Дозировка
Препарат Апидра® СолоСтар® следует вводить незадолго (за 0-15 мин) до или вскоре после приема пищи. Препарат Апидра® СолоСтар® следует использовать в схемах лечения, включающих или инсулин средней продолжительности действия или длительно действующий инсулин или аналог инсулина длительного действия. Кроме того, препарат Апидра® СолоСтар® можно применять в сочетании с пероральными гипогликемическими средствами. Режим дозирования препарата Апидра® СолоСтар® подбирают индивидуально. Введение препарата Препарат Апидра® СолоСтар® следует вводить путем п/к инъекции или путем непрерывной инфузии в подкожно-жировую клетчатку с помощью помповой системы. П/к инъекции препарата Апидра® СолоСтар® следует производить в область передней брюшной стенки, плеча или бедра, а введение препарата путем непрерывной инфузии в подкожно-жировую клетчатку производится в области передней брюшной стенки. Места инъекций и места инфузий в вышеупомянутых областях (передняя брюшная стенка, бедро или плечо) должны чередоваться при каждом новом введении препарата. На скорость абсорбции и, соответственно, на начало и продолжительность действия могут влиять: место введения, физическая нагрузка и другие изменяющиеся условия. П/к введение в брюшную стенку обеспечивает несколько более быструю абсорбцию, чем введение в другие вышеуказанные участки тела. Следует соблюдать меры предосторожности для исключения попадания препарата непосредственно в кровеносные сосуды. После введения препарата нельзя производить массаж области введения. Пациенты должны быть обучены правильной технике проведения инъекций. Смешивание с инсулинами Препарат Апидра® СолоСтар® не должен смешиваться ни с каким другим препаратом, кроме человеческого изофан-инсулина. Помповое устройство для проведения непрерывной п/к инфузии При использовании препарата Апидра® СолоСтар® с помповой системой для инфузии инсулина его нельзя смешивать с другими лекарственными средствами.
Лекарственная форма
Раствор для п/к введения прозрачный, бесцветный или почти бесцветный.
Состав
1 мл
инсулин глулизин 100 ЕД (3.49 мг)
Вспомогательные вещества: метакрезол (m-крезол), трометамол, натрия хлорид, полисорбат 20, натрия гидроксид, хлористоводородная кислота, вода д/и.
Фармакологическое действие
Инсулин глулизин является рекомбинантным аналогом человеческого инсулина, который по силе действия равен обычному человеческому инсулину. Инсулин глулизин начинает действовать быстрее и имеет меньшую продолжительность действия, чем растворимый человеческий инсулин.
Наиболее важным действием инсулина и аналогов инсулина, включая инсулин глулизин, является регуляция обмена глюкозы. Инсулин снижает концентрацию глюкозы в крови, стимулируя поглощение глюкозы периферическими тканями, особенно скелетной мускулатурой и жировой тканью, а также ингибируя образование глюкозы в печени. Инсулин подавляет липолиз в адипоцитах, подавляет протеолиз и увеличивает синтез белка. Исследования, проведенные у здоровых добровольцев и пациентов с сахарным диабетом, показали, что при п/к введении инсулин глулизин начинает действовать быстрее и имеет меньшую продолжительность действия, чем растворимый человеческий инсулин. При п/к введении гипогликемическое действие инсулина глулизина начинается через 10-20 мин. При в/в введении эффекты снижения уровня глюкозы в крови инсулина глулизина и растворимого человеческого инсулина являются равными по силе. Одна единица инсулина глулизина имеет ту же самую глюкозопонижающую активность, что и одна единица растворимого человеческого инсулина.
В исследовании фазы I у пациентов с сахарным диабетом 1 типа оценивались глюкозопонижающие профили инсулина глулизина и растворимого человеческого инсулина, вводившихся подкожно в дозе 0.15 ЕД/кг в разное время по отношению к стандартному 15-минутному приему пищи. Результаты исследования показали, что инсулин глулизин введенный за 2 мин до приема пищи обеспечивал такой же гликемический контроль после еды, что и растворимый человеческий инсулин, введенный за 30 мин до приема пищи. При введении за 2 мин до приема пищи инсулин глулизин обеспечивал лучший гликемический контроль после еды, чем растворимый человеческий инсулин, введенный за 2 мин до приема пищи. Инсулин глулизин, введенный через 15 мин после начала приема пищи давал такой же гликемический контроль после еды, что и растворимый человеческий инсулин, вводимый за 2 мин до приема пищи.
Ожирение
Исследование фазы I , проводившееся с инсулином глулизином, инсулином лизпро и растворимым человеческим инсулином у группы пациентов с ожирением, продемонстрировало, что у этих пациентов инсулин глулизин сохраняет свои характеристики быстрого действия. В этом исследовании время достижения 20% от полного AUC составляло 114 мин для инсулина глулизина, 121 мин для инсулина лизпро и 150 мин для растворимого человеческого инсулина, a AUC(0-2 ч), отражающее также раннюю глюкозопонижающую активность, соответственно, составляло 427 мг/кг для инсулина глулизина, 354 мг/кг для инсулина лизпро, и 197 мг/кг для растворимого человеческого инсулина.
Фармакокинетика
В инсулине глулизине замещение аминокислоты аспарагин человеческого инсулина в позиции ВЗ на лизин и лизина в позиции В29 на глутаминовую кислоту способствует более быстрой абсорбции.
Всасывание и распределение
AUC у здоровых добровольцев и пациентов с сахарным диабетом 1 и 2 типа продемонстрировали, что абсорбция инсулина глулизина по сравнению с растворимым человеческим инсулином была приблизительно в 2 раза быстрее, а достигаемая Cmax была приблизительно в 2 раза больше.
В исследовании, проведенном у пациентов с сахарным диабетом 1 типа, после п/к введения инсулина глулизина в дозе 0.15 ЕД/кг Cmax составляла 82±1.3 мкЕД/мл и достигалась в течение 55 мин, по сравнению с Cmax, составляющей 46±1.3 мкЕД/мл и достигающейся в течение 82 мин, для растворимого человеческого инсулина. Среднее время пребывания в системном кровотоке у инсулина глулизина было короче (98 мин), чем у растворимого человеческого инсулина (161 мин).
В исследовании у пациентов с сахарным диабетом 2 типа после п/к введения инсулина глулизина в дозе 0.2 ЕД/кг Cmax составляла 91 мкЕД/мл (от 78 до 104 мкЕД/мл).
При п/к введении инсулина глулизина в область передней брюшной стенки, бедра или плеча (в область дельтовидной мышцы) абсорбция была более быстрой при введении в область передней брюшной стенки по сравнению с введением препарата в область бедра. Скорость абсорбции из области дельтовидной мышцы была промежуточной. Абсолютная биодоступность инсулина глулизина после п/к введения составляла приблизительно 70% (73% из области передней брюшной стенки, 71 из области дельтовидной мышцы и 68% из области бедра) и имела низкую вариабельность у разных пациентов.
Распределение и выведение
Распределение и выведение инсулина глулизина и растворимого человеческого инсулина после в/в введения являются подобными, с Vd, составляющими 13 л и 22 л, и T1/2, составляющими 13 и 18 мин, соответственно.
После п/к введения инсулин глулизин выводится быстрее, чем растворимый человеческий инсулин, имея кажущийся T1/2, составляющий 42 мин, по сравнению с кажущимся T1/2 растворимого человеческого инсулина, составляющим 86 мин. При перекрестном анализе исследований инсулина глулизина, как у здоровых лиц, так и у лиц с сахарным диабетом 1 и 2 типа, кажущийся T1/2 находился в диапазоне от 37 до 75 мин.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
В клиническом исследовании, проведенном у лиц без сахарного диабета с широким диапазоном функционального состояния почек (КК > 80 мл/мин, 30-50 мл/мин, < 30 мл/мин), в целом быстрота наступления эффекта инсулина глулизина сохранялась. Однако потребность в инсулине при наличии почечной недостаточности может быть снижена.
У пациентов с нарушениями функции печени фармакокинетические показатели не изучались.
Имеются очень ограниченные данные по фармакокинетике инсулина глулизина у пациентов пожилого возраста с сахарным диабетом.
Побочные действия
Гипогликемия - наиболее частый нежелательный эффект инсулинотерапии, который может возникать в случае применения слишком высоких доз инсулина, превышающих потребность в нем.
Наблюдавшиеся в клинических исследованиях неблагоприятные реакции, связанные с введением препарата, перечислены ниже по системам органов и в порядке уменьшения частоты возникновения. При описании частоты встречаемости используются следующие критерии: очень часто - > 10%; часто - > 1% и < 10%; иногда - > 0.1% и < 1%; редко - > 0.01% и < 0.1%; очень редко - < 0.01%.
Со стороны обмена веществ: очень часто - гипогликемия. Симптомы развития гипогликемии обычно возникают внезапно. Однако обычно психоневрологическим нарушениям на фоне нейрогликопении (чувство усталости, необычная утомляемость или слабость, снижение способности к концентрации внимания, сонливость, зрительные расстройства, головная боль, тошнота, спутанность сознания или его потеря, судорожный синдром) предшествуют симптомы адренергической контррегуляции (активации симпатоадреналовой системы в ответ на гипогликемию): чувство голода, раздражительность, нервное возбуждение или тремор, беспокойство, бледность кожных покровов, "холодный" пот, тахикардия, выраженное сердцебиение (чем быстрее развивается гипогликемия и чем она тяжелее, тем сильнее выражены симптомы адренергической контррегуляции).
Приступы тяжелой гипогликемии, особенно повторяющиеся, могут приводить к поражению нервной системы.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перевод пациента на новый тип инсулина или инсулин другого производителя должен осуществляться под строгим медицинским наблюдением, т.к. может потребоваться изменение дозы вследствие изменения концентрации инсулина, торговой марки (производителя), типа инсулина (растворимый, инсулин-изофан и т.д.), вида инсулина (животного происхождения) и/или способа производства. Кроме того, может потребоваться коррекция сопутствующей пероральной гипогликемической терапии. Использование неадекватных доз инсулина или прекращение лечения, особенно у пациентов с сахарным диабетом 1 типа, может привести к развитию гипергликемии и диабетического кетоацидоза - состояний, которые являются потенциально опасными для жизни.
Время, через которое развивается гипогликемия, зависит от скорости наступления эффекта используемых инсулинов и, в связи с этим, может изменяться при изменении схемы лечения. К условиям, которые могут изменить или сделать менее выраженными предвестники развития гипогликемии, относятся: длительное существование сахарного диабета, интенсификация инсулинотерапии, наличие диабетической невропатии, прием некоторых лекарственных препаратов, таких как бета-адреноблокаторы, или перевод пациента с инсулина животного происхождения на человеческий инсулин.
Коррекция доз инсулина может также потребоваться в случае, если пациенты увеличивают физическую активность или изменяют свой обычный распорядок приема пищи. Физическая нагрузка, выполненная непосредственно после еды, может увеличить риск развития гипогликемии. По сравнению с растворимым человеческим инсулином после инъекции быстро действующих аналогов инсулина гипогликемия может развиваться раньше.
Некомпенсированные гипогликемическая или гипергликемическая реакции могут привести к потере сознания, развитию комы или смертельному исходу.
Потребность в инсулине может изменяться при заболеваниях или эмоциональных перегрузках.
Показания
— сахарный диабет, требующий лечения инсулином (у взрослых).
Противопоказания
— гипогликемия;
— повышенная чувствительность к инсулину глулизину или к какому-либо из компонентов препарата.
С осторожностью следует применять при беременности.
Лекарственное взаимодействие
Исследований по фармакокинетическому лекарственному взаимодействию препарата не проводилось. На основании имеющихся эмпирических знаний в отношении других подобных лекарственных препаратов возникновение клинически значимого фармакокинетического взаимодействия маловероятно. Некоторые вещества могут влиять на метаболизм глюкозы, что может потребовать коррекции доз инсулина глулизина и особенно тщательного контроля проводимой терапии и состояния пациента.
При совместном применении пероральные гипогликемические средства, ингибиторы АПФ, дизопирамид, фибраты, флуоксетин, ингибиторы МАО, пентоксифиллин, пропоксифен, салицилаты и сульфаниламидные противомикробные средства могут усиливать гипогликемическое действие инсулина и повышать предрасположенность к гипогликемии.
(3792)
Дозування
Препарат Апидра® СолоСтар® слід вводити незадовго (0-15 хв) до або незабаром після прийому їжі. Препарат Апидра® СолоСтар® слід використовувати в схемах лікування, що включають або інсулін середньої тривалості дії або довгостроково діючий інсулін або аналог інсуліну тривалої дії. Крім того, препарат Апидра® СолоСтар® можна застосовувати у поєднанні з пероральними гіпоглікемічними засобами. Режим дозування препарату Апидра® СолоСтар® підбирають індивідуально. Введення препарату Препарат Апидра® СолоСтар® слід вводити шляхом п/ш ін'єкції або шляхом безперервної інфузії в підшкірно-жирову клітковину за допомогою системи помпової. П/к ін'єкції препарату Апидра® СолоСтар® слід проводити в область передньої черевної стінки, плеча або стегна, а введення препарату шляхом безперервної інфузії в підшкірно-жирову клітковину виробляється в області передньої черевної стінки. Місця ін'єкцій і місця інфузій у вищезгаданих областях (передня черевна стінка, стегно або плече) повинні чергуватися при кожному новому введенні препарату. На швидкість а��сорбції і, відповідно, на початок і тривалість дії можуть впливати: місце введення, фізичне навантаження та інші мінливі умови. П/к введення в черевну стінку забезпечує трохи швидшу абсорбцію, ніж введення в інші вищезазначені ділянки тіла. Слід дотримуватись обережності для виключення попадання препарату безпосередньо в кровоносні судини. Після введення препарату не можна робити масаж області введення. Пацієнти повинні бути навчені правильної техніки проведення ін'єкцій. Змішуванням��е з інсулінами Препарат Апидра® СолоСтар® не повинен змішуватися ні з яким іншим препаратом, крім людського изофан-інсуліну. Помпова пристрій для проведення безперервної п/ш інфузії При використанні препарату Апидра® СолоСтар® з помпової системою для інфузії інсуліну не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.
Лікарська форма
Розчин для п/к введення прозорий, безбарвний або майже безбарвний.Склад
1 мл
інсулін глулизин 100 ОД (3.49 мг)
Допоміжні речовини: метакрезол (m-крезол), трометамол, натрію хлорид, полісорбат 20, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, вода д/в.Фармакологічна дія
Інсулін глулизин є рекомбінантним аналогом людського інсуліну, який по силі дії дорівнює звичайному людському інсуліну. Інсулін глулизин починає діяти швидше і має меншу тривалість дії, ніж розчинний людський інсулін.
Найбільш важливою дією інсуліну і аналогів інсуліну, включаючи інсулін глулизин, є регуляція обміну глюкози. Інсулін снижае�� концентрацію глюкози в крові, стимулюючи поглинання глюкози периферичними тканинами, особливо скелетної мускулатурою і жировою тканиною, а також інгібуючи утворення глюкози в печінці. Інсулін пригнічує ліполіз в адипоцитах, пригнічує протеоліз і збільшує синтез білка. Дослідження, проведені у здорових добровольців і пацієнтів з цукровим діабетом, показали, що при п/к введенні інсулін глулизин починає діяти швидше і має меншу тривалість дії, ніж розчинний людський інсулін. При п/к введенні гипогликемическое дію інсуліну глулизина починається через 10-20 хв. При в/в введенні ефекти зниження рівня глюкози в крові інсуліну глулизина і розчинного людського інсуліну є рівними по силі. Одна одиниця інсуліну глулизина має ту ж саму глюкозопонижающую активність, що і одна одиниця розчинного людського інсуліну.
У дослідженні фази I у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу оцінювалися глюкозопонижающие профілі інсуліну глулизина і розчинного людського інсуліну, вводившихся підшкірно в дозі 0.15 ОД/к�� в різний час по відношенню до стандартного 15-хвилинному прийому їжі. Результати дослідження показали, що інсулін глулизин введений за 2 хв до прийому їжі забезпечував такий же глікемічний контроль після їжі, що і розчинний людський інсулін, введений за 30 хв до прийому їжі. При введенні за 2 хв до прийому їжі інсулін глулизин забезпечував кращий глікемічний контроль після їжі, ніж розчинний людський інсулін, введений за 2 хв до прийому їжі. Інсулін глулизин, введений через 15 хв після початку прийому їжі давав такий же глікемічний контроль після їжі, що і розчинний людський інсулін, що вводиться за 2 хв до прийому їжі.
Ожиріння
Дослідження фази I , яке проводилося з інсуліном глулизином, інсуліном лизпро і розчинним людським інсуліном у групи пацієнтів з ожирінням, продемонструвало, що у цих пацієнтів інсулін глулизин зберігає свої характеристики швидкої дії. У цьому дослідженні час досягнення 20% від повного AUC становило 114 хв для інсуліну глулизина, 121 хв для інсуліну лизпро і 150 хв для розчинної человечего інсуліну, a AUC(0-2 години), що відбиває також ранню глюкозопонижающую активність, відповідно, становила 427 мг/кг для інсуліну глулизина, 354 мг/кг для інсуліну лизпро, і 197 мг/кг для розчинного людського інсуліну.Фармакокінетика
В інсуліні глулизине заміщення амінокислоти аспарагін людського інсуліну у позиції ВЗ на лізин і лізину у позиції В29 на глутамінову кислоту сприяє більш швидкій абсорбції.
Всмоктування і розподіл
AUC у здорових добровольців і пацієнтів з цукровим діабетом 1 і 2 типу продемонстриповірили, що абсорбція інсуліну глулизина порівняно з розчинним людським інсуліном була приблизно в 2 рази швидше, а Cmax досягається була приблизно в 2 рази більше.
У дослідженні, проведеному у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, після п/к введення інсуліну глулизина в дозі 0.15 ОД/кг Cmax становила 82±1.3 мкод/мл та досягалась протягом 55 хв, порівняно з Cmax, що становить 46±1.3 мкод/мл і досягається протягом 82 хв, для розчинного людського інсуліну. Середній час перебування в системному кровотоці у гл інсулінуулизина було коротшим (98 хвилин), ніж у розчинного людського інсуліну (161 хв).
У дослідженні у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу після п/к введення інсуліну глулизина в дозі 0.2 ОД/кг Cmax становила 91 мкод/мл (від 78 до 104 мкод/мл).
При п/к введенні інсуліну глулизина в область передньої черевної стінки, стегна або плеча (в область дельтоподібного м'яза) абсорбція була більш швидкою при введенні в ділянку передньої черевної стінки в порівнянні з введенням препарату в область стегна. Швидкість абсорбції з області дельтовидного м'яза була пропроміжній. Абсолютна біодоступність інсуліну глулизина після п/к введення становила приблизно 70% (73% з області передньої черевної стінки, 71 з області дельтоподібного м'язи і 68% з області стегна) та мала низьку варіабельність у різних пацієнтів.
Розподіл і виведення
Розподіл і виведення інсуліну глулизина і розчинного людського інсуліну після в/в введення є подібними, з Vd, складовими 13 л і 22 л, і T1/2, складовими 13 і 18 хв, відповідно.
Після п/к введення інсулін глулизин виводиться швтреї, ніж розчинний людський інсулін, маючи здається T1/2, що становить 42 хв, порівняно з удаваним T1/2 розчинного людського інсуліну, що становить 86 хв. При перехресному аналізі досліджень інсуліну глулизина, як у здорових осіб, так і у осіб з цукровим діабетом 1 і 2 типу, здається T1/2 перебував у діапазоні від 37 до 75 хв.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У клінічному дослідженні, проведеному в осіб без цукрового діабету з широким діапазоном функціонального стану нирок (КК > 80 мл/хв, 30-50 мл/хв, < 30 мл/хв), швидкість настання ефекту інсуліну глулизина зберігалася. Однак потреба в інсуліні при наявності ниркової недостатності може бути знижена.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки фармакокінетичні показники не вивчалися.
Існують дуже обмежені дані по фармакокінетиці інсуліну глулизина у пацієнтів літнього віку з цукровим діабетом.Побічні дії
Гіпоглікемія - найбільш частий небажаний ефект інсулінотерапії, який може виникати у разі застосування занадто ��ысоких доз інсуліну перевищує потребу в ньому.
Що спостерігалися в клінічних дослідженнях несприятливі реакції, пов'язані з введенням препарату, перераховані нижче за системами органів і в порядку зменшення частоти виникнення. При описі частоти зустрічальності використовуються наступні критерії: дуже часто - > 10%; часто - > 1% та < 10%; іноді - > 0.1% і < 1%; рідко - > 0.01% та < 0.1%; дуже рідко - < 0.01%.
З боку обміну речовин: дуже часто - гіпоглікемія. Симптоми розвитку гіпоглікемії звичайно виникають раптово. Однак обично психоневрологічним порушень на тлі нейрогликопении (почуття втоми, незвичайна стомлюваність або слабкість, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, зорові розлади, головний біль, нудота, сплутаність свідомості або його втрата, судомний синдром) передують симптоми адренергічної контррегуляції (активації симпатоадреналової системи у відповідь на гіпоглікемію): почуття голоду, дратівливість, нервове збудження або тремор, неспокій, блідість шкірних покривів, "холодний" піт, тахікардія, виражене серцебиття (чим швидше розвивається гіпоглікемія і чим вона важча, тим сильніше виражені симптоми адренергічної контррегуляції).
Напади тяжкої гіпоглікемії, особливо повторювані, можуть приводити до ураження нервової системи.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Переведення пацієнта на новий тип інсуліну або інсулін іншого виробника повинен здійснюватися під суворим медичним наглядом, оскільки може знадобитися зміна дози внаслідок зміни концентрації інсуліну, торгової маркі (виробника), типу інсуліну (розчинний, інсулін-изофан тощо), виду інсуліну (тваринного походження) та/або способу виробництва. Крім того, може знадобитися корекція супутньої пероральної гіпоглікемічної терапії. Використання неадекватних доз інсуліну або припинення лікування, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, може призвести до розвитку гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу - станів, що є потенційно небезпечними для життя.
Час, через яке розвивається гіпоглікемія, залежить ��т швидкості настання ефекту використовуються інсулінів і, у зв'язку з цим, може змінюватися при зміні схеми лікування. До умов, які можуть змінити або зробити менш вираженими провісники розвитку гіпоглікемії, належать: тривале існування цукрового діабету, інтенсифікація інсулінотерапії, наявність діабетичної невропатії, прийом деяких лікарських препаратів, таких як бета-адреноблокатори, або переведення пацієнта з інсуліну тваринного походження на людський інсулін.
Корекція доз інсуліну може такоже знадобитися у разі, якщо пацієнти збільшують фізичну активність або змінюють свій звичайний розпорядок прийому їжі. Фізичне навантаження, виконана безпосередньо після їжі, може збільшити ризик розвитку гіпоглікемії. Порівняно з розчинним людським інсуліном після ін'єкції швидко діючих аналогів інсуліну гіпоглікемія може розвиватися раніше.
Некомпенсовані гіпоглікемічна або гіперглікемічні реакції можуть призвести до втрати свідомості, розвитку коми або летального випадку.
Потребать в інсуліні може змінюватися при захворюваннях або емоційних перевантаженнях.Свідчення
— цукровий діабет, що потребує лікування інсуліном (у дорослих).Протипоказання
— гіпоглікемія;
— підвищена чутливість до інсуліну глулизину або до будь-якого з компонентів препарату.
З обережністю слід застосовувати при вагітності.Лікарська взаємодія
Досліджень з фармакокинетическому лікарської взаємодії препарату не проводилось. На підставі наявних емпіричних знань стосовно ��інших подібних лікарських препаратів виникнення клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії малоймовірна. Деякі речовини можуть впливати на метаболізм глюкози, що може вимагати корекції доз інсуліну глулизина і особливо ретельного контролю проведеної терапії та стану пацієнта.
При спільному застосуванні пероральні гіпоглікемічні засоби, інгібітори АПФ, дизопірамід, фібрати, флуоксетин, інгібітори МАО, пентоксифілін, пропоксифен, саліцилати та сульфаніламідні протимікробні засоби можуть посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну та підвищувати схильність до гіпоглікемії.
