Дозировка
Стандартный режим дозирования: флумазенил вводят только в/в под контролем квалифицированного специалиста анестезиолога или терапевта. Совместим с 5% водным раствором глюкозы, раствором Рингер-лактата или 0.9% раствором хлорида натрия. Дозу следует титровать до получения желаемого эффекта. Поскольку продолжительность действия некоторых бензодиазепинов может превышать таковую флумазенила, может потребоваться повторное введение препарата, в случае, если после восстановления сознания седация возникает вновь. Анестезиология: начальная доза - 0.2 мг в/в за 15 секунд. Если через 60 секунд желаемого восстановления сознания не происходит, можно ввести вторую дозу (0.1 мг) и затем повторять введение с 60-секундными интервалами до достижения суммарной дозы в 1 мг. Обычно доза равняется 0.3-0.6 мг, однако индивидуальная потребность может значительно варьировать, в зависимости от дозы и продолжительности действия введенного ранее бензодиазепина и особенностей больного. Интенсивная терапия и ведение больных с потерей сознания неясной этиологии: рекомендованная начальная доза - 0.3 мг в/в. Если желаемого уровня восстановления сознания не происходит, флумазенил можно вводить повторно, как описано выше, до достижения суммарной дозы не более 2 мг. При рецидивировании спутанности сознания рекомендуется внутривенно вводить препарат повторно, либо одномоментно, либо в виде инфузии со скоростью 0.1-0.4 мг в час. Скорость инфузии подбирают индивидуально до достижения необходимого уровня восстановления сознания. Если после повторного введения флумазенила сознание или функция дыхания восстанавливаются недостаточно, следует думать о небензодиазепиновой этиологии нарушения сознания. У больных в интенсивной терапии, а также у больных, длительно получавших большие дозы бензодиазепинов, индивидуально подобранные дозы флумазенила, при медленном введении, не должны вызывать симптомов отмены. При возникновении нежелательных симптомов гиперстимуляции внутривенно вводят диазепам или мидазолама, тщательно титруя их дозы в зависимости от реакции больного. Дети старше 1 года: для устранения седации с сохранением сознания, вызванной бензодиазепинами, рекомендованная начальная доза составляет 0.01 мг/кг (до 0.2 мг) в/в за 15 секунд. Если еще через 45 секунд желаемого уровня восстановления сознания не происходит, можно вводить еще по 0.01 мг/кг (до 0.2 мг) с 60-секундными интервалами (но не более 4 раз), до максимальной суммарной дозы 0.05 мг/кг или 1 мг. Дозу выбирают индивидуально в зависимости от реакции больного
Лекарственная форма
Раствор для в/в введения
Состав
флумазенил 500 мкг/5мл
Вспомогательные вещества: этилендиаминтетрауксусная кислота, уксусная кислота, натрия хлорид, натрия гидроксид, вода д/и
Фармакологическое действие
Флумазенил, производное имидазобензодиазепинов - антагонист бензодиазепинов. Специфически подавляет эффекты препаратов, действующих на бензодиазепиновые рецепторы ЦНС. Устраняет седацию, амнезию и психомоторные нарушения, обусловленные агонистами бензодиазепиновых рецепторов. Снотворное и седативное действие бензодиазепинов исчезает через 1-2 минуты после в/в инъекции флумазенила, но может постепенно возникнуть вновь в течение нескольких следующих часов, в зависимости от периода полувыведения и дозы агониста и антагониста.
Флумазенил может обладать собственной слабой агонистической (например, противосудорожной) активностью.
У взрослых пациентов, которые в течение нескольких недель получали большие дозы бензодиазепинов, введение флумазенила сопровождалось симптомами отмены бензодиазепинов, в том числе судорогами
Фармакокинетика
Флумазенил, слабое липофильное основание, приблизительно на 50% связывается с белками плазмы. Две трети связывания с белками приходится на долю альбумина. Флумазенил интенсивно распределяется во внесосудистом пространстве. Концентрации флумазенила в плазме снижаются с периодом полувыведения 4-11 минут во время фазы распределения. Объем распределения при достижении равновесной концентрации составляет 0.9-1.1 л/кг.
Метаболизм
Флумазенил подвергается интенсивному метаболизму в печени. Основным неактивным метаболитом в плазме (свободная форма) и моче (свободная форма и глюкуронид) является карбоновая кислота. Основной метаболит не обладает агонистической или антагонистической бензодиазепиновой активностью по результатам фармакологических тестов.
Выведение
Суммарный клиренс флумазенила составляет 0.8-1.0 л/ч/кг, осуществляется преимущественно печенью (99%) и зависит от величины и скорости печеночного кровотока. Выведение флумазенила практически завершается через 72 часа, 90-95% обнаруживается в моче и 5-10% в кале. Элиминация происходит быстро, о чем свидетельствует короткий период полувыведения равный 40-80 минутам.
Прием пищи в ходе внутривенной инфузии флумазенила приводит к 50% увеличению клиренса, вероятнее всего, за счет усиления печеночного кровотока, сопровождающего прием пищи.
Побочные действия
Взрослые и дети хорошо переносят флумазенил. Взрослые хорошо переносят даже дозы выше рекомендованных.
После быстрого введения флумазенила иногда возникали тревога, сердцебиение, чувство страха. Эти нежелательные эффекты обычно не требуют специального лечения.
Описаны очень редкие случаи судорожных припадков у больных, страдающих эпилепсией или тяжелыми поражениями печени, особенно после длительного лечения бензодиазепинами или в случае смешанной лекарственной передозировки.
Есть сообщения о том, что у больных с паническими расстройствами в анамнезе введение флумазенила может спровоцировать паническую атаку.
Побочные реакции, связанные с приемом флумазенила, встречающиеся в 3-9% случаев: головокружение, головная боль, нечеткое зрение, возбуждение, тревога, нервозность, сухость во рту, тремор, бессонница, атаксия (10%), одышка, гипервентиляция, сердцебиение, боль в месте инъекции, потливость.
Со стороны органов желудочно–кишечного тракта: тошнота, рвота (11%).
Побочные реакции, связанные с приемом флумазенила, встречающиеся в 1-3% случаев: организм в целом: астения, местные реакции: тромбофлебит, сыпь;
Cо стороны сердечно-сосудистой системы: дилатация кожных сосудов, ощущения «приливов».
Cо стороны ЦНС: головокружение, парестезия (нарушение чувствительности, гипоэстезия), эмоциональная лабильность (слезливость), деперсонализация, эйфория, дисфория, депрессия, паранойя.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Особая осторожность нужна при назначении флумазенила в случаях смешанной передозировки лекарственных препаратов, поскольку после устранения бензодиазепиновых эффектов может проявиться токсическое действие (например, судороги и аритмии сердца) других препаратов, принятых в избыточных дозах (особенно циклических антидепрессантов).
Не рекомендуется применять флумазенил у пациентов с эпилепсией, которые длительно получали терапию бензодиазепинами. Хотя флумазенил обладает собственным слабым противосудорожным действием, резкое снижение эффекта бензодиазепина у больных эпилепсией может спровоцировать судороги.
Пациентов, которым Анексат был введен для устранения эффекта бензодиазепинов, следует наблюдать на предмет повторной седации, угнетения дыхания и других остаточных эффектов бензодиазепинов в течение определенного времени, учитывая дозу и продолжительность действия введенных ранее бензодиазепинов.
Анексат не используют до полного окончания действия периферических миорелаксантов и полного исчезновения нейромышечной блокады.
Флумазенил с осторожностью применяют у пациентов с черепно-мозговыми травмами, поскольку он может спровоцировать судороги или изменить церебральный кровоток у больных, получивших бензодиазепины.
Следует избегать быстрого введения флумазенила у больных, ранее длительно получавших бензодиазепины и закончивших лечение ими в пределах нескольких недель до назначения флумазенила, поскольку при этом могут возникнуть симптомы отмены, в том числе ажитация, тревога, эмоциональная лабильность, а также легкая степень спутанности сознания и сенсорные нарушения.
Флумазенил не рекомендуется применять для лечения зависимости от бензодиазепинов или для купирования длительно сохраняющихся симптомов бензодиазепиновой абстиненции.
Флумазенил следует с осторожностью использовать для устранения седации с сохранением сознания у детей до 1 года, для лечения передозировки бензодиазепинов у детей, при проведении реанимационных мероприятий у новорожденных и для устранения седативных эффектов бензодиазепинов, которые использовались при введении в наркоз у детей, поскольку опыт применения препарата в таких ситуациях ограничен.
Показания
Полное или частичное устранение центральных седативных эффектов бензодиазепинов. Препарат используется в анестезиологии и интенсивной терапии по следующим показаниям:
Анестезиология:
— выведение стационарных больных из общей анестезии, начатой и поддерживаемой с помощью бензодиазепинов;
— устранение седативного действия бензодиазепинов при кратковременных диагностических и терапевтических процедурах у стационарных и амбулаторных больных.
Интенсивная терапия и ведение больных с потерей сознания неясной этиологии
— для дифференциальной диагностики при потере сознания неизвестной этиологии: постановка или исключение диагноза отравления бензодиазепинами;
— отравление бензодиазепинами: специфическое устранение центральных эффектов бензодиазепинов при их передозировке (восстановление самостоятельного дыхания и сознания, что устраняет необходимость в интубации или позволяет экстубировать больного)
Противопоказания
— повышенная чувствительность к препарату;
— отравление циклическими антидепресссантами.
Анексат противопоказан больным, которые получают бензодиазепины для лечения состояния, потенциально угрожающего жизни (например, внутричерепной гипертензии или эпилептического статуса)
(3399)
Дозування
Стандартний режим дозування: флумазеніл вводять тільки в/в під контролем кваліфікованого спеціаліста анестезіолога або терапевта. Сумісний з 5% водним розчином глюкози, розчином Рінгер-лактату або 0.9% розчином хлориду натрію. Дозу слід титрувати до отримання бажаного ефекту. Оскільки тривалість дії деяких бензодіазепінів може перевищувати таку флумазенілу, може знадобитися повторне введення препарату, в разі, якщо після відновлення свідомості седація виникає знову. Анестезіолог��я: початкова доза - 0.2 мг в/в за 15 секунд. Якщо через 60 секунд бажаного відновлення свідомості не відбувається, можна ввести другу дозу (0.1 мг) і потім повторювати введення з 60-секундними інтервалами до досягнення сумарної дози в 1 мг. Зазвичай доза дорівнює 0.3-0.6 мг, проте індивідуальна потреба може значно варіювати, залежно від дози та тривалості дії введеного раніше бензодіазепіну і особливостей хворого. Інтенсивна терапія та ведення хворих з втратою свідомості неясної етіології: рекомендована початкова до��а - 0.3 мг в/в. Якщо бажаного рівня відновлення свідомості не відбувається, флумазеніл можна вводити повторно, як описано вище, до досягнення сумарної дози не більше 2 мг. При рецидивуванні сплутаності свідомості рекомендується внутрішньовенно вводити препарат повторно, або одномоментно, або у вигляді інфузії зі швидкістю 0.1-0.4 мг на годину. Швидкість інфузії підбирають індивідуально до досягнення необхідного рівня відновлення свідомості. Якщо після повторного введення флумазенілу свідомість або функція дихання відновлюються недостатньо, сл��дме думати про небензодиазепиновой етіології порушення свідомості. У хворих інтенсивної терапії, а також у хворих, які тривало отримували великі дози бензодіазепінів, індивідуально підібрані дози флумазенілу, при повільному введенні, не повинні викликати симптоми відміни. При виникненні небажаних симптомів гіперстимуляції внутрішньовенно вводять діазепам або мідазоламу, ретельно фіксуючи їх дози залежно від реакції хворого. Діти старше 1 року: для усунення седації із збереженням свідомості, викликаної бензодіазепінами, рекомендованная початкова доза становить 0.01 мг/кг (до 0.2 мг) в/в за 15 секунд. Якщо ще через 45 секунд бажаного рівня відновлення свідомості не відбувається, можна вводити ще по 0.01 мг/кг (до 0.2 мг) з 60-секундними інтервалами (але не більше 4 разів), до максимальної сумарної дози 0.05 мг/кг або 1 мг. Дозу вибирають індивідуально залежно від реакції хворого
Лікарська форма
Розчин для в/в введенняСклад
флумазеніл 500 мкг/5мл
Допоміжні речовини: етилендиамінтетраоцтова кислота, оцтова кислота, натрію хлорид, натрію гидрокс��д, вода д/іФармакологічна дія
Флумазеніл, похідне имидазобензодиазепинов - антагоніст бензодіазепінів. Специфічно пригнічує ефекти препаратів, що діють на бензодіазепінові рецептори ЦНС. Усуває седацию, амнезію та психомоторні порушення, обумовлені агоністів бензодіазепінових рецепторів. Снодійну та седативну дію бензодіазепінів зникає через 1-2 хвилини після в/в ін'єкції флумазенілу, але може поступово виникнути знову протягом кількох наступних годин, в залежності від періоду полувывед��ня та дози агоніста та антагоніста.
Флумазеніл може мати власну слабку агонистической (наприклад, протисудомну) активністю.
У дорослих пацієнтів, які протягом кількох тижнів отримували великі дози бензодіазепінів, введення флумазенілу супроводжувалося симптомами відміни бензодіазепінів, у тому числі судомамиФармакокінетика
Флумазеніл, слабке липофильное підстава, приблизно на 50% зв'язується з білками плазми. Дві третини зв'язування з білками припадає на частку альбуміну. Флумазеніл інтенсивале розподіляється у позасудинним просторі. Концентрації флумазенілу в плазмі знижуються з періодом напіввиведення 4-11 хвилин під час фази розподілу. Об'єм розподілу при досягненні рівноважної концентрації становить 0.9-1.1 л/кг.
Метаболізм
Флумазеніл піддається інтенсивному метаболізму в печінці. Основним неактивним метаболітом у плазмі (вільна форма) та сечі (вільна форма і глюкуронід) є карбонова кислота. Основний метаболіт не має агонистической або антагоністичної бензодиазепиновой активностью за результатами фармакологічних тестів.
Виведення
Сумарний кліренс флумазенілу становить 0.8-1.0 л/год/кг, здійснюється переважно печінкою (99%) і залежить від величини і швидкості печінкового кровотоку. Виведення флумазенілу практично завершується через 72 години, 90-95% виявляється в сечі і 5-10% в калі. Елімінація відбувається швидко, про що свідчить короткий період напіввиведення дорівнює 40-80 хвилин.
Прийом їжі в ході внутрішньовенної інфузії флумазенілу призводить до 50% збільшення кліренсу, найімовірніше, за рахунок посилення печінкового кровотоку, що супроводжує прийом їжі.Побічні дії
Дорослі і діти добре переносять флумазеніл. Дорослі добре переносять навіть дози вище рекомендованих.
Після швидкого введення флумазенілу іноді виникали тривога, серцебиття, відчуття страху. Ці небажані ефекти зазвичай не вимагають спеціального лікування.
Описані дуже рідкісні випадки судомних нападів у хворих, які страждають на епілепсію або тяжкими ураженнями печінки, особливо після тривалого лікування бензодіазепінами або у разі змішаної лікарської передозування.
Є повідомлення про те, що у хворих з панічними розладами в анамнезі введення флумазенілу може спровокувати панічну атаку.
Побічні реакції, пов'язані з прийомом флумазенілу, що зустрічаються в 3-9% випадків: запаморочення, головний біль, нечітке зір, збудження, тривога, нервозність, сухість у роті, тремор, безсоння, атаксія (10%), задишка, гіпервентиляція, серцебиття, біль у місці ін'єкції, пітливість.
З боку органів шлунково–кишкового тракту: тошнота, блювання (11%).
Побічні реакції, пов'язані з прийомом флумазенілу, що зустрічаються в 1-3% випадків: організм у цілому: астенія, місцеві реакції: тромбофлебіт, висип;
З боку серцево-судинної системи: дилатація шкірних судин, відчуття «приливів».
З боку ЦНС: запаморочення, парестезія (порушення чутливості, гіпоестезія), емоційна лабільність (слізливість), деперсоналізація, ейфорія, дисфорія, депресія, параноя.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Особлива обережність потрібна при призначеннді флумазенілу у випадках змішаної передозування лікарських препаратів, оскільки після усунення бензодіазепінових ефектів може проявитися токсичну дію (наприклад, судоми і аритмії серця) інших препаратів, прийнятих у надлишкових дозах (особливо циклічних антидепресантів).
Не рекомендується застосовувати флумазеніл у пацієнтів з епілепсією, які тривало отримували терапію бензодіазепінами. Хоча флумазеніл має власним слабким протисудомну дію, різке зниження ефекту бензодіазепіну у б��загальноосвітніх епілепсію може спровокувати судоми.
Пацієнтів, яким Анексат був введений для усунення ефекту бензодіазепінів, слід спостерігати на предмет повторного седації, пригнічення дихання та інших залишкових ефектів бензодіазепінів протягом певного часу, враховуючи дозу і тривалість дії введених раніше бензодіазепінів.
Анексат не використовують до повного закінчення дії периферичних міорелаксантів і повного зникнення нейром'язової блокади.
Флумазеніл з обережністю застосовують у пацієнтів з черепно-мозковими травмами, оскільки він може спровокувати судоми або змінити церебральний кровотік у хворих, що отримали бензодіазепіни.
Слід уникати швидкого введення флумазенілу у хворих, які раніше тривало отримували бензодіазепіни та які закінчили лікування ними в межах декількох тижнів до призначення флумазенілу, оскільки при цьому можуть виникнути симптоми відміни, у тому числі ажитація, тривога, емоційна лабільність, а також легка ступінь сплутаності свідомості та сенсорні порушення.
Флум��зенил не рекомендується застосовувати для лікування залежності від бензодіазепінів або для купірування довгостроково зберігаються симптомів бензодиазепиновой абстиненції.
Флумазеніл слід з обережністю використовувати для усунення седації із збереженням свідомості у дітей до 1 року, для лікування передозування бензодіазепінів у дітей, при проведенні реанімаційних заходів у новонароджених і для усунення седативних ефектів бензодіазепінів, які використовувалися під час введення в наркоз у дітей, оскільки досвід застосування препарату у таких ситуаціях обмежений.Свідчення
Повне або часткове усунення центральних седативних ефектів бензодіазепінів. Препарат використовується в анестезіології та інтенсивної терапії за такими показаннями:
Анестезіологія:
— виведення стаціонарних хворих із загальної анестезії, розпочатої і підтримується з допомогою бензодіазепінів;
— усунення седативної дії бензодіазепінів при короткочасних діагностичних і терапевтичних процедурах у стаціонарних та амбулаторних хворих.
Інтенсивна терапія та ведення хворих з втратою свідомості неясної етіології
— для диференційної діагностики при втраті свідомості невідомої етіології: постановка або виключення діагнозу отруєння бензодіазепінами;
— отруєння бензодіазепінами: специфічне усунення центральних ефектів бензодіазепінів при їх передозуванні (відновлення самостійного дихання і свідомості, що усуває необхідність у інтубації або дозволяє экстубировать хворого)Протипоказання
— підвищена чутливість до препарату;
— отруєння циклічними антидепресссантами.
Анексат протипоказаний хворим, які отримують бензодіазепіни для лікування стану, потенційно загрозливого для життя (наприклад, внутрішньочерепної гіпертензії або епілептичного статусу)
