Дозировка
Вводят в/м и в/в струйно. Дозу устанавливают индивидуально, в зависимости от показаний.
Лекарственная форма
Раствор для в/в введения 1%
Состав
(Трифосаденин) натрия аденозинтрифосфат двузамещенный в пересчете на б/водное в-во 10мг; натрия гидроксид р-р 2М до рН 7,0-7,3; вода д/ин до 1мл
Фармакологическое действие
АТФ является естественным компонентом тканей организма - участвует во многих процессах обмена веществ. При распаде АТФ на АДФ и неорганический фосфат высвобождается энергия, необходимая для мышечного сокращения и различных биохимических процессов. АТФ участвует в передаче возбуждения в адренергических и холинергических синапсах, облегчает передачу возбуждения с блуждающего нерва на сердце. По-видимому, АТФ - один из медиаторов, возбуждающих аденозиновые рецепторы. Усиливает мозговое и коронарное кровообращение, способствует увеличению периферического кровообращения.
Трифосаденин - производное аденозина. Аденозин является агонистом пуринергических рецепторов, активация которых приводит к угнетению деполяризации процессов проведения электрических импульсов в синусовом и AV-узлах. Этот эффект лежит в основе антиаритмического действия трифосаденина при наджелудочковых тахикардиях. Действует кратковременно в течение нескольких секунд.
Фармакокинетика
После парентерального введения проникает в клетки органов, где расщепляется на аденозин и неорганический фосфат с высвобождением энергии. В дальнейшем продукты распада включаются в ресинтез АТФ.
Побочные действия
При в/м введении: возможны головная боль, тахикардия, увеличение диуреза, гиперурикемия.
При в/в введении: возможны тошнота, гиперемия кожи лица, головная боль, слабость.
Аллергические реакции: редко - зуд, гиперемия кожи.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Не рекомендуется одновременное применение трифосаденина и сердечных гликозидов в высоких дозах.
Показания
Мышечная дистрофия и атония, полиомиелит, рассеянный склероз; пигментная дегенерация сетчатки; заболевания периферичеcких сосудов (перемежающаяся хромота, болезнь Рейно, облитерирующий тромбангиит); купирование пароксизмов наджелудочковой тахикардии, ИБС; слабость родовой деятельности.
Противопоказания
Острый инфаркт миокарда, артериальная гипотензия, воспалительные заболевания легких, повышенная чувствительность к трифосаденину.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с сердечными гликозидами повышается риск развития побочных эффектов (в т.ч. аритмогенного действия).
(4330)
Дозування
Вводять в/м і в/в струминно. Дозу встановлюють індивідуально, залежно від показань.
Лікарська форма
Розчин для в/в введення 1%Склад
(Трифосаденин) натрію аденозинтрифосфат двузамещенный в перерахунку на б/водне-10мг; натрію гідроксид р-р 2М до рН 7,0-7,3; вода д/ін до 1млФармакологічна дія
АТФ є природним компонентом тканин організму, бере участь у багатьох процесах обміну речовин. При розпаді АТФ на АДФ та неорганічний фосфат вивільняється енергія, необхідна для м'язового скороченийія і різних біохімічних процесів. АТФ бере участь у передачі збудження в адренергічних і холінергічних синапсах, полегшує передачу збудження з блукаючого нерва на серце. Мабуть, АТФ - один з медіаторів, збуджуючих аденозинові рецептори. Підсилює мозковий і коронарний кровообіг, сприяє збільшенню периферичного кровообігу.
Трифосаденин - похідне аденозину. Аденозин є агоністом пуринергических рецепторів, активація яких призводить до пригнічення процесів деполяризації проведення медичения електричних імпульсів в синусовом та AV-вузлів. Цей ефект лежить в основі антиаритмічної дії трифосаденина при надшлуночкових тахікардіях. Діє короткочасно протягом декількох секунд.Фармакокінетика
Після парентерального введення проникає у клітини органів, де розщеплюється на аденозин і неорганічний фосфат з вивільненням енергії. Надалі продукти розпаду включаються в ресинтез АТФ.Побічні дії
При в/м введенні: можливі головний біль, тахікардія, збільшення діурезу, гіперурикемія.
/> При в/в введенні: можливі нудота, гіперемія шкіри обличчя, головний біль, слабкість.
Алергічні реакції: рідко - свербіж, гіперемія шкіри.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Не рекомендується одночасне застосування трифосаденина і серцевих глікозидів у високих дозах.Свідчення
М'язова дистрофія і атонія, поліомієліт, розсіяний склероз; пігментна дегенерація сітківки; захворювання периферичних судин (переміжна кульгавість, хвороба Рейно, облітеруючий тромбангіїт); купірування пароксизмів наджелудо��кової тахікардії, ІХС; слабкість пологової діяльності.Протипоказання
Гострий інфаркт міокарда, артеріальна гіпотензія, запальні захворювання легень, підвищена чутливість до трифосаденину.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами підвищується ризик розвитку побічних ефектів (у тому числі аритмогенної дії).
