Дозировка
Перед назначением Аторвастатина пациенту необходимо рекомендовать стандартную гиполипидемическую диету, которую он должен соблюдать в течение всего периода лечения. Препарат можно принимать в любое время дня с пищей или независимо от времени приема пищи. Дозу подбирают с учетом исходных уровней Хс-ЛПНП, цели терапии и индивидуального эффекта. В начале лечения и/или во время повышения дозы Аторвастатина необходимо каждые 2-4 недели контролировать уровни липидов в плазме крови и соответствующим образом корригировать дозу. Начальная доза составляет в среднем 10 мг 1 раз/сут и в дальнейшем варьирует от 10 мг до 80 мг 1 раз/сут. При одновременном применении с циклоспорином суточная доза Аторвастатина не должна превышать 10 мг. При первичной гиперхолестеринемии и смешанной гиперлипидемии при повышении сывороточного уровня ТГ (тип IV по Фредриксону), а также при дисбеталипопротеинемии (тип III по Фредриксону) в большинстве случаев достаточно назначения препарата в дозе 10 мг 1 раз/сут. Существенный терапевтический эффект наблюдается, как правило, через 2 недели, максимальный терапевтический эффект обычно наблюдается через 4 недели. При длительном лечении этот эффект сохраняется. При гомозиготной семейной гиперхолестеринемии препарат назначают в дозе 80 мг (4 таб. по 20 мг) 1 раз/сут. У пациентов с почечной недостаточностью и заболеваниями почек концентрация аторвастатина в плазме крови не меняется, степень снижения содержания Хс-ЛПНП сохраняется, поэтому изменение дозы препарата не требуется. При печеночной недостаточности дозу препарата следует уменьшить. При применении препарата у пациентов пожилого возраста различий в безопасности, эффективности или достижении целей гиполипидемической терапии в сравнении с общей популяцией не отмечалось.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой светло-желтого цвета с коричневатым оттенком, круглые, двояковыпуклые; на поперечном разрезе - внутренний слой белого или белого с кремовым оттенком цвета
Состав
1 таб.
аторвастатина кальция тригидрат 43.4 мг,
что соответствует содержанию аторвастатина 40 мг
Вспомогательные вещества: кальция карбонат - 35.4 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 24 мг, СтарКап 1500 (крахмал кукурузный, крахмал прежелатинизированный) - 53.6 мг, кремния диоксид коллоидный (аэросил) - 400 мкг, тальк - 1.6 мг, магния стеарат - 1.6 мг, опадрай II (серия 85) (поливиниловый спирт - 2.56 мг, макрогол - 1.29 мг, тальк - 940 мкг, титана диоксид - 1.56 мг, краситель железа оксид желтый - 32 мкг, краситель железа оксид красный - 1.28 мкг) - 6.4 мг.
Фармакологическое действие
Гиполипидемический препарат. Селективный конкурентный ингибитор ГМГ-КоА-редуктазы - фермента, превращающего 3-гидрокси-3-метилглутарил коэнзим А в мевалоновую кислоту, являющуюся предшественником стеролов, включая холестерин. ТГ и холестерин (Хс) в печени включаются в состав ЛПОНП, поступают в плазму крови и транспортируются в периферические ткани. ЛПНП образуются из ЛПОНП в ходе взаимодействия с рецепторами ЛПНП. Аторвастатин снижает уровни Хс и липопротеинов в плазме крови, ингибируя ГМГ-КоА-редуктазу, синтез Хс в печени и увеличивая число рецепторов ЛПНП в печени на поверхности клеток, что приводит к усилению захвата и катаболизма ЛПНП. Снижает образование ЛПНП, вызывает выраженное и стойкое повышение активности ЛПНП-рецепторов.
Снижает уровень ЛПНП у больных с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, которая обычно не поддается терапии гиполипидемическими средствами. Снижает уровень общего Хс на 30-46%, ЛПНП - на 41-61%, аполипопротеина В - на 34-50% и ТГ - на 14-33%; вызывает повышение уровня Хс-ЛПВП и аполипопротеина А. Дозозависимо снижает уровень ЛПНП у больных с гомозиготной наследственной гиперхолестеринемией, резистентной к терапии другими гиполипидемическими средствами
Фармакокинетика
Всасывание
После приема препарата внутрь абсорбция высокая. Cmax в плазме крови достигается через 1-2 ч.
Пища несколько снижает скорость и длительность абсорбции препарата (на 25% и 9% соответственно), однако снижение холестерина ЛПНП сходно с таковым при применении аторвастатина без пищи. Концентрация аторвастатина при применении в вечернее время ниже, чем в утреннее (приблизительно на 30%). Выявлена линейная зависимость между степенью всасывания и дозой препарата.
Биодоступность - 12%, системная биодоступность ингибирующей активности в отношении ГМГ-КоА-редуктазы - 30%. Низкая системная биодоступность обусловлена пресистемным метаболизмом в слизистой оболочке ЖКТ и при "первом прохождении" через печень.
Распределение
Связывание с белками плазмы крови - 98%. Средний Vd - 381 л.
Метаболизм
Метаболизируется преимущественно в печени под действием изоферментов CYP3A4, CYP3A5 и CYP3A7 с образованием фармакологически активных метаболитов (орто- и парагидроксилированных производных, продуктов бета-окисления). In vitro орто- и парагидроксилированные метаболиты оказывают ингибирующее действие на ГМГ-КоА-редуктазу, сопоставимое с таковым аторвастатина. Ингибирующий эффект препарата в отношении ГМГ-КоА-редуктазы примерно на 70% определяется активностью циркулирующих метаболитов.
Выведение
T1/2 - 14 ч. Ингибирующая активность в отношении ГМГ-КоА-редуктазы сохраняется около 20-30 ч благодаря наличию активных метаболитов.
Выводится с желчью после печеночного и/или внепеченочного метаболизма (не подвергается выраженной кишечно-печеночной рециркуляции). Менее 2% от принятой внутрь дозы препарата определяется в моче.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У женщин Cmax аторвастатина в плазме выше на 20%, AUC - ниже на 10%.
У пациентов с алкогольным циррозом печени (класс B по шкале Чайлд-Пью) Cmax увеличивается примерно в 16 раз, AUC – в 11 раз по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени.
У пациентов пожилого возраста старше 65 лет Cmax возрастает на 40%, AUC – на 30% по сравнению со взрослыми пациентами молодого возраста.
Нарушение функции почек не влияет на концентрацию аторвастатина в плазме крови или его воздействие на показатели липидного профиля, поэтому коррекция дозы у пациентов с нарушением функции почек не требуется.
Не выводится в ходе гемодиализа.
Побочные действия
Со стороны нервной системы: > 1% - бессонница, головокружение; < 1% - головная боль, астения, недомогание, сонливость, кошмарные сновидения, парестезии, периферическая невропатия, амнезия, эмоциональная лабильность, атаксия, паралич лицевого нерва, гиперкинезы, мигрень, депрессия, гипестезия, потеря сознания.
Со стороны органов чувств: < 1% - амблиопия, звон в ушах, сухость конъюнктивы, нарушение аккомодации, кровоизлияние в сетчатую оболочку глаза, глухота, глаукома, паросмия, потеря вкусовых ощущений, извращение вкуса.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: > 1% - боль в груди; < 1% - сердцебиение, симптомы вазодилатации, ортостатическая гипотензия, повышение АД, флебит, аритмия, стенокардия.
Со стороны системы кроветворения: < 1% - анемия, лимфоаденопатия, тромбоцитопения.
Со стороны дыхательной системы: > 1% - бронхит, ринит; < 1% - пневмония, диспноэ, обострение бронхиальной астмы, носовое кровотечение.
Со стороны пищеварительной системы: > 1% - тошнота; < 1% - изжога, запор или диарея, метеоризм, гастралгия, боль в животе, снижение или повышение аппетита, сухость во рту, отрыжка, дисфагия, рвота, стоматит, эзофагит, глоссит, эрозивно-язвенные поражения слизистой оболочки полости рта, гастроэнтерит, гепатит, желчная колика, хейлит, язва двенадцатиперстной кишки, панкреатит, холестатическая желтуха, нарушение функции печени, ректальное кровотечение, мелена, кровоточивость десен, тенезмы.
Со стороны костно-мышечной системы: > 1% - артрит; < 1% - судороги мышц ног, бурсит, тендосиновит, миозит, миопатия, артралгии, миалгия, рабдомиолиз, кривошея, мышечный гипертонус, контрактуры суставов, отечность суставов, тендопатия (в некоторых случаях с разрывом сухожилий).
Со стороны мочеполовой системы: > 1% - урогенитальные инфекции, периферические отеки; < 1% - дизурия (в т.ч. поллакиурия, никтурия, недержание мочи или задержка мочеиспускания, императивные позывы на мочеиспускание), лейкоцитурия, нефрит, гематурия, вагинальное кровотечение, нефроуролитиаз, метроррагия, эпидидимит, снижение либидо, импотенция, нарушение эякуляции.
Дерматологические реакции: > 1% - алопеция, ксеродермия, фотосенсибилизация, повышенное потоотделение, экзема, себорея, экхимозы, петехии.
Со стороны эндокринной системы: < 1% - гинекомастия, мастодиния.
Со стороны обмена веществ: < 1% - увеличение массы тела, обострение подагры.
Аллергические реакции: < 1% - кожный зуд, кожная сыпь, контактный дерматит, редко - крапивница, ангионевротический отек, отек лица, анафилаксия, многоформная экссудативная эритема (в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла).
Лабораторные показатели: < 1% - гипергликемия, гипогликемия, повышение сывороточной КФК, альбуминурия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии Аторвастатином необходимо попытаться добиться контроля гиперхолестеринемии путем адекватной диетотерапии, повышения физической активности, снижения массы тела у больных с ожирением и лечения других состояний. Гипохолестестериновую диету пациенты должны соблюдать во время всего периода лечения.
Применение ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы для снижения уровня липидов в крови может приводить к изменению биохимических показателей, отражающих функцию печени. Функцию печени следует контролировать перед началом терапии, через 6 недель, 12 недель после начала приема Аторвастатина и после каждого повышения дозы, а также периодически, например, каждые 6 месяцев. Повышение активности печеночных ферментов в сыворотке крови может наблюдаться в течение терапии Аторвастатином. В таких случаях следует контролировать состояние пациентов до нормализации активности печеночных ферментов. Если значения АЛТ или ACT более чем в 3 раза превышают ВГН, рекомендуется снизить дозу Аторвастатина или прекратить лечение. Активное заболевание печени или стойкое повышение активности аминотрансфераз неясного генеза служат противопоказаниям к назначению Аторвастатина.
Лечение Аторвастатином может вызвать миопатию. У пациентов с распространенными миалгиями, болезненностью или слабостью мышц и/или выраженным повышением активности КФК имеется вероятность развития миопатии (боль и слабость в мышцах в сочетании с повышением активности КФК более чем в 10 раз по сравнению с ВГН). Терапию Аторвастатином следует прекратить в случае выраженного повышения активности КФК или при наличии подтвержденной или предполагаемой миопатии. Риск миопатии при лечении другими препаратами этого класса повышался при одновременном применении циклоспорина, фибратов, эритромицина, никотиновой кислоты или азольных противогрибковых средств. Многие из этих препаратов ингибируют метаболизм, опосредованный изоферментом CYP3A4, и/или транспорт лекарственных средств. Аторвастатин биотрансформируется под действием CYP3A4. Назначая Аторвастатин в комбинации с фибратами, эритромицином, иммунодепрессантами, азольными противогрибковыми средствами или никотиновой кислотой в гиполипидемических дозах следует тщательно взвесить ожидаемую пользу и риск лечения и регулярно контролировать состояние пациентов с целью выявления болей или слабости в мышцах, особенно в течение первых месяцев лечения и в периоды повышения дозы любого препарата. В подобных ситуациях можно рекомендовать периодическое определение активности КФК, хотя такой контроль не позволяет предотвратить развитие тяжелой миопатии.
При применении Аторвастатина, как и других средств этого класса, описаны случаи рабдомиолиза с острой почечной недостаточностью, обусловленной миоглобинурией. Терапию Аторвастатином следует временно прекратить или полностью отменить при появлении признаков возможной миопатии или наличии фактора риска развития почечной недостаточности на фоне рабдомиолиза (например, тяжелая острая инфекция, артериальная гипотензия, серьезная операция, травма, тяжелые обменные, эндокринные и электролитные нарушения и неконтролируемые судороги).
Пациентов необходимо предупредить о том, что им следует немедленно обратиться к врачу при появлении необъяснимых болей или слабости в мышцах, особенно если при этом наблюдаются недомогание или лихорадка.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
При управлении автотранспортом или работе с механизмами пациенты должны соблюдать осторожность, т.к. при применении Аторвастатина существует риск развития головокружения.
Передозировка
Лечение: специфического антидота нет, проводится симптоматическая терапия. Гемодиализ неэффективен.
Показания
— в сочетании с диетой для снижения повышенных уровней общего Хс, Хс-ЛПНП, аполипопротеина В и ТГ и повышения уровня Хс-ЛПВП у пациентов с первичной гиперхолестеринемией, гетерозиготной семейной и несемейной гиперхолестеринемией и комбинированной (смешанной) гиперлипидемией (типы IIa и IIb по Фредриксону);
— в сочетании с диетой для лечения пациентов с повышенными сывороточными уровнями ТГ (тип IV по Фредриксону) и пациентов с дисбеталипопротеинемией (тип III по Фредриксону), у которых диетотерапия не дает адекватного эффекта;
— для снижения уровней общего Хс и Хс-ЛПНП у пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, когда диетотерапия и другие нефармакологические методы лечения оказываются недостаточно эффективными.
Противопоказания
— активные заболевания печени;
— повышение активности печеночных ферментов неясного генеза (более чем в 3 раза по сравнению с ВГН);
— печеночная недостаточность (классы А и В по шкале Чайлд-Пью);
— беременность;
— период лактации;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует применять препарат у пациентов с хроническим алкоголизмом, при заболеваниях печени в анамнезе, тяжелых нарушениях электролитного баланса, эндокринных и метаболических нарушениях, артериальной гипотензии, тяжелых острых инфекциях (сепсис), неконтролируемой эпилепсии, обширных хирургических вмешательствах, травмах, заболеваниях скелетных мышц
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении аторвастатина с циклоспорином, ингибиторами ВИЧ-протеазы (индинавир, ритонавир), антибиотиками (эритромицин, кларитромицин, хинупристин/дальфопристин), противогрибковыми препаратами из группы азолов (флуконазол, итраконазол, кетоконазол), нефазодоном, производными фиброевой кислоты, никотиновой кислотой или дилтиаземом концентрация аторвастатина в плазме увеличивается, что повышает риск развития миопатии с рабдомиолизом и острой почечной недостаточностью.
При одновременном приеме внутрь Аторвастатина и суспензии, содержащей магния гидроксид и алюминия гидроксид, концентрация аторвастатина в плазме крови уменьшалась примерно на 35%, однако степень уменьшения уровня Хс-ЛПНП при этом не менялась.
При одновременном применении Аторвастатин не влияет на фармакокинетику антипирина (феназона), поэтому взаимодействие с другими средствами, метаболизирующимися теми же изоферментами системы цитохрома Р450 не ожидается.
При одновременном применении колестипола концентрация аторвастатина в плазме крови снижается примерно на 25%. Однако гиполипидемический эффект комбинации Аторвастатина и колестипола превосходил таковой каждого препарата в отдельности.
При повторном приеме дигоксина и Аторвастатина в дозе 10 мг Css дигоксина в плазме крови не менялись. Однако при применении дигоксина в комбинации с Аторвастатином в дозе 80 мг/сут концентрация дигоксина увеличивалась примерно на 20%. При применении данной комбинации следует контролировать состояние пациентов.
При одновременном применении Аторвастатина и эритромицина (500 мг 4 раза/сут) или кларитромицина (500 мг 2 раза/сут), которые ингибируют изофермент CYP3А4, наблюдалось повышение концентрации аторвастатина в плазме крови.
При одновременном применении Аторвастатина (10 мг 1 раз/сут) и азитромицина (500 мг 1 раз/сут) концентрация аторвастатина в плазме крови не менялась.
Аторвастатин не оказывал клинически значимого воздействия на концентрацию терфенадина в плазме крови, который метаболизируется главным образом при участии CYP3А4; в связи с этим представляется маловероятным, что Аторвастатин способен существенно повлиять на фармакокинетические параметры других субстратов изофермента CYP3А4.
При одновременном применении Аторвастатина и контрацептива для приема внутрь, содержащего норэтиндрон и этинилэстрадиол, наблюдалось значительное повышение AUC норэтиндрона и этинилэстрадиола примерно на 30% и 20% соответственно. Этот эффект следует учитывать при выборе перорального контрацептива для женщины, получающей Аторвастатин.
Одновременное применение с лекарственными средствами, снижающими концентрацию эндогенных стероидных гормонов (в т.ч. с циметидином, кетоконазолом, спиронолактоном), увеличивает риск снижения эндогенных стероидных гормонов (при данных комбинациях требуется осторожность).
При изучении взаимодействия Аторвастатина с варфарином и циметидином признаков клинически значимого взаимодействия не обнаружено.
При одновременном применении Аторвастатина в дозе 80 мг и амлодипина в дозе 10 мг фармакокинетика аторвастатина в равновесном состоянии не изменялась.
Не отмечено клинически значимого нежелательного взаимодействия Аторвастатина и антигипертензивных средств.
Одновременное применение Аторвастатина с ингибиторами протеаз, известными как ингибиторы CYP3А4 (грейпфрутовый сок), сопровождалось увеличением концентрации аторвастатина в плазме крови, в связи с этим следует избегать употребления этого сока.
Одновременное применение Аторвастатина с индукторами изофермента CYP3А4 (эфавирензом, рифампицином) приводит к уменьшению концентрации аторвастатина с плазме крови.
Фармацевтическая несовместимость не известна.
(5877)
Дозування
Перед призначенням Аторвастатину пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гиполипидемическую дієту, якої він повинен дотримуватися протягом усього періоду лікування. Препарат можна приймати у будь-який час дня з їжею або незалежно від часу прийому їжі. Дозу підбирають з урахуванням вихідних рівнів Хс-ЛПНЩ, мети терапії та індивідуального ефекту. На початку лікування та/або під час підвищення дози Аторвастатину необхідно кожні 2-4 тижні контролювати рівні ліпідів у плазмі крові і відповідним чином коригувати дозу. Початкова доза складає в середньому 10 мг 1 раз/добу і надалі варіює від 10 мг до 80 мг 1 раз/добу. При одночасному застосуванні з циклоспорином добова доза Аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг. При первинній гіперхолестеринемії та змішаній гіперліпідемії при підвищення сироваткового рівня ТГ (тип IV за Фредриксоном), а також при дисбеталипопротеинемии (тип ІІІ за Фредриксоном) у більшості випадків достатньо призначення препарату у дозі 10 мг 1 раз/добу. Суттєвий терапевтичний ефект спостерігається, як правило, через 2 тижні, максимальний терапевтичний ефект зазвичай спостерігається через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігається. При гомозиготною сімейною гіперхолестеринемії препарат призначають у дозі 80 мг (4 таб. по 20 мг) 1 раз/добу. У пацієнтів з нирковою недостатністю, захворюваннями нирок концентрація аторвастатину у плазмі крові не змінюється, ступінь зниження вмісту Хс-ЛПНЩ зберігається, тому зміна дози препарату не потрібно. При печінковій недостатності дозу препарату слід зменшити. При застосуванні препарату у пацієнтів поживого віку різниці в безпеці, ефективності чи досягненні цілей гиполипидемической терапії в порівнянні із загальною популяцією не відзначалося.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору з коричневим відтінком, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі - внутрішній шар білого або білого з кремовим відтінком кольоруСклад
1 таб.
аторвастатину кальцію тригідрат 43.4 мг,
що відповідає змісту аторвастатину 40 мг
Допоміжні речовини: кальцію карбонат - 35.4 мг, целюлоза мікрокристалічна - 24 мг, СтарКап 1500 (крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований) - 53.6 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 400 мкг, тальк - 1.6 мг, магнію стеарат - 1.6 мг, опадрай II (серія 85) (полівініловий спирт - 2.56 мг, макрогол - 1.29 мг, тальк - 940 мкг, титану діоксид - 1.56 мг, барвник заліза оксид жовтий - 32 мкг, барвник заліза оксид червоний - 1.28 мкг) - 6.4 мг.Фармакологічна дія
Гіполіпідемічний препарат. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутари�� коензим А у мевалонову кислоту, яка є попередником стеролів, включаючи холестерин. ТГ і холестерин (Хс) в печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові і транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує рівні Хс і ліпопротеїнів у плазмі, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу, синтез Хс в печінці і збільшуючи число рецепторів ЛПНЩ у печінці на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛПНЩ. Знижує утворення ЛПНЩ, вызывповідомляє виражене і стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів.
Знижує рівень ЛПНЩ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує рівень загального Хс на 30-46%, ЛПНЩ - на 41-61%, аполіпопротеїну В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%; викликає підвищення рівня Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує рівень ЛПНЩ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентної до терапії іншими гіполіпідемічними засобамиФармакокінетика
В��асывание
Після прийому препарату внутрішньо абсорбція висока. Cmax в плазмі крові досягається через 1-2 ч.
Їжа дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% і 9% відповідно), однак зниження холестерину ЛПНЩ подібно з таким при застосуванні аторвастатину без їжі. Концентрація аторвастатину при застосуванні у вечірній час нижче, ніж у ранковий (приблизно на 30%). Виявлена лінійна залежність між ступенем всмоктування і дозою препарату.
Біодоступність - 12%, системна біодоступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази - 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці ШЛУНКОВО-кишкового тракту і при "першому проходженні" через печінку.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми - 98%. Середній Vd - 381 к.
Метаболізм
Метаболізується переважно в печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто - і парагідроксильованих похідних та продуктів бета-окислення). In vitro орто - та парагидроксилированнті метаболіти чинять інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянне з таким аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату відносно ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів.
Виведення
T1/2 - 14 год. Інгібуюча активність відносно ГМГ-КоА-редуктази зберігається близько 20-30 год завдяки наявності активних метаболітів.
Виводиться з жовчю після печінкового та/або внепеченочного метаболізму (не піддається вираженій кишково-печінкової рециркуляції). Менше 2% від при��ятой внутрішньо дози препарату визначається в сечі.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У жінок Cmax аторвастатину в плазмі вище на 20%, AUC - на 10%.
У пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас B за шкалою Чайлд-П'ю) Cmax збільшується приблизно в 16 разів, а AUC – в 11 разів у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією печінки.
У пацієнтів літнього віку старше 65 років Cmax зростає на 40%, AUC – на 30% у порівнянні з дорослими пацієнтами молодого віку.
Порушення функції нирок не впливає на концентрацію а��орвастатина в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного профілю, тому корекція дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна.
Не виводиться в ході гемодіалізу.Побічні дії
З боку нервової системи: > 1% - безсоння, запаморочення; < 1% - головний біль, астенія, нездужання, сонливість, жахливі сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості.
Зі сторо��s органів почуттів: < 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив в сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, збочення смаку.
З боку серцево-судинної системи: > 1% - біль у грудях; < 1% - серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія.
З боку системи кровотворення: < 1% - анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія.
З боку дихальної системи: > 1% - бронхіт, риніт; < 1% - п��евмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча.
З боку травної системи: > 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки порожнини рота, гастроентерит, гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровото��ивость ясен, тенезми.
З боку кістково-м'язової системи: > 1% - артрит; < 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгія, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатия (в деяких випадках з розривом сухожиль).
З боку сечостатевої системи: > 1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (у т. ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальне кровотеча, нефроуролитиаз, метрорагія, епідидиміт, зниження лібідо, імпотенція, порушення еякуляції.
Дерматологічні реакції: > 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії.
З боку ендокринної системи: < 1% - гінекомастія, мастодиния.
З боку обміну речовин: < 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри.
Алергічні реакції: < 1% - шкірний свербіж, шкірний висип, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангионеврот��психологічний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Лабораторні показники: < 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком терапії Аторвастатином необхідно спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії шляхом адекватної дієтотерапії, підвищення фізичної активності, зниження маси тіла у хворих з ожирінням та лікування�� інших станів. Гипохолестестериновую дієту пацієнти повинні дотримуватися під час усього періоду лікування.
Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження рівня ліпідів в крові може призводити до зміни біохімічних показників, що відображають функцію печінки. Функцію печінки необхідно контролювати перед початком терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку прийому Аторвастатину та після кожного підвищення дози, а також періодично, наприклад, кожні 6 місяців. Підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові може наблюдаться протягом терапії Аторвастатином. У таких випадках слід контролювати стан пацієнтів до нормалізації активності печінкових ферментів. Якщо значення АЛТ або АСТ більш ніж у 3 рази перевищують ВМН, рекомендовано зменшити дозу Аторвастатину або припинити лікування. Активне захворювання печінки або стійке підвищення активності амінотрансфераз неясного генезу служать протипоказанням для призначення Аторвастатину.
Лікування Аторвастатином може викликати міопатію. У пацієнтів з поширеними міалгія, хворобливістю ��чи слабкістю м'язів і/або вираженим підвищенням активності КФК є ймовірність розвитку міопатії (біль і слабкість у м'язах у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВМН). Терапію Аторвастатином слід припинити у випадку вираженого підвищення активності КФК або при наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії. Ризик міопатії під час лікування іншими препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, нікотинової кислоти або азольних протигрибкових коштів. Багато з цих препаратів інгібують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4 і/або транспорт лікарських засобів. Аторвастатин біотрансформується під дією CYP3A4. Призначаючи Аторвастатин у комбінації з фібратами, еритроміцином, імунодепресантами, азоловими протигрибковими засобами або нікотиновою кислотою в гіполіпідемічних дозах слід ретельно зважити очікувану користь і ризик лікування і регулярно контролювати стан пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців лікування та в період підвищення дози будь-якого препарату. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичне визначення активності КФК, хоча такий контроль не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії.
При застосуванні Аторвастатину, як і інших засобів цього класу, описані випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. Терапію Аторвастатином слід тимчасово припинити або повністю відмінити при появі ознак можливої міопатії або наявності фактора ризику розвиткуя ниркової недостатності на фоні рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозна операція, травма, тяжкі обмінні, ендокринні і електролітні порушення і неконтрольовані судоми).
Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі непояснених болю або слабкості у м'язах, особливо якщо при цьому спостерігаються нездужання або лихоманка.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
При управлінні ��втотранспортом або роботі з механізмами пацієнти повинні дотримуватися обережності, оскільки при застосуванні Аторвастатину існує ризик розвитку запаморочення.
Передозування
Лікування: специфічного антидоту немає, проводиться симптоматична терапія. Гемодіаліз неефективний.Свідчення
— у поєднанні з дієтою для зниження підвищених рівнів загального Хс, Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В і ТГ і підвищення рівня Хс-ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейної і несімейної гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (типи IIa і IIb за Фредриксоном);
— у поєднанні з дієтою для лікування пацієнтів з підвищеними сироватковими рівнями ТГ (тип IV за Фредриксоном) і пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією (тип ІІІ за Фредриксоном), у яких дієтотерапія не дає адекватного ефекту;
— для зниження рівнів загального Хс та Хс-ЛПНЩ у пацієнтів із гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними.Протипоказання
— активные захворювання печінки;
— підвищення активності печінкових ферментів неясного генезу (більш ніж у 3 рази порівняно з ВМН);
— печінкова недостатність (класи А і В за шкалою Чайлд-П'ю);
— вагітність;
— період лактації;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, при захворюваннях печінки в анамнезі, тяжких порушеннях електролитного балансу, ендокринних і метаболічних порушеннях, артеріальної гіпотензії, тяжких гострих інфекціях (сепсис), неконтрольованої епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, захворюваннях скелетних м'язівЛікарська взаємодія
При одночасному застосуванні аторвастатину з циклоспорином, інгібіторами ВІЛ-протеази (індинавір, ритонавір), антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хинупристин/дальфопристин), протигрибковими препаратами групи азолів (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол), нефазодоном, похідними фіброєвої кислоти, нікотинової кислотою або дилтіаземом концентрація аторвастатину в плазмі збільшується, що підвищує ризик розвитку міопатії з рабдоміоліз і гострою нирковою недостатністю.
При одночасному прийомі всередину Аторвастатину і суспензії, яка містить магнію гідроксид або алюмінію гідроксид, концентрація аторвастатину в плазмі крові зменшувалася приблизно на 35%, однак ступінь зменшення рівня Хс-ЛПНЩ при цьому не змінювалася.
При одночасному застосуванні Аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину (феназону), тому взаємодія з іншими засобами, що метаболізуються тими ж ізоферментами системи цитохрому Р450, не очікується.
При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі крові знижується приблизно на 25%. Однак гіполіпідемічний ефект комбінації Аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо.
При повторному прийомі дигоксину та Аторвастатину в дозі 10 мг Css дигоксину в плазмі крові не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбинациі з Аторвастатином у дозі 80 мг/добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. При застосуванні даної комбінації слід контролювати стан пацієнтів.
При одночасному застосуванні Аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази/добу) або кларитроміцину (500 мг 2 рази/добу), які інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину у плазмі крові.
При одночасному застосуванні Аторвастатину (10 мг 1 раз/добу) і азитроміцину (500 мг 1 раз/добу) концентрація аторвастатину в плазмі крові не змінювалася.
<br /> Аторвастатин не чинив клінічно значущого впливу на концентрацію терфенадину в плазмі крові, який метаболізується головним чином за участю СУР3А4; у зв'язку з цим представляється малоймовірним, що Аторвастатин здатний істотно вплинути на фармакокінетичні параметри інших субстратів ізоферменту СУР3А4.
При одночасному застосуванні Аторвастатину і контрацептиву для прийому всередину, що містить норетиндрон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетиндрону і етинілестрадіолу приблизно н�� 30% і 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінок, що одержує Аторвастатин.
Одночасне застосування з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т. ч. з циметидином, кетоконазолом, спіронолактоном), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (при даних комбінаціях потрібна обережність).
При вивченні взаємодії Аторвастатину з варфарином і циметидином ознак клінічно значущої взаємодії не провиявлено.
При одночасному застосуванні Аторвастатину в дозі 80 мг та амлодипіну в дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася.
Не відмічено клінічно значущої небажаної взаємодії Аторвастатину та антигіпертензивних засобів.
Одночасне застосування Аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори СУР3А4 (грейпфрутовий сік), супроводжувалося збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові, у зв'язку з цим слід уникати вживання цього соку.
> Одночасне застосування Аторвастатину з індукторами ізоферменту СУР3А4 (эфавирензом, рифампіцином) призводить до зменшення концентрації аторвастатину з плазми крові.
Фармацевтична несумісність не відома.