Дозировка
Препарат принимают внутрь 1 раз/сут за 1 ч до или через 2 ч после еды, не разжевывая. Взрослым и детям старше 12 лет и с массой тела более 45 кг При инфекциях верхних и нижних отделов дыхательных путей, ЛОР-органов, при инфекциях кожи и мягких тканей (за исключением хронической мигрирующей эритемы) - 500 мг/сут за 1 прием в течение 3 дней (курсовая доза - 1.5 г). При угрях обыкновенных средней степени тяжести - по 500 мг 1 раз/сут в течение 3 дней, затем по 500 мг 1 раз в неделю в течение 9 недель; курсовая доза - 6 г. Первую еженедельную таблетку следует принять через 7 дней после приема первой ежедневной таблетки (8-й день от начала лечения), последующие 8 еженедельных таблеток - с интервалом в 7 дней. При острых инфекциях мочеполовых органов (неосложненный уретрит или цервицит) - 1 г (2 таб. по 500 мг) однократно. При болезни Лайма (боррелиоз) для лечения I стадии (erythema migrans) - 1 г в 1-й день и со 2-го по 5-й день - по 500 мг ежедневно (курсовая доза - 3 г). Для лечения пациентов пожилого возраста старше 65 лет используются те же дозы, что и для взрослых. Принимая во внимание, что среди пожилых пациентов могут быть люди с наличием аритмогенных факторов, необходимо обращать особое внимание на возможность развития у них сердечной аритмии и желудочковой тахикардии типа "пируэт". При нарушении функции почек (КК более 40 мл/мин) коррекции дозы не требуется. При умеренном нарушении функции печени коррекция дозы не требуется.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой от белого до почти белого цвета, круглые, двояковыпуклые.
Состав
1 таб.
азитромицина дигидрат 262.026 мг,
?что соответствует содержанию азитромицина 250 мг
Вспомогательные вещества: крахмал кукурузный прежелатинизированный - 42.5 мг, кроскармеллоза натрия - 9 мг, кальция гидрофосфат - 115.625 мг, магния стеарат - 6.375 мг, натрия лаурилсульфат - 1.5 мг.
Состав оболочки: гипромеллоза 2910/5 - 7.3 мг, титана диоксид - 3.1 мг, макрогол 6000 - 700 мкг, тальк - 1.25 мг, эмульсия симетикона SE4 (вода - 67.4%, силоксаны и силиконы - 30%, целлюлоза метилированная - 2.5%, сорбиновая кислота - 0.1%) - 50 мкг, полисорбат 80 - 100 мкг.
Фармакологическое действие
Азитромицин Зентива - Бактериостатический антибиотик широкого спектра действия из группы макролидов - азалидов. Обладает широким спектром противомикробного действия. Механизм действия азитромицина связан с подавлением синтеза белка микробной клетки. Связываясь с 50S субъединицей рибосом, угнетает пептидтранслоказу на стадии трансляции, подавляет синтез белка, замедляет рост и размножение бактерий. В высоких концентрациях оказывает бактерицидное действие.
Обладает активностью в отношении ряда грамположительных, грамотрицательных, анаэробных, внутриклеточных и других микроорганизмов.
К азитромицину чувствительны грамположительные кокки: Streptococcus pneumoniae (пенициллин-чувствительные штаммы), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метициллин-чувствительные штаммы); аэробные грамотрицательные бактерии: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; некоторые анаэробные микроорганизмы: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а также Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi.
Микроорганизмы с приобретенной резистентностью к азитромицину: аэробные грамположительные микроорганизмы -Streptococcus pneumoniae (пенициллин-резистентные штаммы и штаммы со средней чувствительностью к пенициллину).
Микроорганизмы с природной резистентностью: аэробные грамположительные микроорганизмы - Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метициллин-резистентные штаммы), анаэробные микроорганизмы - Bacteroides fragilis.
Описаны случаи перекрестной резистентности между Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолитический стрептококк группы A), Enterococcus faecalis и Staphylococcus aureus (метициллин-резистентные штаммы) к эритромицину, азитромицину, другим макролидам и линкозамидам.
Азитромицин не применялся для лечения инфекционных заболеваний, вызванных Salmonella typhi (МИК < 16 мг/л) и Shigella spp.
Шкала чувствительности микроорганизмов к азитромицину (Минимальная ингибирующая концентрация (МИК) мг/л).
Микроорганизмы\0009МИК, мг/л
Чувствительные\0009Устойчивые
Staphylococcus spp.\0009? 1\0009> 2
Streptococcus spp. (группы А, В, С, G)\0009? 0.25\0009> 0.5
Streptococcus pneumoniae\0009? 0.25\0009> 0.5
Haemophilus influenzae\0009? 0.12\0009> 4
Moraxella catarrhalis\0009? 0.25\0009> 0.5
Neisseria gonorrhoeae\0009? 0.25\0009> 0.5
Минимальные подавляющие концентрации (МПК) азитромицина.
МПК90 (мкг/мл)\0009Микроорганизмы
МПК90?0.01 мкг/мл\0009Haemophilus ducreyi, Mycoplasma pneumoniae
МПК90 0.01-0.1 мкг/мл\0009Actinomyces spp., Bordetella pertussis, Borrelia burgdorferi, Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., Moraxella catarrhalis, Propionibacterium acnes
МПК90 0.01-2 мкг/мл\0009Bacteriodes bivius, Bordetella parapertussis, Brucella melitensis, Campylobacter jejuni, Clostridium perfringens, Fusobacterium necrophorum, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Listeria monocytogenes, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella haemolytica, Pasteurella multocida, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Plesiomonas shigelloides, Staphylococcus aureus, Streptococcus agalactiae, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Streptococcus группы С, F, G, Ureaplasma urealyticum, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus
МПК90 2-8 мкг/мл\0009Acinetobacter calcoaceticus, Aeromonas hydrophylia, Bacteroides fragilis, Bacteroides oralis, Clostridium difficile, Escherichia coli, Eubacterium lentum, Fusobacterium nucleatum, Salmonella enteritidis, Salmonella typhi, Shigella sonnei, Yersinia enterocolitica
МПК90 >10 мкг/мл\0009Citrobacter spp., Corynebacterium spp., Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Eubacterium limosum, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Mycoplasma hominis, Proteus spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens
Фармакокинетика
Всасывание
После приема препарата внутрь азитромицин хорошо всасывается из ЖКТ, что обусловлено его устойчивостью в кислой среде и липофильностью.
После однократного приема внутрь 500 мг азитромицина Cmax в плазме крови достигается через 2-3 ч и составляет 0.4 мг/л. Биодоступность составляет 37%.
Распределение
Азитромицин быстро распределяется в организме. Хорошо проникает в дыхательные пути, органы и ткани урогенитального тракта (в частности, в предстательную железу), в кожу и мягкие ткани. Высокая концентрация в тканях (в 10-50 раз выше, чем в плазме крови) и длительный T1/2 обусловлены низким связыванием азитромицина с белками плазмы крови, а также его способностью проникать в эукариотические клетки и концентрироваться в среде с низким рН, окружающей лизосомы. Это, в свою очередь, определяет большой кажущийся Vd (31.1 л/кг) и высокий плазменный клиренс. Способность азитромицина накапливаться преимущественно в лизосомах особенно важна для эрадикации внутриклеточных возбудителей. Доказано, что фагоциты доставляют азитромицин в места локализации инфекции, где он высвобождается в процессе фагоцитоза.
Концентрация азитромицина в очагах инфекции достоверно выше, чем в здоровых тканях (в среднем на 24-34%). Несмотря на высокую концентрацию в фагоцитах, азитромицин не оказывает существенного влияния на их функцию.
Связывание с белками плазмы - 7-50% (обратно пропорционально концентрации в крови).
В печени деметилируется, образующиеся метаболиты не активны.
Выведение
У азитромицина длительный T1/2 - 35-50 ч. Терапевтическая концентрация азитромицина сохраняется до 5-7 дней после приема последней дозы, что позволило разработать короткие (3-дневные и 5-дневные) курсы лечения. Азитромицин выводится в основном в неизмененном виде: 50% - через кишечник, 6% - почками.
Побочные действия
Частота нежелательных реакций представлена по системам органов и в соответствии с классификацией Медицинского словаря по нормативно-правовой деятельности (MedDRA): очень частые (> 10%), частые (> 1% и < 10 %), нечастые (> 0.1% и < 1%), редкие (> 0.01% и <0.1%), очень редкие (< 0.01%), частота неизвестна (определить частоту встречаемости по имеющимся данным не представляется возможным).
Со стороны системы кроветворения: частые - эозинофилия, лимфоцитопения; нечастые - лейкопения, нейтропения; редкие тромбоцитопения, гемолитическая анемия.
Со стороны нервной системы: частые - головная боль, головокружение, парестезия, нарушение вкусовых ощущений; нечастые - гипестезия, сонливость, бессонница; очень редкие - беспокойство, обморок, судороги, психомоторная гиперактивность, потеря обоняния (или аносмия), извращение обоняния, потеря вкусовых ощущений, миастения.
Со стороны психики: нечастые - повышенная возбудимость, бессонница; редкие - ажитация; частота неизвестна - агрессивность, тревожность, бред, галлюцинации.
Со стороны органа зрения: частые - нарушение четкости зрения.
Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: частые - обратимое нарушение слуха вплоть до глухоты (при длительном приеме высоких доз); нечастые - шум в ушах; редкие - вертиго.
Со стороны сердца: нечастые - ощущение сердцебиения; очень редкие - удлинение интервала QT, аритмия типа "пируэт", желудочковая тахикардия.
Со стороны сосудов: нечастые - "приливы" крови к лицу; частота неизвестна - снижение АД.
Со стороны ЖКТ: очень частые - тошнота, метеоризм, диарея; частые - боль в животе, рвота, диспепсия; нечастые - запор, гастрит, дисфагия, вздутие живота, сухость слизистой оболочки полости рта, отрыжка, язвы слизистой оболочки полости рта, повышение секреции слюнных желез; очень редкие - изменение цвета языка.
Со стороны эндокринной системы: очень редкие - панкреатит.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: нечастые - повышение концентрации мочевины и креатинина в плазме крови, дизурия, боль в области почек; очень редкие - интерстициальный нефрит, острая почечная недостаточность.
Со стороны половых органов и молочной железы: нечастые - метроррагия, нарушение функции яичек.
Со стороны иммунной системы: нечастые - реакции гиперчувствительности, ангионевротический отек; частота неизвестна - анафилактическая реакция.
Со стороны кожи и подкожных тканей: частые - кожный зуд, кожная сыпь; нечастые - реакция фотосенсибилизации, крапивница, синдром Стивенса-Джонсона, сухость кожи, потливость; очень редкие - многоформная эритема, токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны обмена веществ и питания: частые - анорексия, изменение концентрации калия.
Инфекционные заболевания: нечастые - кандидоз, в т.ч. слизистой оболочки полости рта и гениталий, вагинальные инфекции, пневмония, грибковые инфекции, бактериальные инфекции, фарингит, гастроэнтерит, респираторные заболевания, ринит; частота неизвестна - псевдомембранозный колит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: нечастые - гепатит; редкие - нарушение функции печени; очень редкие - холестатическая желтуха, печеночная недостаточность (в редких случаях с летальным исходом, в основном на фоне тяжелого нарушения функции печени); некроз печени, фульминантный гепатит.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: нечастые - остеоартрит, миалгия, боль в спине, боль в шее; частота неизвестна - артралгия.
Со стороны дыхательной системы: нечастые - носовое кровотечение, одышка.
Общие расстройства и нарушения в месте введения: частые - слабость; нечастые - боль в груди, периферические отеки, астения, недомогание, отек лица, лихорадка.
Со стороны лабораторных показателей: частые - повышение количества базофилов, моноцитов, нейтрофилов, снижение или повышение концентрации бикарбонатов в плазме крови; нечастые - повышение активности печеночных трансаминаз, повышение концентрации билирубина в плазме крови, повышение активности ЩФ, повышение содержания хлора в плазме крови, повышение концентрации глюкозы в плазме крови, увеличение количества тромбоцитов, повышение гематокрита, изменение содержания натрия в плазме крови.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В случае пропуска очередного приема препарата Азитромицин Зентива пропущенную дозу следует принять как можно скорее, а последующие - с интервалом 24 ч.
Препарат Азитромицин Зентива следует применять по крайней мере, за 1 ч до и через 2 ч после приема антацидных препаратов.
После отмены лечения реакции повышенной чувствительности у некоторых пациентов могут сохраняться, что требует специфической терапии под наблюдением врача.
Препарат Азитромицин Зентива следует применять с осторожностью у пациентов с легкой и средней степенью нарушений функции печени из-за возможности развития фульминантного гепатита и тяжелой печеночной недостаточности. При наличии симптомов нарушения функции печени, таких как быстро нарастающая астения, желтуха, потемнение мочи, склонность к кровотечениям, печеночная энцефалопатия, прием препарата следует прекратить и провести исследование функционального состояния печени.
При легких и средней степени нарушениях функции почек (КК >40 мл/мин) терапию препаратом Азитромицин Зентива следует проводить с осторожностью, под контролем состояния функции почек. При терминальной стадии почечной недостаточности (КК<10 мл/мин) отмечается увеличение концентрации азитромицина в плазме крови на 33%.
Азитромицин не является препаратом выбора для профилактики фарингита/тонзиллита, вызванного Streptococcus pyogenes, и профилактики острой ревматической лихорадки.
Как и при применении других антибактериальных препаратов, при терапии препаратом Азитромицин Зентива следует регулярно обследовать пациентов на наличие резистентных микроорганизмов и признаки развития суперинфекций, в т.ч. грибковых.
Препарат Азитромицин Зентива не следует применять более длительными курсами, чем указано в инструкции, т.к. фармакокинетические свойства азитромицина позволяют рекомендовать короткий и удобный режим дозирования
При длительном приеме препарата Азитромицин Зентива возможно развитие псевдомембранозного колита, вызванного Clostridium difficile, как в виде легкой диареи, так и в виде тяжелого колита. При развитии диареи на фоне приема азитромицина, а также через 2 месяца после окончания терапии следует исключить клостридиальный псевдомембранозный колит.
Синдром замедленной реполяризации желудочков (синдром удлинения интервала QT) повышает риск развития аритмий (в т.ч. аритмии типа "пируэт") на фоне приема макролидов. Осторожность при применении азитромицина следует соблюдать у пациентов с удлинением интервала QT, получающих терапию антиаритмическими средствами классов IA, III, цизапридом, при гипокалиемии или гипомагниемии, клинически значимой брадикардии, аритмии или тяжелой сердечной недостаточности.
Применение макролидов может спровоцировать развитие миастенического синдрома или вызвать обострение миастении.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
При развитии нежелательных эффектов со стороны нервной системы и органа зрения следует соблюдать осторожность при выполнении действий, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы: тошнота, временная потеря слуха, рвота, диарея, абдоминальная боль, нарушение функции печени.
Лечение: промывание желудка, симптоматическая терапия (прием активированного угля), контроль жизненно важных функций.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к азитромицину микроорганизмами:
— инфекции верхних отделов дыхательных путей и ЛОР-органов (ангина, синусит, тонзиллит, фарингит, средний отит);
— инфекции нижних отделов дыхательных путей (острый бронхит, обострение хронического бронхита, пневмонии, в т.ч. вызванные атипичными возбудителями);
— инфекции кожи и мягких тканей (угри обыкновенные средней степени тяжести, рожа, импетиго, вторично инфицированные дерматозы);
— неосложненные инфекции мочеполовых путей, вызванные Chlamydia trachomatis (уретрит и/или цервицит);
— начальная стадия болезни Лайма (боррелиоз) - мигрирующая эритема (erythema migrans).
Противопоказания
— нарушение функции печени тяжелой степени;
— нарушение функции почек тяжелой степени (КК < 40 мл/мин);
— период лактации (грудного вскармливания);
— детский возраст до 12 лет при массе тела менее 45 кг;
— одновременный прием с эрготамином и дигидроэрготамином;
— повышенная чувствительность к азитромицину, эритромицину, другим макролидам, или кетолидам, или другим компонентам препарата.
С осторожностью следует применять препарат при миастении; нарушениях функции печени легкой и средней степени тяжести; нарушениях функции почек легкой и средней степени тяжести (КК > 40 мл/мин); при аритмиях, наличии проаритмогенных факторов у пациентов с удлиненным интервалом QT (врожденным и приобретенным) или факторами риска удлинения интервала QT (получающие терапию антиаритмическими средствами классов IA, III, цизапридом, при гипокалиемии или гипомагниемии, клинически значимой брадикардии или тяжелой сердечной недостаточности); при одновременном применении антипсихотических препаратов (пимозид), антидепрессантов (циталопрам), фторхинолонов (моксифлоксацин, левофлоксацин), циклоспорина, терфенадина, варфарина, дигоксина; а также пожилым пациентам.
Применение при беременности и кормлении грудью
Применение препарата при беременности возможно в том случае, когда предполагаемая польза для матери превосходит потенциальный риск для плода.
При необходимости применения препарата в период лактации следует приостановить грудное вскармливание
Лекарственное взаимодействие
Антациды (алюминий- и магнийсодержащие) замедляют и снижают абсорбцию азитромицина (для пероральных форм), поэтому интервал между их приемом должен составлять 1 ч до или 2 ч после приема пищи и указанных лекарственных средств.
При совместном применении азитромицин не влияет на концентрацию аторвастатина в плазме крови, однако существует риск развития рабдомиолиза.
При совместном применении варфарина и азитромицина (в обычных дозах) изменения протромбинового времени не выявлено, однако, учитывая, что при взаимодействии макролидов и варфарина возможно усиление антикоагулянтного действия, пациентам необходимо проводить тщательный контроль протромбинового времени.
При совместном приеме дигоксина и азитромицина необходимо контролировать концентрацию дигоксина в крови, т.к. многие макролиды повышают всасывание дигоксина в кишечнике, тем самым, увеличивая его концентрацию в плазме крови.
При условии совместного применения с циметидином за 2 ч до приема азитромицина, влияние на фармакокинетику азитромицина отсутствует.
При совместном применении азитромицина с рифабутином необходимо учитывать опасность развития нейтропении.
Нет данных о влиянии азитромицина на концентрацию в крови триазолама, мидазолама, циметидина, эфавиренза, флуконазола, индинавира, триметоприма/сульфаметоксазола при их совместном применении, однако не следует исключать возможности такого взаимодействия, т.к. известно взаимодействие макролидов с вышеперечисленными препаратами.
При совместном применении азитромицина с эрготамином или дигидроэрготамином возможно усиление их токсического действия (вазоспазм, дизестезия). Нет данных о возможном взаимодействии между азитромицином и производными эрготамина и дигидроэрготамина, но из-за развития эрготизма при одновременном применении макролидов с производными эрготамина и дигидроэрготамина данные комбинации противопоказаны.
Необходимо соблюдать осторожность при совместном применении терфенадина и азитромицина, поскольку было установлено, что одновременный прием терфенадина и различных видов антибиотиков вызывает аритмию и удлинение интервала QT. Исходя из этого, нельзя исключить вышеуказанных осложнений при совместном применении терфенадина и азитромицина.
При необходимости одновременного применения с циклоспорином рекомендуется контролировать концентрацию циклоспорина в плазме крови. Одновременное применение азитромицина (1200 мг) и нелфинавира (по 750 мг 3 раза/сут) вызывает повышение равновесной концентрации азитромицина в плазме крови. Клинически значимых побочных эффектов не наблюдалось и коррекции дозы азитромицина при его одновременном применении с нелфинавиром не требуется.
При одновременном применении с зидовудином азитромицин не влияет на фармакокинетические параметры зидовудина в плазме крови или на выведение почками его и его метаболита глюкуронида, но в то же время увеличивается концентрация активного метаболита - фосфорилированного зидовудина - в моноядерных клетках периферических сосудов. Клиническое значение данного факта неясно.
Азитромицин слабо взаимодействует с изоферментами системы цитохрома Р450. Не выявлено, что азитромицин участвует в фармакокинетических взаимодействиях аналогичных эритромицину и другим макролидам. Азитромицин не является индуктором и ингибитором изоферментов системы цитохрома Р450.
При совместном применении азитромицин не влияет на концентрацию в плазме крови лекарственных средств: карбамазепина, циметидина, диданозина, эфавиренза, флуконазола, индинавира, мидазолама, теофиллина, триазолама, цетиризина, триметоприма/сульфаметоксазола, силденафила, рифабутина и метилпреднизолона.
(410)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо 1 раз/добу за 1 год до або через 2 год після їди, не розжовуючи. Дорослим і дітям старше 12 років і з масою тіла більше 45 кг При інфекціях верхніх і нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, при інфекціях шкіри і м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) - 500 мг/добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза - 1,5 г). При звичайних вуграх середнього ступеня тяжкості - по 500 мг 1 раз/добу протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза - 6 р. Першу щотижневу таблетку сл��дме прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток - з інтервалом у 7 днів. При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) - 1 г (2 таб. по 500 мг) одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) - по 1 г у 1-й день і з 2-го по 5-й день - по 500 мг щодня (курсова доза - 3 г). Для лікування пацієнтів літнього віку старше 65 років використовуються ті ж дози, що й для дорослих. Беручи до уваги, що серед літніх пацієнтів м��гут бути люди з наявністю аритмогенних факторів, необхідно звертати особливу увагу на можливість розвитку у них серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу "пірует". При порушенні функції нирок (КК більше 40 мл/хв) коригування дози не потрібно. При помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, круглі, двоопуклі.Склад
1 таб.
азитроміцину дигідрат 262.026 мг,
?що відповідає змісту ��зитромицина 250 мг
Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований - 42.5 мг, натрію кроскармелоза - 9 мг, кальцію гідрофосфат - 115.625 мг, магнію стеарат - 6.375 мг, натрію лаурилсульфат - 1.5 мг.
Склад оболонки: гіпромелоза 2910/5 - 7.3 мг, титану діоксид - 3.1 мг, макрогол 6000 - 700 мкг, тальк - 1.25 мг, емульсія симетикона SE4 (вода - 67.4%, силоксан і силікони - 30%, целюлоза метилированная - 2.5%, сорбінова кислота - 0.1%) - 50 мкг, полісорбат 80 - 100 мкг.Фармакологічна дія
Азитроміцин Зентіва - Бактеріостатичний анти��іотік широкого спектра дії з групи макролідів - азалідів. Володіє широким спектром протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний з пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, сповільнює ріст і розмноження бактерій. У високих концентраціях виявляє бактерицидну дію.
Володіє активністю відносно ряду грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікр��організмів.
До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae, деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi.
Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аэробн��е грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами з середньою чутливістю до пеніциліну).
Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми - Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми - Bacteroides fragilis.
Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромицину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.
Азитроміцин не застосовувався для лікування інфекційних захворювань, спричинених Salmonella typhi (МІК < 16 мг/л) та Shigella spp.
Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину (Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК) мг/л).
Мікроорганізми\0009МИК, мг/л
Чутливі\0009Устойчивые
Staphylococcus spp.\0009? 1\0009> 2
Streptococcus spp. (групи А, В, С, G)\0009? 0.25\0009> 0.5
Streptococcus pneumoniae\0009? 0.25\0009> 0.5
Haemophilus influenzae\0009? 0.12\0009> 4
Moraxella catarrhalis\0009? 0.25\0009> 0.5
<br /> Neisseria gonorrhoeae\0009? 0.25\0009> 0.5
Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) азитроміцину.
МПК90 (мкг/мл)\0009Микроорганизмы
МПК90?0.01 мкг/мл\0009Haemophilus ducreyi, Mycoplasma pneumoniae
МПК90 0.01-0.1 мкг/мл\0009Actinomyces spp., Bordetella pertussis, Borrelia burgdorferi, Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., Moraxella catarrhalis, Propionibacterium acnes
МПК90 0.01-2 мкг/мл\0009Bacteriodes bivius, Bordetella parapertussis, Brucella melitensis, Campylobacter jejuni, Clostridium perfringens, Fusobacterium necrophorum, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Helicobacter pylori, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Listeria monocytogenes, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella haemolytica, Pasteurella multocida, Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Plesiomonas shigelloides, Staphylococcus aureus, Streptococcus agalactiae, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Streptococcus групи З, F, G, Ureaplasma urealyticum, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus
МПК90 2-8 мкг/мл\0009Acinetobacter calcoaceticus, Aeromonas hydrophylia, Bacteroides fragilis, Bacteroides oralis, Clostridium difficile, Escherichia coli, Eubacterium lentum, Fusobacterium nucleatum, Salmonella enteritidis, Salmonella typhi, Shigella sonnei, Yersinia enterocolitica
МПК90 >10 мкг/мл\0009Citrobacter spp., Corynebacterium spp., Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Eubacterium limosum, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Mycoplasma hominis, Proteus spp., Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescensФармакокінетика
Всмоктування
По��ле прийому препарату внутрішньо азитроміцин добре всмоктується з ШЛУНКОВО-кишкового тракту, що обумовлено його стійкістю в кислому середовищі і ліпофільністю.
Після одноразового прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину Cmax в плазмі крові досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Біодоступність становить 37%.
Розподіл
Азитроміцин швидко розподіляється в організмі. Добре проникає в дихальні шляхи, органи і тканини урогенітального тракту (зокрема в передміхурову залозу), у шкіру і м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10-50 разів вище, ��єм в плазмі крові) і тривалий T1/2 обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в эукариотические клітини і концентруватися в середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, в свою чергу, визначає великий уявний Vd (31.1 л/кг) і високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватись переважно в лізосомах особливо важлива для ерадикації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин до місця локалізації інфекції, де він высвобождаетс�� у процесі фагоцитозу.
Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вище, ніж в здорових тканинах (у середньому на 24-34%). Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не чинить істотного впливу на їх функцію.
Зв'язування з білками плазми - 7-50% (обернено пропорційно концентрації в крові).
У печінці деметилюється, що утворюються метаболіти не активні.
Виведення
У азитроміцину тривалий T1/2 - 35-50 ч. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому по��ледней дози, що дозволило розробити короткі (3-денні і 5-денні) курси лікування. Азитроміцин виводиться в основному у незміненому вигляді: 50% - через кишечник, 6% - нирками.Побічні дії
Частота небажаних реакцій представлена за системами органів та згідно з класифікацією Медичного словника з нормативно-правової діяльності (MedDRA): дуже часті (> 10%), часті (> 1% та < 10 %), нечасті (> 0.1% та < 1%), поодинокі (> 0.01% та <0.1%), дуже рідкісні (< 0.01%), частота невідома (визначити частоту зустрічальності за наявними даними не предстає можливим).
З боку системи кровотворення: часто - еозинофілія, лімфоцитопенія; нечасті - лейкопенія, нейтропенія; рідкісні тромбоцитопенія, гемолітична анемія.
З боку нервової системи: часті - головний біль, запаморочення, парестезія, порушення смакових відчуттів; нечасті - гіпестезія, сонливість, безсоння; дуже рідко - неспокій, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху (або аносмія), збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія.
З боку психіки: засьзапашні - підвищена збудливість, безсоння; поодинокі - ажитація; частота невідома - агресивність, тривожність, марення, галюцинації.
З боку органу зору: часто - порушення чіткості зору.
З боку органа слуху й лабіринтові порушення: часті - оборотне порушення слуху аж до глухоти (при тривалому прийомі високих доз); нечасті - шум у вухах; нечасті - вертиго.
З боку серця: нечасті - відчуття серцебиття; дуже рідко - подовження інтервалу QT, аритмія типу "пірует", шлуночкова тахікардія.
Зі стороны судин: нечасті - "припливи" крові до обличчя; частота невідома - зниження АТ.
З боку ШКТ: дуже часті - нудота, метеоризм, діарея; часті - біль у животі, блювання, диспепсія; нечасті - запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже поодинокі - зміна кольору язика.
З боку ендокринної системи: дуже рідко - панкреатит.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті - підвищення концентраціїі сечовини і креатиніну в плазмі крові, дизурія, біль в області нирок; дуже рідкі - інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
З боку статевих органів та молочних залоз: нечасті - метрорагія, порушення функції яєчок.
З боку імунної системи: нечасті - реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк; частота невідома - анафілактична реакція.
З боку шкіри і підшкірних тканин: часто - шкірний свербіж, шкірний висип; нечасті - реакція фотосенсибілізації, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, сухість шкіри, пітливість; дуже рідкісні - багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз.
З боку обміну речовин і харчування: часті - анорексія, зміна концентрації калію.
Інфекційні захворювання: нечасті - кандидози, у т. ч. слизової оболонки порожнини рота і геніталій, вагінальні інфекції, пневмонія, грибкові інфекції, бактеріальні інфекції, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; частота невідома - псевдомембранозний коліт.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечаст��е - гепатит; поодинокі - порушення функції печінки; дуже рідко - холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним наслідком, в основному на тлі важкого порушення функції печінки); некроз печінки, фульмінантний гепатит.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасті - остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома - артралгія.
З боку дихальної системи: нечасті - носова кровотеча, задишка.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часті - слабкість; нечасті - біль у грудях, периферичні набряки, астенія, нездужання, набряк обличчя, гарячка.
З боку лабораторних показників: часті - підвищення кількості базофілів, моноцитів, нейтрофілів, зниження або підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасті - підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення активності ЛФ, підвищення вмісту хлору в плазмі крові, підвищення концентрації глюкози в плазмі крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення рематокрита, зміна вмісту натрію в плазмі крові.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У разі пропуску чергового прийому препарату Азитроміцин Зентіва пропущену дозу слід прийняти якомога скоріше, а наступні - з інтервалом 24 год.
Препарат Азитроміцин Зентіва слід застосовувати принаймні, за 1 год до та через 2 години після прийому антацидних препаратів.
Після відміни лікування реакції підвищеної чутливості у деяких пацієнтів можуть зберігатися, що вимагає специфічної терапії під спостереням лікаря.
Препарат Азитроміцин Зентіва слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з легким і середнім ступенем порушень функції печінки із-за можливості розвитку фульмінантного гепатиту і важкої печінкової недостатності. При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як швидко наростаюча астенія, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, прийом препарату слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки.
При легких та середньої ступені нарушениях функції нирок (КК >40 мл/хв) терапію препаратом Азитроміцин Зентіва слід проводити з обережністю, під контролем стану функції нирок. При термінальній стадії ниркової недостатності (КК<10 мл/хв) відмічається збільшення концентрації азитроміцину в плазмі крові на 33%.
Азитроміцин не є препаратом вибору для профілактики фарингіту/тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes, і профілактики гострої ревматичної лихоманки.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів при терапії препаратом Азитром��цін Зентіва слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність резистентних мікроорганізмів та ознаки розвитку суперінфекцій, в т. ч. грибкових.
Препарат Азитроміцин Зентіва не слід застосовувати більше тривалими курсами, ніж вказано в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий і зручний режим дозування
При тривалому прийомі препарату Азитроміцин Зентіва можливий розвиток псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile, як у вигляді легкої діареї, так і у вигляді важкий��го коліту. При розвитку діареї на тлі прийому азитроміцину, а також через 2 місяці після закінчення терапії слід виключити клостридиальный псевдомембранозний коліт.
Синдром сповільненій реполяризації шлуночків (синдром подовження інтервалу QT) підвищує ризик розвитку аритмій (у т. ч. аритмії типу "пірует") на тлі прийому макролідів. Обережність при застосуванні азитроміцину слід дотримуватись у пацієнтів із подовженням інтервалу QT, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом, при гіпокаліємії або гіп��магниемии, клінічно значущої брадикардії, аритмії або тяжкої серцевої недостатності.
Застосування макролідів може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або викликати загострення міастенії.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи і органа зору слід дотримуватися обережності при виконанні дій, які вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування<br />
Симптоми: нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея, абдомінальний біль, порушення функції печінки.
Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія (прийом активованого вугілля), контроль життєво важливих функцій.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами:
— інфекції верхніх відділів дихальних шляхів і ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит);
— інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (гострий бронхіт, про��стрение хронічного бронхіту, пневмонії, в т. ч. спричинені атиповими збудниками);
— інфекції шкіри та м'яких тканин (звичайні вугри середнього ступеня тяжкості, бешиха, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози);
— неускладнені інфекції сечостатевих шляхів, спричинені Chlamydia trachomatis (уретрит і/або цервіцит);
— початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans).Протипоказання
— порушення функції печінки тяжкого ступеня;
— порушення функції нирок тяжкого ступеня (КК < 40 мл/хв);
r /> — період лактації (грудного вигодовування);
— дитячий вік до 12 років при масі тіла менше 45 кг;
— одночасний прийом з ерготаміном і дигидроэрготамином;
— підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів, або кетолидам, або інших компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат при міастенії; порушення функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК > 40 мл/хв); при аритміях, наявності проаритмогенных факторів у пацієнтів з подовженим інтервалом QT (вродженим і набутим) або факторами ризику подовження інтервалу QT (одержують терапію антиаритмічними засобами класів IA, III, цизапридом, при гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущої брадикардії або тяжкої серцевої недостатності); при одночасному застосуванні антипсихотичних препаратів (пімозид), антидепресантів (циталопрам), фторхінолонів (моксифлоксацин, левофлоксацин), циклоспорину, терфенадину, варфарину, дигоксину; а також літнім пацієнтам.
Применение при вагітності та годуванні груддю
Застосування препарату при вагітності можливе у тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовуванняЛікарська взаємодія
Антациди (алюміній і магнийсодержащие) уповільнюють і знижують абсорбцію азитроміцину (для пероральних форм), тому інтервал між їх прийомом повинен становити 1 год до або 2 год після прийому їжі і зазначених лікарських засобів.
При спільному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові, однак існує ризик розвитку рабдоміолізу.
При сумісному застосуванні варфарину та азитроміцину (у звичайних дозах) зміни протромбінового часу не виявлено, однак, враховуючи, що при взаємодії макролідів і варфарину можливе посилення антикоагулянтної дії, пацієнтам необхідно проводити ретельний контроль протромбінового часу.
При спільному прийомі дигоксину і азитроміцину необхідно контролювати концентрацію дигоксину в крові, оскільки багато макроліди підвищують всмоктування дигоксину в кишечнику, тим самим, збільшуючи його концентрацію в плазмі крові.
За умови спільного застосування з циметидином за 2 год до прийому азитроміцину, вплив на фармакокінетику азитроміцину відсутня.
При сумісному застосуванні азитроміцину з рифабутином необхідно враховувати небезпеку розвитку нейтропенії.
Немає даних про вплив азитроміцину на концентрацію в крові тріазоламу, мідазоламу, циметидину, эфави��енза, флуконазолу, індинавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу при їх одночасному застосуванні, проте не слід виключати можливості такої взаємодії, оскільки відомо взаємодія макролідів з перерахованими вище препаратами.
При сумісному застосуванні азитроміцину з ерготаміном або дигидроэрготамином можливе посилення їх токсичної дії (вазоспазм, дизестезия). Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну і дигідроерготаміну, але із-за розвитку ерготизму при одночасному при��енении макролідів з похідними ерготаміну і дигідроерготаміну дані комбінації протипоказані.
Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні терфенадину та азитроміцину, оскільки було встановлено, що одночасний прийом терфенадину та різних видів антибіотиків викликає аритмії і подовження інтервалу QT. Виходячи з цього, не можна виключити вищевказаних ускладнень при одночасному застосуванні терфенадину та азитроміцину.
При необхідності одночасного застосування з циклоспорином рекомендується контр��лировать концентрацію циклоспорину в плазмі крові. Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) нелфінавіру (по 750 мг 3 рази/добу) викликає підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при його одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно.
При одночасному застосуванні з зидовудином азитроміцин не впливає на фармакокінетичні параметри зидовудину у плазмі крові або на виведення нирками його і його метаболіту глюкуроніда, але в той же час збільшується концентрація активного метаболіту - фосфорильованого зидовудину - у моноядерних клітинах периферичних судин. Клінічне значення цього факту неясне.
Азитроміцин слабо взаємодіє з ізоферментами системи цитохрому Р450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодій аналогічних еритроміцину та інших макролідів. Азитроміцин не є індуктором і інгібітором ізоферментів системи цитохрому Р450.
При спільному застосуванні азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів: карбамазепіну, циметидину, диданозину, эфавиренза, флуконазолу, індинавіру, мідазоламу, теофіліну, тріазоламу, цетиризину, триметоприму/сульфаметоксазолу, силденафілу, рифабутину і метилпреднізолону.
