Дозировка
Препарат следует принимать внутрь после приема пищи. Продолжительность курса лечения и режим дозирования устанавливается в индивидуальном порядке и зависит от локализации процесса и тяжести заболевания.
Передозировка
тошнота, рвота, боли в нижней части живота, в эпигастральной области.
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
тербинафин (в форме гидрохлорида) 250 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, кроскармеллоза натрия, повидон, тальк (магния гидросиликат), кремний коллоидный безводный, магния стеарат
Фармакологическое действие
Противогрибковый препарат, относящийся к группе аллиламинов. Тербинафин обладает широким спектром противогрибкового действия.
В низких концентрациях проявляет фунгицидную активность в отношении дерматофитов: Trychophyton rubrum, Trychophyton mentagrophytes, Trychophyton tonsurans, Trychophyton verrucosum, Trychophyton violaceum, Microsporum canis, Epidermophyton floccosum; плесневых грибов: Aspergillus, Cladosporium, Scopulariopsis brevicalius; некоторых диморфных грибов и дрожжевых грибов: в основном, Candida albicans. На грибы и мицелиальные формы рода Candida тербинафин оказывает в зависимости от вида гриба фунгицидное или фунгистатическое действие.
Тербинафин нарушает ранний этап биосинтеза эргостерола - основного компонента клеточной мембраны гриба, ингибируя фермент сквален-эпоксидазу. Сквален-эпоксидаза не связана с системой цитохрома Р450 (СYР450), поэтому тербинафин не влияет на гормоны и лекарственные препараты, метаболизм которых связан с СYР450.
При применении внутрь накапливается в коже, ногтях и в волосах в количестве, оказывающем фунгицидное действие.
Системное лечение разноцветного лишая, вызванного Malassezia furfur
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь хорошо всасывается: через 0.8 ч всасывается 1/2 принятой дозы. Прием пищи не влияет на биодоступность тербинафина. Через 1-2 ч после однократного приема внутрь 250 мг Cmax тербинафина в плазме крови достигает 0.97 мкг/мл. Биодоступность 80%.
Распределение
Через 4.6 ч после приема внутрь 1/2 принятой дозы распределяется в организме.
Тербинафин интенсивно связывается с белками плазмы крови - 99%. Быстро распространяется в тканях, проникает в дермальный слой кожи, ногтевые пластинки и секрет сальных желез. Скапливается в высоких концентрациях в волосяных фолликулах, в волосах, коже и подкожной клетчатке. Через несколько недель лечения накапливается в ногтях в концентрациях, обеспечивающих фунгицидное действие.
Метаболизм
Тербинафин биотрансформируется в печени до неактивных метаболитов. Не кумулирует в организме.
Выведение
T1/2 тербинафина составляет 16-18 ч, T1/2 терминальной фазы - 200-400 ч.
Выводится в виде метаболитов с мочой - 80%, с каловыми массами - 20% принятой дозы. Выделяется вместе с грудным молоком.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Возраст пациента не влияет на фармакокинетику тербинафина, однако элиминация может снижаться при поражениях почек или печени, приводя к высоким концентрациям тербинафина в крови.
Побочные действия
Побочные реакции обычно средней и легкой степени тяжести и носят временный характер.
Часто встречающиеся побочные реакции
Со стороны системы пищеварения: чувство переполненного желудка, диспепсия, тошнота, потеря аппетита, боли в животе, диарея; иногда - нарушение вкусового восприятия (в т.ч. потеря его, которая восстанавливается через несколько недель после прекращения лечения); редко - холестатическая желтуха, гепатит, бессимптомное увеличение уровня трансаминаз печени. Несмотря на недоказанность причинной связи этих нарушений с применением тербинафина, в случае развития гепатобилиарной дисфункции лечение Атифином следует прекратить.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: редко - парестезия, гипостезия, головокружение; очень редко - депрессия, чувство повышенной тревоги.
Со стороны костно-мышечной системы: часто - артралгия, миалгия.
Со стороны системы кроветворения: очень редко - нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения.
Аллергические реакции: часто - крапивница, многоформная эритема, редко - системные аллергические реакции (реакции подобные сывороточной болезни, ангионевротический отек), очень редко - тяжелые кожные реакции (токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона, фоточувствительность). При прогрессировании кожных высыпаний лечение тербинафином следует прекратить.
Прочие: часто - головная боль, плохое самочувствие, чувство усталости; очень редко - обострение псориаза, усиленное выпадение волос.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Нерегулярное применение Атифина или преждевременное прекращение лечения приводит к рецидиву заболевания.
На продолжительность терапии могут влиять наличие сопутствующих заболеваний и состояние ногтей в начале курса лечения.
Если через 2 недели лечения кожной инфекции не отмечается улучшения состояния, необходимо повторно определить возбудителя заболевания и его чувствительность к препарату.
Системное применение при онихомикозе оправдано только в случае тотального поражения большинства ногтей, наличия выраженного подногтевого гиперкератоза, неэффективности предшествующей местной терапии. При лечении онихомикоза клинический ответ обычно наблюдается через несколько месяцев после микологического излечения и прекращения курса лечения, что обусловлено скоростью отрастания здорового ногтя. Удаления ногтевых пластинок при лечении онихомикоза кистей в течение 3 недель и онихомикоза стоп в течение 6 недель не требуется.
При наличии тяжелой почечной недостаточности (КК<50 мл/мин, креатинин в крови >300 мкмоль/л), при нарушении функции печени дозу тербинафина следует уменьшить вдвое. При наличии заболевания печени клиренс тербинафина может быть сниженным. При сниженной функции печени назначают 1/2 взрослой дозы. Во время лечения необходимо контролировать уровень трансаминаз печени в сыворотке крови. В редких случаях через 3 мес лечения возникает холестаз и гепатит. При появлении признаков нарушения функции печени (слабость, персистирующая тошнота, потеря аппетита, боли в животе, желтуха, потемнение мочи или бесцветный стул) препарат следует отменить.
Назначение Атифина пациентам с псориазом требует повышенной осмотрительности, поскольку в очень редких случаях тербинафин может спровоцировать обострение псориаза.
При лечении Атифином следует соблюдать общие правила гигиены для предотвращения возможности повторного инфицирования через белье и обувь. В процессе лечения (через 2 нед.) и по окончании следует провести противогрибковую обработку обуви, носков и чулок.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Атифин не влияет на способность управлять автомобилем и выполнять работы, требующие повышенной концентрации внимания.
Показания
— микозы волосистой части головы (трихофития, микроспория);
— микозы кожи и ногтей (трихофития, микоспория, эпидермофития);
— онихомикозы;
— тяжелые распространенные дерматомикозы гладкой кожи туловища и конечностей, требующие системного лечения;
— кандидозы кожи и слизистых оболочек
Противопоказания
— беременность;
— период грудного вскармливания;
— детский возраст младше 2 лет (нет достаточного количества данных о применении препарата у детей с массой тела <12 кг);
— повышенная чувствительность к тербинафину и другим компонентам препарата.
С осторожностью следует применять препарат при печеночной и/или почечной недостаточности, алкоголизме, заболеваниях крови, опухолях, болезнях обмена веществ, патологиях сосудов конечностей, псориазе.
Лекарственное взаимодействие
Тербинафин практически не влияет на клиренс препаратов, метаболизирующихся с участием изоферментов системы цитохрома Р450 (в т.ч. циклоспорин, терфенадин, толбутамид, триазолам, пероральные контрацептивы).
Тербинафин не влияет также на клиренс антипирина, дигоксина и варфарина.
Тербинафин ингибирует изофермент CYP2D6 и препятствует метаболизму трициклических антидепрессантов, селективных ингибиторов обратного захвата катехоламинов (в т.ч. дезипрамин, флувоксамин), бета-адреноблокаторов (в т.ч. метопролол, пропранолол), антиаритмических (в т.ч. флекаинид, пропафенон), ингибиторов МАО типа В (в т.ч. селегилин) и антипсихотических (в т.ч. хлорпромазин, галоперидол) средств.
Лекарственные препараты-индукторы изоферментов CYP450 (в т.ч. рифампицин) могут ускорять выведение тербинафина из организма.
Лекарственные препараты-ингибиторы изоферментов CYP450 (в т.ч. циметидин) могут замедлять метаболизм и выведение тербинафина из организма.
(5069)
Дозування
Препарат слід приймати внутрішньо після прийому їжі. Тривалість курсу лікування та режим дозування встановлюється в індивідуальному порядку і залежить від локалізації процесу і тяжкості захворювання.Передозування
нудота, блювання, болі в нижній частині живота, в епігастральній області.
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
тербінафін (у формі гідрохлориду) 250 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, повідон, тальк (гідросилікат магнію), доремний колоїдний безводний, магнію стеаратФармакологічна дія
Протигрибковий препарат, який належить до групи аліламінів. Тербінафін має широкий спектр протигрибкової дії.
У низьких концентраціях виявляє фунгіцидну активність відносно дерматофітів: Trychophyton rubrum, Trychophyton mentagrophytes, Trychophyton tonsurans, Trychophyton verrucosum, Trychophyton violaceum, Microsporum canis, Epidermophyton floccosum; цвілевих грибів: Aspergillus, Cladosporium, Scopulariopsis brevicalius; деяких диморфних грибів і дріжджових грибів: в основному, Candida albicans. На гриби і міцеліальні форми роду Candida тербінафін чинить в залежності від виду гриба фунгіцидну або фунгістатичну дію.
Тербінафін порушує ранній етап біосинтезу ергостеролу, основного компонента клітинної мембрани гриба, інгібуючи фермент сквален-епоксідазу. Сквален-эпоксидаза не пов'язана з системою цитохрому Р450 (СУР450), тому тербінафін не впливає на гормони і лікарські препарати, метаболізм яких пов'язаний з СУР450.
При застосуванні всередину накопичується у шкірі, нігтях і волоссі в кількості, що надає фунгіцидну дію.
Системное лікування різнобарвного лишаю, викликаного Malassezia furfurФармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину добре всмоктується: через 0.8 ч всмоктується 1/2 прийнятої дози. Прийом їжі не впливає на біодоступність тербінафіну. Через 1-2 год після одноразового прийому внутрішньо 250 мг Cmax тербінафіну в плазмі крові досягає 0.97 мкг/мл Біодоступність-80%.
Розподіл
Через 4.6 год після прийому всередину 1/2 дози розподіляється в організмі.
Тербінафін інтенсивно зв'язується з білками плазми крові - понад 99%. Швидко поширюється в тканях, проникає в дермальний шар шкіри, нігтьові пластинки і секрет сальних залоз. Накопичується у високих концентрацій у волосяних фолікулах, волоссі, шкірі і підшкірній клітковині. Через кілька тижнів лікування накопичується в нігтях у концентраціях, що забезпечують фунгіцидну дію.
Метаболізм
Тербінафін біотрансформується в печінці до неактивних метаболітів. Не кумулює в організмі.
Виведення
T1/2 тербінафіну становить 16-18 год, T1/2 термінальної фази - 200-400 ч.
Виводиться у вигляді метаболітів з може��ї - 80%, з каловими масами - 20% прийнятої дози. Виділяється з грудним молоком.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Вік пацієнта не впливає на фармакокінетику тербінафіну, однак елімінація може знижуватися при ураженнях нирок або печінки, приводячи до високих концентрацій тербінафіну в крові.Побічні дії
Побічні реакції зазвичай середнього та легкого ступеня тяжкості і носять тимчасовий характер.
Часто зустрічаються побічні реакції
З боку системи травлення: відчуття переповненого желу��ка, диспепсія, нудота, втрата апетиту, біль у животі, діарея; іноді - порушення смакового сприйняття (у т. ч. втрата, яка відновлюється через кілька тижнів після припинення лікування); рідко - холестатична жовтяниця, гепатит, безсимптомне підвищення рівня трансаміназ печінки. Незважаючи на недоведеність причинного зв'язку цих порушень з застосуванням тербінафіну, у разі розвитку гепатобіліарної дисфункції лікування Атифином слід припинити.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: рідко - парестезія, гипостезия, запаморочення; дуже рідко - депресія, почуття підвищеної тривоги.
З боку кістково-м'язової системи: часто - артралгія, міалгія.
З боку системи кровотворення: дуже рідко - нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.
Алергічні реакції: часто - кропив'янка, багатоформна еритема, рідко - системні алергічні реакції (реакції подібні до сироваткової хвороби, ангіоневротичний набряк), дуже рідко - тяжкі шкірні реакції (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, фоточувствительность). При прогресуванні шкірних висипань лікування тербінафіном слід припинити.
Інші: часто - головний біль, погане самопочуття, відчуття втоми; дуже рідко - загострення псоріазу, посилене випадання волосся.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Нерегулярне застосування Атифина або передчасне припинення лікування призводить до рецидиву захворювання.
На тривалість терапії можуть впливати наявність супутніх захворювань і стан нігтів на початку курсу лікування.
Якщо через 2 тижні лікування шкірної інфекції не відзначається поліпшення стану, необхідно повторно визначити збудника захворювання і його чутливість до препарату.
Системне застосування при оніхомікозі є виправданим лише у випадку тотального ураження більшості нігтів, наявності вираженого піднігтьового гіперкератозу, неефективності попередньої місцевої терапії. При лікуванні оніхомікозу клінічний відповідь зазвичай спостерігається через декілька місяців після мікологічного виліковування і припинення курсу лікування, що зумовлено швидкістю відрастания здорового нігтя. Видалення нігтьових пластинок при лікуванні оніхомікозу кистей протягом 3 тижнів і оніхомікозу стоп протягом 6 тижнів не потрібно.
При наявності тяжкої ниркової недостатності (КК<50 мл/хв., креатинін в крові >300 мкмоль/л), при порушенні функції печінки дозу тербінафіну слід зменшити вдвічі. При наявності захворювання печінки кліренс тербінафіну може бути зниженим. При зниженій функції печінки призначають 1/2 дорослої дози. Під час лікування необхідно контролювати рівень трансаміназ печінки в сироватці крові. У рідкісних випадках через 3 міс лікування виникає холестаз і гепатит. При появі ознак порушення функції печінки (слабкість, персистуюча нудота, втрата апетиту, болі в животі, жовтяниця, потемніння сечі або безбарвний стілець) препарат слід відмінити.
Призначення Атифина пацієнтам з псоріазом вимагає підвищеної обачності, оскільки в дуже рідкісних випадках тербінафін може спровокувати загострення псоріазу.
При лікуванні Атифином слід дотримуватися загальні правила гігієни для запобігання можливості повторного інфікування через білизну і взуття. У процесі лікування (через 2 тиж.) і на закінчення слід провести протигрибкову обробку взуття, шкарпеток і панчох.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Атифин не впливає на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної концентрації уваги.Свідчення
— мікози волосистої частини голови (трихофітія, мікроспорія);
— мікози шкіри і нігтів (трихофітія, микоспория, епідермофітія);
— оніхомікози;
— тяжелые розповсюджені дерматомікози гладкої шкіри тулуба і кінцівок, потребують системного лікування;
— кандидози шкіри та слизових оболонокПротипоказання
— вагітність;
— період годування груддю;
— дитячий вік молодше 2 років (немає достатньої кількості даних про застосування препарату у дітей з масою тіла <12 кг);
— підвищена чутливість до тербінафіну або до інших компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат при печінковій і/або нирковій не��остаточности, алкоголізмі, захворюваннях крові, пухлинах, захворюваннях обміну речовин, патології судин кінцівок, псоріазі.Лікарська взаємодія
Тербінафін практично не впливає на кліренс препаратів, які метаболізуються за участю ізоферментів системи цитохрому Р450 (у т. ч. циклоспорин, терфенадин, толбутамід, тріазолам, пероральні контрацептиви).
Тербінафін також не впливає на кліренс антипірину, дигоксину і варфарину.
Тербінафін інгібує ізофермент CYP2D6 і перешкоджає метаболізму трициклічних антидепрессантов, селективних інгібіторів зворотного захоплення катехоламінів (у т. ч. дезипрамин, флувоксамін), бета-адреноблокаторів (у т. ч. метопролол, пропранолол), антиаритмічних (у т. ч. флекаїнід, пропафенон), інгібіторів МАО типу В (у т. ч. селегілін) і антипсихотичних (у т. ч. аміназин, галоперидол) коштів.
Лікарські препарати-індуктори ізоферментів CYP450 (у т. ч. рифампіцин) можуть прискорювати виведення тербінафіну з організму.
Лікарські препарати-інгібітори ізоферментів CYP450 (у т.ч. циметидин) можуть уповільнювати метаболізм і виведение тербінафіну з організму.
