Дозировка
Взрослым для лечения инфекций, вызванных вирусом Herpes Simplex типов 1 и 2 при выраженном иммунодефиците, в том числе после трансплантации костного мозга, или нарушении всасывания из кишечника, назначают внутривенно в дозе 5 мг/кг 3 раза в сутки с интервалом 8 часов. При инфекциях, вызванных Herpes simplex типов 1 и 2 (за исключением герпетического менингоэнцефалита) вводят внутривенно в дозе 5 мг/кг 3 раза в сутки с интервалом 8 часов. При герпетическом менингоэнцефалите вводят в дозе 10 мг/кг каждые 8 часов (при условии, что функция почек не нарушена), лечение следует начинать как можно раньше после возникновения заболевания. Для профилактики инфекций, вызванных вирусом Herpes Simplex типов 1 и 2 при выраженном иммунодефиците, в том числе после трансплантации костного мозга, или нарушении всасывания из кишечника, назначают внутривенно в дозе 5 мг/кг 3 раза в сутки с интервалом 8 часов. При инфекциях, вызванных Varicella zoster, вводят внутривенно в дозе 5 мг/кг 3 раза в сутки с интервалом 8 часов. Пациентам с иммунодефицитом дозы увеличивают до 10 мг/кг каждые 8 часов (при условии, что функция почек не нарушена). Лечение необходимо начинать как можно раньше после возникновения сыпи. Для профилактики цитомегаловирусной инфекции препарат вводят внутривенно в дозе 500 мг/м2 3 раза в сутки (каждые 8 часов), на протяжении 5 дней до трансплантации костного мозга и в течение 30 дней после трансплантации. В составе комплексной терапии при выраженном иммунодефиците взрослым проводят курс терапии ацикловиром внутривенно в течении 1 месяца, в последующем переходят на прием ацикловира внутрь. Максимальная доза для взрослых – 30 мг/кг/сут. Детям в возрасте от 3 месяцев до 12 лет обычно применяют в дозе, равной половинной дозе для взрослых (250 мг/м2 3 раза в сутки, каждые 8 часов). Для лечения инфекций, вызванных Herpes simplex типов 1 и 2, а также с целью профилактики инфекций, вызванных вирусом Herpes simplex типов 1 и 2 у детей с иммунодефицитом, назначают в дозе 250 мг/м2 3 раза в сутки (каждые 8 часов). Для лечения ветряной оспы у детей применябт в дозе 250 мг/м2 3 раза в сутки (каждые 8 часов). Для лечения ветряной оспы у детей с иммунодефицитом и лечения герпетического мениигоэнцефалита рекомендуемая для внутривенного введения доза составляет 500 мг/м2 3 раза в сутки (каждые 8 часов), при условии, что функция почек не нарушена. Для профилактики цитомегаловирусной инфекции у детей в возрасте 2 года и старше рекомендованы те же дозы, что и для взрослых (500 мг/м2 3 раза в сутки, каждые 8 часов, на протяжении 5 дней до трансплантации костного мозга и в течение 30 дней после трансплантации). Дозы препарата определяют в соответствии со значениями клиренса креатинина: при клиренсе креатинина 25-50 мл/мин назначают по 5-10 мг/кг или 500 мг/м2 2 раза в сутки (каждые 12 часов), при клиренсе креатинина 10-25 мл/мин назначают по 5-10 мг/кг или 500 мг/м2 1 раз в сутки, при клиренсе креатинина менее 10 мл/мин назначают по 2,5-5 мг/кг или 250 мг/м2 1 раз в сутки, при условии проведения гемодиализа или непрерывного амбулаторного перитонеального диализа. Длительность курса лечения зависит от состояния пациента и ответа на проводимую терапию. Препарат вводят внутривенно обычно на протяжении 5 – 7 дней. При герпетическом менингоэнцефалите продолжительность курса лечения составляет обычно 10 дней. Правила приготовления и введения инфузионного раствора для внутривенного введения Для внутривенного введения содержимое 1 флакона содержащего 0,25 г растворяют в 10 мл стерильной воды для инъекций или в стерильном 0,9% растворе натрия хлорида. Раствор можно вводить в виде инъекции медленно (в течение часа) или применять капельно, для чего полученный раствор (25 мг в 1 мл) разводят дополнительно в 40 мл растворителя (суммарный объем полученного раствора 50 мл, в 1 мл содержится 5 мг). Для внутривенного введения содержимое 1 флакона содержащего 0,5 г растворяют в 20 мл стерильной воды для инъекций или в стерильном 0,9% растворе натрия хлорида. Раствор можно вводить в виде инъекции медленно (в течение часа) или применять капельно, для чего полученный раствор (25 мг в 1 мл) разводят дополнительно в 80 мл растворителя (суммарный объем полученного раствора 100 мл, в 1 мл содержится 5 мг). Для внутривенного введения содержимое 1 флакона содержащего 1,0 г растворяют в 40 мл стерильной воды для инъекций или в стерильном 0,9% растворе натрия хлорида. Раствор можно вводить в виде инъекции медленно (в течение часа) или применять капельно, для чего полученный раствор (25 мг в 1 мл) разводят дополнительно в 160 мл растворителя (суммарный объем полученного раствора 200 мл, в 1 мл содержится 5 мг). Необходимо добиться полного растворения кристаллов препарата. Применять следует свежеприготовленные растворы. Взрослым в случае применения ацикловира в дозах до 500 мг необходимо вводить препарат в объеме жидкости не менее 100 мл. При необходимости введения препарата в высоких дозах (от 500 мг до 1000 мг) объем вводимой жидкости следует увеличивать. Внутривенное введение осуществляют медленно, капельно, в течение 1 часа, независимо от дозы препарата. Препарат можно вводить с помощью инъекционного насоса с регулируемой подачей. Раствор, приготовленный для внутривенного введения, следует хранить при температуре 15-25°С не более 12 часов. В случае помутнения, кристаллизации при разведении, введении или хранении, применение раствора исключается.
Лекарственная форма
пористая масса белого или белого с желтоватым оттенком цвета, уплотненная в таблетку
Состав
1 фл.
ацикловир (в форме натриевой соли) 250 мг
вспомогательное вещество: натрия гидроксид
Фармакологическое действие
Противовирусное средство. Тимидинкиназа инфицированных вирусом клеток активно преобразует ацикловир через ряд последовательных реакций в моно-, ди- и трифосфат ацикловира. Последний взаимодействует с вирусной ДНК-полимеразой и встраивается в ДНК, которая синтезируется для новых вирусов. Таким образом, формируется "дефектная" вирусная ДНК, что приводит к подавлению репликации новых поколений вирусов.
Ацикловир активен в отношении вируса Herpes simplex типов 1 и 2, вируса Varicella zoster, вируса Эпштейна-Барр и цитомегаловируса.
Фармакокинетика
У взрослых после 1-часовой инфузии ацикловира в дозах 2,5 мг/кг, 5 мг/кг и 10 мг/кг Css max составляет 5,1 мкг/мл, 9,8 мкг/мл и 20,7 мкг/мл, соответственно. Спустя 7 часов показатель Css min составляет 0,5 мкг/мл, 0,7 мкг/мл и 2,3 мкг/мл, соответственно.
У новорожденных и младенцев в возрасте до 3 месяцев при введении ацикловира в дозе 10 мг/кг на протяжении одного часа с 8-часовыми интервалами Css max составляет 13,8 мкг/мл, Css min составляет 2,3 мкг/мл.
Ацикловир проникает через гематоэнцефалический и плацентарный барьеры. Концентрация ацикловира в цереброспинальной жидкости составляет 50% от его концентрации в плазме. Обнаруживается в грудном молоке. В незначительной степени связывается с белками плазмы (9-33%). Основным метаболитом ацикловира является 9-карбоксиметоксиметилгуанин.
У взрослых после внутривенного введения ацикловира период полувыведения из плазмы составляет около 2,9 часов. Большая часть препарата выводится почками в неизмененном виде и в виде 9-карбоксиметоксиметилгуанина (10-15%). Почечный клиренс ацикловира значительно превышает клиренс креатинина, что свидетельствует об элиминации препарата путем клубочковой фильтрации и канальцевой секреции. У пожилых больных период полувыведения ацикловира незначительно увеличивается.
У больных с хронической почечной недостаточностью период полувыведения ацикловира составляет 19,5 часов, в случае гемодиализа – 5,37 часов (при этом концентрация в плазме уменьшается до 60% от исходного значения).
У детей в возрасте до 3 месяцев при введении препарата внутривенно капельно в дозе 10 мг/кг в течение 1 часа 3 раза в сутки период полувыведения равен 3,8 часов.
Побочные действия
При применении препарата возможны головная боль, повышенная утомляемость, увеличение содержания в сыворотке крови билирубина, мочевины и креатинина, транзиторное повышение активности печеночных трансаминаз, отеки, лимфоаденопатия.
В единичных случаях могут отмечаться неврологические нарушения, сонливость, тошнота, рвота, диарея, кишечная колика. Возможны кожные аллергические реакции (быстро проходят после отмены препарата), крапивница, зуд, лихорадка, редко - одышка, ангионевротический отек, анафилаксия, лейкопения, тромбоцитопения. В редких случаях (обычно при экстравазации) возможно возникновение локального воспаления, флебита в месте введения.
При курсовом внутривенном введении в высоких дозах возможно развитие почечной недостаточности.
Побочные действия со стороны центральной нервной системы обычно носят обратимый характер, проявляются преимущественно при введении препарата в высоких дозах, а также у пациентов с почечной недостаточностью и СПИД.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При беременности и лактации ацикловир назначают только по жизненным показаниям; кормление грудью на период лечения прекращают.
У пациентов с иммунодефицитом возможно возникновение устойчивости вирусов к ацикловиру, особенно в случае проведения многократных повторных курсов лечения.
Препарат не назначают детям при ветряной оспе, если заболевание протекает в легкой форме. Применение ацикловира у детей с нормальными показателями иммунитета для профилактики рецидивов инфекций, вызванных вирусом Herpes simplex, и для лечения инфекций, вызванных вирусом опоясывающего герпеса, не рекомендуется в связи с отсутствием клинических данных.
Назначение ацикловира внутривенно в течение 1 месяца до трансплантации костного мозга с последующим приемом препарата внутрь приводит к снижению летальности.
В период лечения следует проводить адекватную регидратационную терапию, особенно у пожилых больных и при применении высоких доз ацикловира. У пожилых пациентов с почечной недостаточностью необходимо назначать препарат в более низких дозах.
Препарат не влияет на способность управлять транспортными средствами и машинным оборудованием.
Показания
Препарат применяют при тяжелых формах инфекций кожи и слизистых оболочек, вызванных вирусами простого герпеса 1 или 2 типов (в том числе генитальный и ректальный герпес); для профилактики инфекций кожи и слизистых оболочек, вызванных вирусами простого герпеса 1 или 2 типов у больных с нарушениями иммунной системы; в составе комплексной терапии пациентов с выраженным иммунодефицитом, в т.ч. при развернутой клинической картине ВИЧ-инфекции (число клеток CD4+ менее 200/мм3), и у пациентов, перенесших трансплантацию костного мозга; при инфекциях, вызванных вирусами опоясывающего герпеса, ветряной оспы; для профилактики цитомегаловирусной инфекции после трансплантации костного мозга.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к ацикловиру или валацикловиру.
Применение при беременности и кормлении грудью
Применение ацикловира при беременности возможно в случаях, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
В/в применение ацикловира в период лактации противопоказано (выделяется с грудным молоком).
В экспериментальных исследованиях на животных показано, что ацикловир проникает через плацентарный барьер.
Применение при нарушениях функции почек
Не рекомендуется применение при тяжелых нарушениях функции почек.
При почечной недостаточности необходима коррекция режима дозирования.
Следует учитывать, что при применении ацикловира возможно развитие острой почечной недостаточности вследствие образования осадка из кристаллов ацикловира, что особенно вероятно при быстром в/в введении, одновременном применении нефротоксических препаратов, у больных с нарушениями функции почек и при недостаточной водной нагрузке.
При применении ацикловира необходимо контролировать функцию почек (определение уровня азота мочевины в крови и креатинина в плазме крови).
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении пробенецид снижает канальцевую секрецию ацикловира и тем самым увеличивает концентрацию в плазме крови и T1/2 ацикловира.
При одновременном применении ацикловира с нефротоксическими препаратами увеличивается риск развития нефротоксического действия (особенно у пациентов с нарушенной функцией почек).
Усиление эффекта ацикловира отмечается при одновременном назначении иммуностимуляторов.
При смешивании растворов необходимо учитывать щелочную реакцию ацикловира для в/в введения (рН 11).
(4655)
Дозування
Дорослим для лікування інфекцій, викликаних вірусом Herpes Simplex типів 1 і 2 при вираженому імунодефіциті, у тому числі після трансплантації кісткового мозку або порушенні всмоктування із кишечнику, призначають внутрішньовенно в дозі 5 мг/кг 3 рази на добу з інтервалом 8 годин. При інфекціях, спричинених Herpes simplex типів 1 і 2 (за винятком герпетичного менінгоенцефаліту) вводять внутрішньовенно в дозі 5 мг/кг 3 рази на добу з інтервалом 8 годин. При герпетичному менінгоенцефаліті вводять у дозі 10 мг/кг кожні 8 годин (за умови, що функція нирок не на��ушена), лікування слід починати якомога раніше після виникнення захворювання. Для профілактики інфекцій, викликаних вірусом Herpes Simplex типів 1 і 2 при вираженому імунодефіциті, у тому числі після трансплантації кісткового мозку або порушенні всмоктування із кишечнику, призначають внутрішньовенно в дозі 5 мг/кг 3 рази на добу з інтервалом 8 годин. При інфекціях, що викликані Varicella zoster, вводять внутрішньовенно в дозі 5 мг/кг 3 рази на добу з інтервалом 8 годин. Пацієнтам з імунодефіцитом дози збільшують до 10 мг/кг кожні 8 годин (за умови, що функція нирок н�� порушена). Лікування необхідно починати якомога раніше після виникнення висипу. Для профілактики цитомегаловірусної інфекції препарат вводять внутрішньовенно в дозі 500 мг/м2 3 рази на добу (кожні 8 годин) протягом 5 днів до трансплантації кісткового мозку та протягом 30 днів після трансплантації. У складі комплексної терапії при вираженому імунодефіциті дорослим проводять курс терапії ацикловіром внутрішньовенно протягом 1 місяця, в подальшому переходять на прийом ацикловіру всередину. Максимальна доза для дорослих – 30 мг/кг/добу. Дітям узрасте від 3 місяців до 12 років зазвичай застосовують у дозі, рівній половинній дозі для дорослих (250 мг/м2 3 рази на добу, кожні 8 годин). Для лікування інфекцій, спричинених Herpes simplex типів 1 і 2, а також з метою профілактики інфекцій, викликаних вірусом Herpes simplex типів 1 і 2 у дітей з імунодефіцитом, призначають у дозі 250 мг/м2 3 рази на добу (кожні 8 годин). Для лікування вітряної віспи у дітей применябт в дозі 250 мг/м2 3 рази на добу (кожні 8 годин). Для лікування вітряної віспи у дітей з імунодефіцитом та лікування герпетичного мениигоэнцефалита рекомендована для внутривуповноважується введення доза становить 500 мг/м2 3 рази на добу (кожні 8 годин), за умови, що функція нирок не порушена. Для профілактики цитомегаловірусної інфекції у дітей віком 2 роки і старше рекомендовані ті ж дози, що й для дорослих (500 мг/м2 3 рази на добу, кожні 8 годин, протягом 5 днів до трансплантації кісткового мозку та протягом 30 днів після трансплантації). Дози препарату визначають відповідно до значення кліренсу креатиніну: при кліренсі креатиніну 25-50 мл/хв призначають по 5-10 мг/кг або 500 мг/м2 2 рази на добу (кожні 12 годин), прі кліренсі креатиніну 10-25 мл/хв призначають по 5-10 мг/кг або 500 мг/м2 1 раз на добу, при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв призначають по 2,5-5 мг/кг або 250 мг/м2 1 раз у добу, за умови проведення гемодіалізу або безперервного амбулаторного перитонеального діалізу. Тривалість курсу лікування залежить від стану хворого та відповіді на терапію. Препарат вводять внутрішньовенно звичайно протягом 5 – 7 днів. При герпетичному менінгоенцефаліті тривалість курсу лікування зазвичай становить 10 днів. Правила приготування і введення инфуз��ційного розчину для внутрішньовенного введення Для внутрішньовенного введення вміст 1 флакона містить 0,25 г розчиняють у 10 мл стерильної води для ін'єкцій або у стерильному 0,9% розчині натрію хлориду. Розчин можна вводити у вигляді ін'єкції повільно (протягом години) або застосовувати крапельно, для чого отриманий розчин (25 мг в 1 мл) розводять додатково в 40 мл розчинника (сумарний об'єм отриманого розчину 50 мл, в 1 мл міститься 5 мг). Для внутрішньовенного введення вміст 1 флакона містить 0,5 г розчиняють у 20 мл стерильної води для ін'єкціекций або у стерильному 0,9% розчині натрію хлориду. Розчин можна вводити у вигляді ін'єкції повільно (протягом години) або застосовувати крапельно, для чого отриманий розчин (25 мг в 1 мл) розводять додатково 80 мл розчинника (сумарний об'єм отриманого розчину 100 мл, в 1 мл міститься 5 мг). Для внутрішньовенного введення вміст 1 флакона містить 1,0 г розчиняють в 40 мл стерильної води для ін'єкцій або у стерильному 0,9% розчині натрію хлориду. Розчин можна вводити у вигляді ін'єкції повільно (протягом години) або застосовувати крапельно, для чого підлозі��енный розчин (25 мг в 1 мл) розводять додатково 160 мл розчинника (сумарний об'єм отриманого розчину 200 мл, в 1 мл міститься 5 мг). Необхідно домогтися повного розчинення кристалів препарату. Застосовувати слід свіжоприготовані розчини. Дорослим у разі застосування ацикловіру у дозах до 500 мг необхідно вводити препарат в об'ємі рідини не менше 100 мл. При необхідності введення препарату у високих дозах (від 500 мг до 1000 мг) обсяг введеної рідини слід збільшувати. Внутрішньовенне введення здійснюють повільно, крапельно, в течение 1 години, незалежно від дози препарату. Препарат можна вводити за допомогою ін'єкційного насоса з регульованою подачею. Розчин, приготовлений для внутрішньовенного введення, слід зберігати при температурі 15-25°С не більше 12 годин. У разі помутніння, кристалізації при розведенні, введення або зберігання, застосування розчину виключається.
Лікарська форма
пориста маса білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, ущільнена в таблеткуСклад
1 фл.
ацикловір (у формі натрієвої солі) 250 мг
допоміжне вещ��ство: натрію гідроксидФармакологічна дія
Противірусний засіб. Тимідинкіназа інфікованих вірусом клітин активно перетворює ацикловір через ряд послідовних реакцій моно-, ди - та трифосфат ацикловіру. Останній взаємодіє з вірусною ДНК-полімеразою та вбудовується в ДНК, яка синтезується для нових вірусів. Таким чином, формується "дефектна" вірусна ДНК, що призводить до пригнічення реплікації нових генерацій вірусів.
Ацикловір активний щодо вірусу Herpes simplex типів 1 і 2, вірусу Varicella zoster, вірусу Епштейна-Барр і цитомегаловірусу.Фармакокінетика
У дорослих після 1-годинної інфузії ацикловіру в дозах 2,5 мг/кг, 5 мг/кг і 10 мг/кг Css max становить 5,1 мкг/мл, 9,8 мкг/мл і 20,7 мкг/мл, відповідно. Через 7 годин показник Css min становить 0,5 мкг/мл, 0,7 мкг/мл і 2,3 мкг/мл, відповідно.
У новонароджених і немовлят у віці до 3 місяців при введенні ацикловіру в дозі 10 мг/кг протягом однієї години з 8-годинними інтервалами Css max становить 13,8 мкг/мл, Css min становить 2,3 мкг/мл
Ацикловір проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єри. Концентрація ацикловіру в цереброспінальній рідині становить 50% від його концентрації в плазмі. Виявляється у грудному молоці. Незначною мірою зв'язується з білками плазми (9-33%). Основним метаболітом ацикловіру є 9-карбоксиметоксиметилгуанін.
У дорослих після внутрішньовенного введення ацикловіру період напіввиведення з плазми становить близько 2,9 години. Більша частина препарату виводиться нирками у незміненому вигляді та у вигляді 9-карбоксиметоксиметилгуаніну (10-15%). Нирковий кліренс ацикловіру з��ачительно перевищує кліренс креатиніну, що свідчить про елімінації препарату шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. У літніх хворих період напіввиведення ацикловіру незначно збільшується.
У хворих з хронічною нирковою недостатністю період напіввиведення ацикловіру становить 19,5 годин, у випадку гемодіалізу – 5,37 годин (при цьому концентрація в плазмі зменшується до 60% від вихідного значення).
У дітей у віці до 3 місяців при введенні препарату внутрішньовенно крапельно в дозі 10 мг/кг на протязі�� 1 години 3 рази на добу період напіввиведення дорівнює 3,8 годин.Побічні дії
При застосуванні препарату можливі головний біль, підвищена втомлюваність, збільшення вмісту в сироватці крові білірубіну, сечовини та креатиніну, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, набряки, лімфоаденопатія.
У поодиноких випадках можуть відзначатися неврологічні порушення, сонливість, нудота, блювання, діарея, кишкова коліка. Можливі шкірні алергічні реакції (швидко проходять після відміни препарату), кропив'янка, свербіж, лихорадка, рідко - задишка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія, лейкопенія, тромбоцитопенія. У рідкісних випадках (зазвичай при екстравазації) можливо виникнення локального запалення, флебіту у місці введення.
При курсовому внутрішньовенному введенні у високих дозах можливий розвиток ниркової недостатності.
Побічні дії з боку центральної нервової системи зазвичай мають оборотний характер, проявляються переважно при введенні препарату у високих дозах, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю та СНІД.Особливості ��родажи
рецептурніОсобливі умови
При вагітності і лактації ацикловір призначають тільки за життєвими показаннями; годування груддю на період лікування припиняють.
У пацієнтів з імунодефіцитом можливе виникнення стійкості вірусів до ацикловіру, особливо у разі проведення багаторазових повторних курсів лікування.
Препарат не призначають дітям при вітряній віспі, якщо захворювання протікає в легкій формі. Застосування ацикловіру у дітей з нормальними показниками імунітету для профілактики рецидивів інфекцій, дзвванних вірусом Herpes simplex, і для лікування інфекцій, спричинених вірусом оперізувального герпесу, не рекомендується у зв'язку з відсутністю клінічних даних.
Призначення ацикловіру внутрішньовенно протягом 1 місяця до трансплантації кісткового мозку з наступним прийомом препарату всередину призводить до зниження летальності.
В період лікування слід проводити адекватну регидратационную терапію, особливо у хворих літнього віку і при застосуванні високих доз ацикловіру. У літніх пацієнтів з нирковою недостатністю необхідно призначати препара�� у більш низьких дозах.
Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами і машинним обладнанням.Свідчення
Препарат застосовують при тяжких формах інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусами простого герпесу 1 або 2 типів (у тому числі генітальний та ректальний герпес); для профілактики інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусами простого герпесу 1 або 2 типів у хворих з порушеннями імунної системи; у складі комплексної терапії пацієнтів з вираженим імунодефіцитом, у т. ч. при разверну��ой клінічній картині ВІЛ-інфекції (кількість клітин CD4+ менше 200/мм3), та у пацієнтів, які перенесли трансплантацію кісткового мозку; при інфекціях, спричинених вірусом оперізувального герпесу, вітряної віспи; для профілактики цитомегаловірусної інфекції після трансплантації кісткового мозку.Протипоказання
Підвищена чутливість до ацикловіру або валацикловіру.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Застосування ацикловіру при вагітності можливо у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потен��льний ризик для плода.
В/в застосування ацикловіру в період лактації протипоказано (виділяється з грудним молоком).
В експериментальних дослідженнях на тваринах показано, що ацикловір проникає через плацентарний бар'єр.
Застосування при порушеннях функції нирок
Не рекомендується застосування при тяжких порушеннях функції нирок.
При нирковій недостатності необхідна корекція режиму дозування.
Слід враховувати, що при застосуванні ацикловіру можливий розвиток гострої ниркової недостаточностюки внаслідок утворення осаду з кристалів ацикловіру, що особливо ймовірно при швидкому в/в введенні, одночасному застосуванні нефротоксичних препаратів, у хворих з порушеннями функції нирок і при недостатній водному навантаженні.
При застосуванні ацикловіру необхідно контролювати функцію нирок (визначення рівня азоту сечовини у крові та креатиніну в плазмі крові).Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні пробенецид знижує канальцеву секрецію ацикловіру і тим самим збільшує концентрацію в плазмі крові та T1/2 ацикловіру.
При одночасному застосуванні ацикловіру з нефротоксичними препаратами зростає ризик розвитку нефротоксичної дії (особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок).
Посилення ефекту ацикловіру відзначається при одночасному призначенні імуностимуляторів.
При змішуванні розчинів необхідно враховувати лужну реакцію ацикловіру для в/в введення (рН 11).
