Дозировка
Шизофрения Рекомендуемая начальная доза - от 10 мг до 15 мг один раз в сутки, независимо от приема пищи. Поддерживающая доза - 15 мг в сутки. В клинических исследованиях показана эффективность препарата в дозах от 10 мг до 30 мг в сутки. Максимальная суточная доза нс должна превышать 30 мг. Маниакальные эпизоды при биполярном расстройстве В качестве монотерапии рекомендуемая начальная доза - 15 мг один раз в сутки, независимо от приема пищи. При необходимости изменение дозы следует проводит!, с интервалом не менее 24 ч. В клинических исследованиях показана эффективность препарата в дозах от 15 мг до 30 мг в сутки в течение 3-12 недель. Безопасность препарата в дозах более 30 мг в сутки в клинических исследованиях не оценивалась. При наблюдении за пациентами с биполярным расстройством I типа, перенесшими маниакальный или смешанный эпизод, у которых отмечалась стабилизация симптомов на оне приема арипипразола в течение 6 недель в дозе 15 мг в сутки или 30 мг в сутки при начальной дозе 30 мг в сутки, затем - 6 месяцев и далее - в течение 17 месяцев, установлен благоприятный эффект такой поддерживающей терапии. Следует периодически обследовать пациентов для определения необходимости продолжения поддерживающей терапии. Дополнение к терапии препаратами лития или вальпроевой кислоты при биполярном расстройстве I типа Рекомендуемая начальная доза - от 10 мг до 15 мг один раз в сутки, независимо от приема пищи. Поддерживающая доза - 15 мг в сутки. Доза может быть увеличена до 30 мг в сутки в зависимости от клинических показаний. При наблюдении за пациентами с биполярным расстройством I типа установлен благоприятный эффект поддерживающей терапии арииипразолом в дозе от 10 мг до 30 мг в сутки в качестве дополнения к терапии препаратами лития или вальпроевой кислоты. Следует периодически обследовать пациентов для определения необходимости продолжения поддерживающей терапии. Дополнительная терапия при большом депрессивном расстройстве Рекомендуемая начальная доза - 5 мг в сутки, независимо от приема пищи. При необходимости и хорошей переносимости суточную дозу можно еженедельно увеличивать на 5 мг до максимальной - нс более 15 мг в сутки. Длительность терапии по всем указанным выше показаниям не установлена. Необходимо регулярно проводить обследование пациента на предмет возможности отмены терапии. Подробнее см. инструкцию
Передозировка
В клинических исследованиях описаны случаи случайной или умышленной передозировки арипипразола с однократным приемом до 1260 мг, не сопровождавшиеся летальным исходом. Симптомы: летаргия, повышение артериального давления, сонливость, тахикардия, потеря сознания, тошнота, рвота, диарея. У госпитализированных пациентов не выявлено клинически значимых изменений основных физиологических показателей, лабораторных параметров и ЭКГ. Описаны случаи передозировки арипипразола у детей (прием до 195 мг) без летального исхода. Потенциально опасными симптомами передозировки являются сонливость, экстрапирамидные расстройства и преходящая потеря сознания. Лечение: контроль жизненно важных функций, ЭКГ для выявления возможной аритмии, поддерживающая терапия, обеспечение проходимости дыхательных путей, оксигенация, эффективная вентиляция легких, активированный уголь, симптоматическое лечение, тщательное медицинское наблюдение до исчезновения всех симптомов. Данных о применении гемодиализа при передозировке арипипразола
Лекарственная форма
Круглые, двояковыпуклые таблетки бледно-розового цвета.
Состав
Одна таблетка содержит:
Активное вещество", арипипразол 30,00 мг.
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 183,69 мг, крахмал кукурузный - 31,35 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 31.35 мг, гипролоза - 5,70 мг, магния стеарат - 2,85 мг, краситель железа оксид красный (13172) (30 мг) - 0.02 мг, краситель железа оксид желтый (Е172)
Фармакологическое действие
Предполагается, что терапевтическое действие арипипразола при шизофрении и биполярном расстройстве 1 типа обусловлено сочетанием частичной агонистической активности в отношении ПЬ-дофаминовых и 5НТ1а-серотониновых рецепторов и антагонистической активностью в отношении 5НТ2а-серотониновых рецепторов. Арипипразол в экспериментах на животных проявил антагонизм в отношении дофаминергической гиперактивности и атомизм в отношении дофаминергической гипоактивности. Арипипразол обладает высокой аффинностью in vitro к LA- и D;,-дофаминовым рецепторам, 5НТ1а- и 5НТ2а-серотониновым рецепторам и умеренной аффинностью к D.|- дофаминовым, 5НТ2С- и 5НТ7-серотониновым, ai-адренорецепторам и Нагнетам и новым рецепторам. Арипипразол характеризуется также умеренной аффинностью к участкам обратного захвата серотонина и отсутствием аффинности к м-холинорецепторам. Некоторые клинические эффекты арипнпразола могут объясняться взаимодействием с иными, чем дофаминовыми и серотошшовыми, рецепторами.
При применении внутрь арипипразола у здоровых добровольцев в дозе от 0,5 до 30 мг один раз в день в течение 2 недель наблюдается дозозависимое снижение связывания 11С-раклоприда, лиганда 1)2/03-дофаминовых рецепторов, с хвостатым ядром и оградой по данным позитронно-эмиссионной томографии.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь арипипразол быстро всасывается, при этом его максимальная концентрация в плазме крови достигается через 3-5 ч. Арипипразол в минимальной степени подвергается пресистемному метаболизму. Абсолютная биодосгупность таблеток составляет 87%. Пища с высоким содержанием жира не влияет на фармакокинетику арипнпразола. Распределение
Арипипразол интенсивно распределяется в тканях, кажущийся объем распределения составляет 4,9 л/кг, что указывает на значительное экстраваскулярнос распределение. При терапевтических концентрациях в крови арипипразол и его основной метаболит дегидроаршшпразол более чем на 99% связываются с белками плазмы крови, главным образом - с альбумином.
Метаболизм
Арипипразол метаболизируется в печени тремя путями:\0009дегидрированием,
гидроксилированием и N-дезалкилированием. По данным исследований in vitro, дегидрирование и гидроксилпрование арипнпразола происходит под действием изоферментов CYP3A4 и CYP2D6, а N-дезалкилирование катализируется изоферментом CYP3A4. Арипипразол является основным действующим веществом в крови. При равновесном состоянии площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) дегидроарипипразола составляет около 40% AUC арипипразола в плазме.
Выведение
Средний период полувыведения (Т1/2) арипипразола - примерно 75 часов у пациентов с высокой активностью изофермента CYP2D6 и примерно 146 часов у пациентов с низкой активностью данного изофермента. Общий клиренс арипипразола составляет 0,7 мл/мин/кг, главным образом за счет выведения печенью
После однократного приема внутрь меченного [МС] арипипразола примерно 27% радиоактивности определяется в моче и примерно 60% - в кале. Менее 1% неизменного арипипразола определяется в моче, и примерно 18% принятой дозы в неизмененном виде выводится с калом.
Фармакокинетика у особых групп пациентов Применение у детей
Фармакокинетика арипипразола и дегидроарипипразола у детей от 10 до 17 лет была такой же, как у взрослых после корректировки разницы в массе тела.
Пожилые пациенты
Различий параметров фармакокинетики арипипразола у взрослых пациентов с шизофренией и у здоровых добровольцев, обусловленных возрастом, не выявлено.
Пол
Различий параметров фармакокинетики арипипразола у взрослых пациентов с шизофренией и у здоровых добровольцев, обусловленных полом, не выявлено.
Курение и Раса
Клинически значимых отличий фармакокинетики арипипразола в зависимости от расовой принадлежности и курения не отмечено.
Нарушение функции почек
Фармакокинетические параметры арипипразола и дегидроарипипразола у пациентов с тяжелыми заболеваниями почек не отличаются от таковых у здоровых добровольцев. Нарушение функции печени
После однократного приема арипипразола лицами с различной степенью тяжести цирроза печени (Класс А, В и С по классификации Чайлд-Пыо) не было выявлено существенного влияния нарушения функции\0009печени на\0009фармакокинетику арипипразола и
дегидроарипипразола, однако, в исследовании участвовали только три пациента с некомпенсированным циррозом печени (Класс С по классификации Чайлд-Пыо), в связи с чем невозможно сделать окончательных выводов о метаболической активности печени у пациентов с декомненсированным циррозом печени.
Побочные действия
Наиболее часто встречающимися побочными эффектами в плацебо-коитролируемых клинических исследованиях являются акатизия и тошнота, каждое из которых наблюдалось у более 3 % пациентов, принимавших арипипразол.
Нижеперечисленные побочные эффекты встречаются чаще (>1/100) по сравнению с плацебо или определены в качестве возможных клинически значимых побочных эффектов (*).
Для обозначения частоты побочных эффектов используется следующая классификация: часто f> 1/100 и < 1/10) и нечасто (> 1/1000 и < 1/100):
Психические расстройства: часто - беспокойство, бессонница, тревожность; нечасто -депрессия*, повышенная сексуальность.
Нарушения со стороны нервной системы: часто - экстрапирамидные расстройства, акатизия, тремор, головокружение, сонливость, седативный эффект, головная боль.
Нарушения со стороны органа зрения: часто - нечеткость зрения; нечасто - диплопия. Нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - тахикардия*,ортостатическая гипотензия
Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта; часто - диспепсия, рвота, тошнота, запор, гиперсекрсция слюны.
Общие нарушения: часто - усталость.
Постмаркетинговое наблюдение
Приведенные ниже нежелательные реакции были зарегистрированы в ходе постмаркетинговых исследований. Частота нежелательных реакций считается неизвестной, поскольку не может быть оценена на основе имеющихся данных.
Со стороны органов кроветворения: лейкопения, пейтропения, тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: аллергические реакции (анафилактический шок,ангионевротический отек, включая, воспаление языка, отек языка, отек лица, зуд или крапивница).
Со стороны эндокринной системы: гипергликемия, сахарный диабет, диабетический кетоацидоз, диабетическая гиперосмолярпая кома.
Со стороны обмена веществ и питания: увеличение массы тела, уменьшение массы тела, анорексия
Психические расстройства: возбуждение, нервозность, патологическое пристрастие к азартным играм, попытка самоубийства, суицидальные мысли, совершенное самоубийство. Со стороны нервной системы: расстройство речи, злокачественный нейролептический синдром, судорожные приступы, серотониповый синдром.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: удлинение интервала QT, желудочковая аритмия, внезапная смерть, остановка сердца, тахикардия, брадикардия, обморок, повышение артериального давления, тромбоэмболия (включая эмболию легочной артерии и тромбоз глубоких вен).
Со стороны дыхательной системы: ротоглоточный спазм, ларингосиазм, аспирационная пневмония.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: панкреатит, дисфагия, тяжесть в животе, диарея.
Со стороны печени и Ж'елчевыводящих путей: печеночная недостаточность, желтуха, гепатит, повышение активности аланинаминотрансферазы (АЛТ) и аспартатаминотрансферазы (ACT).
Со стороны кожи и подкожных тканей: сыпь, фоточувствительность, алопеция, гипергидроз.
Со стороны костно-мышечной системы: рабдомиолиз, миаглия, мышечная слабость.
Со стороны мочевыделительной системы: недержание мочи, задержка мочи.
Со стороны репродуктивной системы: приапизм.
Общие нарушения: нарушения температурной регуляции (в том числе, гипотермия, пирекспя), боли в грудной клетке, периферические отеки, увеличение активности креатинфосфокиназы (КФК), повышение уровня глюкозы в крови, колебания уровня глюкозы в крови, повышенный уровень гликогемоглобина.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Терапевтическое действие антипсихотических препаратов развивается в течение нескольких дней до нескольких недель. В этот период необходимо наблюдать за состоянием пациента. Суицидальные попытки.
Явления суицидального поведения свойственно при психозах и переменах настроения, в некоторых случаях оно наблюдается сразу же после начала или изменения лечения антипсихотическими препаратами, включая лечение арипипразолом. При лечении антипсихотическими препаратами необходимо наблюдать за пациентами, входящими в группу повышенного риска. Результаты одного эпидемиологического исследования показали, что у пациентов с шизофренией или биполярным расстройством не наблюдалось повышенного риска суицидальности при лечении арипипразолом, по сравнению с другими антипсихотическими препаратами. Недостаточно клинических данных, чтобы оценить этот риск у более молодых пациентов (в возрасте младше 18 лет), однако есть основания предполагать, что риск сохраняется через 4 недели лечения антипсихотическими препаратами, включая арипипразол.
Сердечно-сосудистые заболевания.
Арипипразол следует применять с осторожностью у пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями (инфаркт миокарда, ишемическая болезнь сердца, сердечная недостаточность, нарушения сердечной проводимости в анамнезе), нарушениями мозгового кровообращения,\0009состояниями, предрасполагающими\0009к артериальной гипотензии
(обезвоживание, гиповолемия, терапия антигипертепзивными средствами) или гипертензии, включая эссенциальную или злокачественную.
При применении антипсихотических препаратов были зарегистрированы случаи венозной тромбоэмболии.\0009Поскольку пациенты, проходящие\0009лечение антипсихотическими
препаратами, зачастую имеют приобретенные факторы риска для развития венозной тромбоэмболии, необходимо определить все возможные факторы риска развития венозной тромбоэмболии до начала и во время лечения препаратом Арииризол® с проведением профилактических мер.
Нарушения проводимости.
В клинических исследованиях арипииразола частота возникновения удлинения интервала QT была сопоставима с группой плацебо. Арипипразол, как и другие антипсихотические препараты, следует применять с осторожностью у пациентов, имеющих в семейном анамнезе удлинение интервала QT.
Поздняя дискинезия.
В клинических исследованиях, продолжавшихся менее 1 года, в ходе лечения арипипразолом наблюдались нечастые случаи о дискинезии, требующей срочного лечения. Если у пациента при лечении препаратом Арипризол® появляются признаки и симптомы поздней дискинезии, следует рассмотреть возможность снижения дозы или прекращения лечения. Симптомы дискинезии могут временно усилиться или даже впервые появи ться после отмены терапии.
Дополнительно см. инструкцию
Показания
Шизофрения: острые приступы и поддерживающая терапия
Биполярное расстройство I типа: маниакальные эпизоды и поддерживающая терапия с целью предотвращения рецидивов у пациентов с биполярным расстройством I тина, недавно перенесших маниакальный или смешанный эпизод
Дополнение к терапии препаратами лития или вальпроевой кислоты для лечения маниакальных или смешанных эпизодов в рамках биполярного расстройства I типа при наличии психотических симптомов или без них и поддерживающая терапия с целью предотвращения рецидивов у пациентов е биполярным расстройством I типа
Дополнение к антидепрессивной терапии при большом депрессивном расстройстве
Противопоказания
Гиперчувствителыюсть к арипипразолу или к любому компоненту препарата; возраст до 18 лет; дефицит лактазы, редкая наследственная галактоземия, пиокозо-галактозная мальабсорбция.
С осторожностью
У пациентов с сердечно-сосудистыми заболеваниями (ишемическая болезнь сердца или перенесенный инфаркт миокарда, сердечная недостаточность и нарушения проводимости), цереброваскулярными заболеваниями и состояниями, предрасполагающими к артериальной гипотензии (обезвоживание, гиповолемия и прием гипотензивных препаратов) в связи с возможностью развития ортостатической гипотензии; у пациентов с судорожными приступами или страдающих заболеваниями, при которых возможны судороги; у пациен тов с повышенным риском гипертермии (например, при интенсивных физических нагрузках, перегревании, приеме м-холиноблокаторов, при обезвоживании из-за способности нейролептиков нарушать терморегуляцию); у пациентов с повышенным риском аспирационной пневмонии из-за риска нарушения моторной функции пищевода и аспирации; у пациентов, страдающих ожирением, и при наличии сахарного диабета в семейном анамнезе; у пациентов с высоким риском суицида (психотические заболевания, биполярные расстройства, большое депрессивное расстройство); у лиц в возрасте 18-24 года в связи с риском развития суицидального поведения.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Беременность. Адекватных и строго контролируемых клинических исследований безопасности применения у беременных женщин не проводилось. Неизвестно, может ли применение препарата Арипризол® беременной женщиной оказать вредное воздействие на плод или вызвать нарушения репродуктивной функции. У новорожденных, матери которых принимали нейролептики в течение последнего триместра беременности, в послеродовом периоде существует риск развития экстрапирамидных расстройств и синдрома «отмены». Зарегистрированы случаи возбуждения, мышечной гипертонии или гипотонии, тремора, сонливости, респираторного дистресс-синдрома, нарушения при кормлении. Данные симптомы имели различную степень тяжести, иногда они проходили без лечения, в других случаях новорожденные нуждались в интенсивной терапии и продолжительной госпитализации. При применении арипипразола развитие у новорожденных подобной симптоматики отмечалось очень редко.
Пациенток следует предупредить, что они должны немедленно сообщить врачу о наступлении беременности на фоне лечения, а также следует проинформировать врача о планируемой беременности.
Препарат Арипризол® можно применять при беременности, только если потенциальная польза применения для матери превышает возможный риск для плода.
Грудное вскармливание. Арипипразол проникает в грудное молоко. В случае необходимости применения препарата грудное вскармливание отменяют.
Лекарственное взаимодействие
Арипипразол может усилить эффект аитигипертензивных препаратов, поскольку обладает антагонистическим действием в отношении альфа!-адренорецепторов.
Механизм действия арипипразола связан с влиянием на центральную нервную систему, это необходимо учитывать при совместном применении е другими лекарственными средствами, обладающими центральным действием.
Следует соблюдать осторожность при одновременном применении арипипразола и лекарственных препаратов, вызывающих удлинение интервала QT или нарушающих электролитный баланс.
Влияние применения других препиратов пи арипипразол
Блокатор ЬЬ-гистаминовых рецепторов фамотидип снижает скорость всасывания арипипразола, однако, считается, что это не имеет клинически значимого эффекта. Арипипразол метаболизируется различными путями, в том числе с участием изоферментов CYP2D6 и CYP3A4, однако нс метаболизируется с помощью изофермента CYP1A. поэтому корректировка дозы курящим пациентам нс требуется.
Хипидии и другие ингибиторы изофермента CYP2D6
Результаты клинического исследования с участием здоровых пациентов показали, что мощный ингибитор изофермента CYP2D6 (хинидин) увеличивает AUC арипипразола на 107%, в то время как показатель Сшах остается неизменным. Показатели AUC и Стах дегидроариппиразола, активного метаболита, был снижен на 32% и 47%, соответственно. Необходимо снизить дозу арипипразола приблизительно наполовину от назначенной дозы при одновременном применении арипипразола с хинидином. Другие мощные ингибиторы изофермента CYP2D6, такие как флуоксетнн и пароксетин, могут оказывать аналогичное действие, поэтому рекомендуется аналогичное снижение дозы арипипразола в случае их одновременного применения.
Кетокоиазол и другие ингибиторы изофермента CYP3A4
Результаты клинического исследования с участием здоровых пациентов показали, что мощный ингибитор изофермента CYP3A4 (кетокоиазол) увеличивает показатели AUC арипипразола и Стах па 63% и 37%, соответственно. Показатели AUC и С„1ах дегидроарипипразола увеличились на 77% и 43%, соответственно.
У медленных метаболизаторов изофермента CYP2D6 одновременное применение мощных ингибиторов изофермента CYP3A4 может привести к высокой концентрации арипипразола в плазме крови но сравнению с быстрыми метаболизаторами изофермента CYP2D6. При рассмотрении вопроса об одновременном применении кетоконазола или других мощных ингибиторов изофермента CYP3A4 с ариппнразолом возможная польза должна превышать возможный риск для пациента.
При одновременном применении кетоконазола и арипипразола доза препарата Арнпризол® должна быть снижена примерно на половину рекомендуемой дозы.
При совместном применении арипипразола е другими мощными ингибиторами изофермента CYP3A4. такими как итраконазол и ингибиторы протеазы ВИЧ, можно ожидать аналогичное действие, поэтому дозу препарата Арнпризол® также следует снизить.
В случае прекращения приема ингибитора изофермепта CYP2D6 или CYP3A4, доза препарата Арипризол® должна быть увеличена до уровня, соответствующему уровню до начала совместного применения.
При одновременном применении арипипразола и слабых ингибиторов изоферментов CYP3A4 (например, дилтиазем или эсциталонрам) или CYP2D6 можно ожидать незначительного увеличения концентрации арипипразола в плазме крови.
Карбамазепин и другие индукторы изофермепта CYP3A4
При одновременном применении арипипразола и карбамазепином, мощным индуктором изофермента CYP3A4, геометрические средние показатели Стах и AUC арипипразола снижались на 68% и 73%, соответственно, а геометрические средние показатели Сшах и AUC дегидроарипипразола - на 69% и 71%, соответственно, в сравнении с применением 30 мг арипипразола в виде монотерапии. При совместном применении с карбамазепином дозу арипипразола необходимо увеличить в 2 раза. При совместном применении арипипразола с другими мощными индукторами изофермепта CYP3A4, такими как рифампицин, рифабутин, фенитоин, фенобарбитал, примидон, эфавиренз, невирапин и зверобой, можно ожидать аналогичное действие, поэтому дозу препарата Арипризол® следует увеличить. В случае прекращения приема индуктора изофермента CYP3A4, доза препарата Арипризол® должна быть уменьшена до рекомендуемой.
Препараты вальпроевой кислоты и лития
При одновременном применении арипипразола с препаратами лития или вальпроевой кислоты не наблюдалось существенных клинических изменений в концентрации арипипразола в плазме крови.
Серотониновый синдром
Случаи серотонинового синдрома были зафиксированы у пациентов, принимающих арипипразол. Признаки и симптомы данного состояния могут появиться особенно при применении с другими серотонинергическими препаратами, например, селективными ингибиторами обратного захвата серотонина (СИОЗС) и селективными ингибиторами обратного захвата серотонина-норэпинефрина (СИОЗСН), или препаратами, увеличивающими концентрацию арипипразола в плазме крови.
Подробнее см. инструкцию
(2692)
Дозування
Шизофренія: Рекомендована початкова доза - від 10 мг до 15 мг один раз на добу, незалежно від прийому їжі. Підтримуюча доза - 15 мг в добу. У клінічних дослідженнях показана ефективність препарату в дозах від 10 мг до 30 мг на добу. Максимальна добова доза нс повинна перевищувати 30 мг. Маніакальні епізоди при біполярному розладі В якості монотерапії рекомендована початкова доза - 15 мг один раз на добу, незалежно від прийому їжі. При необхідності зміна дози слід проводить!, з інтервалом не менше 24 год. В клінічних тасследованиях показана ефективність препарату в дозах від 15 мг до 30 мг на добу протягом 3-12 тижнів. Безпека препарату у дозах понад 30 мг на добу у клінічних дослідженнях не оцінювалася. При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом I типу, що перенесли маніакальний або змішаний епізод, у яких відзначалася стабілізація симптомів на оне прийому арипипразола протягом 6 тижнів у дозі 15 мг на добу або 30 мг на добу при початковій дозі 30 мг на добу, потім - 6 місяців і далі - протягом 17 місяців, встановлений сприятливий ефект такої підтримуючої терапії. Слід періодично обстежувати пацієнтів для визначення необхідності продовження підтримуючої терапії. Додаток до терапії препаратами літію або вальпроєвої кислоти при біполярному розладі I типу Рекомендована початкова доза - від 10 мг до 15 мг один раз на добу, незалежно від прийому їжі. Підтримуюча доза - 15 мг в добу. Доза може бути збільшена до 30 мг на добу в залежності від клінічних показань. При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом I типу встановлений сприятливий ефект пі��рживающей терапії арииипразолом у дозі від 10 мг до 30 мг на добу як доповнення до терапії препаратами літію або вальпроєвої кислоти. Слід періодично обстежувати пацієнтів для визначення необхідності продовження підтримуючої терапії. Додаткова терапія при великому депресивному розладі Рекомендована початкова доза - 5 мг на добу, незалежно від прийому їжі. При необхідності і добрій переносимості добову дозу можна щотижня збільшувати на 5 мг до максимальної - нс більше 15 мг в добу. Тривалість терапії всіма вказаними вище показаннями не встановлена. Необхідно регулярно проводити обстеження пацієнта на предмет можливості відміни терапії. Детальніше див. інструкціюПередозування
У клінічних дослідженнях описані випадки випадкової або умисної передозування арипипразола з одноразовим прийомом до 1260 мг, не супроводжувалися летальним результатом. Симптоми: летаргія, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардія, втрата свідомості, нудота, блювання, діарея. У госпіталізованих пацієнтів не виявлено клінічно значущих ззмін основних фізіологічних показників, лабораторних параметрів і ЕКГ. Описані випадки передозування арипипразола у дітей (прийом до 195 мг) без летального результату. Потенційно небезпечними симптомами передозування є сонливість, екстрапірамідні розлади і минуща втрата свідомості. Лікування: контроль життєво важливих функцій, ЕКГ для виявлення можливої аритмії, підтримуюча терапія, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень, активоване вугілля, симптоматичне лікування��, ретельне медичне спостереження до зникнення всіх симптомів. Даних про застосування гемодіалізу при передозуванні арипипразола
Лікарська форма
Круглі, двоопуклі таблетки блідо-рожевого кольору.Склад
Одна таблетка містить:
Активна речовина", арипипразол 30,00 мг.
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 183,69 мг, крохмаль кукурудзяний - 31,35 мг, целюлоза мікрокристалічна - 31.35 мг, гипролоза - 5,70 мг, магнію стеарат - 2,85 мг, барвник заліза оксид червоний (13172) (30 мг) - 0.02 мг, барвник заліза оксид ��елтый (Е172)Фармакологічна дія
Передбачається, що терапевтична дія арипипразола при шизофренії та біполярному розладі 1 типу обумовлено поєднанням часткової агонистической активності відносно ПЬ-дофамінових і 5НТ1а-серотонінових рецепторів і антагоністичною активністю відносно 5НТ2а-серотонінових рецепторів. Арипипразол в експериментах на тваринах виявив антагонізм відносно дофамінергічної гіперактивності та атомізм відносно дофамінергічної гипоактивности. Арипипразол володіє високою аффинностью in vitro до LA - і D;,-дофаминовым рецепторів, 5НТ1а - і 5НТ2а-серотонінових рецепторів та помірну аффинностью до D.|- дофаминовым, 5НТ2С - та 5НТ7-серотонінових, ai-адренорецепторами і Нагнетам і новим рецепторів. Арипипразол характеризується також помірною аффинностью до ділянок зворотного захоплення серотоніну та відсутністю афінності до м-холінорецепторами. Деякі клінічні ефекти арипнпразола можуть пояснюватися взаємодією з іншими, ніж дофаміновими і серотошшовыми, рецепторами.
При застосуванні всередину арипипразола у здорових добровольцев у дозі від 0,5 до 30 мг один раз на день протягом 2 тижнів спостерігається дозозалежне зниження зв'язування 11С-раклоприда, ліганда 1)2/03-дофамінових рецепторів, з хвостатим ядром і огорожею за даними позитронно-емісійної томографії.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину арипипразол швидко всмоктується, при цьому його максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 3-5 ч. Арипипразол в мінімальному ступені піддається пресистемному метаболізму. Абсолютна биодосгупность таблеток становить 87%. Їжа з високимїм вмістом жиру не впливає на фармакокінетику арипнпразола. Розподіл
Арипипразол інтенсивно розподіляється в тканинах, уявний об'єм розподілу становить 4,9 л/кг, що вказує на значне экстраваскулярнос розподіл. При терапевтичних концентраціях у крові арипипразол і його основний метаболіт дегидроаршшпразол більш ніж на 99% зв'язуються з білками плазми крові, головним чином з альбуміном.
Метаболізм
Арипипразол метаболізується в печінці трьома шляхами:\0009дегидрированием,
гидрок��илированием і N-дезалкилированием. За даними досліджень in vitro, дегідрування та гидроксилпрование арипнпразола відбувається під дією ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6, а N-дезалкилирование каталізується ізоферментом CYP3A4. Арипипразол є основною діючою речовиною в крові. При рівноважному стані площа під кривою «концентрація-час» (AUC) дегидроарипипразола становить близько 40% AUC арипипразола в плазмі.
Виведення
Середній період напіввиведення (Т1/2) арипипразола - приблизно 75 годин у пацієнтів з високою активністюофермента CYP2D6 і приблизно 146 годин у пацієнтів з низькою активністю цього ізоферменту. Загальний кліренс арипипразола становить 0,7 мл/хв/кг, головним чином за рахунок виведення печінкою
Після одноразового прийому внутрішньо міченого [МС] арипипразола приблизно 27% радіоактивності визначається в сечі і приблизно 60% - у калі. Менше 1% незмінного арипипразола визначається в сечі і приблизно 18% прийнятої дози в незміненому вигляді виводиться з калом.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів Застосування у дітей
Фармакокінетика арипипразола і дегидроарипипразола у дітей від 10 до 17 років була такою ж, як у дорослих після коригування різниці в масі тіла.
Літні пацієнти
Відмінностей параметрів фармакокінетики арипипразола у дорослих пацієнтів з шизофренією і у здорових добровольців, обумовлених віком, не виявлено.
Підлога
Відмінностей параметрів фармакокінетики арипипразола у дорослих пацієнтів з шизофренією і у здорових добровольців, зумовлених статтю, не виявлено.
Куріння і Раса
Клінічно значущих розбіжностей фармакокінетики арипипразола залежно від расової приналежності і куріння не відзначено.
Порушення функції нирок
Фармакокінетичні параметри арипипразола і дегидроарипипразола у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок не відрізняються від таких у здорових добровольців. Порушення функції печінки
Після одноразового прийому арипипразола особами з різним ступенем важкості цирозу печінки (Клас А, В і С за класифікацією Чайлд-Пыо) не було виявлено суттєвого впливу порушення функції\0009печени на\0009фармакокинетику арипипразола і
дегидроарипипразола, проте, в дослідженні брали участь тільки три пацієнта з некомпенсованим цирозом печінки (Клас С за класифікацією Чайлд-Пыо), у зв'язку з чим неможливо зробити остаточних висновків про метаболічної активності печінки у пацієнтів з декомненсированным цирозом печінки.Побічні дії
Найбільш часто зустрічаються побічними ефектами плацебо-коитролируемых клінічних дослідженнях є акатизія і нудота, кожне з яких спостерігалося у більш 3 % пацієнтів, що приймали арипипразол.
Нижчеперелічені побічні ефекти зустрічаються частіше (>1/100) порівняно з плацебо або визначені в якості можливих клінічно значущих побічних ефектів (*).
Для позначення частоти побічних ефектів застосовується така класифікація: часто f> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100):
Психічні розлади: часто - неспокій, безсоння, тривожність; нечасто -депресія*, підвищена сексуальність.
Порушення з боку нервової системи: часто - екстрапірамідні розлади, акатизія, тремор, головокр��ження, сонливість, седативний ефект, головний біль.
Порушення з боку органу зору: часто - нечіткість зору; нечасто - диплопія. Порушення з боку серцево-судинної системи: нечасто - тахікардія*,ортостатична гіпотензія
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту; часто - диспепсія, блювання, нудота, запор, гиперсекрсция слини.
Загальні порушення: часто - втома.
Постмаркетинговое спостереження
Наведені нижче небажані реакції були зареєстровані у ході постмаркетингових дослідж��дення. Частота небажаних реакцій вважається невідомою, оскільки не може бути оцінена на основі наявних даних.
З боку органів кровотворення: лейкопенія, пейтропения, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: алергічні реакції (анафілактичний шок,ангіоневротичний набряк, включаючи, запалення язика, набряк язика, набряк обличчя, свербіж або кропив'янка).
З боку ендокринної системи: гіперглікемія, цукровий діабет, діабетичний кетоацидоз, діабетична гиперосмолярпая кома.
З боку обмінуеществ та харчування: збільшення маси тіла, зменшення маси тіла, анорексія
Психічні розлади: збудження, нервозність, патологічна пристрасть до азартних ігор, спроба самогубства, суїцидальні думки, скоєне самогубство. З боку нервової системи: розлад мови, злоякісний нейролептичний синдром, судомні напади, серотониповый синдром.
З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, раптова смерть, зупинка серця, тахікардія, брадикардія, обмородо, підвищення артеріального тиску, тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен).
З боку дихальної системи: ротоглоточный спазм, ларингосиазм, аспіраційна пневмонія.
З боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит, дисфагія, важкість у животі, діарея.
З боку печінки і Ж'елчевыводящих шляхів: печінкова недостатність, жовтяниця, гепатит, підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (ACT).
З боку шкіри та підшкірних тканин: висип, фоточувствиність, алопеція, гіпергідроз.
З боку кістково-м'язової системи: рабдоміоліз, миаглия, м'язова слабкість.
З боку сечовидільної системи: нетримання сечі, затримка сечі.
З боку репродуктивної системи: пріапізм.
Загальні порушення: порушення температурної регуляції (в тому числі, гіпотермія, пирекспя), біль у грудній клітці, периферичні набряки, збільшення активності креатинфосфокінази (КФК), підвищення рівня глюкози в крові, коливання рівня глюкози в крові, підвищений рівень гликогемоглобина.��особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Терапевтична дія антипсихотичних препаратів розвивається протягом декількох днів до декількох тижнів. В цей період необхідно спостерігати за станом пацієнта. Суїцидальні спроби.
Явища суїцидальної поведінки властиво при психозах і зміни настрою, в деяких випадках воно спостерігається відразу ж після початку або зміни лікування антипсихотичними препаратами, включаючи лікування арипипразолом. При лікуванні антипсихотичними препаратами необхідно спостерігати за пацієнтами, що входять у групу підвищеного ризику. Результати одного епідеміологічного дослідження показали, що у пацієнтів з шизофренією або біполярним розладом не спостерігалося підвищеного ризику суїцидальності при лікуванні арипипразолом, порівняно з іншими антипсихотичними препаратами. Недостатньо клінічних даних, щоб оцінити цей ризик у більш молодих пацієнтів (у віці молодше 18 років), однак є підстави припускати, що ризик зберігається через 4 тижні лікування антипсихотичними препаратами, включая арипипразол.
Серцево-судинні захворювання.
Арипипразол слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями (інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, порушення серцевої провідності в анамнезі), порушеннями мозкового кровообігу,\0009состояниями, сприяючими\0009к артеріальної гіпотензії
(зневоднення, гіповолемія, терапія антигипертепзивными засобами) або гіпертензії, включаючи есенційну або злоякісну.
При примізміні антипсихотичних препаратів були зареєстровані випадки венозної тромбоемболії.\0009Поскольку пацієнти, що проходять\0009лечение антипсихотичними
препаратами, часто мають набуті фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії, необхідно визначити всі можливі чинники ризику розвитку венозної тромбоемболії до початку і під час лікування препаратом Арииризол® з проведенням профілактичних заходів.
Порушення провідності.
У клінічних дослідженнях арипииразола частота виникнення подовження інтервалу QT була порівнянна з групою плацебо. Арипипразол, як і інші антипсихотичні засоби, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в сімейному анамнезі подовження інтервалу QT.
Пізня дискінезія.
У клінічних дослідженнях, що тривали менше 1 року, в ході лікування арипипразолом спостерігалися нечасті випадки про дискінезії, що вимагає термінового лікування. Якщо у пацієнта при лікуванні препаратом Арипризол® з'являються ознаки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути можливість зниження доз�� або припинення лікування. Симптоми дискінезії можуть тимчасово посилитись або навіть вперше появи ться після відміни терапії.
Додатково див. інструкціюСвідчення
Шизофренія: гострі напади і підтримуюча терапія
Біполярний розлад I типу: маніакальні епізоди і підтримуюча терапія з метою запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом I тіна, які недавно перенесли маніакальний або змішаний епізод
Додаток до терапії препаратами літію або вальпроєвої кислоти для лікування маниакальны�� або змішаних епізодів в рамках біполярного розладу I типу за наявності психотичних симптомів або без них і підтримуюча терапія з метою запобігання рецидивів у пацієнтів е біполярним розладом I типу
Додаток до антидепресивної терапії при великому депресивному розладіПротипоказання
Гиперчувствителыюсть до арипипразолу або до будь-якого компонента препарату; вік до 18 років; дефіцит лактази, рідкісна спадкова галактоземія, пиокозо-галактозна мальабсорбція.
З обережністю
У пацієнтів й індустріальнтов з серцево-судинними захворюваннями (ішемічна хвороба серця або перенесений інфаркт міокарда, серцева недостатність і порушення провідності), цереброваскулярними захворюваннями і станами, що призводять до артеріальної гіпотензії (зневоднення, гіповолемія і прийом гіпотензивних препаратів) у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії; у пацієнтів із судомними нападами або страждають захворюваннями, при яких можливі судоми; у хворим тов з підвищеним ризиком гіпертермії (наприклад, при інтенсивных фізичних навантаженнях, перегріванні, прийомі м-холіноблокаторів, при зневодненні через здатність нейролептиків порушувати терморегуляцію); у пацієнтів з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії із-за ризику порушень моторної функції стравоходу та аспірації; у пацієнтів, які страждають ожирінням, та при наявності цукрового діабету в сімейному анамнезі; у пацієнтів з високим ризиком суїциду (психотичні захворювання, біполярні розлади, велике депресивний розлад); у осіб у віці 18-24 року у зв'язку з ризиком розвитку суицидального поведінки.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Вагітність. Адекватних і суворо контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування у вагітних жінок не проводилося. Невідомо, чи може застосування препарату Арипризол® вагітною жінкою чинити шкідливий вплив на плід або викликати порушення репродуктивної функції. У новонароджених, матері яких приймали нейролептики протягом останнього триместру вагітності, в післяпологовому періоді існує ризик розвитку екстрапірамідних розладів і синдрому «відміни». Зареєстровані випадки порушення, м'язової гіпертонії або гіпотонії, тремтіння, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому, порушення при годуванні. Дані симптоми мали різну ступінь тяжкості, іноді вони проходили без лікування, в інших випадках новонароджені потребували інтенсивної терапії і тривалої госпіталізації. При застосуванні арипипразола розвиток у новонароджених подібної симптоматики відзначалося дуже рідко.
Пацієнток слід попередити, що вони повинні немедл��нно повідомити лікаря про настання вагітності на фоні лікування, а також слід проінформувати лікаря про заплановану вагітність.
Препарат Арипризол® можна застосовувати при вагітності тільки, якщо потенційна користь від застосування для матері перевищує можливий ризик для плода.
Грудне вигодовування. Арипипразол проникає в грудне молоко. У разі необхідності застосування препарату годування груддю припиняють.Лікарська взаємодія
Арипипразол може посилити ефект аитигипертензивных препаратів, оскількиу має антагонистическим дією відносно альфа!-адренорецепторів.
Механізм дії арипипразола пов'язаний з впливом на центральну нервову систему, це необхідно враховувати при одночасному застосуванні е іншими лікарськими засобами, що володіють центральним дією.
Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні арипипразола і лікарських препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT або порушують електролітний баланс.
Вплив застосування інших препиратов пі арипипразол
Блокатор ЬЬ-гістамінових рецепторів фамотидип знижує швидкість всмоктування арипипразола, однак, вважається, що це не має клінічно значимого ефекту. Арипипразол метаболізується різними шляхами, в тому числі з участю ізоферментів CYP2D6 і CYP3A4, однак нс метаболізується за допомогою ізоферменту CYP1A. тому коригування дози кращим пацієнтам нс потрібно.
Хипидии і інші інгібітори ізоферменту CYP2D6
Результати клінічного дослідження за участю здорових пацієнтів показали, що потужний інгібітор ізоферменту CYP2D6 (хі��один) збільшує AUC арипипразола на 107%, в той час як показник Сшах залишається незмінним. Показники AUC і Стах дегидроариппиразола, активного метаболіту, був знижений на 32% і 47%, відповідно. Необхідно знизити дозу арипипразола приблизно половину від призначеної дози при одночасному застосуванні арипипразола з хінідином. Інші потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6, такі як флуоксетнн і пароксетин, можуть надавати аналогічну дію, тому рекомендується аналогічне зниження дози арипипразола у разі їх одночасного при��іни.
Кетокоиазол і інші інгібітори ізоферменту CYP3A4
Результати клінічного дослідження за участю здорових пацієнтів показали, що потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 (кетокоиазол) збільшує показники AUC арипипразола і Стах па 63% і 37%, відповідно. Показники AUC і З„1ах дегидроарипипразола збільшилися на 77% і 43%, відповідно.
У повільних метаболизаторов ізоферменту CYP2D6 одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 може призвести до високої концентрації арипипразола в плазмі крові але порів��постановою з швидкими метаболизаторами ізоферменту CYP2D6. При розгляді питання про одночасному застосуванні кетоконазолу чи інших потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 з ариппнразолом можлива користь повинна перевищувати можливий ризик для пацієнта.
При одночасному застосуванні кетоконазолу і арипипразола доза препарату Арнпризол® повинна бути знижена приблизно на половину рекомендованої дози.
При спільному застосуванні арипипразола е іншими потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4. такими як ітраконазол та інгібітори протеази В��Год, можна очікувати аналогічну дію, тому дозу препарату Арнпризол® також слід знизити.
У разі припинення прийому інгібітору изофермепта CYP2D6 або CYP3A4, доза препарату Арипризол® повинна бути збільшена до рівня, відповідного рівня до початку спільного застосування.
При одночасному застосуванні арипипразола і слабких інгібіторів ізоферментів CYP3A4 (наприклад, дилтіазем або эсциталонрам) або CYP2D6 можна очікувати незначного збільшення концентрації арипипразола в плазмі крові.
Карбамазепін та інші індук��ори изофермепта CYP3A4
При одночасному застосуванні арипипразола і карбамазепіном, потужним індуктором ізоферменту CYP3A4, геометричні середні показники Стах і AUC арипипразола знижувалися на 68% і 73%, відповідно, а геометричні середні показники Сшах і AUC дегидроарипипразола - на 69% і 71%, відповідно, у порівнянні із застосуванням 30 мг арипипразола у вигляді монотерапії. При сумісному застосуванні з карбамазепіном дозу арипипразола необхідно збільшити в 2 рази. При спільному застосуванні арипипразола з іншими потужними індукторами изоф��рмепта CYP3A4, такими як рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, примідон, ефавіренз, невірапін і звіробій, можна очікувати аналогічну дію, тому дозу препарату Арипризол® слід збільшити. У разі припинення прийому індуктора ізоферменту CYP3A4, доза препарату Арипризол® повинна бути зменшена до рекомендованої.
Препарати вальпроєвої кислоти та літію
При одночасному застосуванні арипипразола з препаратами літію або вальпроєвої кислоти не спостерігалося суттєвих клінічних змін у концентрації арипипраз��ла в плазмі крові.
Серотоніновий синдром
Випадки серотонінового синдрому були зафіксовані у пацієнтів, які приймають арипипразол. Ознаки і симптоми цього стану можуть з'явитися особливо при застосуванні з іншими серотонінергічними препаратами, наприклад, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну-норепінефрину (СИОЗСН), або препаратами, що збільшують концентрацію арипипразола в плазмі крові.
Детальніше див. інструкцію
