Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Амприлан нд 0,005+0,025 n30 табл (Амприлан нд 0,005+0,025 n30 табл)

1 246 грн
0 грн
Рейтинг: 91 (4.2) 5
Артикул: 6816
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Препарат следует принимать внутрь. Дозу подбирают индивидуально. Обычная доза для взрослых 1 таблетки/ (2.5 мг/12.5 мг) Амприлана НЛ. При необходимости доза может быть увеличена до 1 таблетки/ (5.0 мг/25 мг) Амприлана НД. При нарушении функции почек легкой или умеренной степени (КК>30 мл/мин, креатинин сыворотки приблизительно 3 мг/дл или 265 мкмоль/л) рекомендуется обычная доза препарата. При КК<30 мл/мин, препарат применять не рекомендуется. Продолжительность терапии не ограничена.

Передозировка

выраженное снижение АД, брадикардия, шок, нарушение водно-электролитного равновесия, острая почечная недостаточность, ступор, сухость во рту, слабость, сонливость

Лекарственная форма

Таблетки

Состав

рамиприл 5 мг

гидрохлоротиазид 25 мг

Вспомогательные вещества: натрия гидрокарбонат, лактозы моногидрат, кроскармеллоза натрия, крахмал прежелатинизированный (крахмал 1500), натрия стеарилфумарат.

Фармакологическое действие

Комбинированный антигипертензивный препарат, содержащий ингибитор АПФ и диуретик.

Рамиприл - ингибитор АПФ, препятствует превращению ангиотензина I в ангиотензин II без компенсаторного увеличения ЧСС.

Снижает продукцию альдостерона, ОПСС, давление в легочных капиллярах, сопротивление в легочных сосудах, не изменяет скорость клубочковой фильтрации, усиливает коронарный кровоток. При длительном применении препарата уменьшается гипертрофия миокарда у пациентов с артериальной гипертензией, уменьшается частота аритмий при реперфузии миокарда; улучшается кровообращение ишемизированного миокарда.

Кардиопротекторное действие обусловлено влиянием на синтез простагландинов, индукцией образования оксида азота в эндотелиоцитах. Препарат снижает агрегацию тромбоцитов. Начало гипотензивного действия - через 1.5 ч после приема внутрь, максимальный эффект - через 5-9 ч, продолжительность действия - 24 ч. У препарата отсутствует синдром отмены.

Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик, диуретический эффект которого связан с нарушением реабсорбции ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона.

Задерживает выведение ионов кальция, мочевой кислоты. Обладает антигипертензивным действием, развивающимся за счет расширения артериол. Практически не оказывает влияния на нормальное АД. Антигипертензивное действие наступает через 3-4 дня, но для достижения оптимального терапевтического эффекта может потребоваться 3-4 недели. Диуретический эффект наступает через 1-2 ч, достигает максимума через 4 ч и продолжается в течение 6-12 ч.

Рамиприл и гидрохлоротиазид обладают аддитивным действием. Рамиприл уменьшает потерю ионов калия, вызываемую приемом гидрохлоротиазида

Фармакокинетика

Фармакокинетика рамиприла и гидрохлоротиазида при одновременном приеме не отличается от таковой при их раздельном применении.

Всасывание

После приема внутрь всасывание рамиприла составляет в среднем 50-60%. Прием пищи не влияет на степень всасывания, но уменьшает его скорость. Тmax составляет 2-4 ч.

После приема внутрь всасывание гидрохлоротиазида составляет 60-80%, Cmax гидрохлоротиазида в крови достигается через 1-5 ч.

Распределение

Связывание рамиприла с белками плазмы крови составляет 73%, рамиприлата - 56%. Vd рамиприла - 90 л, рамиприлата - 500 л.

Связывание с белками плазмы гидрохлоротиазида составляет 64%.

Метаболизм

Метаболизм рамиприла происходит в основном в печени с образованием активного метаболита рамиприлата, который ингибирует АПФ в 6 раз активнее, чем рамиприл и неактивного метаболита дикетопиперазина, которые затем и глюкуронизируются.

Гидрохлоротиазид не метаболизируется.

Выведение

T1/2 рамиприла - 5.1 ч; в фазе распределения и элиминации снижение концентрации рамиприлата в сыворотке крови происходит с T1/2 - 4-5 дней. Рамиприл выводится преимущественно в виде метаболитов: с мочой - 60%, с калом - 40%. Гидрохлоротиазид в неизмененном виде быстро выводится с мочой. T1/2 составляет 5-15 ч.

Фармакокинетика в особых клинических случаях

T1/2 рамиприла и его метаболитов увеличивается при почечной недостаточности.

Побочные действия

Рамиприл

Со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение АД, ортостатическая гипотензия, ортостатический коллапс, тахикардия; редко - аритмия, ощущение сердцебиения, обострение синдрома Рейно. При чрезмерном снижении АД, в основном у пациентов с ИБС и клинически значимым сужением сосудов головного мозга, может развиться ишемия миокарда (стенокардия, инфаркт миокарда) и ишемия головного мозга (возможно с динамическим нарушением мозгового кровообращения или инсультом).

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея или запор, боль в эпигастральной области, кишечная непроходимость, метеоризм, панкреатит, гепатит, холестатическая желтуха, холецистит (при наличии холелитиаза), нарушение функции печени с развитием печеночной недостаточности, мелена, илеус, сухость во рту, жажда, снижение аппетита, стоматит, глоссит, воспаление слюнных желез.

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головокружение, головная боль, слабость, сонливость, периферическая невропатия (парестезии), нервная возбудимость, беспокойство, тремор, мышечный спазм, нарушения настроения, апатия; при применении в высоких дозах — бессонница, тревожность, депрессия, атаксия, спутанность сознания, обморок.

Со стороны дыхательной системы: сухой кашель, бронхоспазм, одышка, ринорея, ринит, синусит, фарингит, охриплость, бронхит, интерстициальная пневмония, эмболия легочной артерии, инфаркт легкого, отек легких.

Со стороны мочевыделительной системы: развитие или усиление симптом

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

Рамиприл

В начале лечения следует оценить почечную функцию. Необходимо тщательно контролировать функцию почек во время лечения рамиприлом особенно у пациентов с ослабленной функцией почек, с поражением почечных сосудов (например, клинически незначимым стенозом почечных артерий или гемодинамически значимым стенозом артерии единственной почки); сердечной недостаточностью.

Риск повышенной чувствительности и аллергоподобных (анафилактоидных) реакций повышается у пациентов, одновременно принимающих ингибиторы АПФ и проходящих процедуры гемодиализа с использованием диализных мембран AN 69. Сходные реакции были выявлены при аферезе ЛПНП с помощью декстран сульфата, поэтому при лечении ингибиторами АПФ следует избегать использования данного метода.

Во время лечения рамиприлом у пациентов с нарушенной почечной функцией, особенно при одновременном лечении диуретиками, может повышаться уровень мочевины и креатинина в сыворотке крови. В этом случае лечение следует продолжить меньшими дозами рамиприла или отменить препарат. У пациентов с нарушенной почечной функцией повышается риск возникновения гиперкалиемии.

У пациентов с нарушенной печеночной функцией вследствие снижения активности печеночных ферментов может быть замедлен метаболизм рамиприла и образование активного метаболита. В связи с этим лечение таких пациентов следует начинать только под строгим медицинским наблюдением.

Необходимо соблюдать осторожность при назначении рамиприла пациентам, находящимся на малосолевой или бессолевой диете (повышенный риск развития артериальной гипотензии). У пациентов со сниженным ОЦК (в результате терапии диуретиками), при проведении диализа, при диарее и рвоте возможно развитие симптоматической гипотензии.

Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для продолжения лечения после стабилизации АД. В случае повторного возникновения выраженной артериальной гипотензии следует уменьшить дозу или отменить препарат.

У пациентов, подвергающихся обширным хирургическим вмешательствам или получающим другие вызывающие артериальную гипотензию средства во время проведения общей анестезии, рамиприл может вызвать блокаду образования ангиотензина II вследствие компенсаторного высвобождения ренина. Если врач связывает развитие артериальной гипотензии с упомянутым выше механизмом, артериальная гипотензия может быть скорректирована увеличением объема плазмы крови.

В редких случаях во время лечения ингибиторами АПФ наблюдаются агранулоцитоз, эритроцитопения, тромбоцитопения, гемоглобинемия или угнетение костного мозга. В начале и во время лечения необходимо контролировать количество белых клеток крови для выявления возможной нейтропении/агранулоцитоза. Более частый контроль рекомендуется у

пациентов с почечной недостаточностью, с заболеваниями соединительной ткани (в т.ч. СКВ или склеродермия) и у пациентов, одновременно принимающих лекарственные средства, оказывающие влияние на кроветворение.

Показания

— артериальная гипертензия (пациентам, которым показана комбинированная терапия).

Противопоказания

Рамиприл

— ангионевротический отек в анамнезе (в т.ч. связанный с предшествующей терапией ингибиторами АПФ);

— гемодинамически значимый двусторонний стеноз почечных артерий;

— стеноз артерии единственной почки;

— состояние после трансплантации почек;

— гемодиализ;

— почечная недостаточность (КК<30 мл/мин);

— гемодинамически значимый аортальный или митральный стеноз (риск чрезмерного снижения АД с последующим нарушением функции почек);

— гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия;

— первичный гиперальдостеронизм;

— беременность;

— период лактации;

— детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);

— повышенная чувствительность к ингибиторам АПФ;

— повышенная чувствительность к рамиприлу и/или компонентам препарата.

С осторожностью следует принимать препарат при тяжелых поражениях коронарных и церебральных артерий (опасность снижения кровотока при чрезмерном снижении АД)

Лекарственное взаимодействие

Рамиприл

При одновременном применении рамиприл усиливает угнетающее действие этанола на ЦНС.

Прием соли с пищей может снижать гипотензивный эффект рамиприла.

При одновременном использовании рамиприла и других средств, снижающих АД, (в т.ч. диуретики, нитраты, трициклические антидепрессанты, средства для общей анестезии) усиливается гипотензивный эффект рамиприла.

При одновременном назначении рамиприла и препаратов калия/калийсберегающих диуретиков может развиться гиперкалиемия.

В связи с возможным снижением гипотензивного эффекта рамиприла следует тщательно контролировать уровень АД при одновременном применении Амприлана НЛ с вазопрессорными симпатомиметиками (эпинефрин, норэпинефрин).

При одновременном применении рамиприла с аллопуринолом, иммунодепрессантами, ГКС, прокаинамидом, цитостатиками повышается вероятность изменений периферической картины крови (риск развития лейкопении).
(5816)


Дозування

Препарат слід приймати внутрішньо. Дозу підбирають індивідуально. Звичайна доза для дорослих 1 таблетки/ (2.5 мг/12.5 мг) Амприлана НЛ. При необхідності доза може бути збільшена до 1 таблетки/ (5.0 мг/25 мг) Амприлана НД. При порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня (КК>30 мл/хв креатинін сироватки приблизно 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) рекомендується звичайна доза препарату. При КК<30 мл/хв, препарат застосовувати не рекомендується. Тривалість терапії не обмежена.

Передозування

виражене зниження АТ, брадикар��ія, шок, порушення водно-електролітного рівноваги, гостра ниркова недостатність, ступор, сухість у роті, слабкість, сонливість

Лікарська форма

Таблетки

Склад

раміприл 5 мг

гідрохлоротіазид 25 мг

Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований (крохмаль 1500), натрію стеарилфумарат.

Фармакологічна дія

Комбінований антигіпертензивний препарат, що містить інгібітор АПФ і діуретик.

Раміприл - інгібітор АПФ, перешкодвідповідає перетворенню ангіотензину I в ангіотензин II без компенсаторного збільшення ЧСС.

Знижує продукцію альдостерону, ЗПСО, тиск у легеневих капілярах, опір у легеневих судинах, не змінює швидкість клубочкової фільтрації, підсилює коронарний кровотік. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, зменшується частота аритмій при реперфузії міокарда; поліпшується кровообіг ішемізованого міокарда.

Кардіопротекторна дія обумовленийпро впливом на синтез простагландинів, індукцією утворення оксиду азоту в эндотелиоцитах. Препарат знижує агрегацію тромбоцитів. Початок гіпотензивної дії - через 1.5 години після прийому внутрішньо, максимальний ефект - через 5-9 год, тривалість дії - 24 год. У препарату відсутній синдром відміни.

Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води в дистальному відділі нефрону.

Затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Про��ладает антигіпертензивну дію, розвивається за рахунок розширення артеріол. Практично не впливає на нормальний артеріальний тиск. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Діуретичний ефект настає через 1-2 год, досягає максимуму через 4 год і триває протягом 6-12 год.

Раміприл і гідрохлоротіазид мають адитивну дію. Раміприл зменшує втрату іонів калію, що спричинюється прийомом гідрохлоротіазиду

Фармакокінетика

Фармакокинетика раміприлу та гідрохлоротіазиду при одночасному прийомі не відрізняється від такої при їх роздільному застосуванні.

Всмоктування

Після прийому всередину всмоктування раміприлу становить в середньому 50-60%. Прийом їжі не впливає на ступінь усмоктування, але знижує його швидкість. Тмах становить 2-4 ч.

Після прийому всередину всмоктування гідрохлоротіазиду становить 60-80%, Cmax гідрохлоротіазиду в плазмі крові досягається через 1-5 ч.

Розподіл

Зв'язування раміприлу з білками плазми крові становить 73%, раміприлату - 56%. Vd р��миприла - 90 л, раміприлату - 500 к.

Зв'язування з білками плазми гідрохлоротіазиду становить 64%.

Метаболізм

Метаболізм раміприлу відбувається в основному в печінці з утворенням активного метаболіту раміприлату, який інгібує АПФ в 6 разів активніший, ніж раміприл та неактивного метаболіту дикетопиперазина, які потім і глюкуронизируются.

Гідрохлоротіазид не метаболізується.

Виведення

T1/2 раміприлу - 5.1 год; у фазі розподілу і елімінації зниження концентрації раміприлату в сироватці крові провиходить з T1/2 - 4-5 днів. Раміприл виводиться переважно у вигляді метаболітів: з сечею - 60%, з калом - 40%. Гідрохлоротіазид у незміненому вигляді швидко виводиться з сечею. T1/2 складає 5-15 ч.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

T1/2 раміприлу та його метаболітів збільшується при нирковій недостатності.

Побічні дії

Раміприл

З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія; рідко - аритмія, відчуття серцебиття, загострення синдрому Рейно. При надмірному зниженні артеріального тиску, в основному у пацієнтів з ІХС та клінічно значущим звуженням судин головного мозку, може розвинутися ішемія міокарда (стенокардія, інфаркт міокарда) та ішемія головного мозку (можливо з динамічним порушенням мозкового кровообігу або інсульт).

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, біль в епігастральній ділянці, кишкова непрохідність, метеоризм, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, холецистит (при наявності холелітіазу), порушення функції печінки з розвитку��м печінкової недостатності, мелена, ілеус, сухість у роті, спрага, зниження апетиту, стоматит, глосит, запалення слинних залоз.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, слабкість, сонливість, периферична нейропатія (парестезія), нервова збудливість, неспокій, тремор, м'язовий спазм, порушення настрою, апатія; при застосуванні у високих дозах — безсоння, тривожність, депресія, атаксія, сплутаність свідомості, непритомність.

З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхоспазм, задишка, ринорея, риніт, синусит, фарингіт, захриплість, бронхіт, інтерстиціальна пневмонія, емболія легеневої артерії, інфаркт легені, набряк легенів.

З боку сечовидільної системи: розвиток або посилення симптом

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Раміприл

На початку лікування слід оцінити ниркову функцію. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок під час лікування раміприлом особливо у пацієнтів з ослабленою функцією нирок, з ураженням ниркових судин (наприклад, клінічно незначущу зтенозом ниркових артерій або гемодинамічно значущим стенозом артерії єдиної нирки); серцевою недостатністю.

Ризик підвищеної чутливості і аллергоподобных (анафілактоїдних) реакцій підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та проходять процедури гемодіалізу з використанням діалізних мембран AN 69. Подібні реакції були виявлені при аферезе ЛПНЩ за допомогою декстран сульфату, тому при лікуванні інгібіторами АПФ слід уникати використання даного методу.

Під час лікування рамипри��ом у пацієнтів з порушеною нирковою функцією, особливо при одночасному лікуванні діуретиками, може підвищуватися рівень сечовини і креатиніну в сироватці крові. У цьому випадку лікування слід продовжити меншими дозами раміприлу або відмінити препарат. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією підвищується ризик виникнення гіперкаліємії.

У пацієнтів з порушеною печінковою функцією внаслідок зниження активності печінкових ферментів може бути уповільнений метаболізм раміприлу і утворення активного метаболіту. У зв'язку з цим лечение таких пацієнтів слід починати тільки під суворим медичним наглядом.

Необхідно дотримуватися обережності при призначенні раміприлу пацієнтам, які перебувають на малосолевой або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У пацієнтів зі зниженим ОЦК (внаслідок терапії діуретиками), при проведенні діалізу, при діареї і блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії.

Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації А��. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат.

У пацієнтів, що піддаються великим хірургічним втручанням або отримують інші викликають артеріальну гіпотензію кошти під час проведення загальної анестезії, раміприл може викликати блокаду утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо лікар пов'язує розвиток артеріальної гіпотензії з згаданим вище механізмом, артеріальна гіпотензія може бути скорректирована збільшенням об'єму плазми крові.

У поодиноких випадках під час лікування інгібіторами АПФ спостерігаються агранулоцитоз, еритроцитопенія, тромбоцитопенія, гемоглобінемія або пригнічення кісткового мозку. На початку і під час лікування необхідно контролювати кількість білих клітин крові для виявлення можливої нейтропенії/агранулоцитозу. Більш частий контроль рекомендується у

пацієнтів з нирковою недостатністю, захворюваннями сполучної тканини (в т. ч. ВКВ або склеродермія) і у пацієнтів, які одночасно приймають лікарський засібосновні засоби, що впливають на кровотворення.

Свідчення

— артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія).

Протипоказання

Раміприл

— ангіоневротичний набряк в анамнезі (у т. ч. пов'язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ);

— гемодинамічно значущий двосторонній стеноз ниркових артерій;

— стеноз артерії єдиної нирки;

— стан після трансплантації нирок;

— гемодіаліз;

— ниркова недостатність (КК<30 мл/хв);

— гемодинамически значимий аортальний або мітральний стеноз (ризик надмірного зниження артеріального тиску з подальшим порушенням функції нирок);

— гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;

— первинний гіперальдостеронізм;

— вагітність;

— період лактації;

— дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);

— підвищена чутливість до інгібіторів АПФ;

— підвищена чутливість до раміприлу та/або компонентів препарату.

З обережністю слід пр��приймати препарат при тяжких ураженнях коронарних і церебральних артерій (небезпека зниження кровотоку при надмірному зниженні артеріального тиску)

Лікарська взаємодія

Раміприл

При одночасному застосуванні раміприл посилює пригнічувальну дію етанолу на ЦНС.

Прийом солі з їжею може зменшувати гіпотензивний ефект раміприлу.

При одночасному застосуванні раміприлу та інших засобів, що знижують АТ, (в т. ч. діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, засоби для загальної анестезії) посилюється гіпотензивний червонект раміприлу.

При одночасному призначенні раміприлу і препаратів калію/калійзберігаючих діуретиків може розвинутися гіперкаліємія.

У зв'язку з можливим зниженням гіпотензивного ефекту раміприлу слід ретельно контролювати рівень АТ при одночасному застосуванні Амприлана НЛ з вазопрессорными симпатоміметиками (епінефрин, норепінефріну).

При одночасному застосуванні раміприлу з алопуринолом, імунодепресантами, ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДАМИ, прокаїнамідом, цитостатиками підвищується ймовірність змін периферичної картин�� крові (ризик розвитку лейкопенії).
Форма выпуска: упак 30 таблеток
Беречь от детей: Да
Производитель: KRKA
Общее описание: Антигипертензивный препарат
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Действующие вещества: Рамиприл, гидрохлортиазид
Страна происхождения: Словения
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
Рекомендуемые товары
Амлодипин-тева 0,01 n30 табл
0 грн
546 грн
Амприлан 0,01 n30 табл
0 грн
1 070 грн
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка