Дозировка
Индивидуальный. Для приема внутрь разовая доза для взрослых и детей старше 10 лет (с массой тела более 40 кг) составляет 250-500 мг, при тяжелом течении заболевания - до 1 г. Для детей в возрасте 5-10 лет разовая доза составляет 250 мг; в возрасте от 2 до 5 лет - 125 мг; для детей в возрасте до 2 лет суточная доза составляет 20 мг/кг. Для взрослых и детей интервал между приемами 8 ч. При лечении острой неосложненной гонореи - 3 г однократно (в комбинации с пробенецидом). У пациентов с нарушением функции почек при КК 10-40 мл/мин интервал между приемами следует увеличить до 12 ч; при КК меньше 10 мл/мин интервал между приемами должен составлять 24 ч. При парентеральном применении взрослым в/м - по 1 г 2, в/в (при нормальной функции почек) - 2-12 г/ Детям в/м - 50 мг/кг/, разовая доза - 500 мг, частота введения - 2; в/в - 100-200 мг/кг/ Пациентам с нарушением функции почек, дозу и интервал между введениями необходимо корректировать в соответствии со значениями КК.
Лекарственная форма
Порошок для приготовления суспензии для приема внутрь белого с желтоватым оттенком цвета, со специфическим запахом; приготовленная суспензия белого с желтоватым оттенком цвета, со специфическим запахом.
Состав
5 мл готовой сусп. 1 банка
амоксициллин (в форме тригидрата) 250 мг 5 г
Вспомогательные вещества: поливинилпирролидон (повидон), декстроза, натрия эдетат (динатриевая соль этилендиаминтетрауксусной кислоты (трилон Б)), натрия фосфат двузамещенный, натрия глутамат моногидрат, ароматизатор пищевой, ванилин, сахароза.
Фармакологическое действие
Антибиотик группы полусинтетических пенициллинов широкого спектра действия. Представляет собой 4-гидроксильный аналог ампициллина. Оказывает бактерицидное действие. Активен в отношении аэробных грамположительных бактерий: Staphylococcus spp. (за исключением штаммов, продуцирующих пенициллиназу), Streptococcus spp; аэробных грамотрицательных бактерий: Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Klebsiella spp.
К амоксициллину устойчивы микроорганизмы, продуцирующие пенициллиназу.
В комбинации с метронидазолом проявляет активность в отношении Helicobacter pylori. Полагают, что амоксициллин ингибирует развитие резистентности Helicobacter pylori к метронидазолу.
Между амоксициллином и ампициллином существует перекрестная резистентность.
Спектр антибактериального действия расширяется при одновременном применении амоксициллина и ингибитора бета-лактамаз клавулановой кислоты. В этой комбинации повышается активность амоксициллина в отношении Bacteroides spp., Legionella spp., Nocardia spp., Pseudomonas (Burkholderia) pseudomallei. Однако Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens и множество других грамотрицательных бактерий остаются резистентными.
Фармакокинетика
При приеме внутрь амоксициллин быстро и полностью абсорбируется из ЖКТ, не разрушается в кислой среде желудка. Cmax амоксициллина в плазме крови достигается через 1-2 ч. При увеличении дозы в 2 раза концентрация также увеличивается в 2 раза. В присутствии пищи в желудке не уменьшает общую абсорбцию. При в/в, в/м введении и приеме внутрь в крови достигаются сходные концентрации амоксициллина.
Связывание амоксициллина с белками плазмы составляет около 20%.
Широко распределяется в тканях и жидкостях организма. Сообщается о высоких концентрациях амоксициллина в печени.
T1/2 из плазмы составляет 1-1.5 ч. Около 60% дозы, принятой внутрь, выводится в неизмененном виде с мочой путем клубочковой фильтрации и канальцевой секреции; при дозе 250 мг концентрация амоксициллина в моче составляет более 300 мкг/мл. Некоторое количество амоксициллина определяется в кале.
У новорожденных и лиц пожилого возраста T1/2 может быть более длительным.
При почечной недостаточности T1/2 может составлять 7-20 ч.
В небольших количествах амоксициллин проникает через ГЭБ при воспалении мягкой мозговой оболочки.
Амоксициллин удаляется путем гемодиализа.
Побочные действия
Аллергические реакции: крапивница, эритема, отек Квинке, ринит, конъюнктивит; редко - лихорадка, боли в суставах, эозинофилия; в единичных случаях - анафилактический шок.
Эффекты, связанные с химиотерапевтическим действием: возможно развитие суперинфекций (особенно у пациентов с хроническими заболеваниями или пониженной резистентностью организма).
При длительном применении в высоких дозах: головокружение, атаксия, спутанность сознания, депрессия, периферические невропатии, судороги.
Преимущественно при применении в комбинации с метронидазолом: тошнота, рвота, анорексия, диарея, запор, боли в эпигастрии, глоссит, стоматит; редко - гепатит, псевдомембранозный колит, аллергические реакции (крапивница, ангионевротический отек), интерстициальный нефрит, нарушения гемопоэза.
Преимущественно при применении в комбинации с клавулановой кислотой: холестатическая желтуха, гепатит; редко - многоформная эритема, токсический эпидермальный некролиз, эксфолиативный дерматит.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью применяют у пациентов, склонных к аллергическим реакциям.
Амоксициллин в комбинации с метронидазолом не рекомендуют применять у пациентов моложе 18 лет; не следует применять при заболеваниях печени.
На фоне комбинированной терапии с метронидазолом не рекомендуется употреблять алкоголь.
Показания
Для применения в виде монотерапии и в комбинации с клавулановой кислотой: инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными микроорганизмами, в т.ч. бронхит, пневмония, ангина, пиелонефрит, уретрит, инфекции ЖКТ, гинекологические инфекции, инфекционные заболевания кожи и мягких тканей, листериоз, лептоспироз, гонорея.
Для применения в комбинации с метронидазолом: хронический гастрит в фазе обострения, язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения, ассоциированные с Helicobacter pylori.
Противопоказания
Инфекционный мононуклеоз, лимфолейкоз, тяжелые инфекции ЖКТ, сопровождающиеся диареей или рвотой, респираторные вирусные инфекции, аллергический диатез, бронхиальная астма, сенная лихорадка, повышенная чувствительность к пенициллинам и/или цефалоспоринам.
Для применения в комбинации с метронидазолом: заболевания нервной системы; нарушения кроветворения, лимфолейкоз, инфекционный мононуклеоз; повышенная чувствительность к производным нитроимидазола.
Для применения в комбинации с клавулановой кислотой: указания в анамнезе на нарушения функции печени и желтуху, связанные с приемом амоксициллина в комбинации с клавулановой кислотой.
Лекарственное взаимодействие
Амоксицилин может уменьшать эффективность контрацептивов для приема внутрь.
При одновременном применении амоксициллина с бактерицидными антибиотиками (в т.ч. аминогликозидами, цефалоспоринами, циклосерином, ванкомицином, рифампицином) проявляется синергизм; с бактериостатическими антибиотками (в т.ч. макролидами, хлорамфениколом, линкозамидами, тетрациклинами, сульфаниламидами) - антагонизм.
Амоксициллин усиливает действие непрямых антикоагулянтов подавляя кишечную микрофлору, снижает синтез витамина К и протромбиновый индекс.
Амоксициллин уменьшает действие лекарственных средств, в процессе метаболизма которых образуется ПАБК.
Пробенецид, диуретики, аллопуринол, фенилбутазон, НПВС уменьшают канальцевую секрецию амоксициллина, что может сопровождаться увеличением его концентрации в плазме крови.
Антациды, глюкозамин, слабительные средства, аминогликозиды замедляют и уменьшают, а аскорбиновая кислота повышает абсорбцию амоксициллина.
(59)
Дозування
Індивідуальний. Для прийому внутрішньо разова доза для дорослих і дітей старше 10 років (з масою тіла більше 40 кг) становить 250-500 мг, при тяжкому перебігу захворювання - до 1 р. Для дітей віком 5-10 років разова доза становить 250 мг; у віці від 2 до 5 років - 125 мг; для дітей у віці до 2 років добова доза становить 20 мг/кг Для дорослих і дітей інтервал між прийомами 8 ч. При лікуванні гострої неускладненої гонореї - 3 г одноразово (в комбінації з пробенецидом). У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК 10-40 мл/хв інтервал між прийомами следует збільшити до 12 год; при КК менше 10 мл/хв інтервал між прийомами повинен становити 24 год. При парентеральному застосуванні дорослим в/м - по 1 г 2, в/в (при нормальній функції нирок) - 2-12 м/ Дітям в/м - 50 мг/кг, разова доза - 500 мг, частота введення - 2; в/в - 100-200 мг/кг/ Пацієнтам з порушенням функції нирок, дозу та інтервал між введеннями препарату необхідно коригувати відповідно до значень КК.
Лікарська форма
Порошок для приготування суспензії для прийому всередину білого з жовтуватим відтінком кольору, зі специфічним запахом; приготовленийва суспензія білого з жовтуватим відтінком кольору, зі специфічним запахом.Склад
5 мл готової сусп. 1 банку
амоксицилін (у формі тригідрату) 250 мг 5 р
Допоміжні речовини: полівінілпіролідон (повідон), декстроза, натрію едетат (динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти (трилон Б), натрію фосфат двузамещенный, глутамат натрію моногідрат, ароматизатор харчовий, ванілін, сахароза.Фармакологічна дія
Антибіотик групи напівсинтетичних пеніцилінів широкого спектру дії. Являє собо�� 4-гідроксильний аналог ампіциліну. Чинить бактерицидну дію. Активний відносно аеробних грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (за винятком штамів, що продукують пеніциліназу), Streptococcus spp.; аеробних грамнегативних бактерій: Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Klebsiella spp.
До амоксициліну стійкі мікроорганізми, що продукують пеніциліназу.
У комбінації з метронідазолом виявляє активність щодо Helicobacter pylori. Вважають, що амоксицилін інгібує розвиток резистентності Helicobacter pylori до метронідазолу.
Між амоксициліном та ампіциліном існує перехресна резистентність.
Спектр антибактеріальної дії розширюється при одночасному застосуванні амоксициліну та інгібітора бета-лактамаз клавуланової кислоти. В цій комбінації підвищується активність амоксициліну щодо Bacteroides spp., Legionella spp., Nocardia spp., Pseudomonas (Burkholderia) pseudomallei. Однак Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens і безліч інших грамнегативних бактерій залишаються резистентними.Фармакокінетика
При прийомі внутрішньо амоксицилін швидко і повністю абсорбується з ШКТ, не руйнується в кислому середовищі шлунка. Cmax амоксициліну в плазмі крові досягається через 1-2 ч. При збільшенні дози в 2 рази концентрація також збільшується у 2 рази. У присутності їжі в шлунку не зменшує загальну абсорбцію. При в/в, в/м введенні та прийомі внутрішньо в крові досягаються подібні концентрації амоксициліну.
Зв'язування амоксициліну з білками плазми становить близько 20%.
Широко розподіляється в тканинах і рідинах організму. Повідомляється про високих концентрацій амоксициліну в печінці.
T1/2 з ��лазмы становить 1-1.5 ч. Близько 60% дози, прийнятої внутрішньо, виводиться в незміненому вигляді з сечею шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції; при дозі 250 мг концентрація амоксициліну в сечі становить більше 300 мкг/мл Деяку кількість амоксициліну визначається у калі.
У новонароджених та осіб літнього віку T1/2 може бути більш тривалим.
При нирковій недостатності T1/2 може становити 7-20 ч.
У невеликих кількостях амоксицилін проникає через ГЕБ при запаленні м'якої мозкової оболонки.
Амоксици��лін видаляється шляхом гемодіалізу.Побічні дії
Алергічні реакції: кропив'янка, еритема, набряк Квінке, риніт, кон'юнктивіт; рідко - пропасниця, біль у суглобах, еозинофілія; в поодиноких випадках - анафілактичний шок.
Ефекти, пов'язані з хіміотерапевтичною дією: можливий розвиток суперінфекцій (особливо у пацієнтів з хронічними захворюваннями або зниженою резистентністю організму).
При тривалому застосуванні у високих дозах: запаморочення, атаксія, сплутаність свідомості, депресія, периферичні невропартіі, судоми.
Переважно при застосуванні в комбінації з метронідазолом: нудота, блювання, анорексія, діарея, запор, болі в епігастрії, глосит, стоматит; рідко - гепатит, псевдомембранозний коліт, алергічні реакції (кропив'янка, ангіоневротичний набряк), інтерстиціальний нефрит, порушення гемопоезу.
Переважно при застосуванні в комбінації з клавуланової кислоти: холестатична жовтяниця, гепатит; рідко - багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю застосовують у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій.
Амоксицилін у комбінації з метронідазолом не рекомендують застосовувати у пацієнтів молодше 18 років; не слід застосовувати при захворюваннях печінки.
На фоні комбінованої терапії з метронідазолом не рекомендується вживати алкоголь.Свідчення
Для застосування у вигляді монотерапії і в комбінації з клавуланової кислоти: інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими мікроорганізмами, в т.ч. бронхіт, пн��вмония, ангіна, пієлонефрит, уретрит, інфекції ШКТ, гінекологічні інфекції, інфекційні захворювання шкіри і м'яких тканин, лістеріоз, лептоспіроз, гонорея.
Для застосування в комбінації з метронідазолом: хронічний гастрит у фазі загострення, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, асоційовані з Helicobacter pylori.Протипоказання
Інфекційний мононуклеоз, лімфолейкоз, тяжкі інфекції ШКТ, що супроводжуються діареєю або блюванням, респіраторні вірусні інфекції, алергічний діатез, бронхіальна астма, сінна пропасниця, підвищена чутливість до пеніцилінів та/або цефалоспоринів.
Для застосування в комбінації з метронідазолом: захворювання нервової системи; порушення кровотворення, лімфолейкоз, інфекційний мононуклеоз; підвищена чутливість до похідних нітроімідазолу.
Для застосування в комбінації з клавуланової кислоти: вказівки в анамнезі порушення функції печінки, жовтяницю, пов'язані з прийомом амоксициліну у комбінації з клавуланової кислоти.Лікарська взаємодія
Амоксицилін може зменшувати ефективність контрацептивів для прийому внутрішньо.
При одночасному застосуванні амоксициліну з бактерицидними антибіотиками (у т. ч. аміноглікозидами, цефалоспоринами, циклосерином, ванкоміцином, рифампіцином) проявляється синергізм; з бактеріостатичними антибиотками (у т. ч. макролідами, хлорамфеніколом, линкозамидами, тетрациклінами, сульфаніламідами) - антагонізм.
Амоксицилін посилює дію непрямих антикоагулянтів пригнічуючи кишкову мікрофлору, знижує синтез вітаміну К та протромбіновий індекс.
/> Амоксицилін зменшує дію лікарських засобів, в процесі метаболізму яких утворюється ПАБК.
Пробенецид, діуретики, алопуринол, фенілбутазон, НПЗЗ зменшують канальцеву секрецію амоксициліну, що може супроводжуватися збільшенням його концентрації в плазмі крові.
Антациди, глюкозамін, проносні засоби, аміноглікозиди уповільнюють та зменшують, а аскорбінова кислота підвищує абсорбцію амоксициліну.
