При наружном применении наносят тонким слоем на пораженный участок кожи 2-6 раз/сут до клинического улучшения, далее применяют 1-2 раза/сут. При применении бетаметазона у детей, а также у больных с поражениями лица курс лечения не должен превышать 5 дней.
Лекарственная форма
Спрей для наружного применения в виде бесцветного, от прозрачного до слегка опалесцентного вязкого раствора, с запахом изопропанола.
Состав
1 г
бетаметазона дипропионат 0.640 мг
?что соответствует содержанию бетаметазона 0.5 мг
Вспомогательные вещества: изопропанол 400 мг, карбомер 934Р 2.5 мг, вода 596.86 мг, натрия гидроксид q.s.
Фармакологическое действие
ГКС. Подавляет функции лейкоцитов и тканевых макрофагов. Ограничивает миграцию лейкоцитов в область воспаления. Нарушает способность макрофагов к фагоцитозу, а также к образованию интерлейкина-1. Способствует стабилизации лизосомальных мембран, снижая тем самым концентрацию протеолитических ферментов в области воспаления. Уменьшает проницаемость капилляров, обусловленную высвобождением гистамина. Подавляет активность фибробластов и образование коллагена.
Ингибирует активность фосфолипазы А2, что приводит к подавлению синтеза простагландинов и лейкотриенов. Подавляет высвобождение ЦОГ (главным образом ЦОГ-2), что также способствует уменьшению выработки простагландинов.
Уменьшает число циркулирующих лимфоцитов (T- и B-клеток), моноцитов, эозинофилов и базофилов вследствие их перемещения из сосудистого русла в лимфоидную ткань; подавляет образование антител.
Бетаметазон подавляет высвобождение гипофизом АКТГ и ?-липотропина, но не снижает уровень циркулирующего ?-эндорфина. Угнетает секрецию ТТГ и ФСГ.
При непосредственной аппликации на сосуды оказывает вазоконстрикторный эффект.
Бетаметазон обладает выраженным дозозависимым действием на метаболизм углеводов, белков и жиров. Стимулирует глюконеогенез, способствует захвату аминокислот печенью и почками и повышает активность ферментов глюконеогенеза. В печени бетаметазон усиливает депонирование гликогена, стимулируя активность гликогенсинтетазы и синтез глюкозы из продуктов белкового обмена. Повышение содержания глюкозы в крови активизирует выделение инсулина.
Бетаметазон подавляет захват глюкозы жировыми клетками, что приводит к активации липолиза. Однако вследствие увеличения секреции инсулина происходит стимуляция липогенеза, что способствует накоплению жира.
Задерживает в организме ионы натрия и воду, стимулирует выведение ионов калия, снижает всасывание кальция из ЖКТ, вымывает ионы кальция из костей, повышает выведение кальция почками.
Оказывает катаболическое действие в лимфоидной и соединительной ткани, мышцах, жировой ткани, коже, костной ткани. Остеопороз и синдром Иценко-Кушинга являются главными факторами, ограничивающими длительную терапию ГКС. В результате катаболического действия возможно подавление роста у детей.
В высоких дозах бетаметазон может повышать возбудимость тканей мозга и способствует понижению порога судорожной готовности. Стимулирует избыточную продукцию хлористоводородной кислоты и пепсина в желудке, что приводит к развитию пептической язвы.
При системном применении терапевтическая активность бетаметазона обусловлена противовоспалительным, противоаллергическим, иммунодепрессивным и антипролиферативным действием.
При наружном и местном применении терапевтическая активность бетаметазона обусловлена противовоспалительным, противоаллергическим и антиэкссудативным (благодаря вазоконстрикторному эффекту) действием.
По противовоспалительной активности превышает гидрокортизон в 30 раз, не обладает минералокортикоидной активностью. Наличие в молекуле атома фтора усиливает противовоспалительную активность бетаметазона.
Бетаметазон в форме дипропионата характеризуется продолжительным действием.
Фармакокинетика
Связывание с белками плазмы составляет около 64%, Vd - 84 л. Метаболизируется в печени. Метаболиты выводятся преимущественно почками, незначительная часть – с желчью.
При всасывании через кожу бетаметазон характеризуется сходными фармакокинетическими свойствами, как при наружном, так и при системном применении. Системное всасывание после наружного применения составляет 12-14%.
При местном и наружном применении при интактной коже всасывание может быть незначительным. Наличие воспалительного процесса, а также применение окклюзионной повязки, может увеличивать объем всасывания.
Побочные действия
Со стороны эндокринной системы: снижение толерантности к глюкозе, стероидный сахарный диабет или манифестация латентного сахарного диабета, угнетение функции надпочечников, синдром Иценко-Кушинга (в т.ч. лунообразное лицо, ожирение гипофизарного типа, гирсутизм, повышение АД, дисменорея, аменорея, миастения, стрии), задержка полового развития у детей.
Со стороны обмена веществ: повышенное выведение ионов кальция, гипокальциемия, повышение массы тела, отрицательный азотистый баланс (повышенный распад белков), повышенное потоотделение, задержка жидкости и ионов натрия (периферические отеки), гипернатриемия, гипокалиемический синдром (в т.ч. гипокалиемия, аритмия, миалгия или спазм мышц, необычная слабость и утомляемость).
Со стороны ЦНС: делирий, дезориентация, эйфория, галлюцинации, маниакально-депрессивный психоз, депрессия, паранойя, повышение внутричерепного давления, нервозность или беспокойство, бессонница, головокружение, вертиго, псевдоопухоль мозжечка, головная боль, судороги.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: аритмии, брадикардия (вплоть до остановки сердца); развитие (у предрасположенных пациентов) или усиление выраженности хронической сердечной недостаточности, изменения на ЭКГ, характерные для гипокалиемии, повышение АД, гиперкоагуляция, тромбозы. У больных с острым и подострым инфарктом миокарда - распространение очага некроза, замедление формирования рубцовой ткани, что может привести к разрыву сердечной мышцы; при интракраниальном введении - носовое кровотечение.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, панкреатит, стероидная язва желудка и двенадцатиперстной кишки, эрозивный эзофагит, кровотечения и перфорация ЖКТ, повышение или снижение аппетита, метеоризм, икота. В редких случаях - повышение активности печеночных трансаминаз и ЩФ.
Со стороны органов чувств: внезапная потеря зрения (при парентеральном введении в области головы, шеи, носовых раковин, кожи головы возможно отложение кристаллов препарата в сосудах глаза), задняя субкапсулярная катаракта, повышение внутриглазного давления с возможным повреждением зрительного нерва, склонность к развитию вторичных бактериальных, грибковых или вирусных инфекций глаз, трофические изменения роговицы, экзофтальм.
Со стороны костно-мышечной системы: замедление роста и процессов окостенения у детей (преждевременное закрытие эпифизарных зон роста), остеопороз (очень редко - патологические переломы костей, асептический некроз головки плечевой и бедренной кости), разрыв сухожилий мышц, стероидная миопатия, снижение мышечной массы (атрофия); при внутрисуставном введении - усиление боли в суставе.
Дерматологические реакции: замедленное заживление ран, петехии, экхимозы, истончение кожи, гипер- или гипопигментация, стероидные угри, стрии, склонность к развитию пиодермии и кандидозов.
Аллергические реакции: генерализованные (кожная сыпь, зуд кожи, анафилактический шок), местные аллергические реакции.
Местные реакции: при парентеральном введении - жжение, онемение, боль, парестезии и инфекции в месте введения, редко - некроз окружающих тканей, образование рубцов в месте инъекции; при в/м введении (особенно в дельтовидную мышцу) - атрофия кожи и подкожной клетчатки.
Прочие: развитие или обострение инфекций (появлению этого побочного эффекта способствуют совместно применяемые иммунодепрессанты и вакцинация), лейкоцитурия, синдром отмены.
При в/в введении - аритмии, "приливы" крови к лицу, судороги.
При наружном применении: редко - зуд, гиперемия, жжение, сухость, фолликулит, угревая сыпь, гипопигментация, периоральный дерматит, аллергический дерматит, мацерация кожи, вторичная инфекция, атрофия кожи, стрии, потница. При длительном применении или нанесении на обширные участки кожи возможно развитие системных побочных эффектов, характерных для ГКС.
Особенности продажи
Отпускается без рецепта
Особые условия
C осторожностью применять при паразитарных и инфекционных заболеваниях вирусной, грибковой или бактериальной природы (в настоящее время или недавно перенесенные, включая недавний контакт с больным) - простой герпес, опоясывающий герпес (виремическая фаза), ветряная оспа, корь, амебиаз, стронгилоидоз (установленный или подозреваемый), системный микоз; активный и латентный туберкулез. Применение при тяжелых инфекционных заболеваниях допустимо только на фоне специфической терапии.
С осторожностью применять в течение 8 недель до и 2 недель после вакцинации), при лимфадените после прививки БЦЖ, при иммунодефицитных состояниях (в т.ч. СПИД или ВИЧ-инфицирование).
С осторожностью применять при заболеваниях ЖКТ: язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, эзофагите, гастрите, острой или латентной пептической язве, недавно созданном анастомозе кишечника, неспецифическом язвенном колите с угрозой перфорации или абсцедирования, дивертикулите.
С осторожностью применять при заболеваниях сердечно-сосудистой системы, в т.ч. после недавно перенесенного инфаркта миокарда (у больных с острым и подострым инфарктом миокарда возможно распространение очага некроза, замедление формирования рубцовой ткани и вследствие этого разрыв сердечной мышцы), при декомпенсированной хронической сердечной недостаточности, артериальной гипертензии, гиперлипидемии), при эндокринных заболеваниях - сахарном диабете (в т.ч. нарушении толерантности к углеводам), тиреотоксикозе, гипотиреозе, болезни Иценко-Кушинга, при тяжелой хронической почечной и/или печеночной недостаточности, нефроуролитиазе, при гипоальбуминемии и состояниях, предрасполагающих к ее возникновению, при системном остеопорозе, миастении, остром психозе, ожирении (III-IV степени), при полиомиелите (за исключением формы бульбарного энцефалита), открыто- и закрытоугольной глаукоме, беременности, в период лактации.
При необходимости внутрисуставного введения с осторожностью применять у пациентов с общим тяжелым состоянием, неэффективности (или кратковременности) действия 2 предыдущих введений (с учетом индивидуальных свойств применявшихся ГКС).
При приеме внутрь необходимо контролировать уровень глюкозы в крови, АД, показатели водно-электролитного баланса. В случае раздражения или появления симптомов повышенной чувствительности к бетаметазону лечение необходимо прекратить и провести соответствующую терапию. При присоединении вторичной инфекции проводят лечение соответствующими противомикробными средствами.
Не показан для лечения болезни гиалиновых мембран новорожденных.
Не следует применять наружно для лечения первичных кожных поражений при грибковой (например, кандидоз, трихофития) и бактериальной (например, импетиго) инфекции, перианального и аногенитального зуда.
Показания
Для приема внутрь: первичная или вторичная недостаточность функции надпочечников, врожденная гиперплазия надпочечников, острый (негнойный) и подострый тиреоидит, гиперкальциемия вследствие опухолевого заболевания, ревматические заболевания, коллагеновые болезни, аллергические заболевания, симптоматический саркоидоз, синдром Леффлера, бериллиоз, идиопатическая или вторичная тромбоцитопения у взрослых, аутоиммунная гемолитическая анемия, эритробластопения (эритроцитарная анемия), эритроидная гипопластическая анемия, трансфузионные реакции, паллиативная терапия лейкемии и лимфомы у взрослых и острой лейкемии у детей; язвенный колит, паралич Белла.
Для парентерального применения: шок (в т.ч. ожоговый, травматический, операционный, токсический, кардиогенный, гемотрансфузионный, анафилактический ); аллергические реакции (острые, тяжелые формы), анафилактоидные реакции; отек мозга (в т.ч. на фоне опухоли мозга или связанный с хирургическим вмешательством, лучевой терапией или травмой головы), повышенное внутричереп
Противопоказания
Для кратковременного применения по жизненным показаниям - повышенная чувствительность к бетаметазону.
Для внутрисуставного введения и введения непосредственно в очаг поражения: предшествующая артропластика, патологическая кровоточивость (эндогенная или вызванная применением антикоагулянтов), внутрисуставной перелом кости, инфекционный (септический) воспалительный процесс в суставе и периартикулярные инфекции (в т.ч. в анамнезе), а также общее инфекционное заболевание, выраженный околосуставной остеопороз, отсутствие признаков воспаления в суставе ("сухой" сустав, например при остеоартрозе без синовита), выраженная костная деструкция и деформация сустава (резкое сужение суставной щели, анкилоз), нестабильность сустава как исход артрита, асептический некроз формирующих сустав эпифизов костей.
Для наружного применения: розовые угри, угри и обыкновенные (юношеские) угри; первичные вирусные инфекции кожи (в т.ч. ветряная оспа).
Применение при беременности возможно в исключительных случаях по строгим показаниям.
При необходимости применения в период лактации грудное вскармливание следует прекратить
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с сердечными гликозидами их действие усиливается; с диуретиками - увеличивается выведение калия; с гипогликемическими препаратами, пероральными антикоагулянтами - ослабление их действия; с НПВС - повышается риск возникновения эрозивно-язвенных поражений и кровотечений из ЖКТ.
(730)
Дозування
Дозу встановлюють індивідуально. При прийомі внутрішньо добова доза для дорослих становить 0.25-8 мг, для дітей - 17-250 мкг/кг. Після тривалого застосування скасування бетаметазону слід проводити поступово, зменшуючи дозу на 250 мкг через кожні 2-3 дні. Для в/в введення (струминно повільно або краплинно) разова доза становить 4-8 мг, при необхідності можливе збільшення до 20 мг; підтримуюча доза складає, як правило, 2-4 мг. Разова доза для в/м введення становить 4-6 мг. Для внутрішньосуглобового введення і введення безпосередньо в осередок ураження при захворюваннях м'яких тканин, залежно від величини суглоба і розміру області поразки, разова доза становить 0.4-6 мг. Субкон'юнктивально разова доза - 2 мг. При зовнішньому застосуванні наносять тонким шаром на уражену ділянку шкіри 2-6 разів/добу до клінічного поліпшення, далі застосовують 1-2 рази/добу. При застосуванні бетаметазону у дітей, а також у хворих з ураженнями особи курс лікування не повинен перевищувати 5 днів.
Лікарська форма
Спрей для зовнішнього застосування у вигляді безбарвного, від прозорого до злегка опалі��центного в'язкого розчину, з запахом ізопропанолу.Склад
1 г
бетаметазону дипропіонат 0.640 мг
?що відповідає змісту 0.5 мг бетаметазону
Допоміжні речовини: ізопропанол 400 мг, карбомер 934Р 2.5 мг, вода 596.86 мг, натрію гідроксид q.s.Фармакологічна дія
ГКС. Пригнічує функції лейкоцитів і тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів в область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи тим самим концентрацію протеолітичних ферментів в області запалення. Зменшує проникність капілярів, обумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів і утворення колагену.
Інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до пригнічення синтезу простагландинів і лейкотрієнів. Пригнічує вивільнення ЦИКЛООКСИГЕНАЗИ (переважно ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів.
Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (T - і B-клітин, моноцитів, еозинофілів та базофилов внаслідок їх переміщення із судинного русла в лімфоїдну тканину; пригнічує утворення антитіл.
Бетаметазон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ і ?-липотропина, але не знижує рівень циркулюючого ?-ендорфіну. Пригнічує секрецію ТТГ і ФСГ.
При безпосередній аплікації на судини надає вазоконстрикторного ефекту.
Бетаметазон має виражену дозозалежним дію на метаболізм вуглеводів, білків і жирів. Стимулює глюконеогенез, що сприяє захопленню амінокислот печінкою і нирками та підвищує акт��вности ферментів глюконеогенезу. У печінці бетаметазон посилює депонування глікогену, стимулюючи активність глікогенсинтетазу та синтез глюкози з продуктів білкового обміну. Підвищення вмісту глюкози в крові активізує виділення інсуліну.
Бетаметазон пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак внаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що сприяє накопиченню жиру.
Затримує в організмі іони натрію і воду, стимулює виведення іонів калію, знижує абсорбцію кальцію з ШЛУНКОВО-кишкового тракту, вимиває іони кальцію з кісток, підвищує виведення кальцію нирками.
Чинить катаболічну дію в лімфоїдної і сполучної тканини, м'язах, жировій тканині, шкірі, кісткової тканини. Остеопороз і синдром Іценко-Кушинга є головними факторами, що обмежують тривалу терапію ГКС. Внаслідок катаболічної дії можливе пригнічення росту у дітей.
У високих дозах бетаметазон може підвищувати збудливість тканин мозку і сприяє зниженню порогу судомної го��овности. Стимулює надлишкову продукцію хлористоводневої кислоти і пепсину в шлунку, що призводить до розвитку пептичної виразки.
При системному застосуванні терапевтична активність бетаметазону зумовлена протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну та антипроліферативну дію.
При зовнішньому і місцевому застосуванні терапевтична активність бетаметазону зумовлена протизапальну, протиалергічну та протиексудативну (завдяки вазоконстрикторному ефекту) дією.
За протизапальною активністю перевищує гідрокортизон у 30 разів, не має мінералокортикоїдної активності. Наявність в молекулі атома фтору посилює протизапальну активність бетаметазону.
Бетаметазон у формі дипропіонату характеризується тривалою дією.Фармакокінетика
Зв'язування з білками плазми становить близько 64%, Vd - 84 к. Метаболізується в печінці. Метаболіти виводяться переважно нирками, незначна частина – з жовчю.
При всмоктуванні через шкіру бетаметазон характеризується сходными фармакокінетичними властивостями, як при зовнішньому, так і при системному застосуванні. Системне всмоктування після зовнішнього застосування становить 12-14%.
При місцевому і зовнішньому застосуванні при інтактною шкірі всмоктування може бути незначним. Наявність запального процесу, а також застосування оклюзійної пов'язки, може збільшувати обсяг всмоктування.Побічні дії
З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, стероїдний цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення фу��кції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга (у т. ч. місяцеподібне обличчя, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дисменорея, аменорея, міастенія, стриї), затримка статевого розвитку у дітей.
З боку обміну речовин: підвищене виведення іонів кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний азотистий баланс (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення, затримка рідини та іонів натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (в т.ч. гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм мишц, незвичайна слабкість і стомлюваність).
З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або неспокій, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми.
З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення вираженості хронічної серцевої недостатності, зміни на ЕКГ, характерные для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим і підгострим інфарктом міокарда - розповсюдження вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза; при интракраниальном введенні - носова кровотеча.
З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, стероїдна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У рідкісних випадках - підвищення�� активності печінкових трансаміназ і ЛФ.
З боку органів чуття: раптова втрата зору (при парентеральному введенні в області голови, шиї, носових раковин, шкіри голови можливе відкладення кристалів препарату в судинах ока), задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм.
З боку кістково-м'язової системи: уповільнення зростання і процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон зростання), остеопороз (дуже рідко - патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової і стегнової кістки), розрив сухожиль м'язів, стероїдна міопатія, зниження м'язової маси (атрофія); при внутрішньосуглобовому введенні - посилення болю в суглобі.
Дерматологічні реакції: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер - або гіпопігментація, стероїдні вугри, стриї, схильність до розвитку піодермії та кандидозів.
Аллергич��ські реакції: генералізовані (шкірний висип, свербіж шкіри, анафілактичний шок), місцеві алергічні реакції.
Місцеві реакції: при парентеральному введенні - печіння, оніміння, біль, парестезії та інфекції у місці введення, рідко - некроз навколишніх тканин, утворення рубців у місці ін'єкції; при в/м введенні (особливо в дельтовидний м'яз) - атрофія шкіри і підшкірної клітковини.
Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовуються імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, синдром відміни.
При в/в введенні - аритмії, "припливи" крові до обличчя, судоми.
При зовнішньому застосуванні: рідко - свербіж, гіперемія, печіння, сухість, фолікуліт, вугрові висипи, гіпопігментація, періоральний дерматит, алергічний дерматит, мацерація шкіри, вторинна інфекція, атрофія шкіри, стриї, пітниця. При тривалому застосуванні або нанесенні на великі ділянки шкіри можливий розвиток системних побічних ефектів, характерних для ГКС.Особливості продажу
Відпускається без рецептаОсобливі умови
C обережністю примі��ять при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (в даний час або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізувальний герпес (виремическая фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний), системний мікоз; активний і латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо тільки на фоні специфічної терапії.
З обережністю застосовувати протягом 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинациі), лімфаденіт після щеплення БЦЖ, при імунодефіцитних станах (у т. ч. СНІД або ВІЛ-інфікування).
З обережністю застосовувати при захворюваннях ШЛУНКОВО-кишкового тракту: виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентній пептичній виразці, нещодавно створеному анастомозе кишечника, неспецифічному виразковому коліті із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліті.
З обережністю застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, у т. ч. після недавно перенесеного інфаркту міокарда (у больных з гострим і підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза), при декомпенсованої хронічної серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії, гіперліпідемії), при ендокринних захворюваннях - цукровому діабеті (у т. ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикозі, гіпотиреозі, хвороби Іценко-Кушинга, при тяжкій хронічній нирковій і/або печінковій недостатності, нефроуролитиазе, при гіпоальбумінемії і станух, що привертають до її виникнення, при системному остеопорозі, міастенії, гострий психоз, ожиріння (III-IV ступеня), поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито - та закритокутовій глаукомі, вагітності, у період лактації.
При необхідності внутрішньосуглобового введення з обережністю застосовувати у пацієнтів із загальним тяжким станом, неефективність (або короткочасності) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей застосовуваних ГКС).
При прийомі всередину необхідно контролюєвати рівень глюкози в крові, артеріальний тиск, показники водно-електролітного балансу. У разі подразнення або появи симптомів підвищеної чутливості до бетаметазону лікування необхідно припинити і провести відповідну терапію. При приєднанні вторинної інфекції проводять лікування відповідними антибактеріальними засобами.
Не показаний для лікування хвороби гіалінових мембран новонароджених.
Не слід застосовувати зовнішньо для лікування первинних шкірних уражень при грибкової (наприклад, кандидоз, трихофітія) і бактериа��ьной (наприклад, імпетиго) інфекції, перианальної і аногенитального свербежу.Свідчення
Для прийому всередину: первинна або вторинна недостатність функції надниркових залоз, вроджена гіперплазія наднирників, гострий (негнійний) та підгострий тиреоїдит, гіперкальціємія внаслідок пухлинного захворювання, ревматичні захворювання, колагенові хвороби, алергічні захворювання, симптоматичний саркоїдоз, синдром Леффлера, бериліоз, ідіопатична або вторинна тромбоцитопенія у дорослих, аутоімунна гемолітична анемія, эритробластопения (еритроцитарна анемія), эритроидная гіпопластична анемія, трансфузійні реакції, паліативна терапія лейкемії та лімфоми у дорослих і гострої лейкемії у дітей; виразковий коліт, параліч Белла.
Для парентерального застосування: шок (у т. ч. опіковий, травматичний, операційний, токсичний, кардіогенний, гемотрансфузионный, анафілактичний ); алергічні реакції (гострі, важкі форми), анафілактоїдні реакції; набряк мозку (в т. ч. на тлі пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією або травмой голови), підвищений внутричерепПротипоказання
Для короткочасного застосування за життєвими показаннями - підвищена чутливість до бетаметазону.
Для внутрішньосуглобового введення і введення безпосередньо у вогнище ураження: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або спричинена застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі і периартикулярних інфекції (у т. ч. в анамнезі), а також загальне інфекційне заболеванії, виражений навколосуглобових остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі ("сухий" суглоб, наприклад при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція і деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат артриту, асептичний некроз формують суглоб епіфізів кісток.
Для зовнішнього застосування: рожеві вугри, вугри і звичайні (юнацькі) вугри; первинні вірусні інфекції шкіри (у т.ч. вітряна віспа).
Застосування при вагітності можливо у виключітьзагальноосвітніх випадках за суворими показаннями.
При необхідності застосування в період лактації грудне вигодовування слід припинитиЛікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами їх дія посилюється; з діуретиками - збільшується виведення калію; з гіпоглікемічними препаратами, пероральними антикоагулянтами - послаблення їх дії; з НПЗЗ підвищується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень і кровотеч із ШКТ.
