Дозировка
Обычно начальная доза равна 10 мг 1 раз в сутки. Доза варьирует от 10 до 80 мг/сутки. Препарат можно принимать в любое время дня один раз в сутки независимо от приема пищи. Дозы следует подбирать индивидуально с учетом исходного уровня холестерина ЛПНП, цели терапии и реакции пациента на лечение. В начале и/или во время повышения дозы Аторвататина -Тева необходимо каждые 2-4 недели контролировать уровни липидов в плазме крови и соответствующим образом корригировать дозу. Осуществлять коррекцию дозы следует с интервалами не менее 4 недель. Максимальная суточная доза составляет 80 мг. Для пациентов с установленной ишемической болезнью сердца (ИБС) и других пациентов, имеющих высокий риск сердечно-сосудистых осложнений, рекомендуется постановка следующих целей коррекции уровней липидов: холестерин ЛПНП менее 3,0 ммоль/л (или менее 115 мг/дл) и общий холестерин менее 5,0 ммоль/л (или менее 190 мг/дл). Первичная гиперхолестеринемия и комбинированная (смешанная) гиперлипидемия У большинства пациентов необходимый контроль уровней липидов обеспечивается приемом 10 мг Аторвастатина -Тева один раз в день. Существенный терапевтический эффект наблюдается обычно уже через 4 недели. При длительном лечении этот эффект сохраняется. Гетерозиготная семейная гиперхолестеринемия. Лечение пациентов следует начинать с назначения 10 мг Аторвастатина -Тева в день. Осуществляя индивидуальную коррекцию дозы каждые 4 недели, следует довести ее до 40 мг/день. После этого можно увеличивать дозу до Максимального уровня, равного 80 мг/день, или применять комбинированное назначение 40 мг Аторвастатина -Тева и секвестранта желчных кислот. Гомозиготная семейная гиперхолестеринемия Назначают в дозе 80 мг 1 раз в сутки. У пациентов с почечной недостаточностью. Заболевания почек не влияют на концентрацию аторвастатина в плазме крови или степень снижения липидов при его применении; в связи с этим, какой-либо коррекции дозы у пациентов с заболеванием почек не требуется. У пациентов с печеночной недостаточностью. При печеночной недостаточности может потребоваться снижение дозы или отмена препарата (см. раздел «Особые указания»).
Передозировка
Специфического антидота нет. В случае передозировки должна осуществляться необходимая симптоматическая и поддерживающая терапия. Необходим контроль функции печени и уровня КФК в сыворотке. Гемодиализ неэффективен.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета, капсулообразные, с гравировкой "93" с одной стороны и "7311" - с другой
Состав
аторвастатин кальция 20.72 мг,
что соответствует содержанию аторвастатина 20 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, повидон, эудрагит Е100 (сополимер бутилметакрилата, диметиламиноэтилметакрилата и метилметакрилата 1:2:1), ?-токоферола макрогола сукцинат, кроскармеллоза натрия, натрия стеарилфумарат, опадрай YS-1R-7003 (титана диоксид, гипромеллоза 2910 3cP (E464), гипромеллоза 2910 5cP (E464), макрогол 400, полисорбат 80).
Фармакологическое действие
Гиполипидемический препарат, селективный конкурентный ингибитор ГМГ-КоА-редуктазы, фермента, определяющего предельную скорость биосинтеза холестерина (Xc), ответственного за превращение 3-гидрокси-3-метил-глютарил-коэнзима А в мевалонат, предшественник стеролов, включая Xc. В печени ТГ и Xc включаются в состав ЛПОНП, поступают в плазму крови и транспортируются к периферическим тканям. Из ЛПОНП образуются ЛПНП, которые катаболизируются преимущественно посредством взаимодействия с высокоаффинными ЛПНП-рецепторами.
Аторвастатин снижает уровни Xc и липопротеинов в плазме крови за счет ингибирования ГМГ-КоА-редуктазы и синтеза Xc в печени, а также за счет увеличения количества печеночных ЛПНП-рецепторов на поверхности клеток, что увеличивает захват и катаболизм ЛПНП.
Аторвастатин снижает продукцию ЛПНП и количество частиц ЛПНП. Аторвастатин вызывает выраженное и стойкое повышение активности ЛПНП-рецепторов в сочетании с благоприятными изменениями качества циркулирующих частиц ЛПНП.
Дозозависимо снижает уровень ЛПНП у пациентов с гомозиготной наследственной гиперхолестеринемией, резистентной к терапии другими гиполипидемическими средствами.
Исследования соотношения доза/эффект показали, что аторвастатин снижает уровень общего Xc (на 30-46%), Xc-ЛПНП (на 41-61%), аполипопротеина В (на 34- 50%) и ТГ (на 14-33%), одновременно вызывая, в той или иной степени, возрастание уровней Xc- ЛПВП и аполипопротеина А. Эти результаты оказались аналогичными у пациентов с гетерозиготной семейной гиперхолестеринемией, несемейными формами гиперхолестеринемии и смешанной гиперлипидемией, включая пациентов с инсулиннезависимым сахарным диабетом.
В связи со снижением уровня общего Xc, Xc-ЛПНП и аполипопротеина В уменьшается риск сердечно-сосудистых заболеваний и, соответственно, уменьшается риск смерти. Исследования влияния аторвастатина на сердечно-сосудистую заболеваемость и смертность пока еще не завершены.
При использовании препарата у пациентов пожилого возраста различий в безопасности, эффективности или достижении целей гиполипидемической терапии в сравнении с общей популяцией не отмечалось
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь аторвастатин быстро всасывается из ЖКТ. Cmax в плазме крови достигается в течение 1-2 ч. Прием пищи несколько снижает скорость и длительность абсорбции препарата (на 25% и 9% соответственно), однако снижение холестерина сходно с таковым при приеме аторвастатина без пищи. Абсолютная биодоступность аторвастатина составляет примерно 12%, системная биодоступность, определяющая ингибирующую активность в отношении ГМГ-КоА-редуктазы - 30%. Низкая системная биодоступность обусловлена пресистемным метаболизмом в слизистой ЖКТ и при "первом прохождении" через печень.
Распределение
Средний Vd аторвастатина составляет примерно 381 л. Связывание с белками плазмы - 98%.
Метаболизм
Аторвастатин метаболизируется преимущественно в печени с участием изоферментов CYP3A4, CYP3A5 и CYP3A7 с образованием фармакологически активных метаболитов (орто- и парагидроксилированных производных, продуктов бета-окисления). In vitro орто- и парагидроксилированные метаболиты оказывают ингибирующее действие на ГМГ-КоА-редуктазу, сопоставимое с таковым у аторвастатина. Ингибирующий эффект препарата в отношении ГМГ-КоА-редуктазы примерно 70% определяется активностью циркулирующих метаболитов.
Выведение
T1/2 - 14 ч. Аторвастатин выводится преимущественно с желчью после печеночного и/или внепеченочного метаболизма. Ингибирующая активность в отношении ГМГ-КоА- редуктазы сохраняется около 20-30 часов благодаря наличию активных метаболитов. Менее 2% от принятой внутрь дозы препарата определяется в моче.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Не выводится в ходе гемодиализа.
У женщин Cmax выше на 20%, AUC - ниже на 10%. У пациентов с алкогольным циррозом печени Cmax повышается в 16 раз, AUC - в 11 раз.
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: менее1% - бессонница, головная боль, астенический синдром; менее 1% - недомогание, головокружение, амнезия, парестезия, периферическая невропатия, гипестезия.
Со стороны пищеварительной системы: менее 1% - тошнота, диарея, абдоминальная боль, диспепсия, метеоризм, запор (обычно данные явления ослабевают по мере продолжения лечения); < 1% - рвота, анорексия, гепатит, панкреатит, холестатитческая желтуха.
Со стороны костно-мышечной системы: менее 1% и более – миалгия; < 1% - боль в спине, судороги мышц, миозит, миопатия, артралгия, рабдомиолиз.
Аллергические реакции: < 1% - крапивница, кожный зуд, сыпь, анафилаксия, буллезная сыпь, полиморфная экссудативная эритема (в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона), синдром Лайелла, ангионевротический отек.
Со стороны органов кроветворения: < 1% - тромбоцитопения.
Со стороны обмена веществ: < 1% - гипо- или гипергликемия, повышение активности сывороточной КФК, периферические отеки, увеличение массы тела.
Прочие: импотенция, боль в груди, вторичная почечная недостаточность, алопеция, шум в ушах, утомление.
Во время клинических исследований отмена препарата вследствие побочных эффектов потребовалась менее чем у 2% пациентов.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии Аторвастатином-Тева пациенту необходимо назначить стандартную гипохолестестериновую диету, которую он должен соблюдать во время всего периода лечения.
Применение ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы для снижения уровня липидов в крови может приводить к изменению биохимических показателей, отражающих функцию печени. Функцию печени следует контролировать перед началом терапии, через 6 недель, 12 недель после начала приема аторвастатина и после каждого повышения дозы, а также периодически, например, каждые 6 мес. Повышение активности печеночных ферментов в сыворотке крови может наблюдаться в течение терапии аторвастатином. Пациенты, у которых отмечается повышение уровня ферментов, должны находиться под контролем до возвращения уровня ферментов в норму. В случае стойкого повышения значений АЛТ или ACT до уровня, превышающего более чем в 3 раза ВГН, рекомендуется снизить дозу Аторвастатина-Тева или прекратить лечение.
Аторвастатин-Тева следует применять с осторожностью у больных, злоупотребляющих алкоголем и/или имеющих заболевание печени. Активное заболевание печени или стойкое повышение активности аминотрансфераз неясного генеза служат противопоказаниям к назначению Аторвастатина-Тева.
Лечение аторвастатином, как и другими ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы, может вызвать миопатию. Диагноз миопатии (боль и слабость в мышцах в сочетании с повышением КФК более чем в 10 раз по сравнению с ВГН) следует обсуждать у пациентов с распространенными миалгиями или слабостью мышц и/или выраженным повышением активности КФК. Пациентов необходимо предупредить о том, что им следует немедленно сообщить врачу о появлении необъяснимых болей или слабости в мышцах, если они сопровождаются недомоганием или лихорадкой. Терапию аторвастатином следует прекратить в случае выраженного повышения активности КФК или при наличии подтвержденной или предполагаемой миопатии. Риск миопатии при лечении другими препаратами этого класса повышался при одновременном применении циклоспорина, фибратов, эритромицина, никотиновой кислоты или азольных противогрибковых средств. Многие из этих препаратов ингибируют метаболизм, опосредованный изоферментом CYP3А4, и/или транспорт лекарственных средств. Аторвастатин биотрансформируется под действием CYP3A4.
Назначая аторвастатин в комбинации с фибратами, эритромицином, иммуносупрессивными средствами, азольными противогрибковыми средствами или никотиновой кислотой в гиполипидемических дозах, следует тщательно оценить риск и ожидаемую пользу лечения и регулярно наблюдать больных с целью выявления болей или слабости в мышцах, особенно в течение первых месяцев лечения и в периоды повышения дозы любого препарата. В подобных ситуациях можно рекомендовать периодическое определение активности КФК, хотя такой контроль не позволяет предотвратить развитие тяжелой миопатии.
При применении аторвастатина, как и других средств этого класса, описаны случаи рабдомиолиза с острой почечной недостаточностью, обусловленной миоглобинурией.
Показания
— первичная гиперхолестеринемия, гетерозиготная семейная и несемейная гиперхолестеринемия и комбинированная (смешанная) гиперлипидемия (типы IIа и IIb по классификации Фредриксона) в сочетании с гиполипидемической диетой для снижения повышенных уровней общего Xc, Xc-ЛПНП, аполипопротеина В, ТГ и повышения уровня Xc-ЛПВП;
— повышение сывороточного уровня ТГ (тип IV по классификации Фредриксона), дисбеталипопротеинемия (тип III по классификации Фредриксона) при неэффективности диетотерапии;
— гомозиготная семейная гиперхолестеринемия - для снижения уровней общего Xc и Xc-ЛПНП, когда диетотерапия и другие нефармакологические методы лечения оказываются недостаточно эффективными.
Противопоказания
— активные заболевания печени или повышение активности печеночных ферментов неясного генеза (более чем в 3 раза выше ВГН);
— печеночная недостаточность (классы А и В по классификации Чайлд-Пью);
— беременность;
— период лактации;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует применять препарат у пациентов, злоупотребляющих алкоголем, при заболеваниях печени в анамнезе, тяжелых нарушениях электролитного баланса, эндокринных и метаболических нарушениях, артериальной гипотензии, тяжелой острой инфекции (сепсис), неконтролируемой эпилепсии, обширных хирургических вмешательствах, травмах, заболеваниях скелетных мышц.
Лекарственное взаимодействие
Риск миопатии при лечении ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы увеличивается при их использовании в сочетании с циклоспорином, фибратами, макролидными антибиотиками (включая эритромицин), азольными противогрибковыми средствами или никотиновой кислотой.
В некоторых редких случаях данные сочетания вызывают рабдомиолиз, сопровождающийся почечной недостаточностью в связи с миоглобинурией. В связи с этим, необходима тщательная оценка соотношения риска и пользы комбинированного лечения.
Метаболизм аторвастатина осуществляется при участии изофермента CYP3А4. При применении аторвастатина в сочетании с ингибиторами изофермента CYP3A4 (например, циклоспорином, антибиотиками группы макролидов, например, эритромицином и кларитромицином, нефазодоном, азольными противогрибковыми препаратами, например, итраконазолом, и ингибиторами ВИЧ-протеазы) возможно повышение концентрации аторвастатина в плазме крови и симптомы лекарственного взаимодействия
(5887)
Дозування
Зазвичай початкова доза дорівнює 10 мг 1 раз на добу. Доза варіює від 10 до 80 мг/добу. Препарат можна приймати у будь-який час дня один раз на добу незалежно від прийому їжі. Дози слід підбирати індивідуально з урахуванням вихідного рівня холестерину ЛПНЩ, мети терапії та реакції пацієнта на лікування. На початку та/або під час підвищення дози Аторвататина -Тева необхідно кожні 2-4 тижні контролювати рівні ліпідів у плазмі крові і відповідним чином коригувати дозу. Здійснювати корекцію дози слід з інтервалами не менше 4 тижнів. Максимальна добова доза становить 80 мг. Для пацієнтів з встановленою ішемічною хворобою серця (ІХС) та інших пацієнтів, які мають високий ризик серцево-судинних ускладнень, рекомендується постановка таких цілей корекції рівнів ліпідів: холестерин ЛПНЩ менше 3,0 ммоль/л (або менше 115 мг/дл) і загальний холестерин менше 5,0 ммоль/л (або менше 190 мг/дл). Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія У більшості пацієнтів необхідний контроль рівнів ліпідів забезпечується прийомом 10 мг Аторвас��атіна -Тева один раз в день. Суттєвий терапевтичний ефект спостерігається зазвичай через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія. Лікування пацієнтів слід починати з призначення 10 мг Аторвастатину -Тева в день. Здійснюючи індивідуальну корекцію дози кожні 4 тижні, слід довести її до 40 мг/день. Після цього можна збільшувати дозу до Максимального рівня, рівного 80 мг/день, або застосовувати комбіноване призначення 40 мг Аторвастатину -Тева і секвестранта жовчних кислот. Гомозиготная сімейна гіперхолестеринемія Призначають у дозі 80 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з нирковою недостатністю. Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження ліпідів при його застосуванні; у зв'язку з цим, будь-якої корекції дози у пацієнтів із захворюванням нирок не потрібна. У пацієнтів з печінковою недостатністю. При печінковій недостатності може знадобитися зниження дози або відміна препарату (див. розділ «Особливі вказівки»).Передозування
Специфічного антидо��а немає. У разі передозування повинна здійснюватися необхідна симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідний контроль функції печінки і рівня КФК в сироватці. Гемодіаліз неефективний.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, капсулообразные, з гравіруванням "93" з одного боку і "7311" - з іншогоСклад
аторвастатин кальцію 20.72 мг,
що відповідає змісту аторвастатину 20 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон, эудрагит Е100 (��ополимер бутілметакрілата, диметиламиноэтилметакрилата і метилметакрилату 1:2:1), ?-токоферолу макрогола сукцинат, натрію кроскармелоза, натрію стеарилфумарат, опадрай YS-1R-7003 (титану діоксид, гіпромелоза 2910 3cP (E464), гіпромелоза 2910 5cP (E464), макрогол 400, полісорбат 80).Фармакологічна дія
Гіполіпідемічний препарат, селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що визначає граничну швидкість біосинтезу холестерину (Xc), відповідального за перетворення 3-гідрокси-3-метил-глютарил-коензиму А у мевалонат, предшественник стеролів, включаючи Xc. У печінці ТГ і Xc включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові і транспортуються до периферичним тканинам. З ЛПДНЩ утворюються ЛПНЩ, які катаболізуються переважно шляхом взаємодії з высокоаффинными ЛПНЩ-рецепторами.
Аторвастатин знижує рівні Xc і ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази та синтезу Xc у печінці, а також за рахунок збільшення кількості печінкових ЛПНЩ-рецепторів на поверхні клітин, що збільшує захоплення і катаболізму ЛПНЩ.
Аторвастатин знижує продукцію ЛПНЩ і кількість частинок ЛПНЩ. Аторвастатин спричиняє виражене і стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими змінами якості циркулюючих частинок ЛПНЩ.
Дозозалежно знижує рівень ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентної до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.
Дослідження співвідношення доза/ефект показали, що аторвастатин знижує рівень загального Xc (на 30-46%), Xc-ЛПНЩ (на 41-61%), аполіпопротеїну В (на 34 - 50%) і ТГ (на 14-33%), одночасно викликаючи, в тій чи іншій мірі, зростання рівнів Xc - ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Ці результати виявилися аналогічними у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейными формами гіперхолестеринемії і змішаною гіперліпідемією, включаючи пацієнтів з інсуліннезалежний цукровий діабет.
У зв'язку зі зниженням рівня загального Xc, Xc-ЛПНЩ і аполіпопротеїну В зменшується ризик серцево-судинних захворювань і, відповідно, зменшується ризик смерті. Дослідження впливу аторвастатину на сердечн��-судинну захворюваність і смертність поки ще не завершені.
При використанні препарату у пацієнтів літнього віку різниці в безпеці, ефективності чи досягненні цілей гиполипидемической терапії в порівнянні із загальною популяцією не відзначалосьФармакокінетика
Всмоктування
Після прийому внутрішньо аторвастатин швидко всмоктується з ШКТ. Cmax в плазмі крові досягається протягом 1-2 ч. Прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% і 9% відповідно), однак зниження холестерину сходн�� з таким при прийомі аторвастатину без їжі. Абсолютна біодоступність аторвастатину дорівнює приблизно 12%, системна біодоступність, визначає ингибирующую активність щодо ГМГ-КоА-редуктази - 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій ШКТ і при "першому проходженні" через печінку.
Розподіл
Середній Vd аторвастатину становить приблизно 381 л. Зв'язування з білками плазми - 98%.
Метаболізм
Аторвастатин метаболізується переважно в печінці з участием ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто - і парагідроксильованих похідних та продуктів бета-окислення). In vitro орто - та парагидроксилированные метаболіти чинять інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянний з таким у аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату відносно ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів.
Виведення
T1/2 - 14 год. Аторвастатин виводиться переважно з жовчю після печінкового та/або внепеченочного метаболізму. Інгібуюча активність відносно ГМГ-КоА - редуктази зберігається близько 20-30 годин завдяки наявності активних метаболітів. Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози препарату визначається в сечі.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Не виводиться в ході гемодіалізу.
У жінок Cmax вище на 20%, AUC - на 10%. У пацієнтів з алкогольним цирозом печінки Cmax підвищується в 16 разів, а AUC - в 11 разів.Побічні дії
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: менше1% - безсоння, головний біль, астенічний синдром; менше 1% - нездужання, запаморочення, амнезія, парестезії, периферична невропатія, гіпестезія.
З боку травної системи: менш 1% - нудота, діарея, абдомінальний біль, диспепсія, метеоризм, запор (зазвичай ці явища слабшають у міру продовження лікування); < 1% - блювання, анорексія, гепатит, панкреатит, холестатитческая жовтяниця.
З боку кістково-м'язової системи: менш 1% і більше – міалгія; < 1% - біль у спині, судоми м'язів, міозит, міопатія, артралгія, рабдоміоліз.
Алергічні реакції: < 1% - кропив'янка, шкірний свербіж, висипання, анафілаксія, бульозні висипи, поліморфна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), синдром Лайєлла, ангіоневротичний набряк.
З боку органів кровотворення: < 1% - тромбоцитопенія.
З боку обміну речовин: < 1% - гіпо - або гіперглікемія, підвищення активності сироваткової КФК, периферичні набряки, збільшення маси тіла.
Інші: імпотенція, біль у грудях, вторинна ниркова недостатність, алопеція, шум у вухах, втома.
Під час клінічних досліджень відміна препарату вследствие побічних ефектів була потрібна менш ніж у 2% пацієнтів.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком терапії Аторвастатином-Тева пацієнтові необхідно призначити стандартну гипохолестестериновую дієту, якої він повинен дотримуватись під час усього періоду лікування.
Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження рівня ліпідів в крові може призводити до зміни біохімічних показників, що відображають функцію печінки. Функцію печінки необхідно контролювати перед початком терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку прийому аторвастатину та після кожного підвищення дози, а також періодично, наприклад, кожні 6 міс. Підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові може спостерігатися протягом терапії аторвастатином. Пацієнти, у яких відзначається підвищення рівня ферментів, повинні перебувати під контролем до повернення рівня ферментів в норму. У разі стійкого підвищення значень АЛТ або ACT до рівня, що перевищує більш ніж у 3 рази ВМН, рекомендується знизити дозу Аторвастатину-Тева або припинити лікування.
Аторва��татін-Тева слід застосовувати з обережністю у хворих, які зловживають алкоголем і/або мають захворювання печінки. Активне захворювання печінки або стійке підвищення активності амінотрансфераз неясного генезу служать протипоказанням до призначення Аторвастатину-Тева.
Лікування аторвастатином, як і іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, може спричинити міопатію. Діагноз міопатії (біль і слабкість у м'язах у поєднанні з підвищенням КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВМН) слід обговорювати у пацієнтів з поширеними міалгія або слабкістю м'язів і/або вираженим підвищенням активності КФК. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно повідомити лікаря про появу непояснених болю або слабкості у м'язах, якщо вони супроводжуються нездужанням або гарячкою. Терапію аторвастатином слід припинити у випадку вираженого підвищення активності КФК або при наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії. Ризик міопатії під час лікування іншими препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, никотиновой кислоти або азольних протигрибкових засобів. Багато з цих препаратів інгібують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4 і/або транспорт лікарських засобів. Аторвастатин біотрансформується під дією CYP3A4.
Призначаючи аторвастатин у комбінації з фібратами, еритроміцином, імуносупресивними засобами, азоловими протигрибковими засобами або нікотиновою кислотою в гіполіпідемічних дозах, слід ретельно оцінити ризик та очікувану користь лікування і регулярно спостерігати хворих з метою виявлення болей або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців лікування та в період підвищення дози будь-якого препарату. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичне визначення активності КФК, хоча такий контроль не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії.
При застосуванні аторвастатину, як і інших засобів цього класу, описані випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією.Свідчення
— первинна гіперхолестеринемія, гетерозиготна сімейна і несімейна гиперхолестери��емия та комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи ІІа і IIb за класифікацією Фредріксона) в поєднанні з гиполипидемической дієти для зниження підвищених рівнів загального Xc, Xc-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ і підвищення рівня Xc-ЛПВЩ;
— підвищення сироваткового рівня ТГ (тип IV за класифікацією Фредріксона), дисбеталипопротеинемия (тип III за класифікацією Фредріксона) при неефективності дієтотерапії;
— гомозиготная сімейна гіперхолестеринемія - для зниження рівнів загального Xc і Xc-ЛПНЩ, коли дієтотерапія та інші нефармакологические методи лікування виявляються недостатньо ефективними.Протипоказання
— активні захворювання печінки або підвищення активності печінкових ферментів неясного генезу (більш ніж у 3 рази вище ВМН);
— печінкова недостатність (класи А і В за класифікацією Чайлд-П'ю);
— вагітність;
— період лактації;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів, злоу��отребляющих алкоголем, при захворюваннях печінки в анамнезі, тяжкі порушення електролітного балансу, ендокринних і метаболічних порушеннях, артеріальної гіпотензії, тяжкої гострої інфекції (сепсис), неконтрольованої епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, захворюваннях скелетних м'язів.Лікарська взаємодія
Ризик міопатії при лікуванні інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази збільшується при їх використанні у комбінації з циклоспорином, фібратами, макролідними антибіотиками (включаючи еритроміцин), азольними про��ивогрибковыми засобами або нікотиновою кислотою.
В деяких випадках дані поєднання викликають рабдоміоліз, що супроводжується нирковою недостатністю у зв'язку з міоглобінурією. У зв'язку з цим, необхідна ретельна оцінка співвідношення ризику і користі комбінованого лікування.
Метаболізм аторвастатину здійснюється за участю ізоферменту СУР3А4. При застосуванні аторвастатину у поєднанні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, циклоспорином, антибіотиками групи макролідів, наприклад, еритроміцином і кларитромицином, нефазодоном, азольними протигрибковими препаратами, наприклад, ітраконазолом, та інгібіторами ВІЛ-протеази) можливе підвищення концентрації аторвастатину у плазмі крові і симптоми лікарської взаємодії