Дозировка
Назначают по 1 мг 1 раз/сут как в виде монотерапии, так и на фоне применения леводопы, длительно. Таблетки принимают внутрь независимо от приема пищи
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, круглые, плоскоцилиндрические, с фаской, с гравировкой "GIL 1" на одной стороне таблетки.
Состав
1 таб.
разагилина мезилат 1.56 мг,
?что соответствует содержанию разагилина 1 мг
Вспомогательные вещества: крахмал кукурузный - 20 мг, крахмал кукурузный прежелатинизированный - 20 мг, кремния диоксид коллоидный - 1.2 мг, маннитол - 159.24 мг, стеариновая кислота - 4 мг, тальк - 4 мг.
Фармакологическое действие
Противопаркинсоническое средство, ингибитор МАО. Азилект - селективный необратимый ингибитор МАО типа В, фермента, на 80% определяющего активность МАО в головном мозге и метаболизм допамина. Разагилин в 30-80 раз активнее в отношении МАО типа В, по сравнению с МАО типа А.
В результате ингибирующего действия препарата на МАО типа В в ЦНС повышается уровень допамина, снижается образование токсичных свободных радикалов, избыточное образование которых наблюдается при болезни Паркинсона. Разагилин обладает также нейропротекторным действием.
В отличие от неселективных ингибиторов МАО, препарат в терапевтических дозах не блокирует метаболизм поступающих с пищей биогенных аминов (например, тирамина), в связи с чем не вызывает тирамин-обусловленного гипертензивного синдрома ("сырный" эффект).
Фармакокинетика
Всасывание
Разагилин быстро всасывается после приема внутрь, Cmax в плазме крови достигается через 0.5 ч. Абсолютная биодоступность препарата после однократного введения составляет около 36%. Пища не влияет на время достижения Cmax разагилина в крови, однако при потреблении жирной пищи Cmax и AUC снижаются на 60% и 20% соответственно.
Фармакокинетика препарата имеет линейный характер в диапазоне доз 0.5-2 мг.
Распределение
Связывание с белками плазмы крови колеблется от 60% до 70%.
Метаболизм
Разагилин почти полностью метаболизируется в печени. Биотрансформация осуществляется путем N-деалкилирования и/или гидроксилирования с образованием основного биологически малоактивного метаболита — 1-аминоиндана, а также двух других метаболитов — 3-гидрокси-N-пропаргил-1-аминоиндана и 3-гидрокси-1-аминоиндана. Метаболизм препарата осуществляется при участии изофермента CYP1A2.
Выведение
Разагилин выводится преимущественно почками (более 60%) и в меньшей степени через кишечник (более 20%). Менее 1% введенной дозы препарата выделяется в неизменном виде. T1/2 составляет 0.6-2 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Параметры фармакокинетики разагилина практически не меняются у пациентов с почечной недостаточностью легкой и средней степени.
При печеночной недостаточности легкой степени может наблюдаться повышение значений параметров AUC и Cmax на 80% и 38%, а у пациентов с умеренными нарушениями функции печени эти параметры достигают более 500% и 80% соответственно.
Побочные действия
Перечисленные побочные эффекты встречались с частотой >1/100, а также редко - 1/100-1/1000.
При монотерапии разагилином
Со стороны нервной системы: головные боли, депрессия, головокружение, анорексия, судороги, галлюцинации; редко - нарушение мозгового кровообращения.
Со стороны пищеварительной системы: снижение аппетита, диспептические явления.
Со стороны костно-мышечной системы: артралгия, артрит, боль в области шеи.
Дерматологические реакции: везикулобуллезная сыпь, контактный дерматит; редко - карцинома кожи.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: стенокардия; редко - инфаркт миокарда.
Прочие: гриппоподобный синдром, лихорадка, лейкопения, ринит, общая слабость, конъюнктивит, острые нарушения мочевыводящей системы, аллергические реакции.
При применении вместе с леводопой
Со стороны нервной системы: дискинезия, мышечная дистония, анорексия, необычные сновидения, атаксия, галлюцинации; редко - нарушение мозгового кровообращения, растерянность.
Со стороны пищеварительной системы: запор, рвота, боль в животе, сухость во рту.
Со стороны костно-мышечной системы: артралгия, боль в области шеи, тендосиновит.
Дерматологические реакции: сыпь; редко - меланома кожи.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: постуральная гипотензия; редко - стенокардия.
Прочие: случайные падения, снижение массы тела, аллергические реакции.
Имеются два сообщения о развитии рабдомиолиза и нарушении секреции АДГ. Оба случая зафиксированы при проведении пострегистрационных исследований без плацебо контроля, развились на фоне падения и последующей длительной иммобилизации. Взаимосвязь между этими осложнениями и приемом разагилина определить невозможно.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Применение Азилекта в рекомендуемой терапевтической дозе не вызывает тираминового синдрома ("сырный" эффект), что позволяет пациентам без ограничений использовать в пище продукты, содержащие значимые количества тирамина (сыры, шоколад).
Имеются данные о том, что болезнь Паркинсона, а не применение какого-либо лекарственного средства, в т.ч. препарата Азилект, является фактором риска для развития рака кожи, в частности меланомы. Необходимо предупреждать пациента о необходимости обращаться к врачу при появлении каких-либо патологических изменений кожных покровов.
Необходимо иметь в виду, что такие симптомы, как галлюцинации и растерянность, которые появляются на фоне лечения препаратом Азилект, могут быть рассмотрены и как проявление болезни Паркинсона, и как побочные реакции препарата Азилект.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Изучение влияния разагилина на вождение автомобиля и управление другими механизмами не проводилось. Однако, учитывая возможность появления значимых побочных эффектов со стороны ЦНС, в период лечения препаратом Азилект необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Передозировка
Симптомы передозировки препарата Азилект сходны с таковыми при передозировке неселективными ингибиторами МАО (в т.ч. артериальная гипертензия, постуральная гипотензия).
Лечение: промывание желудка, прием активированного угля, симптоматическая терапия. Специфического антидота нет.
Показания
— лечение болезни Паркинсона (в виде монотерапии или комбинированной терапии с препаратами леводопы).
Противопоказания
— умеренная или тяжелая печеночная недостаточность (класс B и C по шкале Чайлд-Пью);
— феохромоцитома;
— сопутствующая терапия петидином или другими ингибиторами МАО (перерыв между отменой разагилина и началом терапии этими препаратами должен быть не менее 14 дней);
— совместная терапия с симпатомиметиками (в т.ч. с препаратами, в которых они содержатся), другими деконгестантами, декстрометорфаном, а также с лекарственными препаратами их содержащими;
— детский и подростковый возраст до 18 лет;
— беременность;
— период лактации (риск угнетения продукции молока на фоне торможения образования пролактина);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью назначают препарат при легкой печеночной недостаточности, совместно с селективными ингибиторами обратного захвата серотонина, трициклическими и тетрациклическими антидепрессантами, активными ингибиторами изофермента CYP1A2.
Лекарственное взаимодействие
В связи с тем, что механизм действия разагилина связан с ингибированием МАО, его нельзя назначать одновременно с другими ингибиторами этого фермента из-за риска развития гипертонического криза.
При одновременном применении разагилина с ингибиторами обратного захвата серотонина (в т.ч. флуоксетин, флувоксамин), трициклическими и тетрациклическими антидепрессантами, ингибиторами МАО возможно развитие серотонинового синдрома, проявляющегося в спутанности сознания, гипоманиакальном состоянии, двигательном беспокойстве, ознобе, треморе, диарее. Пациентам, получающим разагилин, не рекомендуется назначать такие препараты. При необходимости комбинированной терапии требуется осторожность.
Не рекомендуется также совместное применение разагилина с симпатомиметическими лекарственными средствами, включающими эфедрин, псевдоэфедрин, содержащимися в препаратах для лечения ринитов или простуды (деконгестантах). Кроме того, не рекомендуется назначение разагилина с анальгезирующим/противокашлевым препаратом декстрометорфаном и содержащими его комбинированными средствами.
В связи с тем, что изофермент CYP1A2 участвует в метаболизме разагилина, активные ингибиторы этого фермента (например, ципрофлоксацин) могут повышать концентрацию препарата в плазме крови, поэтому при таких комбинациях требуется осторожность.
У пациентов с болезнью Паркинсона применение препаратов леводопы не оказывает влияния на клиренс разагилина.
(2658)
Дозування
Призначають по 1 мг 1 раз/добу як у вигляді монотерапії, так і на тлі застосування леводопи, довгостроково. Таблетки приймають внутрішньо незалежно від прийому їжі
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою, з гравіруванням "GIL 1" на одному боці таблетки.Склад
1 таб.
разагилина мезилат 1.56 мг,
?що відповідає змісту разагилина 1 мг
Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний - 20 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований - 20 мг, кремнію диоксид колоїдний - 1.2 мг, манітол - 159.24 мг, стеаринова кислота - 4 мг, тальк - 4 мг.Фармакологічна дія
Противопаркинсоническое засіб, інгібітор МАО. Азілект - селективний необоротний інгібітор МАО типу В, ферменту, що на 80% визначає активність МАО в головному мозку і метаболізм дофаміну. Разагилин в 30-80 разів активніше відносно МАО типу В, порівняно з МАО типу А.
В результаті інгібуючої дії препарату на МАО типу в ЦНС підвищується рівень допаміну, знижується утворення токсичних вільних радикалів, надмірність��е освіта яких спостерігається при хворобі Паркінсона. Разагилин має також нейропротекторным дією.
На відміну від неселективних інгібіторів МАО, препарат у терапевтичних дозах не блокує метаболізм надходять з їжею біогенних амінів (наприклад, тираміну), у зв'язку з чим не викликає тирамін-обумовленого гіпертензивного синдрому ("сирний" ефект).Фармакокінетика
Всмоктування
Разагилин швидко всмоктується після прийому внутрішньо, Cmax в плазмі крові досягається через 0.5 ч. Абсолютна біодоступність викл��рата після одноразового введення становить близько 36%. Їжа не впливає на час досягнення Cmax разагилина в крові, однак при споживанні жирної їжі Cmax і AUC знижуються на 60% і 20% відповідно.
Фармакокінетика препарату має лінійний характер у діапазоні доз 0.5-2 мг.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми крові коливається від 60% до 70%.
Метаболізм
Разагилин майже повністю метаболізується в печінці. Біотрансформація здійснюється шляхом N-деалкилирования та/або гідроксилювання з утворенням основногпро біологічно малоактивного метаболіту — 1-аминоиндана, а також двох інших метаболітів — 3-гідрокси-N-пропаргил-1-аминоиндана і 3-гідрокси-1-аминоиндана. Метаболізм препарату здійснюється за участю ізоферменту CYP1A2.
Виведення
Разагилин виводиться переважно нирками (більше 60%) і меншою мірою-через кишечник (20%). Менше 1% введеної дози препарату виводиться у незмінному вигляді. T1/2 складає 0.6-2 ч.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Параметри фармакокінетики разагилина практично не змінюються у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого і середнього ступеня.
При печінковій недостатності легкого ступеня може спостерігатися підвищення значень AUC і Cmax на 80% і 38%, а у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки ці параметри досягають більше 500% і 80% відповідно.Побічні дії
Перераховані побічні ефекти зустрічалися з частотою >1/100, а також рідко - 1/100-1/1000.
При монотерапії разагилином
З боку нервової системи: головний біль, депресія, запаморочення, анорексія, судоми, галюцинації; рідко - порушення мозкового кровообігу.
З боку травної системи: зниження апетиту, диспептичні явища.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артрит, біль в області шиї.
Дерматологічні реакції: везикулобуллезная висип, контактний дерматит; рідко - карцинома шкіри.
З боку серцево-судинної системи: стенокардія; рідко - інфаркт міокарда.
Інші: грипоподібний синдром, гарячка, лейкопенія, риніт, загальна слабість, кон'юнктивіт, гострі порушення мочевыводящей системи, алергічні реакції.
При застосуванні разом з леводопою
З боку нервової системи: дискінезія, м'язова дистонія, анорексія, незвичайні сновидіння, атаксія, галюцинації; рідко - порушення мозкового кровообігу, розгубленість.
З боку травної системи: запор, блювання, біль у животі, сухість у роті.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, біль в області шиї, тендосиновіт.
Дерматологічні реакції: висип; рідко - меланома шкіри.
З боку серцево-судинної системи: постуральна гіпотензія; рідко - стенокардія.
Інші: випадкові падіння, зниження маси тіла, алергічні реакції.
Є два повідомлення про розвиток рабдоміолізу і порушення секреції АДГ. Обидва випадки зафіксовані при проведенні післяреєстраційних досліджень без плацебо контролю, розвинулися на тлі падіння та подальшої тривалої іммобілізації. Взаємозв'язок між цими ускладненнями і прийомом разагилина визначити неможливо.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Застосування Азилекта у рекомендованій терапевтичній дозі не викликає тираминового синдрому ("сирний" ефект), що дозволяє пацієнтам без обмежень використовувати в їжу продукти, що містять значні кількості тираміну (сири, шоколад).
Є дані про те, що хвороба Паркінсона, а не застосування будь-якого лікарського засобу, у т. ч. препарату Азілект, є фактором ризику для розвитку раку шкіри, зокрема меланоми. Необхідно попередити пацієнта про необхідність звертатися до лікаря при появі будь-яких патологічних змін шкірних покрово��.
Необхідно мати на увазі, що такі симптоми, як галюцинації та розгубленість, які з'являються на тлі лікування препаратом Азілект, можуть бути розглянуті і як прояв хвороби Паркінсона, і як побічні реакції препарату Азілект.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Вивчення впливу разагилина на водіння автомобіля й керування іншими механізмами не проводилося. Однак, враховуючи можливість появи значущих побічних ефектів з боку ЦНС, у період лікування препараатом Азілект необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Симптоми передозування препарату Азілект схожі з такими при передозуванні неселективними інгібіторами МАО (у т. ч. артеріальна гіпертензія, постуральна гіпотензія).
Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.П��казания
— лікування хвороби Паркінсона (у вигляді монотерапії або комбінованої терапії з препаратами леводопи).Протипоказання
— помірна або тяжка печінкова недостатність (клас B і C за шкалою Чайлд-П'ю);
— феохромоцитома;
— супутня терапія петидином або іншими інгібіторами МАО (перерва між скасуванням разагилина і початком терапії цими препаратами має бути не менше 14 днів);
— спільна терапія з симпатоміметиками (в т. ч. з препаратами, в яких вони містяться), іншим�� деконгестантами, декстрометорфаном, а також з лікарськими препаратами, що їх містять;
— дитячий та підлітковий вік до 18 років;
— вагітність;
— період лактації (ризик пригнічення продукції молока на тлі гальмування утворення пролактину);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю призначають препарат при легкій печінковій недостатності, спільно з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними і тетрациклическними антидепресантами, активними інгібіторами ізоферменту CYP1A2.Лікарська взаємодія
У зв'язку з тим, що механізм дії разагилина пов'язаний з інгібуванням МАО, його не можна призначати одночасно з іншими інгібіторами цього ферменту через ризик розвитку гіпертонічного кризу.
При одночасному застосуванні разагилина з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (у т. ч. флуоксетин, флувоксамін), трициклічними і тетрациклическими антидепресантами, інгібіторами МАО можливий розвиток серотонінового синдром��, що проявляється в сплутаності свідомості, гипоманиакальном стані, руховому неспокої, ознобі, треморі, діареї. Пацієнтам, які отримують разагилин, не рекомендується призначати такі препарати. При необхідності комбінованої терапії потрібна обережність.
Не рекомендується спільне застосування разагилина з симпатоміметичними лікарськими засобами, які містять ефедрин, псевдоефедрин, що містяться в препаратах для лікування ринітів або застуди (деконгестантах). Крім того, не рекомендується призначенняня разагилина з аналгетичну/протикашльовим препаратом декстрометорфаном і містять його комбінованими засобами.
У зв'язку з тим, що ізофермент CYP1A2 бере участь в метаболізмі разагилина, активні інгібітори цього ферменту (наприклад, ципрофлоксацин) можуть підвищувати концентрацію препарату в плазмі крові, тому при таких комбінаціях потрібна обережність.
У пацієнтів з хворобою Паркінсона застосування препаратів леводопи не впливає на кліренс разагилина.
