Дозировка
Азитрокс® принимают внутрь 1 раз/ за 1 ч до или через 2 ч после еды. Взрослым при инфекции верхних и нижних отделов дыхательных путей назначают по 500 мг/ в течение 3 дней (курсовая доза – 1.5 г). При инфекциях кожи и мягких тканей назначают в дозе 1 г/ за 1 прием в первый день, далее - по 500 мг/ ежедневно со 2 по 5 дни. Курсовая доза - 3 г. При неосложненном уретрите и/или цервиците назначают однократно 1 г. При осложненном, длительно протекающем уретрите/цервиците, вызванном Chlamydia trachomatis, - по 1 г 3 раза с интервалом в 7 дней (прием препарата в 1-7-14 день лечения). Курсовая доза - 3 г. При болезни Лайма (боррелиозе) для лечения I стадии (erythema migrans) назначают 1 г в 1-й день и по 500 мг ежедневно со 2-го по 5-й дни. Курсовая доза – 3 г. При язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, ассоциированной с Helicobacter pylori, назначают по 1 г/ в течение 3 дней в составе комбинированной антихеликобактерной терапии. Детям с массой тела более 45 кг при инфекциях верхних и нижних дыхательных путей, кожи и мягких тканей, скарлатине препарат назначают по 500 мг/ (1 капс.) за 1 прием в течение 3 дней. Детям старше 12 лет препарат (капс. по 250 мг) назначают из расчета 10 мг/кг 1 раз/ в течение 3 дней или в первый день - 10 мг/кг, затем 4 дня - по 5-10 мг/кг/ в течение 3 дней. Курсовая доза - 30 мг/кг. При лечении erythema migrans у детей доза препарата (капс. 500 мг) составляет 1 г в 1-й день и по 500 мг ежедневно со 2-го по 5-й дни. Курсовая доза - 3 г. Применять Азитрокс® в форме капсул по 250 мг следует в дозе 20 мг/кг в 1-й день и по 10 мг/кг - со 2-го по 5-й день.
Передозировка
Симптомы: при применении препарата в высоких дозах возможно усиление побочного действия - сильная тошнота, временная потеря слуха, рвота, диарея.
Лекарственная форма
Капсулы белого цвета №0; содержимое капсул - порошок белого или белого с желтоватым оттенком цвета
Состав
азитромицин (в форме дигидрата) 250 мг
Вспомогательные вещества: маннитол (маннит), крахмал кукурузный, магния стеарат, натрия лаурилсульфат.
Состав корпуса и крышечки капсулы: титана диоксид (Е171), желатин медицинский.
Фармакологическое действие
Антибиотик широкого спектра действия, представитель подгруппы макролидных антибиотиков – азалидов. Связываясь с 50S субъединицей рибосом, угнетает пептидтранслоказу на стадии трансляции, подавляет синтез белка, замедляет рост и размножение бактерий. Действует бактериостатически, в высоких концентрациях оказывает бактерицидное действие. Действует на вне- и внутриклеточных возбудителей.
Активен в отношении грамположительных кокков: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококков групп C, F и G, Streptococcus viridans, Staphylococcus aureus; грамотрицательных бактерий: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Legionella pneumophila, Haemophilus ducreyi, Campylobacter jejuni, Neisseria gonorrhoeae и Gardnerella vaginalis; некоторых анаэробных микроорганизмов: Bacteroides bivius, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus spp., а также Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Treponema pallidum, Borrelia burgdoferi.
Азитромицин не активен в отношении грамположительных бактерий, устойчивых к эритромицину.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема препарата внутрь азитромицин быстро всасывается из ЖКТ, что обусловлено его устойчивостью в кислой среде и липофильностью. После приема внутрь 500 мг азитромицина Cmax в плазме достигается через 2.5-3 ч и составляет 0.4 мг/л. Биодоступность - 37%.
Прием препарата одновременно с пищей замедляет и снижает абсорбцию азитромицина.
Распределение
Азитромицин хорошо проникает в дыхательные пути, органы и ткани урогенитального тракта (в частности, в предстательную железу), в кожу и мягкие ткани. Высокая концентрация в тканях (в 10-50 раз выше, чем в плазме крови) и длительный T1/2 обусловлены низким связыванием азитромицина с белками плазмы крови, а также его способностью проникать в эукариотические клетки и концентрироваться в среде с низким рН, окружающей лизосомы. Это, в свою очередь, определяет большой кажущийся Vd (31.1 л/кг) и высокий плазменный клиренс. Способность азитромицина накапливаться преимущественно в лизосомах особенно важна для элиминации внутриклеточных возбудителей. Доказано, что фагоциты доставляют азитромицин в места локализации инфекции, где он высвобождается в процессе фагоцитоза. Концентрация азитромицина в очагах инфекции достоверно выше, чем в здоровых тканях (в среднем на 24-34%) и коррелирует со степенью воспалительного отека. Несмотря на высокую концентрацию в фагоцитах, азитромицин не оказывает существенного влияния на их функцию.
Азитромицин сохраняется в бактерицидных концентрациях в очаге воспаления в течение 5-7 дней после приема последней дозы, что позволило разработать короткие (3-дневные и 5-дневные) курсы лечения.
Метаболизм
В печени азитромицин деметилируется, образующиеся метаболиты неактивны.
Выведение
Выведение азитромицина из плазмы крови проходит в 2 этапа: T1/2 составляет 14-20 ч в интервале от 8 до 24 ч после приема препарата и 41 ч – в интервале от 24 до 72 ч, что позволяет применять препарат 1 раз/
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: диарея (5%), тошнота (3%), боли в животе (3%); 1% – диспепсия, метеоризм, рвота, мелена, холестатическая желтуха, повышение активности печеночных трансаминаз; у детей - запоры, анорексия, гастрит. Возможен кандидомикоз слизистой оболочки полости рта.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ощущение сердцебиения, боли в грудной клетке (?1%).
Со стороны ЦНС: головокружение, головная боль, сонливость; у детей - головная боль (при терапии среднего отита), гиперкинезия, тревожность, невроз, нарушения сна (?1%).
Со стороны половой системы: ?1% - вагинальный кандидоз.
Со стороны мочевыделительной системы: ?1% - нефрит.
Дерматологические реакции: в отдельных случаях – сыпь, фотосенсибилизация.
Аллергические реакции: сыпь, зуд, отек Квинке, крапивница, конъюнктивит.
Прочие: повышенная утомляемость.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Азитрокс® не следует принимать с пищей.
В случае пропуска очередного приема пропущенную дозу следует принять как можно быстрее, а последующие - с интервалом 24 ч.
Необходимо соблюдать перерыв по меньшей мере 2 ч между приемом Азитрокса и антацидных препаратов.
После отмены лечения реакции повышенной чувствительности у некоторых пациентов могут сохраняться, что требует специфической терапии под наблюдением врача.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:
— инфекции верхних отделов дыхательных путей и ЛОР-органов (в т.ч. ангина, синусит, тонзиллит, средний отит);
— скарлатина;
— инфекции нижних отделов дыхательных путей (в т.ч. бактериальные и атипичные пневмонии, бронхит);
— инфекции кожи и мягких тканей (в т.ч. рожа, импетиго, вторично инфицированные дерматозы);
— инфекции урогенитального тракта (в т.ч. уретрит и/или цервицит);
— болезнь Лайма (боррелиоз) в начальной стадии (erythema migrans);
— заболевания желудка и двенадцатиперстной кишки, ассоциированные с Helicobacter pylori (в составе комбинированной терапии).
Противопоказания
— печеночная недостаточность;
— почечная недостаточность;
— дети с массой тела менее 45 кг (для капсул 500 мг);
— детский возраст до 12 лет;
— повышенная чувствительность к антибиотикам группы макролидов.
С осторожностью следует применять препарат при аритмии (возможны желудочковые аритмии, удлинение интервала QT), у детей с выраженными нарушениями функций печени или почек.
Лекарственное взаимодействие
Антациды (алюминий- и магнийсодержащие), этанол и пища замедляют и снижают абсорбцию азитромицина.
Азитромицин не связывается с изоферментами системы цитохрома P450. В отличие от большинства макролидов, в настоящее время не отмечено взаимодействия азитромицина с теофиллином, терфенадином, карбамазепином, триазоламом, дигоксином.
Макролиды (за исключением азалидов) замедляют выведение и повышают концентрацию в плазме и токсичность циклосерина, непрямых антикоагулянтов, метилпреднизолона, фелодипина, а также препаратов, подвергающихся микросомальному окислению (карбамазепин, терфенадин, циклоспорин, гексобарбитал, алкалоиды спорыньи, вальпроевая кислота, дизопирамид, бромокриптин, фенитоин, пероральные гипогликемические средства, производные ксантина, в т.ч. теофиллин), за счет ингибирования микросомального окисления в гепатоцитах, в то время как при применении азалидов такого взаимодействия к настоящему времени не отмечалось.
(12)
Дозування
Азитрокс® приймають внутрішньо 1 раз/ за 1 год до або через 2 год після їди. Дорослим при інфекції верхніх і нижніх відділів дихальних шляхів призначають по 500 мг/ протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г). При інфекціях шкіри і м'яких тканин призначають в дозі 1 г/ за 1 прийом у перший день, далі - по 500 мг щодня з 2 по 5 дні. Курсова доза - 3 р. При неускладненому уретриті і/або цервіциті призначають одноразово 1 р. При ускладненому, довгостроково протікає уретриті/цервіциті, викликаному Chlamidia trachomatis - по 1 г 3 рази з інтервалом у 7 днів (прийом препарату в 1-7-14 день лікування). Курсова доза - 3 р. При хворобі Лайма (боррелиозе) для лікування I стадії (erythema migrans) призначають 1 г в 1-й день і по 500 мг щодня з 2-го по 5-й дні. Курсова доза – 3 р. При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori, призначають по 1 г/ в протягом 3 днів у складі комбінованої антихелікобактерної терапії. Дітям з масою тіла більше 45 кг при інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, шкіри і м'яких тканин, скарлатині препарат призначають по 500 мг/ (1 капс.) за 1 прийом протягом 3 днів. Дітям старше 12 ��ет препарат (капс. по 250 мг) призначають із розрахунку 10 мг/кг 1 раз/ в протягом 3 днів або в перший день - 10 мг/кг, потім 4 дні - по 5-10 мг/кг протягом 3 днів. Курсова доза - 30 мг/кг При лікуванні erythema migrans у дітей доза препарату (капс. 500 мг) становить 1 г в 1-й день і по 500 мг щодня з 2-го по 5-й дні. Курсова доза - 3 р. Застосовувати Азитрокс® у формі капсул по 250 мг слід у дозі 20 мг/кг в 1-й день і по 10 мг/кг - з 2-го по 5-й день.Передозування
Симптоми: при застосуванні препарату у високих дозах можливе посилення побічної дії - сильна нудота, тимчасова поті��я слуху, блювання, діарея.
Лікарська форма
Капсули білого кольору №0; вміст капсул - порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольоруСклад
азитроміцин (у формі дигідрату) 250 мг
Допоміжні речовини: манітол (маніт), крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат.
Склад корпусу і кришечки капсули: титану діоксид (Е171), желатин медичний.Фармакологічна дія
Антибіотик широкого спектра дії, представник підгрупи макролідних антибіотиків – азалідів. Зв'язуючись із 50S суб'єктіводиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, сповільнює ріст і розмноження бактерій. Діє бактеріостатично, у високих концентраціях виявляє бактерицидну дію. Діє на поза - і внутрішньоклітинних збудників.
Активний відносно грампозитивних коків: Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококів груп C, F і G, Streptococcus viridans, Staphylococcus aureus; грамнегативних бактерій: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Legionella pneumophila, Haemophilus ducreyi, Campylobacter jejuni, Neisseria gonorrhoeae і Gardnerella vaginalis; деяких анаеробних мікроорганізмів: Bacteroides bivius, Clostridium perfringens, Peptostreptococcus spp., а також Chlamydia trachomatis, Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum, Treponema pallidum, Borrelia burgdoferi.
Азитроміцин неактивний відносно грампозитивних бактерій, стійких до еритроміцину.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому препарату внутрішньо азитроміцин швидко всмоктується з ШЛУНКОВО-кишкового тракту, що обумовлено його стійкістю в кислому середовищі і ліпофільністю. Після прийому внутрішньо 500 мг азитроміцину Cmax в плазмі досягається через 2.5-3 год і становить 0.4 мг/л. Биодоступность - 37%.
Прийом препарату одночасно з їжею уповільнює та знижує абсорбцію азитроміцину.
Розподіл
Азитроміцин добре проникає в дихальні шляхи, органи і тканини урогенітального тракту (зокрема в передміхурову залозу), у шкіру і м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10-50 разів вище, ніж в плазмі крові) і тривалий T1/2 обумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в эукариотические клітини і концентруватися в середовищі з низьким рН, що оточує лизосомі. Це, в свою чергу, визначає великий уявний Vd (31.1 л/кг) і високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватись переважно в лізосомах особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин до місця локалізації інфекції, де він вивільняється в процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вище, ніж в здорових тканинах (у середньому на 24-34%) та корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію в фагоцитах, ��зитромицин не чинить істотного впливу на їх функцію.
Азитроміцин зберігається в бактерицидних концентраціях у вогнищі запалення протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні і 5-денні) курси лікування.
Метаболізм
У печінці азитроміцин деметилюється, що утворюються метаболіти неактивні.
Виведення
Виведення азитроміцину з плазми крові проходить у 2 етапи: T1/2 становить 14-20 год в інтервалі від 8 до 24 год після прийому препарату і 41 год – в інтервалі від 24 до 72 год, що дозволяє застосовувати препарат 1 раз/Побічні дії
З боку травної системи: діарея (5%), нудота (3%), болі в животі (3%); 1% – диспепсія, метеоризм, блювання, мелена, холестатична жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ; у дітей - запори, анорексія, гастрит. Можливий кандидомікоз слизової оболонки порожнини рота.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, біль у грудній клітці (?1%).
З боку ЦНС: запаморочення, головний біль, сонливість; у дітей - головний біль (при терапії середнього про��іта), гіперкінезія, тривожність, невроз, порушення сну (?1%).
З боку статевої системи: ?1% - вагінальний кандидоз.
З боку сечовидільної системи: ?1% - нефрит.
Дерматологічні реакції: в окремих випадках – висипання, фотосенсибілізація.
Алергічні реакції: висип, свербіж, набряк Квінке, кропив'янка, кон'юнктивіт.
Інші: підвищена стомлюваність.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Азитрокс® не слід приймати з їжею.
У разі пропуску чергового прийому пропущену дозу следует прийняти якомога швидше, а подальші - з інтервалом 24 год.
Необхідно дотримуватися перерву щонайменше 2 години між прийомом Азитрокса і антацидних препаратів.
Після відміни лікування реакції підвищеної чутливості у деяких пацієнтів можуть зберігатися, що вимагає специфічної терапії під наглядом лікаря.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:
— інфекції верхніх відділів дихальних шляхів і ЛОР-органів (у т. ч. ангіна, синусит, тонзиліт, середній отит);
— скарлатина;
— інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (у т. ч. бактеріальні та атипові пневмонії, бронхіт);
— інфекції шкіри і м'яких тканин (у т. ч. бешиха, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози);
— інфекції урогенітального тракту (у т. ч. уретрит і/або цервіцит);
— хвороба Лайма (бореліоз) у початковій стадії (erythema migrans);
— захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії).Протипоказання
— печінкова недос��аточность;
— ниркова недостатність;
— діти з масою тіла менше 45 кг (для капсул 500 мг);
— дитячий вік до 12 років;
— підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів.
З обережністю слід застосовувати препарат при аритмії (можливі шлуночкові аритмії, подовження інтервалу QT), у дітей з вираженими порушеннями функцій печінки або нирок.Лікарська взаємодія
Антациди (алюміній і магнийсодержащие), етанол і їжа сповільнюють і знижують абсорбцію азитроміцину.
Азитроміцин не зв'язується з ізоферментами системи цитохрому P450. На відміну від більшості макролідів, в даний час не відзначено взаємодії азитроміцину з теофіліном, терфенадином, карбамазепіном, триазоламом, дигоксином.
Макроліди (за винятком азалідів) уповільнюють виведення і підвищують концентрацію в плазмі та токсичність циклосерину, непрямих антикоагулянтів, метилпреднізолону, фелодипіну, а також препаратів, що піддаються микросомальному окислюванню (карбамазепін, терфенадин, циклоспорин, гексобарбітал, алкалоїди ріжків, вал��проевая кислота, дизопірамід, бромокриптин, фенітоїн, пероральні гіпоглікемічні засоби, похідні ксантину, в т. ч. теофілін), за рахунок інгібування мікросомального окислення в гепатоцитах, в той час як при застосуванні азалідів такої взаємодії до теперішнього часу не відзначалося.
