Дозировка
Назначают внутрь, 1 раз/ Принимают независимо от приема пищи, запивая достаточным количеством воды (100 мл). При лечении артериальной гипертензии и стенокардии начальная доза препарата составляет 5 мг. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза максимально может быть увеличена до 10 мг/ Повышение дозы рекомендуется проводить через 7-14 дней после начала терапии. Более быстрое повышение дозы требует тщательного наблюдения за пациентом. Пациентам с небольшой массой тела, пациентам невысокого роста, больным пожилого возраста, больным с нарушением функции печени в качестве антигипертензивного средства амлодипин назначают в начальной дозе 2.5 мг (1/2 таблетки 5 мг), в качестве антиангинального средства - 5 мг. Препарат в начальной дозе 2.5 мг можно также применять при добавлении амлодипина к терапии другими гипотензивными препаратами. У пациентов с почечной недостаточностью не требуется коррекция дозы препарата.
Лекарственная форма
Таблетки
Фармакологическое действие
Блокатор медленных кальциевых каналов II поколения, производное дигидропиридина. Оказывает антигипертензивное и антиангинальное действие. Связываясь с дигидропиридиновыми рецепторами, блокирует кальциевые каналы, снижает трансмембранный переход ионов кальция в клетку (в большей степени в гладкомышечные клетки сосудов, чем в кардиомиоциты).
Оказывает длительный дозозависимый гипотензивный эффект. Гипотензивное действие обусловлено прямым вазодилатирующим влиянием на гладкие мышцы сосудов. При артериальной гипертензии разовая доза обеспечивает клинически значимое снижение АД на протяжении 24 ч (в положении больного лежа и стоя). Не вызывает резкого снижения АД, фракции выброса левого желудочка. Не оказывает влияния на сократимость и проводимость миокарда. Уменьшает степень гипертрофии миокарда.
Антиангинальное действие обусловлено расширением коронарных и периферических артерий и артериол: при стенокардии уменьшает выраженность ишемии миокарда; расширяя периферические артериолы, снижает ОПСС, уменьшает преднагрузку на сердце, снижает потребность миокарда в кислороде. Расширяя главные коронарные артерии и артериолы в неизмененных и ишемизированных зонах миокарда, увеличивает поступление кислорода в миокард (особенно при вазоспастической стенокардии); предотвращает развитие констрикции коронарных артерий (в т.ч. вызванной курением).
У больных стенокардией разовая суточная доза амлодипина увеличивает время до наступления первого ишемического эпизода во время выполнения физической нагрузки, препятствует развитию приступа стенокардии и ишемической депрессии сегмента ST (на 1 мм) на фоне физической нагрузки, снижает частоту приступов стенокардии и потребления нитроглицерина.
У пациентов с ИБС (включая коронарный атеросклероз с поражением одного сосуда и до стеноза 3 и более артерий и атеросклероза сонных артерий), перенесших инфаркт миокарда, чрескожную транслюминальную ангиопластику коронарных артерий (ТЛАП) или страдающих стенокардией, применение амлодипина предупреждает развитие утолщения интимы-медии сонных артерий, снижает летальность от инфаркта миокарда, инсульта, ТЛАП, аортокоронарного шунтирования, приводит к снижению числа госпитализаций по поводу нестабильной стенокардии и вмешательств, направленных на восстановление коронарного кровотока.
Амлодипин не повышает риск смерти или развития осложнений, приводящих к смертельным исходам у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (III-IV функциональный класс по классификации NYHA) на фоне терапии дигоксином, диуретиками и ингибиторами АПФ.
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью (III-IV функциональный класс по классификации NYHA) неишемической этиологии при применении амлодипина существует вероятность возникновения отека лекгих.
Амлодипин не оказывает какого-либо неблагоприятного влияния на обмен веществ и концентрацию липидов плазмы крови. Тормозит агрегацию тромбоцитов, повышает скорость клубочковой фильтрации, обладает слабым натрийуретическим действием. При диабетической нефропатии не увеличивает выраженность микроальбуминурии.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь амлодипин медленно абсорбируется из ЖКТ. Биодоступность составляет 60-65%, Cmax в плазме крови наблюдается через 6-12 ч. Css достигается через 7-8 дней терапии. Прием пищи не влияет на абсорбцию амлодипина.
Распределение
Связывание с белками плазмы составляет 90-97%. Средний Vd - 21 л/кг.
Проникает через ГЭБ. Выделяется с грудным молоком.
Метаболизм
Амлодипин подвергается медленному, но экстенсивному метаболизму (90%) в печени с образованием неактивных метаболитов, имеет низкий печеночный клиренс (подвергается эффекту "первого прохождения" через печень).
Выведение
При приеме препарата 1 раз/ Т1/2 составляет в среднем 35 ч (от 35 ч до 50 ч). Общий клиренс - 500 мл/мин. Выводится почками (10% - в неизмененном виде, 60% - в виде метаболитов), с желчью и через кишечник (20-25% - с калом).
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов пожилого возраста, пациентов с печеночной недостаточностью и тяжелой хронической сердечной недостаточностью Т1/2 увеличивается до 60-65 ч.
При почечной недостаточности Т1/2 не меняется.
При гемодиализе не удаляется.
Побочные действия
Определение частоты побочных реакций: часто (>1%), нечасто (>0.1% и <1%), редко (>0.01% и <0.1%), очень редко (<0.01%).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - периферические отеки (лодыжек и стоп), ощущение сердцебиения, ощущение жара и приливов крови к коже лица; нечасто - чрезмерное снижение АД, ортостатическая гипотензия, васкулит; редко - развитие или усугубление сердечной недостаточности; очень редко - нарушения ритма сердца (включая брадикардию, желудочковую тахикардию и мерцание предсердий), инфаркт миокарда, боли в грудной клетке.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто - повышенная утомляемость, головокружение, головная боль, сонливость; нечасто - недомогание, обморок, повышенное потоотделение, астения, гипестезии, парестезии, периферическая невропатия, тремор, бессонница, эмоциональная лабильность, необычные сновидения, нервозность, депрессия, тревога; редко - судороги, апатия, ажитация; очень редко - атаксия, амнезия, мигрень.
Со стороны пищеварительной системы: часто - боль в брюшной полости, тошнота; нечасто - рвота, запор, метеоризм, диспепсия, диарея, анорексия, сухость во рту, жажда; редко - гиперплазия десен, повышение аппетита; очень редко - гастрит, панкреатит, гипербилирубинемия, желтуха (обычно холестатическая), повышение активности печеночных трансаминаз, гепатит.
Со стороны системы кроветворения: очень редко - тромбоцитопеническая пурпура, лейкопения, тромбоцитопения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При лечении артериальной гипертензии амлодипин можно применять в комбинации с тиазидными диуретиками, альфа- и бета-адреноблокаторами, ингибиторами АПФ, нитратами короткого и пролонгированного действия, НПВС, антибиотиками и пероральными гипогликемическими средствами.
При лечении стенокардии амлодипин можно назначать в виде монотерапии или в комбинации с другими антиангинальными препаратами, в том числе у больных, рефрактерных к лечению нитратами и/или бета-адреноблокаторами, в адекватных дозах.
В период лечения необходимо контролировать массу тела и потребление натрия. Необходимо соблюдение гигиены полости рта и регулярное посещение стоматолога (для предотвращения болезненности, кровоточивости и гиперплазии десен).
Амлодипин не влияет на плазменные концентрации калия, глюкозы, триглицеридов, общего холестерина, ЛПНП, мочевой кислоты, креатинина и азота мочевой кислоты и может применяться у больных бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой.
Амлодипин можно применять у пациентов, предрасположенных к вазоспазму/вазоконстрикции.
Пациентам с низкой массой тела или низкого роста, пожилым пациентам, а также пациентам с выраженной печеночной недостаточностью могут потребоваться меньшие дозы. При увеличении дозы необходимо тщательное наблюдение за пожилыми пациентами.
Несмотря на отсутствие у блокаторов медленных кальциевых каналов синдрома отмены, перед прекращением лечения рекомендуется постепенное уменьшение доз.
Таблетки амлодипина не рекомендуются при гипертоническом кризе.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
У некоторых пациентов, преимущественно в начале лечения или при изменении режима дозирования, вследствие возможного выраженного снижения АД могут возникать сонливость, головокружение и другие побочные эффекты. При их возникновении не рекомендуется управление автомобилем и работа с механизмами.
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение АД с возможным развитием рефлекторной тахикардии и чрезмерной периферической вазодилатации (риск развития выраженного и стойкого снижения АД, в т.ч. с развитием шока и летального исхода).
Лечение: прием активированного угля (особенно в первые 2 ч после передозировки), промывание желудка (в некоторых случаях), поддержание функции сердечно-сосудистой системы, контроль показателей функции сердца и легких, контроль ОЦК и диуреза. Больному следует принять горизонтальное положение с возвышенным положением нижних конечностей.
При отсутствии противопоказаний - проведение симптоматической терапии: сосудосуживающие препараты, в/в введение кальция глюконата. Гемодиализ неэффективен.
Показания
— артериальная гипертензия (в качестве монотерапии или в комбинации с другими антигипертензивными средствами);
— стабильная стенокардия напряжения (в качестве монотерапии или в комбинации с другими антиангинальными средствами);
— вазоспастическая стенокардия (стенокардия Принцметала) (в качестве монотерапии или в комбинации с другими антиангинальными средствами).
Противопоказания
выраженная артериальная гипотензия (систолическое АД менее 90 мм рт.ст.);
— коллапс;
— кардиогенный шок;
— клинически значимый стеноз аорты;
— беременность;
— период лактации;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— непереносимость лактозы, дефицит лактазы или глюкозо-галактозная мальабсорбция;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата;
— повышенная чувствительность к другим производным дигидропиридина.
С осторожностью применяют препарат при нарушениях функции печени, СССУ (выраженная брадикардия, тахикардия), хронической сердечной недостаточности неишемической этиологии III-IV функционального класса по классификации NYHA, артериальная гипотензия (систолическое АД более 90 и менее 100 мм рт.ст.), аортальном стенозе, митральном стенозе, гипертрофической обструктивной кардиомиопатии, при остром инфаркте миокарда (и в течение 1 месяца после), у пациентов пожилого возраста.
Лекарственное взаимодействие
Ингибиторы микросомального окисления повышают концентрацию амлодипина в плазме крови (усиливая риск развития побочных эффектов), а индукторы микросомальных ферментов печени уменьшают концентрацию амлодипина.
В отличие от других блокаторов медленных кальциевых каналов не отмечается клинически значимого взаимодействия амлодипина с НПВС, особенно с индометацином.
Возможно усиление антиангинального и гипотензивного действия блокаторов медленных кальциевых каналов при совместном применении с тиазидными и "петлевыми" диуретиками, бета-адреноблокаторами, ?1-адреноблокаторами, верапамилом, ингибиторами АПФ и нитратами.
При одновременном приеме блокаторов медленных кальциевых каналов с нейролептиками и изофлураном возможно повышение гипотензивного эффекта
(5810)
Дозування
Призначають внутрішньо, 1 раз/ Приймають незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю води (до 100 мл). При лікуванні артеріальної гіпертензії і стенокардії початкова доза препарату становить 5 мг. залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза максимально може бути збільшена до 10 мг/ Підвищення дози рекомендовано проводити через 7-14 днів після початку терапії. Більш швидке підвищення дози вимагає ретельного спостереження за пацієнтом. Пацієнтам з невеликою масою тіла, пацієнтам невисокого зросту, хворим похилого уозраста, хворим з порушенням функції печінки в якості антигіпертензивного засобу амлодипін призначають у початковій дозі 2.5 мг (1/2 таблетки 5 мг), в якості антиангінального засобу - 5 мг. Препарат у початковій дозі 2.5 мг можна також застосовувати при додаванні амлодипіну до терапії іншими гіпотензивними препаратами. У пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна корекція дози препарату.
Лікарська форма
ТаблеткиФармакологічна дія
Блокатор повільних кальцієвих каналів ІІ покоління, похідне дигидропиридіна. Має антигіпертензивну та антиангінальну дію. Зв'язуючись з дигидропиридиновыми рецепторами, блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (більшою мірою в гладком'язові клітини судин, ніж в кардіоміоцити).
Надає тривалий дозозалежний антигіпертензивний ефект. Гіпотензивна дія зумовлена прямим вазодилатирующим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 год (пол��стан хворого лежачи і стоячи). Не викликає різкого зниження артеріального тиску, фракції викиду лівого шлуночка. Не чинить впливу на скоротність і провідність міокарда. Зменшує ступінь гіпертрофії міокарда.
Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних і периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує переднавантаження на серце, знижує потребу міокарда в кисні. Розширюючи головні коронарні артерії та артеріоли в незмененных та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню в міокард (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає розвиток констрікція коронарних артерій (у т. ч. викликаної курінням).
У хворих на стенокардію разова добова доза амлодипіну збільшує час до настання першого ішемічного епізоду під час виконання фізичного навантаження, перешкоджає розвитку нападу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST (на 1 мм) на фоні фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії та ��отребления нітрогліцерину.
У пацієнтів з ІХС (включаючи коронарний атеросклероз з ураженням однієї судини і до стенозу 3 і більше артерій і атеросклерозу сонних артерій), які перенесли інфаркт міокарда, черезшкірну транслюминальную ангіопластику коронарних артерій (ТЛАП) або страждають стенокардією, застосування амлодипін запобігає розвитку потовщення інтими-медії сонних артерій, знижує летальність від інфаркту міокарда, інсульту, ТЛАП, аортокоронарного шунтування, призводить до зниження числа госпіталізацій з приводу нестабильн��ї стенокардії і втручань, спрямованих на відновлення коронарного кровотоку.
Амлодипін не підвищує ризик смерті або розвитку ускладнень, що призводять до смертельних наслідків у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), на тлі терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами АПФ.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) неішемічною етіології при застосуванні амлодипіну існує ймовірність возникновенія набряку лекгих.
Амлодипін не чинить будь-якого несприятливого впливу на обмін речовин і концентрацію ліпідів плазми крові. Гальмує агрегацію тромбоцитів, підвищує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичний дією. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується з ШКТ. Біодоступність становить 60-65%, Cmax в плазмі крові спостерігається через 6-12 год. Css досягається через 7-8 днів ті��апии. Прийом їжі не впливає на абсорбцію амлодипіну.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми становить 90-97%. Середній Vd - 21 л/кг.
Проникає через ГЕБ. Виділяється з грудним молоком.
Метаболізм
Амлодипін піддається повільному, але екстенсивному метаболізму (90%) у печінці з утворенням неактивних метаболітів, має низький печінковий кліренс (піддається ефекту "першого проходження" через печінку).
Виведення
При прийомі препарату 1 раз/ Т1/2 складає в середньому 35 год (від 35 год до 50 год). Загальний клиренс - 500 мл/хв. Виводиться нирками (10% - у незміненому вигляді, 60% - у вигляді метаболітів), з жовчю і через кишечник (20-25% - з калом).
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів літнього віку, пацієнтів з печінковою недостатністю та тяжкою хронічною серцевою недостатністю Т1/2 збільшується до 60-65 ч.
При нирковій недостатності T1/2 не змінюється.
Не видаляється При гемодіалізі.Побічні дії
Визначення частоти побічних реакцій: часто (>1%), нечасто (>0.1% та <1%), рідко (>0.01% та <0.1%), дуже р��дко (<0.01%).
З боку серцево-судинної системи: часто - периферичні набряки (щиколоток і стоп), відчуття серцебиття, відчуття жару і припливів крові до шкіри обличчя; нечасто - надмірне зниження АТ, ортостатична гіпотензія, васкуліт; рідко - розвиток або посилення серцевої недостатності; дуже рідко - порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію і мерехтіння передсердь), інфаркт міокарда, біль у грудній клітці.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - підвищена ут��мляемость, запаморочення, головний біль, сонливість; нечасто - нездужання, непритомність, підвищене потовиділення, астенія, гіпестезії, парестезії, периферична нейропатія, тремор, безсоння, емоційна лабільність, незвичайні сновидіння, нервозність, депресія, тривога; рідко - судоми, апатія, ажитація; дуже рідко - атаксія, амнезія, мігрень.
З боку травної системи: часто - біль у черевній порожнині, нудота; нечасто - блювання, запор, метеоризм, диспепсія, діарея, анорексія, сухість у роті, спрага; рідко - гіперплазія ��есен, підвищення апетиту; дуже рідко - гастрит, панкреатит, гіпербілірубінемія, жовтяниця (зазвичай холестатична), підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит.
З боку системи кровотворення: дуже рідко - тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При лікуванні артеріальної гіпертензії амлодипін можна застосовувати у комбінації з тіазидними діуретиками, альфа - і бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами короткої та пролонгованої дії, НПЗП, антибіотиками та пероральними гіпоглікемічними засобами.
При лікуванні стенокардії амлодипін можна призначати у вигляді монотерапії або в комбінації з іншими антиангінальними препаратами, в тому числі у хворих, рефрактерних до лікування нітратами і/або бета-адреноблокаторами, в адекватних дозах.
У період лікування необхідно контролювати масу тіла і споживання натрію. Необхідно дотримання гігієни порожнини рота і регулярне відвідування стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості і гиперплазіі ясен).
Амлодипін не впливає на плазмові концентрації калію, глюкози, тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНЩ, сечової кислоти, креатиніну та азоту сечовини, сечової кислоти і може застосовуватися у хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет і подагру.
Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів, схильних до вазоспазму/вазоконстрикції.
Пацієнтам з низькою масою тіла або низького росту, літнім пацієнтам, а також пацієнтам з вираженою печінковою недостатністю можуть знадобитися менші дози. При збільшенні дози ненеобхідно ретельне спостереження за літніми пацієнтами.
Незважаючи на відсутність у блокаторів повільних кальцієвих каналів синдрому відміни", перед припиненням лікування рекомендується поступове зменшення доз.
Таблетки амлодипіну не рекомендуються при гіпертонічному кризі.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У деяких пацієнтів, переважно на початку лікування або при зміні режиму дозування, внаслідок можливого вираженого зниження АТ можуть виникати сонливость, запаморочення та інші побічні ефекти. При їх виникненні не рекомендується керування автомобілем і робота з механізмами.
Передозування
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску з можливим розвитком рефлекторної тахікардії і надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженого і стійкого зниження АТ, у т. ч. з розвитком шоку і летального результату).
Лікування: прийом активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), промивання шлунка (у деяких випадках), підтримка функції серцево-з��судистой системи, контроль показників функції серця і легенів, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. Хворому слід прийняти горизонтальне положення з піднесеним становищем нижніх кінцівок.
При відсутності протипоказань - проведення симптоматичної терапії: судинозвужувальні препарати, в/в введення кальцію глюконату. Гемодіаліз неефективний.Свідчення
— артеріальна гіпертензія (як монотерапія або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами);
— стабільна стенокардія напруги (як монотерапіі або в комбінації з іншими антиангінальними засобами);
— вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала) (у якості монотерапії або в комбінації з іншими антиангінальними засобами).Протипоказання
виражена артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст.);
— колапс;
— кардіогенний шок;
— клінічно значимий стеноз аорти;
— вагітність;
— період лактації;
— вік до 18 років (ефективність і беостюк не встановлені);
— непереносимість лактози, дефіциту лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція;
— підвищена чутливість до компонентів препарату;
— підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридину.
З обережністю застосовують препарат при порушеннях функції печінки, СССУ (виражена брадикардія, тахікардія), хронічної серцевої недостатності неішемічною етіології III-IV функціонального класу по класифікації NYHA, артеріальна гіпотензія (зистолическое ПЕКЛО понад 90 і менше 100 мм рт.ст.), аортальному стенозі, мітральному стенозі, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, при гострому інфаркті міокарда (протягом 1 місяця), у пацієнтів літнього віку.Лікарська взаємодія
Інгібітори мікросомального окислення підвищують концентрацію амлодипіну в плазмі крові, підсилюючи ризик розвитку побічних ефектів), а індуктори мікросомальних ферментів печінки зменшують концентрацію амлодипіну.
На відміну від інших блокаторів повільних кальцієвих каналів не позначється клінічно значущої взаємодії амлодипіну з НПЗЗ, особливо з індометацином.
Можливе посилення антиангінального та гіпотензивної дії блокаторів повільних кальцієвих каналів при спільному застосуванні з тіазидними і "петльовими" діуретиками, бета-адреноблокаторами, ?1-адреноблокаторами, верапамілом, інгібіторами АПФ і нітратами.
При одночасному прийомі блокаторів повільних кальцієвих каналів з нейролептиками і изофлураном можливе підвищення гіпотензивного ефекту
