Дозировка
Таблетку следует принимать внутрь независимо от времени приема пищи (то есть, таблетки могут приниматься как до, гак и во время или после приема пищи) и запивать достаточным количеством (1/2 стакана) воды. Нельзя разжевывать или измельчать таблетки перед приемом. Доза подбирается в зависимости от терапевтического эффекта и переносимости препарата пациентом. Лечение препаратом Амприлан® обычно является длительным, а его продолжительность в каждом конкретном случае определяется врачом. Если не назначается иначе, то при нормальной функции почек и печени рекомендуются представленные далее режимы дозирования. Подробнее см. инструкцию
Лекарственная форма
Таблетки 1.25 мг овальные, плоские таблетки белого или почти белого цвета с фаской.
Состав
рамиприл 1.25 мг
Вспомогательные вещества: натрия гидрокарбонат 1,25 мг, лактозы моногидрат 79,50 мг мг, кроскармеллоза натрия 2,00 мг, крахмал прежелатинизированный 15.00 мг мг, натрия стеарилфумарат 1,00 м мг, смесь красителей РВ 22886 желтый* -/ 4,00
Фармакологическое действие
амиприл является пролекарством, которое метаболизируется после всасывания в рамиприлат в печени. Рамиприл ингибитор ангиотензин-превращающего фермента (АПФ) длительного действия. АПФ катализирует превращение ангиотензина I в -ангиотензин II. АПФ идентичен киназе, ферменту, катализирующему распад брадикинина. Блокада АПФ приводит к снижению концентрации ангиотензина II, повышению активности ренина в плазме крови, усилению эффекта брадикинина и повышению секреции альдостерона, что может являться причиной повышения уровня калия в сыворотке крови.
Антигипертензивный и гемодинамические эффекты рамиприла у пациентов с артериальной гипертензией являются результатом расширения резистивных сосудов и снижения общего периферического сопротивления, что в свою очередь постепенно снижает артериальное давление (АД). Сердечный ритм обычно не изменяется. При длительном лечении уменьшается гипертрофия левого желудочка без отрицательного влияния на функцию сердца. Гипотензивный эффект единичной дозы проявляется через 1-2 часа после приема, достигает максимума через 3-6 часов и длится 24 часа. Рамиприл также эффективен для лечения хронической сердечной недостаточности. У пациентов с признаками хронической сердечной недостаточности после инфаркта миокарда препарат снижает риск внезапной смерти, прогрессирование сердечной недостаточности в тяжелую/резистентную недостаточность и уменьшает число госпитализаций по поводу сердечной недостаточности.
Согласно литературным данным рамиприл значительно снижает частоту инфаркта миокарда, инсульта и сердечно-сосудистой смерти у пациентов с повышенным кардиоваскулярньм риском вследствие сосудистых заболеваний (таких как ишемическая болезнь сердца, перенесенный инсульт или заболевания периферических сосудов) или сахарного диабета, у которых имеется как минимум один дополнительный фактор риска (микроальбуминурия, артериальная гипертензия, повышение уровня общего холестерина, низкий уровень липопротеидов высокой плотности, курение). Препарат также снижает общую смертность и потребность в процедурах по реваскуляризации, замедляет возникновение и прогрессирование хронической сердечной недостаточности. Как у пациентов с сахарным диабетом, так и без него, препарат значительно снижает имеющуюся микроальбуминурию и риск развития нефропатии. Эти эффекты отмечаются у пациентов как с повьппенным, так и с нормальным артериальным давлением.
Фармакокинетика
После приема внутрь рамиприл быстро всасывается из желудочно-кишечного тракта 50-60% препарата, прием пищи не замедляет всасывание. Максимальная концентрация в сыворотке крови достигается через 1 час.
Рамиприл метаболизируется в печени, с образованием активного метаболита - рамиприлата, активность которого в 6 раз выше, чем рамиприла и неактивного дикетопиперазина, который затем глюкуронизируется. Максимальная концентрация рамиприлата в сыворотке крови достигается через 2-4 часа после приема, равновесная концентрация - к 4 дню приема препарата.
Около 73% рамиприла и 56% рамиприлата связываются с белками плазмы крови. Рамиприл и рамиприлат- выводится из организма преимущественно с мочой (около- -60%) главным образом в виде метаболитов, менее 2% от принятой дозы выводится в виде неизмененного рамиприла.
Рамиприл выводится в несколько этапов. Период полувыведения после назначения терапевтической дозы составляет 13-17 часов для рамиприлата, 5,1 часа - для рамиприла. Исследования на животных не выявили секреции препарата с молоком.
Исследования, проведенные у здоровых добровольцев в возрасте от 65 до 76 лет, показали, что фармакокинетика рамиприла у них не отличалась от фармакокинетики у молодых здоровых добровольцев.
При нарушении функции почек выведение рамиприла и его метаболитов замедляется пропорционально снижению клиренса креатинина. У пациентов с печеночной недостаточностью метаболизм рамиприла в рамиприлат может быть замедлен, а концентрация рамиприла в сыворотке крови повышена.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение АД, ортостатическая гипотензия, ортостатический коллапс, тахикардия; редко - аритмия, стенокардия, инфаркт миокарда.
Со стороны мочеполовой системы: развитие или усиление симптомов почечной недостаточности, протеинурия, уменьшение объема мочи, снижение либидо.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: при чрезмерном снижении АД - ишемия головного мозга, инсульт, головокружение, головная боль, слабость, сонливость, парестезии, нервная возбудимость, беспокойство, тремор, мышечный спазм, нарушение настроения, судороги; при применении в высоких дозах - бессонница, тревожность, депрессия, спутанность сознания, обморок.
Со стороны органов чувств: вестибулярные нарушения, нарушения вкуса (например, металлический вкус), обоняния, слуха и зрения, шум в ушах.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея или запор, боль в эпигастральной области, кишечная непроходимость, панкреатит, гепатит, холестатическая желтуха, нарушение функции печени с развитием печеночной недостаточности, сухость во рту, жажда, снижение аппетита, стоматит, глоссит, повышение активности печеночных трансаминаз, гипербилирубинемия.
Со стороны дыхательной системы: сухой кашель, бронхоспазм, одышка, ринорея, ринит, синусит, бронхит.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, конъюнктивит, фотосенсибилизация, ангионевротический отек лица, конечностей, губ, языка, глотки и/или гортани, эксфолиативный дерматит
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Не следует назначать препарат пациентам с гемодинамически значимым стенозом аортального или митрального клапана или любым препятствием оттоку крови из левого желудочка.
В начале лечения необходимо оценить почечную функцию. Необходимо тщательно контролировать функцию почек во время лечения Амприланом (особенно у пациентов с нарушением функции почек, с поражением почечных сосудов /клинически незначимый стеноз почечных артерий или гемодинамически значимый стеноз артерии единственной почки/), сердечной недостаточностью.
Риск развития реакций повышенной чувствительности и анафилактоидных реакций повышается у пациентов, одновременно принимающих ингибиторы АПФ и проходящих процедуры гемодиализа с использованием диализных мембран AN69. Сходные реакции были выявлены при аферезе липопротеидов низкой плотности с помощью декстран сульфата, поэтому при лечении ингибиторами АПФ следует избегать использования данного метода.
Во время лечения Амприланом у пациентов с нарушениями функции почек, особенно при одновременном лечении диуретиками, может повышаться уровень мочевины и креатинина в сыворотке крови. В этом случае лечение следует продолжить уменьшенными дозами Амприлана или отменить препарат.
У пациентов с нарушениями функции почек повышается риск возникновения гиперкалиемии.
У пациентов с нарушениями функции печени вследствие снижения активности печеночных эстераз может быть замедлен метаболизм рамиприла и образование активного метаболита. В связи с этим лечение таких пациентов следует начинать только под строгим медицинским наблюдением.
Необходимо соблюдать осторожность при назначении Амприлана пациентам, находящимся на низкосолевой или бессолевой диете (повышенный риск развития артериальной гипотензии). У больных со сниженным ОЦК (в результате терапии диуретиками), при проведении диализа, при диарее и рвоте возможно развитие симптоматической гипотензии.
Транзиторная артериальная гипотензия не является противопоказанием для продолжения лечения после стабилизации АД. В случае повторного возникновения выраженной гипотензии следует уменьшить дозу или отменить препарат.
На фоне терапии Амприланом при проведении обширного хирургического вмешательства, во время проведения общей анестезии возможно развитие блокады образования ангиотензина II вследствие компенсаторного высвобождения ренина. Если врач связывает развитие артериальной гипотензии с упомянутым выше механизмом, артериальная гипотензия может быть скорректирована увеличением объема плазмы крови.
В редких случаях во время лечения ингибиторами АПФ наблюдаются агранулоцитоз, эритроцитопения, тромбоцитопения, гемоглобинемия или угнетение костного мозга. В начале и во время лечения необходимо контролировать количество лейкоцитов крови для выявления возможной нейтропении/агранулоцитоза.
Показания
\0009Артериальная гипертензия (в монотерапии или в сочетании с другими гипотензивными препаратами, например, диуретиками и блокаторами «медленных» кальциевых каналов).
•\0009Хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии, в частности, в комбинации с диуретиками).
•\0009Диабетическая нефропатия или недиабетическая нефропатия, доклинические и клинически выраженные стадии, в т. ч. с выраженной протеинурией, в особенности при сочетании с артериальной гипертензией.
•\0009Снижение риска развития инфаркта миокарда, инсульта или сердечно-сосудистой смертности у пациентов с высоким сердечно-сосудистым риском:
-\0009у пациентов с подтвержденной ишемической болезнью сердца, инфарктом миокарда в анамнезе или без пего, включая пациентов, перенесших чрескожную транслюминальную коронарную ангиопластику, аортокоронарное шунтирование;
-\0009у пациентов с инсультом в анамнезе;
-\0009у пациентов с окклюзионными поражениями периферических артерий в анамнезе;
-\0009у пациентов с сахарным диабетом с нс менее чем одн
Противопоказания
Повышенная чувствительность к рамиприлу, другим ингибиторам АПФ или к любому из компонентов препарата (ем. раздел «Состав»),
•\0009Ангионевротический отек (наследственный или идиопатический, а также после приема ингибиторов АПФ) в анамнезе - риск быстрого развития ангионевротического отека (ем. раздел «Побочное действие»).
•\0009Гемодинамически значимый стеноз почечных артерий (двусторонний или односторонний в случае единственной почки)
.Артериальная гипотензия (систолическое АД менее 90 мм рт. ст.) или состояния с нестабильными показателями гемодинамики.
•\0009Гемодинамическн значимый стеноз аортального или митрального клапана или гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия (ГОКМ11).
•\0009Первичный гиперальдостеронизм.
•\0009Тяжелая почечная недостаточность (КК менее 20 мл/мин при поверхности тела 1,73 м ) (опыт клинического применения недостаточен).
•\0009Нефропатия, лечение которой проводится глюкокортикостероидами, нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), иммуномодуляторами и/или другими цитостатическими средствами (опыт клинического применения недостаточен, см. раздел «Взаимодействие е другими лекарственными средствами»).
•\0009ХСН в стадии декомпенсации (опыт клинического применения недостаточен).
•\0009Гемодиализ или гемофильтрация с использованием некоторых мембран с отрицательно заряженной поверхностью, таких как высокопроточные мембраны из полиакрилнитрила (опасность развития реакций повышенной чувствительности) (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами», «Особые указания»),
•\0009Аферсз липопротеинов низкой плотности (ЛПНП) с использованием декстрана сульфата (опасность развития реакций повышенной чувствительности) (см. раздел «Особые указания»).
•\0009Десенсибилизирующая терапия при реакциях повышенной чувствительности к ядам насекомых, таких как пчелы, осы (см. раздел «Особые указания»).
•\0009Одновременное применение е алискирсном у пациентов с сахарным диабетом или умеренной и тяжелой почечной недостаточностью с КК менее 60 мл/мин.
•\0009Одновременное применение с антагонистами рецепторов к ангиотензину II (АРА II) у пациентов с диабетической нефропатией.
•\0009Беременность.
•\0009Период грудного вскармливания.
•\0009Возраст до 18 лет (опыт клинического применения недостаточен).
•\0009Непереносимость лактозы, дефицит лактазы или синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции.
Дополнительные противопоказания при применении препарата Амнрилан в острой стадии инфаркта миокарда
Тяжелая сердечная недостаточность (IV функциональный класс по классификации NYHA).
•\0009Нестабильная стенокардия.
•\0009Опасные для жизни желудочковые нарушения ритма сердца.
•\0009«Легочное» сердце.
С осторожностью
•\0009Состояния, при которых чрезмерное снижение АД является особенно опасным (при атеросклеротических поражениях коронарных и мозговых артерий).
•\0009Состояния, сопровождающиеся повышением активности ренин-ангиотензин-альдостсроновой системы (РААС), при которых при ингибировании АПФ имеется риск резкого снижения АД е ухудшением функции почек:
-\0009выраженная артериальная гипертензия, особенно злокачественная артериальная гипертензия;
-\0009ХСН, особенно тяжелая или по поводу которой принимаются другие лекарственные средства с антигипсртензивным ействием;
-\0009гемодинамически значимый односторонний стеноз почечной артерии (при наличии обеих почек);
-\0009предшествующий прием диуретиков;
-\0009нарушения водно-электролитного баланса в результате недостаточного потребления жидкости и поваренной соли, диареи, рвоты, обильного потоотделения.
•\0009Нарушения функции печени (недостаточность опыта применения: возможно как усиление, так и ослабление эффектов рамиприла; при наличии у пациентов цирроза печени с асцитом и отеками возможна значительная активация РААС, см. выше «Состояния, сопровождающиеся повышением активности РААС»).
•\0009Нарушения функции почек (КК более 20 мл/мин при поверхности тела 1.73 м2) из-за риска развития гиперкалиемии и лейкопении.
•\0009Состояние после трансплантации почки.
•\0009Системные заболевания соединительной ткани, в том числе системная красная волчанка, склеродермия, сопутствующая терапия препаратами, способными вызывать изменения в картине периферической крови (возможно угнетение костномозгового кроветворения, развитие нейтропении или агранулоцитоза, см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
Сахарный диабет (риск развития гиперкалиемии).
•\0009Пациенты пожилого возраста (риск усиления антигипертензивного действия).
•\0009Гиперкалиемия.
•\0009Одновременное применение препарата Амирилатг с препаратами, содержащими алискирен, или АРА II (при двойной блокаде РААС имеется повышенный риск резкого снижения АД, развития гиперкалиемии и ухудшения функции почек по сравнению с монотерапией) (см. раздел «Особые указания»).
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Препарат Амприлан*’ противопоказан при беременности, так как он может оказывать неблагоприятное влияние на плод: нарушение развития почек плода, снижение АД плода и новорожденных, нарушение функции почек, гиперкалиемия, гипоплазия костей черепа, гипоплазия легких.
Поэтому перед началом приема препарата у женщин детородного возраста следует исключить беременность.
Если женщина планирует беременность, то лечение ингибитором АПФ должно быть прекращено.
В случае наступления беременности во время лечения препаратом Амприлан®, следует, как можно скорее, прекратить его прием и перевести пациентку на прием других препаратов, при применении которых риск для ребенка будет наименьшим.
Если лечение препаратом Амприлан® необходимо в период грудного вскармливания, то кормление грудью должно быть прекращено.
Лекарственное взаимодействие
Рамиприл усиливает угнетающее действие этанола на ЦНС.
При одновременном применении рамиприла и других средств, снижающих АД (диуретики, нитраты, трициклические антидепрессанты, анестетики), приводит к усилению гипотензивного эффекта рамиприла.
Одновременное назначение рамиприла и препаратов калия или калийсберегающих диуретиков может стать причиной гиперкалиемии.
Вазопрессорные симпатомиметики (адреналин, норадреналин) могут снижать гипотензивный эффект рамиприла. В связи с этим при одновременном лечении следует тщательно контролировать уровень АД.
Одновременное назначение рамиприла и аллопуринола, иммунодепрессантов, кортикостероидов, прокаинамида, цитостатиков повышает вероятность изменений периферической картины крови.
Одновременное назначение рамиприла и препаратов лития ведет к снижению экскреции лития. Поэтому необходимо контролировать концентрацию лития в сыворотке крови для исключения риска развития токсических эффектов.
(5812)
Дозування
Таблетку слід приймати внутрішньо незалежно від часу прийому їжі (тобто, таблетки можуть прийматися як до, гак і під час або після прийому їжі) і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води. Не можна розжовувати або подрібнювати таблетки перед прийомом. Доза підбирається в залежності від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Амприлан® зазвичай є тривалим, а його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то при нормальной функції нирок і печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Детальніше див. інструкцію
Лікарська форма
Таблетки 1.25 мг овальні, плоскі таблетки білого або майже білого кольору з фаскою.Склад
раміприл 1.25 мг
Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат 1,25 мг, лактози моногідрат 79,50 мг мг, натрію кроскармелоза 2,00 мг, крохмаль прежелатинізований 15.00 мг мг, натрію стеарилфумарат 1,00 м мг, суміш барвників РВ 22886 жовтий* -/ 4,00Фармакологічна дія
амиприл є проліками, кото��е метаболізується після всмоктування в раміприлат в печінці. Раміприл інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) тривалої дії. АПФ каталізує перетворення ангіотензину I в -ангіотензин II. АПФ ідентичний киназе, ферменту, катализирующему розпад брадикініну. Блокада АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II, підвищення активності реніну у плазмі, посилення ефекту брадикініну і підвищенню секреції альдостерону, що може бути причиною підвищення рівня калію в сироватці крові.
Антигіпертензивний �� гемодинамічні ефекти раміприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією є результатом розширення резистивних судин і зниження загального периферичного опору, що в свою чергу поступово знижує артеріальний тиск (АТ). Серцевий ритм зазвичай не змінюється. При тривалому лікуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка без негативного впливу на функцію серця. Антигіпертензивний ефект одноразової дози проявляється через 1-2 години після прийому, досягає максимуму через 3-6 годин і триває 24 години. Раміприл також ефективен для лікування хронічної серцевої недостатності. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда препарат знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у важку/резистентну недостатність і зменшує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.
Згідно з літературними даними раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардиоваскулярньм ризиком внаслідок сосудистых захворювань (таких як ішемічна хвороба серця, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ліпопротеїдів високої щільності, куріння). Препарат також знижує загальну смертність і потребу у процедурах по реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з��харным діабетом, так і без нього, препарат значно знижує наявну микроальбуминурию і ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з повьппенным, так і з нормальним артеріальним тиском.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту 50-60% препарату, прийом їжі не уповільнює всмоктування. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається через 1 годину.
Раміприл метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту - раміприлату, активність дооторого в 6 разів вище, ніж раміприлу та неактивного дикетопиперазина, який потім глюкуронизируется. Максимальна концентрація раміприлату в сироватці крові досягається через 2-4 години після прийому, а рівноважна концентрація - до 4 дню прийому препарату.
Близько 73% раміприлу і 56% раміприлату зв'язується з білками плазми крові. Раміприл і раміприлат - виводиться з організму переважно із сечею (близько -60%) головним чином у вигляді метаболітів, менше 2% від прийнятої дози виводиться у вигляді незміненого раміприлу.
Раміприл виводиться не��кілька етапів. Період напіввиведення після призначення терапевтичної дози, становить 13-17 годин для раміприлату, 5,1 години - для раміприлу. Дослідження на тваринах не виявили секреції препарату з молоком.
Дослідження, проведені у здорових добровольців віком від 65 до 76 років, показали, що фармакокінетика раміприлу у них не відрізнялася від фармакокінетики у молодих здорових добровольців.
При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів сповільнюється пропорційно зниженню кліренсу креатиніну. У пацієнт��з печінковою недостатністю метаболізм раміприлу в раміприлат може бути уповільнений, а концентрація раміприлу в сироватці крові підвищена.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія; рідко - аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда.
З боку сечостатевої системи: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, протеїнурія, зменшення об'єму сечі, зниження лібідо.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: при ��резмерном зниженні АТ - ішемія головного мозку, інсульт, запаморочення, головний біль, слабкість, сонливість, парестезії, нервова збудливість, неспокій, тремор, м'язовий спазм, порушення настрою, судоми; при застосуванні у високих дозах - безсоння, тривожність, депресія, сплутаність свідомості, непритомність.
З боку органів чуття: вестибулярні порушення, порушення смаку (наприклад, металевий присмак), нюху, слуху і зору, шум у вухах.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, біль у эпигастральной області, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки з розвитком печінкової недостатності, сухість у роті, спрага, зниження апетиту, стоматит, глосит, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія.
З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхоспазм, задишка, ринорея, риніт, синусит, бронхіт.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, кон'юнктивіт, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки та/або гортані, ексфоліативний дерматитОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Не слід призначати препарат пацієнтам з гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана або будь-якою перешкодою відтоку крові з лівого шлуночка.
На початку лікування необхідно оцінити ниркову функцію. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок під час лікування Амприланом (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, з ураженням ниркових судин /клінічно незначний стеноз ниркових артерій або ��емодинамически значущий стеноз артерії єдиної нирки/), серцевою недостатністю.
Ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості і анафілактоїдних реакцій підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та проходять процедури гемодіалізу з використанням діалізних мембран AN69. Подібні реакції були виявлені при аферезе ліпопротеїдів низької щільності за допомогою декстран сульфату, тому при лікуванні інгібіторами АПФ слід уникати використання даного методу.
Під час лікування Амприланом у ��ациентов з порушеннями функції нирок, особливо при одночасному лікуванні діуретиками, може підвищуватися рівень сечовини і креатиніну в сироватці крові. У цьому випадку лікування слід продовжити зменшеними дозами Амприлана або відмінити препарат.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок підвищується ризик виникнення гіперкаліємії.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок зменшення активності печінкових естераз може бути уповільнений метаболізм раміприлу і утворення активного метаболіту. У зв'язку з цим лікування таких пацієнтів слід починати тільки під суворим медичним наглядом.
Необхідно дотримуватися обережності при призначенні Амприлана пацієнтам, які перебувають на низькосолевої або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих зі зниженим ОЦК (внаслідок терапії діуретиками), при проведенні діалізу, при діареї і блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії.
Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У случае повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат.
На тлі терапії Амприланом при проведенні великого хірургічного втручання, під час проведення загальної анестезії можливий розвиток блокади утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо лікар пов'язує розвиток артеріальної гіпотензії з згаданим вище механізмом, артеріальна гіпотензія може бути скоригована збільшенням об'єму плазми крові.
У поодиноких випадках під час лікування і��гибиторами АПФ спостерігаються агранулоцитоз, еритроцитопенія, тромбоцитопенія, гемоглобінемія або пригнічення кісткового мозку. На початку і під час лікування необхідно контролювати кількість лейкоцитів крові для виявлення можливої нейтропенії/агранулоцитозу.Свідчення
\0009Артериальная гіпертензія (монотерапія або в поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками і блокаторами «повільних» кальцієвих каналів).
•\0009Хроническая серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, в частності, у комбінації з діуретиками).
•\0009Диабетическая нефропатія або недиабетическая нефропатія, доклінічні та клінічно виражені стадії, в т. ч. з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією.
•\0009Снижение ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком:
-\0009у пацієнтів з підтвердженою ішемічною хворобою серця, інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацінтів, які перенесли черезшкірну транслюминальную коронарну ангіопластику, аортокоронарне шунтування;
-\0009у пацієнтів з інсультом в анамнезі;
-\0009у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій в анамнезі;
-\0009у пацієнтів з цукровим діабетом з нс менш ніж однПротипоказання
Підвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до будь-якого з компонентів препарату (ем. розділ «Склад»),
•\0009Ангионевротический набряк (спадковий або ідіопатичний, �� також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі - ризик швидкого розвитку ангіоневротичного набряку (ем. розділ «Побічна дія»).
•\0009Гемодинамически значущий стеноз ниркових артерій (двобічний або однобічний у разі єдиної нирки)
.Артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт. ст.) або стану з нестабільними показниками гемодинаміки.
•\0009Гемодинамическн значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМ11).
•\0009Первич��ий гіперальдостеронізм.
•\0009Тяжелая ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв при поверхні тіла 1,73 м ) (досвід клінічного застосування недостатній).
•\0009Нефропатия, лікування якої проводиться глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), імуномодуляторами та/або іншими цитостатичними засобами (досвід клінічного застосування недостатній, див. розділ «Взаємодія е іншими лікарськими засобами»).
•\0009ХСН у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недо��таточен).
•\0009Гемодиализ або гемофільтрація із застосуванням певних мембран з негативно зарядженою поверхнею, таких як высокопроточные мембрани з полиакрилнитрила (ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами», «Особливі вказівки»),
•\0009Аферсз ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) із застосуванням декстрану сульфату (ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості) (див. розділ «Особливі вказівки»).
•\0009Десенсибилизирую��а терапія при реакціях підвищеної чутливості до отрути комах, таких як бджоли, оси (див. розділ «Особливі вказівки»).
•\0009Одновременное застосування е алискирсном у пацієнтів з цукровим діабетом або помірною і тяжкою нирковою недостатністю з КК менше 60 мл/хв.
•\0009Одновременное застосування з антагоністами рецепторів до ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією.
•\0009Беременность.
•\0009Период грудного вигодовування.
•\0009Возраст до 18 років (досвід клінічного застосування недоліочен).
•\0009Непереносимость лактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Додаткові протипоказання при застосуванні препарату Амнрилан в гострій стадії інфаркту міокарда
Тяжка серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA).
•\0009Нестабильная стенокардія.
•\0009Опасные для життя шлуночкові порушення ритму серця.
•\0009«Легеневе» серце.
З обережністю
•\0009Состояния, при яких надмірне зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних і мозкових артерій).
•\0009Состояния, що супроводжуються підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостсроновой системи (РААС), при яких при інгібуванні АПФ є ризик різкого зниження АТ е погіршенням функції нирок:
-\0009выраженная артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія;
-\0009ХСН, особливо важка, чи з приводу якої приймаються інші лікарські засоби з антигипсртензивным ействием;
-\0009гемодин��мически значущий однобічний стеноз ниркової артерії (при наявності обох нирок);
-\0009предшествующий прийом діуретиків;
-\0009нарушения водно-електролітного балансу в результаті недостатнього споживання рідини й повареної солі, діареї, блювоти, рясного потовиділення.
•\0009Нарушения функції печінки (недостатність досвіду застосування: можливо як посилення, так і ослаблення ефектів раміприлу; при наявності у пацієнтів цирозу печінки з асцитом та набряками можлива значна активація РААС, див. вище «Стану, сопровождающиеся підвищенням активності РААС»).
•\0009Нарушения функції нирок (КК більше 20 мл/хв при поверхні тіла 1.73 м2) із-за ризику розвитку гіперкаліємії та лейкопенії.
•\0009Состояние після трансплантації нирки.
•\0009Системные захворювання сполучної тканини, в тому числі системний червоний вовчак, склеродермія, супутня терапія препаратами, здатними спричиняти зміни в картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу, див. розділ «Взаимодействие з іншими лікарськими засобами»).
Цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії).
•\0009Пациенты похилого віку (ризик посилення антигіпертензивної дії).
•\0009Гиперкалиемия.
•\0009Одновременное застосування препарату Амирилатг з препаратами, що містять алискирен, або АРА II (при подвійній блокади РААС є підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії і погіршення функції нирок порівняно з монотерапією) (див. розділ «Особливі вказівки»).
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Препарат Амприлан*' протипоказаний при вагітності, так як він може чинити несприятливий вплив на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження АТ плода і новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, гіпоплазія легень.
Тому перед початком прийому препарату жінок дітородного віку слід виключити вагітність.
Якщо жінка планує вагітність, то лікування інгібітором АПФ повинно бути припинено.
В с��учае настання вагітності під час лікування препаратом Амприлан®, слід якомога швидше припинити його прийом і перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим.
Якщо лікування препаратом Амприлан® необхідно в період грудного вигодовування, годування груддю повинно бути припинене.Лікарська взаємодія
Раміприл посилює пригнічувальну дію етанолу на ЦНС.
При одночасному застосуванні раміприлу та інших засобів, що знижують АТ (діуретики, нітрат��, трициклічні антидепресанти, анестетики), призводить до посилення гіпотензивного ефекту раміприлу.
Одночасне призначення раміприлу і препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків може призвести до гіперкаліємії.
Вазопресорні симпатоміметики (адреналін, норадреналін) можуть зменшувати гіпотензивний ефект раміприлу. У зв'язку з цим при одночасному лікуванні слід ретельно контролювати рівень АТ.
Одночасне призначення раміприлу і алопуринолу, імунодепресантів, кортикостероїдів, прокаинамитак, цитостатиків підвищує ймовірність змін периферичної картини крові.
Одночасне призначення раміприлу і препаратів літію веде до зниження екскреції літію. Тому необхідно контролювати концентрацію літію в сироватці крові для виключення ризику розвитку токсичних ефектів.
