Дозировка
Перед назначением Аторвастатина пациенту необходимо рекомендовать стандартную гиполипидемическую диету, которую он должен соблюдать в течение всего периода лечения. Препарат можно принимать в любое время дня с пищей или независимо от времени приема пищи. Дозу подбирают с учетом исходных уровней Хс-ЛПНП, цели терапии и индивидуального эффекта. В начале лечения и/или во время повышения дозы Аторвастатина необходимо каждые 2-4 недели контролировать уровни липидов в плазме крови и соответствующим образом корригировать дозу. Начальная доза составляет в среднем 10 мг 1 раз/ и в дальнейшем варьирует от 10 мг до 80 мг 1 раз/ При первичной гиперхолестеринемии и смешанной гиперлипидемии, при повышении сывороточного уровня ТГ (тип IV по Фредриксону), а также при дисбеталипопротеинемии (тип III по Фредриксону) в большинстве случаев достаточно назначения препарата в дозе 10 мг 1 раз/ Существенный терапевтический эффект наблюдается, как правило, через 2 недели, максимальный терапевтический эффект обычно наблюдается через 4 недели. При длительном лечении этот эффект сохраняется. При гомозиготной семейной гиперхолестеринемии препарат назначают в дозе 80 мг (4 таблетки по 20 мг) 1 раз/ У пациентов с почечной недостаточностью и заболеваниями почек концентрация аторвастатина в плазме крови не меняется, степень снижения содержания Хс-ЛПНП сохраняется, поэтому изменение дозы препарата не требуется. При печеночной недостаточности дозу препарата следует уменьшить. При применении препарата у пациентов пожилого возраста различий в безопасности, эффективности или достижении целей гиполипидемической терапии в сравнении с общей популяцией не отмечалось.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
аторвастатина кальция тригидрат \000910.85 мг,
что соответствует содержанию аторвастатина \000910 мг
Вспомогательные вещества: кальция карбонат, целлюлоза микрокристаллическая, лактозы моногидрат (сахар молочный), крахмал 1500, кремния диоксид коллоидный (аэросил), магния стеарат, Opadry II (поливиниловый спирт, макрогол (полиэтиленгликоль), тальк, титана диоксид).
Фармакологическое действие
Гиполипидемический препарат. Селективный конкурентный ингибитор ГМГ-КоА-редуктазы - фермента, превращающего 3-гидрокси-3-метилглутарил коэнзим А в мевалоновую кислоту, являющуюся предшественником стеролов, включая холестерин. ТГ и холестерин (Хс) в печени включаются в состав ЛПОНП, поступают в плазму крови и транспортируются в периферические ткани. ЛПНП образуются из ЛПОНП в ходе взаимодействия с рецепторами ЛПНП. Аторвастатин снижает уровни Хс и липопротеинов в плазме крови, ингибируя ГМГ-КоА-редуктазу, синтез Хс в печени и увеличивая число рецепторов ЛПНП в печени на поверхности клеток, что приводит к усилению захвата и катаболизма ЛПНП. Снижает образование ЛПНП, вызывает выраженное и стойкое повышение активности ЛПНП-рецепторов.
Снижает уровень ЛПНП у больных с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, которая обычно не поддается терапии гиполипидемическими средствами. Снижает уровень общего Хс на 30-46%, ЛПНП - на 41-61%, аполипопротеина В - на 34-50% и ТГ - на 14-33%; вызывает повышение уровня Хс-ЛПВП и аполипопротеина А. Дозозависимо снижает уровень ЛПНП у больных с гомозиготной наследственной гиперхолестеринемией, резистентной к терапии другими гиполипидемическими средствами.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема препарата внутрь абсорбция высокая. Cmax в плазме крови достигается через 1-2 ч.
Пища несколько снижает скорость и длительность абсорбции препарата (на 25% и 9% соответственно), однако снижение холестерина ЛПНП сходно с таковым при применении аторвастатина без пищи. Концентрация аторвастатина при применении в вечернее время ниже, чем в утреннее (приблизительно на 30%). Выявлена линейная зависимость между степенью всасывания и дозой препарата.
Биодоступность - 12%, системная биодоступность ингибирующей активности в отношении ГМГ-КоА-редуктазы - 30%. Низкая системная биодоступность обусловлена пресистемным метаболизмом в слизистой оболочке ЖКТ и при "первом прохождении" через печень.
Распределение
Связывание с белками плазмы крови - 98%. Средний Vd - 381 л.
Метаболизм
Метаболизируется преимущественно в печени под действием изоферментов CYP3A4, CYP3A5 и CYP3A7 с образованием фармакологически активных метаболитов (орто- и парагидроксилированных производных, продуктов бета-окисления). In vitro орто- и парагидроксилированные метаболиты оказывают ингибирующее действие на ГМГ-КоА-редуктазу, сопоставимое с таковым аторвастатина. Ингибирующий эффект препарата в отношении ГМГ-КоА-редуктазы примерно на 70% определяется активностью циркулирующих метаболитов.
Выведение
T1/2 - 14 ч. Ингибирующая активность в отношении ГМГ-КоА-редуктазы сохраняется около 20-30 ч благодаря наличию активных метаболитов.
Выводится с желчью после печеночного и/или внепеченочного метаболизма (не подвергается выраженной кишечно-печеночной рециркуляции). Менее 2% от принятой внутрь дозы препарата определяется в моче.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Cmax у женщин выше на 20%, AUC - ниже на 10%; Cmax у больных с алкогольным циррозом печени в 16 раз, AUC – в 11 раз выше по сравнению с пациентами с нормальной функцией печени.
Не выводится в ходе гемодиализа.
Побочные действия
Со стороны нервной системы: > 2% - бессонница, головокружение; < 2% - головная боль, астения, недомогание, сонливость, кошмарные сновидения, парестезии, периферическая невропатия, амнезия, эмоциональная лабильность, атаксия, паралич лицевого нерва, гиперкинезы, мигрень, депрессия, гипестезия, потеря сознания.
Со стороны органов чувств: < 2% - амблиопия, звон в ушах, сухость конъюнктивы, нарушение аккомодации, кровоизлияние в сетчатую оболочку глаза, глухота, глаукома, паросмия, потеря вкусовых ощущений, извращение вкуса.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: > 2% - боль в груди; < 2% - сердцебиение, симптомы вазодилатации, ортостатическая гипотензия, повышение АД, флебит, аритмия, стенокардия.
Со стороны системы кроветворения: < 2% - анемия, лимфоаденопатия, тромбоцитопения.
Со стороны дыхательной системы: > 2% - бронхит, ринит; < 2% - пневмония, диспноэ, обострение бронхиальной астмы, носовое кровотечение.
Со стороны пищеварительной системы: > 2% - тошнота; < 2% - изжога, запор или диарея, метеоризм, гастралгия, боль в животе, снижение или повышение аппетита, сухость во рту, отрыжка, дисфагия, рвота, стоматит, эзофагит, глоссит, эрозивно-язвенные поражения слизистой оболочки полости рта, гастроэнтерит, гепатит, желчная колика, хейлит, язва двенадцатиперстной кишки, панкреатит, холестатическая желтуха, нарушение функции печени, ректальное кровотечение, мелена, кровоточивость десен, тенезмы.
Со стороны костно-мышечной системы: > 2% - артрит; < 2% - судороги
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом терапии Аторвастатином необходимо попытаться добиться контроля гиперхолестеринемии путем адекватной диетотерапии, повышения физической активности, снижения массы тела у больных с ожирением и лечения других состояний. Гипохолестестериновую диету пациенты должны соблюдать во время всего периода лечения.
Применение ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы для снижения уровня липидов в крови может приводить к изменению биохимических показателей, отражающих функцию печени. Функцию печени следует контролировать перед началом терапии, через 6 недель, 12 недель после начала приема Аторвастатина и после каждого повышения дозы, а также периодически, например, каждые 6 месяцев. Повышение активности печеночных ферментов в сыворотке крови может наблюдаться в течение терапии Аторвастатином. В таких случаях следует контролировать состояние пациентов до нормализации активности печеночных ферментов. Если значения АЛТ или ACT более чем в 3 раза превышают ВГН, рекомендуется снизить дозу Аторвастатина или прекратить лечение. Активное заболевание печени или стойкое повышение активности аминотрансфераз неясного генеза служат противопоказаниям к назначению Аторвастатина.
Лечение Аторвастатином может вызвать миопатию. У пациентов с распространенными миалгиями, болезненностью или слабостью мышц и/или выраженным повышением активности КФК имеется вероятность развития миопатии (боль и слабость в мышцах в сочетании с повышением активности КФК более чем в 10 раз по сравнению с ВГН). Терапию Аторвастатином следует прекратить в случае выраженного повышения активности КФК или при наличии подтвержденной или предполагаемой миопатии. Риск миопатии при лечении другими препаратами этого класса повышался при одновременном применении циклоспорина, фибратов, эритромицина, никотиновой кислоты или азольных противогрибковых средств. Многие из этих препаратов ингибируют метаболизм, опосредованный изоферментом CYP3A4, и/или транспорт лекарственных средств. Аторвастатин биотрансформируется под действием CYP3A4. Назначая Аторвастатин в комбинации с фибратами, эритромицином, иммунодепрессантами, азольными противогрибковыми средствами или никотиновой кислотой в гиполипидемических дозах следует тщательно взвесить ожидаемую пользу и риск лечения и регулярно контролировать состояние пациентов с целью выявления болей или слабости в мышцах, особенно в течение первых месяцев лечения и в периоды повышения дозы любого препарата. В подобных ситуациях можно рекомендовать периодическое определение активности КФК, хотя такой контроль не позволяет предотвратить развитие тяжелой миопатии.
При применении Аторвастатина, как и других средств этого класса, описаны случаи рабдомиолиза с острой почечной недостаточностью, обусловленной миоглобинурией. Терапию Аторвастатином следует временно прекратить или полностью отменить при появлении признаков возможной миопатии или наличии фактора риска развития почечной недостаточности на фоне рабдомиолиза
Показания
— в сочетании с диетой для снижения повышенных уровней общего Хс, Хс-ЛПНП, аполипопротеина В и ТГ и повышения уровня Хс-ЛПВП у пациентов с первичной гиперхолестеринемией, гетерозиготной семейной и несемейной гиперхолестеринемией и комбинированной (смешанной) гиперлипидемией (типы IIa и IIb по Фредриксону);
— в сочетании с диетой для лечения пациентов с повышенными сывороточными уровнями ТГ (тип IV по Фредриксону) и пациентов с дисбеталипопротеинемией (тип III по Фредриксону), у которых диетотерапия не дает адекватного эффекта;
— для снижения уровней общего Хс и Хс-ЛПНП у пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, когда диетотерапия и другие нефармакологические методы лечения оказываются недостаточно эффективными.
Противопоказания
— активные заболевания печени;
— повышение активности печеночных ферментов неясного генеза (более чем в 3 раза по сравнению с ВГН);
— печеночная недостаточность (классы А и В по шкале Чайлд-Пью);
— беременность;
— период лактации;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует применять препарат у пациентов с хроническим алкоголизмом, при заболеваниях печени в анамнезе, тяжелых нарушениях электролитного баланса, эндокринных и метаболических нарушениях, артериальной гипотензии, тяжелых острых инфекциях (сепсис), неконтролируемой эпилепсии, обширных хирургических вмешательствах, травмах, заболеваниях скелетных мышц.
Лекарственное взаимодействие
Риск миопатии во время лечения другими лекарственными средствами производными статинов повышается при одновременном применении циклоспорина, фибратов, эритромицина, противогрибковых средств, относящихся к азолам, и никотиновой кислоты.
При одновременном приеме внутрь Аторвастатина и суспензии, содержащей магния гидроксид и алюминия гидроксид, концентрация аторвастатина в плазме крови уменьшалась примерно на 35%, однако степень уменьшения уровня Хс-ЛПНП при этом не менялась.
При одновременном применении Аторвастатин не влияет на фармакокинетику антипирина (феназона), поэтому взаимодействие с другими средствами, метаболизирующимися теми же изоферментами системы цитохрома Р450 не ожидается.
При одновременном применении колестипола концентрация аторвастатина в плазме крови снижается примерно на 25%. Однако гиполипидемический эффект комбинации Аторвастатина и колестипола превосходил таковой каждого препарата в отдельности.
(5865)
Дозування
Перед призначенням Аторвастатину пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гиполипидемическую дієту, якої він повинен дотримуватися протягом усього періоду лікування. Препарат можна приймати у будь-який час дня з їжею або незалежно від часу прийому їжі. Дозу підбирають з урахуванням вихідних рівнів Хс-ЛПНЩ, мети терапії та індивідуального ефекту. На початку лікування та/або під час підвищення дози Аторвастатину необхідно кожні 2-4 тижні контролювати рівні ліпідів у плазмі крові і відповідним чином коригувати дозу. Початкова доза складає в середньому 10 мг 1 раз/ надалі варіює від 10 мг до 80 мг 1 раз/ При первинній гіперхолестеринемії та змішаній гіперліпідемії, підвищення сироваткового рівня ТГ (тип IV за Фредриксоном), а також при дисбеталипопротеинемии (тип ІІІ за Фредриксоном) у більшості випадків достатньо призначення препарату у дозі 10 мг 1 раз/ Суттєвий терапевтичний ефект спостерігається, як правило, через 2 тижні, максимальний терапевтичний ефект зазвичай спостерігається через 4 тижні. При тривалому лікуванні цей ефект зберігаєтьсяя. При гомозиготною сімейною гіперхолестеринемії препарат призначають у дозі 80 мг (4 таблетки по 20 мг) 1 раз/ У пацієнтів з нирковою недостатністю, захворюваннями нирок концентрація аторвастатину у плазмі крові не змінюється, ступінь зниження вмісту Хс-ЛПНЩ зберігається, тому зміна дози препарату не потрібно. При печінковій недостатності дозу препарату слід зменшити. При застосуванні препарату у пацієнтів літнього віку різниці в безпеці, ефективності чи досягненні цілей гиполипидемической терапії у порівняннянді з загальною популяцією не відзначалося.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
аторвастатину кальцію тригідрат \000910.85 мг,
що відповідає змісту аторвастатину \000910 мг
Допоміжні речовини: кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат (цукор молочний), крохмаль 1500, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), магнію стеарат, Opadry II (полівініловий спирт, макрогол (поліетиленгліколь), тальк, титану діоксид).Фармакологічна дія
Гіполіпідемічний викл��рат. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А у мевалонову кислоту, яка є попередником стеролів, включаючи холестерин. ТГ і холестерин (Хс) в печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові і транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує рівні Хс і ліпопротеїнів у плазмі, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу, синтез Хс в печінці і збільшуючи число рецепторів ЛПНЩ в печені на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛПНЩ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене і стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів.
Знижує рівень ЛПНЩ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує рівень загального Хс на 30-46%, ЛПНЩ - на 41-61%, аполіпопротеїну В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%; викликає підвищення рівня Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує рівень ЛПНЩ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентної до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому препарату внутрішньо абсорбція висока. Cmax в плазмі крові досягається через 1-2 ч.
Їжа дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% і 9% відповідно), однак зниження холестерину ЛПНЩ подібно з таким при застосуванні аторвастатину без їжі. Концентрація аторвастатину при застосуванні у вечірній час нижче, ніж у ранковий (приблизно на 30%). Виявлена лінійна залежність мміж ступенем всмоктування і дозою препарату.
Біодоступність - 12%, системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази - 30%. Низька системна біодоступність обумовлена пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці ШЛУНКОВО-кишкового тракту і при "першому проходженні" через печінку.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми - 98%. Середній Vd - 381 к.
Метаболізм
Метаболізується переважно в печінці під дією ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболитов (орто - і парагідроксильованих похідних та продуктів бета-окислення). In vitro орто - та парагидроксилированные метаболіти чинять інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянне з таким аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату відносно ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів.
Виведення
T1/2 - 14 год. Інгібуюча активність відносно ГМГ-КоА-редуктази зберігається близько 20-30 год завдяки наявності активних метаболітів.
Виводиться з жовчю після печінкового та/або внепеченочного метаболізму (не піддається вираженій кишково-печінкової рециркуляції). Менше 2% від прийнятої внутрішньо дози препарату визначається в сечі.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Cmax у жінок вище на 20%, AUC - на 10%; Cmax у хворих з алкогольним цирозом печінки в 16 разів, а AUC – в 11 разів вище в порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією печінки.
Не виводиться в ході гемодіалізу.Побічні дії
З боку нервової системи: > 2% - безсоння, запаморочення; < 2% - головний біль, астенія, нездужання, сонливість, жахливі сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості.
З боку органів чуття: < 2% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив в сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, збочення смаку.
З боку серцево-судинної системи: > 2% - біль у грудях; < 2% - серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатеоретична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія.
З боку системи кровотворення: < 2% - анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія.
З боку дихальної системи: > 2% - бронхіт, риніт; < 2% - пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча.
З боку травної системи: > 2% - нудота; < 2% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові пора��ения слизової оболонки порожнини рота, гастроентерит, гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми.
З боку кістково-м'язової системи: > 2% - артрит; < 2% - судомиОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком терапії Аторвастатином необхідно спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії шляхом адекватної дієтотерапії, підвищення фізичної активності, зниженийія маси тіла у хворих з ожирінням та лікування інших станів. Гипохолестестериновую дієту пацієнти повинні дотримуватися під час усього періоду лікування.
Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження рівня ліпідів в крові може призводити до зміни біохімічних показників, що відображають функцію печінки. Функцію печінки необхідно контролювати перед початком терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку прийому Аторвастатину та після кожного підвищення дози, а також періодично, наприклад, кожні 6 місяців. Підвищення активності пе��еночных ферментів у сироватці крові може спостерігатися протягом терапії Аторвастатином. У таких випадках слід контролювати стан пацієнтів до нормалізації активності печінкових ферментів. Якщо значення АЛТ або АСТ більш ніж у 3 рази перевищують ВМН, рекомендовано зменшити дозу Аторвастатину або припинити лікування. Активне захворювання печінки або стійке підвищення активності амінотрансфераз неясного генезу служать протипоказанням для призначення Аторвастатину.
Лікування Аторвастатином може викликати міопатію. У пацієнтів з распространенными міалгія, болючістю або слабкістю м'язів і/або вираженим підвищенням активності КФК є ймовірність розвитку міопатії (біль і слабкість у м'язах у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВМН). Терапію Аторвастатином слід припинити у випадку вираженого підвищення активності КФК або при наявності підтвердженої або передбачуваної міопатії. Ризик міопатії під час лікування іншими препаратами цього класу підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, нікотинової кислоти або азольних протигрибкових засобів. Багато з цих препаратів інгібують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4 і/або транспорт лікарських засобів. Аторвастатин біотрансформується під дією CYP3A4. Призначаючи Аторвастатин у комбінації з фібратами, еритроміцином, імунодепресантами, азоловими протигрибковими засобами або нікотиновою кислотою в гіполіпідемічних дозах слід ретельно зважити очікувану користь і ризик лікування і регулярно контролювати стан пацієнтів з метою виявлення болів або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців лікування та в період підвищення дози будь-якого препарату. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичне визначення активності КФК, хоча такий контроль не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії.
При застосуванні Аторвастатину, як і інших засобів цього класу, описані випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. Терапію Аторвастатином слід тимчасово припинити або повністю відмінити при появі ознак можливо�� міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на фоні рабдоміолізуСвідчення
— у поєднанні з дієтою для зниження підвищених рівнів загального Хс, Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В і ТГ і підвищення рівня Хс-ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією, гетерозиготною сімейної і несімейної гіперхолестеринемією і комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (типи IIa і IIb за Фредриксоном);
— у поєднанні з дієтою для лікування пацієнтів з підвищеними сироватковими рівнями ТГ (тип IV за Фредриксоном) і пацієнтів з ді��беталипопротеинемией (тип ІІІ за Фредриксоном), у яких дієтотерапія не дає адекватного ефекту;
— для зниження рівнів загального Хс та Хс-ЛПНЩ у пацієнтів із гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієтотерапія та інші нефармакологічні методи лікування виявляються недостатньо ефективними.Протипоказання
— активні захворювання печінки;
— підвищення активності печінкових ферментів неясного генезу (більш ніж у 3 рази порівняно з ВМН);
— печінкова недостатність (класи А і В за шкалою Чайлд-П'ю); />
— вагітність;
— період лактації;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з хронічним алкоголізмом, при захворюваннях печінки в анамнезі, тяжкі порушення електролітного балансу, ендокринних і метаболічних порушеннях, артеріальної гіпотензії, тяжких гострих інфекціях (сепсис), неконтрольованої епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, захворювань шлунк��дослідженнях скелетних м'язів.Лікарська взаємодія
Ризик міопатії під час лікування іншими лікарськими засобами похідними статинів підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, протигрибкових засобів, що належать до азолам, і нікотинової кислоти.
При одночасному прийомі всередину Аторвастатину і суспензії, яка містить магнію гідроксид або алюмінію гідроксид, концентрація аторвастатину в плазмі крові зменшувалася приблизно на 35%, однак ступінь зменшення рівня Хс-ЛПНЩ при цьому не мінявась.
При одночасному застосуванні Аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину (феназону), тому взаємодія з іншими засобами, що метаболізуються тими ж ізоферментами системи цитохрому Р450, не очікується.
При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі крові знижується приблизно на 25%. Однак гіполіпідемічний ефект комбінації Аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо.
