Дозировка
При артериальной гипертензии - внутрь, по 40 мг 2 раза в сутки. При недостаточной выраженности гипотензивного эффекта дозу увеличивают до 40 мг 3 раза или по 80 мг 2 раза в сутки. Максимальная суточная доза – 320 мг. При стенокардии, нарушениях сердечного ритма - в начальной дозе 20 м г 3 раза в сутки, затем дозу увеличивают до 80 - 120 мг за 2 - 3 приема. Максимальная суточная доза - 240 мг. Для профилактики мигрени, а также при эссенциальном треморе - в начальной дозе 40 мг 2 - 3 раза в сутки, при необходимости дозу постепенно увеличивают до 160 мг/сут. При нарушении функции печени необходимо снижение дозы препарата. При нарушенной функции почек необходимо снизить первоначальную дозу или увеличить интервал между приемами препарата. Профилактика повторного инфаркта миокарда - терапию начинать между 5-ым и 21-ым днем после перенесенного инфаркта миокарда в дозе 40 мг 4 раза в сутки, в течение 2-3 дней. Затем в дозе 80 мг 2 раза в сутки. При феохромоцитоме - применять только с блокаторами альфа-адренорецепторов. Перед операцией назначают 60 мг в сутки, в течение 3 дней.
Лекарственная форма
таблетки белого цвета плоскоцилиндрической формы
Состав
1 таблетка содержит активного вещества пропранолола 40 мг.
Вспомогательные вещества: сахароза, крахмал картофельный, кальция стеарат, тальк, повидон.
Фармакологическое действие
Неселективный бета-адреноблокатор. Обладает антиангинальным, гипотензивным и антиаритмическим эффектами. Неселективно блокируя бета-адренорецепторы (75% бета1- и 25% бета2-адренорецепторов), уменьшает стимулированное катехоламинами образование цАМФ из АТФ, в результате чего снижает внутриклеточное поступление кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (урежает частоту сердечных сокращений, угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда).
В начале применения бета-адреноблокаторов общее переферическое сосудистое сопротивление в первые 24 ч увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности альфа-адренорецепторов и устранения стимуляции бета2-адренорецепторов сосудов скелетной мускулатуры), но через 1-3 сут возвращается к исходному, а при длительном назначении снижается. Гипотензивный эффект связан с уменьшением минутного объема сердца, симпатической стимуляции периферических сосудов, снижением активности ренин-ангиотензиновой системы (имеет значение у больных с исходной гиперсекрецией ренина), чувствительности барорецепторов дуги аорты (не происходит усиления их активности в ответ на снижение АД) и влиянием на центральную нервную систему. Гипотензивный эффект стабилизируется к концу 2 нед курсового назначения.
Антиангинальное действие обусловлено снижением потребности миокарда в кислороде (за счет отрицательного хронотропного и инотропного эффекта). Уменьшение частоты сердечных сокращений ведет к удлинению диастолы и улучшению перфузии миокарда. За счет повышения конечного диастолического давления в левом желудочке и увеличения растяжения мышечных волокон желудочков может повышать потребность в кислороде, особенно у больных с хронической сердечной недостаточностью.
Антиаритмический эффект обусловлен устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусового и эктопического водителей ритма и замедлением атриовентрикулярного проведения. Угнетение проведения импульсов отмечается преимущественно в антеградном и в меньшей степени в ретроградном направлениях через атриовентрикулярный узел и по дополнительным путям. По классификации антиаритмических лекарственных средств относится к препаратам группы II. Уменьшение выраженности ишемии миокарда - за счет снижения потребности миокарда в кислороде, постинфарктная летальность может также уменьшаться благодаря антиаритмическому действию.
Способность предупреждать развитие головной боли сосудистого генеза обусловлена уменьшением выраженности расширения церебральных артерий вследствие бета-адреноблокады сосудистых рецепторов, ингибированием вызываемых катехоламинами агрегации тромбоцито в и липолиза, снижением адгезивности тромбоцитов, предотвращением активации факторов свертывания крови во время высвобождения адреналина, стимуляцией поступления кислорода в ткани и уменьшением секреции ренина.
Уменьшение тремора на фоне применения пропранолола может быть обусловлено блокадой бета 2-адренорецепторов. Повышает атерогенные свойства крови. Усиливает сокращения матки (спонтанные и вызванные лекарственными средствами, стимулирующими миометрий). Повышает тонус бронхов.
Фармакокинетика
Быстро и достаточно полно (90%) всасывается при приеме внутрь и относительно быстро выводится из организма. Биодоступность после перорального приема - 30-40% (эффект "первого прохождения" через печень, микросомальное окисление), при длительном приеме - увеличивается (образуются метаболиты, ингибирующие ферменты печени), ее величина зависит от характера пищи и интенсивности печеночного кровотока. Метаболизируется путем глюкуронирования в печени. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1-1,5 ч. Обладает высокой липофильностью, накапливается в ткани легких, головном мозге, почках, сердце. Проникает через гематоэнцефалический и плацентарный барьеры, в грудное молоко. Связь с белками плазмы крови - 90-95%.Объем распределения - 3-5 л/кг.
Попадает с желчью в кишечник, деглюкуронизируется и реабсорбируется. Период полувыведения - 3-5 ч, на фоне курсового введения может удлиняться до 12 ч. Выводится почками - 90%, в неизмененном виде - менее 1%. Не удаляется при гемодиализе.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: синусовая брадикардия, атриоветрикулярная блокада, сердечная недостаточность, сердцебиение, нарушение проводимости миокарда, аритмии, снижение АД, ортостатическая гипотензия, боль в груди, спазм периферических артерий, похолодание конечностей.
Со стороны пищеварительного тракта: сухость во рту, тошнота, рвота, диарея, запор, боли в эпигастральной области, нарушение функции печени, изменение вкуса.
Со стороны нервной системы: редко - головная боль, бессонница, "кошмарные" сновидения, астенический синдром, снижение способности к быстрым психическим и двигательным реакциям, возбуждение, депрессия, парестезии, повышенная утомляемость, слабость, головокружение, сонливость, спутанность сознания или кратковременная потеря памяти, галлюцинации, тремор.
Со стороны дыхательной системы: ринит, заложенность носа, одышка, бронохоспазм, ларингоспазм.
Со стороны обмена веществ: гипогликемия (у больных с сахарным диабетом I типа), гипергликемия (у больных с сахарным диабетом II типа).
Со стороны органов чувств: сухость слизистой глаз (уменьшение секреции слезной жидкости), нарушение остроты зрения, кератоконъюктивит.
Со стороны репродуктивной системы: снижение либидо, снижение потенции.
Со стороны кожных покровов: алопеция, обострение течения псориаза, усиление потоотделения, гиперемия кожи, экзантема, псориазоподобные кожные реакции.
Со стороны эндокринной системы: снижение функции щитовидной железы.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд.
Лабораторные показатели: агранулоцитоз, повышение активности «печеночных» трансаминаз и уровня билирубина.
Влияние на плод: внутриутробная задержка роста, гипогликемия, брадикардия.
Прочие: мышечная слабость, боль в спине или суставах, боль в грудной клетке, лейкопения, тромбоцитопения и синдром "отмены"
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Контроль за больными принимающими Анаприлин, должен включать наблюдение за ЧСС и АД (в начале лечения - ежедневно, затем 1 раз в 3-4 месяца), ЭКГ.
У пожилых пациентов рекомендуется следить за функцией почек (1 раз в 4-5 мес.).
В случае появления у больных пожилого возраста нарастающей брадикардии (менее 50 уд./мин), артериальной гипотензии (систолическое АД менее 100 мм рт.ст.), атривентрикулярной блокады, бронхоспазма, желудочковых аритмий, тяжелых нарушений функции печени и/или почек, необходимо уменьшить дозу препарата или прекратить лечение.
Следует обучить больного методике подсчета ЧСС и проинструктировать о необходимости врачебной консультации при ЧСС менее 50 уд./мин.
Рекомендуется прекращать терапию при развитии депрессии, вызванной приемом бета-адреноблокаторов.
Больные, пользующиеся контактными линзами, должны учитывать, что на фоне лечения возможно уменьшение продукции слезной жидкости.
Перед назначением Анаприлина пациентам с сердечной недостаточностью (ранние стадии) необходимо применять дигиталис и/или мочегонные средства.
Лечение ишемической болезни сердца и стойкой артериальной гипертензии должно быть длительным - прием Анаприлина возможен в течение нескольких лет.
Прекращение лечения осуществляют постепенно, под наблюдением врача: резкая отмена может резко усилить ишемию миокарда, ангинозный синдром, ухудшить толерантность к физической нагрузке.
Отмену проводят постепенно, снижая дозу в течение 2 недель и более (снижают дозу на 25% каждые 3 - 4 дня).
У больных сахарным диабетом применение препарата проводят под контролем содержания глюкозы в крови (1 раз в 4-5 мес).
При тиреотоксикозе Анаприлин может маскировать определенные клинические признаки гипертиреоза (например, тахикардию). Резкая отмена у больных тиреотоксикозом противопоказана, поскольку способна усилить симптоматику.
При назначении бета-адреноблокаторов больным, получающим гипогликемические препараты, следует соблюдать осторожность, поскольку во время продолжительных перерывов в приеме пищи может развиться гипогликемия. Причем такие ее симптомы, как тахикардия или тремор, будут маскироваться за счет действия препарата. Больных следует проинструктировать в отношении того, что основным симптомом гипогликемии во время лечения бета-адреноблокаторами является повышенное потоотделение.
С осторожностью назначать совместно с гипогликемическими средствами (опасность возникновения гипогликемии на фоне терапии инсулином и гипергликемии - на фоне приема пероральных гипогликемических средств).
При одновременном приеме клонидина его прием может быть прекращен только через несколько дней после отмены Анаприлина.
При феохромоцитоме назначают только в сочетании с альфа-адреноблокаторами.
Прием во время беременности возможен только в том случае, если польза для матери превышает риск развития побочных эффектов у плода и ребенка. При необходимости приема во время беременности - тщательное наблюдение за состоянием плода, за 48 - 72 ч до родов - следует отменить.
Нельзя одновременно применять с антипсихотическими препаратами (нейролептиками) и транквилизаторами.
Препараты, снижающие запасы катехоламинов (например, резерпин) могут усилить действие бета- адреноблокаторов, поэтому больные, принимающие сочетания препаратов, должны находиться под постоянным наблюдением врача на предмет выявления артериальной гипотензии и брадикардии.
На фоне лечения Анаприлином следует избегать внутривенного введения верапамила, дилтиазема. Осторожно применять совместно с психотропными средствами, например, ингибиторами МАО, при их курсовом применении более 2 недель.
За несколько дней перед проведением общей анестезии хлороформом или эфиром, необходимо прекратить прием препарата (повышение риска угнетения функции миокарда и развития артериальной гипотензии).
В период лечения необходимо воздерживаться от вождения автотранспорта и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
У «курильщиков» эффективность бета- адреноблокаторов ниже.
Во время лечения не рекомендуется принимать этанол (возможно резкое снижение АД).
Следует отменять препарат перед исследованием содержания в крови и моче катехоламинов, норметанефрина и ванилинминдальной кислоты; титров антинуклеарных антител.
Во время лечения избегать использования натуральной лакрицы; пища, богатая белком, способна увеличить биодоступность.
Передозировка.
Симптомы: брадикардия, головокружение или обморок, снижение АД, аритмии, затруднение дыхания, цианоз ногтей, пальцев или ладоней или судороги.
Лечение: промывание желудка, назначение активированного угля, при нарушении атрио-вентрикулярной проводимости - в/в вводят 1 - 2 мг атропина, эпинефрина, при низкой эффективности осуществляют постановку временного кардиостимулятора; при желудочковой экстрасистолии - лидокаин (препараты 1А класса не применяются); при артериальной гипотензии - больной должен находиться в положении Тренделенбурга. Если нет признаков отека легких, в/в вводят плазмозамещающие растворы, при неэффективности - эпинефрин, допамин, добутамин; при судорогах - в/в диазепам; при бронхоспазме ингаляционно или парентерально – бета-адреностимуляторы.
Показания
Артериальная гипертензия, стенокардия напряжения, нестабильная стенокардия, синусовая тахикардия (в т. ч. при гипертиреозе), наджелудочковая тахикардия, мерцательная тахиаритмия, наджелудочковая и желудочковая экстрасистолия, профилактика инфаркта миокарда (систолическое АД - более 100 мм рт. ст), феохромоцитома, эссенциальный тремор, мигрень (профилактика приступов), в качестве вспомогательного средства в терапии тиреотоксикоза и тиреотоксического криза (при непереносимости тиреостатических лекарственных средств), симпато-адреналовые кризы на фоне диэнцефального синдрома
Противопоказания
Повышенная чувствительность к препарату, атриовентрикулярная блокада П-Ш степени, синоаурикулярная блокада, синусовая брадикардия, артериальная гипотензия, неконтролируемая хроническая сердечная недостаточность IIБ-Ш степени, острая сердечная недостаточность, острый инфаркт миокарда (систолическое артериальное давление - менее 100 мм рт. ст.), кардиогенный шок, отек легких, синдром слабости синусового узла, стенокардия Принметала, кардиомегалия (без признаков сердечной недостаточности), вазомоторный ринит, окклюзионные заболевания периферических сосудов, сахарный диабет, метаболический ацидоз (в т.ч. диабетический кетоацидоз), бронхиальная астма, склонность к бронхоспастическим реакциям, хроническая обструктивная болезнь легких (в том числе и в анамнезе), феохромоцитома (без одновременного использования альфа-адреноблокаторов), спастический колит, одновременный прием с антипсихотическими средствами и анксиолитиками (хлорпромазин, триоксазин и др.), ингибиторами МАО, период лактации, возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
С осторожностью - печеночная и/или почечная недостаточность, гипертиреоз, миастения, сердечная недостаточность, феохромоцитома, псориаз, беременность, аллергические реакции в анамнезе, синдром Рейно, пожилой возраст
Лекарственное взаимодействие
Гипотензивный эффект пропранолола усиливается при сочетании с диуретиками, резерпином, гидралазином и другими гипотензивными средствами, а также этанолом.
Гипотензивный эффект ослабляют нестероидные противовоспалительные препараты (задержка натрия и блокирование синтеза простагландина почками), эстрогены (задержка натрия) и ингибиторы МАО.
Циметидин увеличивает биодоступность.
Повышает концентрацию лидокаина в плазме крови, снижает клиренс теофиллина.
Одновременное назначение с производными фенотиазина повышает концентрации обоих препаратов в плазме крови.
Усиливает действие тиреостатических и утеротонизирующих препаратов; снижает действие антигистаминных средств.
Повышает вероятность развития тяжелых системных реакций (анафилаксии) на фоне введения аллергенов, используемых для иммунотерапии или для кожных проб.
Амиодарон, верапамил и дилтиазем - усиление выраженности отрицательного хроно-, ионо- и дромотропного действия пропранолола.
Йодсодержащие рентгеноконтрастные лекарственные средства для внутривенного введения повышают риск развития анафилактических реакций.
Фенитоин при внутривенном введении, лекарственные средства для ингаляционной общей анестезии (производные углеводородов) повышают выраженность кардиодепрессивного действия и вероятность снижения АД.
Изменяет эффективность инсулина и пероральных гипогликемических лекарственных средств, маскирует симптомы развивающейся гипогликемии (тахикардию, повышение АД).
Снижает клиренс ксантинов (кроме дифиллина).
Гипотензивный эффект ослабляют глюкокортикостероиды.
Сердечные гликозиды, метилдопа, резерпин и гуанфацин, антиаритмические лекарственные средства повышают риск развития или усугубления брадикардии, атриовентрикулярной блокады, остановки сердца и сердечной недостаточности.
Нифедипин может приводить к значительному снижению АД.
Удлиняет действие недеполяризующих миорелаксантов и антикоагулянтный эффект кумаринов.
Три- и тетрациклические антидепрессанты, антипсихотические лекарственные средства (нейролептики), этанол, седативные и снотворные лекарственные средства усиливают угнетение ЦНС.
Не рекомендуется одновременное применение с ингибиторами МАО вследствие значительного усиления гипотензивного действия, перерыв в лечении между приемом ингибиторов МАО и пропранолола должен составлять не менее 14 дней.
Негидрированные алкалоиды спорыньи повышают риск развития нарушений периферического кровообращения.
Сульфасалазин увеличивает концентрацию пропранолола в плазме крови (тормозит метаболизм), рифампицин укорачивает период полувыведения.
(5821)
Дозування
При артеріальній гіпертензії - всередину, по 40 мг 2 рази на добу. При недостатній вираженості гіпотензивного ефекту дозу збільшують до 40 мг 3 рази або по 80 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 320 мг. При стенокардії, порушеннях серцевого ритму - в початковій дозі 20 м г 3 рази на добу, потім дозу збільшують до 80 - 120 мг за 2 - 3 прийоми. Максимальна добова доза - 240 мг. Для профілактики мігрені, а також при эссенциальном треморі - в початковій дозі 40 мг 2 - 3 рази на добу, при необхідності дозу поступово збільшують до 160 мг/зут. При порушенні функції печінки необхідно зниження дози препарату. При порушеній функції нирок необхідно знизити початкову дозу або збільшити інтервал між прийомами препарату. Профілактика повторного інфаркту міокарда - терапію починати між 5-м і 21-м днем після перенесеного інфаркту міокарда у дозі 40 мг 4 рази на добу, протягом 2-3 днів. Потім у дозі 80 мг 2 рази на добу. При феохромоцитомі - застосовувати тільки з блокаторами альфа-адренорецепторів. Перед операцією призначають 60 мг на добу, протягом 3 днів.
Лікарська форма
таблетки білого кольору плоскоциліндричної формиСклад
1 таблетка містить активної речовини пропранололу 40 мг.
Допоміжні речовини: сахароза, крохмаль картопляний, кальцію стеарат, тальк, повідон.Фармакологічна дія
Неселективний бета-адреноблокатор. Має антиангінальну, гіпотензивну і антиаритмічну дію. Неселективно блокуючи бета-адренорецептори (75% бета1 - і 25% бета2-адренорецепторів), зменшує стимулированное катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, в результаті чого знижує вну��риклеточное надходження кальцію, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію (урежает частоту серцевих скорочень, пригнічує провідність і збудливість, знижує скоротність міокарда).
На початку застосування бета-адреноблокаторів загальне переферическое судинний опір у перші 24 год збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2-адренорецепторів судин скелетної мускулатури), але через 1-3 доби повертається до вихідного, а при duration��льоном призначенні знижується. Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму серця, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має значення у хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їхньої активності у відповідь на зниження артеріального тиску) і впливом на центральну нервову систему. Гіпотензивний ефект стабілізується до кінця 2 тижні курсового призначення.
Антиангінальна дія обумовлена зниженням потребности міокарда в кисні (за рахунок негативного хронотропного та інотропного ефекту). Зменшення частоти серцевих скорочень веде до подовження діастоли і покращення перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку і збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих з хронічною серцевою недостатністю.
Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичеської нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного проведення. Пригнічення проведення імпульсів відзначається переважно в антеградном і в меншій мірі в ретроградним напрямках через атріовентрикулярний вузол і по додаткових шляхах. По класифікації антиаритмічних лікарських засобів належить до препаратів групи II. Зменшення вираженості ішемії міокарда - за рахунок сн��вання потреби міокарда в кисні, постинфарктная летальність може також зменшуватися завдяки антиаритмическому дії.
Здатність попереджати розвиток головного болю судинного генезу обумовлена зменшенням вираженості розширення церебральних артерій внаслідок бета-адреноблокади судинних рецепторів, пригніченням викликаються катехоламінами агрегації тромбоцито і ліполізу, зниженням адгезивності тромбоцитів, запобіганням активації факторів згортання крові під час вивільнення адреналіну, з��имуляцией надходження кисню в тканини і зменшенням секреції реніну.
Зменшення тремору на тлі застосування пропранололу може бути зумовлено блокадою бета 2-адренорецепторів. Підвищує атерогенні властивості крові. Посилює скорочення матки (спонтанні та викликані лікарськими засобами, стимулюючими міометрій). Підвищує тонус бронхів.Фармакокінетика
Швидко і достатньо повно (90%) всмоктується при прийомі всередину і відносно швидко виводиться з організму. Біодоступність після перорального прийому - 30-40% (ефект "первого проходження" через печінку, микросомальное окислення), при тривалому прийомі - збільшується (утворюються метаболіти, які інгібують ферменти печінки), її величина залежить від характеру їжі та інтенсивності печінкового кровотоку. Метаболізується шляхом глюкуронирования в печінці. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-1,5 ч. Має високу ліпофільність, накопичується в тканини легенях, головному мозку, нирках, серці. Проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єри, в грудне молоко. Зв'язок з білками плазмы крові - 90-95%.Об'єм розподілу - 3-5 л/кг.
Потрапляє з жовчю в кишечник, деглюкуронизируется і реабсорбується. Період напіввиведення - 3-5 год, на тлі курсового введення може подовжуватися до 12 год. Виводиться нирками - 90%, у незміненому вигляді - менше 1%. Не видаляється при гемодіалізі.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, атриоветрикулярная блокада, серцева недостатність, відчуття серцебиття, порушення провідності міокарда, аритмії, зниження АТ, ортостатична гіпотензія, біль у грудях, спазм периферических артерій, похолодання кінцівок.
З боку травного тракту: сухість у роті, нудота, блювання, діарея, запор, болі в епігастральній ділянці, порушення функції печінки, зміна смаку.
З боку нервової системи: рідко - головний біль, безсоння, "кошмарні" сновидіння, астенічний синдром, зниження здатності до швидких психічних і рухових реакцій, збудження, депресія, парестезії, підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості або короткочасна потеря пам'яті, галюцинації, тремор.
З боку дихальної системи: риніт, закладеність носа, задишка, бронохоспазм, ларингоспазм.
З боку обміну речовин: гіпоглікемія (у хворих з цукровим діабетом I типу), гіперглікемія (у хворих з цукровим діабетом II типу).
З боку органів чуття: сухість слизової оболонки очей (зменшення секреції слізної рідини), порушення гостроти зору, кератоконъюктивит.
З боку репродуктивної системи: зниження лібідо, зниження потенції.
З боку шкірних покривів: алопеція, загострення перебігу псоріазу, посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції.
З боку ендокринної системи: зниження функції щитовидної залози.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж.
Лабораторні показники: агранулоцитоз, підвищення активності «печінкових» трансаміназ і рівня білірубіну.
Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія.
Інші: м'язова слабкість, біль у спині або суглобах, біль у грудній клітці, лейкопенія, тромбоц��топения і синдром "відміни"Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Контроль за хворими приймаючими Анаприлін, повинен включати спостереження за ЧСС та АТ (на початку лікування - щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), ЕКГ.
У літніх пацієнтів рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 міс.).
У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд./хв), артеріальної гіпотензії (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), атривентрикулярной блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки та/або нирок необхідно зменшити дозу препарату або припинити лікування.
Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд./хв.
Рекомендується припиняти терапію при розвитку депресії, викликаної прийомом бета-адреноблокаторів.
Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на тлі лікування можливе зменшення продукції слізної рідини.
Перед призначенням Анаприліну пацієнтам з сердечн��ї недостатністю (ранні стадії) необхідно застосовувати дигіталіс та/або сечогінні засоби.
Лікування ішемічної хвороби серця та стійкої артеріальної гіпертензії повинно бути тривалим - прийом Анаприліну можливий протягом декількох років.
Припинення лікування здійснюють поступово, під наглядом лікаря: різка відміна може різко посилити ішемію міокарда, ангінозний синдром, погіршити толерантність до фізичного навантаження.
Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів і більше (знижують дозу на 25% каждые 3 - 4 дні).
У хворих на цукровий діабет застосування препарату проводять під контролем вмісту глюкози в крові (1 раз на 4-5 місяців).
При тиреотоксикозі Анаприлін може маскувати певні клінічні ознаки гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у хворих з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При призначенні бета-адреноблокаторів хворим, які отримують гіпоглікемічні препарати, слід дотримуватися обережності, оскільки під час тривалих перерв на прийом�� їжі може розвинутися гіпоглікемія. Причому такі її симптоми, як тахікардія або тремор, будуть маскуватися за рахунок дії препарату. Хворих слід проінструктувати щодо того, що основним симптомом гіпоглікемії під час лікування бета-адреноблокаторами є підвищене потовиділення.
З обережністю призначати разом з гіпоглікемічними засобами (небезпека виникнення гіпоглікемії на тлі терапії інсуліном і гіперглікемії - на тлі прийому пероральних гіпоглікемічних засобів).
При одновременному прийомі клонідину його прийом може бути припинений лише через декілька днів після відміни Анаприліну.
При феохромоцитомі призначають тільки у поєднанні з альфа-адреноблокаторами.
Прийом під час вагітності можливе тільки в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини. При необхідності прийому під час вагітності - ретельне спостереження за станом плоду, за 48 - 72 год до пологів - слід скасувати.
Не можна одночасно застосовувати з антипсихотичними препаратами (н��йролептиками) і транквілізаторами.
Препарати, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію бета - адреноблокаторів, тому хворі, які приймають поєднання препаратів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення артеріальної гіпотензії і брадикардії.
На тлі лікування Анаприлином слід уникати внутрішньовенного введення верапамілу, дилтіазему. Обережно застосовувати спільно з психотропними засобами, наприклад, інгібіторами МАО, при їх курсовому застосуванні більше 2 м��дель.
За кілька днів перед проведенням загальної анестезії хлороформом або ефіром необхідно припинити прийом препарату (підвищення ризику пригнічення функції міокарда і розвитку артеріальної гіпотензії).
У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
У «курців» ефективність бета - адреноблокаторів нижче.
Під час лікування не рекомендується приймається��ь етанол (можливо різке зниження артеріального тиску).
Слід відміняти препарат перед дослідженням вмісту в крові і сечі катехоламінів, норметанефрина і ванилинминдальной кислоти; титрів антинуклеарних антитіл.
Під час лікування уникати використання натуральної лакриці; їжа, багата білком, здатна збільшити біодоступність.
Передозування.
Симптоми: брадикардія, запаморочення або непритомність, зниження артеріального тиску, аритмії, утруднення дихання, ціаноз нігтів пальців або долонь або судоми.
Лікування: промивання желудка, призначення активованого вугілля, при порушенні атрио-вентрикулярну провідності - в/в вводять 1 - 2 мг атропіну, епінефрину, при низькій ефективності здійснюють постановку тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії - лідокаїн (препарати 1А класу не застосовуються); при артеріальній гіпотензії - хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга. Якщо немає ознак набряку легенів, в/в вводять плазмозамінні розчини, при неефективності - епінефрин, допамін, добутамін; при судомах - в/в діазепам; при бронхоспазмі інгаляционно або парентерально – бета-адреностимулятори.Свідчення
Артеріальна гіпертензія, стенокардія напруги, нестабільна стенокардія, синусова тахікардія (у т. ч. при гіпертиреозі), надшлуночкові тахікардія, миготлива тахіаритмія, надшлуночкові і шлуночкові екстрасистолія, профілактика інфаркту міокарда (систолічний АТ - більше 100 мм рт. ст), феохромоцитома, есенціальний тремор, мігрень (профілактика нападів), як допоміжний засіб у терапії тиреотоксикозу і тиреотоксичного кризу (при непереносимости тиреостатичних лікарських засобів), симпато-адреналовые кризи на тлі діенцефального синдромуПротипоказання
Підвищена чутливість до препарату, атріовентрикулярна блокада П-Ш ступеня, синоаурикулярна блокада, синусова брадикардія, артеріальна гіпотензія, неконтрольована хронічна серцева недостатність ІІБ-Ш ступеня, гостра серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт. ст.), кардіогенний шок, набряк легенів, синдром слабкості синусового вузла, ��тенокардия Принметала, кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності), вазомоторний риніт, оклюзійні захворювання периферичних судин, цукровий діабет, метаболічний ацидоз (у т. ч. діабетичний кетоацидоз), бронхіальна астма, схильність до бронхоспастичним реакцій, хронічна обструктивна хвороба легень (у тому числі і в анамнезі), феохромоцитома (без одночасного використання альфа-адреноблокаторів), спастичний коліт, одночасний прийом з антипсихотичними засобами і анксиолітиками (хлорпромазин, триок��азін та ін), інгібіторами МАО, період лактації, вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
З обережністю - печінкова та/або ниркова недостатність, гіпертиреоз, міастенія, серцева недостатність, феохромоцитома, псоріаз, вагітність, алергічні реакції в анамнезі, синдром Рейно, літній вікЛікарська взаємодія
Гіпотензивний ефект пропранололу посилюється при сполученні з діуретиками, резерпіном, гідралазіном та іншими гіпотензивними засобами, а також етанолом.
Гипотензивный ефект послаблюють нестероїдні протизапальні засоби (затримка натрію і блокування синтезу простагландину нирками), естрогени (затримка натрію) та інгібітори МАО.
Циметидин збільшує біодоступність.
Підвищує концентрацію лідокаїну в плазмі крові, знижує кліренс теофіліну.
Одночасне призначення з похідними фенотіазину підвищує концентрації обох препаратів в плазмі крові.
Посилює дію тиреостатичних і утеротонизирующих препаратів, знижує дію антигістамінних з��едств.
Підвищує вірогідність розвитку тяжких системних реакцій (анафілаксії) на фоні введення алергенів, які використовуються для імунотерапії або для шкірних проб.
Аміодарон, верапаміл і дилтіазем - посилення вираженості негативного хроно-, іоно - і дромотропного дії пропранололу.
Йодовмісні рентгеноконтрастні лікарські засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Фенітоїн при внутрішньовенному введенні, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезии (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії і ймовірність зниження артеріального тиску.
Змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, маскує симптоми розвивається гіпоглікемії (тахікардію, підвищення артеріального тиску).
Знижує кліренс ксантинів (крім дифиллина).
Гіпотензивний ефект послаблюють глюкокортикостероїди.
Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін і гуанфацин, антиаритмічні лікарські засоби підвищують ризик розвитку або збільшена��я брадикардії, атріовентрикулярної блокади, зупинки серця та серцевої недостатності.
Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску.
Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів і антикоагулянтний ефект кумаринів.
Три - і тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні і снодійні лікарські засоби посилюють пригнічення ЦНС.
Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посил��ня гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і пропранололу має становити не менше 14 днів.
Негидрированные алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
Сульфасалазин збільшує концентрацію пропранололу в плазмі крові (гальмує метаболізм), рифампіцин скорочує період напіввиведення.
