Дозировка
Индивидуальный. При приеме внутрь начальная доза составляет 20 мг, разовая доза - 40-80 мг, частота приема - 2-3 раза/сут. В/в струйно медленно - начальная доза 1 мг; затем через 2 мин вводят ту же дозу повторно. При отсутствии эффекта возможны повторные введения. Максимальные дозы: при приеме внутрь - 320 мг/сут; при повторных введениях в/в струйно суммарная доза - 10 мг (под контролем АД и ЭКГ).
Лекарственная форма
таблетки
Состав
1 таб.
пропранолола гидрохлорид 10 мг
Фармакологическое действие
Неселективный бета-адреноблокатор. Оказывает антигипертензивное, антиангинальное и антиаритмическое действие. Вследствие блокады ?-адренорецепторов уменьшает стимулированное катехоламинами образование цАМФ из АТФ, в результате этого снижает внутриклеточное поступление ионов кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (уменьшает ЧСС, угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда). В начале применения ?-адреноблокаторов ОПСС в первые 24 ч увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности ?-адренорецепторов и устранения стимуляции ?2-адренорецепторов сосудов скелетной мускулатуры), но через 1-3 сут возвращается к исходному, а при длительном применении снижается.
Гипотензивный эффект связан с уменьшением минутного объема крови, симпатической стимуляции периферических сосудов, снижением активности ренин-ангиотензиновой системы (имеет значение у больных с исходной гиперсекрецией ренина), чувствительности барорецепторов дуги аорты (не происходит усиления их активности в ответ на снижение АД) и влиянием на ЦНС. Гипотензивный эффект стабилизируется к концу 2 недели курсового назначения.
Антиангинальное действие обусловлено снижением потребности миокарда в кислороде (за счет отрицательного хронотропного и инотропного эффекта). Уменьшение ЧСС ведет к удлинению диастолы и улучшению перфузии миокарда. За счет повышения конечного диастолического давления в левом желудочке и увеличения растяжения мышечных волокон желудочков может повышать потребность в кислороде, особенно у больных с хронической сердечной недостаточностью.
Антиаритмический эффект обусловлен устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусного и эктопического водителей ритма и замедлением AV-проведения. Угнетение проведения импульсов отмечается преимущественно в антеградном и в меньшей степени в ретроградном направлениях через AV-узел и по дополнительным путям. Относится к II классу антиаритмических средств. Уменьшение выраженности ишемии миокарда - за счет снижения потребности миокарда в кислороде, постинфарктная летальность может также уменьшаться благодаря антиаритмическому действию.
Способность предупреждать развитие головной боли сосудистого генеза обусловлена уменьшением выраженности расширения церебральных артерий вследствие бета-адреноблокады сосудистых рецепторов, ингибированием вызываемых катехоламинами агрегации тромбоцитов и липолиза, снижением адгезивности тромбоцитов, предотвращением активации факторов свертывания крови во время высвобождения адреналина, стимуляцией поступления кислорода в ткани и уменьшением секреции ренина.
Уменьшение тремора на фоне применения пропранолола обусловлено преимущественно блокадой периферических ?2-адренорецепторов.
Повышает атерогенные свойства крови. Усиливает сокращения матки (спонтанные и вызванные средствами, стимулирующими миометрий). Повышает тонус бронхов. В высоких дозах вызывает седативный эффект.
Фармакокинетика
После приема внутрь абсорбируется около 90% принятой дозы, но биодоступность низкая вследствие метаболизма при "первом прохождении" через печень. Cmax в плазме крови достигается через 1-1.5 ч. Связывание с белками 93%. T1/2 составляет 3-5 ч. Выводится почками преимущественно в виде метаболитов, в неизмененном виде - менее 1%.
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: повышенная утомляемость, слабость, головокружение, головная боль, сонливость или бессонница, яркие сновидения, депрессия, беспокойство, спутанность сознания, галлюцинации, тремор, нервозность, беспокойство.
Со стороны органов чувств: уменьшение секреции слезной жидкости (сухость и болезненность глаз).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: синусовая брадикардия, AV-блокада (вплоть до развития полной поперечной блокады и остановки сердца), аритмии, развитие (усугубление) хронической сердечной недостаточности, снижение АД, ортостатическая гипотензия, проявление ангиоспазма (усиление нарушения периферического кровообращения, похолодание нижних конечностей, синдром Рейно), боль в груди.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, дискомфорт в эпигастральной области, запор или диарея, нарушения функции печени (темная моча, желтушность склер или кожи, холестаз), изменения вкуса, повышение активности печеночных трансаминаз, ЛДГ.
Со стороны дыхательной системы: заложенность носа, бронхоспазм.
Со стороны эндокринной системы: изменение концентрации глюкозы крови (гипо- или гипергликемия).
Со стороны системы кроветворения: тромбоцитопения (необычные кровотечения и кровоизлияния), лейкопения.
Дерматологические реакции: усиление потоотделения, псориазоподобные кожные реакции, обострение симптомов псориаза.
Аллергические реакции: зуд, кожная сыпь, крапивница.
Прочие: боль в спине, артралгия, снижение потенции, синдром отмены (усиление приступов стенокардии, инфаркт миокарда, повышение АД).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
C осторожностью применять у пациентов с бронхиальной астмой, ХОБЛ, при бронхите, декомпенсированной сердечной недостаточности, сахарном диабете, при почечной и/или печеночной недостаточности, гипертиреозе, депрессии, миастении, псориазе, окклюзионных заболеваниях периферических сосудов, при беременности, в период лактации, у пациентов пожилого возраста, у детей (эффективность и безопасность не определены).
В период лечения возможно обострение псориаза.
При феохромоцитоме пропранолол можно применять только после приема альфа-адреноблокатора.
После продолжительного курса лечения пропранолол следует отменять постепенно, под наблюдением врача.
На фоне лечения пропранололом следует избегать в/в введения верапамила, дилтиазема. За несколько дней перед проведением наркоза необходимо прекратить прием пропранолола или подобрать средство для наркоза с минимальным отрицательным инотропным действием.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
У пациентов, деятельность которых требует повышенного внимания, вопрос о применении пропранолола амбулаторно следует решать только после оценки индивидуальной реакции пациента.
Показания
Артериальная гипертензия; стенокардия напряжения, нестабильная стенокардия; синусовая тахикардия (в т.ч. при гипертиреозе), наджелудочковая тахикардия, тахисистолическая форма мерцания предсердий, наджелудочковая и желудочковая экстрасистолия, эссенциальный тремор, профилактика мигрени, алкогольная абстиненция (ажитация и дрожание), тревожность, феохромоцитома (вспомогательное лечение), диффузно-токсический зоб и тиреотоксический криз (в качестве вспомогательного средства, в т.ч. при непереносимости тиреостатических препаратов), симпатоадреналовые кризы на фоне диэнцефального синдрома.
Противопоказания
AV-блокада II и III степени, синоатриальная блокада, брадикардия (ЧСС менее 55 уд./мин), СССУ, артериальная гипотензия (систолическое АД менее 90 мм рт.ст., особенно при инфаркте миокарда), хроническая сердечная недостаточность IIБ-III стадии, острая сердечная недостаточность, кардиогенный шок, повышенная чувствительность к пропранололу.
Применение при беременности и кормлении грудью
Применение пропранолола при беременности возможно только в том случае, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода. При необходимости применения в этот период необходимо тщательное наблюдение за состоянием плода, за 48-72 ч до родов пропранолол следует отменить.
Следует иметь в виду, что возможно негативное влияние на плод: внутриутробная задержка роста, гипогликемия, брадикардия.
Пропранолол выделяется с грудным молоком. При необходимости применения в период лактации следует установить врачебное наблюдение за ребенком или прекратить грудное вскармливание.
Применение при нарушениях функц
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с гипогликемическими средствами возникает риск развития гипогликемии за счет усиления действия гипогликемических средств.
При одновременном применении с ингибиторами МАО существует вероятность развития нежелательных проявлений лекарственного взаимодействия.
Описаны случаи развития выраженной брадикардии при применении пропранолола по поводу аритмии, вызванной препаратами дигиталиса.
При одновременном применении со средствами для ингаляционного наркоза повышается риск угнетения функции миокарда и развития артериальной гипотензии.
При одновременном применении с амиодароном возможны артериальная гипотензия, брадикардия, фибрилляция желудочков, асистолия.
При одновременном применении с верапамилом возможны артериальная гипотензия, брадикардия, диспноэ. Повышается Cmax в плазме крови, увеличивается AUC, уменьшается клиренс пропранолола вследствие угнетения его метаболизма в печени под влиянием верапамила.
Пропранолол не влияет на фармакокинетику верапамила.
Описан случай развит
(5819)
Дозування
Індивідуальний. При прийомі внутрішньо початкова доза становить 20 мг, разова доза - 40-80 мг, частота прийому - 2-3 рази/добу. В/в струминно повільно - початкова доза 1 мг; потім через 2 хв вводять ту ж дозу повторно. При відсутності ефекту можливі повторні введення. Максимальні дози: при прийомі всередину - 320 мг/добу; при повторних введеннях в/в струминно сумарна доза - 10 мг (під контролем АТ та ЕКГ).
Лікарська форма
таблеткиСклад
1 таб.
пропранололу гідрохлорид 10 мгФармакологічна дія
Неселективний бета-пеклореноблокатор. Чинить антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Внаслідок блокади ?-адренорецепторів зменшує стимулированное катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, в результаті цього знижує внутрішньоклітинний надходження іонів кальцію, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію (зменшує ЧСС, пригнічує провідність і збудливість, знижує скоротність міокарда). На початку застосування ?-адреноблокаторів ЗПОС у перші 24 год збільшується (в результаті реципрокного зростання активності ?-адренорецепторів та усунення стимуляції ?2-адренорецепторів судин скелетної мускулатури), але через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому застосуванні знижується.
Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має значення у хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їхньої активності у відповідь на зниження артеріального тиску) і впливом на ЦНС. Гипотензивный ефект стабілізується до кінця 2 тижні курсового призначення.
Антиангінальна дія обумовлена зниженням потреби міокарда в кисні (за рахунок негативного хронотропного та інотропного ефекту). Зменшення ЧСС веде до подовження діастоли і покращення перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку і збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих з хронічною серцевою недостатністю.
Антиаритми��еский ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV проведення. Пригнічення проведення імпульсів відзначається переважно в антеградном і в меншій мірі в ретроградним напрямках через AV вузол і по додаткових шляхах. Відноситься до II класу антиаритмічних засобів. Зменшення вираженості ішемії міокарда за рахунок зниження потреби міокарда в кисні, постинфарктная летальність може також зменшуватися завдяки антиаритмическому дії.
Здатність попереджати розвиток головного болю судинного генезу обумовлена зменшенням вираженості розширення церебральних артерій внаслідок бета-адреноблокади судинних рецепторів, пригніченням викликаються катехоламінами агрегації тромбоцитів і ліполізу, зниженням адгезивності тромбоцитів, запобіганням активації факторів згортання крові під час высвобождення адреналіну, стимуляцією надходження кисню в тканини і зменшенням секреції реніну.
Зменшення тремору на тлі застосування пропранололу обумовлено переважно блокадою периферичних ?2-адренорецепторів.
Підвищує атерогенні властивості крові. Посилює скорочення матки (спонтанні та викликані засобами, стимулюючими міометрій). Підвищує тонус бронхів. У високих дозах викликає седативний ефект.Фармакокінетика
Після прийому всередину абсорбується приблизно 90% прийнятої дози, але біодоступність низька вследств��е метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Cmax в плазмі крові досягається через 1-1.5 ч. Зв'язування з білками 93%. T1/2 складає 3-5 год. Виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, у незміненому вигляді - менше 1%.Побічні дії
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість або безсоння, яскраві сновидіння, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості, галюцинації, тремор, нервозність, занепокоєння.
З боку органів чуття: розумнийьшение секреції слізної рідини (сухість і болючість очей).
З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, AV-блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади і зупинки серця), аритмії, розвиток (збільшення) хронічної серцевої недостатності, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях.
З боку травної системи: нудота, блювання, дискомфорт у эпигас��ральной області, запор або діарея, порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміна смаку, підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛДГ.
З боку дихальної системи: закладеність носа, бронхоспазм.
З боку ендокринної системи: зміна концентрації глюкози крові (гіпо - або гіперглікемія).
З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія (незвичні кровотечі та крововиливи), лейкопенія.
Дерматологічні реакції: посилення потовиділення, псориазоподобные шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу.
Алергічні реакції: свербіж, шкірний висип, кропив'янка.
Інші: біль у спині, артралгія, зниження потенції, синдром відміни (посилення нападів стенокардії, інфаркт міокарда, підвищення артеріального тиску).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
C обережністю застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, ХОЗЛ, при бронхіті, декомпенсованій серцевій недостатності, цукровому діабеті, при нирковій і/або печінковій недостатності, гіпертиреозі, депресії, міастенії, псоріазі, прокклюзионных захворюваннях периферичних судин, при вагітності, в період лактації, у пацієнтів літнього віку, у дітей (ефективність і безпека не визначені).
В період лікування можливе загострення псоріазу.
При феохромоцитомі пропранолол можна застосовувати тільки після прийому альфа-адреноблокатора.
Після тривалого курсу лікування пропранолол слід відміняти поступово, під наглядом лікаря.
На тлі лікування пропранололом слід уникати в/в введення верапамілу, дилтіазему. За кілька д��їй перед проведенням наркозу необхідно припинити прийом пропранололу або підібрати засіб для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У пацієнтів, діяльність яких вимагає підвищеної уваги, питання про застосування пропранололу амбулаторно слід вирішувати тільки після оцінки індивідуальної реакції пацієнта.Свідчення
Артеріальна гіпертензія; стенокардія напруги, нестабільна стенокардія; синусова тахікардія (в т. ч. при гіпертиреозі), надшлуночкові тахікардія, тахісистолічна форма мерехтіння передсердь, надшлуночкові і шлуночкові екстрасистолія, есенціальний тремор, профілактика мігрені, алкогольна абстиненція (ажитація та тремтіння), тривожність, феохромоцитома (допоміжне лікування), дифузно-токсичний зоб та тиреотоксичний криз (у якості допоміжного засобу, у т. ч. при непереносимість тиреостатичних препаратів), симпатоадреналовые кризи на тлі діенцефального синдрому.Протипоказання
AV-блокада II та III ступенем забруднення��, синоатріальна блокада, брадикардія (ЧСС менше 55 уд./хв), СССУ, артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда), хронічна серцева недостатність ІІБ-III стадії, гостра серцева недостатність, кардіогенний шок, підвищена чутливість до пропранололу.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Застосування пропранололу при вагітності можливо тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності призміни у цей період необхідно ретельне спостереження за станом плоду, за 48-72 год до пологів пропранолол слід відмінити.
Слід мати на увазі, що можливий негативний вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія.
Пропранолол виділяється з грудним молоком. При необхідності застосування в період лактації слід встановити лікарське спостереження за дитиною або припинити грудне вигодовування.
Застосування при порушеннях опціїЛікарська взаємодія
При одночасному застосованоії з гіпоглікемічними засобами виникає ризик розвитку гіпоглікемії за рахунок посилення дії гіпоглікемічних засобів.
При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО існує ймовірність розвитку небажаних проявів лікарської взаємодії.
Описані випадки розвитку вираженої брадикардії при застосуванні пропранололу з приводу аритмії, спричиненої препаратами дигіталісу.
При одночасному застосуванні із засобами для інгаляційного наркозу підвищується ризик пригнічення функції міокарда і разв��розвитку артеріальної гіпотензії.
При одночасному застосуванні з аміодароном можливі артеріальна гіпотензія, брадикардія, фібриляція шлуночків, асистолія.
При одночасному застосуванні з верапамілом можливі артеріальна гіпотензія, брадикардія, диспное. Підвищується Cmax в плазмі крові, збільшується AUC, зменшується кліренс пропранололу внаслідок пригнічення його метаболізму в печінці під впливом верапамілу.
Пропранолол не впливає на фармакокінетику верапамілу.
Описаний випадок розвинений
